CC BY
47
14. Яруцкий Л. Д. Евреи Приазовья / Л. Д. Яруцкий. - Мариуполь, 1996. - 322 с.; Yarutskiy L. D. Yevrei Priazovya / L. D. Yarutskiy. - Mariupol, 1996. - 322 s.
Стаття надшшла до редакцп 14.10.2015
G. Batychko
ARTISTS OF MARIUPOL IN ARTISTIC ASSOCIATIONS (1)
Since the time of its foundation the cultural space of the city of Mariupol has been formed in conditions of considerable governmental regulation. A long distance of the city from the cultural centres in 19th and the beginning of 20th century caused the artists' outflow. When got to art centres, the talented artists from Mariupol took a prominent place in informal art communities. Arkhip Kuindzhi, whose name was associated with the Association of «travelling» exhibitions, became the founder of Kuindzhi Association (1909). Alexander Mogilevsky became a member of «New Munich Art Society», later he worked with «The Jack of Diamonds Society» and since 1932 he became a member of the Union of Artists of the USSR.
In Soviet times it was difficult to organise a local artistic association in Mariupol due to the fact that the city didn't have status of the regional centre. That fact strengthened the centrifugal tendency in the artistic community of Mariupol. Gradually there appeared a definite paradox - on the one hand, the city was attractive for artists; landscapes, industrial constructions, «Kuindzhi Memorials» days, the work of Kuindzhi Art Gallery, which already existed, made necessary conditions for creativity and arts. On the other hand, there was a lack of an institute that could bring the artists of Mariupol together and give them the opportunity for successful development. The function of substitution at that time was performed by informal associations, unions, creative tandems that had evolved through creative support, friendly relations, exhibiting, etc.
Artistic associations «Mariupol-87» and «Window», the exhibition association «HarBarBond», the artistic tandem of artists Lel Kuzminkov and Valentin Konstantinov played the most prominent role in the artistic life of the city. In recognition of the creative potential of the city it Mariupol National Union of Artists of Ukraine was founded in 1992; today the union unites more than 30 artists.
Key words: Mariupol artists, artistic intelligentsia, institutionalization of cultural and artistic space, formal and informal groups of artists, regional art school.
УДК 316.74:929(477)«1895/1968»(043) Т. Г. Добша
1СТОРЮСОФСЬКИЙ ПОГЛЯД НА ПЕРЕОСМИСЛЕННЯ ТВОРЧОГО ДОРОБКУ БОРИСА ЛЯТОШИНСЬКОГО
У дант cmammi здтснено iсторiографiчний огляд праць, як присвячеш творчому доробку Б. Лятошинського. З 'ясовано, що oco6ucmocmi Б. Лятошинського та його творчт i композиторськт спадщиш придшена значна увага як сучасник1в, так i представник1в попередшх поколть. Виокремлено основн напрями тематики робт i
критичних публгкацгй, враховано всеб1чтсть г багатовекторнгсть думок, що стосуються Б. Лятошинського та його творчог I композиторськог спадщини.
Клю^о^^ слова: ¡сторюграф1чний доробок, джерелознавча база досл1дження, культурна спадщина, творча д1яльн1сть, Iсторико-культурний процес, критичш публжаци, теоретична спадщина, культуролог1чн1 погляди, нацюнальна спрямоватсть, творчий доробок.
Масштабшсть трансформацш в юторично-культурному переб^у подш на зламi ХХ-ХХ1 ст.ст. обумовили доцшьшсть критичного переосмислення щншсно'1 шкали духовних прюритетсв нашого недавнього минулого, через призму штернащонального досвiду.
Дослiджуючи з таких позицш творчу спадщину Б. Лятошинського, слщ звернути увагу на юторюграфш як на сукупнiсть науково-юторичного доробку з вщповщно'1 проблематики, який грунтуеться на фактологiчному опрацюваннi фахово-науково'1 лiтератури, котра, зазвичай, вiдображае науковий св^огляд i смаки дослiдникiв, сформованих на засадах загальнокультурних щей та духовних концепцш певного часу.
Додамо, що важливють юторюграфп полягае в й винятковiй ролi у формуванш нащонально'1 пам'ятi кожного народу, своерщним засобом виковування духу нацп.
Змша тих чи iнших акцентiв епохи, як соцiально-економiчних та полiтичних, так i релiгiйних або iдеологiчних, завжди вiдчуваеться в авторськiй свiтогляднiй спрямованост дослiдникiв, позаяк вiддзеркалюеться в коментативно-смисловш штонацп створюваних ними джерел.
Показово, що переважна бшьшють дослiдникiв доробку Б.Лятошинського це добiрна низка небайдужих науковщв, котрi акцентували свою увагу на ушкальнш особистостi Майстра та ел^носп його оточення, висвiтлюючи особливосп його композиторсько'1 працi та штерпретацп його творiв пiд кутом зору свое'1 авторсько'1 пристрастi, враховуючи, для яко'1 аудитора написана та чи шша робота.
Музикознавцi проявляють великий штерес до многоаспектно'1 творчост композитора: впродовж десяташть з'являються новi обриси та ощнки, змiнюються пiдходи та методолопя, оновлюеться система джерел, визначаеться нова перспектива науково'1 розвiдки. Зазначеш фактори вимагають застосування цiлiсного тдходу до дослiдження iз зверненням до джерел, що мають рiзне спрямування.
Загальна картина ставлення поцiновувачiв Б. Лятошинського до його наслщдя не буде повною, якщо не тдкреслити, що дiяльнiсть композитора завжди мала свое стшке й авторитетне коло прихильниюв та небайдужих до його творчост послiдовникiв. Ще на початку свое'1 творчо'1 дiяльностi Борис Миколайович удосто'1'вся дружньо'1 пiдтримки Р. Пшера - свого вчителя i друга, а також ствучня по його класу -Л. Ревуцького [6, с. 122], з яким разом проходили навчання у професора Етера, а також однодумщв - Н. Мясковського i В. Косенка. Подальшi устхи в популяризацп i формуванш ютинного розумiння музики Лятошинського пов'язаш з iменем I. Белзи -його учня, автора першо'1 монографп про видатного вчителя [3], а до того ж i першого наукового популяризатора творчого наслiддя Майстра в колах музично'1 громадськостi в зарубiжжi.
Особистостi Б. Лятошинського та його творчш i композиторськiй спадщиш присвячена значна увага як сучасниюв, так i представникiв минулого поколшня -музикознавцiв i авторiв есе'1'в та розвiдок. Доволi численнi публшацп свiдчать про дiяльнiсть Б. Лятошинського як помине явище в тогочасному музичному житп культурно'1 громадськостi. Iснуючi науковi дослiдження, монографп, дисертацп та iншi присвяченi його постатi публшацй I. Белзи, В. Самохвалова, Н. Запорожець, В. Клина,
М. Копищ, Т. Булат, I. Царевич, Д. Каневско!, К. Шамаево! та iнших авторiв розкривають низку окремих граней дiяльностi Б. Лятошинського як талановитого й активного учасника тривалого перюду збагачення укра!нсько! музично! царини, iнколи в них висв^люються конкретнi питання музично! мови i стилю його творiв. Але й досi вiдсутнiй iсторiографiчний огляд стану опрацювання творчого доробку Б. Лятошинського, тому, на нашу думку, актуальшсть дано! роботи полягае в необхщносп здiйснення цiлеспрямованого дослщження, яке б щонайповнiше охопило неощненний вклад видатного творця i висвгтлило масштаби його внеску у розвиток i престиж укра!нсько! культури.
В цьому аспектi метою даного дослщження е iсторiографiчний огляд джерельно! бази стосовно опрацювання творчого наслщдя Б. Лятошинського.
Попередне вивчення наявних джерел засвщчило, що, починаючи з кiнця 20-х рокiв минулого стшття, всебiчний iнтерес до творчого спадку Б. Лятошинського пом^но зростае, привертаючи увагу численних фахiвцiв рiзних науково-мистецьких шкiл i напрямiв. Варто вщзначити високу iнформативнiсть i якють музикознавчих та культурно-публiцистичних пiдходiв, спостережень, зафшсованих у друкованих матерiалах найрiзноманiтнiшого формату - вiд коротких офщшних повiдомлень до щирих мемуарних хрошк та фундаментальних класичних дослiджень. Початок цьому масиву творчих, особистюних, педагопчних, культурно-громадських, критико-публiцистичних та шших характеристик i фактажних даних був покладений передуам зусиллями Р. Пшера та iнших близьких композиторовi людей, зокрема I. Белзи, Н. Матусевича, I. Царевич та ш.
З глибокою защкавлишстю до творчих вершин Лятошинського-композитора звертались як видатнi майстри музично! культури (Д. Кабалевський, Ю. Келдиш, Н. Запорожець, В. Самохвалов, I. Ляшенко, Ф. Козицький), так i дiячi науки i мистецтва, виконавцьмузиканти, теоретики й критики загально-культурного життя радянського i пострадянського перiодiв (М. Бялик, А. Шольп, М. Мартинов, А. Солтис, Н. Гордшчук, В. Шульгша та iн.).
В широкш палiтрi цих доволi рiзноманiтних джерел вiдобразився той принциповий поворот, завдяки якому докоршно змiнилось ставлення до музичного самовираження Б. Лятошинського, до жанрових i стильових особливостей творiв видатного майстра.
В данiй статтi представлено кшька перспективних iдей, якi дають дослiдникам творчо! спадщини композитора уявлення про широту здшснення пошукiв науково! думки й спонукали нас згрупувати матерiали за ознаками проблемно! схожосп.
За цим принципом джерела, що безпосередньо стосуються стану дослщження теми творчо! спадщини Б. Лятошинського, за змютом можна подшити на 7 груп: 1) штелектуально-естетичне пщгрунтя становлення композитора (бiографiчнi матерiали, родиннi витоки); 2) музикознавчий розгляд доробку; 3) творчi паралелi (порiвняльна типiзацiя); 4) творча постать Лятошинського на сторшках преси (музично-критична думка); 5) спогади i вiдгуки митцiв та учшв; 6) епiстолярна спадщина; 7) творчий внесок Б. Лятошинського у нащонально-культурному аспекта
Важливе джерелознавче пщгрунтя першо! групи становлять статтi та науковi розвiдки, якi складають первинну ланку в дослщженш, тобто в якш зiбранi данi про штелектуально-естетичне оточення композитора. Варто зауважити, що знайдеш матерiали розкривають життя i творчiсть майбутнього Майстра, починаючи вщ народження i впродовж усiе! творчо! дiяльностi митця, висвiтлюючи «першi художш та iнтелектуальнi враження Лятошинського» [6, с. 98], та хоч i пов'язаш з атмосферою його дитинства i мали вирiшальний вплив на формування особистосп майбутнього
дiяча культури, у т.ч. його поглядiв та смаюв, але, на жаль, нечисленнi. Серед цих документив незаперечну цiннiсть являють статтi В. Шульгшо'!, К. Шамаево'!, О. Таранченко, Ж. Хурсшо'!, М. Бялика. Врахування таких достовiрних запиав мае особливе значення, оскiльки дозволяе отримати вагомий обсяг шформаци стосовно родинних коренiв, дитинства, виховання та здобуто'! освiти, життевого шляху Б. Лятошинського, як культурного дiяча; допомагають усвiдомити складнiсть тогочасних суспiльних умов i обставин, подiй та факпв, що вплинули на формування його переконань, визначивши напрямки творчо'! спецiалiзацii. Окрiм того поглиблене вивчення бюграфп Б. Лятошинського дозволяе дiзнатися про його походження, умови виховання, про скромш можливосп i непохитне бажання здобути освгту та особливостi навчально-осв^нього досвiду, про життевi колiзii, що спричинилися до процесу визрiвання св^оглядно-цшшсних позицiй, як визначальних в його подальшш творчiй самореалiзацii [6, с. 93-103].
Поруч з матерiалами про дитинство, оточення та виховання, що мютяться у наукових розробках В. Шульгшо'! «Микола Леонтiйович Лятошинський значний укра'нський вчений», К. Шамаево'1 «До витоюв творчостi Бориса Лятошинського» та О. Таранченко «До питання укра'нських родинних корешв Бориса Лятошинського (невiдомi сторшки)», додатковий джерельно-iнформативний пласт складають друкованi нариси бiографiчного характеру, що вщобразили подальший практичний внесок Б. Лятошинського у розвиток нащонально'! музично'! культури. Це роботи Ж. Хурсшо'! «Борис Лятошинський та Вiктор Косенко» i М. Бялика «Лятошинський, Мравшський та шшЬ» де висвiтлюеться зрший перiод життевого i творчого шляху Бориса Миколайовича, йдеться про «величезний вплив цого митця на рiвень загального розвитку украшського музичного мистецтва» [6, с. 112] в умовах тотал^арного режиму та про фактичний подвиг протистояння власною творчостю режимно-цензурному насильству над особистютю.
Безперечно важливим джерелом для дослщження дiяльностi Б. Лятошинського, на нашу думку, е друга група, а саме музикознавчий розгляд творчого доробку 20-60 рр. ХХ ст. В цих матерiалах йдеться про виняткову силу його духовносп, масштабшсть задумiв, рiвень традицiйностi й новаторства, стильовий експеримент, вдало вщтворюваш в символах, образах, духовних цшностях слов'янського, власне украшського, св^обачення. Слiд додати, що в цих музикознавчих працях в контекст европейсько'! культури дослiджуються питання особливостей стилютики творчостi композитора, його ушкальне полiфонiйне та гармонiйне мислення.
Проблема традицшного й новаторського в музищ композитора рiзнопланово розглядаеться у статтях теоретичного характеру О. Торби, Б. Фшьц, Л. Хiврич, Д. Гаркавенко, В. Клина, О. Литвиново'1, I. Золотовицько'1, А. Мухи, В. 1ванченка, Н. Довгаленко, В. Козлова, Б. Деменка та ш. В них дослщжуються питання образно!' виразносп музичних текстiв, драматургiчнi та технолопчш параметри творiв, його звукоуявне (полiфонiйне та гармонiйне) мислення, майстерна розробка ще'1 колориту та фонiзму створювано!' музики, коли виявляються 11 типолопчш та жанровi ознаки. Феномен збереження типолопчних ознак жанру розглянуто в роботах Н. Довгаленко [7, с. 56-61] та М. Загайкевич [2, с. 20-25], що дае можливють простежити активну присутнють традицш в^чизняно'! культури у симфошчнш та опернш творчостi Б. Лятошинського, бо збереження типолопчних ознак жанру симфони та дотримання образно-виразно'! специфiки опери i властивих тiльки !й драматургiчних форм потребуе виключно свого творчого ставлення до вщповщних жанрових закономiрностей. Розвиток саме цих традицш дотримання жанрових закономiрностей у композиторськш працi Б. Лятошинського розглядаеться в аспекп
наслщування духовного потенщалу в^чизняно! класики.
Досить широко представлена третя група - науковi дослщження, в яких застосовуеться метод порiвняльно! типологл у вивченнi творчостi двох або бшьше композиторiв-сучасникiв. Урахування об'ективного впливу фактора музичного часу дозволяе в процес порiвняння вiдповiдних характеристик i показникiв або даних аналiзу визначити як типологiчно спiльне, тобто, загальне, так i самобутне шдивщуально-питоме на характерних масштабних рiвнях - починаючи з особистостей композиторiв, !хшх мистецько-свiтоглядних принципiв та установок i жанрово-формотворчих уподобань та конкретних аналогш i деталей порiвнюваних творiв.
На теперiшнiй час в наущ функцiонуе декiлька напрямкiв типологiчних дослщжень, а саме: типологiя музично-iсторичних процеав i методiв, жанрiв, стилiв та напрямюв, серед яких психо-iнтелектуальна типолопя творчих iндивiдуальностей. Це так звана видова типолопя, яка може бути синхронною (в плаш юторично! горизонтал^ та дiахронною (вiдносно юторично! вертикал^. До дiахронно! типологл можна вщнести фундаментальнi позицп вчених, котрi дослщжують такi часо-просторовi творчi паралелi: Лятошинський - Шостакович (Д. Каневська), Лятошинський - Лисенко (О. Таранченко), Лятошинський - Косенко (Ж. Хурсша), Лятошинський - Мравшський (М. Бялик), Лятошинський - Довженко (М. Копиця) i таким чином дають можливють виявити риси творчих шдивщуальностей у порiвняльно-типологiчному аспект^ тобто вщтворити авторську позищю кожного композитора й виявити його шдивщуальну творчу своерiднiсть.
В дослщжуваних статтях виразно i аргументовано подаеться об'ективна культуролопчна характеристика натхненно! ствпращ митцiв, сповнена щирими почуттями, усвщомленням високо! духовно! спорiдненостi та обопшьним творчим захопленням.
Безумовно важливим джерелом для дослщження й пощнування творчо-дiяльнiсного доробку Б. Лятошинського, котре слщ приймати через правдивий об'ектив буття суспiльно-культурного середовища Укра!ни 20-60 рр. ХХ ст., е матерiали, що друкувалися в тогочаснiй перюдищ - «Современная музыка», «Радянське мистецтво», «Советская музыка», «Пролетарский музыкант», «Життя i революцiя», «Червоний шлях», «Музика», «Нове мистецтво», «Критика», «Мистецька трибуна», в рубриках шформативного типу «Новинки музично! лiтератури», «Серед композиторiв», «Блокнот композитора», в оглядах, в рецензiях тощо. Вони складають четверту групу класифiкацГ! «Музично-критична думка на сторшках iсторi!». Найпоширенiшим з тогочасних форма^в музичних коментативних вiдгукiв були нариси про життя i творчiсть митщв, охудожненi творчi портрети, репортерськi замальовки, анонс-рекламнi оголошення тощо. Однак в них практично не згадувалась творча постать Б. Лятошинського, зате з його iм'ям були пов'язаш оглядовi статтi 1920-х рр. М. Гршченка, Я. Полфьорова, Ю. Ткаченка, В. Костенка, П. Козицького, В. Зубравського, Я. Мамонтова, яю виходили пщ назвами «Укра!нська музична творчють за радянських часiв», «Десять роюв укра!нсько! музики», «Жовтень i укра!нська музика» та iн. За велшням часу деякi автори виступали проти Б. Лятошинського, серед таких статп Г. Жуковського, А. Гозенпуда, А. Луфера, Л. Хшчина, В. Довженка, А. Свечникова. Але, починаючи з 1930-х рр., бшьшють публшацш мали об'ективний анал^ико-критичний характер з орiентацiею на певш нюанси у професюнальному аспектi, насамперед це роботи М. Бялика, М. Гордшчука, Р. Итера, I. Белзи, а також О. Малозьомово!, М. Ржевсько!, Г. Юсша та усiх iнших науковцiв, що дослщжували творчий доробок великого Майстра впродовж подальших десятилiть.
Критичне ставлення до творчо^яльшсних набуткiв Б.Лятошинського виразно демонструе неординарну потужнiсть таланту i масштабнiсть його особистостi, якою завжди був митець.
Окрему ланку в iсторiографiчному оглядi складае п'ята група - це спогади i вщгуки митцiв та учшв. Тут важливо мати на уваз^ що найбiльш ефективним методологiчним принципом виршення новопосталого комплексу культуротворчих проблем було визнано продовження успадковано!' вщ попереднього режиму практики здiйснення процесу безперервного духовно-естетичного виховання нових обдарувань. В музичнш сферi це позитивно позначилось в численних впливах на ус художш рiвнi -композицшний, драматургiчний, концептуальний або стилiстичний - завдяки генетичному зв'язку з композиторами попередшх поколшь.
Досвiд столiть засвщчив, що безпомилковим вiддзеркаленням юторп слщ вважати спадкоемнiсть наступникiв. Цьому присвячеш статтi i працi Д. Каневсько!' i В. Самохвалова, Т. Бондаренка, Н. Гордшчука, Ю. Малишева, М. Бялика, С. Марково!' та О. Зшькевич. Увiбравши в себе найцiннiшi нацiональнi витоки, продовжуючи традицп М. Лисенка i М. Леонтовича, творчють Б. Лятошинського ознаменувала подальший устшний розвиток нацiонального стилю укра!'нсько!' музики ХХ ст., що не могло не позначитись благодатно на продовженш еволюцп його композиторсько!' школи (Д. Каневська). Узагальнюючи блискучу оригшальшсть i стильову неповторнiсть музично!' думки Б. Лятошинського, В. Самохвалов вказуе саме на спадкоемшсть поколшь, тобто на те, що тематизм музичних творiв Лятошинського пов'язаний з росшською музичною культурою, завдяки чому, набут тд впливом свого вчителя Р. Глiера зв'язки з творчiстю О. Бородша, О. Глазунова та iн., вщчутш i в симфонiях, i в операх, i в романсах гешального послiдовника кращих традицiй Х1Х ст. Генетична складова не позбавлена схожост з естетико-цшшсними спiввiдношеннями як укра!'нсько!' так i росшсько!' музично!' культури. Саме на пiдставi цих аргумешив дослiдники Н. Гордiйчук, О. Зшькевич стверджують, що Лятошинский перейняв досвщ попередшх поколшь вщ П. Чайковського, С. Рахманшова, О. Скрябiна, в складному сиш^ якого йшло формування його власного музичного стилю, що втшився в зршй художнiй свщомосп в класичний багатовiковий досвiд нацюнально'! естетично'! традицii.
Торкаючись ще одно'! надзвичайно важливо'! проблеми - стввщношення творчосп Лятошинського з сучасними йому тенденщями розвитку музичного мистецтва, необхщно зазначити, що незаперечний вплив професшних знань, уявлень i видатних досягнень Лятошинського на наступш композиторськi поколшня за словами О. Зiнкевич, став «загальною традицiею для укра!'нсько!' музики». Про це свщчать науковi розвщки Д. Каневсько!' i В. Самохвалова, Т. Бондаренка, Н. Гордшчука, Ю. Малишева, М. Бялика, С. Марково!' та О. Зшькевич.
Звернення учшв Лятошинського до його педагопчних основ вказують на перспектившсть позначених ним проблем з питань викладання, виховання, виконавства, аналiзу i трактування творiв та оволодшня майстернiстю належно!' характеристики певно!' музично-художньо!' епохи.
Отже, простеживши педагопчну дiяльнiсть Б. Лятошинського можемо стверджувати, що Майстер у сво!'й дiяльностi спирався на традицii попередшх поколшь, зокрема успадкував методику свого вчителя - Р. Глiера, ^ збагативши та вдосконаливши !'!', дбайливо передав сво!'м учням i послщовникам, що дало можливiсть зрозумiти i визначити його педагогiчну концепцiю, якiй фактично i присвячене дане науково-теоретичне дослщження.
На завершення зазначимо, що завдяки крошткий працi М. Копищ i Л. Грисенко
маемо можливють познайомитись з етстолярною спадщиною Б. Лятошинського, яка й складае шосту группу джерел. Ця не надто численна група дозволяе зазирнути в юторине минуле ^зь призму особистих почутпв композитора, вiртуально увiйти в його дивовижний внутршнш свiт, вiдкрити для себе гешальш думки й погляди митця на музику, на мистецтво, на людську культуру взагаль
Зпдно з щеолопею режиму найбiльш важливi джерела шформацп були забороненi, тобто фактично вилучеш з наукового об^у, а значить i з процесу формування уявлення про тогочасне громадсько-культурне життя, про яке м^ розповюти епiстолярiй Б. Лятошинського, хоча його драматична доля довго була невщома дослщникам. Вважалось, що вiн (етстолярш) взагалi не iснуе, тому науковщ обмежувались iнформацiею лише про юторико-теоретичш проблеми «натхненного» музикотворення.
В межах дано! статп, на наш погляд, достатньо торкнутись двох надпотужних джерел: Л. Грисенко [1] i М. Копищ [4]. Бо вони дають достатне уявлення про юторичний хщ музичного процесу, розкривають суть реальних подш тогочасно! культури та висвiтлюють роль фшософсько-естетичних i соцiально-психологiчних умов i обставин, пiд впливом яких вiдбувалась еволюцiя свiтобачення митця. Ця ушкальна епiстолярна скарбниця вселяе реальну над^ на правдиве пiзнання рiзних маловщомих сторiнок життя, творчостi i морального стану композитора, його взаемин зi сво!м учителем Р. Глiером, ствучнями, колегами, державними iнстанцiями, iншими сучасниками, а також на тзнання невщомих авторських сторiнок та подальшо! долi його опальних творiв.
Остання група - блок статей проблемно-тематичного напрямку - творчий внесок Б. Лятошинського у нацюнально-культурному аспект - дозволяе розкрити суспшьно-юторичне значення багатомiрно! дiяльностi та творчо! спадщини Б. Лятошинського в справi розвитку культури Укра!ни, в потенцiал розвитку нацюнально! композиторсько! школи i осмислення цшносп культурних надбань для укра!нського народу i св^ово! спiльноти в цшому.
Настав час пiзнати яскраву самобутшсть в^чизняно! культури, !! нацiональну специфшу та неперебутню цiннiсть, але немае потреби вщсторонювати !! вiд загальноевропейсько! культури, бо дослiджуваний нами пласт i перiод демонструе доцiльнiсть оргашчного втiлення нацiонально забарвленого укра!нського музичного контенту у европейсью художнi процеси. З цього погляду творчий доробок Б. Лятошинського е показовою частиною як музично! культури Укра!ни, так i гщною лептою у багатонацюнальний масив европейсько! культури. В цьому i полягае змiст i сенс статей та наукових розвщок О. Пщсухи, Б. Деменка, Л. Грисенко, М. Ржевсько!, Н. Гордiйчук, О. Козаренка, I. Ляшенка, М. Загайкевич та ш., де тдкреслено значення творчо! спадщини Б. Лятошинського в нацюнальному та европейському аспект^ визначено роль i мiсце Майстра в загально-культурному простор^ пiдкреслено нацiональне тдгрунтя музичного доробку композитора з опорою на укра!нсью традицi!, що являе собою самобутнш результат творчого формування композитора в загальному культурно-юторичному контексп рiзних стильових тенденцiй, i безперечно сприяло збагаченню европейського культурного простору ХХ ст.
Пщсумовуючи здiйснений огляд iсторiографiчних джерел, слщ констатувати, що в процеа опрацювання низки рiзнопланових матерiалiв, присвячених багатограннiй дiяльностi Б. Лятошинського на паралелях музично-педагопчно-публщистичних процесiв з'являеться можливють не тiльки розширити i поновити горизонт дослщженого матерiалу, але й окреслити перспективы шляхи бшьш ефективного аналiзу суспiльно-iсторичних та культурних процеав у !х ретроспективному перебiгу.
Уважний розгляд джерельно! бази з означено! теми пщказуе, що й кожне з джерел вже саме по ^6i мютить важливi вiдомостi про життя i творчу дiяльнiсть видатного композитора ХХ ст. Б. Лятошинського. Логiчно передбачити, що комплексний розгляд !х у всш багатовекторностi i взаeмодоповненi несумншно викликають концентровану увагу до вщкритпв i проблем, корегують пiдходи, погляди i гiпотези вiдносно назрiлих питань, висв^люють новi факти в^чизняно! музично! юторп, приховувано! пiд грифом «секретно».
Усе це доповнюе поеднуе послщовш здобутки науковцiв i мислителiв в едину музикознавчу панораму результатiв наполегливих «розкопок» заради одержання вiдповiдей на питання про причини вщсутносп даних про змiст i походження «бших» i «чорних» плям у нашому недалекому минулому. Цiлком iмовiрно в даному дослщженш ще не вс загадковi питання будуть з'ясованi, та й сама об'ективна постановка додаткових проблем загострить увагу i сконцентруе зусилля на подальшому наполегливому i щонайповнiшому розкриттi усього спектру заслуг i творчих досягнень одного з найталановшиших симфонiстiв плiдного ХХ столбя.
Список використано1 л1тератури
1. Борис Лятошинский. Воспоминания. Письма. Материалы. У 2 т. Т. 2 : Письма и материалы / сост. и коммент. Н. Грисенко. - Ки!в : Музична Укра!на, - 1986. - 197 с. ; Borys Liatoshynskyi. Vospomynanyia. Pysma. Materyalbi. U 2 t. T. 2 : Pysma y materyaly / sost. y komment. N. Hrysenko. - Kyiv : Muzychna Ukraina, - 1986. - 197 s.
2. Борис Николаевич Лятошинский / сост. М. Д. Копица. - Киев : Музична Укра!на, 1987. - 185 с. ; Borys Nykolaevych Liatoshynskyi / sost. M. D. Kopytsa. - Kyev : Muzychna Ukraina, 1987. - 185 s.
3. Бэлза И. Б. Н. Лятошинский / И. Бэлза. - Москва-Ленинград : Гос. муз. изд, 1947. - 170 с. ; Belza I. B. N. Lyatoshinskiy / I. Belza. - Moskva-Leningrad : Gos. muz. izd, 1947. - 170 s.
4. Копиця М. Лятошинський Б. Етстолярна спадщина: У 2 т. Т. 1 : Борис Лятошинський - Рейнгольд Глiер. Листи (1914-1956) / розшифр., упоряд., вступ. ст., комент. та примт М. Копищ; ред. О. Голинська. - Ки!в, 2002. - С. 197-203 ; Kopytsia M. Liatoshynskyi B. Epistoliarna spadshchyna: U 2 t. T. 1 : Borys Liatoshynskyi -Reinhold Hlier. Lysty (1914-1956) / rozshyfr., uporiad., vstup. st., koment. ta prymit. M. Kopytsi; red. O. Holynska. - Kyiv, 2002. - S. 197-203
5. Копиця М. Листи Лятошинського / М. Копиця, I. Царевич // Art-Line. - 1998. -№ 1. - С. 30-33 ; Kopytsia M. Lysty Liatoshynskoho / M. Kopytsia, I. Tsarevych // Art-Line. - 1998. - № 1. - S. 30-33
6. Музичний св^ Бориса Лятошинського : зб. матер. Мiжнар. теор. конф., присвяч. 100^ччю вщ дня народж. комп. - Ки!в : Центрмузшформ, 1995. - 151 с. ; Muzychnyi svit Borysa Liatoshynskoho : zb. mater. Mizhnar. teor. konf., prysviach. 100-richchiu vid dnia narodzh. komp. - Kyiv : Tsentrmuzinform, 1995. - 151 s.
7. Науково-теоретична конференщя присвячена 100^ччю вiд дня народження Бориса Лятошинського. - Львiв, 1995. - 95 с. ; Naukovo-teoretychna konferentsiia prysviachena 100-richchiu vid dnia narodzhennia Borysa Liatoshynskoho. - Lviv, 1995. -95 s.
8. Шамаева К. I. З етстолярно! спадщини Бориса Лятошинського / К. I. Шамаева // Записки Наукового товариства iменi Т. Шевченка. - Львiв, 1996. - Том ССХХXП : Працi Музикознавчо! комюп. - С. 353-360 ; Shamaieva K. I. Z epistoliarnoi spadshchyny Borysa Liatoshynskoho / K. I. Shamaieva // Zapysky Naukovoho tovarystva imeni T.
Shevchenka. - Lviv, 1996. - Tom SSKhKhXII : Pratsi Muzykoznavchoi komisii. S. 353— 360
OraTra Hagrnm.na go pegaK^i 30.09.2015
T. Dobina
THE HISTORIOSOPHICAL VIEW ON RETHINKING CREATIVE HERITAGE OF BORYS LYATOSHYNSKY
There is the historiographical review papers which are devoted to creativity of B. Lyatoshinsky in this article. It was found that his contemporaries, as well as representatives of previous generations - musicians, artists, educators and other cultural workers and artists, authors of essays and articles devoted considerable attention to the personality of B. Lyatoshinsky and his creative and composing heritage.
It was found that a comprehensive interest for creative heritage of B. Lyatoshinsky is visibly growing, attracting the attention of many specialists in different scientific and artistic schools and movements since the end of the 20 th years of the last century.
The author presents several constructive ideas which give researchers the biography of the composer's idea of the breadth of searches performed scientific thought and a certain incompleteness some of them, which are in need of further treatment and in-depth study of the heritage of Lyatoshynsky as an extraordinary cultural phenomenon. The ordering of the materials was carried out on the basis of the similarity of the problem, that's why the study of the content of the creative legacy of B. Lyatoshinsky is divided into several groups.
The basic directions of subjects of the works and critical publications are distinguished, the comprehensive and multivector of ideas which concern B. Lyatoshinsky and his creative and composer's heritage is taken into account. The personalized value of B. Lyatoshinsky is established in the development of Ukrainian culture of XX century, his contribution to the creative, educational and pedagogical sphere of musical culture, both in the scale of the national culture and the development of the global art.
Key words: historiography, historiographical review, the base of information sources, cultural legacy, creative activity, historico-cultural process, critical publications, theoretical inheritance, culturological looks, national orientation, creative work.
УДК 78.3
С. В. Виткалов, В. Г. Виткалов
МЕТОДИЧН1 ОРГАНИ СФЕРИ КУЛЬТУРИ В УМОВАХ РЕАЛ1ЗАЩ1 КОНЦЕПЦП РЕФОРМУВАННЯ М1СЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ ТА ТЕРИТОР1АЛЬНО1 ОРГАНВАЦП ВЛАДИ В УКРА1Н1
У cmammi розглядаються питания можливих din державних i методичних оргатв у сферi культури в умовах реалiзацlг Концепци реформування мюцевого самоврядування та територiально'г оргатзаци влади в Украгш, затвердженог
