CC BY
81ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК МІЖ РІВНЕМ РУХОВОЇ АКТИВНОСТІ І ФІЗИЧНИМ ЗДОРОВ’ЯМ ЧОЛОВІКІВ
18-25 РОКІВ
Любомир Маланюк Львівський державний університет фізичної культури Прикарпатський національний університет ім. В. Стефаника
Анотація. За показниками крокометрії визначено три рівні звичної рухової активності чоловіків: низький, середній і високий. Розглянуто функціональні особливості представників, які мають різні рівні рухової активності. Встановлено взаємозв’язок між рівнем звичної рухової активності і рівнем фізичного здоров’я чоловіків 18-25 років.
Ключові слова: рівень рухової активності, фізичне здоров’я, чоловіки 18-25 років, крокометрія Аннотация. Маланюк Л. Взаимосвязь между уровнем двигательной активности и физическим здоровьем мужчин 18-25 лет. По показателям шагометрии определено три уровня привычной двигательной активности мужчин: низкий, средний и высокий. Рассмотрены функциональные особенности представителей, имеющих разные уровни привычной двигательной активности У становлена взаимосвязь между уровнем привычной двигательной активности и уровнем здоровья мужчин 18-25 лет.
Ключевые слова: уровень двигательной активности, физическое здоровье, мужчины 18-25 лет, шагометрия Annotation. Malanyuk L. Correlation between physical activity level and physical health of 18-25 years old men.
Three levels of daily living activity, namely high, moderate, and low, were identified through the use of pedometry. Functional characteristics of the men with different levels of physical activity were identified. Correlation between the level of daily living activity and health status was established for 18-25 years old men.
Keyword: level of physical activity, physical health, 18-25 years old men, pedometry.
Вступ.
Проблема формування, зміцнення і збереження індивідуального здоров’я лишається актуальною і на сьогодні [4]. Для її вирішення застосовуються різні підходи При цьому особливе місце для підтримки і зміцнення здоров’я належить руховій активності [1]. Проте, при наявності великої кількості публікацій про значимість фізичних вправ для людини до сьогодні не має чіткого обґрунтування типів і рівнів щоденної рухової активності, необхідних для підтримки функціональних можливостей сумісних з оптимальним станом здоров’я. Цьому питанню присвячені лише окремі дослідження зарубіжних і вітчизняних авторів [1,3,5,6]. Разом з тим дана робота особливо актуальна. Це пов’язано зі специфікою сучасного життя і тенденцією основної маси населення до гіпокінезії, що в свою чергу приводить до зниження функціональних можливостей організму, появи надлишкової маси тіла, яка у сполученні з іншими негативними чинниками грає суттєву роль у рості захворюваності.
В зв’язку з цим, для виявлення основних закономірностей формування потреб у рухах суттєво важливим є встановлення природного рівня фізичної активності сумісної з оптимальним станом здоров’я.
У теперішній час визначені фізіологічні критерії розподілу осіб в групи з низькою, середньою і високою рухової активності. Більшість цих результатів було отримано при спостереженні за дітьми дошкільного і шкільного віку [2,3]. В зв’язку з цим оцінка потреби в руховій активності і її індивідуальних особливостей у чоловіків 18-25 років є актуальною.
Робота виконана за планом НДР Львівського державного університету фізичної культури
Формулювання цілей роботи.
Мета дослідження - визначити взаємозв’язок між рівнем звичної рухової активності чоловіків 18-25 років і показниками фізичного здоров’я.
Методи і організація дослідження. Для вирішення поставленої мети був застосований комплекс методів дослідження, що дозволив оцінити рівень рухової активності, морфофункціональний стан, рівень фізичного здоров’я чоловіків 18-25 років. Для визначення звичної рухової активності були використані наступні методи дослідження:
> крокометрія - проводилася за допомогою крокоміра OMRON HJ 113Е. Протягом доби фіксувалася кількість локомоцій у кожного індивідуума На основі зафіксованих даних визначався середньодобовий обсяг рухової активності. При розподілі на групи за рівнем рухової активності використовуваласяметодика побудови емпіричних кривих розподілу осіб за кількістю локомоцій протягом доби. На осі абсцис відзначалася кількість осіб, які мали відповідну кількість локомоцій за добу, на осі ординат - кількість локомоцій за добу. Використання даного підходу дозволило виділити три групи (з низькою, середньою і високою руховою активністю) і визначити нормативні межі за кількістю локомоцій для кожної з вищезазначених груп;
> Фремінгемська методика - передбачала визначення структури добової рухової активності.
Антропометричні дослідження проводилися за загально прийнятими методиками і включали оцінку
довжини і маси тіла, кистьову динамометрію.
Рівень фізичного здоров’я оцінювали за експрес-методикою Г.Л.Апанасенка Матеріали дослідження оброблялися на персональному комп’ютері з застосуванням пакету статистичної обробки даних Microsoft Office Excel.
У дослідженнях брали участь 300 чоловіків 18-25 років, студенти Прикарпатського національного університету ім. В.Стефаника, які не займалися спортом
Результати дослідження та їх обговорення.
Згідно результатів крокометрії досліджуваних чоловіків за показниками обсягу рухової активності було розподілено на три рівні - особи з низькою (8571,0 + 186,0), середньою (12330,0 + 168,0) і високою (18720,0 + 273,0) звичною руховою активністю.
При оцінці тижневої рухової активності у досліджуваної групи чоловіків було встановлено, що для осіб, які відносяться до першого рівня характерне незначне зниження рухової активності у середині тижневого циклу і незначне його підвищення у вихідні дні. У чоловіків, які мали середній рівень рухової активності відмічалося поступове збільшення рухової активності до кінця робочого тижня, деяке зниження в п’ятницю і суботу і незначне збільшення у неділю. У представників групи з високою руховою активністю при достатньо високому і постійному рівні кількості локомоцій протягом тижня також відмічалося незначне його зниження у вихідні дні.
Згідно з обсягом загальної рухової активності визначено рівні з низькою, середньою і високою звичною руховою активністю. До низького (першого рівня) відносять 155 чоловіків, до середнього (другого рівня) - 118 чоловіків 18-25 років і 27 до третього рівня (з високим рівнем рухової активності).
Структура добової рухової активності досліджуваних чоловіків свідчить про переважання сидячого рівня активності серед інших.
На наступному етапі дослідження була дана антропометрична оцінка та оцінка рівня фізичного здоров’я кожного функціонального типу рухової активності чоловіків 18-25 років. Як показав аналіз отриманих даних статистично значимі відмінності (р<0,05) між антропометричними показниками у представників груп з різним рівнем рухової активності були відмічені тільки за показниками кистьової динамометрії між першою і третьої групами чоловіків (42,0 + 1,01 і 51,3 + 0,73), між першою і другою групами (42,0 + 1,01 і 46,8 +0,6), між першою і третьою групами (42,0 + 1,01 і 51,3 + 0,73). За показниками довжини і маси тіла статистично значущої міжгрупової різниці виявлено не було Таким чином, прямого взаємозв’язку між антропометричними показниками і рівнем звичної рухової активності у досліджуваних чоловіків виявлено не було
Наступним етапом нашого дослідження було вивчення взаємозв’язку між групами чоловіків з різним рівнем рухової активності і рівнем фізичного здоров’я. Аналіз отриманих результатів свідчить про значимі відмінності між окремими показниками, які входять в оцінку рівня здоров’я чоловіків з різним рівнем рухової активності. Так, за отриманими результатами констатується що кожний функціональний тип рухової активності при оцінці показників кардіо-респіраторної системи (що входять до експрес-системи оцінки фізичного здоров’я Г.Л.Апанасенка) має свої фізіологічні особливості Так у порівнянні з чоловіками першої групи у чоловіків з високим рівнем звичної рухової активності відмічалися найменші показники частоти серцевих скорочень і найбільші показники життєвої ємності легенів (табл.1).
Таблиця 1
Показники фізичного здоров’я чоловіків з різним рівнем рухової активності (п = 300)
№ Показники Рівень рухової активності
низький (п=155) середній (п=118) високий (п=27)
1 ЧСС у стані спокою, уд*хв-1 80,4+2,9 72,4+1,6 67,7+2,3
2 АТ сист., мм.рт.ст. 126,3+1,9 122,7+1,4 116+2,8
3 АТ діаст., мм.рт.ст. 76,7+1,4 74,1+2,1 67,7+2,3
4 ЖЄЛ, мл 3866,7+125,2 4353,6+190,5 5187,5+292,4
6 Індекс Робінсона 103,3+2,8 84,3+3,1 73,5+2,0
Наступним кроком було визначення наявності взаємозв’язку у чоловіків між рівнем рухової активності і рівнем фізичного здоров’я. Результатами дослідження виявлено пряму залежність між досліджуваними показниками Кореляційний аналіз взаємозв’язку між параметрами рухової активності чоловіків і характеристиками їх соматичного здоров’я підтвердив літературні дані про наявність таких взаємозв’язків з показниками добової крокометрії і дозволив розширити наукові уявлення про зв’язок рухової активності і характеристик фізичного здоров’я.
Слід відзначити збільшення звичної рухової активності із покращанням здоров’я чоловіків 18-25 років. Величини якісних характеристик добової рухової активності достовірно відрізняються у чоловіків з різними рівнями фізичного здоров’я. Вже у представників середнього рівня фізичного здоров’я показники добової крокометрії характеризуються вищими значеннями ніж у чоловіків низького і нижче середнього рівнів здоров’я. Виявлено, що добовий індекс фізичної активності (розрахований за Фремінгемською методикою) більшою мірою, ніж крокометрія, характеризує взаємозалежність рухової активності і фізичного здоров’я чоловіків, про що свідчить удвічі більша кількість значимих коефіцієнтів кореляції між їх величинами. Індекси фізичної активності середнього і високого рівнів виявляють значимий зв’язок з показниками фізичного здоров’я чоловіків 18-25 років. Швидше за все, саме рухові дії середньої і високої інтенсивності визначають підвищення рівня здоров’я, тобто у формуванні здоров’я чоловіків даного віку має значення не стільки обсяг рухової активності, скільки питома вага м'язових зусиль середньої і високої інтенсивності протягом доби. Важливо відзначити, що із підвищенням рівня фізичного здоров’я від низького до середнього, провідна роль належить руховим діям середньої інтенсивності, вони перевищують час і енерговитрати на високу рухову
активність. По мірі підвищення рівня фізичного стану від середнього до вище середнього зберігається динаміка сумарних значень індексу фізичної активності середнього і високого рівнів у тижневому режимі рухової активності чоловіків досліджуваного віку.
Наявність великої кількості значимих взаємозв’язків індексу фізичної активності середнього і високого рівнів у чоловіків 18-25 років з життєво важливими параметрами здоров’я і фізичного стану дозволила нам віднести ці показники до категорії важливих під час вибору форм і засобів підвищення рівня фізичного здоров’я досліджуваної групи чоловіків.
Висновки.
За обсягом рухової активності у досліджуваних чоловіків 18-25 років виділені низький, середній і високий рівень звичної рухової активності. Кожний визначений рівень рухової активності має характерні морфофункціональні показники. Для чоловіків з високим рівнем звичної рухової активності встановлено більш економічне функціонування кардіо-респіраторної системи в стані відносного спокою, що характеризується найменшими показниками частоти серцевих скорочень і найбільшими показниками життєвої ємності легенів. У досліджуваної групи чоловіків встановлена позитивна тенденція до підвищення фізичної працездатності і кистьової сили від рівня звичної рухової активності. Встановлений тісний взаємозв’язок між рівнем звичної рухової активності і рівнем фізичного здоров’я чоловіків:
Перспективи подальших досліджень полягатимуть у встановленні особливостей різних рівнів рухової активності, що дозволить розробити додаткові критерії підвищення ефективності оздоровчих занять і надати рекомендації щодо індивідуального підходу до збереження здоров’я чоловіків 18-25 років.
Література
1. Р.Малина Исследования двигательной активности и физического фитнеса в различные периоды жизни //Наука в олимпийском спорте №3, 2001. - С.16-27.
2. Масауд Р. Режими рухової активності як основа корекції фізичного стану молодших школярів: Автореф. дис... канд. наук з фіз. виховання і спорту: 24.00.02 / НУФВСУ — К., 1998. — 20 с
3. Мруц И.Д. Обоснование недельного режима двигательной активности в самостоятельных занятиях учащихся 11-15 лет: Автореф. дисс... д.педн: 13.00.04., /Нац. ин-т физи. восп. и спорта. - Кишинев, 2005. -32 с.
4. Національна доктрина розвитку фізичної культурита спорту У країни - К., 2004. - 9 с.
5. Семенов В.В. Физиологическая потребность в двигательной активности у лиц зрелого и пожилого возраста. Автореф. дисс. к.мед.н: 03.00.13, / Тюмен гос. мед. академия. - Тюмень, 2003. - 22 с.
6. Ріпак І.М. Управління руховою активністю чоловіків розумової праці першого зрілого віку: Автореф. дис... канд. наук з фіз. виховання і спорту: 24.00.02 / І.М. Ріпак / Львів. держ ін-т фіз. культури — Л., 2003. — 20 с.
Надійшла до редакції 02.09.2008 р.
