CC BY
58
УДК 340.12
С. О. Мокеенкова
Львiвський державний ушверситет внутрiшнiх справ, астрант кафедри Teopii' та icTopii' держави i права
АНТРОПОЛОГ1ЧНО-ПРАВОВ1 ДЕТЕРМ1НАНТИ ПРАВОУТВОРЕННЯ
©Мо1сеенкова C. О., 2015
Дослщжено основн антропологiчно-правовi детермiнанти процесу правоутво-рення. Проаналiзовано та зведено в цiлiснiсть погляди мислителiв та науковщв щодо даноТ проблематики. Визначено мкце правосвiдомостi, правових цiнностей, правового менталггету, правових iдей та сощокультурних умов в процесi формування права.
Ключовi слова: правоутворення, правогенез, философия права, антрополопя права.
С. А. Моисеенкова
АНТРОПОЛОГИЧЕСКИ-ПРАВОВЫЕ ДЕТЕРМИНАНТЫ
ПРАВООБРАЗОВАНИЯ
Исследованы основные антропологически-правовые детерминанты процесса правообразования. Проанализированы и сведены в целостность взгляды мыслителей и ученых по этой проблематике. Определено место правосознания, правовых ценностей, правового менталитета, правовых идей и социокультурных условий в процессе формирования права.
Ключевые слова: правообразование, правогенез, философия права, антропология права.
S. О. Moiseenkova
LEGAL AND ANTHROPOLOGICAL DETERMINANTS OF THE GENESIS OF LAW
The article analyzes the main legal and anthropological determinants of the genesis of law. The views of thinkers and scholars on this subject are analyzed and summarized. The place of justice, legal values, legal mentality, legal ideas and cultural conditions for the formation of law are defined.
Key words: law-making, law genesis, philosophy of law, legal anthropology.
Вступ. Правоутворення e складним феноменом, на який лею чи шшою мiрою впливають рiзноманiтнi чинники. Антрополопчш основи права е одними i3 детермшант процесу правоутворення. Тому вщмшш ознаки природи людини повинш бути враховаш при дослщженш правових явищ, зокрема правоутворення. У системi основ права ix вважають зовнiшнiми (на вiдмiну вщ внутршньоправових) та природними (на вiдмiну вщ соцiальних, створених самою людиною) детермшантами, пов'язаними з укорiненiстю права у природi або буттi людини [23, с. 42].
Тож в умовах реформування правово! системи Укра!ни та зближення !! з европейськими стандартами актуальним е урахування суб'ектом правотвiрно! та правозастосовно! дiяльностi не тшьки вимог юридично! технiки та догм права, а й юнуючих потреб, штереив iндивiдiв та соцiуму, особливостей правово! психологи. Крiм того, цей напрямок дослщжень вiдкриваe новi можливосп у прогнозуваннi розвитку рiзних сощальних феноменiв, зокрема правосвiдомостi.
Аналiз останшх дослiджень. Розкриття антропологiчного змюту права можна зустрiти в працях таких науковцiв, як А. Бачинш, В. Бiгун, М. Братасюк, А. Заець, М. Козюбра, В. Копейчиков, С. Максимов, М. Онiщенко, П. Рабiнович, С. Сливка, I. Усенко, В. Шаповал та iн. Дослщженням питань правоутворення займались Н. Абдулаева, С. Алексеев, А. Богамцера, Ю. Бошицький, Н. Вопленко, О. Калшш, В. Карташева, Д. Керiмов, I. Лихолат, М. Марченко, О. Мурашин,
A. Мусатян, А. Нашиц, Н. Оношко, А. Пiголкiн, А. Посашкова, О. Соколова, В. Степанян,
B. Трофiмов та iн. Однак, незважаючи на вагомi теоретичнi напрацювання як з проблематики антропологи права, так i з дослщження рiзних аспекпв правоутворення, варто зазначити, що в наущ питання антропологiчних засад правоутворення залишаеться недослiдженим, а зустрiчаються лише окремi висновки щодо дано! науково! проблеми.
Мета. Мета статтi - дослщити антропологiчно-правовi засади процесу правоутворення.
Виклад основних положень. Як слушно зауважив М. Шеллер, усi сощальш iнститути (мова, релiгiя, наука, держава), зокрема i право створенi зусиллями людини, И розумом та волею для власних потреб. Не юнуе жодного сощального iнституту, який би юнував сам для себе [34, с. 57]. Людина е рушшною силою змiн у суспiльствi, вона постшно прагне розширити межi впливу на закони природи, що веде до цившзацшного розвитку, розвитку антропосфери.
На вщмшу вщ тварин, поведшка яких керуеться суто природними шстинктами, е бiологiчно визначеною та переважно не залежить вщ навколишньо! дшсносп, людина сама будуе сво! зв'язки з оточуючим свiтом, на власний розсуд створюе сво! умови юнування. Органiзацiя людини е дуже складною: вона надшена можливостями до мислення, аналiзу, до створення нового. Людина сама е будiвничим свого життя. Тому вона прагне до визначеносп насамперед завдяки гарантiям, що полягають у ставленш до не! шших суб'ектiв (пiдтвердженням цьому е прагнення людей до об'еднання у стльноти, створення ам'!, роду, племенi, громади чи народу задля гарантiй безпечносп та визначеностi свого iснування, надшносп партнерiв в межах тако! сощально! спiльноти, i, в той же час, недовiра, а, можливо, i страх до чужинцiв). З шшого боку, в силу свое! бюлопчно! нестабiльностi людина не може покладатися лише на природнi закони юнування, i тому визнае необхiднiсть створити для себе умови стабшьносп, самостшно виробити певнi правила [8, с. 128].
Л. В. Петрова зокрема обгрунтувала концепщю, згiдно з якою особа е першоджерелом права. Право народжуеться у людиш; через сво! вщчуття людина усвiдомлюе право, його щннють. На думку автора, свобода забезпечуе автономда особистостi, а можливють реалiзацi! тако! автономi! залежить вщ соцiально-полiтичних умов [26, с. 35, 36].
Пюля свого народження людина продовжуе розвиватись як оргашчно, так i взаемодiючи з навколишнiм середовищем. Про цю специфiчну рису людського оргашзму вказуеться у роботах сощолопв П. Бергера та Т. Лукмана [4, с. 86-89]. Така взаемодiя мае рiзнi форми i е рушшною силою багатьох процешв. В. Бачинш вводить термш «трансгресивнють» як спошб людини переступати за межi дозволеного i звичного. Ця здатнють втiлюеться в життя як творчють, готовнiсть вийти за межi зрозумшого i вiдомого, розширити знання, здшснити вiдкриття нового i при цьому це те, в чому людина вщчувае необхщнють. Проходячи цей шлях, створюються продукти людського розуму, серед яких i рiзнi форми творчосп, зокрема новi науковi вiдкриття, новi пояснення свiтопорядку, а також правотворчють [3, с. 27-39].
Правоутворення можна охарактеризувати як об'ективний процес, обумовлений трангресив-ною поведшкою людини, за допомогою якого виражаються штереси сощуму. Такi завдання не можуть бути забезпечеш в необхiдному обсязi релшею та мораллю, а тому i виникло право як особливий суспшьний регулятор [8, с. 161].
У цьому контексп ми розглядатимемо рiзнi антропологiчнi основи права у !хнш новiй якостi, а саме оцшимо !х значення у процесi правоутворення. Зокрема слщ згадати правосвiдомiсть, правовi цiнностi, правовий менталiтет, правовi ще!, правову волю, а також зв'язок права з сощокультурними умовами.
Так, на думку А. Зайця, правова регулящя опосередкована такими умовами: бюлопчною сутнютю людини та !! усвщомленим буттям, а також умовами сощального ствюнування. Саме вони i викликають потребу та можливiсть соцiально! регуляци суспiльних вiдносин [12, с. 47-58].
Правогарш фактори впливають на процес утворення правових норм не безпосередньо, а через людську свiдомiсть. Впливаючи на психжу людей, вони призводять до виникнення правових уявлень, щей, почутпв, тобто сприяють формуванню правосвiдомостi [28, с. 16]. Суб'ективна свiдомiсть е своeрiдним фокусом, в якому зосереджуеться дiя усiх факторiв правоутворення [18, с. 284].
Саме тому процес виникнення i формування права безпосередньо пов'язаний iз свщомою дiяльнiстю суб'екпв соцiальних вiдносин. Однiею iз форм суспшьно! свiдомостi е правосвiдомiсть, яка, безумовно, знаходить свое вщображення у нормi права. Власне правосвiдомiсть вважають iдейним джерелом права [19, с. 13].
Правосвщомють вiдiграе ключову роль у генезису функцiонуваннi i розвитку права як системи правових вщносин i правово! дiяльностi. Важливим е висновок про те, що у право-свiдомостi вiдображаються не тшьки iснуючi правовiдносини, але i и суспiльнi вiдносини, якi потребують правово! регуляци [10, с. 75].
Щц правосвiдомiстю розумiють багатоаспектне явище, яке складаеться з таких компонента: рацюнальний (погляди, ще!, уявлення про право); психолопчний (емоци, спричиненi правом i виражають певне ставлення до чинного або бажаного права); поведшковий (настанова на певну поведшку в правовш сферi) [16, с. 92].
Традицшно iснуе розумiння, що правосвiдомiсть е певним вщображенням правово! дiйсностi. Але визнаеться також вплив правосвiдомостi на процес створення правових норм. Так, В. Бурмистров зазначае, що правосвщомють як форма суспшьно! свщомосп мае випереджати законодавчу дiяльнiсть держави. На його думку, правосвщомють мае потенщал творчого впливу на удосконалення правових норм. З шшого боку, можливе iснування у масовiй правосвiдомостi застарших стереотипiв мислення, недовiра та страх, яю стримують прогресивнi тенденцi! розвитку права [7, с. 15].
Крiм того, Ю. Калиновський, аналiзуючи структуру правосвщомосп, робить висновок, що сам процес створення та реалiзацi! законодавчого акта е квштесенщею iнституцiйного та нешституцшного (буденного) рiвнiв суспiльно! правосвщомосп [16, с. 98].
В. Сапун вщносить рiвнi та структурнi елементи правосвщомосп (масово!, професiйно!, науково!) до загальносощальних елементiв правоутворення. При цьому В. Сапун зазначае, що правосвщомють е в основi формування права та присутня лею чи шшою мiрою на вшх його етапах i стадiях, а ступiнь залучення правосвiдомостi на рiзних етапах правоутворення змшюеться. Автор також зазначае, що на етат правоутворення масова правосвщомють усвщомлюе передумови правового регулювання тих чи шших суспiльних вiдносин, защкавленють соцiально! групи у виглядi намагання розробити i прийняти вiдповiдний закон [29, с. 384-386].
Слщ також додати, що в концепци природного права кожнш людинi притаманне «пережи-вання природного права», або природна правосвiдомiсть. I. 1ль!н описував природну правосвщомють, яка живе в душi ще до появи позитивного права, коли ще немае ш писаного закону, ш звичаю, i жоден авторитет не висловився про правильнють поведшки. А правотворчостi, на його думку, генетично передуе на!вне i напiвсвiдоме переконання в тому, що не кожне зовшшне дiяння людей е допустимим, що деяю вчинки е неприйнятними, а також е вщчуття справедливостi, такi переконання ще не знають ш права, ш моралi i е основою закону i звичаю [14, с. 155, 156].
Сам процес правоутворення подшяють на таю етапи: виникнення сощально!, економiчно!, полiтично! потреби правового регулювання певного виду сощальних вщносин, усвщомлення тако! потреби у правосвщомосп людей, i - правозакрiплення, тобто визнання державою певних суспшь-них вщносин i прийняття нормативно-правового акту, яким встановлюють юридичш норми. Отже, перший етап мае об'ективний характер, другий - суб'ективний i вольовий [13, с. 203].
У правотворчосп як складовш процесу правоутворення розрiзняють також професшну та наукову правосвщомють суб'екта нормотвiрно! дiяльностi. Крiм того, умовно видшяють декiлька рiвнiв правоутворення, де перший рiвень - це розвиток права у виглядi правосвщомосп, який вщбуваеться пiд впливом рiзноманiтних правотвiрних чинникiв, другий рiвень вщображае виникнення права у формi конкретних правовiдносин, на третьому рiвнi здiйснюеться формалiзацiя норми права (правотворчють) [32, с. 294].
В. Копейчиков також видшяе гносеологiчний рiвень правоутворення, на якому процес виникнення i розвиток права вщбуваеться у формi правосвщомосп [11, с. 118].
Розглядаючи правоутворення як взаемодда об'ективних i суб'ективних факторiв суспiльного розвитку В. Степанян зазначае, що саме в процес тако! взаемоди формуеться правосвщомють та воля народу, якi, своею чергою, проявляються через шдивщуальну та колективну правосвщомють i волю правотворчих суб'екпв (правотворча воля). У подальшому ця воля об'ективуеться у законо-давчому актi [ЗО, с. 28].
М. Лубська також характеризуе правову свщомють як духовно-культурний детермiнант права. Правосвщомють, на !! думку, е сукупнютю уявлень людей про правову дшснють та е щейно-щннюною основою права [21, с. 11].
1снуе думка, згiдно з якою право i правосвiдомiсть не створюють один одного, а формуються в об'ективних умовах i взаемоддать. При цьому право впливае на правосвщомють (складае уявлення члешв суспшьства про належний правопорядок) ^ навпаки, правосвщомють впливае на право, визначае практику правозастосування, обумовлюе нормотворчу дiяльнiсть держави, характер правореалiзацi! тощо [31, с. 272].
Тобто, можна зробити висновок, що у процес правоутворення на рiзних його етапах е бшьше або менше виражеш вiдповiднi види правосвщомосп (iндивiдуальна, групова, суспiльна), а сама правосвщомють е важливою складовою процесу формування права.
Продуктом свщомосп е цшносп. Цiннiсний аспект полягае в утвердженш правом певних щей, щнностей, визнаних суспiльством (таких, як гумашзм, справедливiсть, соцiальна свобода, демократа тощо), а самi цiнностi вдаграють роль соцiокультурного орiентиру.
Завдяки щнностям формуються цiлi та мотиви рiзного рiвня, визначаеться механiзм та засоби !х забезпечення, одним з яких е право. Т. Парсонс зазначае, що цшносп - це найвищi принципи, як виробляе соцiальна система для забезпечення едносп та цшюносп, саморегуляцi! та консенсусу як в рiзних пiдсистемах, так i в системi загалом [25, с. 30].
Крiм того, В. Бiгун подшяе право на суще (що е) i належне (що повинно бути). Право, на його думку, постае як прояв надежного, а процес шзнання розкриваеться за такою схемою: шзнання свiту i його щннюно-нормативне вiдображення у правi - шзнання права - i знову шзнання свпу. Отже, на його думку, право потенцшно е iнструментом трансформацй сущого в належне [5, с. 27].
Цшнюний аспект правоутворення описуе також В. Нерсесянц у своему визначенш правоутворення. На думку вченого, правоутворення - це "процес фактичного складання та визнання тих чи шших суспшьних вщносин i взаемозв'язюв людей та !х об'еднань в якосп "нормальних" i "правильних" з погляду пашвних в певному суспшьств матерiальних життевих вiдносин i вщповщних !м iдей, щнностей" [24, с. 344, 345].
Крiм того, О. Калшш, характеризуючи правоутворення, вводить поняття «внутршне джерело права» як складову частину процесу правоутворення i характеризуе його як здатнють суспшьства до нормативного вщтворення свое! щннюно! системи. У структурi поняття «внутрiшне джерело права» автор видшяе внутрiшнi та зовшшш фактори правоутворення. До перших вщносить цiннiсну систему суспiльства. До других - полгтичш, економiчнi та сощальш фактори правоутворення (вщповщно вщбуваеться штучний i природний щннюний вiдбiр) [15, с. 65, 66].
Слщ також зазначити, що процес формування правових норм неможливий без психолопчних акпв волi людей, як пропонують та затверджують цi норми. Навгть представники позитивiзму у праворозумшш вважали право продуктом свiдомо! дiяльностi представникiв панiвного класу, якi надшеш законодавчими повноваженнями [6, с. 18].
Крiм правосвiдомостi, до духовно-культурних детермшант права вiдносять такi соцiально-духовш явища, як правовий менталiтет та правовi iде!.
Правовий менталiтет розумдать як глибокий пласт суспiльно! свщомосп, який виступае «духовно-психологiчним» варiантом права, або, шакше кажучи, правовим духом. Людина, при цьому, створюе та вщтворюе сощально-правову реальнiсть як в ходi самоорганiзацi! людства, так i в результатi свiдомо! iнтелектуально! дiяльностi [21, с. 11, 12].
Крiм того, визнаеться вольовий характер права, який полягае у вираженш в ньому суспшьних, групових, шдивщуальних штерешв. У правi втiлюеться воля, змютом яко! е вiдповiдний iнтерес, а дiяльнiсть людини в усiх сферах залежить вщ волi. 1деальною вважають модель, коли держава через правотворчють пщносить суспшьш, груповi та шдивщуальш iнтереси до рiвня закону, ураховуючи принципи права [2, с. 203].
Правову волю вщносять до рацюнальних елеменлв суспiльно! свiцомостi. Вона скеровуе суб'екпв правотворчостi та правозастосування на вироблення потрiбних суспiльству законiв, !х реашзащю, а також гальмуе скочування правосвщомосп до маргiнальних установок та правового шгшзму [16, с. 98]. Розглянемо позищю щодо становлення права вщповщно до формування нацемоцiонально! рацiонально! регуляци поведшки. Так, на рiвнi шдивща до певно! дiяльностi людину спонукае воля, яка зв'язуе розум та дда. По-перше, воля блокуе поведшку, продиктовану емоцю-нальною регуляцiею у випадку рацiонально! заборони, а також змушуе до дi! у випадку вiдсутностi емоцшно! детермшаци чи всупереч !й [33, с. 9, 10]. Тобто, регулящею поведiнки iндивiда е рацюнально-вольова складова, оскiльки воля е мехашзмом самопримушення людського шдивща.
Однак, враховуючи суб'ективнють всiх людських вщчутпв, слiд сказати, що таю правовi iде! та правовi вщчуття е загальними, розмитими, а також не завжди е достатня впевненють щодо !х правильностi та ушверсальносп. Тому пiсля правового почуття, як зазначае Н. Пилюгша, здшсню-еться ршення (щодо того, що е правом), яке е суто шдивщуальним [27, с. 38].
Право юнуе в системi соцiокультурно! реальностi. Культуру розглядають i як результат, i як регулятор дiяльностi людей [20, с. 106].
Культура мае сощально-успадкований характер. Вона зумовлюеться конкретними сощальними та iсторичними обставинами. Основою культури е iде!, цiнностi, якi моделюють людську поведiнку та мiстять певш ознаки нормативностi. Нормативнiсть - це ушверсальна властивiсть; вона координуе та забезпечуе дшльнють iндивiцiв, врештi-решт, iнституцiоналiзуе суспiльнi вщносини, в результатi чого з'являються об'ективш правила поведiнки та мехашзм !х забезпечення [22, с. 8-10].
Проводячи паралелi iз розвитком культури, А. Клименко зазначае, що формування власне трудово! дiяльностi, виробництва та обмшу як способу коопераци мiж людьми диференцiювало культурнi норми на моральш, релiгiйнi, правовi, етшчш та iншi види. Автор констатуе, що норми культури склали основу для вшх шших нормативних систем: норм морали релiгi!, права, звича!, традицiй тощо. Усi вони, будучи нормами культури, лише отримують певш новi якосп, якi вiдрiзняють !х мiж собою. Вiдповiдно, !х (зокрема i права) сутнiсний змiст визначаеться ключовими в культурi iдеями та уявленнями. Схематично такий пщхщ можна зобразити так: сформоване внаслщок ефективно! соцiально! практики правило поведiнки, перш за все, закршлюеться як культурна норма i лише потiм набувае пе! чи iншо! форми: морального обов'язку, релтйно! повинностi, правово! потреби i т. д. [17, с. 32].
Цим можна пояснити багато спшьного iз визнанням конкретних дiянь грiхом та злочином (вбивство, крадiжка, насильство тощо). У багатьох суспшьствах вiдбуваеться узаконення релiгiйних норм, наприклад, визнають вихщним днем великi релшйш свята. Прикладом надання релiгiйним нормам правового змюту е мусульманське право [13, с. 206].
Висновки. Правотвiрними чинниками в антрополопчному вимiрi можна назвати правосвщомють, правовi цшносп, правовий менталiтет, правовi iде!, а також правову штущш, правовi емоци, юридичний шсайт та iн. На антрополопчний вимiр правоутворення також впливае соцюкультурне середовище. Згаданi властивостi разом з формально-лопчним мисленням сприяють формуванню у суб'екта правотворчосп розумiння юридично! потреби. Пiсля такого усвiдомлення, правова воля активiзуе процес творення норми права, а правовi цiнностi вщграють роль соцiокультурного орiентиру. У правоутворенш на рiзних етапах присутнi шдивщуальна, групова, суспiльна право-свiдомостi, включаються шту!тивш механiзми. Розкриття сутi антрополопчних основ правогенезу допоможе у формуванш цiлiсно!, системно! iерархi! юридичних потреб суспшьства, оперативного реагування на новi запити щодо удосконалення правово! системи, приведення !! у вiдповiднiсть до юнуючих реалiй, а також розширить шструменти конструктивного людського впливу на правотвiрнi процеси.
1. Агафонова Е. А. Юридическая антропология: концептуальные идеи и принципы: дисс. ... канд. юрид. наук: 12.00.01 / Елена Алексеевна Агафонова; [Место защиты: Рост. юрид. ин-т МВД РФ]. -Ростов-на-Дону, 2009. - 145 с. 2. Волинська О. Проблеми теорИ' держави 7 права: навч. поаб. / О. Волинська, Т. Гарасим1в. - Льв1в: ЛьвДУВС, 2010. - 415 с. 3. Вачинин В. А. Антропосоциологические проблемы права: методология и эмпирия /В. А. Бачинин // Правоведение. - 2001. - № 3. - С. 27-39.
4. Бергер П., Лукман Т. Социальное конструирование реальности. Трактат по социологии знания / П. Бергер, Т. Лукман. - М. : Медиум, 1995. - 323 с. 5. Б1гун В. С. Антрополог1я, аксюлог1я та соцюлог1я права. До питання про праворозумтня / С. Б1гун // Часопис Кшвського университету права. - 2005. -№ 4. - С. 23-32. б. Братусь С. Н. Юридические лица в советском гражданском праве: понятие, виды, государственные юридические лица / С. Н. Братусь // Всесоюзный институт юридических наук Минюста СССР. - М. : Юрид. изд-во Минюста СССР, 1947. - 364 с. 7. Бурмистров В. А. Место и роль правовой культуры в становлении правового государства /В. А. Бурмистров. - Симферополь: Таврида, 1996. - 188 с. 8. Гриценко Г. Д. Право как социокультурное явление (Философско-антропологическая концепция) / Г. Д. Гриценко: дисс. ... д-ра филос. наук: 09.00.13. - Ставрополь, 2003. - 407 с.
9. Дробязко С. Г. Правообразование, правотворчество, правоустановление, их субъекты и принципы / С. Г. Дробязко // Право и демократия: Сб. научних трудов. - М. : 2003. - Bun. 14. - С. 15-34.
10. Ершов Ю. Г. Философия права: учеб. пособие / Ю. Г. Ершов. - Екатеринбург: Уральская академия государственной службы, 2011. - 240 с. 11. Загальна теор1я держави i права: навч. поаб. / М. КолодШ, В. В. Копейчиков, С. Л. Лисенков та iншi; За ред. В. В. Копейчикова. - К: Юртком 1нтер, 2000. - 320 с. 12. Заець А. П. Бюсощальн передумови регуляцп у суспiльствi та формальн сощальш атрибути права (iсторико-гносеологiчний аспект) / А. П. Заець // Втник Академп правових наук Украгни. 1997 р. №1(8). - Х.: Право, 1997. - С.47-58. 13. Змiевська С. Деяш актуальн питання правоутворення / С. Змiевська // Втник Академп правових наук Украгни. - 01/2006. - №1(44). -С. 201-207. 14. Ильин И. А. О сущности правосознания /И. А. Ильин // Собр. соч. : в 10 т. - М., 1994. -Т. 4. - 576 с. 15. Калинин А. Ю. Правообразование в России: понятийно-категориальный и структурно-функциональный состав (историко-теоретическое исследование): дисс. ... д-ра юрид. наук: 12.00.01 / Алексей Юрьевич Калинин. - СПб., 2010. - 529 с. 16. Калиновський Ю. Ю. Структура правосвiдомостi: фтософсько-правова рефлекая / Ю. Ю. Калиновський // Втник Нащональног юридичног академп Украгни iменi Ярослава Мудрого. - 2010. - № 5. - С. 92-100. 17. Клименко А. М. Источник права как проявление сущности правовой действительности (фшософско-культурологический аспект) / А. М. Клименко: дисс. канд. филос. наук: 09.00.13. - Ставрополь, 2006. - 181 с. 18. Коркунов H. М. Лекции по общей теории права /H. М. Коркунов. - СПб.: Юридический центр Пресс, 2003. - 428 с. 19. Косович В. М. Джерела (форми) права - загальнотеоретична характеристика / В. M. Косович // Проблеми правотворення i захисту прав людини в Украт. Матерiали XI регюнальног науково-практичног конференцИ' (13-14 лютого 2009 p.). - Львiв, 2003. - С. 13-14. 20. Крёбер А., Шакхон К Культура: образ концепций и определений / А. Крёбер, К. Кчакхон. - M.: Наука, 1964. - 380 с. 21. Лубська М. В. Антрополоачн i сощокультурю основи правогенези / M. В. Лубська // Втник Кшвського нащонального утверситету iм. Тараса Шевченка. Фiлософiя. Полiтологiя. - К: КНУ iм. Тараса Шевченка, 2010. - Bun. 94-96. - С. 11-15. 22. Лубська M. В. Право в системi культури / М. В. Лубська /Втник Кшвського нащонального утверситету iм. Т. Шевченка: Фiлософiя. Полтолоая. -2010. - Bun. 98. - С. 8-11. 23. Максимов С. До питання про засади права: спроба систематизацИ' / С. Максимов // Право Украгни. - 2011. - № 8. - С. 38-45. 24. Нерсесянц В. С. Право и закон. Из истории правовых учений / В. С. Нерсесянц. - M. : Наука, 1983. - 366 с. 25. Парсонс Т. Общетеоретические проблемы социологии / Т. Парсонс // Социология сегодня. Проблемы и перспективы. - М.: Прогресс, 1965. - 310 с. 26. Петрова Л. В., Трофименко В. А. Духовна природа права : фтософсько-антропологiчний пiдхiд / Л. В. Петрова, В. А. Трофименко // Проблеми законностi: респ. мiжвiд. наук. зб. - X., 1999. - С. 35-43. 27. Пилюгина Н. С. Антропологический метод познания права: теоретико-правовой анализ: дисс. ... канд. юрид. наук: 12.00.01 / Н. С. Пилюгина. - Краснодар, 2009. - 162 с. 28. Сайфулта Ю. В. Правоутворення як форма виникнення та буття права /Ю. В. Сайфулта //Митна справа. - 2011. - № 2 (74). - С. 14-18. 29. Сапун В. А. Механизм правообразования и правотворчества: проблемы соотношения и демократизации / В. А. Сапун // Юридическая техника. - 2014. - № 8. -С. 383-386. 30. Степанян В. В. Теоретические проблемы правообразования в социалистическом обществе / В. В. Степанян. - Ереван: Изд-во АН Арм ССР, 1986. - 183 с. 31. Теорiя держави i права: Академiчний курс: тдручник / за ред. / О. В. Зайчука, Н. М. Онщенко. - К: Юртком 1нтер, 2006. - 688 с. 32. Теорiя держави i права: тдручник: пер. з рос. / О. Ф. Скакун. - 2-ге вид. - X. : КОНСУМ, 2005. -656 с. 33. Шалютин Б. С. Правогенез как фактор становления общества и человека [Текст] / Б. С. Шалютин //Вопросы философии. - 2011. - № 11. - С. 14-26. 34. Шелер М. Избранные произведения / пер. с нем.; сост., науч. ред., предисл. А. В. Денежкина; послесл. Л. А. Чухиной. -М.: Гнозис, 1994. - 490 с.
