CC BY
23
^ЛГ/ребёнка
КёУчна пед1атр1я / Clinical Pediatrics
УДК 616.61/.62-008.17-053.2:6/6.61-004-078:57.083.3 DOI: 10.22141/2224-0551.13.5.2018.141560
Макеева Н.1., Морозова О.О.
Харювський нацюнальний медичний унверситетiMeHi В.Н. Каразна, м. Харюв, Укра/на
PiBeHb бюлопчних MapKepiB фiброгенезу й aHrioreHe3y
■ ■ W |
в ce4i дiтeй з везикоуретральним рефлюксом
For cite: Zdorov'e rebenka. 2018;13(5):462-466. doi: 10.22141/2224-0551.13.5.2018.141560
Резюме. Актуальтсть. Везикоуретральний рефлюкс (ВУР) спостеркаеться в 1—2 % дитячо'1 популя-цП, а його частота в дтей з тфекщею сечовивiдних шляхiв досягае 70 %. Метою цього до^дження було визначення клЫчного значениярiвнiв сечово'1 екскрецПбiологiчнихмаркерiв фiброгенезу й ангшгенезу (TGF-в,, VEGF) у дтей з хротчним телонефритом i ВУР тсля ендоскотчно'1 корекцП Матерiали та методи. До^джет 54 дитини з III—Vступенем ВУР тсля ендоскотчно'1 корекцП в перiодi клтко-ла-бораторно'1 ремки телонефриту. У дтей у добовт сечi методом iмуноферментного аналiзу визначали рiвень екскрецй TGF-ft1 i VEGF за допомогою наборiв Platinum ELISA (Австрiя) вiдповiдно до шструкцт виробника. Результати. При проведенн даного до^дження було виявлено вiрогiдно значуще тдвищення показнишв екскрецй' TGF-ft1 i VEGF в сечi вах дтей з ВУР порiвняно з вiдповiдними показниками дi-тей контрольно! групи (рк1 = 0,000125 iрк 2 = 0,000081;рк1 = 0,0000 iрк 2 = 0,000021 вiдповiдно). Рi-вень екскрецП TGF-ft1 в сечiхворихз ВУР i ознаками склерозування нирково'1 паренхiми був вiрогiдно вище (р1 2 = 0,0269) порiвняно зрезультатами пацiентiв з ВУР без ознак нефросклерозу. Рiвень екскрецП VEGF з сечею у пацiентiв з ВУР i ознаками склерозування нирково'1 паренхiми порiвняно з показниками пащен-тiв з ВУР без ознак нефросклерозу були вiрогiдно нижчими (р12 = 0,0163). При до^джент показнишв сечово'1 екскрецП TGF-ft1 i VEGFвстановлено, що критерй Краскела — Уоллка був високо статистично значимий, отже статистичн характеристики вiдповiдних показнишврiзних груп значимо вiдрiзнялися мiж собою. Висновки. Таким чином, рiвнi екскрецПз сечею бiомаркерiв фiброгенезу й ангшгенезу можуть бути використат як маркерирозвиткурубцювання нирково'1 паренхiми у дтей з ВУР. Ключовi слова: везикоуретральний рефлюкс; рубцювання нирково'1 паренхiми; TGF-ßp VEGF
Вступ
Везикоуретральний рефлюкс (ВУР) спостерпа-еться в 1—2 % дитячо! популяцп, а його частота в дь тей з шфекщею сечовивщних шляхiв досягае 70 % [1, 2]. Вроджеш вади розвитку сечовивщних шля-xiB, особливо що супроводжуються обструкшею та порушеннями уродинамжи, призводять до розвитку вторинних ускладнень у виглядi телонефриту та нефросклерозу [3—5]. Нефросклероз на xni ВУР формуеться у 30—60 % хворих i призводить до розвитку термшально! стадп хрошчно! нирково! не-достатносп у 25—60 % пащенпв [6, 7]. За даними дiалiзних репсов, приблизно у 5—12 % пащенпв, яю отримують хрошчний гемодiалiз, причиною розвитку термшально! стадп хрошчно! нирково!
недостатност були вроджеш вади розвитку сечо-вивщно! системи, зокрема ВУР [8]. Мехашзми шь шацп та прогресування нефросклерозу при ВУР, по-перше, залежать вщ ступеня порушення уро-динамжи та гемодинамжи, по-друге — вщ рiвнiв бюлопчно активних речовин, до яких належать прозапальш та профiбротичнi цитокши [9, 10]. За останне десятирiччя накопичено чимало робгг щодо пошуку раншх маркерiв пошкодження нирок у детей iз ВУР [11—14]. Особлива увага придшяеть-ся вивченню ролi прозапальних i профiбротичних цитоюшв при шщацп нефросклерозу та прогресу-ванш хрошчного захворювання нирок [15]. Однак бракуе вiдомостей щодо дослiдження даних марке-рiв у сечi в детей iз рiзним ступенем ВУР на етапах
© «Здоров'я дитини» / «Здоровье ребенка» / «Child's Health» («¿dorov'e rebenka»), 2018 © Видавець Заславський О.Ю. / Издатель Заславский А.Ю. / Publisher Zaslavsky O.Yu., 2018
Для кореспонденци: Морозова Оксана Олепвна, асистент кафедри пед1атри № 2, Харшський нац1ональний ун1верситет ¡меш В.Н. Караз1на, пр. Науки, 4, м. Харш, 61022, УкраТна; е-mail: [email protected]; контактний тел.: +38 (067) 715-71-21.
For correspondence: K Oksana Morozova, Assistant at the Department of pediatrics 2, V.N. Karazin Kharkiv National University, Nauky аve., 4, Kharkiv, 61022, Ukraine; е-mail: [email protected]; phone: +38 (067) 715-71-21.
його консервативного, ендоскопiчного та оперативного лГкування.
Мета досЛдження: визначити клшчне значення рiвнiв сечово! екскрецГ! бюлопчних маркерiв фГбро-генезу та анпогенезу (TGF-Pp VEGF) у дiтей з хро-нiчним пieлонефритом i ВУР тсля ендоскотчно! корекцГ!.
Матерiали та методи
Обстеженi 54 дитини вжом вщ 6 мiсяцiв до 16 роюв з III—V ступенем ВУР тсля ендоскотчно! корекцГ! в перюдГ клГтко-лабораторно! ремiсГi тело-нефриту (у термш понад 3 мГсяцГ тсля останнього епiзоду загострення). Хворих було розподГлено на двГ групи. До 1-! групи (n = 37) увГйшли пацieнти з пieлонефpитом i ВУР без ознак рубцювання нирково! паpенхiми, до 2-! групи (n = 17) — пащенти з пieлонефpитом i ВУР з ознаками рубцювання нирково! паренхТми. Контрольну групу становили 16 практично здорових дггей того ж вГку без будь-яко! хротчно! патолог!! та наявних ознак гострих захво-рювань протягом останнiх двох мГсяцГв. Уам залу-ченим до нашого дослщження дГтям обстеження, веpифiкацiю дiагнозу телонефриту та лiкування проводили згщно з наказом МОЗ Укра!ни № 627 вщ 03.11.2008 «Протокол лiкування дггей з iнфекцiями сечово! системи i тубулоiнтеpстицiальним нефритом». СтупГнь ВУР визначали залежно вщ рГвня за-кидання рентгеноконтрастно! речовини з сечового мiхуpа до сечоводу й ступеня розширення сечово-ду та збирально! системи нирки (за класифiкацiею Heikkel P.E. та Parkkulainen K.V., 1966 р., адаптова-ною в 1985 р. International Reflux Study Group), що були виявлеш пщ час проведення мжцшно! цисто-уретрографГ!. Ощнювання стану нирково! паренхь ми з метою виявлення ознак рубцювання проводи-лося за даними сцинтиграфГ! нирок з 99mTc (DMSA). Ендоскопiчна коpекцiя ВУР у цих пацiентiв була виконана шляхом ендоiмплантацГi бюдегенерую-чих препарата з використанням стандартно! методики введення iмплантатiв (subureteral transurethral injection (STING)) i модифжованих методик (double hydrodistention implantation technique (double HIT) та implantation periureteral transpositional (IPT)). Додатково у дiтей у добовш сечi методом Гмуно-ферментного аналГзу визначали piвень екскрецГ! TGF-Pj i VEGF за допомогою наборГв Platinum ELISA (АвстрГя) вщповщно до шструкцш вироб-ника. Статистичний аналГз проводили з використанням StatSoft Statistica Version 7 (Tulsa, OK). Як характеристику групи для ознак з розподГлом, як! не вщповщають закону Гаусса, визначали медГану (Me) та штерквартильний розмах (Lq — нижнш квартиль; Uq — верхнш квартиль). Для порГвняння двох неза-лежних вибГрок використовували непараметричний U-критерш Манна — У!тнГ (MW). РГзницю м1ж по-казниками, що порГвнювали, вважали статистично значущою при р < 0,05. При порГвнянш показниюв, що характеризувалися порГвнянням бгльше 2 точок, використовували Н-критерш дисперсГйного аналь
зу Краскела — Уоллiса (KW), а вщмшносп вважали вiрогiдними з врахуванням поправки Бонферронi. Заплановане клшчне дослiдження було схвалено комiтетом з медично! етики Харкiвського нащо-нального медичного унiверситету та проводилося вщповщно до керiвних принципiв Гельсшсько! декларации Усi учасники та/або !х батьки дали письмо-ву шформовану згоду на участь.
Результати
Шсля проведення множинного порiвняння по-казниюв бiологiчних маркерiв фiброгенезу й анпогенезу встановлено, що критерш Краскела — Уол-лiса (Н) був високо статистично значущий при дослщжент як показникiв сечово! екскрецГ! TGF-P1 (Н = 21,79; р < 0,0000), так i показникiв сечово! екскрецГ! VEGF (Н = 32,87; р < 0,0000). Це дае право стверджувати, що статистичт характеристики вщ-повiдних показникiв рiзних груп значущо вщрГз-няються мГж собою, а рiвень лабораторних параме-трiв, що дослщжувалися, залежить вщ належностi пацiента до пе! чи шшо! групи, тобто вiд наявносп ознак рубцювання нирково! паренх1ми. Аналiз ре-зультатiв виявив вiрогiдно значуще пiдвищення по-казникiв сечово! екскрецГ! TGF-P1 усiх хворих з ВУР як 1-!, так i 2-! групи порiвняно з вщповщними по-казниками дiтей контрольно! групи (рк1 = 0,000125 та рк-2 = 0,000081) (табл. 1).
Рiвень екскрецГ! TGF-P1 як основного iндуктора розвитку нефросклерозу в сечi хворих 2-! групи був вiрогiдно вище (р1-2 = 0,0169) порiвняно з пащента-ми 1-! групи. Отриманi тенденцГ! дають можливiсть припустити наявнiсть зв'язку рiвня профiброгенно-го медiатора TGF-P1 з вираженiстю склеротичного процесу в тубулоштерстицшнш тканинi нирок i тд-твердити наявнiсть прогресуючого перебiгу склеро-зування нирково! паренх1ми навiть у перюд ремюГ! пiелонефриту та тсля проведення ендоскошчно! корекц!! ВУР. Показники сечово! екскрецп VEGF у хворих 2-! групи порiвняно з показниками пащенпв 1-! групи були вiрогiдно нижчими (р12 = 0,0163), од-нак перевищували данi показникiв дггей контрольно! групи (рк 2 = 0,000021). У той час як показники сечово! екскрецп VEGF у пащенпв 1-! групи порiв-няно з рiвнем показникiв дiтей контрольно! групи були вiрогiдно вищими (рк-1 = 0,0000).
Обговорення
Вщомо, що рецидивуючий перебiг та хротза-цiя iнтерстицiального запалення нирок, особливо на фот ВУР, шщше розвиток i прогресування нефросклерозу, що призводить до хрошчного захво-рювання нирок, а згодом до хротчно! нирково! недостатносп [16]. Дослiдженнями доведено, що тубулоштерстищальне ремоделювання полягае в основi формування нефросклерозу та мае декшь-ка стадiй у своему розвитку [17]. За наявност ВУР вщбуваеться пiдвищення внутрiшньоуретрального тиску, що призводить до активац!! ендотелiоцитiв судин нирок i сприяе продукцГ! медiаторiв запалення
Таблиця 1. Статистичт характеристики показниюв екскрецп TGF-ß1 i VEGF ¡з сечею дтей з ВУР, Me (Lq; Uq)
Показник сечово! екскрецп Дгги з ВУР Група контролю (n = 16)
1-ша група (n = 37) 2-га група (n = 17)
TGF-ßi, пг/мл 68,80л k (27,10; 88,30) 134,50*' k (31,10; 198,80) 14,00 (3,10; 29,15)
VEGF, пг/мл 285,30л' k (168,10; 371,70) 197,90*' k (141,90; 256,50) 40,85 (27,20; 59,25)
Примтки:k — Bipor^Ha вщмннсть вщ показниюв групи контролю; * — Bipor^Ha вiдмiннiсть вщ показниюв 1-Ï групи; л — вiporщнa вщмiннiсть вщ показниюв 2-Ï групи.
та формуванню запальних вогнищ i3 пролiферацiею фiбробластiв [18, 19]. У подальшому закономiрним виходом запалення у нирковш паренхiмi е фiброз з утворенням рубця [20]. На цш стадИ ремоделювання нирково! паренхiми пiд впливом медiаторiв ф16ро-генезу (TGF-ßj) вiдбуваеться перебудова цитоскеле-та клiтини з накопиченням stress-волокон та поси-ленням фiбробластноï пролiферацiï, що призводить до зменшення функщонуючих нефронiв [21—23]. У проведеному дослщжент в усiх хворих з ВУР тсля ендоскоmчноï корекцïï на rai повноï клшко-лабо-раторноï ремюИ телонефриту, за даними основних клшжо-лабораторних показниюв, вщзначалося п1двищення сечовоï екскрецИ TGF-ßp що вказуе на необоротн1 змши в нирков1й паренх1м1, зменшення кшькосп функц1онуючих нефрон1в, прогресування нефросклерозу з утворенням рубцювання парен-х1ми нирок, що було тдтверджено за допомогою сцинтиграфïï нирок з 99mTc (DMSA). Водночас по-доцити синтезують так званий захисний фактор — васкулоендотел1альний фактор росту (VEGF), який шдукуе клггинну адгез1ю та пригн1чуе прол1феращю ф1бробласт1в, а також п1дтримуе перитубулярний кровот1к, стимулюе анг1огенез i л1мфогенез [24]. При подальшому розвитку ф1брозу з утворенням рубцювання нирковоï паренх1ми п1двищуеться се-чова екскрец1я проф1бротичних циток1н1в (TGF-ßt i VEGF) [25] 1з подальшим зростанням р1вня сечо-воï екскрецïï медiатора фiброгенезу та вщповщним зниженням сечовоï екскрецïï мед!атора ангiогенезу. При прогресуваннi тубулоiнтерстицiального ф!бро-зу формуеться атрофiя канальцевого апарату нирок 1з зменшенням к1лькост1 функщонуючих периту-булярних капiлярiв, що призводить до зменшення синтезу подоцитами VEGF. Порушення кровообяу призводить до ще бiльшоï продукцïï TGF-ßt i по-силення тубулоiнтерстицiального ф16розу. Статистично значуще пiдвищення сечовоï екскрецïï р!вня VEGF у дiтей обох дослщжувальних груп може вщ-дзеркалювати розвиток ремоделювання ниркового кровотоку навиъ у пащенпв без ознак рубцювання нирково! паренхiми. У пацiентiв 2-ï групи р!вень се-човоï екскрецïï VEGF знижуеться, що св1дчить про порушення здатносп ендотелiю судин до регенера-цïï та, як наслщок, запуспвання судин нирок.
Висновки
Пщвищення р!вшв сечовоГ екскрецïï TGF-ßt i VEGF у дггей з ВУР без ознак рубцювання нирко-воï паренх!ми та хрон1чним пiелонефритом у стадИ
клiнiко-лабораторноï ремiсïï може стати вщобра-женням розвитку та прогресування ремоделюван-ня ниркового кровотоку та паренх!ми нирок, яке тривае навiть тсля ендоскопiчноï корекцïï ВУР. Це дозволяе виокремити цих пацiентiв у групу ризику розвитку нефросклерозу, який е причиною прогресування хронiчноï хвороби нирок у напрямку тер-мiнальноï стадïï хронiчноï нирковоï недостатностi. Нижч р1вн1 сечовоï екскрецïï VEGF при бшьш зна-чному пiдвищеннi TGF-ßt можуть бути додатковим пiдтвердженням вже юнуючого нефросклерозу. Таким чином, р!вт екскрецïï з сечею бюмаркер!в фь брогенезу й ангiогенезу можуть бути використаш як маркери розвитку рубцювання нирковоï паренхiми у дггей з ВУР. Це допоможе ощнити ефективнiсть лiкування ВУР, своечасно попередити розвиток або коригувати порушення функщонального стану нирок, визначити тактику л!кування та диспансерного нагляду за хворими з порушеннями уродинамiки та розвитком рефлюкс-нефропатИ.
Перспективи подальших дослщжень. Як вщомо, в основ1 формування нефросклерозу полягають процеси ф16ро- й анпогенезу та, як наслщок, ремоделювання кровотоку та тубулоiнтерстицiальноï тканини нирок. Враховуючи, що даний контингент хворих пщлягае не тшьки ендоскошчнш корекцïï ВУР, у подальшому слщ досл1дити рiвень сечовоï екскрецïï цих фактор!в (TGF-ßt i VEGF) у пащенпв тсля проведення консервативного та оперативного л!кування.
Конфлжт iHTepeciB. Автори заявляють про вщ-сутн1сть конфлжту iнтересiв при пщготовщ даноï статп.
References
1. Arena S, Iacona R, Impellizzeri P, et al. Physiopathology of vesico-ureteral reflux. Ital J Pediatr. 2016 Nov 29;42(1):103. doi: ¡0.1186/sl3052-016-0316-x.
2. Lakomova DYu, Morozov DA, Morozova OL. Methods for early diagnostics of renal damage in children with vesicoureteral reflux. Bulletin of Medical Internet Conferences. 2013;3(3): 486-489. (in Russian).
3. Kryganova TA, Dlin VV The rate of urinary tract abnormalities and the functional .state of kidneys in relation to the degree of connective tissue dysplasia in children. Rossiiskii vestnik perinatologiipediatrii. 2016;61(3):81-86. doi: 10.21508/1027-40652016-61-3-81-86. (in Russian).
4. Becknell B, Schober M, Korbel L, Spencer JD. The diagnosis, evaluation and treatment of acute and recurrent
pediatric urinary tract infections. Expert Rev Anti Infect Ther. 2015 Jan;13(1):81-90. doi: 10.1586/14787210.2015.986097.
5. Paintsil E. Update on recent guidelines for the management of urinary tract infections in children: the .shifting paradigm. Curr Opin Pediatr. 2013 Feb;25(1):88-94. doi: 10.1097/ MOP. 0b013e32835c14cc.
6. Tokarchuk NI, Odarchuk IV, Zayichko NV. Analysis of education indicators of fibrosis in pyelonephritis on the background of vesicoureteral reflux in children of early age. Sovremennaya pediatriya. 2015;(70):93-96. doi: 10.15574/SP.2015.70.93. (in Ukrainian).
7. Borisova TP, Bagdasarova IV. Urinary tract infection in children. Pyelonephritis. Diagnostic approaches and therapeutic tactics in primary health care. Zdorov'e rebenka. 2012;(39):9-13. (in Russian).
8. Batyushin MM. Mechanisms of renal scaring from reflux-nephropathy. Vestnik urologii. 2013;(2):43-51. (inRussian).
9. Krzemieñ G, Szmigielska A, Turczyn A, Pañczyk-Tomaszewska M. Urine interleukin-6, interleukin-8 and transforming growth factor P1 in infants with urinary tract infection and asymptomatic bacteriuria. Cent Eur J Immunol. 2016;41(3):260-267. doi: 10.5114/ceji.2016.63125.
10. Kirillov VI, Bogdanova NA, Nikitina SYu. Diagnostic value of determination of urine cytokines in children with urinary tract diseases. Rossiyskii vestnik perinatologii i pediatrii. 2016;61(5):82-88. doi: 10.21508/1027-4065-2016-61-5-82-88. (inRussian).
11. Simoes e Silva AC, Pereira AB, Teixeira MM, Teixeira AL. Chemokines as Potential Markers in Pediatric Renal Diseases. Dis Markers. 2014;2014:278715. doi: 10.1155/2014/278715.
12. Chichuga E, Nastausheva T, Zvyagina T. Markers of chronic kidney disease in children with obstructive uropathy or vesicoureteral reflux. Farmakologiya. 2015;12(4):407-413. doi:10.15690/pf.v12i4.1421. (inRussian).
13. Yilmaz S, Ozqakar ZB, Kurt §ükür ED, et al. Vesicoureteral reflux and renal scarring risk in children after the first febrile urinary tract infection. Nephron. 2016;132(3):175-80. doi: 10.1159/000443536.
14. Shamitova EN, Romanov VO. Podocyte markers in urine. Success of modern science and education. 2016;6(11):107-110. (in Russian).
15. Lee HE, Kim DK, Kang HK, Park K. The diagnosis of febrile urinary tract infection in children may be facilitated by urinary
biomarkers. Pediatr Nephrol. 2015 Jan;30(l):123-30. doi: 10.1007/ s00467-014-2905-5.
16. Lakomova DIu. Index of early renal damage in children with vesicoureteral reflux. Saratov Journal of Medical Scientific Research. 2012;8(2):318-324. (in Russian).
17. Helmke A, von Vietinghoff S. Extracellular vesicles as mediators of vascular inflammation in kidney disease. World J Nephrol. 2016Mar 6;5(2):125-38. doi: 10.5527/wjn.v5.i2.125.
18. Arena S, Iacona R, Impellizzeri P, et al. Physiopathology of vesico-ureteral reflux. Ital J Pediatr. 2016 Nov 29;42(1):103. doi: 10.1186/s13052-016-0316-x.
19. Zaikova NM. Hydroxyprolinuriya's clinical significance in children with reflux-nephropathy. Nephrologia. 2013;17(3):68-74. (in Russian).
20. Renata Y, Jassar H, Katz R, Hochberg A, Nir RR, Klein-Kremer A. Urinary concentration of cytokines in children with acute pyelonephritis. Eur J Pediatr. 2013 Jun;172(6):769-74. doi: 10.1007/ s00431-012-1914-2.
21. Merrikhi A, Bahraminia E. Association of urinary transforming growth factor -P1 with the ureteropelvic junction obstruction. Adv Biomed Res. 2014 May 28;3:123. doi: 10.4103/22779175.133196.
22. Morozov DA, Morozova OL, Morrison VV, Lakomova DY. Pathogenic basis and modern prospects in early diagnostics of nephrosclerosis in children with vesicoureteral reflux. Saratov Journal of Medical Scientific Research. 2011;7(1):151-157. (in Russian).
23. Zyczkowski M, Zywiec J, Nowakowski K, Paradysz A, Grzeszczak W, Gumprecht J. Estimation of the relationship between the polymorphisms of selected genes: ACE, AGTR1, TGFfi1 and GNB3 with the occurrence of primary vesicoureteral reflux. Int Urol Nephrol. 2017Mar;49(3):387-397. doi: 10.1007/s11255-016-1483-9.
24. Bimpaki E, Bitsori M, Choulaki C, Galanakis E. Vascular endothelial growth factor-A gene polymorphism is associated with congenital renal lesions in children with urinary tract infections. Acta Paediatr. 2017Aug;106(8):1348-1353. doi: 10.1111/apa.13897.
25. Hussein A, Askar E, Elsaeid M, Schaefer F. Functional polymorphisms in transforming growth factor-beta-1 (TGFbeta-1) and vascular endothelial growth factor (VEGF) genes modify risk of renal parenchymal scarring following childhood urinary tract infection. Nephrol Dial Transplant. 2010 Mar;25(3):779-85. doi: 10.1093/ ndt/gfp532.
OTpuMaHO 08.04.2018 ■
Макеева Н.И., Морозова О.О.
Харьковский национальный медицинский университет имени В.Н. Каразина, г. Харьков, Украина
Уровень биологических маркеров фиброгенеза и ангиогенеза в моче детей с везикоуретральным рефлюксом
Резюме. Актуальность. Везикоуретральный рефлюкс (ВУР) наблюдается у 1—2 % детской популяции, а его частота у детей с инфекциями мочевыводящих путей достигает 70 %. Целью этого исследования было определение клинического значения уровней мочевой экскреции биологических маркеров фиброгенеза и ангиогенеза (TGF-ß1, VEGF) у детей с хроническим пиелонефритом и ВУР после эндоскопической коррекции. Материалы и методы. Обследованы 54 ребенка с III—V степенью ВУР после эндоскопической коррекции в периоде клинико-лабора-торной ремиссии пиелонефрита. У детей в суточной моче
методом иммуноферментного анализа определяли уровень экскреции TGF-ß1 и VEGF с помощью наборов Platinum ELISA (Австрия), в соответствии с инструкцией производителя. Результаты. При проведении данного исследования было выявлено достоверно значимое повышение показателей экскреции TGF-ß1 и VEGF в моче всех детей с ВУР по сравнению с соответствующими показателями детей контрольной группы (рк1 = 0,000125 и рк-2 = 0,000081; рк1 = 0,0000 и рк-2 = 0,000021 соответственно). Уровень экскреции TGF-ß1 в моче больных с ВУР и признаками склерозирования почечной паренхимы был достоверно выше
(р12 = 0,0269) по сравнению с результатами пациентов с ВУР без признаков нефросклероза. Уровень экскреции VEGF с мочой у пациентов с ВУР и признаками склерозирования почечной паренхимы по сравнению с показателями пациентов с ВУР без признаков нефросклероза были достоверно ниже (р12 = 0,0163). При исследовании показателей мочевой экскреции TGF-P1и VEGF установлено, что критерий Краскела — Уоллиса был высоко статистически
значимый, следовательно, статистические характеристики соответствующих показателей различных групп значимо отличались между собой. Выводы. Таким образом, уровни мочевой экскреции биомаркеров фиброгенеза и ангио-генеза могут быть использованы в качестве маркеров развития рубцевания почечной паренхимы у детей с ВУР. Ключевые слова: везикоуретральный рефлюкс; рубцевание почечной паренхимы; TGF-P1; VEGF
N.I. Makieieva, O.O. Morozova
Kharkiv National Medical University, Kharkiv, Ukraine
Level of biological markers of fibrogenesis and angiogenesis in the urine of children
with vesicoureteral reflux
Abstract. Background. Vesicoureteral reflux (VUR) is observed in 1—2 % of children's population, and its incidence among children with urinary infection achieves 70 %. The objective of this study was to assess the urine levels of transforming growth factor |31 (TGF-Pj) and vascular endothelial growth factor (VEGF) as noninvasive markers of VUR and renal parenchymal scarring in children. Materials and methods. Fifty four patients aged 6 months to 16 years with III—V degrees of VUR after endoscopic treatment in a period of clinical and laboratory remission of pyelonephritis were examined. Urine TGF-p and VEGF concentrations were measured using commercially kit Platinum ELISA (Austria), according to the manufacturer's instructions. Results. We have found a significantly higher urine TGF-Pj and VEGF level in children with VUR than in children of control groups (pc1 = 0.000125 and pc2 = 0.000081;
pc-1 = 0.0000 and pc-2 = 0.000021, respectively). Median urinary TGF-P1 level in patients with VUR and renal scarring was significantly higher than in those with VUR without renal scarring (p12 = 0.0269). Median urinary VEGF level in patients with VUR and renal scarring was significantly lower than in individuals with VUR without renal scarring (p12 = 0.0163). When studying TGF-P1 and VEGF urine levels, it was found that the Kruskal-Wallis criterion was highly statistically significant, therefore, the statistical characteristics of the corresponding indices differed significantly in the various groups. Conclusions. Thus, levels of urinary excretion of biomarkers of fibrogenesis and angiogenesis can be used as markers for renal parenchymal scarring in children with VUR. Keywords: vesicoureteral reflux; renal scarring; transforming growth factor p1; vascular endothelial growth factor
