Научная статья на тему 'Взаимосвязь христианской и ноосферной этики'

Взаимосвязь христианской и ноосферной этики Текст научной статьи по специальности «Философия, этика, религиоведение»

CC BY
291
46
i Надоели баннеры? Вы всегда можете отключить рекламу.
Ключевые слова
ВОЛОДИМИР ВЕРНАДСЬКИЙ / VLADIMIR VERNADSKY / НООСФЕРА / NOOSPHERE / ЕТИКА / РОЗУМ / НАУКА / SCIENCE / РЕЛіГіЯ / ХРИСТИЯНСЬКА ЕТИКА / ВЛАДИМИР ВЕРНАДСКИЙ / ЭТИКА / ETHICS / РАЗУМ / РЕЛИГИЯ / RELIGION / ХРИСТИАНСКАЯ ЭТИКА / CHRISTIAN ETHICS / REASON

Аннотация научной статьи по философии, этике, религиоведению, автор научной работы — Огирко О. В.

В статье рассматриваются аспекты ноосферной этики Владимира Вернадского и христианской этики, а также их взаимосвязь. Указано на роль разума как мыслящего органа биосферы. Ноосферная этика проникнута идеалом гуманизма, верой в силу человечества, его способность решать глобальные проблемы, возникающие на пути всемирного развития. Особое значение приобретает вопрос об ответственности ученого за последствия своей научной деятельности. Вернадский никогда не был атеистом, как утверждала советская идеология, а всегда верил в бессмертие души и подчеркивал, что наука не противоречит религии. Наука это упорядоченная система знаний о явлениях и законы окружающей действительности. Религия это связь человека с Богом. Рассмотрена взаимосвязь науки и религии. Наука и религия не противоречат друг другу, а взаимно дополняют себя и являются как бы двумя крыльями человеческой жизни. Наука помогает религии освободиться от предрассудков и межрелигиозной вражды, а религия предостерегает науку от абсолютизма и направляет ее в русло обеспечения благосостояния и мира для человечества. Религия и наука ведут к той же цели. Религия ведет к Богу прямо, ища Творца, а наука идет к Творцу непосредственно через творения. Религия доходит до последних причин всего, а наука задерживается на поверхности, открывая последовательные связи. Указано на значение христианской этики как этики любви.

i Надоели баннеры? Вы всегда можете отключить рекламу.
iНе можете найти то, что вам нужно? Попробуйте сервис подбора литературы.
i Надоели баннеры? Вы всегда можете отключить рекламу.

ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК ХРИСТИЯНСЬКОЇ І НООСФЕРНОЇ ЕТИКИ

This article discusses aspects of the noosphere ethics Vladimir Vernadsky and Christian ethics, as well as their relationship. Indicated on the role of reason as an intelligence agency of the biosphere. Noospheric ethic permeated ideal of humanism, faith in the power of humanity, his ability to solve global problems encountered in the development of the world. Of particular importance is the question of the scientist''s responsibility for the consequences of his scientific career. Vernadsky was never an atheist, as claimed by the Soviet ideology, and always believed in the immortality of the soul, and stressed that science does not contradict religion. Science an ordered system of knowledge about the phenomena and laws of reality. Religion is a relationship with God. Examined the relationship between science and religion. Science and religion do not contradict each other and are mutually complementary and are like two wings of human life. Science helps religion free from prejudice and religious strife, and warns religion science from absolutism and directs it into the mainstream welfare and peace for humanity. Religion and science lead to the same goal. Religion leads to God directly, seeking the Creator, but science goes directly through to the Creator of creation. Religion comes to the causes of all past and science lingers on the surface, revealing the serial connection. The importance of a Christian ethics as the ethics of love.

Текст научной работы на тему «Взаимосвязь христианской и ноосферной этики»

УДК 615.15

OripKO О.В., к.ф.-м.н., доцент Льв\вський нацюнальнийутеерситет ветеринарногмедицини та бютехнологш iмет С.З. Гжицъкого, Львгв, Украгна

взасмозв'язок хрисгияисько! i ноосферно! етики

У cmammi розглядаютъся аспекты ноосферног етики Володимира Вернадсъкого i християнсъког етики та гх взаемозв'язок. Вказано на роль розуму як мислячого органу бюсфери. Ноосферна етика проинята гдеалом гумангзму, вгрою в силу людства, иого здатшстъ розв'язувати глобальш проблеми, що виникаютъ на шляху всесвтнього поступу. Особливого значения набувае питания про вгдповгдальнгсть вченого за наслгдки своег науковог дгялъностг. Вернадсъкий нжоли не буе атегстом, як стверджувала радянсъка iдеолог1я, а завжди eipue у безсмертя dyrni та наголошував, що наука не суперечитъ релтг. Наука - це упорядкована система знанъ про явища и закони навколишнъог diucnocmi. Релтя - це зв'язок людини з Богом. Розглянуто взаемозв'язок науки i релтг. Наука и релтя не заперечуютъ одна одну, а взаемно доповнюютъ i е немовби двома крилами людського життя. Наука допомагае релтг звмънитисъ eid забоботв i м1жрел1г1иног ворожнечг, арелшя застерйае науку eid абсолютизму та скеровуе И у русло забезпечення добробуту и миру для людства. Релтя i наука виходятъ гз того самого джерела i ведутъ до miei самогмети. Вони o6udei е виявом людського мислення, шукання и вгдчування. Релтя веде до Бога прямо, шукаючи Творця, а наука иде до Творця посереднъо через твор1ння. Релтя доходить до остантх причин усъого, що icnye, а наука затримуетъся на noeepxni, вгдкриваючи послгдовт зв'язки. Вказано на значения християнсъког етики як етики любовг.

Ключов1 слова: Володимир Вернадсъкий, ноосфера, етика, розум, наука, релтя, християнсъка етика.

УДК 615.15

Огирко О.В., к.ф.-м.н., доцент Львовский националъныйуниверситет ветеринарной медицины и биотехнологий имени С.З. Гжицкого, Львов, Украина

взаимосвязь христианской и ноосфериой этики

В статье рассматриваются аспекты ноосферной этики Владимира Вернадского и христианской этики, а также их взаимосвязь. Указано на роль разума как мыслящего органа биосферы. Ноосферная этика проникнута идеалом гуманизма, верой в силу человечества, его способность решать глобальные проблемы, возникающие на пути всемирного развития. Особое значение приобретает вопрос об ответственности ученого за последствия своей научной деятельности. Вернадский никогда не был атеистом, как утверждала советская идеология, а всегда верил в бессмертие души и подчеркивал, что наука не противоречит религии. Наука - это упорядоченная система знаний о явлениях и законы окружающей действительности. Религия -

© OripKO О.В., 2014

294

это связь человека с Богом. Рассмотрена взаимосвязь науки и религии. Наука и религия не противоречат друг другу, а взаимно дополняют себя и являются как бы двумя крыльями человеческой жизни. Наука помогает религии освободиться от предрассудков и межрелигиозной вражды, а религия предостерегает науку от абсолютизма и направляет ее в русло обеспечения благосостояния и мира для человечества. Религия и наука ведут к той же цели. Религия ведет к Богу прямо, ища Творца, а наука идет к Творцу непосредственно через творения. Религия доходит до последних причин всего, а наука задерживается на поверхности, открывая последовательные связи. Указано на значение христианской этики как этики любви.

Ключевые слова: Владимир Вернадский, ноосфера, этика, разум, наука, религия, христианская этика.

UDC 615.15

Ohirko Oleh, Ph.D., Associate Professor Lviv National University of Veterinary Medicine and Biotechnologies named after S.Z.Gzhytskyj, Lviv, Ukraine

RELATIONSHIP CHRISTIAN AND NOOSPHERIC ETHICS

This article discusses aspects of the noosphere ethics Vladimir Vernadsky and Christian ethics, as well as their relationship. Indicated on the role of reason as an intelligence agency of the biosphere. Noospheric ethic permeated ideal of humanism, faith in the power of humanity, his ability to solve global problems encountered in the development of the world. Of particular importance is the question of the scientist's responsibility for the consequences of his scientific career. Vernadsky was never an atheist, as claimed by the Soviet ideology, and always believed in the immortality of the soul, and stressed that science does not contradict religion. Science - an ordered system of knowledge about the phenomena and laws of reality. Religion - is a relationship with God. Examined the relationship between science and religion. Science and religion do not contradict each other and are mutually complementary and are like two wings of human life. Science helps religion free from prejudice and religious strife, and warns religion science from absolutism and directs it into the mainstream welfare and peace for humanity. Religion and science lead to the same goal. Religion leads to God directly, seeking the Creator, but science goes directly through to the Creator of creation. Religion comes to the causes of all past and science lingers on the surface, revealing the serial connection. The importance of a Christian ethics as the ethics of love.

Key words: Vladimir Vernadsky, the Noosphere, ethics, reason, science, religion, Christian ethics.

Ноосферна концепщя Володимира Вернадського несе ютотний сощально-етичний зм1ст. Згщно з щеею ноосфери, людина усвщомлюе свою вщповщальшсть за збереження життя на Землг В. Вернадський вперше звернув увагу на те, що з чаЫв становления людини в енергетищ бюсфери починае д1яти нова сила. Ц1ею силою е розум людини та спрямована й оргашзована И воля. Розум виступае як доповнення системи природи, як мислячий орган бюсфери, як природне завершения розвитку живого. Розум не розчинюеться в бюсферг

295

BiH не вписуеться Hi в ф1зико-х1м1чну, Hi в бюлопчну картину свпу. Розум - це сила косм1чного порядку, яка утворюе навколо Земл1 особливу, Hi на що не под1бну оболонку. Ця щеальна, "мисляча" оболонка й одержуе назву "ноосфери". Оцшюючи роль людського розуму як планетарного явища, академж Вернадський формулюе так1 висновки: розум репрезентуе творч1 самооргашзацшш засади Ушверсуму на Земл1 i в цьому розумшш продовжуе конструктивну функщю бюсфери; вш спрямовуе й надихае культуру i 6ioreoxiMi4Hy енергш; завдяки Розумов1 культурна 6ioxiMi4Ha енерпя реал1зуеться вже не лише через розмноження оргашзм1в, а й через шформацшну, виробничу силу науки й пращ; внаслщок цього Розум стае не тшьки сощальною, а й природною силою косм1чного порядку, фактором переходу бюсфери в ноосферу [1-2].

Ноосферна етика пройнята щеалом гумашзму, в1рою в силу людства, його здатшсть розв'язувати глобальш проблеми, що виникають на шляху всесв1тнього поступу. Зародившись на нашш планет^ ноосфера мае тенденщю до постшного розширення. Зростае залежшсть природи вщ розумно! взаемоди людини i3 св!том. Запорукою тако! взаемоди е змщнення зв'язку пращ, розуму i науково! думки людства, що вшьно розвиваеться в моральному pycni. Особливого значения набувае питания про вщповщальшсть ученого за наслщки свое! науково! д1яльностг Наука може служити для блага людства, а може стати руйшвним засобом в руках сощально небезпечних сил. В. Вернадський навчав про створення вселенсько! науки як могутньо! творчо! юторично! й геолопчно! сили. BiH мр1яв про людину нового типу, яка прийде на змшу сучасного типу homo sapiens; про суспшьство, яке складаеться з особистостей, що своею поведшкою будуть м1рилом еколопчност1, гуманного ставлення до планетно! екосистеми та до населеного космосу [1-2]. Hi ще! особливо актуальш в III тисячол1тп. За висловом вщомого французького штелектуала Анр1 Манро, двадцять перше стол1ття буде стол1ттям духовност1 або його взагал1 не буде. Сьогодшшнього вченого потр1бно озбро!ти i богослов'ям, i релтезнавством, i вс1ею сумою моральних щнностей. Тод1 вш транслюватиме це шшим та сам поступатиме морально добре.

Ндкаво, що В. Вернадський школи не був атеютом, як стверджувала радянська щеолопя, а завжди в1рив у безсмертя душ1 та наголошував, що наука не суперечить рел1ги. BiH писав: "Меш здаеться, що ми сьогодш переживаемо дуже вщповщальний перелом у науковому свпотлядг Вперше в науковий св1тогляд повинш увшти явища життя i, можливо, ми пщшдемо до послабления того протир1ччя, яке спостер1гаеться м1ж науковими уявленнями про Космос i фшософським або релтйним його осягненням" [3].

Наука - це упорядкована система знань про явища й закони навколишньо! дшсностг Рел1пя - це зв'язок людини з Богом. Наука намагаеться дати вщповщь на питания: "Що являе собою навколишнш св1т?", а рел1пя дае вщповщь людиш на питания: "Звщки взявся св1т?". Наука й рел1пя не заперечують одна одну, а взаемно доповнюють i е немовби двома крилами людського життя. Наука допомагае рел1ги звшьнитись вщ забобошв i м1жрел1гшно! ворожнеч1, а рел1пя застер1гае науку вщ абсолютизму та скеровуе И у русло забезпечення добробуту й миру для людства.

Хоча наука й рел1пя по р1зному пояснюють св1т, але i'xHi остаточш висновки про причину того, чи шшого явища зб1гаються. Вщомий ф1зик, засновник квантово! Teopii' поля Макс Планк писав: "Бог для в1руючих сто!ть на

296

початку мислення, а для ф1зик1в на юнщ мислення". Образно кажучи, наука допомагае людям рухатись вперед, а рел1пя вказуе напрямок руху. Рел1пя i наука виходять i3 того самого джерела i ведуть до Tie! само! мети. Вони обидв1 е виявом людського мислення, шукання й вщчування. Вони обидв1 шукають правди: "i стзнаете правду, i правда визволить вас" (1в. 8.32). Рел1пя веде до Бога прямо, шукаючи Творця, а наука йде до Творця посередньо, шукаючи Його кр1зь творшня. Рел1пя доходить до повно! таемнищ, до останшх причин усього, що ¿снуе, а наука затримуеться на поверхш, вщкриваючи другорядш причини та послщовш зв'язки.

Обов'язок навчальних заклад1в - допомогти молод1 осягнути шлях до шзнання в1чних Любов1, Добра, Правди, Справ едливост1, 1стини. Ефективним засобом поеднання ноосферичного та християнського виховання е введения в навчальш програми вищих навчальних заклад1в предмета християнська етика. Цей предмет е наукою про моральне добро людини на основ! абсолютних вартостей, якими наповнена християнська культура. Християнська етика грунтуеться на ушверсальному моральному закош людства - десяти Заповщях Божих i двох головних заповщях Любов1, а також на дшах милосердя щодо душ1 та тша ближшх, евангельських радах i блаженствах.

Християнська етика анал1зуе природу, внутршню структуру морально! свщомост1 i моральних вщносин, дослщжуе моральн1 поняття, як1 виражають моральш норми, принципи, що м1стять оцшку д1яльност1 людей. Християнська етика закликае шукати найвище добро (благо) не тшьки своею розумовою д1яльн1стю, але й на основ! формування духовного св1тогляду, який в1дкриваеться у в1чних правдах, об'явлених Богом у Святому Письм1 [4].

Християнська етика базуеться на абсолютн1й морал1, що е в1чною, незм1нною та ¿снуе поза простором i часом. Вона мае за цшь:

- ¿нформувати слухач1в про моральне вчення християнства, яке мктить в co6i загальнолюдськ1 цшностц

- виховувати молодь на засадах правди, свободи та екумен1зму ;

- прищеплювати молод1 низку моральних чеснот: мудр1сть, мужн1сть, справедлив1сть, стримашсть, милосердя, миролюбн1сть.

Християнська етика - це Bipa, над1я й любов у добро. Вона, визнаючи об'ектившсть добра й зла, чеснот i вад, може бути п1знана та визнана неупередженим природним розумом. Фактично всяка об'ективна етика е одночасно християнською.

1де! Вернадського перегукуються з ¿деями християнсько! етики щодо усвщомлення людини та вир1шального значения розуму людини у морально добр1й поведшщ. Идеалом християнсько-етичного виховання е чесна особа, яка особливий наголос ставить на пошаш г1дност1 людини, що створена на образ i подобу Божу, здатна п1знавати, любити Свого Творця i служити Иому через шзнання шших людей, любов до них i служ1ння !м. Пщставою г1дност1 людини, що носить незатертий образ Божий е в1дкрит1сть до спшкування з Богом i з сво1ми ближн1ми. Людина е втшеним духом i одухотвореним т1лом, а И людський дух виражаеться тшесно. Т1ло i душа людини - це не дв1 д1йсност1, що вщокремлеш одна в1д одно!. Тшо - це жива матер1я злучена з душею. Т1ло, маючи здатшсть до живлення, руху, в1дпочинку, розмноження п1дпадае п1д закони MaTepii, тобто зокрема, п1д закон смерт1. Людська душа оживляе т1ло, виявляе духовну спроможн1сть абстрактно мислити, творити ще!, оц1нки, м1ркування, в1льно приймати ршення. Вона не зазнае телесно! смерт1 i не може

297

розкладатися. Душа людини безсмертна, мае свш початок з моменту зачаття \ вщповщае за вчинки особи. Згщно християнського вчення людина отримуе тшо через сво1х батьюв, а душу безпосередньо вщ Бога. Душа мае розум \ власну свобщну волю. У душ1 проявляються думки, почуття I бажання. Розум людини шукае найвищо! правди - Бога 1 дороги до добра, уточнюючи закони - правила правильно! поведшки. Воля бажае осягнути правду як найвище добро, притримуватися правильно! поведшки I етичних закошв. Щоб людина жила згщно ¿з своею природою, розум мае вшьно 1 щиро шукати правди, а воля мае завжди бажати пропоновану розумом правду як свое добро. Воля людини мае завжди поступати за проводом розуму [4].

3 точки зору християнсько! етики абсолютним Розумом, про якого згадував В. Вернадський, е Господь Бог, який е найвищим Добром, Правдою, 1стиною та Красою. У християнсько-етичному вихованш молод! найважлившими завданнями е: формування розуму; творения на основ! розуму та в1ри власних щеал1в та чеснот; осягнення стану, в якому: у розум1 людини пануватиме в1ра I вона керуватиметься чеснотою мудрост^ що наставляе розум розважно шукати правди; у вол1 - любов, що керуватиметься чеснотою справедливости що наставляе волю бажати знайдену розумом правду; у почуттях - над1ю, яю керуватимуться чеснотами мужност1 I здержливост1, як1 керують почуттями у небажанш ситуац1! I стримують нахили злих почутт1в; утвердженням стану, за якого розум, в1ра I сов1сть управлятимуть вс1ма порухами вол1. Сутн1сть християнського виховання найкраще в1дкрив св. Августин: "Люби Господа I роби, що хочеш", бо коли людина понад усе любить Бога, то вс1 !! вчинки будуть скерован1 на добро для ближшх. Християнське моральне виховання базуеться на формуванн1 у слухач1в досконало! сов1ст1 (сумл1ння), що вщзиваеться на кожен злий вчинок I скеровуе !х направити запод1яне зло.

На високому р1вн1 християнсько-етичне виховання молод! зд1йснюеться в Льв1вському нац1ональному ун1верситет1 ветеринарно! медицини та бютехнологш ¿м. С.З. Гжицького.

Л1тература

1. Вернадский В.И. Философские мысли натуралиста / В.И. Вернадский. -М., 1988.

2. Вернадский В.И. Несколько слов о ноосфере/ В.И.Вернадский // Русский космизм.- М., 1993.

3.Вернадский В.И. Основа жизни - искание истины / В.И.Вернадский // Новый мир. - 1989. - № 3.

4.0прко О.В. Християнська етика: Навчальний поЫбник / В.И. Вернадский. - Острог: Нацюнальний ушверситет "Острозька академ1я", Суми, 2012. - 324 с.

Рецензент - к.ф.н., доцент Костенко В.Г.

298

i Надоели баннеры? Вы всегда можете отключить рекламу.