CC BY
72
ISSN 2227-7242 (Print), ISSN 2304-9685 (Online) Антрополопчт вим1ри фшософських дослщжень, 2013, вип. 3.
СОЦИАЛЬНА Ф1ЛОСОФ1Я I Ф1ЛОСОФ1Я 1СТОРП УДК 1(091) : 316.7
Т. В. ДАНИЛОВА1*
1 Нацюнальний ушверситет 6iopecypcÍB i природокористування (м. Ки!в)
ПОСТМОДЕРН: PRO ET CONTRA. СОЦ1АЛЬНО-1СТОРИЧНИЙ I КУЛЬТУРОЛОГ1ЧНИЙ ДИСКУРС 50-80-Х РОК1В XX СТОЛ1ТТЯ
Мета. У статп здiйcнюeтьcя спроба дослвдити становлення coцiальнo-icтoричнoгo та культуро-лопчного диcкурciв постмодерну в 50-80-тi рр. XX ст. Як прихильники, так i супротивники постмодерну реагували на змши в капiталicтичнoму cуcпiльcтвi, що переживало нечуване ранiшe зростання виробницт-ва тoварiв i пiдвищeння рiвня добробуту. Методологiя. Автор застосовуе метод фшософсько! герменевтики. Наукова новизна вщображаеться в отриманих методом пoрiвняльнoгo аналiзу результатах сощально-icтoричнoгo та культуролопчного диcкурciв постмодерну в 50-80-п рр. XX ст. Практичне значення роботи полягае в рoзрoбцi недостатньо дослщжено! теми, пов'язано!' 3i спробами описати i сам постнекласичний дискурс, i нове розумшня людини в межах цього дискурсу. Висновки. У певному сена дискурс постмодерну став вщповщдю на coцiальнo-eкoнoмiчний розвиток. В 80-х рр. XX ст. спалахнули дебати щодо пов-ного розриву з епохою модерну. Найрадикальнiшi захисники постмодерну вимагали розриву з дискурсом модерну й розвитку нових теорш, пoлiтики, cпocoбiв письма та цшностей. Яким буде пост-постмодерн -Ключовi слова: постмодерн, модерн, пocтiндуcтрiальнe сустльство, мoдeрнiзацiя, масова культура
Актуальшсть
Що таке постмодершзм? Як вш вплинув на нашу культуру? Що очшуе на нас у майбут-ньому? Постмодершзм у значнш м1р1 е реакщ-ею на впевнешсть науки власними зусиллями пояснити навколишнш св1т i визначити мюце людини в цьому свт. По сут1, це пов'язано з визнанням того, що реальнють, яку ми сприй-маемо, не е реальнютю per se, але, швидше, конструюеться самим розумом. Саме тому, постмодершзм вельми скептично ставиться до пояснень, яю претендують на абсолютну ic-тиннють. Замють цього вш фокусуеться на в> дносност ютини для кожно! людини. У пост-модернютському розумшш, все е штерпретащ-ею - ми сам1 створюемо свою реальнють, ште-рпретуючи навколишнш свгг. Реальнють вини-кае через нашу штерпретащю того, що св1т означае для нас особисто. Надаючи перевагу конкретному досвщу над абстрактними принципами, постмодершзм стверджуе, що результата власного досвщу е вщносними, а не оста-точними та ушверсальними.
Сам постмодершзм представлений широким спектром р1зних за своею спрямованютю щейних течш, серед яких поряд з постструкту-рал1змом Ж. Деррща, М. Фуко, Ж. Дельоза, Ф. Гваттар1, Р. Барта, Ю. Крютево!', П. Бурдье можна видшити французьку «нову фшософ1ю»
Б.-А. Лев1 та А. Глюксмана, дослщниюв пост-модершзму Ж. Ф. Лютара, Ж. Бодршяра, Ф. Джеймюона, I. Хассана, З. Баумана, В. Вел-ша, О. Маркварда, А. Кроукера, а також близь-га за духом погляди Р. Рорт та соцюлопчш теорп Д. Белла та О. Тоффлера. Ц напрямки, нав1ть якщо вони е альтернативними, не взае-мовиключають одне одного, а, скорше навпа-ки, визнають законнють претензш сво!х опо-ненпв на р1вноправне сшвюнування, усвщом-люючи наявнють велико! кшькосп альтерна-тивних способ1в мислення, сприйняття св1ту та самовизначення людини в ньому.
В останш десятил1ття навколо культури та фшософп епохи постмодерну розгорнулася бурхлива полемша, пов'язана з1 спробами описати i сам постнекласичний дискурс, i нове розумшня людини в межах цього дискурсу. Проте говорити про вичерпне вивчення феномену постмодерну передчасно, тому що його особливост пов'язаш з оновленням, яке фшо-соф1я переживае в останш десятил1ття. З одного боку, постмодершзм тддають гострш кри-тищ через те, що вш ставить шд питання як основш сфери людсько! практично! д1яльност1, так i теоретичну фшософ1ю, яка, на думку представниюв постмодерного дискурсу, ви-явилася неспроможною дати об'ективну оцш-ку сучасного стану св1ту i знайти адекватне
ШЫ 2227-7242 (Рпй), ШЫ 2304-9685 (ОпНпе) Антропологiчнi ви]шри фшософських дослщжень, 2013, вип. 3.
вирiшення проблем, що постали сьогоднi перед людством. Представники протилежно! те-нденцп зазначають, що випади на адресу кла-сично! рацiональностi е обгрунтованими. Мри Просв^ництва про царство розуму так i не пе-ретворилися на дшсшсть, про що яскраво свщ-чать жахливi соцiально-полiтичнi катаклiзми XX ст.: класична рацюнальшсть виявилась ш-струментом «волi до влади», а людина перет-ворилася на елемент економiчноl, сощально-пол^ично1, щеолопчно1 систем. Доба постмодерну поставила питання, як не можуть бути виршеш у рамках вже юнуючих парадигм.
Мета
Метою дано! статп е дослщження станов-лення соцiально-iсторичного i культуролопч-ного дискурсу постмодерну в 50-80-т роки XX столiття.
Методолопя
Автор застосовуе метод фшософсько1 герменевтики.
Термш «постмодерн» з'явився в 1917 р. в книзi Р. Паннвща «Криза европейсько1 культу-ри» [1]. Постмодерн розглядався як спошб ви-ходу европейсько1 культури з глибоко1 кризи, куди И завiв модернiзм, просякнутий шгшз-мом та декадансом. Йшлося про нову людину, покликану подолати цей занепад. Наслщуючи Ф. Нiцше, Р. Паннвiц описав розвиток нових «постмодерних» людей, яю втiлюють мшта-ристськi, нацiоналiстичнi та елгарш цiнностi, -феномену, незабаром переродженого на фашизм, який також закликав до розриву з су-часною захщною цивiлiзацiею.
Пiсля Друго1 св^ово1 вшни поняття постмодерну зустрiчаеться у юторика Д.Ч. Сомер-велла в однотомному викладi (1947) вщомо1 пращ А. Тойнбi «Дослiдження юторп». Тут «постмодерн» означае поточний, сучасний пе-рюд захщно1 культури, що почався вже в 1875 р. А шзшше i сам А. Тойнбi використав цей термiн у томах VIII i IX свое1 грандюзно1 юто-рично1 епопе1 [15]. Д. Ч. Сомервелл i А. Тойнбi запропонували концепцiю доби постмодерну для позначення четвертого етапу захщно1 юто-рИ пiсля Темних вiкiв (675-1075), Середшх в> кiв (1075-1475) та епохи Модерну (1475-1875). На !х думку, захщна цивiлiзацiя вступила в
новий перехщний перiод, який розпочався приблизно в 1875 р. Цей перюд характеризуемся глибинними змшами i розривом з попе-редньою епохою, вiйнами, соцiальними потря-сшнями i революцiями. А. Тойнбi вважав його перюдом повно1 анархп i релятивiзму. Якщо попереднiй перiод представлявся йому як доба панування типового буржуазного середнього класу з концепщями сощально1 стабiльностi, рацiоналiзму i прогресу, то постмодерн вiн розумiв як «Смутний час», вiдзначений крахом ращонатзму i духу Просв^ництва.
А. Тойнбi, проте, не розвинув систематичну теорiю постмодерну, i його ушверсалютська фiлософiя юторп з поняттям iсторичних циклiв пiдйому та занепаду цивiлiзацiй, фiлософський iдеалiзм i релшйний пiдтекст його аналiзу е зовшм далекими для тих, хто розвивае концеп-цiю постмодерну сьогоднi. Сценарш А. Тойнбi е ремiнiсценцiею «Волi до влади» Ф. Нiцше i «Занепаду Свропи» О. Шпенглера з !х дiагно-зом соцiального i культурного нiгiлiзму. Всi цi мислителi пророкували iсторичний регрес у поеднанш з рiзними проектами культурного оновлення. Вони вщчували, що !х епоха стрiм-ко наближувалася до свого лопчного завер-шення, i розцшювали це як катастрофу, що охопить традицшш цiнностi, соцiальнi шсти-тути ^ загалом, всi форми життя.
Новi iсторико-соцiологiчнi визначення епохи постмодерну з'явилися в 50-х рр. XX ст. у Сполучених Штатах у межах рiзних дисцип-лш. У передмовi до свое1 вщомо1 антологи ма-сово! культури юторик Б. Розенберг викорис-товував термш постмодерн для описування нових умов життя в масовому суспшьств^ тд-креслював неоднозначнiсть свiту постмодерну, його перспективи i загрозливi риси, i дiйшов висновку: «Свiт постмодерну пропонуе людинi все або нiчого» [11, с. 5].
У 1957 р. економют П. Друкер опублiкував працю «Орiентири майбутнього», що мала т-дзаголовок «Доповiдь про новий постмодер-ний свiт» [4]. Для П. Друкера постмодерне су-спiльство було приблизно е^валентно тому, що шзшше назвуть «постiндустрiальним сус-пiльством». Вш описав фiлософський перехiд вiд картезiанського свiтогляду епохи модерну до нового всесв^у моделей i процесiв, до створення нових технологш для панування над
ISSN 2227-7242 (Print), ISSN 2304-9685 (Online) Aнтpoпoлoгiчнi вимipи фiлocoфcькиx дocлiджeнь, 2013, вип. 3.
пpиpoдoю, a тaкoж дo cycпiльниx тpaнcфopмa-цiй, cпpичинeниx пoшиpeнням ocвiти i знaнь. В oптимicтичнoмy дyci тeopeтикiв «пocтiндyc-тpiaльнoгo cycпiльcтвa» П. Дpyкep cтвepджy-вaв, щo пocтмoдepний cвiт нapeштi пoбaчить кiнeць злидням, нeвiглacтвy, iдeoлoгiчнiй ^o-пaгaндi; нa плaнeтi пoвним xoдoм 6удуть вщ-бyвaтиcя мoдepнiзaцiйнi npo^OT.
Бiльш нeгaтивнe тpaктyвaння eпoxи гост-мoдepнy з'явилocя в книзi «Coцioлoгiчнa yявa» aмepикaнcькoгo coцioлoгa Ч. P. Miллca. Ha думку Ч. P. Miллca, «ми знaxoдимocя в кшщ то-гo, щo нaзивaeтьcя cyчacнoю eпoxoю, eпoxoю мoдepнy... тeпep мoдepн змiнюeтьcя пocтмo-дepним пepioдoм» [10, с. 165-166]. Ч. P. Мшлс ввaжaв, щo нaшi ocнoвнi визнaчeння суспшьс-твa i нac caмиx нe вiдпoвiдaють нoвим peaлiям, oтжe, нeoбxiднo ocмиcлити змiни, щo вiдбyвa-ються, для poзyмiння нoвoï eпoxи, в яку ми вcтyпaeмo. Biн poбив нaгoлoc нa тому, щo зви-чнi oчiкyвaння, yявлeння, ycтaлeний cпociб миcлeння нe e aктyaльними. Зoкpeмa, вiн erae-pджyвaв, щo мapкcизм i лiбepaлiзм yжe нe ш-peкoнливi, ocкiльки oбидвa cпpийняли вipy eпoxи Пpocвiтництвa y внуфшшй зв'язoк мiж poзyмoм i cвoбoдoю, виxoдячи з якoгo зi зpoc-тaнням poлi poзyмy зpocтe i cвoбoдa людeй. У дyci Фpaнкфypтcькoï шкoли Ч. P. Мшлс зaяв-ляв, щo зpocтaння TO^a^mi' paцioнaльнocтi oбмeжye cвoбoдy. Biн змaлювaв пpивид сусш-льcтвa «життepaдicниx poбoтiв», якi зi щacли-вoю усмштою пiдкopюютьcя вce зpocтaючoмy пoнeвoлeнню. Ч. P. Мшлс, як i А. To™5i, зш-чнoю мipoю зaлишaвcя нa пoзицiяx мoдepнy, вipячи в силу coцioлoгiчнoï уяви для гояс^^ ня i пoкpaщeння TO^am^i' peam^d!.
У 1961 p. в cвoeмy ece «Peвoлюцiя в зaxiд-нш дyмцi» [12] aмepикaнcький peлiгieзнaвeць Х. Cмiт зaзнaчив, щo нa фopмyвaння ^н^п^х' пocтмoдepнy знaчнoю мipoю вплинули cyчacнa нayкa, фiлocoфiя, тeoлoгiя i миcтeцтвo. Для Х. Cмiтa двaдцятe cтoлiття внecлo cyттeвi зм> ни в зaxiднy думку, щo нaдaлo пoштoвxy poз-витку cпocoбy с^ий^^я i миcлeння, ^rna-мaннoгo дoбi пocтмoдepнy. Biн oпиcaв пepexiд вщ мoдepнoï кapтини cвiтy як yпopядкoвaнoï вiдпoвiднo дo зaкoнiв людcькoгo poзyмy дo пocтмoдepнoгo cвiтoглядy, в ятому peaльнicть xaoтичнa i нeocяжнa. Х. Cмiт пpипycкaв, щo пocтмoдepний сепсис i нeвизнaчeнicть - цe
лишe пepexiд дo нoвoï im^e^ya^^!' пapaди-гми, мoжливo, бiльш цшюш1' i дyxoвнoï.
Бiльш cиcтeмaтичнe i дoклaднe визнaчeння eпoxи пocтмoдepнy пpeдcтaвлeнo y «Bвeдeннi дo cyчacнoï ^TOpii» бpитaнcькoгo icтopикa Дж. Бappaклoy. Biн cтвepджyвaв, щo cвiт, в якoмy ми живeмo cьoгoднi, дoкopiннo в^^з-няeтьcя «вiд cвiтy, в якoмy жив i пoмep Бю-мapк» [2, с. 9]. Oтжe, ycвiдoмлeння ocнoвoпo-лoжниx вiдмiннocтeй мiж «cтapим» i «швим» cвiтaми вимaгae фopмyвaння нoвoï cтpyктypи i нoвoï тepмiнoлoгiï. Вистутаючи пpoти тeopiй, якi пiдкpecлюють нeпepepвнicть i нacтyпнicть ieropn, Дж. Бappaклoy пиcaв: «Ми пoвиннi звepтaти бiльшe yвaги нa вiдмiннocтi, a ж нa пoдiбнocтi, нa eлeмeнти пepepивчacтocтi, a нe нa eлeмeнти cпaдкoeмнocтi. Kopoтшe кaжyчи, cyчacнa icтopiя говинт poзглядaтиcя як o^e-мий пepioд, вiдмiнний вiд пoпepeдньoгo œpio-ду, тaк caмo як eпoxa Cepeдньoвiччя вiдpiзня-eтьcя вiд eпoxи мoдepнy» [2, с. 12]. Icтopик визнaчaв пocтмoдepн як пepioд, для ятого xa-paктepнi нayкoвi i тexнoлoгiчнi peвoлюцiï, iм-пepiaлicтичний oпip peвoлюцiйним pyxaм y ^arnax тpeтьoгo св^у, пepexiд дo мacoвoгo cycпiльcтвa, a тaкoж виникнeння i poзвитoк нoвиx фopм кyльтypи.
У 60-70-тi pp. XX ст. кyльтypoлoги i тоцю-лoги пoчaли oбгoвopювaти paдикaльний poз-pив з кyльтypoю дoби мoдepнy i зapoджeння нoвиx пocтмoдepнicтcькиx xyдoжнix фopм. Aмepикaнcькi лiтepaтypнi кpитики I. Xoy [7] i Г. Лeвiн [9] в цiлoмy нeгaтивнo сгавилися дo нoвoï кyльтypи пocтмoдepнy, яку вoни iнтepп-peтyвaли як зaнeпaд paцioнaлiзмy Пpocвiтниц-твa, aнтиiнтeлeктyaлiзм i втpaтy нaдiï нa coцia-льш змiни. Для aмepикaнcькиx лiтepaтypoзнa-вщв C. Зoнтaг, Л. Фiдлepa тa I. Хaccaнa, нaвпa-ки, кyльтypa пocтмoдepнy e пoзитивнoю, ocкi-льки дoлae peпpecивнi acпeкти мoдepнiзмy. Bиcлoвлюючи cвoe нeвдoвoлeння мoдepнicт-cькoю лiтepaтypoю i cпocoбaми ïï iнтepпpeтa-ци, C. Зoнтaг вiдзнaчae пoявy «нoвoï чyтливoc-тi» (тepмiн був впepшe викopиcтaний I. Xoy) в cфepi кyльтypи i миcтeцтвa, якa кидae виклик paцioнaлicтичнiй нeoбxiднocтi, знaчeнню тa пopядкy. Hoвa чyтливicть, нaвпaки, зaнypюe ceбe в зaдoвoлeння фopмoю i cтилeм, нaдaючи пepeвaгy «epoтицi» миcтeцтвa нaд гepмeнeвти-кoю смислу [13].
ISSN 2227-7242 (Print), ISSN 2304-9685 (Online) Aнтpoпoлoгiчнi вимipи фiлoсoфськиx дoслiджeнь, 2013, вип. 3.
У свoeмy есе «Нoвi мутанти» Л. Фiдлep oписaв нoвy кyльтypy як «гост» кyльтypy, яка вiдкидae тpaдицiйнi цiннoстi пpoтeстaнтизмy, вiктopiaнствa, paцioнaлiзмy i гyмaнiзмy. Brn пpoгoлoсив смepть aвaнгapдy i сyчaснoгo po-мaнy i пoявy нoвиx пoстмoдepнiстськиx фopм мистецтва, якi спpиятимyть «скopoчeнню poз-p™y» мiж митцем i ayдитopieю, кpитикoм i сгоживачем мистецтва [8]. I. Хассан xapa^re-pизyвaв пoстмoдepн як «виpiшaльнi iCTopmm мутаци» кaпiтaлiзмy i зaxiдниx щнадстей. Biн вважав пoстмoдepнiстськy лiтepaтypy симпто-мoм змiн, щo вiдбyвaються в зaxiднoмy суст-льствi. Нoвa «aнти-лiтepaтypa» спoвнeнa «вщ-paзoю дo зaxiднoгo Я» [6, с. 5] i зaxiднoï цив> лiзaцiï в щгому.
У тoй час як C. Зoнтaг, Л. Фiдлep, I. Хасан та iншi тpaктyвaли кyльтypy пoстмoдepнy як свiжий кoвтoк пoвiтpя в зaтxлoмy пpoстopi за-стapiлиx тонвенцт, кyльтypoлoг Дж. Cтaйнep, навпаки, атакував нoвy «пoст-кyльтypy», яка зaпepeчye i навт знищye бaзoвi цiннoстi зaxi-днoгo сyспiльствa. Biн визнавав, oднaк, щo су-спiльствo не мoжe пoвepнyти назад i тoмy го-виннo pyxaтися якoмoгa кpaщe в говий свiт науки i тexнiки [14].
Aмepикaнський сoцioлoг А. Етцюш в свoïй poбoтi «Активне сyспiльствo: тeopiя отщаль-ниx i гол^ичнж пpoцeсiв» [5] iнтepпpeтyвaв пoстмoдepнy дoбy пoзитивнiшe, нiж Дж. Огай-rop. Biн пpипyскaв, щo невпинний тexнoлoгiч-ний poзвитoк a6o знищить yd пoпepeднi щн-нoстi, a6o викopистae тexнoлoгiï для голш-шення людсьтого життя i виpiшeння всix œuj-aльниx пpoблeм. А. Етцioнi вщстоював «активне сyспiльствo», в ятому зaгaльнoлюдськi цiннoстi будуть нaпpaвляти тexнoлoгiчнi poз-poбки, i людина буде викopистoвyвaти i mm"-poлювaти тexнoлoгiï на блaгo всьoгo людства. Це oдин з пoзитивниx вapiaнтiв пoстмoдepнoгo мaйбyтньoгo, xoчa сoцioлoг тaкoж yсвiдoмлю-вав всю небезпеку пoстмoдepнoгo св^гляду.
У «Кyльтypниx пpoтиpiччяx кaпiтaлiзмy» aмepикaнський сoцioлoг Д. Белл тaкoж тopкaв-ся питання щoдo фyндaмeнтaльнoгo вибopy мaйбyтньoгo. За йoгo слoвaми, ми e свiдкaми кiнця бypжyaзнoï ще1", яка тpaктyвaлa людську дiяльнiсть i отщальш вiднoсини як eкoнoмiч-ний oбмiн. Д. Белл iнтepпpeтyвaв eroxy гост-мoдepнy так сaмo, як i А. ^йнбк вoнa ^ед-
ставляла для ньoгo звiльнeння шстинкпв, iм-пyльсiв i вoлi. З iншoгo бoкy, вiн сxильний oтoтoжнювaти ïï з кoнтpкyльтypoю 60-x po^. Пoстмoдepнa дoбa, на думку сoцioлoгa, вiщye кiнeць бypжyaзнoгo свiтoглядy з того pa^orn-льнiстю, твepeзiстю думки, мopaльними i peлi-гiйними цшгостями. Для пpoтистoяння pyйнi-внiй силi пoстмoдepнy Д. Белл закликав дo в> дpoджeння peлiгiйниx цiннoстeй. Bчeний за-значав, щo саме сучасне сyспiльствo з йoгo кyльтoм нaсoлoди, aкцeнтoм на невпинне сго-живання все нoвиx i нoвиx тoвapiв, миттeвим зaдoвoлeнням всix пoтpeб, легким дoстyпoм дo кpeдитiв несе вщговщальнють за пiдpив тpa-дицiйниx щнгостей i кyльтypи, i це вш називав «кyльтypними пpoтиpiччями кaпiтaлiзмy» [3]
Наукова новизна
Наутова нoвизнa вiдoбpaжaeться в oтpимa-ниx мeтoдoм пopiвняльнoгo aнaлiзy peзyльтa-тax сoцiaльнo-iстopичнoгo та кyльтypoлoгiчнo-го дискypсiв пoстмoдepнy в 50-80-тi pp. XX ст. ^акт^не значення po6oto пoлягae в poзpoбцi нeдoстaтньo дoслiджeнoï теми, пoв'язaнoï зi спpoбaми oписaти i сам пoстнeклaсичний дис-кypс, i нoвe poзyмiння людини в мeжax цьoгo дискypсy.
Висновки
Oтжe, 50-80-тi poки минyлoгo стoлiття пpeдстaвлeнi двoмa сyпepeчливими мoдeлями пoстмoдepнoгo дискypсy. Пoзитивний отщаль-нo-iстopичний дискypс (П. flpy^p, А. Етцioнi, дeякi тeopeтики пoстiндyстpiaльнoгo суспшьс-тва) peпpeзeнтye oптимiзм 50-x pp. i впевне-шсть у тoмy, щo poзвитoк говж тexнoлoгiй i мoдepнiзaцiя зpoблять мoжливим poзpив з ми-нулим i с^ия^му^ ствopeнню «вeликoгo сyспiльствa». ^зи^ний кyльтypoлoгiчний дискypс (C. Зoнтaг, Л. Фiдлep, I. Хассан) npo-гoлoшye звiльнeння вiд стapиx i ствopeння го-виx кyльтypниx фopм, зaзнaчae виникнення нoвoï чyтливoстi пoстмoдepнy. Caмe цей гози-тивний кyльтypoлoгiчний дискypс i пoшиpeння нoвиx кyльтypниx фopм дoпoмoгли шдготува-ти гpyнт для с^ий^^я дискypсy пoстмoдep-ну в 80-т pp. XX ст. Загагом, кyльтypoлoгiч-ний дискypс мав набагато бiльший вплив на пiзнiшi пoстмoдepнi тeopiï, нiж тощальго-iстopичний дискypс. Кyльтypoлoгiчний дис-
ISSN 2227-7242 (Print), ISSN 2304-9685 (Online) Антрополопчш вимiри фшософських дослiджень, 2013, вип. 3.
курс подiляe певш ешстемолопчш перспекти-ви з шзшшими тeoрiями постмодерну, якi шд-креслюють вiдмiннiсть, iнакшiсть, новизну.
Негативний дискурс постмодерну вщобра-жае пeсимiстичнi погляди на вектори розвитку сучасного суспшьства. А. Тoйнбi, Ч. Р. Мшлс, Д. Белл, Дж. Стайнер та iншi вважали, що за-хщне суспiльствo i культура занепадають, 1м загрожують змiни i нeстабiльнiсть, а також виникнення масового суспшьства i масово! культури. Цей пeсимiстичний i апокалштич-ний дискурс буде вщтворений в постмодерних тeoрiях, наприклад, у Ж. Бодр^ра.
Як прихильники, так i супротивники постмодерну реагували на змши в кашталютично-му суспшьств^ що переживало нечуване раш-ше зростання виробництва тoварiв i шдвищен-ня рiвня добробуту. У певному сенс дискурс постмодерну став вщповщдю на сощально-eкoнoмiчний розвиток. В 80-х рр. XX ст. спа-лахнули дебати щодо повного розриву з епо-хою модерну. Найрадикальнiшi захисники постмодерну вимагали розриву з дискурсом модерну i розвитку нових теорш, пoлiтики, спoсoбiв письма i щнностей.
Хоча дискусп стосовно постмодерну в основному були шщшоваш в Ившчнш Амeрицi, саме у Франци Ж. Бoдрiйяр та Ж. Ф. Лютар всеосяжно i глибоко розвинули уявлення про постмодерн. Розвиток постмодерного дискурсу у Франци являе собою розрив з французькою рацioналiстичнoю традищею Р. Декарта та 11 подальшим розвитком в епоху французького Просв^ництва. Нова французька тeoрiя може розглядатися як виклик картeзiанськoму ращ-онатзму, починаючи вiд епохи Прoсвiтництва, яка виступила проти спекулятивного розуму на користь практичного сприяння сoцiальним змшам, через О. Конта та Е. Дюркгейма, що декларували перевагу позитивно! сощально! науки, до заклиюв Ж.-П.Сартра i М. Мерло-Пoнтi зробити фшософда джерелом задово-лення потреб людського iснування. Французь-кий структуралiзм, пoстструктуралiзм, пост-мoдeрнiстська тeoрiя являють собою сeрiю на-падiв на ращонашстичш тeoрii. Слiд зазначи-ти, що ця критика побудована на французький антипросв^ницькш традицii, яка сягае корш-ням у критику розуму марюза де Сада, Ж. Батая, А. Арто. Творчють Ш. Бодлера,
А. Рембо та ш. також сприяла формуванню естетизованого, iрoнiчнoгo i пiдривнoгo духу французького постмодерну. Яким буде постпостмодерн, покаже час. Сьогодш залишаеться вiдкритим питання: quo vadis?
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Вельш, В. «Постмодерн». Генеалогия и значение одного спорного понятия / В. Вельш // Путь. - 1992. - №1. - С. 109-136.
2. Barraclough, G. An Introduction to Contemporary History / Geoffrey Barraclough. - C. A. Watts, 1964. - 272 p.
3. Bell, D. The Cultural Contradictions of Capitalism / Daniel Bell. - Basic Books, 1976. - 363 p.
4. Druker, P. F. Landmarks of Tomorrow / Peter Ferdinand Druker. - New York : Harper, 1957. -270 p.
5. Etzioni, A. The Active Society: A Theory of Societal and Political Processes / Amitai Etzioni. -Collier-Macmillan, 1968. - 698 p.
6. Hassan, I.. The Postmodern Turn: Essays in Postmodern Theory and Culture / Ihab Hassan. - Ohio State Univ Press, 1987. - 288 p.
7. Howe, I. Decline of the New / Irwing Howe. -Harcourt Publishers Ltd., 1970. - 326 p.
8. Huyssen, A. Mapping the Postmodern / Andreas Huyssen. - New German Crutique. - No. 33. Modernity and Postmodernity, 1984. - Р. 5-52.
9. Levin, H. Refractions: Essays in Comparative Literature / Harry Levin. - Oxford Univ Press; First Edition, 1966. - 230 p.
10. Mills, C. W. The Sociological Imagination /
C. Wright Mills. - Oxford University Press, USA, 1959. - 248 p.
11. Rosenberg, B. Mass Culture: the Popular Arts in America / Bernard Rosenberg / Ed. by
D. M. White. - The Free Press, 1957, 561 p.
12. Smith, H. The Huston Smith reader / Huston Smith / Ed. with an introduction by Jeffery Paine. - University of California Press, 2012. - 280 p.
13. Sontag, S. Against Interpretations: And Other Essays / Susan Sontag. - Picador, 1st edition, 2001. -336 p.
14. Steiner, G. In Bluebeard's Castle: Some Notes Towards the Redefinition of Culture / George Steiner. - Yale University Press, 1971. - 141 p.
ISSN 2227-7242 (Print), ISSN 2304-9685 (Online) Антрополопчш вим1ри фшософських дослщжень, 2013, вип. 3.
bee / Ed. by D.S. Somervell. - Oxford University 15. Arnold J. Toynbee. A Study of History, Vol.2: Press, USA, 1987. - 432 p.
Abridgement of Volumes VII-X / Arnold J. Toyn-
Т. В. ДАНИЛОВА1*
1 Национальный университет биоресурсов и природопользования (г. Киев)
ПОСТМОДЕРН: PRO ET CONTRA. СОЦИАЛЬНО-ИСТОРИЧЕСКИЙ И КУЛЬТУРОЛОГИЧЕСКИЙ ДИСКУРС 50-80-Х ГОДОВ XX ВЕКА
Цель. В статье делается попытка исследовать становление социально-исторического и культурологического дискурсов постмодерна в 50-80-е годы XX в. Методология. Автор использует метод философской герменевтики. Научная новизна отражается в результатах, полученных методом сравнительного анализа социально-исторического и культурологического дискурсов постмодерна в 50-80-е годы XX в. Практическое значение данной статьи состоит в разработке недостаточно исследованной темы, связанной с попытками описать и сам постнеклассический дискурс, и новое понимание человека в рамках этого дискурса. Выводы. В определенном смысле дискурс постмодерна стал ответом на социально-экономическое развитие. В 80-х гг. XX в. вспыхнули дебаты относительно полного разрыва с эпохой модерна. Радикальные защитники постмодерна требовали разрыва с дискурсом модерна и развития новых теорий, политики, способов письма и ценностей. Каким будет пост-постмодерн, покажет время.
Ключевые слова: постмодерн, модерн, постиндустриальное общество, модернизация, массовая культура
T. V. DANYLOVA1*
1 National University of Life and Environmental Sciences of Ukraine (Kyiv)
POSTMODERN: PRO ET CONTRA. SOCIO-HISTORICAL AND CULTUROLOGICAL DISCOURSE IN THE 1950S-1980S
Purpose. This article attempts to explore the establishment of socio-historical and culturological discourses of postmodern in the 1950s-1980s. Methodology. Author use the method of philosophical hermeneutics. Scientific novelty is reflected in the results from a comparative analysis of the socio-historical and cultural discourses of postmodern in the 1950s-1980s. Practical value of this paper consists in the development of insufficiently studied subject, which attempts to describe post-nonclassical discourse itself and a new understanding of human as a part of this discourse. Conclusions. As can be seen, the discourse of postmodern is a response to social and economic development. In the 1980s discussions about the complete break with the modern discourse started. Advocates of the postmodern urged to create and develop new theories, values, modes of writing, etc. Time will tell what will be post postmodern.
Keywords: postmodern, modern, post-industrial society, modernization, mass culture
REFERENCES
1. Velsh, V. «Postmodern». Genealogiya i znachenie odnogo spornogo ponyatiya ["Postmodern". Genealogy and the value of one of the disputed concept]. Moskva, 1992, pp. 109-136.
2. Barraclough, G. An Introduction to Contemporary History / Geoffrey Barraclough. - C.A. Watts, 1964. -272p.
3. Bell, D. The Cultural Contradictions of Capitalism / Daniel Bell. - Basic Books, 1976. - 363p.
4. Druker, P.F. Landmarks of Tomorrow / Peter Ferdinand Druker. - New York: Harper, 1957. - 270p.
5. Etzioni, A. The Active Society: A Theory of Societal and Political Processes / Amitai Etzioni. - Collier-Macmillan, 1968. - 698p.
ISSN 2227-7242 (Print), ISSN 2304-9685 (Online) AHipononorwHi BHMipH $inoco$chKHX gocnig:®eHh, 2013, Bun. 3.
6. Hassan, I.. The Postmodern Turn: Essays in Postmodern Theory and Culture / Ihab Hassan. - Ohio State Univ Press, 1987. - 288p.
7. Howe, I. Decline of the New / Irwing Howe. - Harcourt Publishers Ltd., 1970, - 326p.
8. Huyssen, A. Mapping the Postmodern / Andreas Huyssen. - New German Crutique. - No.33. Modernity and Postmodernity, 1984. - pp.5-52.
9. Levin, H. Refractions: Essays in Comparative Literature / Harry Levin. - Oxford Univ Press; First Edition, 1966. - 230p.
10. Mills, C.W. The Sociological Imagination / C.Wright Mills. - Oxford University Press, USA, 1959. - 248p.
11. Rosenberg, B. Mass Culture: the Popular Arts in America / Bernard Rosenberg. / Ed. by D.M.White. - The Free Press, 1957, 561p.
12. Smith, H. The Huston Smith reader / Huston Smith / Ed. with an introduction by Jeffery Paine. - University of California Press, 2012. - 280p.
13. Sontag, S. Against Interpretations: And Other Essays / Susan Sontag. - Picador, 1st edition, 2001. - 336p.
14. Steiner, G. In Bluebeard's Castle: Some Notes Towards the Redefinition of Culture / George Steiner. - Yale University Press, 1971. - 141p.
15. Arnold J. Toynbee. A Study of History, Vol.2: Abridgement of Volumes VII-X / Arnold J. Toynbee / Ed. by D.S. Somervell. - Oxford University Press, USA, 1987.- 432p.
HagiMmna go pegKonerii' 10.05.2013 npHHHaia go gpyKy 10.09.2013
