CC BY
610
УДК 347.1 В1ктор1я Валентинiвна Надьон,
канд. юрид. наук, доцент Нацюнальний юридичний утверситет ¡мет Ярослава Мудрого, м. Харюв
ЕЛЕМЕНТИ ПРАВОСУБ'еКТНОСТ1 В ЦИВ1ЛЬНОМУ ПРАВ1
У статп проведено аналiз питания правосуб'eктностi, розкрито 11 структуры елементи, завдяки яким охарактеризовано 11 сутиiсть i значения. Зроблеио вiдповiдиi теоретичиi висиовки, запропоиоваио практичиi рекомеидацп щодо порушеиого питания.
Ключовг слова: правоздатнють, дieздатиiсть, делiктоздатиiсть, правосуб'eктиiсть, права, обов'язки.
Сутшсть людиии як правово1 особи виявлясться в тому, що воиа може бути суб'ектом передбачеиих законом прав та обов'язюв. Учасиики цивiльиих правовщиосии за иаявиостi передбачеиих законом тдстав (юридичиих фактiв) стають иосiями прав та обов'язюв. Одиак перш шж остаииi вииикиуть, потрiбио, щоб вщповщш особи були здатиi до участ в тих чи iиших цившьиих правовiдиосииах. 1ишими словами, для володшия правами й обов'язками громадяиииовi иеобхщио бути певиою мiрою правосуб'ектиим, мати юридичну здатиiсть до участi в таких правовщиосииах.
1иститут правосуб'eктиостi е одним з иайважливiших у цившьиому правi. О. С. Йоффе висловив думку, що «правосуб'ектшсть» - шститут цивiльиого права иарiвиi з договором, правом власиосп [15, с. 5]. Я. Р. Веберс зазиачив, що у сферi цившьиого закоиодавства шститут правосуб'ектносп утворюе не лише иорми, якими безпосередиьо регламентуються цивiльиа правоздатнють i дiездатиiсть громадяиииа, а й створеш иорми, окремими iиститутами, що стосуються здатиостi остаииього бути суб'ектом у конкретних правовiдиосииах [9, с. 27].
У мiжнародних документах про права людиии (ст. 6 Загальио! декларацп прав людиии, ст. 16 Мiжиародиого пакту про громадськi i полiтичиi права) проголошуеться, що кожиа людина, де б воиа не перебувала, мае право на визиаиия 11 правосуб'ектиостi. Коиституцiя Украши (далi - КУ) розвиваючи цю тезу, продовжуе, що вс громадяии мають рiвиi коиституцiйиi права та свободи i е рiвиими перед законом. Не може бути привше'1в чи обмежеиь за озиаками раси, кольору шюри, пол^ичиих, релiгiйиих та шших перекоиаиь, статi, етиiчиого й сощальиого походжеиия, майиового стану, мiсця проживания, за мовиими чи шшими озиаками. 1ноземщ й особи без громадяиства, яю перебувають в Укрш'ш на закоииих тдставах, користуються тими самими правами та свободами, иесуть таю ж обов'язки, як i громадяии Украши, за вииятком тих, що встановлеш КУ, законами Украши чи мiжнародними договорами.
В. М. 1гнатенко тдкреслюе, що Загальиа декларацiя прав людиии не тшьки закрiплюе вимогу про визиаиия правосуб'ектносп людиии як члена людсько1 спшьноти, а й иаповиюе 11 коикретиим змiстом, фiксуючи вiдповiдиий стандарт цивiльиих прав, яю мають забезпечуватися державами, що входять до ООН [13, с. 104]. Це право людиии: а) на життя, свободу й особисту недоторканшсть; б) свободу пересуваиия й обраиия собi мюця проживания в межах кордошв кожно1 держави; в) на володiиия майиом як одиоособово, так i спiльио з iишими; г) на свободу мириих зборiв та об'едиаиь; д) вшьно брати участь у культурному житп суспiльства, иасолоджуватися мистецтвом; е) брати участь у иауковому прогреа й користуватися його благами; е) право на захист сво'1'х моральних i матерiальиих штереав, якi е результатом авторських наукових, лiтературиих або художиiх праць. Зазначеш права згiдио з рекомеидацiями знайшли свое закрiплеиия в Цивiльиому кодека
Украши (далi - ЦК Украши).
Термш мправосуб'eктнiстьм використовуеться в теорй права для характеристики шдивща як суб'екта права. За словами Б. М. Мезрша, визнання особи суб'ектом цившьного права означае надiлення й цившьною правосуб'ектнiстю. Виникнення, змiна i припинення останньо'' пов'язуеться законодавцем з фактами безпосереднього життя, оскiльки 'м придшяеться певне правове значення [21, с. 52]. ЦК Украши, на жаль, не мютить ч^кого тлумачення цього термша, незважаючи на те, що правосуб'ектнiсть, як уже було зазначено рашше, е одним з найважливших iнститутiв у цивiльному правi.
Мета ще'' статтi - проаналiзувати елементи i структуру правосуб'ектностi, зробити вщповщш висновки i пропозицй, якi будуть корисними як для теорй, так i для практики правознавства.
Пщ правосуб'ектшстю в цивiльному правi прийнято розум^и здатнiсть особи бути учасником цившьних правовiдносин. Н. С. Мале'н пiдкреслював, що мати й - означае бути суб'ектом права [19, с. 3].
Структуру правосуб'ектносп складають гарантоваш законом можливостi бути ноаем прав та обов'язкiв, набувати 'х, користуватися ними й виконувати 'х. Найчастiше це поняття визначають через категорш мздатнiстьм. Треба пiдкреслити, що вона найбшьш чiтко вiдзеркалюе специфшу його змiсту. У правосуб'ектностi знаходять вираження й особливосп соцiальних властивостей суб'екпв права (наприклад, 'х волездатносп), i мiра гарантованих (закрiплених) законом можливостей.
Термiн мможливiстьм i "здатшсть" не можна визнавати тотожними. Фшософська категорiя "можливiстьм - бiльш емне й широке поняття. Будь-яке явище у своему розвитку, всяка сукупшсть явищ приховують у собi певш можливостi. "Здатнiсть" же - категорiя, що вiдображае перш за все вщповщш яюсш властивостi людини. Пщ здатнiстю в соцiальному планi (що мае значення для права), мабуть, розумiеться ступшь iнтелектуальних, вольових i фiзичних можливостей особи у виборi способу поведiнки. Правова здатнiсть розглядаеться вже в дещо iншому аспекта це широке коло гарантованих для людини можливостей поличного, економiчного та шшого соцiального характеру, форми реалiзацii яких можуть бути пов'язанi сощальною значимiстю, волездатнiстю та iншими властивостями суб'екта. Отже, у цш публшацй правосуб'ектнiсть розкриваеться через ключовий термш "здатшсть".
Як зазначала Т. I. Глларюнова, правовi можливостi, якi становлять структуру правосуб'ектносп, за функцiональною роллю внутрiшньо диференцiюються на групи, що мають сво'' правовi форми, з яких найширшого теоретичного аналiзу зазнали правоздатшсть i дiездатнiсть [14, с. 58]. Як переконуе Я. Р. Веберс, щ два поняття, охоплюючи здатшсть громадянина бути суб'ектом права, зумовлюють його правосуб'ектшсть [9, с. 24].
Складовими елементами правосуб'ектност1 е правоздатшсть, Ыездаттсть / деяттоздаттсть.
1. Провщним елементом, ядром цившьно'' правосуб'ектносп служить правоздатшсть - як здатшсть особи мати цившьш права й обов'язки (ч. 1 ст. 25 ЦК Украши). На думку Н. С. Мале'на, визначальним у понятп "правоздатшсть" е слово "право", а не "здатшсть". Вщ особи непотрiбно шяких особливих здiбностей, щоб бути визнаною правоздатною. Саме тому ва без винятку громадяни незалежно вщ яких би то не було чинниюв соцiального, фiзичного або психiчного характеру визнаються правоздатними, а з моменту 'х народження на вах поширюеться дiя закону. Отже, правоздатним е кожен суб'ект права, оскшьки перебувае у сферi дй останнього [19, с. 3, 4]. Як вважае Я. Р. Веберс, правоздатшсть е необхщним фундаментом правоволодшня, виникнення й юнування правосуб'ектносп, оскiльки перша означае здатшсть бути суб'ектом прав та обов'язюв взагалi [9, с. 24].
Умовно цившьну правоздатнiсть можна подшити на два види:
- загальна цившьна правоздатшсть, тобто здатшсть особи мати права й обов'язки,
яю передбачеш КУ та iншими законами Украши, яю поширюються на Bcix oci6 без винятку громадян i виникають з моменту народження (ч. 2 ст. 25 ЦК), наприклад, права -на житло (ст. 47 КУ), свободу пересування (ст. 33 КУ), свободу думки i слова (ст. 34 КУ), свободу св^огляду й вiросповiдання (ст. 35 КУ) та обов'язки - не завдавати шкоди природi (ст. 66 КУ), сплачувати податки i збори (ст. 67 КУ ) та ш.;
- специальна цивгльна правоздатшсть, тобто здатшсть особи мати окремi цившьш права й обов'язки по досягненню вщповщного вшу (ч. 3 ст. 25 ЦК). Наприклад, ч. 1 ст. 31 ЦК Украши встановлюе право малол^ньо!' особи самостшно вчиняти дрiбнi побутовi правочини ...; у ст. 32 ЦК передбачеш права неповнол^шх - самостшно розпоряджатися сво'1'м зароб^ком, стипендiею чи шшими доходами; здшснювати права на результати штелектуально'1', творчо'1 дiяльностi та ш.
В. I. Борисова зазначае, що вс непiдприемницькi товариства й установи надшеш спецiальною правоздатнiстю, змiст яко'1 визначаеться метою ïx дiяльностi, передбачено'1 у статутi чи iншому установчому документа А при здiйсненнi ними шдприемницько'1' дiяльностi виникае як би змшана правоздатнiсть, яка не е тотожною спецiальнiй, тому що з'являються додатковi суб'ективнi права. Але в той же час ïï не можна характеризувати i як загальну, бо вона обмежена певними рамками [6, с. 37].
Як шдкреслюе А. I. Пергамент, правоздатшсть виражае одну з ютотних сторш правосуб'ектносп - статичну. За загальноприйнятим трактуванням, вона становить собою здатшсть особи мати права й обов'язки, тобто мiру можливостей правоволодшня [23, с. 5]. Сутшсть правоздатносп полягае в тому, що вона служить юридичною формою розподшу й закршлення за конкретною категорiею суб'екпв загального обсягу прав та обов'язюв. Мiра i змют можливостей правоволодiння знаходяться у прямш залежностi вiд того, хто виступае суб'ектом права - особа фiзична, юридична чи держава. Деяю науковцьцившсти [Див.: 28, с. 40-41; 14, с. 59] проводять диференщащю таких можливостей за ознакою ïx спрямованостi на задоволення певних потреб та штереав, це можливiсть: (а) мати майно у власносп (або в оперативному управлшш), (б) волод^и особистими немайновими благами й забезпечувати немайновi iнтереси, (в) бути ноаем прав та обов'язкiв як учасника цившьного обороту, (г) волод^и засобами захисту сво'1'х прав та обов'язюв i (д) нести абсолютнi обов'язки. Певною мiрою ця диференцiацiя е типовою, придатною для вивчення правоздатносп будь-яко'1' особи.
Правосуб'ектшсть, що розкриваеться у свош статицi через правоздатшсть, мае свою динамiчну сторону. Особам, вщповщно, надаються правовi можливостi набувати права й обов'язки, користуватися ними, здшснювати ïx, тобто можливосп правонабуття, правокористування i праворозпорядження. Ця категорiя гарантованих законом можливостей служить найбшьш загальною мiрою дозволено'1' й належно'1' поведiнки i передбачае певнi способи й засоби досягнення юридично значущого результату. Якщо можливостi правоволодiння вказують на ri права й обов'язки, яю може мати суб'ект, то можливосп правоздiйснення визначають способи й засоби ïx реалiзацiï [14, с. 59].
Цивiльна правоздатнiсть мiстить у собi двi нерозривно пов'язанi мiж собою можливостi: виступати суб'ектом i правоволод^чим, i зобов'язаним. Але на перший план за сво'1'м значенням у системi цивiльно-правового регулювання висуваеться саме можливють правоволодiння, оскiльки вона виршальною мiрою розкривае меxанiзм цившьно-правового регулювання й надiляе осiб цившьною правоздатшстю. Особа вступае у цившьш правовщносини саме тому, що таким шляхом набувае право як зааб задоволення свого штересу. Зрозумiло, ïï праву вщповщае обов'язок iншоï особи. Але остання е i ноаем прав, подiбно до того, як перша особа мае обов'язки, без яких не могла б бути уповноваженою особою. Обов'язок тут не мае самостшного значення, а служить засобом установлення й реалiзацiï суб'ективних прав, зворотною стороною яких вона е.
2. Оскшьки змют цившьно'1' правосуб'ектносп не може бути розкрито повною мiрою без урахування дiездатностi, остання повинна бути визнана ïï структурним елементом. Цившьною д1ездатн1стю ф1зичног особи е ïï здатшсть сво'1'ми дiями набувати для себе
цившьш права й самостшно 1х здшснювати, створювати для себе цивiльиi обов'язки, самостшно 1х викоиувати й нести вщповщальшсть у разi 1х иевикоиаиия (ч. 1 ст. 30 ЦК Украши). Визиачальиим у цьому поиятп е словосполучеииям "здатшсть дiяти" -самостшно, активно, мати власиу позищю, адекватно оцшювати сво1 й чуж дп та 1х иаслiдки. Це можливо за иаявиосп достатиього рiвня свiдомостi й волi. Особи, яю не досягли иеобхiдиого рiвия свщомосп (за вiком) або втратили 11 (психiчиохворi), не здатиi власиими дiями иабувати прав та обов'язкiв i нести вiдповiдальиiсть.
Б. Б. Черепахш вiдмiчав, що дiездатиiсть - це здатшсть особи сво1ми дiями здшснювати свою правоздатнють, тобто иабувати прав та обов'язюв, реалiзовувати 1х, змшювати, припиияти, розпоряджатися ними, вносить в поняття "правосуб'ектиiсть" иовi соцiальио-юридичиi компоиеити, вводить у ие1 активиий елемеит, иадае 1й иово1 властивостi, специфiчиоi для цивiльиого права [26, с. 91]. С. Н. Братусь, у свою чергу, пщкреслював, що цившьна дiездатиiсть - це здатиiсть дiяти за своею волею й на власиий розсуд у межах можливостей, окреслюваиих змстом правоздатиостi. Така здатшсть иадшяе суб'ектiв цивiльиого права сощальною свободою ще в одному ракурса бути не лише иосiем прав та обов'язюв, але саме такими на свш вибiр, розсуд на пiдставi власиих iиiцiативиих дiй, у яких втшюються iитереси й воля шдивща. Отже, цивiльиа правосуб'ектиiсть озиачае, не лише можливють особи бути иоаем прав та обов'язкiв, а й бути такою по свош вол^ виаслiдок чого цивiльиi права вииикають иасамперед не як дароваш зверху, а як иабут суб'ектом на пiдставi закону [7, с. 46].
Деяю вчеиi пропоиують иаповиити правосуб'ектшсть додатковими самостшними елемеитами. Наприклад, О. А. Красавчиков видшяе траисдiездатиiсть (реалiзацiя можливостей суб'екта дiями шших оаб) як вiдиосио самостiйиий елемеит правосуб'ектносп поряд з дiездатиiстю. Елемеитом 11 змiсту вiи розглядае здатиiсть малолiтиiх сво1ми дiями покладати обов'язок по вщшкодуванню шкоди на батьюв i здатиiсть батькiв иабувати зазиачеиого обов'язку в результат дiй малол^шх [18, с. 58, 60]. 1з цiею точкою зору погодитися не можиа, оскшьки сам малолiтиiй не володiе здатиiстю сво1ми дiями покладати обов'язок на батьюв по вщшкодуванню шкоди, бо цей обов'язок -результат вииио'1 протиправио1 поведiики самих батьюв.
У цивiльио-правовiй доктрииi пропоиуеться використовувати самостшним елемеитом субсидiариу дiездатиiсть. Т. I. Iлларiоиова зазиачае, що дiездатиiсть цього рiзиовиду - явище складне. Воио охоплюе й елемеит, власие, дiездатностi уповиоважеио'1 особи (а саме 11 здатиiсть сво1ми дiями створювати права й обов'язки для шших суб'ект1в), i правовi можливосп правоздiйсиеиия суб'екта, в iитересах якого уповиоважеиий дiе. У иайзагальиiшому виглядi субсидiариа дiездатиiсть може бути визиачеиа як здатшсть управомочеиих оаб реалiзовувати можливостi правоздiйсиеиия, що належать шшим суб'ектам, в iитересах остаииiх. Особливють тако1 дiездатиостi полягае в тому, що в 11 формi поедиуються правовi можливостi двох суб'ектiв, що дозволяе видшити 11 як вщносно самостiйиий елемеит дiездатиостi [14, с. 62].
Додатковi елемеити, запропоиоваиi О. А. Красавчиковим i Т. I. Иллариоиовою, вбачаються нам досить щкавими, проте з думками вчеиих важко погодитись. Так, представиики недiездатних не заповиюють 1х свщомють i волю, а виступають у коикретиих вщносинах суб'ектами права в штересах недiездатних. Недiездатиiй особi иемае потреби, так би мовити, "займати" чужу дiездатиiсть, тому що закон иадiляе правами й обов'язками шших оаб для задоволеиия потреб та охороии штереав недiездатних. Наприклад, прокурор, батьки, ошкуни пред'являють позови на захист штереав иедiездатиих вiдповiдио до тих прав та обов'язюв, якi иадаиi саме цим особам. Учасииками (суб'ектами) таких коикретиих вщносин е оргаии прокуратури, представиики, але в жодиому разi закон не иадае можливостей подавати позови недiездатним особам, яю не мають фактичного, а тому i юридичиого права учасп в них. Тому ми не беремо за основу, як додатковими (самостшними) запропоноваш иауковцями елемеити цившьно'1 правосуб'ектносп траисдiездатиiсть i субсiдiариу дiездатиiсть.
Слщ зупинитися ще на одному щкавому моментi щодо дiездатностi. Окремi вчеш пропонують розглядати земельну дiездатнiсть як ïï рiзновид [Див.: 11, 29, 17, 12]. Наприклад, В. Яницький зазначае, що земельна дiездатнiсть - це спроможнють особи сво'1'ми дiями набувати прав та обов'язкiв, пов'язаних iз землею як об'ектом земельних правовiдносин. Виникнення тако'1' дiездатностi (як i цившьно'1') залежить вiд вшу фiзичноï особи i стану ïï здоров'я. Земельна дiездатнiсть громадянина може бути обмежена за тих же обставин та умов, що й цившьна [29, с. 48]. Вш вiдмiчав, що цившьна правоздатнiсть i дiездатнiсть у своему пiдrрунтi пов'язаш з майновими вiдносинами, точнiше, з правовщносинами з приводу вже вироблених (повшстю або частково) продуктiв пращ, а земельна - з правовщносинами, що виникають у процес вироблення продук^в землеробства i тваринництва [29, с. 48]. До характерних ознак земельно'1' дiездатностi вiдносить О. Коцюба специфiчнi особливостi, пов'язанi з використанням, збереженням та охороною земл^ особливо в сшьському господарствi. Разом iз цим вiн пiдкреслюе, що поняття "земельна дiездатнiсть" е значно вужчим вщ поняття "загальна цивiльна дiездатнiсть", оскiльки вона вказуе тiльки на суп^ особливостi правосуб'ектностi в земельних вщносинах. 1накше кажучи, порiвняння земельно'1' дiездатностi iз цивiльною е невдалим, бо це двi непорiвнюванi величини [17, с. 21].
М. С. Долинська визначае земельну дiездатнiсть як здатшсть повнол^нього громадянина сво!ми дiями не лише набувати цивiльниx прав та обов'язюв, а й мати права i створювати для себе обов'язки саме з використання й охорони земель. При цьому змют земельно! дiездатностi наповнюеться такими основними ознаками, як повнол^я, громадянство Украши, наявшсть цивiльноï дiездатностi, бажання й можливють працювати на землi, використовуючи ïï як основний зааб виробництва в сшьському господарствi [12, с. 47].
З нашого погляду, правильшше вiдносити земельну дiездатнiсть (як вона, розглядаеться в теорй) до спецiальноï правосуб'ектносп, а не визначати як окремий рiзновид дiездатностi, тому що остання в бшьшосп випадкiв характерна цившьному праву.
3. Структурним елементом цивiльноï правосуб'ектностi слiд вважати й делгктоздатнгсть, яка тлумачиться як здатшсть особи нести цившьно-правову вщповщальшсть за вчинене ним правопорушення. При цьому дехто з учених вщносять ïï до правосуб'ектносп не прямо, а через дiездатнiсть [25, с. 85-86]. 1нш^ навпаки, переконують, що делштоздатшсть е самостшним елементом правосуб'ектностi, що юнуе поряд з правоздатнiстю й дiездатнiстю [14, с. 62, 63]. На думку В. Ф. Яковлева, делштоздатшсть - це поеднання двох функцш - бути ноаем вщповщних прав та обов'язкiв i створювати ïx своИми дiями. 1накше кажучи, це правосуб'ектшсть у сферi вщносин, що виникають унаслiдок протиправноï поведшки [28, с. 37].
Наведене визначення розглянутого питання варто визнати досить повним, оскшьки в ньому синтезуються здатшсть особи i нести особливого роду обов'язки, яю е формою цивiльно-правовоï вщповщальносп, i власними дiями виконувати ïx. Зовам не випадково О. С. Йоффе, дослщжуючи делштоздатшсть у рамках дiездатностi, пiдкреслив, що вона мае кореш правоздатносп [16, с. 55]. Зв'язок цей вважаемо ще тюшшим. Якщо правоздатшсть (тобто здатшсть мати права й нести обов'язки) не пов'язуеться з волездатшстю, а момент ïï виникнення не залежить вщ ступеня останньоï, то здатшсть нести обов'язки, що служать формою вщповщальносп, ставиться у пряму залежшсть вщ ступеня волездатносп особи.
Простежимо далi сутшсть делштоздатносп. Держава, надшяючи оаб рiзного роду правовими засобами, залишае за собою (або делегуе шшим суб'ектам) можливiсть припиняти випадки протиравши поведiнки i впливати на правопорушника. Подiбна можливiсть у цившьному правi не безмежна. Вона зумовлена ступенем волездатносп тiеï чи iншоï категорй осiб, рiвнем ïx майновоï самостiйностi, загальним обсягом ïx правоздатносп й дiездатностi. Зазначенi умови служать найбшьш загальною передумовою ефективносп впливу на правопорушника. Саме ця межа такого можливого впливу на суб'екта за порушення заxодiв дозволеного й належного, яю визначенi загальним обсягом
правоздатносп й дiездатностi, i закрiплюеться в делштоздатиосп. Безпосередиiй змiст остаииьо'1 складають сощально й екоиомiчио забезпечеиi можливосп особи нести покладеиi на ие1 заходи вiдповiдальиостi, обсяг яко1 вимiрюеться сукупиiстю передбачеиих законом заходiв впливу.
У цившьиому правi iсиуе шститут покладаиия на суб'екта обов'язку по несению несприятливих иаслщюв за правопорушеиия шших оаб. Мета його - иайбшьш повио гараитувати вiдиовлеиия порушеиих прав потерпшого (кредитора). Правовою передумовою несения таких обов'язюв е не делштоздатиють суб'екта, а його правоздатнють й дiездатиiсть. Можливiсть приймати на себе обов'язки, яю вииикають з неправомiрних дiй iиших осiб i викоиаиия яких закон обмежуе певиими правовими формами (гараитiя, порука тощо), стаиовить собою елемеит змюту правоздатносп й дiездатиостi. Цей iиститут, за иезиачиим вииятком, виступае формою переиесеиия (делегуваиия) иа особу прав потерпшого (кредитора) щодо покладеиия на виииу сторону заходiв вщповщальносп.
Отже, цившьио-правова вiдповiдальиiсть може покладатися не тшьки за схемою "свое правопорушеиия - своя вщповщальшсть", а й стосовио шших, а саме "сво1 дп - чужа вщповщальшсть", "чужi дп - своя вiдповiдальиiсть".
Особливють цившьио'1 делiктоздатиостi полягае не тшьки в тому, що воиа поступае осиовие мюце регулятивнш правосуб'ектиостi. Дозвшьна спрямоваиiсть цившьио-правового регулюваиия виявляе себе й у самому 11 характерi. Установления тако1 делiктоздатиостi мае за мету забезпечеиия штереав оаб, потерпiлих вiд правопорушеиия. Делiктоздатиа особа в разi правопорушеиия иесе обов'язок зазиавати застосуваиия рiзних саикцiй, що забезпечують захист штереав потерпiлого, iз числа яких лише окремi е заходами вщповщальносп.
Правосуб'ектшсть озиачае, з одного боку, надшення суб'ек^в певиими сощально-правовими можливостями, з другого - закршлення 1х меж, рамок. Воиа не мае конкретного змюту, а тому не може викоиувати щ фуикци. У всiх випадках закон, визиаючи особу правосуб'ектиою, вказуе, в чому саме виявляеться 11 правосуб'ектшсть.
Таким чином, з наведених мiркувань можиа зробити певиi висновки, а саме: (а) правосуб'ектшсть - це здатшсть особи бути суб'ектом (учасииком) цившьиих правовщносин, тобто иоаем дозволених прав та обов'язкiв; (б) елемеитами правосуб'ектносп е правоздатнють, дiездатиiсть i делiктоздатиiсть; (в) вважаемо, що е сенс на закоиодавчому рiвиi закршити легальиу дефiиiцiю поияття «правосуб'ектшсть».
Список лггератури: 1. Алексаидро Н. Г. Законность и правоотношения в советском обществе : моногр. / Н. Г. Александров. - М.: Госюриздат, 1955. - 175 с. 2. Алексеев С. С. Механизм правового регулирования в социалистическом государстве : моногр. / С. С. Алексеев. - М.: Госюриздат, 1959. - 73 с. 3. Алексеев С. С. Общие теоретические проблемы системы советского права : моногр. / С. С. Алексеев. - М.: Госюриздат, 1972. -360 с. 4. Алексеев С. С. Общая теория права : учебник [Вып. 2] / С. С. Алексеев. -Свердловск : СЮИ, 1964. - 360 с. 5. Бегичев Б. К. Трудовая правопособиость советских граждан: моногр. / Б. К. Бегичев. - М.: Юрид. лит., 1972. - 172 с. 6. Борисова В. I. До проблеми правосуб'ектносп юридичио1 особи / В. I. Борисова // Пробл. законной : респ. мiжвiд. наук. зб. / вщп. ред. В. Я. Тацш. - Х.: Нац. юрид. акад. Украши, 2000. - Вип. 43. -С. 32-37. 7. Братусь С. Н. О предмете советского гражданского права / С. Н. Братусь // Сов. гос-во и право. - 1940. - № 1. - С. 32-38. 8. Васева Н. В. Гражданская деликтоспособиость и аитисоциальиые сделки / Н. В. Васева // Правовые проблемы граждаиской правосубъектности: сб. науч. ст. - Свердловск : УрГУ, - 1978. - С. 73-80. 9. Веберс Я. Р. Правосубъектность граждан в советском гражданском и семейном праве: моногр. / Я. Р. Веберс. - Рига: Зииатие, 1976. - 227 с. 10. Веиедиков А. В. О субъектах социалистических правоотношений / А. В. Венедиктов // Сов. гос-во и право. - 1955. - № 6. - С. 62-64. 11. Гузеват М. О. Цивiльио-правовi форми оргашзацп i дiяльиостi фермерського господарства: дис. канд. юрид. наук: 12.00.03 / Гузеват Марiя Олександрiвна - Х., 2013. -
189 с. 12. Долинська М. С. Фермерське господарство Украши : землекористування, порядок створення, дiяльностi та припинення дiяльностi : моногр. / М. С. Долинська. - Х.: Страйд, 2005. - 264 с. 13. 1гнатенко В. М. Поняття правосуб'ектносп громадян по цивiльному праву / В. М. 1гнатенко // Права людини i правова держава (До 50-1 рiчницi Загально! декларацп прав людини) : тези доп. та наук. повщом. наук. конф. проф.-викл. складу (10-11 грудня 1998 р.) / за ред. М. I. Панова. - Х.: Нац. юрид. акад. Украши, 1998. -С. 103-105. 14. Илларионова Т. И. Структура гражданской правосубъектности / Т. И. Илларионова // Правовые проблемы гражданской правосубъектности : сб. науч. ст. -Свердловск : УрГУ, 1978. - С. 54-65. 15. Иоффе О. С. Об основных вопросах советского гражданского права / О. С. Иоффе // Учен. зап. ЛГУ, 1953. - № 151 (Вып. 4). - С. 73-85. 16. Иоффе О. С. Ответственность по советскому гражданкому праву: моногр. / О. С. Иоффе. - Л.: Изд-во ЛГУ, 1955. - 180 с. 17. Коцюба О. П. Особисте землекористування громадян : моногр. / О. П. Коцюба. - К.: Урожай, 1984. - 160 с. 18. Красавчиков О. А. Юридические факты в советском гражданском праве : моногр. / О. А. Красавчиков. - М.: Госюриздат, 1958. - 183 с. 19. Малеин Н. С. О понятии, ограничении и защите правосубъектности граждан / Н. С. Малеин // Теоретическое вопросы гражданского права : сб. науч. ст. - М.: Госюриздат, 1980. - С. 115-123. 20. Мальцев Г. В. Социалистическое право и свобода личности : моногр. / Г. В. Мальцев. - М.: Госюриздат, 1969. - 120 с. 21. Мезрин Б. Н. Место гражданской правосубъектности в механизме правового регулирования / Б. Н. Мезрин // Правовые проблемы гражданской правосубъектности : сб. науч. тр. - Свердловск : УрГУ, 1978. - С. 45-54. 22. Мицкевич А. В. Субъекты советского права: моногр. / А. В. Мицкевич. - М.: Госюриздат, 1962. - 120 с.
23. Пергамент А. И. К вопросу о правовом положении несовершеннолетних /
A. И. Пергамент // Учен. зап. ВИЮН. - М.: Госюриздат, 1965. - С. 131-142.
24. Поленина С. В. Субсидиарное применение норм гражданского законодательства к отношениям смежных отраслей / С. В. Поленина // Сов. гос-во и право. - 1967. - № 4. -С. 21-25. 25. Иоффе О. С. Советское гражданское право : учебник / О. С. Иоффе // Иоффе О. С. Избранные труды - [В 4-х т. - Т. 1]. - М.: Высш. шк., 1972. - 320 с. 26. Черепахин Б. Б. Охрана правосубъектности граждан / Б. Б. Черепахин // Гражданско-правовая охрана интересов личности. - М.: Юрид. лит., 1969. - С. 37-42. 27. Чигир В. Ф. Жилищное правоотношение : автореф. дис. на соиск. учен. степ. д-ра юрид. наук /
B. Ф. Чигир. - Минск, 1970. - 35 с. 28. Яковлев В. Ф. Отраслевой метод регулирования и гражданская правосубъектность / В. Ф. Яковлев // Правовые проблемы гражданской правосубъектности: сб. науч. ст. - Свердловск : УрГУ, 1978. - С. 27-53. 29. Яницький В. Земельна правоздатшсть громадян / В. Яницький // Право Украши. - 2006. - № 11. - С. 5459.
ЭЛЕМЕНТЫ ПРАВОСУБЪЕКТНОСТИ В ГРАЖДАНСКОМ ПРАВЕ
Наден В. В.
В статье проведен анализ вопроса правосубъектности, раскрыты ее структурные элементы, благодаря которым охарактеризованы сущность и значение. Сделаны соответствующие теоретические выводы, предложены практические рекомендации относительно поднятого вопроса.
Ключевые слова: правоспособность, дееспособность, деликтоспособность, правосубъектность, права, обязанности.
ELEMENTS OF THE LEGAL PERSONАLITY IN THE CIVIL LAW
Nadion V. V.
In this paper, an analysis of the question of legal personality. Disclosed structural elements of personality, through which characterized the essence and significance of personality. Made relevant theoretical conclusions, proposed practical recommendations on this issue. Key words: capacity, legal capasity, legal personality, rights, charde.
Надтшла до редакцИ' 21.01.2014 р.
