CC BY
17Учет записки ТаврШського нацгонального университету \м. В. I. Вернадського Сер1я «Фыолог^я. Сощальт комушкацИ». Том 24 (63), №1 Ч.2. 2011 р. С. 333 - 338.
УДК: 821.161.2 - 2.09
ЖАНРОВА СПЕЦИФ1КА 1СТОРИЧНИХ ДРАМ ЛЮДМИЛИ СТАРИЦЬКО1-ЧЕРНЯХШСЬКО1
Швець В. С.
Тавршський нащональний ушверситет 1м.. В.1. Вернадського, с1мферополь, Украта
У стата розглядаеться жанрово-стильовi особливоси юторико-драматичного доробку Людмили Старицькоi-Черняхiвськоi перюду Х1Х - ХХ столт. Визначено провщш мотиви, тематику та розглянуто специфку iсторичних образiв в драматичнiй спадщиш письменницi. Ключовi слова: iсторична драматурпя, драма, образ, конфлiкт, iсторична постать.
Вивчення л1тературного процесу кшця Х1Х - початку ХХ ст. буде неповним без дослщження юторично! драматурги Л.Старицько!-Чернях1всько1, анатзу й оцшки, спростування защеолопзованих тлумачень, конкретизаци художшх вим1р1в окремих твор1в, пор1вняльних зютавлень.
1сторична драматурпя Л.Старицько1-Чернях1всько! в нацюнальнш духовнш спадщиш е явищем неординарным { самобутшм, законом1рним продовженням пол1функцюнально! програми прогресивного украшського культурно-просвгтницького руху, художшх пошуюв попередниками реально можливих шлях1в уходження украшсько! л1тератури в европейський контекст. Письменниця розширювала обри нашо! драматурги I театрально! культури, збагачувала !хнш поступ новими ознаками модершзацп, жанрово-стильовими особливостями.
Звичайно, Л. Старицька-Чернях1вська виступала безпосередньою продовжувачкою драматурпчних традицш свого батька Михайла Старицького та шших майстр1в театру корифе!в. Але ниш потребуе грунтовшшого осмислення { сама ця реалютична драматурпя, яка аж шяк не вщповщае й дос ще не перебореному штампу сприйняття 11 як основи театру переважно етнограф1чно-побутового, 1 традищям творчосп 11 продовжувач1в, зокрема - 1 Л. Старицько!-Чернях1всько!. Ч1тка окреслешсть характер1в { ситуацш, смак до колоритного побутописання, часом, може, й надм1рна його грунтовнють, здаеться, можуть наштовхнути на думку, що авторка "шбизаблудилась". Але все ж при вдумлившому прочитанш 11 п'ес стае очевидним, що в них передано не лише побут, а й дух, атмосферу вщтворювано! епохи, що юторичним драмам письменнищ властив1 таю модерш риси, як поглиблений психолопзм, символ1чний паралел1зм, особлива композицшно-стильова вишукашсть.
"1сторична драма - найтривалша форма драматично! творчостк вона не боиъся подиху часу, вона не стар1е, не робиться demodee" (не людною), вона "однаково щкава вс1м народностям, бо переважно розробляе, хоча й пристосоваш до тих або шших форм життя, але загальнолюдсью мотиви: геро!зм, боротьба м1ж бажанням
власного щастя й громадським обов'язком i т. ш." [1, с. 672], - вважала Л. Старицька-Черняхiвська.
Потреба вщновлення щлюно! та об'ективно! картини лiтературного процесу кiнця Х1Х - початку ХХ ст. зобов'язуе до анатзу творчого доробку кожного з письменниюв того часу. Письменниця була серед тих, хто розворушував та iнтелектуалiзував лтературний i театральний процеси, спрямовував !х у русло новоевропейського прогресу. Вона ч^ко уявляла iдеологiчну мiсiю юторично! драматурги у формуваннi нацюнально! свщомосп та едностi, у зверненнi до народно! долi в 11 фшософських, моральних, естетичних вимiрах. Вона розумша, що в тодiшнiх життевих реатях iсторична проблематика була надзвичайно актуальною. Не моделювання iсторичних подiй i осiб, а розкриття !х внутршнього змiсту з поеднанням штерпретаци загального iсторичного плану, визначенням головних тенденцш i напрямкiв суспiльного розвитку ставить собi за мету фiлософiя ютори як певний синтез фiлософського й юторичного знання.
"Iсторiософiя - це концепщя фшософи ютори, створена як щлюне осягнення варiативностi й наступност конкретних iсторичних форм з точки зору !х унiверсального закону чи метаюторичного змiсту" [2, с. 231]. Центральне мюце в нiй займае усвщомлення сутностi й основних процесуальних мотивiв того iсторичного перiоду, в якому знаходиться сам суб'ект фшософствування вщповщно до свого свiтоглядного визначення iсторичних форм.
У цьому плат саме лтературна чи художня iсторiософiя мае особливе значення, оскiльки "лтература скрупульозно дослiдила галузь, недоступну для фшософсько! теори iсторичного процесу, вивчила найтоншi причинно-наслiдниковi залежностi, що пронизують культурно-етичну тканину суспiльства, розкрила опосередковашсть iндивiда моральними нормами суспiльства" [2, с. 227].
1сторичним драмам М.Старицького, М.Кропивницького, 1.Карпенка-Карого притаманна рiвноправнiсть етчного й лiричного елементiв iз власне драматичним у змалюваннi героя та колiзi!. Основу таких п'ес становили, як правило, колiзi! мелодраматичного або сощального змiсту, що розкривалися майже виключно на зовнiшньому рiвнi - в конфлшп дiйових осiб як представниюв певних соцiальних груп, усталених свiтоглядних психологiчних типiв, характер головного героя зумовлювався соцiальним середовищем, здебшьшого цiлком укладався в певне мелодраматичне амплуа, iнодi вiн втiлював певний народний позитивний щеал. Цi чинники вже остаточно визначали дil геро!в, свiдомий же вибiр iндивiдуальноl свггоглядно! позицil майже не був 1м властивий. Суперечностi буття лише вщчувалися ними як лiрико-психологiчнi переживання, що виливались у розлогих чутливих монологах, обернених "до себе". Дiя цих драм рухалася переважно не завдяки розкриттю характерiв геро!в, а внаслщок розвитку мелодраматично! iнтриги або сощально-побутового конфлiкту.
Л.Старицька-Черняхiвська синтезувала позитивiстсько-народницькi принципи зображення людини з И iндивiдуальним характером. Саме ця iндивiдуальнiсть вступае в боротьбу з оточенням за право здшснити власш свiтоглядно-етичнi принципи.
У пам'ят кожного народу збер^аються iмена найвизначшших iсторичних постатей, котрi вiдiграли важливу роль в нацюнальнш ютори. У свiдомостi украшщв глибоко вкоренилися образи нацюнальних геро!в, яю стали свiточами складно! й трапчно! долi укра!нського народу i закарбувалися народнiй пам'ятi як нацiональнi геро!.
Iсторичнi драматичнi твори Л.Старицько!-Черняхiвсько! свщчать, що нацiональна i державницька щея у них завжди поряд, що вони складають нерозривнi гранi одного провщного, стержневого поняття - юторичного буття народу саме у формi незалежного iснування. Утвердження й захист власно! державно! та духовно! самобутносп, власне - нацiонального поступу становили суть щейного спрямування здобуткiв укра!нсько! художньо! думки, що виявлялися в юторичнш драматурги, збуджували духовнi сили народу i поширювали його розумовi обри.
Недарма I.Франко ще на початку ХХ ст. зазначив, що вш "задумав кинутися головою на поле драматурпчне"[3, с. 519], бо найскладшший лiтературний рiд i найулюблешше на той час широкими масами мистецтво сцени могли багато повщати про громадсью проблеми. I.Франко, Леся Укра!нка, В.Винниченко, С.Черкасенко, О.Олесь трактували драму як форму усвщомлення людиною зокрема протирiч суспiльних. 1х думки розвинула Л.Старицька-Черняхiвська. Письменницю хвилювали взаемини провщника i маси, вождя i народу, позначенi не тiльки драматизмом юторичного часу !х дiяльностi, а й фатальнютю особисто! долi геро!в, породжувано! свiдомим жертвуванням себе в iм'я iде! творення укра!нсько! держави.
Л. Старицька-Черняхiвська, як наголошуе Л. Барабан, "приступила до написання трагеди "Гетьман Дорошенко", коли iсторична тема посша першорядне мiсце в театрах Свропи, i в укра!нськiй драматурги початку ХХ столггтя були "Сава Чалий" I. Карпенка-Карого, "Бояриня" Лесi Укра!нки, "Сонце Ру!ни" В. Пачовського, "Про що тирса шелестша" С. Черкасенка, "Гонта на Уманщиш" Т. Колесниченка, "Пан Сотник" С. Степовика та шшь Твори хоч i не однаковi за художнiм рiвнем та глибиною проникнення у вiдображувану епоху, але показовi для художнього процесу доби, яким жила тодi Укра!на [4, с. 20-21].
Певна щеолопзащя гетьманства не закривала складностей i протирiч дiянь i Дорошенка, i Мазепи, i Брюховецького, i Самойловича, як не досягли бажаних результата через вщсутнють монолiтного еднання сподвижниюв навколо iде! укра!нсько! державностi.
1сторичш драми Л.Старицько!-Черняхiвсько! iнтерпретували iдеологiчну несформованють суспiльно! позицп, !! непiдпорядкованiсть единш керiвнiй силi, негативнi риси нацюнального характеру i ментальностi, стаючи художшм i громадським явищем свое! доби i разом iз тим несучи тзнавальну i мистецьку потужнiсть для неоднорщно! масово! аудитор^, доповнюючи уявлення та знання ютори Укра!ни.
Свою мистецьку увагу Л. Старицька-Черняхiвська зосереджувала на iсторичних постатях, позначених лщерськими рисами, свiдомим жертвуванням себе в iм'я творення укра!нсько! держави, змоделювавши цiлу низку рiзногранних iндивiдуальних i типових характерiв i заглибившись у !хню етнопсихологiчну
сутнють. 1хш думки { мовлення, вчинки { дп, об'ективш й суб'ективш сощальш та психолопчш складники !хньо! поведшки увиразнюють основш риси укра!нського нацюнального характеру, зокрема працьовитють, стараннють, обов'язковють, життерадюшсть, пдшсть, терплячють, любов до колективного спшкування та ш.
Встановлено, що Л.Старицька-Чернях1вська спрямовувала свою художню увагу на козаюв як вшьних людей з !хньою антошм!чшстю невшьникам, кршакам { найважлившою ознакою укра!нського нацюнального характеру - чуттям товариства, товариською солщарнютю, 11 найвищою формою - побратимством.
Плекання широких нацюнальних плашв, намагання об'еднати роздшену надвое - на Л1вобережну { Правобережну - Украшу покладеш в основу сюжету трагеди Л. Старицько!-Чернях!всько! "Гетьман Дорошенко"[5, с. 59 - 198]. Ршучий 1 вщважний головний герой тонко вщчувае не лише зовшшню, а 1 внутршню небезпеку - роз'еднашсть, розбрат, чвари. Письменниця художньо доводить, що вчинки Дорошенка вщбивають козацьку вдачу, укра!нську ментальшсть, почуття власно! пдносп: "Нема того, хто б зупинив мене" [5, с. 78]. З'ясоваш М.Грушевським юторичш реали, зпдно з якими обстоювана гетьманом щея незалежност Укра!ни не здобула широко! тдтримки пригшченого й настрахованого люду, шдсилеш художшми верфями сюжетних ситуацш знев1ри в турецькому союзнищта, наршань земляюв, !х намагань "тшати в московську неволю" 1 врешт самокартань героя. З потужною експресившстю трансформована юторична правда про патрютичний подвиг - самовщокремлення вщ спшьно! справи, покладення вщзнак гетьмансько! влади перед запорозьким товариством як моральною силою народу.
Таю ментальш риси укра!нського народу, як миролюбшсть, обережнють, терплячють, прагнення злагоди, а також пом1рковану, демократичну политику час1в Ру!ни, прагнення приспати пильнють росшського царя уособлюе образ 1вана Мазепи. Послщовно 1 принципово штерпретуе Л.Старицька-Чернях1вська поведшку "р1зноликого" гетьмана, його поз1рну гру з Петром I, умотивовуючи його ховання сво!х зам1р1в вщ ус1х { пошуки шлях1в звшьнення вщ московського ярма. На противагу романтичнш традици моделювати образ Мазепи як спокусника, котрий звабив молоду Кочубе!вну { жорстоко помстився 11 нетддатливому батьков!, письменниця акцентуе щирють кохання { теплоту взаемин м1ж Мотрею 1 л!тшм гетьманом. Еволющя образу Мотр1 через розкриття перед нею гетьманом сво!х задум1в { нам1р1в щодо вшьно! Укра!нсько! держави вщбуваеться вщ привабливо! вродою закохано! юнки до свщомо!, внутршньо оргашзовано! 1 сильно! духом поборниц! народно! вол!.
1з дотримуванням об'ективних св!дчень рос!йських ! укра!нських юториюв I. Борщака, М. Грушевського, В. Ключевського, С. Соловйова штерпретовано в драм! агресивнють ! ненаситн!сть, цин!зм ! мстив!сть рос!йського монарха. Переконливим, хоч ! фрагментарним, е трактування як вшськово! незваженост!, так ! лицарсько! в!дпов!дальност!, людсько! чесност! шведського короля Карла Х11.
У художн!й версифшацп гетьмана Мазепи вибудувано два взаемопов'язаш плани: зовн!шн!й, до якого належать ди, вчинки героя як пол!тика, дипломата, орган!затора старшини, культурника ! осв!тянина, його поводження з людьми, !
опосередкований, що складаеться з характеристик гетьмана шшими дшовими особами.
Волюнтаристсью переконання про сильного правителя, нестримну жадобу влади, схильшсть до провокацш, нагштання мiлiтарно! iстерi! серед позбавлених будь-яко! нацiонально! гордостi й честi, стурбованих лише власним шлунком людей високохудожньо штерпретоваш в образi римського децемвiра Аппiя Клавдiя. Для досягнення мети - стати римським цезарем - вш переступае межу людяносп -знищуе конкурента Опшя Спурiя, оббрiхуе лiдера мас Iцiлiя. Письменниця модершзуе образ провiдника iдеалiв справедливостi, мужнього вщстоювача демократичних i лiберальних цшностей, який не похитнувся в суворих випробуваннях, екстремальних ситуацiях, не вщшшов вiд свое! життево! позицп.
У напружений, революцшно-шднесений час, коли Л. Старицька-Черняхiвська творила драму "Аппiй Клавдш" [6, с.209-274], письменниця акцентувала юторично зумовлену внутрiшню роз'еднанiсть укра!нцiв, !х нацiональну атрофiю i полiтичну iндеферентнiсть, а також актуалiзувала необхiднiсть мужнього i чесного провiдника, вiдповiдального державника.
Сильш прояви нацiонально! психологи - вщ почуття власно! гiдностi, протесту проти пригноблення до зневiри, податливосп iнстинктам анархп - набули виразносп художнiх версiй в iсторичнiй драмi "Розбiйник Кармелюк" [7, с. 3-106]. I! авторка мистецьки винахщливо розкривае, що драматизм Кармелюкового характеру зумовлений не тшьки сощально-пол^ичним становищем, а й вiрою в торжество справедливости в побратимськi iдеали, що були зруйноваш користолюбними, его !стичними, анархiчними прагненнями та дiями повстанцiв.
1сторична драматургiя е найвагомiшою за змютом, художньо-свiтоглядною функцiею жанрово-стильовою структурою в творчш спадщинi Л. Старицько!-Черняхiвсько!. Вона становить художнiй комплекс, що мае таю складов^ знання про минуле, погляди на iсторiю, !! дослiдження, використання iсторичного матерiалу в творчосп i як способу досягнення художньо! мети, i як специфiчно! суб'ективно! форми сприйняття й штерпретаци iсторичних реалiй.
Дослiдження текстiв, вивчення й аналiз авторського художнього арсеналу переконуе в глибокому сприйнятп письменницею науково! галузi iсторi!, розумiннi ролi особи, елiт i мас в юторичному процесi, спiввiдношення в ньому загальнолюдського й нацюнального чинникiв.
Усвщомлюючи вiдсутнiсть у тогочасному суспiльствi щеалу сильно!, вольово! особистостi, яка внутршньо була б незалежною й цшеспрямованою, письменниця художньо моделювала iсторичнi постам, якi готовi на самопожертву, страждання i самотнiсть в iм'я вищого покликання. Першою з укра!нських драматурпв вона високохудожньо iнтерпретувала намагання Петра Дорошенка упродовж його одинадцятирiчного гетьманування об'еднати роздiлену Укра!ну, державницькi устремлшня, жертовнiсть намiрiв затаврованого гетьмана 1вана Мазепи, вiдсутнiсть монолiтного еднання сподвижниюв навколо iде! творення самостiйно! Укра!ни.
Визначальними особливостями iсторично! драматург^ Л. Старицько!-Черняхiвсько! е рiзножанровий дiапазон - вiд iсторично! мелодрами до драми
юторико-сощально!, юторико-психолопчнох, майстерш модифшацп жанрових рiзновидiв.
Детальний анатз шторнино! драматурги Л. Стaрицькоl-Черняхiвськоl дае пiдстaви стверджувати, що iсторичнi драми письменнищ е невiд'емною частиною литературного процесу в Укра!ш кiнця Х1Х - перших десятилiть ХХ столггтя. Письменниця збагачувала проблематику, фiлософську концептуальшсть, дбала про модернiзaцiю драматичних форм, розмаггтя художнiх iнтерпретaцiй iсторичних реалш, динaмiзaцiю жанрово-стильових пошукiв, сюжетно-композицiйних конструкцш, про вихiд укра1нсько1 драматурги на ширшi - свiтовi обри.
Список л^ератури
1. Старицька-Чернях1вська Л. Драматичш твори. Проза. Поез1я. Мемуари /Двадцять п'ять роюв укра1нського театру (спогади та думки)/ Вступна стаття, упорядкував та примпки Ю. М. Хорунжого. - К.: Наукова думка, 2000. - 848 с.
2. Юсуфов Р. Историософия и литературный процесс: средние века и новое время. - М.: Наука, 1996. - 266 с.
3. Франко I. З останшх десятилт Х1Х вку // Франко I. З1бр. твор1в: У 50 т. Т. 41. - К.: Наукова думка, 1984. - С. 471-529.
4. Барабан Л. Людмила Старицька-Чернях1вська. Тернистий шлях творчоси. - Вшниця: Велес, 2000. - 89 с.
5. Старицька-Чернях1вська Л. Драматичш твори. Проза. Поез1я. Мемуари. /Гетьман Дорошенко/ Вступна стаття, упорядкував та примпки Ю. М. Хорунжого. - К.: Наукова думка, 2000. - 848 с.
6. Старицька-Чернях1вська Л. Аппш Клавдш. Драма на Удш // Лпературно-науковий вюник. -1909. - Кн. Х1. - С. 209-274. - Кн. Х11. - С. 494-537.
7. Старицька-Чернях1вська Л. Розбшник Кармелюк: Вистава на 5 дш i 6 одмш. - Харюв: Кооперативне вид-во "Рух", 1926. - 107 с.
Швец В. С. Жанровая специфика исторических драм Л. М. Старицкой-Черняховской /В. С. Швец // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Серия: Филология. Социальные коммуникации. - 2011. - Т. 24 (63), №1 Ч.2. - С. 335-340
В статье рассматриваются жанрово-стилевые особенности историко-драматического наследия Л. Старицкой-Черняховской конца Х1Х - начала ХХ века. Обозначены ключевые мотивы, тематика и специфика исторических образов в драматическом наследии писательницы. Ключевые слова: историческая драматургия, драма, образ, конфликт, исторический персонаж.
Shvets' V.S. Genre specific of history dramas by Lyudmyla Starytsca-Chernyahivsca / V.S. Shvets'// Scientific Notes of Taurida National V.I.Vernadsky University. - Series: Phylology. Social communications. - 2011. - V.24 (63), №1 P.2. - P. 335-340
The article is reviewed the genre-stylish features of history drama works by Lyudmyla Starytsca-Chernyahivsca of Х1Х - ХХ centuries. It is determined the main motives, subject and it is considered the specific of historical types in authoress' drama heritage. Keywords: history dramaturgy, drama, historical type, conflict, history figure.
Стаття надШшла доредакци 4 вересня 2010року
