Актуалып проблеми сучасноУ медицини
УДК [616.34-007.272:616.381-002]-053.2/.5-089
ДЕК0МПРЕС1Я КИШЕЧНИКУ У Д1ТЕЙ 3 ГОСТРОЮ КИШКОВОЮ НЕПР0Х1ДН1СТЮ ТА Р03П0ВСЮДЖЕНИМ ПЕРИТ0Н1Т0М
Гриценко С. М.
Курс дитячоТ х1рургп
Вищий державний навчальний заклад УкраТни «Украшська медична стоматолопчна академ1я», м. Полтава
Дослщження останых роюв внесли суттев1 доповнення в розумння патогенезу прогресування ендо-генноТ ¡нтоксикаци та виникнення полюрганноТ недостатност1 при кишковм непрохщност1 та розповсю-дженому перитонт. На даний час, на думку бтьшост1 дослщниюв, одним з основних фактор^ прогресування захворювання е синдром ентеральноТ недостатност1, що розвиваеться при вах формах киш-ковоТ непрохщност1 та розповсюдженого перитоыту. В лкуваны синдрому ентеральноТ недостатност1 одним з провщних напрямюв едекомпреая тонко!' кишки, направлена на видалення токсичного кишко-вого вмюту, зниження внутр1шньокишкового тиску, нормал1зац1ю моторноТ, бар'ерноТ та метаболнноТ функци, що досягаеться шляхом ¡нтубаци кишечнику довгим перфорованим зондом. Але до тепер1ш-нього часу в дитячм хфургп залишаеться невизначеним вплив ¡нтубаци кишечнику на переб1г теля-операцмного перюду у хворих з кишковою непрохщнютю та перитоытом, питання вибору способу ¡н-тубаци кишечнику уд1тей також е дискуайними.
Метою роботи було дослщити вплив ¡нтубаци кишечнику на динамку показниюв стану д1тей з роз-повсюдженим перитоытом та гострою кишковою непрохщнютю, провести пор1вняльний аналЬ засто-сування р^них способа ¡нтубаци кишечнику у д1тей.
Виконано аналЬ результат^ лкування 82 д1тей з розповсюдженим перитоытом та гострою кишковою непрохщнютю. Вк д1тей становив вщ 5 мюя^в до 14 роюв, хлопчиюв - 56, д1вчаток - 26. Основну групу склало 29 д1тей з гострою кишковою непрох1днютю та 17 - з розповсюдженим перитоытом, яким в комплекс! х^урпчного лкування була виконана ¡нтуба^я тонкоТ кишки; до контрольно!' грипи увмшло 15 д1тей з гострою кишковою непрохщыстю та 21 дитина з розповсюдженим перитоытом, яким ¡нтуба-ц1я тонкоТ кишки не виконувалася.
Були використаы наступы способи ¡нтубаци кишечнику: трансанальна - 29 випадюв, назонтести-нальна - 6, ¡нтубацт через апендикоцекостому - 10, через ентеростому - 1.
Показаниями для проведения ¡нтубаци кишечнику вважали дилятац1ю петель тонкоТ кишки, пере-розтягнення Тх газом чи секвестрованою рщиною; вщсутысть перистальтики пюля евакуаци кишкового вмюту та новокашовоТ блокади бриж1; ¡нфтьтрац1ю стшки тонкоТ кишки, крововиливи пщ серозну обо-лонку; розповсюджеы форми перитоыту; множины м1жпетельы абсцеси на фоы розповсюдженого перитоыту; резекцю кишки з кишковим анастомозом або виконання реанастомозу теля його неспромо-жност1; операци, що супроводжувалися масивним роз'еднанням злук або ушиваниям вражених запа-льним або адгезивним процесом петель тонкоТ кишки; наявысть множинних дтянок тонкоТ кишки з по-рушеною трофкою та можливютю неспроможност1 стнки кишки; операци з приводу злуковоТ кишковоТ непрохщност1 (особливо рецидивноТ).
При пороняны показниюв м1ж трупами д1тей, яким виконували р^ы види ¡нтубацИ тонкоТ кишки, встановлено, що на 3-5 ды тсляоперацмного перюду достов1рних вщмЫностей показниюв не виявле-но. В цтому в уах групах на протяз1 3-5 дыв тсляоперацмного перюду спостер1галася стмка тенден-ц1я до зниження показниюв ендогенноТ ¡нтоксикаци. АналЬуючи результати лкування встановлено, що достовфноТ р1зниц1 в термнах вщновлення перистальтики, вщходження випорожнень, початку ентера-льного харчування, термну функцюнування зонда не виявлено, не вщр^нялися також тривалють опе-рацм в цих групах та час перебування в стацюнарк
Таким чином, можна визначити, що жоден ¡з способа ¡нтубацИ тонкоТ кишки не мае суттевих пере-ваг перед ¡ншими способами стосовно впливу на показники ¡нтоксикаци при перитонт та кишковм не-прохщност1 у д1тей. Показания до застосування ¡нтубацИ кишечнику та виб1р способу ¡нтубацИ у д1тей повины визначатися ¡ндивщуально у кожному конкретному випадку з урахуванням стану дитини, ¡н-траоперацмноТ в^уальноТ оцнки особливостей будови оргаыв черевноТ порожнини та патолопчних змш з боку кишечнику та очеревини.
АналЬ результат^ л1кування встановив, що використання ¡нтубаци кишечника при гострм кишков1й непрохщност1 уд1тей дозволило скоротити терм1н вщновлення перистальтики кишечнику з 3,5±0,02 д1б до 2,24±0,012 д1б, прискорити початок ентерального харчування з 4,07±0,018 до 3,34±0,011 доби, зме-ншити тривалють перебування у стац1онар1 з 17,67±0,056 до 15,83±0,04 л1жко-дн1в. При розповсюдже-ному перитон1т1 використання ¡нтубацИ кишечника у д1тей дозволило скоротити термш в1дновлення перистальтики кишечнику з 3,24±0,01 д1б до 2,47±0,016 д1б, прискорити початок ентерального харчу-
Том 6, Выпуск 4
149
В1СНИК УкралиcbKo'i медично'1 стоматолопчноУ академл'
вання з 3,9±0,011 до 3,65±0,013 доби, зменшити тривалють перебування у стацюнар1 з 20,9±0,102 до 19,24±0,079 лмко-дыв, а також зменшити ктькють тсляоперацмних ускладнень з 23,8% до 5,9% .
Висновки: Тривала декомпреая кишечника е ефективним методом усунення ентерогенного джере-ла ¡нтоксикаци, корекци ентеральноТ недостатност у д1тей з гострою кишковою непрохщнютю та роз-повсюдженим перитоытом. Виб1р способу ¡нтубаци е ¡ндивщуальним в кожному конкретному випадку з урахуванням стану дитини та характеру ¡нтраоперацмних знах1док.
УДК 618.4-005.1-08
АКТУАЛЬН АСПЕКТИ РЕАБ1Л1ТАЦ11 Ж1Н0К П1СЛЯ КР0В0ТЕЧ1 В ПОЛОГАХ
Гудима О.О.
Кафедра акушерства та пнекологи
Вищий державний навчальний заклад УкраТни «УкраТнська медична стоматолопчна академ1я», м. Полтава
В результат! постмноТ уваги, що придтяеться проблем! акушерських кровотеч з боку науковц1в та практичних лкар1в, видтено основы фактори ризику даноТ патологи, запропоновано безлн лкуваль-но-профтактичних методик. Водночас, найбтьш невир1шеним в цьому напрямку питаниям е вщдалеы наслщки перенесено!' кровотечк Акушери-пнекологи часто перекпадають р1шення даноТ проблеми на плеч1 сум1жних спецалютв, а страждають при цьому жнки репродуктивного вку, у яких р1зко змшю-сться якють життя, а нерщко розвивасться стмка ¡нвалщизацт.
Метою нашоТ роботи стало вивчення частоти та спектру вщдалених ускладнень кровотеч! в пологах. Такий п1дх1д несе в соб1 наукову новизну, осктьки спрямований на виршення вщкритоТ на сього-ды проблеми реабт1тацп породть теля патолопчноТ крововтрати.
Для здмснення мети впродовж 2 роюв поводилося динамнне спостереження за загальносоматич-ним та психоневролопчним станом 25 жнок, як1 в пологах мали крововтрату вище 1% вщ маси тта.
Найчаст1ше жнки пред'являли скарги на неспання (24%), депреаю (32%), порушення з боку уваги та пам'ят1 (36%). У 7 жнок (28%) мав мюце розвиток пюляпологового ожирння, у 10 (40%) - порушення ламкост1 ып1в та волосся, у 3 жнок (12%) виникла тотальна алопец1я. Встановлеы особливост1 послужили пщставою для вивчення набутоТ пюля полопв екстрагеытальноТ патологи. Через пвроку пюля кровотеч! ми здебтьшого вщмнали лише розвиток вегето-судинноТ дистони (28%) та серцево-судинноТ патологи (44%). Надал1, через 1,5 року, Тх р1вень збтьшився до 44% та 60% вщповщно, а також звернула на себе увагу висока частота появи тиреотоксикозу (32%, до юнця 2-го року спостереження - 40%) та хвороб нирок (телонефрит - 28%).
Отримаы дан1 наочно свщчать, що жнки такоТ категори скпадають групу ризику нейроендокринноТ та соматичноТ патологи, ймов1рысть розвитку якоТ зростае з плином часу (найвищою була наприкнц 2 року). Безумовно, це повинно спонукати до проведения подальших дослщжень в цьому напрямку з метою розробки комплексних реабт1тацмних заходв.
УДК 616.61-073.48
Д0ПЛЕР0ГРАФ1ЧНИЙ М0Н1Т0РИНГ ХВ0РИХ НА П0Л1К1СТ03 НИРОК
Курячий Ю.В.
Кафедра урологи, медичноТ сесологи та дитячоТ xipypri'i
Вищий державний навчальний заклад УкраТни «УкраТнська медична стоматолопчна академ1я», м. Полтава
Полшстоз нирок едовол1 розповсюдженою патолопсю: його питома вага у структур! аномалм сечо-статевих opraHiB дор1внюс 16,5%. Актуалы-исть проблеми зумовлена тим, що маыфестащя захворю-вання припадас на вк - 30-40 poKiB, а середня тривалють життя хворих нерщко не перевищуе 50 poKiB (Тареева И.Е., 1995; Лопаткин H.A., 1998; Рощина Т.В., 1998).
Прогноз полкютозу нирок у значый Mipi залежить вщ своечасност1 д1агностики та вщновлення нир-ковоТ уро- i гемодинамки. Привертас увагу той факт, що незначна ктькють публкацм, присвячених д1агностиц, моыторингу та особливостям лкування хворих на полкстоз нирок базусться на обмеже-ый ктькост1 спостережень, а в УкраУ означена патолопя взагал1 залишасться поза увагою науковцв i клУциспв.
Наукова новизна роботи полягас у впроваджены у кпУчну практику доплерографнного моыторин-гухворих на полкстоз нирок.
Метою роботи було пщвищення ефективност1 лкування хворих на полкстоз нирок.