CC BY
35
УДК 342.1:340.111.5(045)
В. В. Муж
Львiвський державний ушверситет внутршшх справ, астрант кафедри Teopii' та icTopii' держави i права
ПРАВОВА СВ1ДОМ1СТЬ ЯК МОТИВ ПРАВОМ1РНО1 ПОВЕД1НКИ
© Муж В. В., 2015
Дослщжено з теоретико-правових позиций вплив правосвiдомостi (аналiзом ii складових) на поведiнку особи.
Метою статт е дослiдження правово! свiдомостi як мотиву правомiрноl поведiнки. Проаналiзовано три блоки правосвiдомостi (когштивного, психологiчного, поведш-кового). Доходимо висновку, що правосвiдомiсть формуе в особи мотивацшш чинники до правомiрноl поведшки, пiдвищуючи так рiвень законностi у суспiльствi та спону-каючи до дотримання правопорядку.
Ключовi слова: девiантна поведiнка, правова реальнiсть, право, правове регулювання, правовий шгьшзм, правосвiдомiсть, правом1рна повед1нка, правопорядок.
В. В. Муж
ПРАВОВОЕ СОЗНАНИЕ КАК МОТИВ ПРАВОМЕРНОГО ПОВЕДЕНИЯ
Исследованы теоретико-правовые позиции влияние правосознания через анализ его составляющих на поведение лица.
Целью статьи является исследование правового сознания в качестве мотива к правомерному поведению. Проанализированы три блока правосознания (когнитивного, психологического, поведенческого). Приходим к выводу, что правосознание формирует у лица мотивационные факторы к правомерному поведению, повышая таким образом уровень законности в обществе и побуждая к соблюдению правопорядка.
Ключевые слова: девиантное поведение, правовая реальность, право, правовое регулирование, правовой нигилизм, правосознание, правомерное поведение, правопорядок.
V. V. Muzh
LEGAL CONSCIOUSNESS AS A WAY OF LAWFUL BEHAVIOR
The article dedicated to investigate from the view of the theory of Law the impact of legal consciousness through the analysis of its components on behavior of individual.
The purpose of the article is to study of legal consciousness as a way of lawful behavior. This publication was made through the analysis of three components of legal consciousness (cognitive, psychological, behavioral). We come to the conclusion that justice generates in human motivational factors to the lawful behavior, thereby expanding the level of legitimacy in society and encouraging the observance of law and order.
Key words: deviant behavior, legal reality, law, legal regulation, legal nihilism, legal consciousness, law and order.
Постановка проблеми. Громадянське суспшьство характеризуемся атмосферою правово! активносп, тобто дiевого мехашзму правового регулювання в ушх галузях суспшьних вщносин. Така атмосфера супроводжуеться впровадженням державою заходiв i засобiв, спрямованих на дотримання належно! реаизаци правових норм. Своею чергою, будь-яка реалiзацiя норм права напряму залежить вщ !х актуальности доцшьносп, зрозумшосп для населення, що виливаеться у
його поведшщ. Як правило, т норми, що позитивно сприймаються населенням, i вiдповiдно виконуються, що фактично е проявом правомiрно! поведiнки.
Безумовно, основш мотивацiйнi тенденци особистостi - справжнш ключ до 11 розумiння. Зокрема, Г. Мюррей (автор всеохопно! теори мотивацп) висловив свою позицiю таким чином: "Найголовшше, що треба вщкрити в людинi, - ... це домшантна спрямованiсть (або спрямованостi) 11 активностi, ментально!, вербально! чи фiзично!" (1951) [1, с. 167].
Саме тому виникае необхщнють дослiдження мотивiв, якi впливають на правомiрну поведшку особи. Отже, ми пропонуемо розглянути з позици теори держави i права, правову свiдомiсть в якосп мотиву до правомiрно! поведiнки.
Аналiз останнiх дослiджень та публiкацiй. Дослщженню явища правосвiдомостi та И беззаперечнш ролi у розвитку громадянського суспшьства, необхiдного засобу правового регулювання, впливу на поведшку особи зосереджена увага широкого кола науковщв, таких як Т. З. Гарасимiв, М. С. Кельман, П. М Рабшович, О. Ф. Скакун та ш. Проте, до уваги, як правило, береться поведшковий блок правосвщомосп, в якому формуються настанови на правомiрну поведшку. Зокрема, нами в данш статп пропонуеться розглянути мотиви правомiрно! поведшки, що формуються також в шших И блоках.
Наукова новизна полягае у тому, що автор один з перших доводить юнування внутршшх мотивiв формування само! правосвiдомостi у когштивному i психологiчному И блоках та з'ясовуе, яким чином щ мотиви (включаючи поведiнковий блок) виливаються у розумiння правово! свiдомостi в якосп мотиву до правомiрно! поведшки.
Мета статть Дослiдити з теоретико-правових позицш правову свiдомiсть в якосп мотиву до правомiрно! поведiнки.
Щц час дослiдження застосовано поряд з шшими метод структурного аналiзу, подшяючи правову свiдомiсть на структурнi елементи та анатзуючи мотивацiйнi чинники в кожному з них.
Виклад основного матерiалу. Порушене нами питання передбачае дослщження взаемо-зв'язку двох юридичних категорш: правосвiдомостi та правомiрно! поведшки. У цьому аспект виникае дощльнють навести та охарактеризувати згаданi поняття, на якi ми будемо опиратися в рамках науково! статтi.
Пд правомiрною розумiеться поведiнка, яка вщповщае приписам правових норм. С видом сощально! поведiнки i визначальною умовою забезпечення законностi та правопорядку, прав i свобод громадян, побудови правово! держави. До соцiально! сторони правомiрно! поведiнки належать такi !! якосп, як позитивнiсть, свiцомiсть, добровiльнiсть, здатнють задовольняти суспiльнi та особистi штереси, соцiальнi значущiсть, зовнiшнiй вияв у вигщщ дi! чи бездiяльностi, схвалення або допус-тимiсть з огляду на суспiльнi iнтереси тощо. Необхщною властивiстю правомiрно! поведiнки е !! вияв, пiцконтрольнiсть свiдомостi й вол1 Комплекс цих властивостей окреслюе межi того масиву фактичних соцiальних поведшкових актiв, якi потребують правового опосередкування, здатнi сприймати регулю-ючий вплив правових засобiв i регулюються правом [2, с. 46].
Щд правосвщомютю, зокрема професор П. М. Рабшович визначае систему понять, поглядiв, уявлень i почуттiв з приводу чинного або бажаного юридичного права, а також дiяльностi, пов'язано! з правом [3, с. 79].
Доволi значна частина науковщв (С. Л. Лисенков, А. М. Колодш, О. Д. Тихомиров, В. С. Ковальський та ш.) притримуеться позици, з якою важко не погодитися, що правосвщомють складаеться з трьох основних блоюв: когштивного (ращонального, щеолопчного), психологiчного (емотивного) i поведiнкового. Когнiтивна складова правосвщомосп представляе, в першу чергу, сукупшсть правових знань, принципiв, iдей, теорш, концепцiй, якi вiдбивають теоретичне (наукове) осмислення суб'ектами (суспшьством, соцiальними групами, особою) права, правового розвитку, правових режимiв, мехашзму та процесу правового регулювання суспшьних вiдносин. На вщмшу вiд рацiонального формування когнiтивних складових правосвщомосп, правова психолопя утворюеться стихшно на основi емпiричного, безпосереднього вщображення суб'ектами права правових явищ у виглядi суспiльно! правово! думки, правових переживань, почутпв, емоцiй, оцiнок
i та. ш. Виникнення та юнування правово! психологи пов'язане з властивютю людей безпосередньо чуттево вiдображати правове середовище, емоцiйно реагувати на правовi явища. Поведiнкову частину правосвiдомостi складають мотиви правово! поведiнки, правовi установки. Це т елементи, якi безпосередньо зумовлюють i визначають поведiнку суб'екпв права, !! напрямок, природу. Поведiнковi елементи утворюють вольову сторону правосвщомосп, синтезують рацiональнi та емоцiйнi компоненти, е одшею iз складових частин правово! поведшки [4, а 214, 215].
На нашу думку, варто придшити увагу поведшковш частинi правосвщомосп, яку ще часто називають юридично значущою настановою, що в принцип не змiнюе сутi проблеми, оскшьки вона е iндикатором формування правосвщомосп, дае також змогу проаналiзувати ставлення суспшьства чи окремих iндивiдiв до об'ективного юридичного права. Про сформоваш у свщомосп особи правовi переконання чи отримаш юридичнi знання можна робити висновки тшьки пiсля вчинення нею певних дш, що породжують юридичш наслiдки, чи реалiзацi! набутих правових знань на практищ, у сво!й повсякденнiй та професiйнiй дiяльностi. Тому важливiсть поведiнкового елемента правосвщомосп полягае також у тому, що завдяки йому правосвщомють може виступати засобом правового регулювання, брати участь в реформуванш законодавства.
Залежно вщ поведшки суб'екта в юридично значимш ситуацп (нас цiкавить саме правова поведiнка), можна оцiнити його рiвень правосвiдомостi. Отже, поведiнковий елемент е шдикатором правосвiдомостi, вiдображае правовi настро! особи, дае змогу проаналiзувати мотиви, що спонукали !! до вчинення саме так, а не шакше, тобто правомiрно (згiдно з приписами норм права).
Тому ми погоджуемося з думкою А. О. Штанько, що поведiнковi елементи правосвiдомостi безпосередньо е об'ектом i засобом правового регулювання, адже можливо впливати на поведшку людей через !х правосвщомють, формуючи вщповщш мотиви i правовi настанови. Саме вiд правосвiдомостi, а точшше вiд !! сформованостi та реформованосп залежить те, як дiятиме суб'ект - правомiрно чи протиправно; як вш здiйснюватиме свое право вщповщно до його призначення чи всупереч йому; що матиме на метк за допомогою реалiзацi! права нанести шкоду шшим учасникам суспшьних вщносин або здшснити соцiально корисний (в крайньому разi - без нанесення шкоди) вчинок [5, с. 148].
Як зазначалося вище, поведшкову частину правосвщомосп становлять мотиви правово! поведшки. Спробуемо висунути гшотезу про юнування мотиву в шших блоках правосвщомосп (когштивному, психолопчному). Правовi ще!, теорi!, концепцi! створюються людьми, але що ж може спонукати !х до накопичення правових знань та побудови догми права? Накопичення юридичних знань зумовлюеться необхщнютю перебування в суспшьсга, бути повнощнним учасником вщносин у ньому, розумшням ролi правових норм для забезпечення сво!х штереив. Таке розумiння не приходить спонтанно, а слщуе паралельно зi становленням особистосп та засвiдчуе поступовiсть формування правосвщомосп Наступне, що спадае на думку, це е суспшьне благо, бажання покращити сощальне середовище юнування за допомогою права та його регулювання. В цьому аспект проявляеться змют правосвщомосп, що характеризуеться усвщомленням щнносп права, тобто особа сприймае право як дшсно важливий регулятор вщносин, навпъ в окремих випадках як едино можливий. Однак, що змушуе !! займатися саме такою дiяльнiстю - так, як змушуе художника писати картини, архитектора моделювати, вчителя навчати тощо. Саме тут, на нашу думку, проявляються мотиви у психолопчному блощ правосвщомосп, який не тшьки формуеться стихшно через переконання, ще!, почуття, а й залежить вщ внутршнього свгту людини, !! природних здiбностей, покликань, потяпв, нахилiв та iн.
Зокрема, нахилами Штерн називае частковi прояви ентелехи особистостi, тобто !! "тенденци до здiбностi реалiзувати саму себе чи систему власних цшей" [6, с. 138]. Отже, на переднш план виступають суб'ективш бажання особистостi реалiзовуватися у правовiй сферi, якi не варто ототожнювати з потягами, оскшьки завдяки природнш волi людини, за словами Гегеля - "...людина як щось цшком невизначене сто!ть над потягами й може визначати й установлювати !х як сво!" [7, с. 33], здатна перебороти таю потяги у випадку розумшня !х абсурдносп чи в гiршому випадку неправомiрностi. Тобто, якими б шдивщуальними особливостями (схильностями, потягами, нахилами) не була надшена людина до права, вона б все ж утрималася, завдяки сво!й внутршнш волi, вщ дiяльностi, з ним пов'язано!, якби не усвщомлювала його важливостi. Своею чергою, останне е основою правово! свщомосп, щеею !! сутностi.
Правосвщомють покликана виражати бажаний результат правового регулювання в суспшьств^ Змша чи модифшащя правового стану в ньому, що забезпечуе прогностична функцiя правосвщомосп, викликаеться потребами в забезпеченнi благ та штереив особи, що зводиться в кшцевому етапi до бажання (нужди) жити.
Нужда породжуе i визначае (окреслюе) потребово-мотивацiйний простiр кожно! особистостi, але потреби i мотиви не вичерпують i не закреслюють базальну конституцiю природи нужди. Кожна потреба е частковим i конкретним задоволенням нужди (щоб не сказати фрагментарним). Так, наприклад, бiологiчна потреба в ïжi е дуже суттевою, вiтальною, але вона - лише частина, фрагмент всезагально! нужди жити [8, с. 57]. Та ж потреба в ï^i репрезентуеться в право на достатнш життевий рiвень, що з огляду наведеного, е частиною природного права на життя. Суть фундаментального права на життя полягае в його першочерговосп, важливосп, оскiльки без його дотримання втрачають змiст усi iншi права та свободи. Тому мотиви, що виникають на пiдставi нужди жити, репрезен-туються у свiдомостi в право на життя та похщне вщ нього право на достатнiй життевий рiвень. З чого напрошуеться висновок, що мотиви, вщкладеш у свщомосп та осмисленi в правовi норми, формують когнiтивний блок правосвiдомостi, що, своею чергою, дае змогу характеризувати правосвщомють (ïï умовну частину, оскшьки правосвiдомiсть е системою елеменпв, якi взаемодiють м1ж собою) як мотив до вчинення певноï дп для задоволення потреб. Оскiльки ключовим пунктом правосвiдомостi е усвiдомлення цшносп права, то така дiя повинна не заперечуватися правом. Наша позицiя полягае у тому, що ця дiя повинна визнаватися правомiрною, навгть якщо вона суперечить чинним нормам права держави (в цьому контексп тоталитарна чи авторитарна держава), оскшьки акцент робиться саме на правову державу, де повинш гарантуватися i забезпечуватися природш права людини та забезпечуватися належш правовi механiзми ïx реалiзацiï.
На нашу думку, формування мотивiв до правовоï поведiнки не належить тшьки до спонтанних рефлексивних вщображень у свiдомостi впливу чинниюв та умов правового середо-вища, з якими контактуе особа. Вони також залежать вщ отриманих нею правових знань, практики реалiзацiï цих знань, тобто, якоюсь мiрою, е результатом набутого правового досвщу особи. Оскшьки, стикаючись з конфлштною юридичною ситуащею, особа з достатнiм рiвнем право-свiдомостi здатна осмислити i виршити таку ситуацiю, опираючись на норми права. Здатнють до осмислення конфлштних ситуацiй правового характеру та процесу ï^ вирiшення формуеться здебшьшого когнiтивним блоком правосвiдомостi.
О. Ф. Скакун цшком слушно до одного з мотивiв правомiрноï поведiнки вщносить: переконанiсть у справедливостi i корисносп приписiв правових норм [9, с. 457], що е фактичною ознакою правовоï свщомосп, яка виражаеться у ставленш до чинного права, а також в усвщомленш його цшносп (у цьому випадку при вщповщносп засад природного i позитивного права).
Недарма професор Т. З. Гарасимiв до сфери девiантноï поведiнки вщносить правовий нiгiлiзм, зневагу до закону та пропонуе ïx мiнiмiзувати для врегулювання соцiальниx дилем [10, с. 308, 309]. Тобто, проглядаючи i аналiзуючи зворотний зв'язок деформацiï правосвщомосп та девiантностi, не помилимося, якщо правову свщомють будемо вiдносити до сфери правомiрностi.
Термiн "правосвщомють" спонукае нас до ïï розумшня як процесу, що вщбуваеться на свщомому рiвнi, тобто осмисленого, емоцiйного, теоретичного та ш. Процесу, що полягае в розумовш активностi сприйняття правового середовища. Саме тому дослщження правосвщомосп може наштовхуватися на спротив, якщо виходить за межi свiдомого - те, що психологи, фшософи розглядають як "несвщоме".
Псиxоаналiтичний погляд на несвщоме пщкреслюе iррацiональну, алогiчну природу його функцюнування. Аналiтики пiдкреслюють, що те, що знаходиться в несвщомому, потрапляе туди за вщповщними мотивами, i змют несвiдомого впливае на мотиви щоденноï поведiнки людини [11, с. 113]. А оскшьки ми дослщжуемо правову свщомють як мотив правомiрноï поведшки, то напрошуеться гшотеза щодо розумшня правовоï свiдомостi як категори, яка мiстить несвiдомi компоненти зв'язку особи з правовим середовищем.
На противагу психоаналгтичному погляду, когштивний полягае у вiдсутностi якiсноï рiзницi м1ж несвiдомими та свiдомими процесами. Зг1дно з ним, пiзнавальнi процеси е несвiдомими, тому що вони не можуть проходити на рiвнi свiдомостi, або тому, що вони стали з часом дуже рутинними i автоматичними. Психологи наводять приклад: друкуючи на машинцi, знаходячи букви на клавiатурi, ми
дiемо автоматично, не беручи до уваги цей процес. Також багато з наших культурних догматiв було засвоено саме таким пщсвщомим шляхом, так що вони не можуть !х озвучити як переконання, та змют несвщомого утримуеться там не з мотивацшних причин [11, с. 113].
У контексп правосвiцомостi ми не можемо погодитися з такою позищею щодо вщсутносп мотивацi!, навiвши простий приклад за аналогiею. Викидання обгорток вщ морозива у смiтник в громадському парку для законослухняного громадянина з часом перетворюеться на мехашчний процес, пщ час якого не осмислюеться правова норма чи норма морал^ яка вимагае таких дй. Проте "у минулому" ця норма пройшла стацiю пiзнання (засвоення, вивчення), усвiдомлення !! значимостi та закршлення у свiцомостi особи, тобто фактично вiдобразилася на !! правосвiдомостi, виконання яко! (норми) з часом не вимагае застосування штелектуально! розумово! активносп. У цьому ракурсi мотивацш поведшки, на нашу думку, все ж е присутня на еташ усвщомлення значимостi норми, оскiльки на цш стацi! формуеться бачення ролi для сустльства в результатi !! виконання. Отже, на цьому приклацi ми показали, як правова свщомють охоплюе несвiдомi аспекти юридично! активностi особи та навпъ у цьому випадку стае мотивом поведiнки у межах правово! норми.
Рiвень правосвiдомостi впливае на вибiр цiлi i засобiв, розподiляючи виникаючi в суб'ектiв бажання на правомiрнi та протиправнi, сприяючи формуванню правильних уявлень про можливi результати використання суб'ективних прав, дотримання i виконання обов'язкiв. В результат правова свiдомiсть сприяе формуванню звичок поведiнки, якi приводять до того, що сощально-корисний варiант поведiнки суб'ект вибирае майже автоматично. При цьому здатнють до вибору правомiрних цшей i засобiв незалежно вiд ситуацп забезпечуе правосвiдомiсть, яке характеризуеться правильною загальною уявою щодо правомiрного i протиправного, знанням вимог i заборон права, переконанням в необхщ-носп !х беззаперечного дотримання та виконання [12, с. 93].
Висновки. Пщсумовуючи викладене, зазначимо, що правосвщомють е не тшьки якюною основою правового регулювання, а й важливим чинником його реалiзацi!, завдяки формуванню у свщомосп особи, суспшьства мотивацшного чинника правомiрно! поведiнки, слугуючи при цьому детермшантом "юридичного оздоровлення суспiльства" - пщвищення рiвня законностi та дотри-мання правопорядку.
Перспективи подальших дослiджень у цьому напрямку полягають в аналiзi мотивацп у видах правосвiдомостi як за суб'ектами, так i за глибиною вщображення правово! реальностi, причому значну увагу варто придшити саме правовим мотивам колективу.
1. Горд1енко В., Копець Л. Психология особистост1 в бюграф1ях, под1ях, портретах: навч. поаб. для студ. вищ. навч. закл. /В. Горд1енко, Л. Копець. - К.: Вид. д1м "Киево-Могилянська академ1я", 2007. -304 с. - Б1блюг.: с. 302-303. 2. Юридична енциклопед1я: в 6 т. / редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова редкол.) та т. - К.: "Укр. енцикл. ", 1998 - Т. 5: П-С. - 2003. - 736 с. 3. Рабтович П. М. Основи загальног теорИ права та держави: навч. поаб./П. М. Рабтович. - Вид. 8-ме, стереотипне. - Х. : Консул, 2005. -160 с. 4. Теор1я держави 7 права: тдручник / С. Л. Лисенков, А. М. КолодШ, О. Д. Тихомиров, В. С. Ковальський; за ред. С. Л. Лисенкова. - К: Хртком 1нтер, 2005. - 448 с. 5. Штанько А. О. Правосв1дом1сть та гг роль у формуванш правовог повед1нки / А. О. Штанько // Держава 7 право. Юридичт 7 полтичт науки. - 2009. - Вип. 43. - С. 144-152. 6. Психология индивидуальных различий. Тексты / под ред. Ю. Б. Гиппенрейтер, В. Я. Романова. - М. : Изд-во Моск. ун-та, 1982. - 320 с. 7. Гегель Георг Выьгельм Фр1др1х. Основи фтософп права, або природне право 7 державознавство / пер. з шм. Р. Осадчука та М. Куштра. - К.: Юшверс, 2000. - с. 336. - Парал. тит. арк. шм. 8. Психолог1чн1 чинники самодетерм1нацИ особистост1 в осв1тньому простор¡: колективна монограф1я / [С. Д. Макси-менко, Г. В. Куценко-Лада, Н. В. Пророк та т.]; за ред. С. Д. Максименка. - Шровоград: 1мекс-ЛТД, 2013. - 400 с. 9. Скакун О. Ф. Теор1я права 7 держави: тдручник / О. Ф. Скакун. - 4-те вид., допов. 7 перероб. - К.: Алерта, 2013. - 524 с. 10. Фыософема дев1антног повед1нки: монограф1я / Т. З. Гарасим1в. -Льв1в: Льв1вський державний утверситет внутрш^х справ, 2014. - 356 с. 11. Первин Л., Джон О. Психология личности: Теор1я и исследования / пер. с англ. М. С. Жамкочьян под ред. В. С. Магуна. - М. : Аспект Пресс, 2000. - 607 с. 12. Бреднева В. С. Уровни правосознания и юридическая деятельность: монография / В. С. Бреднева. - Южно-Сахалинск: СахГУ, 2010. - 164 с.
