CC BY
17ТРИ ЗАЯВИ ВАСИЛЯ СТУСА ( ЗА МАТЕР1АЛАМИ ГАЛУЗЕВОГО ДЕРЖАВНОГО АРХ1ВУ
СЛУЖБИ БЕЗПЕКИ УКРАШИ)
Вдовта О.О.
к. н. з соц. ком., доцент кафедри укра'шознавства, культури та документознавства Нацюнальний унгверситет «Полтавська полтехнжа 1мет Юр1я Кондратюка»
Сажко В.В.
к. i. н., доцент, доцент кафедри укра'шознавства, культури та документознавства Нацюнальний унiверситет «Полтавська полтехнка iменi Юрiя Кондратюка»
THREE STATEMENTS BY VASYL STUS (ACCORDING TO THE MATERIALS OF THE STATE ARCHIVE OF THE SECURITY SERVICE OF UKRAINE)
Vdovina O.
Candidate of Social Communication Associate professor department of ukrainian studies, culture and documentation National University «Yuri Kondratyuk Poltava Polytechnic»,
Ukraine Sazhko V.
Candidate of Historical Sciences, Docent Docent department of ukrainian studies, culture and documentation, National University «Yuri Kondratyuk Poltava Polytechnic»
Ukraine
АНОТАЦ1Я
Стаття присвячена дослщженню матерiалiв кримшально! справи Стуса В.С., що знаходиться у Галу-зевому державному архiвi Служби безпеки Укра!ни. Розкрито змют нещодавно оприлюдених заяв Стуса, яш були надруковаш у перюдичнш прес ; поданий перелiк iнших матерiалiв, як1 лягли в основу справи у якосп доказiв.
ABSTRACT
The article is devoted to the research of the materials of the criminal case of Stus V.S., which is in the Sectoral State Archive of the Security Service of Ukraine. The content of Stus's recently published statements, which were published in the periodical press, is revealed; a list of other materials that formed the basis of the case as evidence.
Ключовi слова: Стус В.С., СССР, заява, лггература, юторгя, документи, архiв, дисидент, полггичний в'язень.
Keywords: Stus V.S., KGB, USSR, statement, literature, history, documents, archive, dissident, political prisoner.
Постановка проблеми. Архiви - скарбниця пам'ят народно!, невичерпне джерело з icTopiï держав i народiв, конкретних oci6 i подш. Незва-жаючи на розмаитя архiвних документiв за 3MÎCTOM, видами i походженням, часом створення, станом збереження, авторством i актуальнiстю, ïx еднае одна спiльна риса - кторико -культурна й наукова цiннiсть. Дослщнишв приваблюе незвiданiсть арxiвного материка, який завжди за-лишае таемницi, вщкривае новi науковi обрiï, ва-гомi факти суспiльного i людського буття. Бiльше таемниць, нiж зберiгають арxiви спецслужб, якi дiяли на теренах радянських республiк у 19181991 рр., важко й уявити [4]. Накопичеш в резуль-татi дгяльносп радянських органiв державно! безпеки документи день за днем ввдкладалися у за-критих вiд стороннього ока арxiвосxовищаx. По-чинаючи з 1920-х рошв, облiк та збереження чешстських документiв було покладено на Ввддш
центрально! реестратури Секретно-оперативного управлшня Об'еднаного державного полiтичного управлiння при РНК СРСР у Мос^ та з 1925 року у Харковг Архiв створювався винятково для за-безпечення оперативних потреб чекiстiв та продо-вжувачiв !хньо! справи. Як складова каральноре-пресивно! системи, вш був суворо режимним, за-секреченим i недоступним об'ектом, а абсолютна б№шють документiв мали грифи «Секретно», «Совершенно секретно», «Лично» i т. д. У наш час Галузевий державний архiв СБУ е одним iз найбiльш вiдкритих i доступних серед архiвiв ко-лишнього КДБ у пострадянських кранах. Ма-терiали, якi тут зберiгаються, охоплюють перюд вiд 1918 року до розпаду СРСР. Це майже 224 ти-сячi томiв тiльки в Киевг Також понад 735 тисяч томiв - в обласних пiдроздiлах. Значна частина Архiву - це кримшальш справи на репресованих у 1920-1980 роках укра!нських дiячiв. Зокрема, це
справи Василя Стуса, Юрiя Тютюнника, Серпя Ефремова, Миколи Кулша, В'ячеслава Чорновола.
Анaлiз останшх дослвджень i публiкацiй сввдчить, що й сьогодш дослiдження на пiдставi колись засекречених докуменпв все ще залиша-ються актуальними через величезний масив не-опрацьованих арх1вних матерiалiв, як не тiльки доповнюють фактографiчнi прогалини, але стають новим джерелом вивчення та аналiзу. Не менш важливим е i студшвання бiографiй особистостей, яш зазнали репресiй у радянський перiод. До твор-чостi Стуса та його життевого шляху, сповненого трапчних подiй зверталися Стус Д., Бондаренко А., Овсiенко В., Просалова В., Бузов А., Агеева В., Егорченко М., Зiнкевич О., Орач О., Качкан А.
Видшення iieiuipiiiieinix рашше частин за-гальноТ проблеми. У наукових працях зазначених дослвднишв розкриваються окремi аспекти життя й творчосл Стуса В.С., придiляеться увагам певним етапам його творчого та життевого шлялу, аналiзуеться лiтературна спадщина поета. Разом з тим, авторами вбачаеться важливою проблема висвгглення архiвних матерiалiв, що лягли в основу кримшально! справи, як1 у звязку iз прийняттям низки законодавчих акпв поступово розсекречу-ють недоступнi рашше до суспiльного ознайом-лення даш.
Метою статт е презентацiя масиву документа, як1 складають особову справу на арешто-ваного каральними органами СРСР поета, культурного та политичного дiяча, митця та патрюта Стуса В.С., а також аналiз вiднайдених матерiалiв та систематизащя шформацп у спробi ввдтворити бюграфш митця.
Виклад основного мaтepiaлу. Визначне, мюце в культурнiй та полггачнш спадщинi шютде-сятник1в належить Василю Стусу. Його доробок (епiстолярiй, перекладш твори, поезiя) виокрем-люеться не лише колосальним тематичним багат-ством, а й великим емоцшним навантаженням i фiлософською заглибленiстю [5], що сформувала-ся пiд натиском страшних життевих подiй. Друзям та рщним вiн часто повторював: «Долi не обира-ють... I! приймають — яка вона вже не е»... Ва-силь Семенович - поет, полив'язень, десидент, перекладач, проза1к, мислитель, лгтературо-знавець, правозахисник [2], борець за незалежшсть Украши, що увшшов в iсторiю як один iз найза-тятiших ворогiв Радянського Союзу.
Майже половину свого життя вш провiв у ра-дянських слвдчих iзоляторах, карцерах, камерах-одиночках, мордовських таборах, на Колимi, на каторжнш роботi в шахтi. Його позбавляли поба-чень з рщними, вилучали вiршi, листи й рукописи, знущалися фiзично й намагалися знищити морально [8].
Документи архiвiв, що могли б пролити ще трохи свила на постать борця за незалежнiсть, i досi не втрачають свое! актуальностi. 1з розпадом СРСР та здобуттям Украшою незалежносп в 1991 р. науковщ-гумаштарп отримали змогу ознайоми-тися з архiвними матерiалами, що довгий час уза-галi не були доступними для вивчення та до-
слiдження. Це, передовам, документи, пов'язанi з дiяльнiстю радянських карально-репресивних ор-ганiв, а серед них i особовi справи тих, хто потра-пив до сфери «защкавлення» НК-ГПУ-НКВС-МДБ-КДБ.
Особливютю роботи iз такими документами е 1хня специфiка, зумовлена низкою чиннишв:
1. спецiальнiсть документiв (постанови про арешт, ордер про арешт, протоколи допилв, очних ставок, обвинувальнi висновки, свiдчення св1дк1в, протоколи судових засвдань та iн.);
2. достовiрнiсть/недостовiрнiсть шформаци, що мiститься в документах;
3. наявшсть/вщсутшсть додаткових ма-терiалiв (особистих докуменпв, св1дчень);
4. сфальшованiсть докуменпв, особливо протоколiв допиту, обвинувальних висновив;
5. вiдсутнiсть достатньо! iнформацil бiографiчного характеру;
6. часто неможливiсть прослвдкувати по-даль^ долю фiгуранта справи;
7. документи, пов'язаш iз процесом ре-абiлiтацil, тощо [1, с.234].
Дослiдження та ретельте вивчення докуменпв, що ниш збернаються в Галузевому державному архiвi Служби безпеки Укра1ни (далi -ГДА СБУ) - це можливють не просто «погортати сторiнки iсторil» нашого багатостраждального народу, але й повернути iсторичну пам'ять про тих, хто лишився нескореним, бодай навиъ i цiною власного життя. Робота з архiвними документами СБУ, що ниш вщкрип та розсекреченi - це мож-ливiсть заповнити прогалини в бiографiях людей та ще раз нагадати про великий вклад земляшв у розбудову незалежно1 украгнськог держави.
Справа В.С. Стуса (проходить тд №67524), що збертаеться у ГДА СБУ, мютить велику к1ль-шсть документiв, що становлять iнтерес для до-слiдникiв життя та творчосп В.С. Стуса. Багато-томна справа е важливим шформацшним джерелом для юторишв, бiографiв поета, науковщв. Гортаючи сторiнки справи, ознойомлюючись з документами, що у не1 увшшли, вимальовуеться картина величезно1 радянсько1 карально1 машини, яка ставила метi знищення будь-якого прояву непокори державнiй полтшщ, прояву нацiональноl свiдомостi, та, зрештою патрютизму. Наведемо деяк1 iз «важливих» на думку слiдства документiв, яш св1дчать про провину В.С. Стуса та лягли у якосп доказiв вини В.С. Стуса у кримшальну справу [3]:
1. Бланк посилки з мюта Нью-Йорк на iм'я Василя Стуса ( документ написаний англшською мовою. Бланк посилки мютить перелж та шльшсть речей, що !х було надюлано на iм'я Стуса: куртка, светр, сорочка, шарф, носки, костюм, рушник, свишот, лезо, кульковi ручки, хустки, сливи, мило, кава, какао. Мюце створення - Нью-Йорк. Автор ( ввдправник) нев1домий, дата - невщома).
2. Вiрш Василя Стуса "У темшь сну за-нурюеться час" (дата створення невщома).
3. Зразки шрифтiв друкарсько! машинки "Ержа" вилучено! у Василя Стуса для експертизи. Дата та мюце створення невiдомi.
4. Лист Василя Стуса Христиш Бретер в Шмеччину. Переклад з шмецько! Манук'яна. ( мютить подяку зi сторони Василя Стуса за посил-ку, що 11 отримав та песимiстичнi роздуми про життя). Дата створення невщома.
5. Мiжнародна телеграма з Лондона адресована Василю Стусу (з перекладом). Телеграма мютить запрошення для Василя Стуса, вщ пред-ставника лондонського Пен-клубу, читати лекци у Лондош та iнформацiю про тдписання 1ваном Стусом в Канадi урочисто! письмово! заяви (аф-фiдевiт) для ам'! Стуса). Дата невiдома.
6. «Веселий цвинтар» — поетична збiрка Василя Стуса (змiст документа: поетична збiрка Василя Стуса, що була долучена до кримшально! справи). Дата створення - 1970 рж.
7. Вiдкритий лист Василя Стуса до 1вана Дзюби надрукований у суспiльно-полiтичному i науково-лiтературному мюячнику "Визвольний шлях". У ньому Стус звератеться до лггературо-знавця та дисидента 1вана Дзюби iз засудженням його життевого вибору та шляху. Дата створення -1976 рiк.
8. Конверт з листом Василя Стуса до Левка Лук'яненка надюланий аиа-поштою. Стус надюлав його з Магадансько! областi в мюто Чернiгiв до Левка Лук'яненка. Розповвдае про ситуацiю на зош, книги та листи, що 1х отримав вiд Мирослава Мариновича, Свгена Сверстюка, Михайла Хейфе-ца, вггання дружинi Л. Лук'яненка. Дата створення: 12.06.1977
9. Лист-звернення Василя Стуса до Верховного Суду УРСР з проханням скасувати ухвалу Жовтневого Суду та тдставно! справи на Миколу Горбаля. Змiст документа: мюить прохання Василя Стуса по виправдання Миколи Горбаля та вiдмiну ухвали Жовтневого райсуду. Наведено аргументи про поди, що були розробленi пращвниками ор-ганiв для шсцешзаци тдставного нападу на Ми-колу Горбаля з подальшим притягненням до кри-мшально! вщповвдальносп. Датовано 17.02.1980 р.
10. "Провокащя КГБ. Заява Василя Стуса в оборот Миколи Горбаля". Публжащя в газеп "Укра!нське слово" №2002-2003 ввд 6 квiтня 1980 року. Змют документа: публiкацiя в газетi "Укра!нське слово" заяви Василя Стуса на захист правозахисника Миколи Горбаля. Розкрито питан-ня про провокаци карних оргашв УРСР по вщно-шенню до дисиденпв; вимога вiдкритого суду. Дата створення: 06.04.1980
11. Текст передачi зарубiжно! радюстанци "Радiо Свобода" щодо Василя Стуса вiд 27 лютого 1980 року, надюланий заступником Голови Держ-телерадiо УРСР Хропко в КГБ. Змют документа: документ мютить запис з радюстанци про виступ Василя Стуса на захист правозахисника Миколи Горбаля. Подано бiографiчну довщку про Василя Стуса та його творчу дiяльнiсть. Дата створення: 01.08.1980. Автори: £рмак , Хропко , Павлова.
12. Письмове звернення Василя Стуса до Го-лови суду з проханням ознайомитися з протоколом судового заадання i котею вироку ( вiд 08.10.1980)
13. Доввдка Голови ЖЕКу копальнi iм. Мат-росова — Гуськова про вирахування квартирно! плати з Василя Стуса та дружини Валентини По-пелюх за проживання у гуртожитку та готелi. Змiст документа: у доввдщ зазначено розмiр квартирно! плати, що вираховувалась з Василя Стуса та дружини Валентини тд час проживання у го-телi ( за липень 1977 року) та гуртожитку (з 21 липня 1978 року)
14. Конверт з вггальною лиспвкою Коца Миколи до Василя Стуса. Змют документа: вггальна лиспвка вщ Коца Миколи до Василя Стуса, що мютить привггання з Великоднем та розповщь про особисте життя та нову роботу.
Усi вище перелiченi та багато iнших «до-казiв», зiбраних завдяки кропiткiй пращ радянсь-ких спiвробiтникiв спецслужби призвели до того, що 12 счня 1972 р. Стуса арештували, а 7 вересня 1972 р. Закритий суд в Киевi засудив його на 5 рошв таборiв i 3 роки заслань. Проте, не дивлячись на сильний тиск з боку слщства, Стус до останього боровся за власну свободу та вщстояння права людини i громадянина.
Наше сьогоднiшне дослiдження присвячене аналiзу нещодавно оприлюдених документiв з об'емно! кримiнально! справи, а саме трьом заявам Стуса, що обули надруковаш у радянськiй перiодицi. Характерним е те, що ш назви видання, нi року створення немае. Вказаш лишень при-близнi (крайнi дати) можливого видання: 1938 -1977 рр.
Перша iз трьох заяв, наявних у справi [3], адресована Президи Верховно! Ради СССР. У нш Василь Семенович пише: «Я боровся за демокра-тизацш, а це оцiнили як спробу звести наклеп на советський лад; мою дюбов до рвдного народу, занепокоення кризовим станом укра!нсько! куль-тури заквалiфiкували як нацiоналiзм; мое не-визнання практики, на грунп яко! виросли сталiнiзм, берi!вщина та iншi подiбнi явища визна-ли, як зокрема, злобний наклеп. Мо! вiршi, лiтера-турно-критичнi статтi, офщшш звертання до ЦК КП Укра!ни, Спiлки письменникiв i до шших офiцiйних органiв сприйняли як докази пропаган-ди та агiтацi!. Слщство i суд насправдi перекрес-лили ва мо! надi! на будь-яку участь в литературному процеа, надовго позбавили мене прав людини. Усю мою творчють - поета, критика, перекладача, проза!ка поставили поза законом; увесь мш 15^чний дорiбок сконфiскували i напевно в бшьшосл вже знищили. В ув'язненш я зазнав ще бiльшого пониження. Згнiтивши серце, я довго стримував себе вiд природного кроку -ввдмови вiд громадянства, сподiваючись, що в найближчому часi буде привенене мое правне становище мо!х друзiв неволi, а прийнятий курс за-гострення полiтичного клiмату буде зревiзований -хоч би тому, що вш наявно безперспективний. Ви-явилося, що я помилявся. Репреси 1972 року пока-
зали, що в дискуси з укрш'нськнми патрiотами влада не знайшла переконливших аргументiв, нiж застосування сили. А таборовi умови переконують в тому, що позмiр застосування пе! сили не мае меж».
Лист В.Стуса зак1нчуеться такими словами: «Сьогодш я прийшов до висновку, що мене сввдо-мо звели настановище одинищ - власностi КГБ. Крiм того, в СССР бути украшським патрiотом просто заборонено, а в такш ситуаци менi на все життя ще гарантують опiку оргашв розшуку. Таким чином я заявляю: залишатися пщданим СССР я бшьше не вважаю можливим для себе i тому прошу виселити мене за границ кра1ни в якш мо! права людини нахабно знехтоваш. Рiшитися на такий крок - не легко, але стримуватися вiд нього в таких обставинах - ще важче». Ця заява датована
I серпня 1976 року. З не1 маемо уявлення про сильний стан психолопчного занепаду та ввдчаю, про край, до якого доведена людина тортурами та нелюдськими умовами утримання у таборах. Стае зрозум^м, що згода з пере1здом закордон та ба-жання покинути рвдш землi - е криком душi заму-ченого допитами Василя. Дал^ у 1978 роцi Стус зржаеться радянського громадянства: «Бути ра-дянським громадянином - це значить бути рабом. Я ж до тако1 ролi не надаюся. Чим бiльше тортур i знущань я зазнаю, тим б№ший мiй опiр проти системи наруги над людиною i ll елементарними правами, проти мого рабства» [3].
У другш заявi ( датованiй 1 серпня 1977 року) Стус звертаеться до Голови Президп Верховное' Ради СРСР: «В рiчницю Гельсшсько! конференций... я пропоную Вам подумати над тим, чи справедливо називати бандитами борщв за демократш. Я пропоную Вам подумати, чи багато слави приносить СССР наявшсть шституцш полiтичних в'язнiв. I чи можна повнiстю обвинувачувати Пiночета в браку справедливости, коли останньо вш так енергiйно висилае поза меж1 свое1 кра1ни людей з небезпечними для держави мозками? Я вважаю, що з амшспею для полив'язшв в СССР безнадшно спiзнилися, а кожний день вiдкладання
II приходиться надто дорого для престижу кра!ни в свiтi.
Свободу советським полив'язням! Винуватих за репресп - до ввдповщальности!»
Третя заява В.С.Стуса (датована 11 серпня 1976 року) адресована ПЕН-клубу (International PEN, PEN Club) — мiжнароднiй неурядовш ор-гашзацп, яка об'еднуе професiйних письменник1в, редакторiв i перекладачiв. Вiн був офщшно прий-нятий до нього у 1978 рощ (тсля зречення радянського громадянства). Свого часу клуб був створе-ний з метою сприяння дружбi й iнтелектуальнiй сшвпращ письменник1в всього свiту; акцентуваннi уваги на ролi лiтератури в розвитку взаеморо-зумiння i свиово! культури; боротьби за свободу слова; захисту прав письменнишв, яких садять до в'язнищ, а деколи i вбивають за !х погляди. Це одна з найстарших органiзацiй, яка бореться за права людини, i одна з найстарших мiжнародних письменницьких органiзацiй. Назва клубу —ПЕН
— це абревiатура ввд англiйських слiв «Poets, Playwrights, Essayists and Novelists» — «поети, драматурги, есе1сти, романiсти», як1 утворюють слово «пен» (англ. PEN) — ручка для писання. Тепер охоплюе також представникiв iнших жанрiв, таких як журналiсти й юторики. ПЕН-клуб е неполiтичною, недержавною оргашзащею, яка перебувае в формальних консультацшних зв'язках з ЮНЕСКО i мае спещальний консультативний статус в Економiчнiй i Соцiальнiй Радi ООН. ПЕН-клуб засновано 5 жовтня 1921 року в Лондош з шщативи англшських письменник1в Кетрiн Емi Доусон-Скотт i Джон Голсуорсi (останнiй став першим президентом клубу). Першими членами ПЕН-клубу стали письменники Джозеф Конрад, Бернард Шоу та Герберт Веллс [7].
«Я, укранський лiтератор, репресований в сiчнi 1972 року разом з шшими укра!нськими лiте-раторами. Органа КГБ, використовуючи жупел укра!нського буржуазного нацiоналiзму i наскрiзь сфабриковану «справу Добоша», провели чергову розправу над представниками украшсько! штеле-генцп i в першiй мiрi над творчою штелегенщею. Адже !х щль - знищити ту лiтературу, яка не вкла-даеться в прокрустове ложе соцреалiзму, розпра-витися з тими литераторами, як1 ршуче вщмовили-ся бути мовчазними чиновниками на державнш службi. Пiд час арешту меш забрали книжки К. Ясперса, К.Юнга, К.Едем1да, В.Вовк, Л.Костенко, В.Кордуна, М.Вiнграновського, В.Симоненка, 1.Калинця, Г.Чубая, М.Холодного. Сконфюкували рукописи мо1х вiршiв, рукописш поетичнi збiрки «Зимовi дерева», «Веселий цвинтар», незакiнченi повiстi «Поlдка в Счастевськ», «Щоденник Петра Шкоди», нарисш варiянти, дек1лька iнших опов1дань i повiстей. Серед сконфiскованих речей були около двi десятки лiтературно-художнiх статей, присвячених творчостi П.Тичини, В.Сввдзшського, Г.Белля, Брехта, Гете i Ршьке, Енценберга, П.Целяна, 1.Бамана, Бобровського. Загально менi забрали около 500 орипнальних вiршiв, около 10 друкованих аркушiв прози, стiль-ки ж публщистики, около 30 друкованих аркушiв поетичних перекладiв; окрему велику книжку можно було б скласти з мо1х лiтературно-художнiх статтей. Практично це значить, що меш забрали все написане мною протягом 15 рок1в лггературно1 дiяльности. Тiльки мала частина написаного поба-чила вже свiт - адже меш постшно в1дмовляли права друкуватися.
Вже в таборi я написав декшькасот вiршiв, переклав приблизно 200 вiршiв Гете, около 100 вiршiв Рiльке (Елегil, сонети до Орфея) i т.д. Сьогоднi все написане мною в таборi знаходиться шд загрозою знищення. Довгий час меш не дозволяли висилати мо! вiршi в листах до рвдних. Мюцева цензура КГБ погодилася з тим, що вiршi не мають полiтичного характеру, але конфюкують !х тiльки тому, що вже сама перебування автора в ув'язненш може надати лiричним текстам политичного значения.
Доведений до розлуки похмурною перспективою втратити весь свш лiтературний дорiбок за
1972-196 рр., я проголосив 4 серпня 1976 поку полтгачну голодiвку протесту. Все ж таки, це шчо-го не дало. Уа листи з вiршами, як i ранiше, немилосердно вилучують. Недавно я помiтив у лисп дешлька сонетiв Пера Шарля бодлера - !х конфiскували, знайшовши в них «складносп».
Я неодноразово звертався до правлячих ш-станцiй СССР - це шчого не помогло. Тому я звертаюся до Вас з проханням використати весь Ваш авторитет для захисту мое! литературно! твор-чости вщ знищення. Допоможiть менi врятувати вiршi вiд вогню!» [3].
Ешстолярш поета е унiкальним, неповторним явищем в рiзноманiтних планах: духовному, полтгачному, фiлософському, iсторичному, екзи-стенцiйному, що й визначае щ листи як феномен етстолярно! творчостi, запозичуючи ви^в Ю.Шевельова - це, воiстину, «скарби, якими во-лодiемо» [5]. В.Стус живе серед нас сво!ми твора-ми, своею безприкладною стiйкiстю [2], непохи-тнiстю ЛЮДИНИ, яка протистояла тоталiтарному режиму i вистояла, щоб ми могли лишатися людьми.
Висновки. Звичайно, кримiнальнi справи, що зберпаються у ГДА СБУ, не завжди е надiйним iсторичним джерелом, на яке можна повнiстю по-кладатися дослiднику чи фахiвцю, котрий нама-гаеться встановити iстиннi iсторичнi факти. Проте, все ж чимало факпв iз життя В.С. Стуса, особливо перюду його ув'язнення в Росп, дають нам мож-ливiсть шд iншим кутом подивитися на цього сильного духом борця за долю укранського народу. Архiвна справа Стуса з документами, левова частка з яких не датована та не мае автора е ще
одшею науково-дослiдницькою шюстращею дiяльностi радянсько! тоталiтарноi системи, без уявлення про яку не можливо скласти правдиву iсторiю ХХ столггтя.
Лiтература
1. "Червоний террор" i театральне мистецтво Киева: життя одного актора (за матерiалами ГДА СБУ) / Р. О. Марценюк // Рукописна та книжкова спадщина Укра!ни. - 2019. - Вип. 23. - С. 234-249.
2. Бузов А. Вщкрий для себе це iM^: Василь Стус — людина, поет, громадянин. URL: https://eprints.oa.edu.Ua/1322/1/Zagoruyko_230412.p df (дата звернення: 06.02.2021).
3. ГДА СБУ. Ф. 6. Спр. 67524.- Т. 6. (Справа зi звинувачення Стуса Василя Семеновича).
4. Даниленко В., 1щук О., Кокiн С. Галузе-вий державний архiв СБУ. URL: https://ssu.gov.ua/uploads/documents/2020/06/22/puti vnik-fondami-gda-sbu.pdf (дата звернення: 06.02.2021).
5. Загоруйко Н. Листи Василя Стуса як феномен етстолярно! творчосп. URL: https://eprints.oa.edu.ua/1322/1/Zagoruyko_230412.p df (дата звернення: 07.02.2021).
6. Качкан А. В. Стус URL: https://www.radiosvoboda.org/a/28097722.html (дата звернення: 06.02.2021).
7. Пен-клуб. URL: https://cutt.ly/xxhQODu (дата звернення: 06.02.2021).
8. Стус В. «Василь Стус. Вибране». URL: https://nashformat.ua/products/vasyl-stus.-vybrane-909222 (дата звернення: 06.02.2021).
