CC BY
38
УДК 234.7
Берко П.Г., к.ф.н., доцент1©, Дзера М.М., доктор фшософи, професор2 1Львгвський нацюнальний медичнийутверситет гменг Данила Галицъкого,
Львгв, Украгна
2Львгвський нацгональнийунгверситет ветеринарногмедицини та бютехнологш гмеш С. 3. Гжицъкого, Львгв, Украгна
ВОЛОДИМИР ВЕРНАДСЬКИЙ: СИСТЕМШСТЬ СВ1ТОГЛЯДНИХ ЗАСАД
У статт1 анал1зуеться свтогляд видатного украгнського вченого, мыслителя, основоположника вчення, про бюсферу та ноосферу. Вчений розглядав Всесвт як сукупшстъ живог речовини, бюсфери / людства, виникнення яких, на иого думку, започатковуе ятсно новии етап розвитку Всесвту, якому сприяе людсъкии розум та резулътати иого втыення у практичши Ыялъностг. Проявом усъого е перетворення бюсфери на нове середовище життя-ноосферу (сферу розуму), 3 розвитком ноосфери В. Вернадсъкий пов'язував необх1дшстъ охоплення свтовою наукоюуыегпланети, створення вселенсъког науки як могутнъоИсторичног та геолог1чног сили, в якт природно-жторична, природа (космгчна) / сощалъно-гумашстична тенденцИ зылютъся в едине цые.
В1дстоював науковий свтогляд у формуванш свтогляду, на иого думку, задгят уа аспекти людсъког дгялъностг. Важливе значения надавав релтинш свгдомостг. Виступав за всеб1чнии розвиток украгнсъког кулътури, збереження самобутност1 нашого народу.
Ключов1 слова: свтогляд, системшстъ, ноосфера, сощалъно-гумашстична тенденщя.
УДК 234.7
Берко П.Г, к.ф.н. доцент1, Дзера М.М., доктор философии, прфессор2 1 Львовский национальный медицинскийуниверситет имени Даниила Галицкого,
Львов, Украина
2Львовский национальныйуниверситет ветеринарной медицины и биотехнологий имени С. 3. Гжицкого, Львов, Украина
ВЛАДИМИР ВЕРНАДСКИЙ: СИСТЕМНОСТЬ МИРОВОЗЗРЕНЧЕСКИХ ОСНОВ
В статте анализируется мировоззрение выдающиюся украинского ученого мыслителя основоположника учения о живом веществе, работавший на геологии, биологии, химии. Огромное значение придавал роли философии, логики и методологии для исследованиия в области естественных наук. Совершенно поновому подошел и развил понятие "Биосфера" и ноосфера. С появлением человека розумного и развитием человеческого общества бюсфера постепенно переходит в ноосферу. В.Вернадсъкий - один из создателей
© Берко П.Г., Дзера М.М., 2014
248
антропокосмизма - системы, в которой природная (космическая) и человеческая тенденции развития науки сливаются в единое целое. Остаивая научное мироззрение у формировании мироззрения, согласно его мнению, задействованы все аспекты человеческой деятельности. Важное значение привадал религиозному сознанию. Выступал за внестороннее развитие украинской культуры, сохранения самобытности нашого народа.
Ключевые слова: кругозор, системность, ноосфера, социально-гуманистическая тенденция.
UDC 234.7
Berko P.1, Dzera M.2
1Lviv National Medical University named after Danylo Halytsyj, Lviv, Ukraine 2Lviv National University of Veterinary Medicine and Biotechnologies named after S.Z. Gzhytskyj, Lviv, Ukraine
THE SEARCH FOR TRUTH IN THE WORK OF WOLODYMYR WERNADSKYJ
The article presents the diversity in wernadskyj's work. He was not only a renowed scholar and original thinker, but also actively participated in the development of Ukrainian science. In his research. He searched for the answer to the question of what the real conditions of prerequisites were based upon in the development of the noo-sphere, which are already present of formed in the historical process of humanity. He further analyses the question of the "invarability" of the Russian empire and possible variations of rurther development
The author presents the baggage with which the Ukrainian nation came into this century, such as the lack of tradition of normal Ukranian statehood and democratic practice, a deeply-rooted tradition of resistance and personification in politics.
In the light of typologization of political cultures and an analysis of some elements in contemporary Ukraine, one can assert that the political culture is that of a rapticipatory subject type, where the main part of the population has attained a specialized form of political expression, while the other accepts authoritarian structures and exhibits passive political behaviorur
The activity of vernadskiy is notable for interests variety, setting significant scientific problems, scientific anticipation. He is en athor on philosophy fo material social scinces, creator of biosphere into noosphere transition theory.
Key words: round watch, systemness, noosphere, social and humanitarian tendencies.
Постать Володимира 1вановича Вернадського (1863-1945 pp.) у всш багатогранносп духовних обшир1в, з yciM багатством його величезного, як на одну людину, доробку вченого-натуралюта i мислителя-енциклопедиста -недостатньо усвщомлена украшськими науковцями. Народився в Санкт-Петербурз1 в украшськш родиш, виховувався в атмосфер! вщданосп украшським нацюнальним традищям. Рано познайомився з Украшською icTopiero та л1тературою. 1885 року заюнчив природниче вщдшення ф1зико-
249
математичного факультету Санкт-Петербурзького ушверситету. Володимир Вернадський був надзвичайно талановитим вченим, викладав у Московському i Сан-Петербурзькому ушверситетах, читав лекцп у Праз1, Парижу був обраним членом Чесько! академи наук. Залишив близько 400-ох сот наукових праць, i яю були перекладаш i вщом1 у Захвднш GBponi. Вщ 1918 року - перший президент Украшсько! Академи Наук.
Володимир Вернадський - передуЫм учений, життя якого пщпорядковувалось науковш д1яльносп та "творчому шуканню ютини, правди". Один з творщв антрокосм1зму, вчений наголошував, що "мисляча людина е м1рою всього".
Наука про природу е у Володимира Вернадського водночас наукою про людину (i навпаки). Вщмежовувався вщ матер1алют1в, вщ щеашспв i вщ фшософп взагал1 - як тако!, що абсолютизуе розум Homo Sapiens. (вш розглядае цей вид як пром1жний, перехщний). В умовах оргашзацшно-щеалопчного панування над наукою стверджував примат науки над фшософ1ею. Усвщомлював себе космютом i реалютом, ф1лософом скептиком. Покладався на науковий св1тогляд, ф1лософський i рел1г1йний оц1нював як меншоварт1сн1. В т1м ате!стом не був, вважав себе глибоко рел1г1йною людиною i розглядав рел1г1ю як найглибший вияв людсько! особистост1.
В основ! св1тогляду Володимира Вернадського - ¿дея переходу бюсфери в ноосферу. Досл1джуючи феномен "живо! речовини, як сукупност1 живих орган1зм1в, Володимир Вернадський показав, що жива речовина е HOcieM i продуцентом "6ioreoxiMi4Ho! eHeprii", що з появою в б1осфер1 Homo sapiens i сусп1льства виникла нова, вища форма зазначено! eHeprii' - "енерпя людсько! куль тури", або "культурна 6ioreoxiMi4Ha енергАя" - як в геолопчнш icTopii' планети; що ця косм1чно-бюлопчна i суц1альна енерг1я розуму (насамперед науково! думки) i серця людини е pymieM перетворення б1осфери у ноосферу, "царства живо! речовини" - на "царство розуму", стихшно-природничого процесу на свщомий, 61олог1чно залежного виду homo sapiens - на вшьно-автотрофний, який вийде в rnmi св1ти. Ноосферне людство Володимира Вернадського - це природничий аналог Марксового комун1стичного об'еднаного i св1домо контролюючого сусп1льно-1сторичного процесу людства. Тобто на думку вченого, людство вже ув1йшло в стан ноосфери, отож остаточне його розбудова займе небагато часу. Оск1льки так1 спод1вання несправдились, то посл1довники Володимира Вернадського вщсунули ноосферу "у б1льш далеке майбутне", i поняття "екоха ноосфери", замшили на поняття "епоха розвитку ноосфери".
KpiM цього, оск1льки зам1сть глобально! гармони, що розвиваеться, були вщкрит1 i усв1домлен1 глобальн1 проблеми. Украшсью вчен1 д1йшли до висновку, що теор1я ноосфери i теор1я глобальних проблем - це одна й та сама теор1я, але на р1зних стад1ях свого розвитку, i що стан ноосфери д1йсно ¿снуе i вже склався на Земл1, позаяк людська д1яльн1сть перетворилася на планетарну силу; але сутн1сть, або ядро цього стану не гармошя, яку розум1в Володимир Вернадський, а сукупшсть глобальних проблем, як1 разом розкривають так звану "проблему людини". На думку вченого людина шукае такого сенсу життя,
250
в якому скшченне не поглиналось би несюнченним, а навпаки переходило в нього. Вона шукае непереривност1 кнування, прагне особисто! в1чносп' i безсмертя. Без особисто! в1чност1 в1чшсть Бога та всесв1ту не складае для людини шяко! цши. На ньому грунтуеться така ктотшша сторона рел1ги як Bipa в особисте безсмертя, що може бути зреал1зованою й через Bipy в Бога.
В icTopii' людсько! думки, на переконання В. Вернадського, фшософ1я вадграла i ввдграе величезну роль: вона виходила з сили людського розуму i людсько! особистост1 i протиставила !х релшйнш Bipi та авторитету.
Таким чином, ¿з двох стор1н мислячий i свщомо працюючий натуралкт пщходить до в1чних фшософських питань (добра i зла, блага i шкоди тощо). По cyTi, свщомо вони не можуть виршуватись одшею наукою, ще менше природознавством, i тому перед вченим неминуче постае проблема ознайомлення з фшософськими вченнями. Звичайно, таке ознайомлення можливе i мислиме лише при систематичнш робот1, а не за допомогою вибору того чи шшого вчення, Tie! чи шшо! фшософсько! доктрини.
Сковородинський щеал - шукання ктини - був основою життя В. Вернадського, який завше намагався висловити !! без жодних поступок. Це, на думку вченого, i е найважлившим запереченням всякого лицем1рства i фарисейства, що складае основну силу його вчення. Тут у найбшьшш Mipi виявляеться сощальна спрямован1сть особистост1 в Вернадського, який зазначав: "Я впевнений, що все вир1шуе людська особист1сть, а не колектив, Elite краши, а не демос, i в значн1й Mipi !! в1дродження залежить в1д нев1домих нам закошв появи великих особистостей... Звичайно, що шчого не зробить з цим соц1ал1стична схоластика, як не зробимо царське самодержавство i православний синод. В силу вшьно! думки я в1рю як в едину реальну силу, б1льш могутню, н1ж це думаемо в наших пол1тичних розрахунках...".
Учений добре розум1в варваризац1ю, яю вносив соц1ал1зм у життя. На його очах вщбулося нищення вищих заклад1в на так зван1 робфакти. Вони набирали неп1дготовлену молодь, яка основний св1й час проводила в комушстичних клубах, де м1сце загально! осв1ти займала парт1йна пропаганда, що видавалася за ¿стину. Р1вень вимог надзвичайно знизився - ун1верситети перетворилися в прикладну школу. TaKi процеси називались "демократизац1ею". Моральний р1вень нового студенства нечувано знизився, процв1тало донощиство. Як на професор1в, так i на товариш1в по навчанню. В. Вернадський вважав, що головною силою, яка, зрештою, подолае цей гштючий стан, е в1льна думка i розумова творч1сть при cniB дп науки, ф1лософ1!, рел1г1!, мистецтва.
BiH поважав i визнавав ц1нност1 людсько! особистостг Сусп1льний розкв1т внасл1док революцп, а особливо тако!, як комушстина, е, на думку Вернадського, неможливим.
В. Вернадський був л1бералом i нав1ть в1д1гравав у л1беральному pyci у дореволюц1йний пер1од значну роль. Л1берал1зм покликав до д1! таких людей, як1 ненавид1ли ¿мперське минули i не в1рили в життездатшсть фантаз1й i схем далекого майбутнього.
На його думку, загальною щеею л1берал1зму е те, що народ повинен розум1ти свою силу i права, прийти до усв1домлення, що йому самому потр1бно
251
керувати собою. Це означав, що, по-перше, держава кнуе для громадян, а не громадяни для держави. Головним мотивом д1яльност1 держави може бути лише основна вимога людсько! особистостг Такою основною вимогою е права людини, яю по cyTi, зазначае Вернадський, - Bci можуть бути зведеш до одного - визначення невщдшьним i основним у людиш - свщомост1 i розуму И, як1 повинш розвиватися i пщсилюватись у державг По-друге, держави е з'еднанням людей, яким надана найширша можливють усвщомлювати все, що нас оточуе, розвивати свш розум i д1яти у вщповщност1 3i cboim розумом. Уряд, яким би в1н не був..., е лише ставлеником громадян i повинен, постшно д1яти за 1х участю i контролем. Отже, свобода полягае в тому, щоб державу, як шститут, який сто!ть над народом, перетворити в орган, якии цшковито пщпорядкований народу.
Автоном1стськ1 погляди Вернадського грунтувалися на тому, що Росшську ¿мперш заселяють близько сотн1 народ1в i племен, мюцев1 умови життя, культура i кторична традищя яких докоршно вщр1зняються. Тому неможливо завжди здалеку, з столиц! скерувати все це р1знобарвне життя. Це неможливо нав1ть i тод1, коли в цш далекш столиц! будуть засщати обран! представники з м!сць. BiH, як i Bci автономюти, вважав, що запровадження мкцево! автономи докоршно зм1нить м1сцеве життя, адже земська губерн1я не мала права видавати м1сцев1 закони. BiH спод1вався що автоном1я буде м1цн1шати i меж1 м1сцевого самоврядування будуть розширюватися, вплив сейму на управл1ння автономно! област1 буде зростати - автономна область може майже непом1тно перейти в штат, а держава з широкою мкцевою автоном1ею перерости у федерацш. Т1льки завдяки виразно окреслен1й етнограф1чнш ¿ндив1дуальност1, сво!й нац1ональн1й самосв1домост1 украшщ не дозволили себе обернути в простий етнограф1чний матер1ал для пщсилення пан1вно! народност1 та И централ1зовано! влади. 1ндив1дуал1зм i самосв1дом1сть завжди були тими нар1жними каменями, на яких пщносилась буд1вля нац1онального вщродження i визвольних змагань укра!нського народу.
Надзвичайно актуальн1 е роздуми В.Вернадського щодо "укра!нського сепаратизму". Спрямована РоЫею велико-державна пол1тика почалася з гоншня на в1льну думку, продовжилась репреаями проти ел1ти нац1! i завершилась ф1зичним знищенням значно! частини народу. Творения Украши нин1 йде у зворотньому порядку: зародилося з вшьно! думки, продовжуеться через в1дновлення структури ел1ти i завершиться у державницьких структурах укра!нського народу.
В.Вернадський переконував, що безпека для Pocii' полягае не в украшському pyxoBi як такому, а в упередженому i притому привнесеного в державний i нац1ональний орган1зм. За такого погляду укра!нський рух, природний за своею суттю i такий, що мае р1вне право на ¿снування поряд з ¿ншими, в1дсуваеться в ряд безправних, а тому ворожих державному устрою. В. Вернадський як реалют зазначив, що продовження антиукра!нсько1 пол1тики 36epirae у державному орган1зм1 безправ'я i свав1лля, як1 парал1зують всякий ycnix прогресивних починань. BiH вважав, що надати свободу укра!нськ1й культур! вимагають саме ¿нтереси рос1йсько! справи.
252
Прикро, що так звана нишшня росшська ел1та не щкавиться розумами вчених, типу В.Вернадського i не хоче поступитися сво!ми протиприродшми амбщями.
В. Вернадський, як вчений, мислитель, громадянин i, нарешт1, як украшець, був переконаний, що украшський pyx е природнш i живиться коршнями народного життя, тому школи не згасне. Вважав доконечним захистити штереси нац1онально! культури, яка здатна проникнута в народш маси набагато глибше i ширше, н1ж та загальноросшська культура, ¿м'ям яко! оперують вороги украшського руху.
Висновки. Таким чином, Володимир Вернадський створив ц1л1сну фшософш всесв1ту та висловив ориг1нальн1 думки про супшьне життя взагал1 i про укра!нську справу - зокрема, як i нин1 мають неабияке значения. Укра!нська ф1лософська i громадянсько-пол1тична думка лише п1дходить до досягнення д1йсних масштаб1в ц1е! небуденно! особистостг
Л1тература
1. Вибран1 науков1 пращ академжа B.I. Вернадського. - Т.1.: Володимир 1ванович Вернадський i Украша. - Кн.2.: Вибран1 прац1. / Ред. кол. тому А.Г. Загороднш [та iH.]; HAH Укра!ни, Нацюнальна б1бл1отека Укра!ни ¿мен1 B.I. Вернадського. - К.: Друкарня НБУВ, 2011. - 584 с.
Рецензент - к.ф.н., доцент Костенко В.Г.
253
