CC BY
228
УДК 347.1
ДЕЯК1АСПЕКТИ ВИЗНАЧЕННЯ ПРАВОЗДАТНОСТ1 В ЦИВ1ЛЬНОМУ ПРАВ1
В. В. НАДЬОН,
канд. юрид. наук, доц., доцент кафедри цивтьного права № 2, Нацюнальний юридичний утверситет iменi Ярослава Мудрого, м. Хартв
Проанал1зовано визначення правоздатност1 в цившьному прави Наведено р1зн1 доктринальш тдходи науковщв до цього питання. Для виршення (урегулювання) спор1в з даног проблематики автор звертаеться до законодавств Iнших крат. Зроблено певн1 висновки щодо вдосконалення даного питання на теоретичному ргвш.
Ключов1 слова: правоздатнють, дiездатшсть, деджтоздатнють, суб'ективш права, обов'язки.
/ /^тлгН«!® \\ V I V /) I 1ЦГТ1угл О»
Правоздатнють займае особливе м1сце в цившьному прав1. Саме з
правоздатност починають розвиватися, доповнюватися структурш елементи правосуб'ектносл, так як д1ездатшсть 1 делжтоздатшсть. О. А. Красавчшов зазначав, що правоздатнють необхщна настшьки ж, наскшьки необхщна норма права, що регулюе певне суспшьне вщношення [11, с. 40]. На думку А. Паучника, правоздатнють е достатшм критер1ем встановлення факту правового юнування суб'екта права. Вона е самодостатньою категор1ею, чого не можна сказати про д1ездатнють чи делжтоздатнють, як безпосередньо вщ
I ||| III 71 ■ | й I и 1. \^^
не! залежать [16, с. 28].
Саме через свою значимють питання правоздатност були та залишаються акту аль ними, дискусшними й до кшця нерозкритими. Над даною проблематикою працювали й продовжують працювати видатш учет, серед яких можна видшити таких: у галуз1 теори права - Н. Г. Александров, С. С. Алексеев, Н. I. Матузов, в. Б. Пашуканю та ш.; у галуз/ цивтьного права -М. М. Агарков, С. Н. Братусь, Я. Р. Веберс, О. А. Красавчжов, Я. М. Магазинер, I. В. Спасибо-Фатеева, П. I. Стучка, в. А. Суханов, Ю. К. Толстой та ш.
Мета статл - розкрити основш питання правоздатност^ з приводу яких
виникае багато суперечок серед науковщв.
Вщповщно до п. 1 ст. 25 Цившьного кодексу Укра1ни (далi - ЦК Укра1ни)
правоздатн^тъ - це здатнiсть фiзичноl особи мати права та обов'язки. I. В.
Спасибо-Фатеева вiдмiчае, що будучи правовою платформою, правоздатнiсть -
однакова для в^х, тому що право надае вЫм без винятку рiвнi стартовi
можливостi в придбанш конкретних суб'ективних прав i обов'язюв [23, с. 16].
Закон пов'язуе момент виникнення i припинення правоздатност з тим
(\ /I
або шшим юридичним фактом. Початок правоздатностi фiзичноl особи визначено моментом народження (п. 2 ст. 25 ЦК Украши). Визначення моменту народження не складае предмет юридично! науки, оскшьки йдеться про суто фiзiологiчне розумiння. Для права важливо лише те, що з моменту, коли фiзична особа вважаеться народженою (медицина, як правило, керуеться в
/1\ I II \
цьому випадку критерiем початку самостiйного дихання), дитина набувае
/ г? \\ I О» \
цивiльну правоздатнiсть. У випадках, встановлених законом, охороняються
iнтереси зачато!, але ще не народжено! дитини. Наприклад, у першу чергу
право на спадкування за законом мають д^и спадкодавця, в тому числi зачат за
життя спадкодавця та народжеш пiсля його смертi (ст. 1261 ЦК Украши). Це,
однак, не означае, що зачата, але не народжена дитина, визнаеться
правоздатною. У теори дане питання тдлягае дискусп. Наприклад, О. В. Розган
зазначае, що зачата за життя спадкодавця, але не народжена на момент
вщкриття спадщини дитина, володiе потенцiйною правоздатшстю, яка за нею
| || I ■ 17 1 11 II 1| и 1 % '•г
резервуеться за чинним законодавством та породжуе iнтерес, що охороняеться законом, який може стати самостшним об'ектом судового захисту [19, с. 177178]. Дана точка зору уявляеться щкавою, але з якою не можна погодитись, тому що захист прав за ще не народженою дитиною на законодавчому рiвнi розглядаеться як виняток. Захист прав в жодному разi не прирiвнюеться до правоздатност^ а тому i не може розглядатися як и рiзновид. Це рiзнi категорп. На нашу думку, правоздатшсть невiддiльна вщ людини, вона е правоздатною впродовж усього життя, незалежно вiд вжу та стану здоров'я.
Вщповщно припинення правоздатност визначено моментом бюлопчно! смерт (п. 4 ст. 25 ЦК Украши), оскшьки суб'ект права вже не юнуе. Якщо особа була оголошена померлою, а насправдi вона жива, це не робить и неправоздатною, вона автоматично продовжуе використовувати свою правоздатнють, вiдповiдно, всi дозволенi права та обов'язки. Така особа поводиться звичайним чином, укладаючи правочини, дшснють яких не шдлягае сумнiву.
Таким чином, правоздатнють означае здатнiсть фiзичноl особи бути
/1
суб'ектом прав та обов'язюв, можливiсть мати будь-яке право чи обов'язок з передбачених законом. I. В. Спасибо-Фатеева шдкреслюе, що являючи собою однаковий набiр усшяких прав, що за бажанням i при рiзних збпах обставин для людини перетворюються на дшснють, правоздатнiсть е певним згустком таких правових можливостей [23, с. 17]. У свою чергу, в. А. Суханов зазначае,
• ■[ШуЖ ••• А ' Ел .
що цiннiсть дано1 категорil полягае в тому, що тшьки за наявностi
С/ М^Рш Ви
правоздатностi можливе виникнення конкретних суб'ективних прав та обов'язюв. Вона - необхщна загальна передумова !х виникнення i тим самим !х реалiзацil [7, с. 146].
Я. М. Магазинер вiдмiчав, що правоздатнють як поняття корениться у вченш про правовiдносини, яке е наслщком юридичних дiй чи подш. Правоздатнiсть - це здатнiсть бути суб'ектом правовщносин, тобто мати права i нести обов'язки. Поняття правоздатност необхiдне для видiлення того кола оЫб, якi здатнi мати права i нести обов'язки. Правоздатнiсть е така своерщна юридична
I ||| ■I 71 ■ | й I и 1. \^^
властивiсть людини, на вщмшу вiд речей i тварин, як ковкють е особливою фiзичною властивiстю металу, на вiдмiну вщ дерева i каменю [12, с. 241].
У французькому правi i доктрина, i судова практика трактуе правоздатнiсть як здатнiсть мати права. Л. Жюллю де ла Морандьер вщзначав, що поняття здатностi до учасл в правовiдносинах не слщ змiшувати з поняттям «вщсутнють правочишв», яке вiдповiдае становищу особи, котра здатна володгги тим чи шшим правом, однак не мае те чи шше визначене майно [9, с. 52].
У цившьному правi Англп та США, незважаючи на вщсутнють
загального, статичного поняття правоздатносл, словами «legal capacity» i в науковш лiтературi, i в судових ршеннях iнодi виокремлюють як пасивну (passive capacity), так i активну (active capacity) правоздатшсть, поступово стверджуючи iснування подiбних категорiй, наближаючи 1х до континентальних понять. Свого часу Я. М. Магазинер дав визначення цим категорiям таким чином: «Якщо перед нами здатшсть мати права, то ми називаемо цю здатнiсть активною правоздатнiстю. Навпаки, здатшсть нести обов'язки називаеться пасивною правоздатшстю» [12, c. 244].
Данi види правоздатностi, що застосовувалися в цьоому значеннi, проаналiзуемо на прикладь У Стародавньому Римi син ^мейства (filius familias) мав у сферi публiчного права активну правоздатшсть (м^ бути, наприклад, консулом), але у сферi приватного права володiв тiльки пасивною правоздатнiстю, тобто мп^ нести тiльки обов'язки, мiг лише обтяжуватися боргами, а все, що вш купував, призначалося для батька сiмейства (pater
7СУ ШЖ '
familias); раб також набував все не для себе, а для пана. Таким чином, син i слуга володши пасивною правоздатшстю, тобто могли нести тшьки обов'язки. Тому, мiж шшим, раб мiг бути пасивним суб'ектом правовщносин, а вчення про те, що раб вважався тшьки рiччю, об'ектом, а не суб'ектом - не вiрне [18, c. 380].
На сьогодшшнш день запропонована теорiя не може застосовуватися в даному розумшт до цивiльного права, оскшьки правоздатнiсть (як вже було зазначено рашше) - це здатнiсть особи мати i права, i обов'язки. Як правило,
I ||| f i 71 ■ | S I u 1. \ ^^
право завжди переплiтаеться з обов'язком i будуеться за схемою: право -обов'язок, обов'язок - право. У бшьшосл випадюв виникнення права сприяе виникнення обов'язку, i навпаки. Правоздатшсть мютить у собi два нерозривно пов'язаних елемента, а саме: права та обов'язки особи. ЦК Украши в поняття правоздатшсть закладае саме права та обов'язки для вЫх осiб без винятку. Але якщо проаналiзувати деякi положення ЦК Украши, то можна зробити висновок, що не завжди фiзичнi особи надшяються одночасно i правами, i обов'язками. Наприклад, у ст. 31 ЦК Украши зазначено, що фiзична особа, яка не досягла 14
роюв, мае право самостшно вчиняти дрiбнi побутовi правочини й здшснювати особистi немайновi права на результати штелектуально!, творчо! дiяльностi, що охороняються законом. Пункт 2 ст. 31 ЦК Укра!ни зшмае вiдповiдальнiсть за вчиненi ди з малолггньо! особи, тобто у малолггньо! особи не передбачено обов'язкiв за вчинеш нею ди.
Отже, можна зазначити, що на законодавчому рiвнi не завжди в особи одночасно виникають i права, i обов'язки, хоча вона визнаеться правоздатною.
У даному прикладi у малолггньо! особи вжом до 14 рокiв е виключно права.
• \\ х
Обов'язки виникнуть, але тiльки пiсля досягнення особою 14-ршного вiку, вiдповiдно зi ст. 33 ЦК Укра!ни.
З наведеного аналiзу можна зробити висновок, що правоздатна особа не завжди одночасно надшяеться i правами, i обов'язками, але правоздатна особа завжди мае (надшяеться) права (ми). Таким чином, правоздатнють залежно вiд
Г1'\| /|\. \ I \
прав та обов'язюв можна умовно подiлити на два види:
2Щ\ С/ ТШШ/А 2;\
- активна правоздатнють - здатнiсть особи мати права та обов'язки, дозволеш законом;
- пасивна правоздатн1сть - здатнють особи мати лише права, дозволеш законом (наприклад, характерна для оЫб, якi не досягли 14^чного вiку, недiездатних фiзичних осiб, якi користуються виключно немайновими правами).
При подш правоздатностi на активну та пасивну зшмаються всi стрш питання, що виникають при розглядi на законодавчому рiвнi визначення
I ||| III 71 ■ | й I и 1. \^^
правоздатностi та деяких сумiжних питань передбачених нормами цившьного законодавства.
Вiдповiдно до § 11 Цившьного кодексу Швейцари «будь-яка особа мае (користуеться) цившьними правами. Внаслщок цього, тобто внаслiдок того, що кожен, хто визнаеться особою, яка е но^ем цившьних прав та обов'язюв, володiе у межах, встановлених законом, рiвною з усiма шшими особами здатнiстю бути суб'ектом прав та обов'язюв» [24, с. 73].
З даного положення випливае, що володшня цившьними правами мае
своею передумовою цившьну правоздатшсть, «здатнють ставати суб'ектом» вщповщних прав (та обов'язкiв). Але з ще! ж редакци ясно й шше. «Здатнiсть ставати суб'ектом цившьних прав та обов'язкiв» е не синошмом правосуб'ектностi, а «слiдством» И або, краще може бути, одним з И атрибулв. Правосуб'ектшсть - це визнання особи учасником правовщносин, окремi з яких - цившьш правовiдносини, що виникають для кожно! дано! особи на основi и цившьно! правоздатностi. Носiем же шших, не цивiльних прав та обов'язюв, особа е не тому, що вона «може стати» !х носiем, а, мабуть, тому, що вона набувае !х в силу закону.
Як бачимо, в юридичнiй наущ не вироблено единого загального розумшня правоздатностi. Спектр думок досить широкий: вщ И характеристики як передумови правовiдносин, властивостi, якостi - до визначення И як свого роду суб'ективного права. Зус^чаються й досить своерщт концепцй. Так, В. Г. Антропов вважае, що правоздатнiсть е системою передбачених правом
\
ознак суб'екта, необхiдних i достатнiх для приписування свiдомо-вольового ставлення до вчинення певно! поведiнки суб'екта. Правоздатнiсть стае такою лише внаслщок операци правово! формалiзацil дiездатностi, яка, у свою чергу, е предметною сферою психологи [4, с. 2].
П. I. Стучка запропонував розумгги правоздатшсть як властивють або право, делеговане, передоручене людиш державою. «Особа мае бути правоздатною, тобто мати законне право бути суб'ектом права» [20, с. 183]. Здатшсть бути суб'ектом прав е сощальною властивютю, додае С. Б.
I ||| f i 71 ■ | S I u 1. \ ^^
Пашуканис. Суб'ект права абстрагуеться з акпв ринкового обмiну, в яких людина практично реалiзуе формальну свободу самовизначення [17, с. 108109]. С. С. Алексеев, у цшому тдтримуючи розумiння правоздатностi як права, зазначав, що це особливе суб'ективне право [3, с. 141]. А шзшше вш взагалi запропонував включити до наукового обiгу самостiйне поняття «право на право», пiд яким слщ розумiти суб'ективне право людини на юнування права об'ективного [2, с. 629-630].
Бшьш розгорнута аргументащя мiститься у працях С. Н. Брату ся, де 1м
вщстоюеться теза про те, що правоздатшсть - це право бути суб'ектом прав та обов'язюв [5, с. 36]. Н. I. Матузов, визначаючи правоздатшсть як «... суспшьно-правову властивють особи, що виражае його здатнють бути ноЫем (власником) передбачених законом прав та обов'язюв», зазначае, що в правоздатшсть включено i правову можливють (можливють мати право, бути його но^ем, володарем) [14, с. 30]. У бшьш шзнш пращ вш пщкреслюе, що «головне в правоздатност - не права, а принципова можливють або здатнють !х мати» [13, с. 395].
Розглянемо це положення бшьш детально шляхом тлумачення запропонованих термшв. У Тлумачному словнику росшсько! мови слово «здатнють» мае два значення: 1) природна обдарованють, талановитють; 2) умшня, а також можливють проводити яю-небудь ди. «Можливють» визначаеться як засiб, умова, обставина, необхiднi для здiйснення чого-небудь
/ ¿Р/ХУ \ 1Г Л\ ' ■ Г\ ■ I/Г >0 \
[15, с. 758]. Для здатност характернi «готiвковiсть», «данiсть», для можливоси - «умовнiсть», «iмовiрнiсть». Якщо для суб'ективного права виступае визначальним можлива поведiнка (активна сторона правово! особистост), то для правоздатностi нiякоl поведшки не потрiбно (пасивна сторона правово! особистостi). Правоздатнiсть - це те, чим право «обдаровуе iндивiда». Особливють такого дару полягае в тому, що вщ нього неможливо вщмовитися. Термiни «можливiсть» i «здатнiсть» вщображають данi вiдмiнi ознаки, а тому визначення правоздатносп як «можливостi» нам уявляеться неправильним. Теоретики визначають, що правоздатшсть - це не юльюсне вираження прав
I || I ■ 17 1 11 II 1| и 1 % '•г
суб'екта, а постiйний громадський стан особи, не саме володшня правами, а здатнють володгги правами [21, с. 56].
На думку А. Паучника, спроби надати правоздатносп ознак суб'ективного права в основному зумовлюеться фактами легального закршлення дослщження категорй та нормативного встановлення гарантш и непорушностi. Однак юридичними гарантiями можуть забезпечуватися не лише суб'ективнi права, а й iншi бажанi для права явища. Таким чином, правоздатшсть е властивютю суб'екта права [16, с. 30]. В. В. Груздев
шдкреслюе, що правоздатшсть - це яюсть невщ'емно1 складово! категори «особа», через яку людина стае суб'ектом цившьного права [8, с. 184, 190].
М. М. Агарковим свого часу було висунуто доктрину, що отримала в науковш лiтературi назву теорп динамiчноl цившьно1 правоздатностi, вiдповiдно до яко! правоздатшсть пропонуеться розглядати не виключно статичною категорiею, але вона може розумггися й динамiчно. На думку вченого, володшня правоздатнiстю «не означае, наприклад, що кожен може в даний момент стати власником певно1 речь Для цього треба, щоб той, хто е власником у даний момент, запропонував продати йому рiч або, навпаки, щоб власниковi було зроблено пропозищю i вiн би погодився... Цившьна правоздатнiсть для кожно1 дано1 особи в кожний певний момент означае можливють мати певш конкретнi права та обов'язки в залежност вiд його взаемовiдносин з шшими особами» [1, с. 286-287].
ЛйгЛ ИГ • / \ Л III мл^ \
А. В. Венедиктов в ще1 «динамiчноl» правоздатностi бачить змiшання
С/ С/. . /Ш11 й 1
проявiв само1 цивiльноl правоздатностi iз здшсненням окремих правомочностей, що належать носш конкретного суб'ективного права. На його думку, здшснювати правочини або скласти заповiт, з одного боку, i здiйснення таких окремих правомочностей, що входять у змют конкретних суб'ективних прав, як право розiрвати договiр або провести залiк з шшого боку, не е «проявами» правоздатносп, !х не можна ставити в один ряд [6, с. 501-502]. Ю. К. Толстой додае, що основний порок теори динамiчноl правоздатнос^ полягае в тому, що И прихильники змшують обсяг правоздатностi суб'екта
•... I ||| III 71 ■ | й I и 1. \^^
права (громадянина чи органiзацil) з об'емом суб'ективних прав, що належать особi в кожен даний момент [22, с. 12-13].
1з зазначених пiдходiв вчених до даного питання, як бачимо, не склалося единого розумшня правоздатност^ але всi !х доктринальнi пiдходи мають спiльну рису - всi роздуми стосубться певно1 особи, И прав та обов'язкiв.
Таким чином, проведений аналiз дозволяе дшти висновку, що головним змютом правоздатностi е здатнiсть особи бути суб'ектом дозволених законом прав та обов'язюв. У бшьшосл випадкiв особа надшяеться i правами, i
обов'язками (активна правоздатшсть), у деяких випадках - виключно певними майновими та немайновими правами, що передбачеш законом (пасивна правоз датнють).
Список лггератури:
1. Агарков М. М. Обязательства по советскому гражданскому праву : у 2 т. / М. М. Агарков // Избранные труды по гражданскому праву. - М. : АО «Центр ЮрИнфор», 2002. - Т. I. - С. 286-287.
2. Алексеев С. С. Право: азбука - теория - философия: опыт комплексного исследования / С. С. Алексеев. - М. : Госюриздат, 1999. - 712 с.
3. Алексеев С. С. Общая теория права : учеб. : в 2 т. / С. С. Алексеев. - М. : Госюриздат, 1982. - Т. 2. - 361 с.
4. Антропов В. Г. Правоспособность как правовая формализация дееспособности / В. Г. Антропов // Новая правовая мысль, 2006. - № 6 (19). - С. 2-8.
5. Братусь С. Н. О соотношении гражданской правоспособности и субъективных гражданских прав / С. Н. Братусь // Сов. гос-во и право. - 1949. - № 8 - С. 34-42.
6. Венедиктов А. В. О субъектах социалистических правоотношений : в 2 т. / А. В. Венедиктов // Избранные труды по гражданскому праву. - М. : Статут, 2004. - Т. II. -650 с.
7. Гражданское право : в 4 т. - Т. 1: Общая часть : учеб. / под ред. Е. А. Суханова. -М. : Волтер Клувер, 2004. - 669 с.
8. Груздев В. В. Спорные вопросы соотношения правоспособности и субъективного права / В. В. Груздев // Гос-во и право. - 2008. - № 1. - С. 182-195.
9. Жюллио де ла Морандьер Л. Гражданское право Франции : учеб. : в 2 т. / Л. Жюллио де ла Морандьер. - М. : Госюриздат, 1958. - Т. I. - 450 с.
10. Красавчиков О. А. Социальное содержание правоспособности советских граждан / О. А. Красавчиков // Правоведение. - 1960. - № 1. - С. 12-25.
11. Красавчиков О. А. Юридические факты в советском гражданском праве : моногр. / О. А. Красавчиков. - М. : Госюриздат, 1958. - 183 с.
12. Магазинер Я. М. Избранные труды по общей теории права : моногр. / [отв. ред. д-р юрид. наук, проф. А. К. Кравцов]. - СПб. : Изд-во Р. Асланова «Юридический центр Пресс», 2006. - 352 с.
13. Матузов Н. И. Теория государства и права : учеб. / Н. И. Матузов, А. В. Малько. -М. : Юрид. лит-ра, - 2005. - 630 с.
14. Матузов Н. И. Теоретическое проблемы субъективного права : автореф. дис. ... д-ра юрид. наук / Н. И. Матузов .- Х., 1973. - 39 с.
15. Ожегов С. И. Толковый словарь русского языка: 80 000 слов и фразеологических выражений / С. И. Ожегов, Н. Ю. Шведова. - М., 1998. - 980 с.
16. Пасгчник А. Щодо поняття правоздатносп суб'екта права / А. Паачник // Пщприемство, господарство 1 право. - 2009. - № 11. - С. 28-31.
17. Пашуканис Е. Б. Общая теория права : учеб. / Е. Б. Пашуканис // Избранные произведения по общей теории права и государства. - М. : Юристъ, 1980. - 350 с.
18. Петражицкий Л. И. Теория государства и права в связи с теорией нравственности : в 2 т. / Л. И. Петражицкий. - СПб. : Изд-во ЛГУ, 1907. - Т. 2. - 430 с.
19. Розган О. В. Правоздатшсть зачато!, але ще не народжено! особи у спадкових вщносинах / О. В. Розган // Актуальш проблеми науки 1 практики цившьного, житлового та амейного права : матер1али м1жнарод. наук.-практ. конф., присвяч. 91-р1ччю з дня народження В. П. Маслова, Харк1в, 15 лютого 2013 р. - Х. : Право, 2013. - С. 177-178.
20. Стучка П. И. Курс советского гражданского права: учебник : в 2 т. / П. И. Стучка.
- М. : Гос. юрид. изд-во, 1927. - Т. 1. - 350 с.
21. Теорш держави i права : пщруч. / за заг. ред. Ю. А. Ведернкова. - К. : 2008. - 352 с.
22. Толстой Ю. К. К теории правоотношения : моногр. / Ю. К. Толстой. - Л. : Изд-во ЛГУ. - 1959.
23. Швейцарский обязательственный закон: федеральный закон о дополнении Швейцарского гражданского Кодекса от 30 марта 1911 г. (по состаянию на 1 марта 2012 г). -526 с.
24. Цившьний кодекс Украши: науково-практичний коментар (пояснення, тлумачення, рекомендаци з використанням позицш вищих судових шстанцш, Мшютерства юстицп, науковщв, фахiвцiв) : в 12 т. - Т. 2: Фiзична особа (роздш 1 / I. В. Спасибо-Фатеева).
- Серiя «Комеш^ та аналггика». - Х. : Страйд, 2009. - 296 с.
Наден В. В. Некоторые аспекты понятия правоспособности в гражданском
праве.
Проведен анализ понятия правоспособности в гражданском праве. Рассмотренi различные доктринальные подходы ученых к данному вопросу. Для раскрытия данного вопроса автор обращается также к законодательству других стран. Сделаны соответствующие выводы по усовершенствованию данного вопроса на теоретическом уровне.
Ключевые слова: правоспособность, дееспособность, деликтоспособность, субъективное право, обязанность.
Nadion V. V. Some aspects of the concept of legal capacity in civil law.
In work the analysis of the notion of legal capacity in civil law. Shows the different doctrinal approaches of the scientists to this issue. In the article the author refers to the disclosure of this issue also to the laws of other countries. After the analysis, the drawn conclusions on the improvement of this issue at the theoretical level.
Key words: legal capacity, delictual, subjective right, obligation.
Po3mnpeHa aHOTa^H craTTi HagbOH B. B. «,3£HKi acneKTH BH3HaneHHH npaBO3gaTHOcri b цнвmbному npaBi»
Nadion V. V., Candidate of Law, Associate Professor, Yaroslav the Wise National Law University, Kharkiv
An extended abstract of a paper on the subject of:
SOME ASPECTS OF THE DEFINITION OF LEGAL CAPACITY
IN CIVIL LAW
Legal capacity occupies special place in the civil law. It is through the legal capasity start to develop and to add such structural elements as legal ability and law delictual.
It is through their significance questions of legal capacity were and remain relevant in the debate, until the end of unsolved.
On these problems, have worked and continue to work outstanding scientists, among which are in the field of the law theory: N. G. Aleksandrov, S. S. Alekseeva, N. I. Matusova, E. B. Pashucanisa and others; in the field of civil law: G. M. Agarkova, S. N. Bratusa, Y. R. Vebersa, O. A. Krasavchikova, Ya. M. Magazmera, I. V. Spasibo-Fateevy, P. I. Stuchky, E. A. Suhanova, Yu. K. Tolstoy and other.
The purpose of the article is to reveal the main issues of the legal capacity of which there are many disputes among scientists.
The law binds the moment occurrence, of termination of the legal capacity with any legal fact. The occurence of the legal capacity of a physical person is the time of birth.
Respectively the termination of the legal capacity is defined as the time of biological death. If a person is declared dead, but actually she is alive, that does not make it no legal capacity, it automatically continues to use its capacity, respectively,
all the legal rights and obligations. Such a person behaves in a usual way, entering into transactions, the validity of which cannot be questioned.
Thus, the legal capacity refers to the ability of a physical person to be the subject of rights and obligation, the ability to have any right or obligation stipulated by the law.
Analyzing this question, we come to the conclusion that the person who has legal capacity is not always may simultaneously have right and obligation but may always have right. Thus, the legal capacity, depending on the rights and obligation can be divided into two types:
- active legal capacity - the ability of a person to have rights and obligations permitted by the law;
- the passive legal capacity - the ability of a person to have only rights permitted by law (for example, a characteristic for persons under 14 years of age, disabled individuals who have exclusively non-property rights).
Key words: legal capacity, delictual, subjective right, obligation.
