CC BY
56
АНТРОПОЛОГ1ЧН1 ШУКАННЯ УДК 141.333
С. Р. КАРПЕНКО1*
1 Дшпропетровський нацюнальний унгверситет iMeHi Олеся Гончара (Дншропетровськ), ел. пошта sr.karpenko@meta.ua, ORCID: 0000-0003-1456-8812
ДИСКУРС ВЛАДИ I ДИСКУРС МАС У СУЧАСН1Й ФШОСОФСЬКШ АНТРОПОЛОГИ: КУЛЬТУРНИЙ, Б1ОЛОГ1ЧНИЙ ТА РЕЛ1Г1ЙНИЙ ВИМ1РИ
Метою статгi е встановлення особливостей антропологiчного змiсту владного та масового дискурсiв в умовах сучасних перетворень. Тема фшософсько-антрополопчного значення дискурсивного зв'язку мiж владою i масами у суспiльствi постмодерну набувае значно! актуальностi через тeхнологiзацiю процеав во-лодарювання та перетворення рашше сакрально! владно! функци на сукупшсть стандартних процедур. Ме-тодолопя статгi полягае у розкритгi особливостей культурних та змiстовних форм дискурсу влади та дискурсу мас в основних пвдроздшах фшософсько! антропологи середини ХХ та початку ХХ1 столитя. Науко-ва новизна. Визначено шституцюнальш напрями смисловиразу у дискурс влади про маси та зафжсовано процес змiшування владно-управлшсько! та представницько! антропологи. Виокремлено бiологiчний, рель гшний та культурний рiвнi, ввдображення антрополопчного значення дискурсу влади. Надано визначення антропному змiсту дискурсивних масивiв владно! мовленнево! дiяльностi, а також способiв фшософсько! рeфлeксi! мас щодо владного дискурсивного самовиразу. Визначено спeцифiку взаемоди владного та масового дискурав у нацiональних та загальнолюдських смислових просторах. У висновках зазначено, що ан-тропний простiр сучасно! масово! людини iстотно звужуеться, оск1льки участь шдиыдав у тeхнологiях управлiння суспшьством остаточно виключаеться. На цiй основi розпадаеться навiть ключовий аспект дискурсу мас - наративи мас про владу, оскшьки влада здшснюе пряме втручання у смислотворчi структури дискурсу мас шляхом сугeстi!.
Ключовi слова: дискурс влади, дискурс мас, реллшна антрополопя, смисловий простiр, антропний сим-волiзм дискурсу.
Актуальшсть теми дослщження
Сощальна фшософ1я рефлекси сучасност перебувае перед низкою виклиюв, що змушу-ють уточнювати поняттево-категоршний апарат та способи вщповщей на питання щодо спо-соб1в забуття нових фшософських знань. Цими викликами е шформатизащя i масов1защя сус-тльства. Зменшення смислово! ваги умовного шдивща вщбуваеться в умовах стандартизации зниження статусу мхжособистюно!' комушкаци на основ1 широкого опосередкування м1жлюд-сько! взаемоди новпшми комушкацшними та електронними мережами й системами. Зне-особлення та усереднення людини виступають тими культурними чинниками, яю до певно! м1ри знижують актуальшсть основних питань фшософи, зокрема таких, як буття, мюце людини у всесвт та можливосп еволюци людсько! спшьноти. Концентрованим виразом нового змюту людських комушкацш е дискурс влади як феномен виразу статусних позицш та штен-цш людей, яю приймають ршення щодо дол1 та поведшки шших людей.
Також непереСчного значення набувае антропний змют сприйняття переСчною люди-ною (людиною натовпу) владних практик та можливостей впливати на них через мехашзми зворотного зв'язку. Тема фшософсько-антрополопчного значення дискурсивного зв'язку м1ж владою i масами у суспшьств1 постмодерну набувае значно! актуальносп через технолопзащю процеав володарювання та перетворення рашше сакрально! владно! функци на сукупшсть стандартних процедур. Зазначене докоршно змшюе статус владного дискурсу, який стае не лише вщображенням буття певного елпарного прошарку у сус-пшьств1, а виступае сукупшстю кер1вних 1м-пульшв, на яю маси мають вщповщати запро-грамованим чином.
Anani3 остантх до^джень i публтацт. Вщображенням еволюци дискурсу влади вщ утаемничених практик до процесу кодування шформаци в сучасному фшософському контекст!, можливий на основ1 виявлення антропо-лопчного змюту сучасност за допомогою антрополопчного шдходу, який в останнш час
також пеpебyвae пiд впливом ^оцешв стpyктy-pизaцiï та дивеpсифiкaцiï. Розкpиття apxетипо-виx нaшapyвaнь дискypсiв влади i мае, як само-стiйниx феноменiв можливе на основi кyльтyp-ного piвня фiлософськоï aнтpопологiï, ^ед-етавлено1' pоботaми Е. Kaсipеpa [9], В. 1лына [6]. Окpемi аепекти сaкpaлiзaцiï та деса-кpaлiзaцiï владного i маеового дискypсy знaxо-дять своe pозкpиття в pоботax М. Беpдяeвa [2], С. Бyлгaковa [4], Л. Kapсaвiнa [8], Н. Лоеького [13]. Бiологiчний aнтpопологiзм, а також бюлопчний нaпpям iдеологiчниx та когштив-ниx стpyктyp маеового та владного дискypсy пpедстaвлений pоботaми А. Гелена [5], К. Ло-pенцa [12]. Aктyaльнi пpоблеми aнтpопологiч-ного вимipy дискypсy pозpобляли тaкi за-pyбiжнi вченi, як П. Axонен, Й. Тieнapi та С. Mеpiлейнен [17], С. Хapдi та Р. Томае [18], Б. Яблонека [19]. Ними, вщповщно, pозкpитi ^и-xовaнi аепекти дискypсy [17], взaeмовiдносини стpaтегiï, дискypсy i влади [18], сшввщношення влади i знання y ^ш^чному дискypсi [19]. Од-нак, по^и значний внееок, тема ашрополопч-ного вимipy дискypсивниx пpостоpiв влади i мае потpебye подальшого опpaцювaння.
У зв'язку з цим, пpоблемою статп e взaeмозв'язок мiж дискypсaми влади i мае, яке pозкpивaeться чеpез aнтpопний змiст мовлен-нeвиx orpy^ryp та фоpм дискypсивного виpaзy.
Мета дослщження
Метою стaттi e ветановлення специфiки ан-тpопологiчного вiдобpaження фшософського змiстy владного дискypсy та дискypсy мае. З ypaxyвaнням нaпpямкiв децентpaлiзaцiï та стpyктypyвaння еамо1' фiлософськоï aнтpопо-логiï в сyчaсниx yмовax завданнями стaттi e послiдовне pозкpиття вимipiв aнтpопологiчного вiдобpaження дискypсiв влади i мае в сучаснж yмовax.
Виклад основного матерiалу
Сyтнiсть i aнтpопологiчне значення дис-кypсiв влади i мае в сyчaсниx yмовax pозгля-дасгься на основi основниx засад буття людини як живо1' ютоти та ïï вiдмiнностей вiд ^^од-ного свiтy. В зв'язку з цим, дискypс як особлива мовлентева i текстуальна pеaльнiсть e фоp-мою символiчноï взaeмодiï, яка властива люд-ському pодy, який, своeю чеpгою, вiддaлений вiд пpиpодниx способiв комyнiкaцiï. Водночас бiологiчнa обумовлешсть aнтpопного змiстy
дискypсy зyмовлюe його зв'язок з основними потpебaми людини як живо1' iстоти. В цьому плaнi дискypс влади може бути вiдобpaжений як мовлення людськиx iстот, якi ствеpджyють своe домiнyвaння у дискypсивномy пpостоpi. Тим часом, дискypс пiдвлaдниx може бути втшенням спiлкyвaння пiдпоpядковaниx шдивщв в тому, чи iншомy сеpедовищi -бiологiчнiй, чи соцiaльнiй спшьноть Згiдно з Е. Kaссipеpом, «людина зyмiлa вiдкpити новий спосiб адаптаци до навколишнього сеpедовищa. У не1' мiж системою pецептоpiв i ефектоpiв e ще тpетя ланка, яку можна назвати символiчною системою. Це нове надбання цiлком пеpетвоpи-ло все людське життя. У поpiвняннi з iншими твapинaми людина живе не пpосто в бiльш ши-pокiй pеaльностi - вона живе немовби в новому вимipi pеaльностi. Iснye безсyмнiвнa вiдмiннiсть мiж оpгaнiчними pеaкцiями та люд-ськими вщповщями» [9]. Отже, дискypс як фоpмa pеaкцiï на нaвколишнiй свiт, мae певнi особливостi, зyмовленi темпоpaльними та ш-шими умовами. Водночас втшення aнтpопо-логiчниx особливостей людини у ^оцес дис-кypсy вiдповiдae досить високш соцiaльнiй оp-гaнiзaцiï сощуму.
Дифеpенцiaцiя пеpвiсного сyспiльствa та, загалом, apxaïчниx пpототвapинниx колективiв на шдвладнж та кеpyючиx не могла не знайти втшення у владному дискypсi чеpез його фyнкцiонaльнiсть - тобто необxiднiсть звеpнен-ня осiб, яю мають владний статус до pешти соцiaльного колективу. Саме тому дискypс влади стae бiльш визначеним, piзномaнiтним i мae бiльш aбстpaктне i символьне значення, оскшь-ки владна pоль пеpедбaчae, пеpедyсiм, застосу-вання pозyмy у фоpмyлювaннi владнж ^и-писiв у звеpненняx до маси. Статусна вщо-кpемленiсть пpовiдноï веpстви кеpiвноï мен-шостi вщ пiдлеглоï бiльшостi фоpмyвaлa сим-вольну вiдокpемленiсть владного дискypсy вiд дискypсy мае на основi диxотомiй типу pозви-нений - вiдстaлий, складний - ^им^ивний та iншиx. Водночас зi зpостaнням загального piв-ня кyльтypи людства, зaзнaченi pозбiжностi ставали умовними, що мae особливий ^ояв у сучасному сyспiльствi. «Розум - дуже неадек-ватний теpмiн для всеосяжного позначення фоpм людсько1' кyльтypного життя в усьому ïï бaгaтствi та pозмaïттi. Але всi щ фоpми суть символiчнi фоpми. Замють того, щоб визначати людину як animal rationale, ми повинш, отже,
визначити ïï як animal symbolicum, символiчнy твapинy. Саме так ми зможемо позначити ïï специфiчнy вiдмiннiсть, а тим самим i зpо-зумгги новий шляx, вiдкpитий людинi, - шляx цивiлiзaцiï», ввaжae E. Kaссipеp [9]. Слiд зазна-чити ^и цьому, що aнтpопологiчний змiст дискypсy влади фоpмyлюeться також на основi iмпyльсивного змiстy, або iнтенцiонaльниx нaмipiв, якi нaявнi у дискypсивниx arcrax влади i мас.
Вiд'eднaння людини вiд ^^оди, на думку клaсикiв фiлософськоï aнтpопологiï, спpичиняe появу зовсiм iншого, шж у твapинномy свiтi, нaбоpy сми^в та iнстpyментiв сaмовиpaзy. Також, щ символи мають iншy мету, яка не пов'язана з задоволенням базовж твapинниx потpеб. Виpaз pозyмy та аспекпв зaплaновaноï дiяльностi, якi мають не емотивну, а paцiонaль-ну основу, e основою ^о^есу дискypсy влади та ïï вiдокpемлення вщ дискypсy мае. Однак, це положення e дискутивним, оскшьки, як вщомо, пpимiтивним фоpмaм людськоï оpгaнiзaцiï були влaстивi не лише засади одноошбного ^авлш-ня, але й фоpми колективниx обговоpень, а також вшськова демокpaтiя. В циx yмовax дис-кypс влади i мае певним чином змшювався. Iндивiди, посщаючи piзнi стaтyснi позицiï, мали досвщ i квaлiфiкaцiю aпpобaцiï aнтpопного змiстy piзниx piвнiв дискypсy. Тому владно-yпpaвлiнський дискypс, як один з piзновидiв дискypсy влади, не e повшстю вiдокpемленим вiд дискypсy мае, вiн e спецiaлiзовaною части-ною загальнолюдського дискypсy. На думку E. Kaссipеpa, «piзниця мiж пpопозицiонaльними й емоцiйним мовами - це с^авжня межа людсь-кого i твapинного свiтiв. Всi теоpiï та спостеpе-ження, що стосуються мови твapин, не досяга-ють мети, якщо не вpaxовyють це основне pоз-xодження. У всiй лiтеpaтypi на цю тему немae, здасгься, жодного доказу, здатного пеpеконaти нас у тому, що твapини дшсно зpобили цей виpiшaльний кpок вщ сyб'eктивностi до об'eктивностi, вiд aфективноï до пpопозицiо-нaльноï мови» [9]. Тобто aнтpопологiчне обу-мовлення владного дискypсy пов'язане з уяв-леннями ^о pозвиток людини як мислячоï iстоти.
Kомyнiкaцiя як пpодyкт самостшного мис-лення визначасться життeвими потpебaми людини у бiологiчномy свт. Водночас дискyсiя мiж теологiчною i дapвiнiвською концепцiями пpизводить до невизначеносп основноï ан-
тpопноï pyшiйноï сили i мотиваци владного дискypсy. Як свщчать сyчaснi pозpобки, соцiaльно-aнтpопологiчнi знання цiлком np^ дaтнi для пpaктичноï дiяльностi в гaлyзi у^ав-лшня. «Пpaктикa показала, що знання кyльтyp-ниx вiдмiнностей i вмiле викоpистaння циx знань пpи побyдовi зовнiшньоï полiтики шдви-щують ефективнiсть дш бiльш обiзнaною сто-pони. Такий стан с^ав e цiлком ^^одним. Люди завжди пpaгнyть мати уявлення ^о те, що ïx оточye, i будувати свою поведiнкy вщповщно до циx знань», зayвaжye E. Оpловa [15, с.З]. Ствоpення висловiв i твеpджень, якi зyмовленi мотивами владного впливу, ашропо-логiчний змют i основа владного дискypсy мають зв'язок з ускладненням людськиx взaeмин i потpеб пpотягом pозвиткy людства.
Попpи це бiологiчнa еволющя не вистyпae концепцieю, пpидaтною для aнaлiзy зумовле-ностi мовленнeвиx та текстуальна пpaктик, якi складалися шсля вiдокpемлення людини вiд твapинного св^у, як пpо це свiдчить дapвiнiст-ська гiпотезa. «Логiчний aнaлiз людсь^' мови завжди пpиводить нас до елементу пеpшоpяд-ноï вaжливостi, який не мae пapaлелей у тва-pинномy свiтi. Загальна теоpiя еволюцп в жод-ному стосунку не пеpешкоджae встановленню цього факту. Навггь в облaстi явищ оpгaнiчноï ^^оди ми визнaeмо, що еволюцiя не виклю-чae виникнення нового. Повинен бути визнаний факт paптовиx мутацш i несподiвaниx еволю-цiйниx сфибюв. Сучасна еволюцiйнa теоpiя бiльше пiдxодить до еволюцiï з мipкaми paннь-ого дapвiнiзмy; iнaкше пояснюe вона i ^ичини еволюцiï. Ми легко можемо пpипyстити, що в pозвиткy деякиx символiчниx пpоцесiв люди-ноподiбнi мавпи зpобили значний кpок впе-pед», вкaзye E. Kaссipеp [9]. Бачення особливо-стей людини як ютоти, яка вiдокpемилися вiд ^^оди та пaнye над пpиpодним св^ом, спpaвляe вiдбиток i на CTpyOTypy владного дис-кypсy.
Якщо вважати, що на пpимiтивниx стaдiяx pозвиткy людства основними компонентами дискypсy влади були повелшня та змiнa по-ведiнки пiдвлaдниx, яка до певноï мipи пов'язана зi ставленням людини до свш^кж твapин та ^актит yпpaвлiння поведiнкою жи-виx ютот. Однак, кеpyвaння iншими мислячими ютотами, кpiм суто пpимyсовиx компонентiв, повинне включати й аспекти лопки тлумачення i pоз'яснення, що спонyкae до бшьш шиpокого
тa piзнoмaнiтнoгo викopиcтaння мoвнoгo arnpa-ту. Toмy бioлoгiциcтcький нaпpям amporo-лoгiчнoгo нaпpямy диcкypcy влaди i мac визта-чae нeoбxiднicть poзyмiння ж лишe з тoчки зo-py пpимycy дo викoнaння пeвниx пoвeлiнь, aлe тaкoж i oбrpyнтyвaння цж пoвeлiнь з тoчки зopy paцioнaльниx мipкyвaнь i пoпepeднix пpaктик, зoкpeмa, з бoкy peлiгiйнoï тpaдицiï.
Ц poзкpивae вeликe знaчeння пoяcнювaль-^ï тpaдицiï тa кyльтypи oбrpyнтyвaння, яга icнye в ycix cycпiльcтвax i e ocнoвoю, cпoчaткy caкpaлiзaцiï влaди y пpимiтивниx тa apxaïчниx coцiyмax, a нaдaлi - нaдaння влaдi пpiopитeтy y пpийняттi eфeктивниx тexнoкpaтичниx piшeнь. Пpи цьoмy eвoлюцiя вщ пocилaнь нa caкpaльнe i ж визнaчeнe дo paцioнaлiзaтopcькиx ap^-мeнтiв пoзнaчae mnHx людcтвa вiд визтання дo нeвизнaння пpeдмeтнoгo мaтepiaльнoгo свну. «Tвapинa здaтнa yxилитиcя вiд oднoзнaчнo зa-дaниx cтимyлoм peaкцiй. Born мoжe нe тiльки нaвчитиcя кopиcтyвaтиcя cвoïм iнcтpyмeнтoм, a й витайте знapяддя для cвoïx цiлeй. ^му-то дeякi пcиxoбioлoги i пepeкoнaнi в тому, щo y твapин e кoнcтpyктивнa yявa. Oднaк цeй irne лeкт i ця yявa ж тi, якi xapaктepнi для людини. Moжнa, кopoтшe кaжyчи, зpoбити виcнoвoк, щo твapинa вoлoдie пpaктичними yявoю тa irn^e^ тoм, тoдi як y людини poзвинyлacя нoвa фopмa - cимвoлiчнa yявa тa irn^e^», вкaзye E. Kac-cipep [9]. Oтжe, нeвiдпoвiднicть aнтpoпнoгo вимipy диcкypcy ocнoвним бioлoгiчним зacaдaм cпiввiднoшeння твapин i cepeдoвищa визта-чaeтьcя y cимвoльнoмy piвнi вiдoбpaжeння ro-тpeб людини як cпeцифiчнoï icтoти.
Фyндaмeнтaльнe вiдoкpeмлeння cимвoлy вiд пpeдмeтy пoзнaчae знaчний шляx, який пpoйшлo людcтвo шляxoм виpoблeння aбcтpaк-цiй тa миcлeння. У пpиpoднoмy cвiтi iœye лишe бyквaльнe й oднoзнaчнe poзyмiння пpeдмeт-нocтi, щo вiдoбpaжaeтьcя y ^ci^i iнcтинктiв тa нepвoвиx pea^rn. Oзнaкoю вищoï нepвoвoï дiяльнocтi людини e cтвopeння цивiлiзaцiйниx cимвoлiв тa cклaдниx кoмyнiкaцiйниx тон-cтpyкцiй. B зв'язку з цим диcкypc влaди вклю-чae тaкoж i cиcтeмy cимвoлiв тa iдeй, якi ж пpитaмaннi iншим людcьким диcкypcaм. ^м-вoлiчнa витoнчeнicть тa cпeцiaлiзaцiя влaднoгo диcкypcy зaбeзпeчye, з oднoгo 6o^, гepмeтич-нicть йoгo викopиcтaння, a з iншoгo бoкy oco6-ливу cимвoлiчнy peaльнicть тa викopиcтaння cпeцифiчниx пoнять. Bpeштi, y влaднoмy дж-кypci вeликoю мipoю i виpaжaютьcя влaднi
вiднocини, якi вiдбивaють ж лишe cиcтeмy пiдпopядкyвaння тa дoмiнyвaння, aлe й piзнo-мaнiття piзнoвидiв цieï дiяльнocтi, a тaкoж ^e-тeнзiй нa влaдy з 6o^ кoнкypeнтiв. Як ввaжae E. Kaccipep, «люд^ку кyльтypy в ïï цiлicнocтi мoжнa oпиcaти як пpoцec пocлiдoвнoгo caмo-визвoлeння людини. Moвa, ми^^щ^, peлiгiя, нayкa cyть piзнi стади цьoгo пpoцecy. У тожш-му з ниx людинa пpoявляe i випpoбoвye нoвy мoжливicть - мoжливicть пoбyдoви cвoгo влac-нoгo «^earn^ro» cвiтy. Фiлocoфiя нe мoжe ж бpaти yчacтi в пoшyцi ocнoвoпoлoжнoï eднocтi в цьoмy iдeaльнoмy cвiтi» [9]. Aнтpoпoлoгiчний змicт тa oбyмoвлeнicть влaднoгo диcкypcy i диcкypcy мac фopмyeтьcя нa ocнoвi нaлeжнocтi людини дo твapиннoгo cвiтy.
He звaжaючи нa нaшapyвaння цивiлiзaцiï, ycклaднeння i cимвoлiзм влaднoгo мoвлeння, пpeдмeтoм чacтини диcкypcивниx виоговлю-вaнь зaлишaютьcя acпeкти фiзичнoгo буття людини. Пepeтвopeння людини нa ocoбливий тег-мeнт твapиннoгo цapcтвa пepeдбaчae ycвiдoм-лeння нeю фiзичниx пoтpeб. Bлaдa й диcкypc, як вжe зaзнaчaлocя, виcтyпaють oдним зi cro-coбiв peaлiзaцiï твapиннoï пoтpeби y дoмiнyвaннi нaд iншими icтoтaми. Haявнicть диcкypciв кoнтpeлiт тa гpyп, щo змaгaютьcя зa влaдy тaкoж мoжyть poзглядaтиcя як дaвнi вiдлyння твapинниx ^araern тa пoтpeб. Пoлo-жeння людини тa ïï диcкypcивниx пpoявiв y cycпiльcтвi пoв'язyeтьcя клacикaми arnporo-лoгiчнoï фiлocoфiï з буттям людини y вcecвiтi. Caмe тoмy диcкypc мac пpo влaдy мicтить пeвнi пoлoжeння, якi фiкcyють пoтpiбнi й ^eamm pиcи влaди тa мoжливicть вiдпoвiднocтi ïï ^a^ тик мacoвим пpaктикaм y cycпiльcтвi. Згiднo з M. Шeлepoм, «yжe cлoвo i гоняття «людинa» мicтить пiдcтyпнy двoзнaчнicть, бeз poзyмiння якoï нaвiть нe мoжнa пiдiйти дo питaння пpo ocoбливe cтaнoвищe людини. Cлoвo цe говин-нo, пo-пepшe, вкaзyвaти нa ocoбливi мopфo-лoгiчнi oзнaки, якими людита вoлoдie як пiдгpyпa poдy xpe6era^ i ccaвцiв. Caмo coбoю зpoзyмiлo, щo, як би нe виглядaв peзyльтaт тa-кoгo yтвopeння гонять, живa iciOTa, нaзвaнa людинoю, ж тiльки зaлишaeтьcя пiдпopядкoвa-ним гоняттю твapини, aлe й cтaнoвить пopiвня-нo мaлy oблacть твapиннoгo ^pcraa» [16]. Bra-зaнi acпeкти pea^auiï фiзичниx i фiзioлoгiчниx пoтpeб y дiяльнocтi людини нe мoжyть ж знaxoдити вiдoбpaжeння y диcкypcax влaди i мac.
Влада як прояв шстинкту домiнування (згiдно з еволюцiйними шдходами) може спри-чиняти прямий вплив на ситуащю дискурсивного мовлення i змiст промов. Це обгрунтовуе думку про те, що владш дискурсивнi вислов-лювання не можуть бути повшстю позбавлени-ми емоцшного компоненту, навiть, в умовах сучасного технократичного суспiльства. Явище харизми пол^ичних дiячiв як проявiв масового емоцшного ставлення до лiдерiв свiдчить про шстинктивш засади у багатьох психолопчних вiдносинах мiж владою та масами. Мотиващя до участi у владному дискурсi може розгляда-тися також як частина прояву iнстинктивного тяжшня до влади, яка не мае рацюнальних засад за цим критерiем. В умовах конкуренци за владу вщбуваеться просування iндивiдiв, яю намагаються посiсти владнi позици. 1нтелект у цiй ситуаци виступае лише додатковою конкурентною перевагою. На думку М. Шелера, «ш-стинктивну поведшку не можна зводити й до автоматизаци розумно! поведiнки. Швидше ми можемо сказати, що виокремлення спiввiдносних окремих вiдчуттiв i уявлень зi складу дифузних комплекшв (й асоцiативний зв'язок мiж цими окремими утвореннями), а також виокремлення з шстинктивно-смислового зв'язку поведшки певного потягу, що вимагае задоволення, з iншого ж боку, первютюв iнтелекту, який прагне «штучним» шляхом знову зробити осмисленим автоматизм, який став тепер безглуздим, - те й шше з гене-тично! точки зору суть початковi результати розвитку шстинктивного поведшки» [16]. Тому аспекти вибору людиною того, чи шшого способу дискурсивного мовлення пов'язаний з можливостями ситуаци та здiбностi кожно! iстоти. Звiдси, дискурс влади, як сукупшсть висловлювань, владних мовцiв пiдпорядкована особливостям середнього мовлення та рiвня пiдготовки кожного владного iндивiда.
Саме тому дискурсивна поведшка владних мовцiв не завжди вщповщае рацiональним кри-терiям в сенс цiлерацiональностi i можливо-стей досягнення мети. Як вказуе укра!нський дослщник В. Козловський, «антрополопя як прагматична чи то емшрична наука (психо-логiя) також позбавлена необхiдних ознак унормованосп та засад розуму, бо судження, що формулюються в цих науках, е суто емпiричними i зосереджуються на дослщженш душi, бажань, здатностей людини, чи до вив-
чення И як ютоти, що сама себе творить в об-ширi свiту, пiдносячи себе на рiвень громадя-нина свгту». [11, с.60]. У цьому знаходить прояв дискурс мас, який ще у бшьшш мiрi шдпо-рядкований iнстинктивним та позарацюналь-ним чинникам, оскшьки кiлькiсть масових ре-акцiй на дискурс влади е у випадку перетво-рення масового дискурсу на дискурс влади вщбуваеться зниження рiвня рацiональностi у впорядкуванш дискурсу. «Жива iстота поводиться розумно, якщо вона без пробних спроб або всякий раз додае нових проб здшснюе сми-слову - «розумну» або ж хоча i не досягае мети, але явно прагне до не!, тобто «дурну» - поведшка по вщношенню до нових ситуацш, не типово ш для вигляду, ш для iндивiда, i прито-му раптово, i насамперед незалежно вiд числа зроблених до того спроб вирiшити завдання, певну потягом», справедливо зазначае М. Ше-лер [16]. Специфiчними вiдмiнностями, яю знаходять свое вiдображення у дискурсах влади i мас, е напрацювання людського суспiльства, що остаточно вщдаляють людину вiд природного свгту (див. С. 1вашев [7]).
Еволюцшно-фшогенетична гiпотеза визна-чае антропнi вщмшност людини на основi спе-цифiчних комплексiв i практик людсько! поведшки, яю мають у тому чи^ i актуальний характер. З ускладненням людського суспшь-ства дискурс влади тдпорядкований за-побiжникам i складним передумовам, якi не дають змоги масам пiддатися емоцiям та тва-ринним мотивам (див. М. Бутовська, Л. Файн-берг [3]). Лопчш посилання владного дискурсу одразу вщокремлюють людину вiд тваринного св^у i заперечують думку про можливост ото-тожнення людських практик з природними мотивами i умовами. В зв'язку з цим, сощальш чинники формування дискурсу влади i мас ви-ступають органiчними властивостями людсько! природи, втiлено! в межах реалiзацi! божественного задуму. У зв'язку з цим, специфiчнi особливостi людини, як окремого феномена всесв^у, перетворюються на постшно дiючий комплекс, е одшею з передумов, якi визначають i форму дискурсу i його змют i вплив на розви-ток соцiуму. М. Шелер вказуе, що «завдання фшософсько! антропологi! - точно показати, як з основно! структури людського буття, .. .випливають вс специфiчнi монополi!, звер-шення й справи людини: мова, совють, шстру-менти, зброя, iде! праведного i неправедного,
держава, керiвництво, образотворчi функци мистецтва, мiф, релiгiя, наука, юторичнють та громадськють» [16]. Специфiчними вщмшно-стями, якi знаходять свое вщображення у дискурсах влади i мас, е напрацювання людського сустльства, якi остаточно вiддаляють людину вщ природного свiту.
У зв'язку з цим, специфiчнi особливостi лю-дини, як окремого феномена всесвпу, перетво-рюються на постiйно дiючий комплекс, стають однiею з передумов, яю визначають i форму дискурсу, його змют i вплив на розвиток сощуму. Визначальну роль у цьому контекст вiдiграе дискурсивна суб'ектнiсть. На думку М. Бердяева, «людина усвщомлюе себе також суб'ектом i насамперед суб'ектом. Таемниця про людину розкриваеться в суб'екн, у внутршньому людському iснуваннi. В об'ективiзащ!, у викинутих людиною в об'ективний свiт таемниця про людину закри-ваеться, вона дiзнаеться про себе лише те, що вiдчужене вiд внутрiшнього людського юнування. Людина не належить цшком до об'ективного свiту, вона мае свш власний свiт, свiй немирний свп, свою несумiрну з об'ективною природою долю. Людина як цшсна ютота не належить природнiй iерархi! i не може бути в не! вмщена. Людина як суб'ект е акт, зусилля. У суб'екн розкриваеться, йде зсередини творча активнють людини» [2]. Звер-таючи увагу на суб'ектш та духовш iнтереси як антропологiчнi властивостi людини, слщ за-уважити, що ощнювальний критерiй тих чи ш-ших властивостей людсько! природи не завжди базуються на дихотоми позитивний-негативний.
Через юнування велико! кшькосп релшй-них систем як способiв виразу духовних праг-нень i потреб людини перетворювальний вплив духовносн та релтйно! самосвiдомостi на дискурс набувае релятивютського ситуативного значення. Особливий статус дискурсу влади не дае можливосн втшення однозначних мораль-но-етичних критерив розумiння добра i зла через рiзнi модуси застосування влади (див. В. Алексеев [1]). Неоднозначнють морального i негативного змiсту дискурсу мас утверджуеть-ся в емшричнш поведiнцi натовпу i не дотри-мання iндивiдами вимог вiдповiдностi мораль-но-етичним вимогам та духовно-релтйним настановам. М. Бердяев стверджуе, що «людина е низькою i високою, шкчемною i великою.
Людська природа е полярною. I якщо щось стверджуеться в людинi на одному полюС, то це компенсуеться утвердженням протилежносн на iншому полюсЬ> [2]. Тому дискурс, як наслщок об'еднання протилежностей, набувае значення лише за умови розумшня творчих за-даткiв та творчосп людини.
Самовираз у дискурс пiдпорядкований не лише зовнiшнiм умовам та станам людсько! свщомосп (душевними злетами i падiннями). Вiн реатзуеться також на основi бажання шдивщв та спiльнот здiйснювати самовираз у творчосп. Звiдси на релiгiйному рiвнi антропо-логiчного вiдображення змiсту дискурсу влади i мас можна побачити ключову вщмшшсть мiж креацiонiстською дiяльнiстю влади щодо пере-творення сустльства ^ забезпечення бiльш ви-сокого в естетичному планi оформлення дискурсу) i посереднiм, iнодi примiтивнiм в твор-чому планi дискурсом мас (див. В. Кириченко [10]).
Красномовство поза владою (наприклад, в контрелпних дисидентських групах) лише шд-креслюе вiдмiннiсть мiж антропологiчною природою дискурсу влади i дискурсом мас. Саме тому дискурсивна взаемодiя влади i мас як спшьний простiр висловлювань е досить рщкюним явищем, навiть в умовах громадянсь-ко! рiвностi й лiберально! демократа. «Можна ще сказати, що людина творить саме тому, що вона iстота хвора, роздвоена i незадоволена собою. Творчють подiбно до платонiвського Еро-су мае свое джерело не ильки в багатсга та надлишку, але й в бщносп i нестачь Творчiсть е одним iз шлях!в зцiлення хворо! iстоти людини. У творчосп долаеться роздвоенють. У твор-чому актi людина виходить з себе, перестае бути поглинутою собою i картати себе», зауважуе М. Бердяев [2]. Реалiзацiя духовних творчих iнтенцiй окремо! людини у дискурс влади дае основу для гшотези про загальний творчий та духовно -штенщональний характер формування дискурсу влади i дискурсу мас.
У рiзних формах виразу народний дискурс виступае виразом смисложиттевих обставин та намiрiв людини в межах певно! соцiально! дiйсностi. Тим часом дискурс влади мае iншi сощальш та творчi базовi засади. Вш виходить з функцiонального навантаження влади та !! вiдповiдальностi за долю вСе! людсько! спшь-ноти. 1ндивщуальна творчiсть людини в межах дискурсу влади е необмеженою тод^ коли лю-
дина повною мiрою виступае одноосiбним i повновладним мовником, iерархiчний статус якого перевищуе статус i значення шших мов-никiв. Ця моральна i духовна еволюцiя людини виступае не лише запобiжником для бiологiчних iмпульсiв природи людини та !х поширення i вiдображення у дискурсi, але та-кож може служити бшьш високому призначен-ню, тобто реалiзацi! мiсця людини не лише у космолопчнш, але й у телеолопчнш перспек-тивi розвитку всесвiту. Як вказуе Л. Карсавш, «довершена тварна едшсть дозволяе зрозумiти й нашу збиткову або вщносну всееднiсть, нашу емшрда. - В емпiрi! немае повноти, доскона-лостi кожного моменту. Вш у нiй лише стае, але не досягае межi i цiлi становлення, тобто iстинного свого буття» [8, с.346].
У зв'язку з цим душевний та духовний устрiй людини, зпдно з Бердяевим, виконуе роль внутршньо! iерархi!, яка вiдiграе ключову роль в обранш прiоритетiв висловлювань i са-мовиразу людини у творчш мовнiй i мовлен-невш сферi. М. Бердяев зазначае, що «осо-бистiсть е цiлiсною духовно-душевно-тшесною iстотою, в якiй душа i тiло пiдпорядкованi духу, одухотворенi i цим з'еднанi з вищим, понадо-собовим i надлюдським буттям. Такою е внутршня iерархiчнiсть людсько! ютоти. По-рушення або перекидання ще! iерархiчностi е порушенням цiлiсно! особистосп, врештi-решт, руйнування !!»[2].
Таким чином, рiвнi вiдображення антропо-логiчного змюту дискурсу влади i дискурсу мас набувають виразно! емоцiонально! специфiки. Бюлопчний рiвень реалiзуе природнi умови людини як ютоти та вщмшност !! можливостей вiд природного середовища на основi мовлення i символьно-знакових систем спшкування. Культурний рiвень визначае складнють дискур-сивних вiдносин через накопичення традицiй i культурних артефактiв i ментифактiв у кожному суспшьсти та на певному рiвнi його розвитку. Духовно-релтйний рiвень вiдкривае перспективу виразу людини як творчо! особи-стостi, яка мае духовш потреби i iнтенцi!, що пов'язаш з загальною свiтобудовою та особли-востями загально! самосвiдомостi. Вказаш особливостi антропологiчного пiдпорядкування дискурсiв влади i мас впливають на формуван-ня прiоритетiв i наголосiв у формах дискуршв !! будовi i впливу. Водночас стандартнiсть та ба-гатоманiтнiсть в серединi дискурсiв влади i мас,
виражених антропологiчними чинниками, зумовлюють переважання колективних та шдивщуальних позицiй i значень у динамiчно-му станi дискурсивних просторiв.
Висновки
Таким чином, антропологiчний проспр як чинник смислотворення дискурсiв влади i мас виступае пiдходом для визначення становища людини на рiзних етапах розвитку суспшьства. Ретроспективи дискурсу влади дають зро-зумiти, що управлшський та владний модуси у дискурс владних статусних мовцiв визначають однакове ставлення до людини - як до об'екту перетворювально! дi!. Розкриття протирiччя мiж формою дискурсивних промов та !х змiстом забезпечуеться на рiвнi фшософсько! антропологi! через аналiз когнiтивних та епiстемiчних структур.
Дискурс влади мае на мет пiдкреслити особливий статус промовщв, а також забезпе-чити виграш у замкненш мовнiй гр^ прита-маннiй тому чи шшому iсторичному соцiуму. Дискурс мас, як свщчить антропологiчний аналiз, в бшьшосп випадкiв набувае демократичного та опозицшного вимiру. Плебейськi мотиви та архетипи у дискурш мас виступають основною позачасовою вимогою народного представництва. При цьому народ не е сукуп-шстю розумних мислячих iндивiдiв, а певною спiльнотою, яка мае самостшне iснування.
Антропнi простори дискуршв влади i мас зближуються та пов'язуються у сегментi спшь-них смислiв щодо долi суспшьства i держави. У кризовi моменти перетворення суспiльства модуси та мотивацшна спрямованiсть дискурсiв влади i мас зближуються i консолiдуеться з метою розв'язання завдань виживання тiе!, чи iн-шо! етшчно! спiльностi в умовах технократич-ного суспшьства. Цей зв'язок остаточно руй-нуеться через десакралiзацiю та розгерметиза-цiю дискурсу влади. З шшого боку, руйнування зв'язку вiдбуваеться через остаточне усунення мас вiд каналiв експертного управлiння. Маси остаточно дисквалiфiкуються через некомпе-тентнiсть i складнють управлiнських процедур контролю i планування в шформацшному сус-пiльствi.
Антропний проспр сучасно! масово! людини ютотно звужуеться, оскiльки участь шдивщв у технологiях управлiння суспiль-ством остаточно виключаеться. На цiй основi
poзпaдaeтьcя нaвiть ключoвий acпeкт диcкypcy мac - нapaтиви мac пpo влaдy, ocкiльки влaдa здiйcнюe пpямe втpyчaння y cмиcлoтвopчi cтpyктypи диcкypcy мac шляxoм cyrecriï тa нaвiювaння (див. Б. Mapкoв [14]). Пepcпeктиви
CПИCOK BИKOРИCTAHИХ даг^Л
1. Aлeкceeв, B. П. ^TOpmecEaa aнтpoпoлoгия и этнoгeнeз I B. П. Aлeкceeв. - Mocквa : Hayra, 1989. - 445 c.
2. Бepдяeв, H. Пpoблeмa чeлoвeкa (K rocrpoe-нию xpиcтиaнcкoй aнтpoпoлoгии) [Eлeктpoн-ний pecypc] I H. Бepдяeв II Путь. - 1936. - № 50. - Рeжим Aocryny: http://www.spasi.ru/biblt/berd7.htm. - Haзвa з exparn - Пepeвipeнo 24.11.2015.
3. Бyтoвcкaя, M. Л. У гото^в чeлoвeчecкoгo oбщecтвa I M. Л. Бутов^ои, Л. A. Фaйнбepг.
- Mocraa : Hayra, 1993. - 255 c.
4. Булгатов C. H. Aпoкaлипcиc Иoaннa: Omrr дoгмaтичecкoгo иcтoлкoвaния I C. H. Булга-кoв - Mocквa : Пpaвocлaвнoe Бpaтcтвo Tpeз-вocти «Oтpaдa и Утeшeниe», 1991. - 351 c.
5. Гeлeн, A. O cиcтeмaтикe aнтpoпoлoги I A. Глeн II Пpoблeмa чeлoвeкa в зaпaднoй филo-coфии: Пepeвoды. - Mocквa : ^oipecc, 1988.
- C.151 - 201.
6. Ильин, B. B. Пoлитичecкaя aнтpoпoлoгия I B. B. Ильин, Д. B. Бaдoвcкий, A. C. Пaнapин I Пoд peд. B. B. ИЛЬИНО. - Mocraa : MГУ, 1995. - 254 c.
7. Iвaшeв, G. B. Aнтpoпoлoгiя як пiдIpyнтя aкcioлoгiï пpaвa: людcькi пoтpeби — iнтepecи
- цшгоап I G. B. Iвaшeв II Aктyaльнi npo-блeми дepжaви i пpaвa. - 20ii. - Bип. 61. - C. 298-305.
8. Kapcaвин, Л. П. Maлыe coчинeния I Л. П. Kapcaвин. - Caнкт-Пeтepбypг : Aлeтeйя, 1994
- 532 c.
9. Kacc^ep, Э. Omrr o чeлoвeкe. Bвeдeниe в филocoфию чeлoвeчecкoй кyльтypы [Eлeк-тpoнний pecypc] I Э. Kaccrop I Пepeвoд c янгл. яз. Ю. A. Mypaвьeвa. - Рeжим дocтyпy: http://www.bim-
bad.ru/biblioteka/article_full.php?aid=337. -Haзвa з eкpaнa. - Пepeвipeнo 24.11.2015.
Aнтpoпoлoriчнi вимipи фiлocoфcькиx дocлiджeRь, 2015, вип. 5.
пoдaльшoгo poзглядy пpoблeми, пopyшeнoï в дaнiй cтaттi e типoлoгiзaцiя poзкpиття змicтy iндивiдyaльниx тя твopчиx кoмпoнeнтiв дж-кypciв вляди i мac як виpaзy aнтpoпoлoгiчнoгo cтaтycy cyчacнoï людини.
10. Kиpичeнкo, B. Г. Рeлiгiйнa aнтpoпoлoгiя тя фiлocoфiя B. Зiнькiвcькoгo (1881-1962 pp.) I B. Г. Kиpичeнкo II Гжя: нayкoвий вicник. -2013. - № 77. - C. 212-216.
11. Koзлoвcький, B. Kaнтoвa мopaльнa aurporo-лoгiя: зягальш кoнтypи пpoeктy I B. ^з-лoвcький II Hayкoвi зaпиcки Haцioнaльнoгo yнiвepcитeтy «Ocтpoзькa aкaдeмiя». Cep. : Фiлocoфiя. - 2013. - Bип. 13. - C. 53-61.
12. Лopeнц, K. ArpeccM (тяк нaзывaeмoe <mo») I K. Лopeнц I №p. c нeм. Г. Ф. Швeйникa. -Mocквa : Издaтeльcкaя групш «^porpecc», «^^epc», 1994. - 272 c.
13. Лoccкий, B. H. Crop o ^фии. Cтaтьи paзныx лeт I B. H. Лoccкий. - Mocквa : Изд-вo Cвятo-Bлaдимиpcкoгo Бpaтcтвa, 1996. - 195 c.
14. Mapкoв, Б. B. Филocoфcкaя aнтpoпoлoгия I Б. B. Mapкoв. - Caнкт-Пeтepбypг : Лянь, 1997. -352 c.
15. Opлoвa, Э. A. Kyльтypнaя (coциaльнaя) ян-тpoпoлoгия I Э. A. Opлoвa. - Mocraa : Ara-дeмичecкий upoera; 2004. - 480 c.
16. Шeлep, M. Пoлoжeниe чeлoвeкa в кocмoce [Eлeктpoнний pecypc] I M. Шeллep - Рeжим дocтyuy: http:IIsophia.nau.edu.ua/2010-07-29-11-48-45/2010-07-29-11-55-07/101-2010-0731-11-59-14. - Haзвa з eкpaнa. - Пepeвipeнo 24.11.2015.
17. Ahonen, P. Hidden contexts and invisible power relations: A Foucauldian reading of diversity research I P. Ahonen, J. Tienari, S. Meriläinen, A. Pullen, //Human Relations. - 2014. - № 67(3). -P. 263-286. doi: 10.1177/0018726713491772.
18. Hardy, C. Strategy, Discourse and Practice: The Intensification of Power / C. Hardy, R. Thomas // Journal of Management Studies. - 2014 -Vol. 51 - Issue 2 - P. 320-348. doi: 10.1111/joms.12005.
19. Jablonska, B. Power and Knowledge in Critical Discourse Studies - Theoretical Reflections /B. Jablonska // Studia socjologiczne. - 2012 - № 1 - P. 75-92.
С. Р. КАРПЕНКО1*
1 Днепропетровский национальный университет имени Олеся Гончара (Днепропетровск), эл. почта sr.karpenko@meta.ua, ORCID: 0000-0003-1456-8812
ДИСКУРС ВЛАСТИ И ДИСКУРС МАС В СОВРЕМЕННОЙ ФИЛОСОФСКОЙ АНТРОПОЛОГИИ: КУЛЬТУРНОЕ, БИОЛОГИЧЕСКОЕ И РЕЛИГИОЗНОЕ ИЗМЕРЕНИЕ
Целью статьи является установление особенностей антропологического содержания властного и массового дискурса в условиях современных преобразований. Тема философско-антропологического значения дискурсивной связи между властью и массами в обществе постмодерна приобретает значительную актуальность из-за технологизации процессов властвования и превращения ранее сакральной властной функции в совокупность стандартных процедур. Методология статьи заключается в раскрытии особенностей культурных и содержательных форм дискурса власти и дискурса масс в основных подразделениях философской антропологии середины ХХ и начала XXI века. Научная новизна. Определены институциональные направления смисловыражения в дискурсе власти о массах и зафиксирован процесс смешивания властно-управленческой и представительной антропологии. Выделены биологический, религиозный и культурный уровни, отображения антропологического значения дискурса власти. Дано определение антропному содержанию дискурсивных массивов властной речевой деятельности, а также способов философской рефлексии масс по властного дискурсивного самовыражения. Определена специфика взаимодействия властного и массового дискурса в национальных и общечеловеческих смысловых пространствах. В выводах отмечается, что антропный пространство современного массового человека существенно сужается, поскольку участие индивидов в технологиях управления обществом окончательно исключается. На этой основе распадается даже ключевой аспект дискурса масс - нарративы масс о власти, поскольку власть осуществляет прямое вмешательство в смыслообразующий структуры дискурса масс путем суггестии.
Ключевые слова: дискурс власти, дискурс масс, религиозная антропология, смысловое пространство, ан-тропный символизм дискурса.
S. R. KARPENKO1*
1 Oles Honchar Dnipropetrovs'k National University (Dnipropetrovs'k), e-mail sr.karpenko@meta.ua, ORCID: 0000-0003-14568812
DISCOURSE OF POWER AND DISCOURSE OF MASSES IN MODERN PHILOSOPHICAL ANTHROPOLOGY: CULTURAL, BIOLOGICAL AND RELIGIOUS DIMENSIONS
The aim of the paper is the identification of anthropological content of the power and mass discourses in contemporary social transformations. The theme of philosophical and anthropological meaning of discourse communication between mass and power in post-modern society acquires the significant relevance because of technologization of the governance processes and transformation of previously sacred power as a set of standard procedures. Methodology of the paper consists on the disclosure of cultural peculiarities and substantial forms of power discourse and mass discourse properties in major directions of philosophical anthropology of middle XX and at the beginning of the XXI century. Scientific novelty. The directions of the institutional sense expression in the discourse of power supply are disclosed and the process of mixing power and management and representative anthropology is fixed. The biological, cultural and religious levels of displaying the anthropological significance discourse of power are identified. The definition is given to the anthropic content of discursive power of speech activities and methods and philosophical reflection of the discursive self-expression of powerful masses. The specificity of the interaction of power and mass discourses of national and universal semantic spaces are defined. In conclusions it is indicated that the anthropic space of the contemporary mass human is narrowing significantly, because the individuals' participation in technology of society management is finally excluded. On this basis e ven the key aspect of mass discourse breaks - the mass narrations about the power, because the power performs the direct intervention in the mass discourse structure of sense-creation by the way of suggestion.
Key words: discourse of power, discourse of masses, religious anthropology, semantic space, anthropic symbolic discourse.
REFERENCES
1. Alekseev V.P. Istoricheskaya antropologiya i etnogenez [Historical anthropology and ethnogenesis]. Moscow, NAuka Publ., 1989. 445 p.
2. Berdyaev N. Problema cheloveka (K postroeniyu khristianskoy antropologii) [The problem of man (To the construction of Christian anthropology)]. Put - Path, 1936, no. 50, Available at: http://www.spasi.ru/biblt/berd7.htm. (Accessed 24.Nov.2015).
3. Butovskaya M.L., Faynberg L.A. U istokov chelovecheskogo obshchestva [At the origins of human society].Moscow, Nauka Publ., 1993. 255 p.
4. Bulgakov S.N. Apokalipsis Ioanna: Opyt dogmaticheskogo istolkovaniya [The Apocalypse of John: the Experience of dogmatic interpretation]. Moscow, Pravoslavnoye Bratstvo Trezvosti «Otrada i Utesheniye» Publ., 1991. 351 p.
5. Gelen A. O sistematike antropologii [About the systematics of anthropology]. Problema cheloveka v zapadnoy filosofii: Perevody [The problem of man in Western philosophy: Translations]. Moscow, Progress Publ., 1988, pp.151-201.
6. Ilin V.V., Badovskiy D.V., Panarin A.S. Politicheskaya antropologiya [Political anthropology]. Moscow, MGU Publ., 1995. 254 p.
7. Ivashev Ye.V. Antropolohiia yak pidgruntia aksiolohii prava: liudski potreby — interesy — tsinnosti [Anthropology as the foundation of the axiology of law: human needs — interests — values]. Aktualni problemy derzhavy i prava - Actual problems of state and law, 2011, issue 61, pp. 298-305.
8. Karsavin L.P. Malye sochineniya [Small works]. Saint-Petersburg,: Aleteyya Publ., 1994. 532 p.
9. Kassirer E., Muraveva Yu.A. Opyt o cheloveke. Vvedeniye v filosofiyu chelovecheskoy kultury [The essay on man. Introduction to philosophy of human cultur]. Available at: http://www.bim-bad.ru/biblioteka/article_full.php?aid=337. ( Accessed 24.Nov.2015).
10. Kyrychenko V.H. Relihiina antropolohiia ta filosofiia V. Zinkivskoho (1881-1962 rr.) [Religious anthropology and philosophy of V. Zenkovsky (1881-1962)]. Hileia: naukovyi visnyk [Gilea: research bulletin], 2013, no. 77, pp. 212-216.
11. Kozlovskyi V. Kantova moralna antropolohiia: zahalni kontury proektu [Kant's moral anthropology: outline of the project]. Naukovi zapysky Natsionalnoho universytetu «Ostrozka akademiia». Seriia : Filosofiia [Scientific notes of National University "Ostrog Academy". Series : Philosophy], 2013, issue 13, pp. 53-61.
12. Lorents K., Shveynik G.F. Agressiya (tak nazyvaemoye «zlo») [Aggression (the so-called "evil")]. Moscow, Izdatelskaya grappa «Progress», « Univers » Publ., 1994. 272 p.
13. Losskiy V.N. Spor o Sofii. Stati raznykh let [The dispute about Sophia. Articles from different years]. Moscow, Izdatelstvo Svyato-Vladimirskogo Bratstva Publ., 1996. 195 p.
14. Markov B.V. Filosofskaya antropologiya [Philosophical anthropology]. Saint-Petersburg, Lan Publ., 1997. 352 p.
15. Orlova E.A. Kulturnaya (sotsialnaya) antropologiya [Cultural (social) anthropology]. Moscow, Akademicheskiy proekt Publ., 2004. 480 p.
16. Sheler M. Polozheniye cheloveka v kosmose [The position of man in space] Available at: http://sophia.nau.edu.ua/2010-07-29-11-48-45/2010-07-29-11-55-07/101-2010-07-31-11-59-14. (Accessed 24.Nov.2015).
17. Ahonen P., Tienari J., Merilainen S., Pullen A. Hidden contexts and invisible power relations: A Foucauldian reading of diversity research. Human Relations, 2014, no. 67(3), pp. 263-286. doi: 10.1177/0018726713491772.
18. Hardy C., Thomas R. Strategy, Discourse and Practice: The Intensification of Power. Journal of Management Studies, 2014, vol. 51, issue 2, p. 320-348. doi: 10.1111/joms.12005.
19. Jablonska B. Power and Knowledge in Critical Discourse Studies - Theoretical Reflections. Studia socjologiczne, 2012, no. 1, pp. 75-92.
Стаття рекомендована до публкаци д. фш. н., проф. В. В. Хмтем (Украгна)
Надшшла до редколеги 23.11.2015
Прийнята до друку 01.12.2015
