CC BY
13
prove to be a basic motive power to create a novel. Intellectual novel has functioned in literature since XX century. The features and differences between philosophical novel are linked with poetical level of the work. Intellectual novel combines not only artistic features of philosophical novel but also the ones inherent to the XX century: psychoanalysis, mythocritics, ethnology, sociology, history, linguistic etc.
Key words: genre, genre features, philosophical novel, intellectual novel, parable, features of parable.
УДК 821.161.2-311.6
М. М. Коновалова, Т. М. Грачова
ХУДОЖНе МОДЕЛЮВАННЯ ЕПОХИ ГЕТЬМАНА МАЗЕПИ В РОМАНЕ
Л. ПОЛТАВИ «1709»
Стаття присвячена анал1зу вторичного роману «1709», який розширюе рамки художнього Ыалогу украгнськог лтературног мазетани. 1нтерпретащя образу здтснюеться у контекстi художнього, вторичного та фольклорного дискурЫв. Акцентуеться увага на вдало обраному письменником прийомi паралельного розгортання двох сюжетних лтт, поеднант науково тдтвердженог тформаци й вимислу, що дозволило повнощнно й багатопланово розкрити iндивiдуальне, авторське бачення конкретного вторичного часу й людини в ньому.
Клю^о^^ слова: wторичний роман, стилiзацiя, лтературний дискурс, художнт вимисел, сюжетна лшя.
У 60-их роках ХХ ст. в Укршш щеолопчш настанови не дозволяли об'ективно висв^лювати постать гетьмана 1вана Мазепи, Bce6i4He, багатопланове й об'ективне зображення було можливим лише в дiаспорi. Саме украшська ем^ращя продовжила в юторичнш ромашстищ ту тенденщю висв^лення гетьмана, яку в кшщ Х1Х - на початку ХХ стшття розпочали М. Старицький, Б. Лепкий та ш. Метою юторичних ромашв, як позищонували украшсью романтики меж стшть, було представити характер Мазепи, зняти з нього тавро зрадника, розкрити внутршню сутшсть його душi в нелегких пошуках ютини, самого смислу юнування.
Письменники украшсько'1 дiаспори, на вщмшу вщ европейських митщв, яю в низщ захоплюючих творiв заторкували лише кшька штимних епiзодiв з життя великого гетьмана, ставили акцент на нащональних критерiях як чинниках збереження власно'1 спшьно'1' щентичносп, намагалися з художньою об'ективнiстю реконструювати козацьку добу, представити ii людей згщно з документами або згщно iз законами дослщницько'1' ймовiрностi.
Украшський емiграцiйний письменник мурiвського перiоду Леонщ Полтава в iсторичному романi «1709» запропонував свш погляд на епоху легендарного гетьмана Мазепи. Роман як найбшьш вщомий украшському читачевi твiр Л. Полтави був написаний у 1961 рощ. Текст певною мiрою «накладаеться» на уже вiдомий до цього часу юторичний матерiал про гетьмана, i мае багато схожого й багато вщмшного, своерiдного. При цьому письменник не лише наслщував чи стилiзував, а вiв дiалог iз попереднiми науковими та художшми дискурсами.
Метою статтi е аналiз авторсько'1' концепцп постатi гетьмана Мазепи у контекст художнього, iсторичного та фольклорного дискурав. Аналiз iсторичного роману
доповнить цiлiсну картину дослщницького сприйняття художнього доробку Л. Полтави, окреслить новi rpaHi в юторико-л^ературному дискурсi украшсько! мазепiани.
Актуальн1сть статп зумовлена необхiднiстю повнiше розкрити потенщал художнього осмислення нащонально! юторп та пов'язаною з цим науковою потребою л^ературознавчого прочитання й комплексного вивчення творчого доробку Л. Полтави у контекст украшського лiтературного простору.
Леонщ Полтава представив украшському читачевi вщтинок життя i дiянь Мазепи як гетьмана Украшсько! козацько! держави. Ланцюг подiй починаеться з обрання 1вана Мазепи гетьманом Украши i завершуеться Полтавською битвою та переправою його до Туреччини. Таким чином, автор показав його характер i простежив за дiями гетьмана у важливий i вщповщальний для держави перюд, а життевий шлях героя представив у замкнених часово-просторових межах художньо! дiйсностi.
В iсторичних романах досить iмовiрною е iнкрустацiя характерних елемешив художньо! будови щоденникiв, мемуарiв, л^опиав. Адже композицiя пам'яток XVII ст. досить виразна: докладно визначеш хронолопчш рамки, неодмiнна вказiвка року, опис надзвичайних природних явищ, короткий зв^ про поди та цитування найхарактершших суджень про них, iнтерпретацiя й своерщне узагальнення чи моралiзаторський коментар. Усе це певною мiрою простежуеться в ромаш Л. Полтави. Однак письменник створив художне полотно, а не переказав вiдомi на той час юторичш пращ.
Щоб заштригувати, зацiкавити читача, Л. Полтава використав хрошкальну форму зачину. Помiтне панування хрошкальних зачинiв у романi досягаеться завдяки об'ектив1зацп повютвування, зовшшньому самоусуненню автора i збереженню юторично! дистанцп. Письменник нiби виступае в ролi хронiста, вiддаленого в часi вщ зображуваних подiй. Вiдсторонюючись вiд сво1х персонажiв, автор у твореннi образiв вiддае перевагу таким принципам, як самохарактеристика, розкриття психологи персонаж1в через дп та вчинки, дiалоги i внутрiшнi монологи, тональнiсть мовлення, будову речень, пiдбiр певно! лексики тощо.
Перший роздiл роману починаеться словами «Року Божого 1687...» [2, с. 15], протягом усього тексту простежуеться аналопчний початок наступних його роздшв: «Поблизу Золотих воргг 1-го липня року Божого 1706.» [2, с. 80], «Восьмого листопада року Божого 1708.» [2, с. 106] тощо. З наростанням подш у текст конкретизуеться не лише рш, але й пора року, мюяць чи навт день, знаменний конкретною подiею. Так вщбуваеться до головно! трагично! дати, винесено! у назву роману, - дня Полтавсько! битви. Автор згадуе також про дату переправи гетьмана i короля Карла XII до Туреччини, однак ця подiя виступае розв'язкою роману. Таким хронолопчним обрамленням i викладом матерiалу твiр близький до лiтописання. Письменник досягае точност у зображеннi мiсця та часу дп. Можна припустити, що джерелом твору була фабула л^опису, яка зазнала художньо! штерпретацп в аспект романного мислення письменника.
Своерщш хронiкальнi зачини, властивi козацьким л^описам, вiдiграють у творi конструюючу роль. Використовуючи елементи сташзацп, автор намагався вщтворити свою точку зору на описуваш подп. «Чужа мова» при цьому виконуе функщю показника «колориту давнини», а також виявляе компетенщю автора як знавця iсторичних факпв i можливостей 1х сучасно! штерпретацп. Таким чином автор прагне творчо синтезувати документальну основу та художнш вимисел.
Уа поди в ромаш фокусуються навколо конкретно! дати. Рш, у який вщбулася Полтавська битва, автор виносить у назву роману. Знаючи з шших джерел про результат битви, читач готовий до сприйняття ще'1 трапчно подп як юторичного факту,
а часовий параметр вiдводить його у вщповщне минуле i демонструе iсторичну правдивiсть твору. Виступаючи структурним складником тексту, часовий параметр е своерщним орiентиром у романi, рамковим знаком.
Здшснюючи реконструкцiю козацько'1 доби i акцентуючи на державотворчiй нащональнш ще'1, Л. Полтава долучився до розвитку патрютично-тзнавального iсторичного роману. У текст вiн вiддавав перевагу конкретним юторичним подiям (перiоду гетьманування Мазепи, Полтавськш битвi), постатям (I. Мазет, П. Орлику, Войнаровському). Вибiр художньо'1 форми у письменника проявляеться у способi конструювання сюжету твору (лiнiйно-бiографiчного). Сюжет роману тримаеться на розвитку зовшшньо'1 дп. У творi ствюнують хронiкальнi й концентричнi засади сюжетобудування, хоч його сюжет нерозгалужений (роман невеликий за обсягом) i наявш лише двi сюжетнi лшп, яю послiдовно чергуються, авторська i читацька увага фокусуються то на однш, то на iншiй. Сюжетнi лшп розгортаються паралельно i майже не перехрещуються мiж собою, частково доповнюють одна одну, а iнодi виступають контрастом (Мазепа - народ). Умше комбiнування двох сюжетних лiнiй - лшп Мазепи i лшп народу зближуе роман Полтави з пригодницькими текстами. Частотшстю й динамшою переключення уваги, темпом оповвд поступово й доволi вiдчутно досягаеться зростання напруги й гостроти зображуваного. Трапчна доля державного лщера, якого у виршальний для Украши час не зрозумши й не пiдтримали представники провщно! верстви суспiльства, представлена автором як юторичний факт. Описом трапчно! подп Полтавсько'1 битви i втечi незначно'1 частини козацтва разом з гетьманом з украшсько'1 землi завершуеться лшя Мазепи.
Лiнiю народу позицiонуе хуторянин Остап Гармаш. Родиннi взаемини його ам% картини народного життя на хутор^ в Писарiвцi представляють авторський вимисел роману. Селяни люблять землю i смисл свого життя бачать у пращ на нш: «Жили Гармашi ... по християнському звичаю. В недшю 1'здили в село до церкви, ... а в будш орали й аяли, косили й молотили, звозили, продавали ... А на випадок неврожаю ... завжди вирощували кшька пар породистих татарських коней.» [2, с. 16].
Протягом твору простежуеться еволющя образу Остапа, в незвичайних, навт екстремальних обставинах вш змiнюеться. Автор створюе нетиповий, винятковий характер, акцентуючи увагу на елементах геро'1'чного та трагичного в його житп, на питаннях самоусвщомлення й громадсько'1 позицii особистосп. Остап Гармаш, який протягом твору не стояв перед вибором: сво'1 чи державш iнтереси вiдстоювати, залишитися з сiм'ею чи вирушити на вшну, бути з коханою чи здобувати волю, в кшщ роману виступае геро'1'чною особистiстю. Автор в подробицях описуе романтичну ютор^ переправи через рiчку Остапа i його коня. Цшою свого життя козак рятуе шведського бiйця.
Фокусуючи увагу на зображенш приватного життя вигаданих персонаж1в, автор прагнув вiдтворити юторичну епоху гетьмана Мазепи, подати панорамш картини суспiльного життя. Стосунки мiж Мазепою i полiтичними лiдерами дозволили витворити художньо переконливу вiзiю минулого. Вдало обраний письменником прийом паралельного розгортання двох сюжетних лшш, поеднання науково тдтверджено!' шформацп й художнього вимислу дозволило повнощнно й багатопланово розкрити специфiчне, iндивiдуальне, авторське бачення конкретного юторичного часу й людини в ньому.
Товариш Остапа, Сидiр Вовк, представляе козацьке середовище. Його батько не раз бував на Запорiжжi, й сам хлопець стежить за козацьким життям. Степовий хронотоп як вихщний пункт для зображення юторп XVIII ст. i як зааб типiзацii козацтва й iндивiдуалiзацii таких образiв, як Сидiр Вовк, майже не представлений у
ромаш. Козацька Республiка знаходиться десь далеко за хутором, за Писарiвкою. Саме туди час вщ часу навщуеться молодий козак. Життя простих козакiв не потрапляе в поле зору автора. Найближчим оточенням гетьмана Мазепи е Пилип Орлик, Войнаровський... козацька старшина.
У текст ч^ко простежуеться авторська позищя щодо московського вшська та шведських воякiв. Протиставлення у зображенш виступае домiнантним засобом !х характеристики. Незважаючи на те, що росiяни i украшщ едино! православно! вiри, згоди мiж ними не було. Саме московсью драгуни, «немудро в Украшу Хмелем раз покликаш», вкрали Гармашiв плуг. На цей художнш вимисел автор неодноразово акцентуе увагу читача. Ворожнеча мiж ними загострилася ще бiльше, коли в Киевi будували укрiплення проти шведiв. «Козаки, вихованi в дус свободи й самодисциплiни у вшську, зненавидiли московських наглядачiв. Там i тут доходило до сварок i бiйки. На Подолi москалi вщрубали козаковi руку, коли той розмахнувся на причшливого драгуна. Мiщани не хотши дати води зайдам...» [2, с. 87]. Контрастом до них змальоваш шведсью вояки. Простi люди готовi пригощати !х молоком. «Вони платять за все, платять грошима срiбними й мiдними! Продавайте, люди добр^ хто що може, бо це гарш люди!» [2, с. 125], - говорить про них сшьський дщусь.
1сторична проза характеризуеться використанням у свош тканинi рiзних вставних жанрiв, якi зберiгають свою жанрову та мовну своерщшсть. Надзичайно котткою для автора була робота над джерелами роману. Своерщними достовiрними фактами художнього тексту Л. Полтави виступають такi iсторичнi документи, як листи офщшних осiб та !х уривки. Наприклад, уривки листа-звiту представника короля Францп Людовика XIV Жана Казiмiра Балюза про його перебування в Батуринському замку та переговори з гетьманом Мазепою [2, с. 46-48]. У примаках автор зауважуе, де знаходиться оригшал листа i хто його знайшов. Уривок листа Мазепи до полковника Стародубського автор використав з «Исторш Малороссш» Н. Марковича [2, с. 103], а уривки з роменського Машфесту Карла XII передав авторовi проф. I. Борщак [2, с. 138]. М. Слабошпицький констатуе: «Романовi передувала напружена тдготовча робота. Навт дивно для непосидющого й динамiчного Полтави - гадаеться, що висиджування в Парижi над рiзними джерелами для роману забрало йому бшьше сил, ашж безпосередне писання твору; навiть важко уявити, де в нього набралося стшьки витерпу для нелюбо! його серцю рутинно! роботи» [3, с. 683]. Така сташзащя доводить про намагання автора використати в своему творi документи як засiб змалювання епохи, а також свщчить про розумшня письменником важливостi документв як головного джерела шформацп та закршлення документалiзму як жанрово! ознаки юторичного роману.
Проникнення фольклору у структурнi зв'язки роману дозволяе розглядати його як важливий структуроутворюючий елемент тексту, потужний чинник формування його художньо! системи. Звернення письменника до усно! народно! творчостi було невипадковим, адже саме в пам'ятках народно! культури чи не найбшьше сконцентровано риси нащонального характеру народу, його св^осприйняття. Народна оцiнка подiй, що згодом увшдуть в iсторiю краши, е важливою для Л. Полтави. Фольклор як елемент романтичного украшського клше е беззаперечним доповненням до зображення козацько! епохи. Його збирачем i носiем у романi виступае слший кобзар з хлопчиком поводатарем Яремою. З часом хлопець тдростае, i вже молодий парубок Ярема концентруе в собi погляди украшського народу на сучасш йому подп. Народно-фольклорна стилiзацiя в образi русявого та синьоокого лiрника Яреми е об'ективiзованою i нiби вiдстороненою вщ iдейно-образного центру роману, однак це лише перше враження: Ярема, «що ниш для народу ствае», мае багато справ, а головна
з них - кинути «золоте зерно на зорану болем ниву душi народно!» [2, с. 83]. Молодий кобзар виступае своерщним посередником мiж гетьманом i народом, провюником майбутнього в романi.
У сюжетну канву роману впл^аеться згадка про народного героя Палiя. Цей геро'1'чний образ, оспiваний у народних тснях, певним чином увиразнюе епоху Мазепи. Однак авторська художня рецепцiя образу народного ватажка вступае в полемшу з фольклорною. Творчий задум письменника - представити Пашя не щеалом епохи, а «людиною-мучеником», жертвою, яку пришс гетьман, щоб вирiшити питання з Польщею. «Так вiддавши на поталу ворогам одну голову, учень Маюявелл^ пол^ик i дипломат Мазепа здобув для свое'1 держави всю Кшвщину, що, окупована Польщею, вщдавна кликала украшського гетьмана» [2, с. 41]. «Народ часто мислить серцем, а гетьман - розумом», - робить висновок автор, вступаючи в дiалог з фольклорним дискурсом.
Любовна штрига у художньому творi ввдграе концептуальну сюжетотворчу i проблемно-тематичну роль. Вона впливае на розвиток сюжету, детермшуе його, зумовлюе гостроту й напругу. Однак Л. Полтава ускладнюе любовною штригою лише одну сюжетну лшю - лшю Остапа Гармаша. Про кохання Мазепи автор лише «утаемничено» згадуе, коли через довiрену особу гетьмановi передають «книжечку, загорнуту - вщ снiгу - у вишивану хустину ... вщ найбшьшо'1 за все довге життя любовi гетьмана» - Мотрi Кочубе'1'вни [2, с. 62]. Цей невеличкий коментар автор подае через етзод «переписування-котювання лиспв-вщповщей» кiлькома довiреними писарями в гетьманськш канцелярп.
Гетьмана Мазепу автор представляе лише у державотворчих процесах, його нацiональний характер значною мiрою розкриваеться через сюжет, який будуеться на доленоснш для украшського народу подп. Герой позбавлений романтичних поривань i вчинкiв, його характер представлений в реалютичному ключi. Домiнантний штерес гетьмана - виключно нацiональнi питання. Через взаемини з шшими персонажами (П. Орликом, козацькою старшиною, посланцями, Петром I, шведським королем та ш), через важливi пол^ичш подп, кризовi ситуацп, напруженi колiзii, в яких дiе герой, розкриваеться сутшсть образу 1вана Мазепи. Моделюючи юторичш особливостi доби та дiяльнiсть гетьмана в переломний момент юторп украшського народу, письменник не iдеалiзуе його, поставивши в залежшсть вщ обставин часу, вмшо вiдтворюе переживання героя, повнокровно розкривае мотиви його поведшки (наростання сумнiвiв, пiдозр до росшського царя, бажання знайти гiдного союзника для Украши тощо).
Вибудовуючи оригшальну модель образу гетьмана через реалютичне увиразнення рис характеру головного героя: мудрють, стриманiсть i виваженiсть у поглядах, вшськовий талант, автор вийшов за традицшш романтичнi рамки i показав постать Мазепи максимально наближеною до юторично'1. Сюжетнi вузли лшп Мазепи наповненi конкретними датами, юторичними документами, фактами, в яких рельефно виявляв себе гетьман, при цьому його внутршня сутнiсть була набагато ширшою у порiвняннi iз зовшшшм розвитком подiй. Письменник показав життя головного героя в зршому вщ як людини з уже сформованим характером, життевою позицiею, певним сощальним статусом. У романi вiдчуваеться авторська позищя щодо героя: уже з перших сторшок видно симпатii автора до гетьмана як мудрого i далекоглядного пол^ика, людини з високим штелектуальним потенцiалом, який вiн намагався зреалiзувати на благо свого народу.
Л. Полтава в ромаш часто наголошуе на меценатськш дiяльностi гетьмана, на побудовi церков, шкiл, плеканш укра'1нсько'1 аристократii, на еднаннi украшських
земель. На пiдтвердження свое'1 думки автор уводить в текст розмову двох учених: визначного письменника-полемюта Ф. Прокоповича i ректора Могилянсько'1 академп, теолога С. Яворського. З 1'х розмови читач дiзнаеться про панегiрика, складеного С. Яворським на честь гетьмана, про гетьманську фшансову тдтримку, яку надано студентам академп, про допомогу Мазепи у друкуванш книг у Лаврськiй друкарнi тощо. «Рука Мазепи долучилася» й до арх^ектури мiста - «бароковi кам'янищ, золотi банi - усе це його стараннями» [2, с. 80]. € згадка й про Свангелш, видруковану на прохання гетьмана арабською мовою. Як пiдсумок розмови звучить риторичне запитання: «Як знавець Цщерона й Лiвiя може вести дружбу iз знавцем кнута й кайдашв» [2, с. 80].
Характеристика персонажа в ромаш вияскравлюеться засобами iндивiдуалiзованого мовлення. Автор часто акцентуе увагу читача на красномовшсть та ерудищю 1вана Мазепи. «Свою розповiдь гетьман прикрашував то цитатами з латинських чи грецьких письменниюв i поетв, то французькою приповiдкою, то влучним сатирично-гумористичним украшським народним висловом, що його вмiв добре перекласти латинською мовою» [2, с. 111].
Отже, представляючи власну художню концепщю гетьмана, автор намагаеться воскресити великий юторичний характер «Володаря Краши Козакiв». Глибоке вивчення iсторичного матерiалу, послiдовнiсть викладу та ч^ка свiтоглядна позицiя Леонща Полтави дозволили йому створити юторично правдиву художню версiю гетьманування 1вана Мазепи, визначити його домiнантнi якост - розум, патрiотизм, духовний аристократизм, наголосити на особливому юторичному призначенш державного дiяча - бути провщником i уособленням державно'1 ще'1.
Список використаноУ л1тератури
1. Левадний I. Леонiд Полтава та його творчють / I. Левадний // Полтава Л. Профш. - Львiв: Логос, 2001. - С. 5-27.
2. Полтава Л. Тисяча амсот дев'ять / Л. Полтава. - К.: Украшська видавнича спшка, 2004. - 240 с.
3. Слабошпицький М. Той, хто допом^ народитися МУРу. Леонiд Полтава / М. Слабошпицький // 25 украшських поетiв на вигнанш. - К.: Ярославiв вал, 2012. -С. 669-683.
4. Украшська дiаспора: л^ературш постатi, твори, бiблiографiчнi вiдомостi / Упоряд. В. А. Просалово'1. - Донецьк: Схщний видавничий дiм, 2012. - 516 с.
5. Шевельов Ю. Украшська ем^рацшна лiтература в €вропi 1945-1949. Ретроспективи й перспективи / Ю. Шевельов // Вибраш працi: У 2 кн. Кн. II. Л^ературознавство / Упоряд. I. Дзюби. - К.: Вид. дiм «Киево-Могилянська академiя», 2009. - С. 633-678.
Стаття надiйшла до редакц^1 30.10.2014
M. М. Konovalova, T. М. Grachova THE ART MODELING OF THE PERIOD OF HETMAN IVAN MAZEPA IN THE NOVEL OF POLTAVA L. «1709»
This article analyzes the historical novel «1709», which extends the scopes of artistic dialogue of Ukrainian literary depictions of Mazepa. The interpretation of the image is made in the context of artistic, historical and folklore discourses.
There is focused attention on the well chosen writer's device which is the deployment of two parallel story lines (the lines of Mazepa and the lines of people), allowing the fully and multipronged disclosing of the individual author's vision of the specific historical time and human in it.
Emphasis is put on the use of the styling elements in novel, which are represented by special chronicle beginnings, which are typical for the Cossack chronicles, and by various plug-genres that keep their genre and linguistic originality. These include historical documents (officials' letters and their fragments). Using the styling elements is motivated by the authors of this article as a writer's desire to synthesize creatively documentary basis and fiction. «Alien Language» thus serves as the indicator of «old flavor» and identifies the competence of the author as an expert of historical facts and possibilities of their modern interpretation.
Studying the era of Hetman Mazepa, the authors of the article point to the debate in the contents of the novel, where there is put the author's artistic and folklore reception of image of the national leader Paly. The author presents Paly as a victim, and Mazepa - as a national hero. Through the modeling of historical features of the period of Hetman Mazepa and the state processes, which mostly reveal his national character, the distinct Leonid Poltava's worldview is determined. It allowed him to create a historically accurate fiction version of Ivan Mazepa's Hetman work, to determine his dominant qualities - intelligence, patriotism, spiritual aristocracy, to emphasize the special historic mission of the statesman - to be a leader and impersonation of the state idea.
Analysis of the historical novel will complement a holistic picture of the research perception of L. Poltava's heritage and will determine new boundaries in the historical and literary discourse of Ukrainian depictions of Mazepa.
Key words: historical novel, stylization, literary discourse, fiction, story lines.
УДК82.09(477.62=14)(045)
Ю. Б. Кутна
КОРПУС ТВОР1В РУМЕЙСЬКО1 Л1ТЕРАТУРИ ТА ФОЛЬКЛОРУ
У cmammi зроблено огляд опублтованих meopie румейськог лтератури та фольклору, пpoаналiзoванo oсoбливoсmi розвитку румейськог лтератури за перюдами, pi3Hi способи письмовог фтсаци румейськог мови; розглянуто жанровий склад румейськог лтератури та фольклору. Автор привертае увагу до проблеми жиmmeздаmнoсmi румейськог лтератури та фольклору в майбутньому.
Клю^о^^ слова: румейська лтература, румейський фольклор, румейський дiалекm новогрецьког мови/румейська мова, корпус mвopiв, перюдизащя, жанр.
Румейська лтература - це лтература греюв-руме!в Укра!ни, написана румейським дiалектом новогрецько! мови (за шшими мовознавцями - румейською мовою). Формування та розвиток румейсько! лтератури вщбулися впродовж короткого перюду друго! половини Х1Х - початку ХХ1 стшття. Вона тюно пов'язана з румейською фольклорною традищею, що ввiбрала в себе ознаки тих культур, з якими греки-руме! контактували спочатку в Криму (кримсько-татарська), а тсля переселення 1778 року - в Приазов'! (укра!нська, росшська). Мета дано! розвщки - окреслити корпус опублшованих творiв румейсько! лтератури та фольклору. Реалiзацiя поставлено! мети передбачае розв'язання таких завдань: аналiз цього корпусу на предмет перюдизацп та жанрового складу, а також огляд останшх публшацш творiв румейських лiтераторiв.
