CC BY
88
УДК 343.1
С. О. Сорока
Навчально-науковий шститут права та психологи Нащонального ушверситету "Львiвська полгтехшка", кандидат юридичних наук, доцент кафедри кримiнального права i процесу
Г. С. Римарчук
Навчально науковий iнститут права та психологи Нащонального ушверситету "Львiвська полгтехшка", кандидат юридичних наук, асистент кафедри кримiнального права i процесу
КРИМ1НАЛЬНИЙ ПРОЦЕС В УКРА1НИ: 1СТОР1Я I СУЧАСН1СТЬ
© Сорока С. О., Римарчук Г. С., 2016
Розглянуто кторичш аспекти формування криминального процесу в УкраТш вщ звичаевого права до тепершнього часу. Розкрито особливостi правовой' системи у сфер1 судочинства р1зни\ перiодiв, зосереджено увагу на основних кримшальних процесу-альних законодавчих актах, якi дiяли на територи УкраТни в р1зн1 перiоди i сприяли розвитку i прийняттю сучасного кримшального процесуального законодавства.
Ключовi слова: кримшальний процес, кримiнальне судочинство, кримiнальне процесуальне законодавство.
С. А. Сорока, Г. С. Рымарчук
УГОЛОВНЫЙ ПРОЦЕСС В УКРАИНЕ: ИСТОРИЯ И СОВРЕМЕННОСТЬ
В статье рассмотрены исторические аспекты формирования уголовного процесса в Украине от правових обичаев до настоящего времени. Раскрыты особенности правовой системы в сфере судопроизводства разных периодов, сосредоточено внимание на основных уголовных процессуальных законодательных актах, которые действовали на территории Украины в разные периоды и способствовали развитию и принятию современного уголовного процессуального законодательства.
Ключевые слова: уголовный процесс, уголовное судопроизводство, уголовное процессуальное законодательство.
S. Soroka, G. Rymarchuk
CRIMINAL PROCESS IN UKRAINE: PAST AND PRESENT
In the article the historical aspects of criminal procedure in Ukraine from customary law to date. The peculiarities of the legal system in judiciary different periods, focus on basic criminal procedural legislation, which operated in Ukraine in different times and contributed to the development and adoption of modern criminal procedure law.
Key words: criminal procedure, criminal justice, criminal procedure legislation.
Постановка проблеми. Кримшальний процес в Украгт формувався протягом багатьох столпъ. На процес його формування вплинув як украшський, так i зарубiжний досввд. Таке
формування кримшального процесуального права на кожному етат його iсторичного досвiду так чи шакше було пов'язане з рiвнем розвитку суспшьних вiдносин, яю вiдображено в нормах кримiнально-процесуального законодавства та практики його застосування. На основi 'х пiзнання наука формулюе принципи кримiнального судочинства, розробляе приватш теорii, що пояснюють сутнiсть рiзних кримiнально-процесуальних iнститутiв (наприклад, теорм доказiв), а також вносить теоретично обгрунтоваш пропозицii' щодо вдосконалення чинного кримшально-процесуального законодавства та практики його застосування. А також ми повнктю пвдтримуемо думку М. С. Та-ганцева, який наголошуе: якщо ми бажаемо вивчити який-небудь юридичний iнститут, що кнуе зараз, то для власного правильного його розумшня повиннi простежити його кторичну долю, приводи, через яю вiн з'явився, i змши, яким пiддався вiн у своему кторичному розвитку [1, с. 21].
Аналiз досл1дження проблеми. Iсторичнi аспекти формування кримшального процесу в Укра'ш широко висвгглет в наукових роботах С. А. Альперта, Ю. М. Грошевого, Л. М. Лобойка, В. Т. Маляренка, В. Т. Нора, Л. Д. Удаловой, В. М. Тертишника та ш.
Мета стати - це розгляд кторичних аспекпв формування кримiнального процесу в Укра'ш вiд звичаевого права до тепершнього часу.
Виклад основного матерiалу. Кримшальне процесуальне право пройшло певний перюд розвитку. Пiд кримiнальним процесуальним правом розушють самостiйну галузь права Украши, сукупнiсть кримiнальних процесуальних норм, як регулюють суспiльнi вiдносини в сферi дiяльностi органiв досудового розслiдування, прокуратури i суду, а також шших фiзичних i юридичних осiб, що залучаються у сферу кримiнального судочинства, шд час кримiнального провадження [22 , с. 10]. Кримшальний процес - це важлива сфера державно'' дмльносп, пов'язано'' iз забезпеченням правопорядку в державi та суспiльствi.
Кримшальне процесуальне законодавство Украши мае давню кторто, на початку яко' кнуе звичаеве право, правовi традицii. За чашв звичаевого права норми права i моралi можна було вважати як едине цше. Сам народ пвдшс 'х до рiвня закотв буття, 'х виконували здебшьшого добровольно, а в разi необхiдностi 'х забезпечували засобами впливу з боку общинного загалу. Звичаеве право дуже щкаве щодо аналiзу правосвiдомостi та правово' культури, бо стае помггним -найменше правопорушень там, де право твориться самим народом та ввдповщае його духовносл i морали Такий процес iснував ще до появи держави. Лише через певний час, коли розвинувся погляд на злочин як дiяння, небезпечне для всього суспшьства, держава почала брати на себе функщю активного кримшального переслщування. У цей перюд форма процесу була обвинувальна.
Треба зазначити, що в Укра'ш школи не запроваджувалось рабство, наша правова система школи не застосовувала жорстоких норм на зразок закотв Ману чи Хаммурат, школи не застосовувала ш^зицшного процесу слiдства у сферi судочинства. Доброчесшсть народу, незважаючи на вш iсторичнi негаразди, загарбницькi напади воропв, 'х жорстокiсть та дикунства, противилась усьому ганебному, берегла вiру в добро i справедливiсть, яка невтомно пробивала паростки добродшносп в законодавстш i державностi.
Давньоруська державнiсть складалася поступово, завершившись об'еднанням центрiв схвдних слов'ян Киева i Новгорода та формуванням единого законодавства, зокрема i кримiнально-процесуального. За час кнування Русi вiдбувався активний процес становлення i розвитку '' права, значна частина норм якого отримала писемне закршлення перш за все у лггописах i збiрниках права, а частина кнувала у формi усного звичаевого права. Ввд початку кнування Русi на '' теренах дмли також i норми права, що регулювали порядок здшснення судочинства. В Руш суд як суб'ект кримшального процесу не був вiдокремлений ввд адмiнiстрацii. Судовi функцii здiйснював перш за все сам великий ки'вський князь. Крiм великого ки'вського князя судовi функцii здiйснювали посадники, волостел^ тiуни. Крiм того, в Русi функцiонували вотчинний суд, а також общинний суд. У зв'язку iз запровадженням на Русi християнства судовими повноваженнями була надшена i церква, що розглядала справи, до яких були причетш церковнi люди, а також справи про злочини у сферi шлюбних i сiмейних ввдносин [3, с. 30].
Визначною пам'яткою права давньорусько' держави е Руська правда, де вперше згадуеться про порядок судового розгляду i вирiшення кримiнальноi справи. Руська правда мае три редакци: Коротка Правда, Просторова Правда i Скорочена Правда. Коротка Правда, яка складаеться з Правди Ярослава i Правди Ярославичiв, як единий збiрник права виникла у кiнцi XI ст. або на початку XII ст. Просторова Правда - зввд ввдносно розвинутого феодального права - заснована на тексп Короткоi' Правди i Статуту Володимира Мономаха. Ii створення як единого збiрника права належить до першоi чвертi XII ст. [4, с. 42]. У Руськш Правд^ перш за все в Просторовш Правдi, мiстилися норми процесуального права, що були сформованi як законодавцем, а також i тi, що були вiдомi практицi протягом кшькох попереднiх столiть. Руська Правда встановлювала i правила безпосереднього судочинства. У цей час у Руш панував змагальний процес. Пiд час судового процесу сторонами могли використовуватися i такi судовi докази, як особисте зiзнання, свiдчення "послуxiв" i "видоюв", речовi докази. У Русi разом iз панiвним змагальним процесом мали мюце i деякi елементи слщчого (розшукового) процесу, як правило, у справах про злочини проти князiвськоi влади. Самi князi i ixm агенти вели слiдство i самi судили" [5, с. 522]. Окремi ознаки iнквiзицiйниx методiв процесу були притаманш церковному суду пiд час розгляду ввднесених до його компетенци справ. Але треба зазначити, що загалом судочинство перiоду Ктвсько' Руш не вiдзначалося жорстокiстю нi в здобут доказiв, нi в покаранш.
У 30-х роках XII ст. Русь вступила в перюд феодально!' роздробленосп i на ii територи' утворилося пiвтора десятка порiвняно самостшних князiвств. У перiод феодальноi роздробленосп (XII - середина XIV ст.) в укра'нських князiвстваx функцiонувала практично та ж судова система, що склалася за доби Руш.
Захоплення i утримання укра'нських земель польсько-литовськими феодалами поступово зумовило змiни як у судоустро', так i в судочинстш Укра'ни. Так, до кшця XIV ст. судоустрiй i судочинство в тш частинi Укра'ни, що входила до Великого князiвства Литовського, було подiбне до судоустрою i судочинству княжо' доби.
Протягом друга половини XIV першоi половини XVI ст. суди, яю функцiонували на украшських землях, що знаходилися у складi Великого князiвства Литовського, керувалися при розглядi справ спочатку нормами звичаевого права, Русько' Правди, а згодом великокнязiвським законодавством - першим збiрником литовського кримiнального i кримшально-процесуального права - Судебником Казимира IV 1468 р. [6, с. 65], а також статутами, збiрниками магдебурзького права. Наприкшщ зазначеного перiоду питання процесуального права докладно вирiшувалися у Статуп Великого князiвства Литовського 1529 р. Так, серед XIII роздшв, на як подшявся цей Статут, окремий роздш (VI) присвячений оргашзаци суду i судового процесу [7, с. 69-83].
У 1569 р. укладено Люблшську унiю - угоду про об'еднання Польщi i Великого князiвства Литовського в едину федеративну державу тд назвою Рiч Посполита. В укра'нських землях, що ввшшли пiсля цього об'еднання до складу Польщу було поширено польську судову систему. Водночас на украшських землях залишався чинним Литовський статут 1566 р. Шсля прийняття у 1588 р. III Литовського статуту вш стае джерелом права в ушх украшських землях i дмв там як найавторитетшше джерело права протягом багатьох роюв [8, с. 271]. За цим статутом процес був переважно змагальним.
В украшських землях у складi Речi Посполито' в мiстаx, котрi мали право на самоврядування, продовжували дмти норми магдебурзького права, певна частина яких стосувалася процесу.
Крiм зазначених вище законодавчих актiв, в укра'нських землях у деяких мюцевостях застосовувались i норми вiрменського права. Це пояснюеться тим, що за доби феодалiзму у низцi мют Укра'ни iснували поселення вiрмен - вiрменськi колонй.
Оригiнальнi судова система i процес iснували в Запорiзькiй Сiчi - вiйськово-полiтичнiй органiзацii укра'нського козацтва, яка виникла внаслiдок стихшно' колонiзацii земель Середнього i Нижнього Подншров'я в серединi XVI ст. У численних працях дослвдниюв ктори запорiзького козацтва переконливо доведено, що Запорiзька Сiч була зародком укра'нсько' нацiональноi' держави, продовженням нацiональноi традици укра'нського народу [9, с. 7]. У запорiзькиx козакiв склалася така судова система, за яко' суд не був ввддшений вiд адмтстраци. Переважно вищою
судовою шстанщею виступав найвищий орган - загальна козацька рада. Правом здшснювати судовi функци надшялися представники козацько' старшини, а саме кошовий отаман, вшськовий суддя. На мiсцях дмли паланковi i курiннi суди. Судочинство здшснювалося в Запорiзькiй Ci4i ввдповвдно до норм звичаевого права. Одним i3 найважливiших принципiв козацького правосуддя була рiвнiсть усiх козакiв перед судом. Процес за сво'м характером був обвинувально-змагальним.
У результатi визвольно' вiйни украшського народу 1648-1654 pp. створено незалежну державу, яка за формою правлшня була Укра'нською Козацькою Республiкою. Вона мала всi ввдповвдш ознаки, i зокрема судову систему i судочинство, якi iснували протягом багатьох десятилпъ пiсля входження Гетьманщини до складу Росй у 1654 р. У цей час судовi повноваження зд1йснювали: гетьман, рада старшин, рада генерально' старшини, генеральна вшськова канцелярм, генеральний в1йськовий суд, полков^ сотеннi, сiльськi суди. У Гетьманщиш д1яли також i мiськi суди.
В Укра'ш у другiй половит XVII ст. i пiд час й автономного статусу у складi Росй в судах користувалися нормами процесуального права, що мютилися перш за все у рiзних роздшах Литовського статуту 1588 р., який продовжував дмти в Украiнi у зазначений перюд. Мгёью суди iз певними обмеженнями користувалися нормами процесуального права, як мiстилися в збiрниках магдебурзького права ("Саксон" i "Порядок"). Окремi норми процесуального права мютилися i в законодавчих актах, що ix приймали вищi органи Украшсько' козацько'' держави - в гетьманських унiверсалаx, унiверсалаx генерально' вiйськовоi канцеляри, в ордерах та iнструкцiяx гетьмана, генерально' вiйськовоi канцеляри, генерального вшськового суду [10, с. 74]. У 1722-1723 рр. П. Полуботок видав три ушверсали, в яких приписувалося усунути недолiки в дiяльностi судiв та вимагалося дотримання iнстанцiйного порядку подання апеляцш. А 1нструкц1я гетьмана Данила Апостола судам ввд 13 липня 1730 р. встановлювала порядок розгляду справ у полкових, сотенних i сшьських судах, види допустимих доказiв тощо [11, с. 13]. Шсля входження Украши до складу Росй i особливо з початку XVIII ст. в судочинстш почали застосовуватися росiйськi правовi акти, серед яких велике значення мав iменний указ Петра I ввд 5 листопада 1723 р. "Про форму суду". Цим указом скасовувалася розшукова форма процесу, а суд визнавався його едино можливою формою [12, с. 395, 456].
Визначною пам'яткою права Украши е "Права, за якими судиться малоросшський народ" 1743 р. Це перший кодекс укра'нського права, який мютив значну кшьюсть найважливших норм процесуального права. Хоча вш так i не був затверджений, але вш мав значне поширення в Украiнi [13, с. 470]. Судоустрою були присвяченi роздши 7, 8, 9, норми винятково кримшально-процесу-ального права мiстилися у роздш 25, в якому, зокрема, йдеться про ведення допиту злочинщв та запiдозрюваниx у злочинах "пвд муками", про ведення в судах спещальних книг для "запису справ карних", про порядок виконання вироюв тощо [14, с. 437-452]. Цей законодавчий акт передбачав застосування як змагально-обвинувального, так i в деяких випадках слвдчого (iнквiзицiйного) процесiв пвд час розгляду i вирiшення кримшальних справ.
У 1654 р. частина Украши увшшла до Московсько' держави, тсля чого нацiональна держав-тсть укра'нського народу проiснувала до початку 80-х роюв XVIII ст., оскшьки царизм здiйснював цолеспрямований наступ "на права i вольностi" укра'нського народу. У 70-80-ri роки XVIII ст. в Укра'ш остаточно було лшввдовано гетьманство, зруйновано Запорiзьку Сiч, закршачено селянство, створено Малоросiйську колегiю.
У першi десятилiття XIX ст. деяю частини Укра'ни перебували в складi Росiйськоi iмперii. На цих територ1ях д1яли рiзнi нормативнi акти, зокрема i кримiнально-процесуального характеру. Вiдповiдно до указу ввд 3 листопада 1796 р. "О встановлении в Малороссии правления и судопроизводства сообразно тамошним правам и прежним порядкам" в Лiвобережнiй Укра'ш частково поновлювалося колишне укра'нське судочинство, скасоване внаслвдок поширення на цю територто Катериною II загальноросшського законодавства про судоустрш i судочинство. У Правобережнiй Укра'ш поновлювалося польське судочинство, що грунтувалося на засадах польсько-литовського законодавства. Шсля прийняття 25 червня 1840 р. указу царя Миколи I "О распространении силы и действия Российских гражданских законов на все западне, возвращенные от Польши области" на Правобережну Украшу була поширена дм Зводу закотв Росшсько' iмперii 1832 р.
Треба зазначити, що з 1842 р. норми загальноросшського кримшально-процесуального законодавства поширювалися на всю територто Украши, що перебувала у складi Росiйськоi iмперп. Цi норми мiстилися у таких законодавчих актах, як Соборне Уложення 1649 р., Статут Вшськовий 1716 р., указ 1723 р. "Про форму суду". Шсля того, як з 1 шчня 1835 р. набув чинносп Зввд законiв Росiйськоi iмперii, в державi почали дмти кримшально-процесуальш норми, сконцентрованi у книзi другш XV тому зазначеного Зводу [15, с. 11]. Книгу другу тому XV Зводу закошв Росшсько!' iмперii можна назвати першим Кримiнально-процесуальним кодексом (далi КПК) Росii. Цей закон прописав процедуру розкриття, розслiдування злочишв та судочинства був вiдокремлений ввд iнших законiв, норми процесуального права систематизоваш, кодифiкованi i системно викладет в окремому законодавчому актi. Кримшально-процесуальне право стало самостiйною галуззю права" [16, с. 68]. Друга книга XV тому Зводу закошв Росшсько!' iмперii видання 1857 р., що мала назву "Законы о судопроизводстве по делам о преступлениях и проступках", мютила роздши: про кримшальне судочинство взагал^ про попередне розслвдування; про слiдчi дii; про провадження в судi першо!' iнстанцii; про ревiзiю кримiнальних справ у судi друга iнстанцii; про виконання вироюв; про особливi форми провадження [17, с. 1-228; 372]. Провадження за нормами "Законов о судопроизводстве по делам о преступлениях и проступках" було подшене на три частини: попередне слвдство, суд, виконання судових ршень. Слвдство належало полщй. В й компетенци також було провадження у справах про малозначш злочини. Кримшальний процес був ш^зицшним. Шсля закшчення попереднього слiдства справу передавали в суд, на який покладався обов'язок схилити обвинуваченого до зiзнання у вчиненому злочинi. В повноваження суду не входило самостшно дослвджувати докази, суд не мав права допитувати свiдкiв, а показання, одержат слвдством, покладено в основу вироку. Сторони захисту у судi не було. Судове слвдство було закритим. Панувала система формальних доказiв. Основними джерелами доказiв були показання сввдюв i визнання обвинуваченим своеi вини [17, с. 58]. Оскарження було дуже обмежене. Вирок переглядався лише в порядку ревiзii.
У 1864 рощ в Росшськш iмпери ввдбулася радикальна судова реформа. 20 листопада 1864 р. iмператор Олександр II затвердив проекти чотирьох судових статупв: Устрш судових установлень, Статут кримшального судочинства, Статут про покарання, як накладали мировi суддi. У цих статутах знайшли розвиток основш демократичнi засади. Судовою реформою 1864 р. було введено систему незалежних судiв, де здшснювали правосуддя професшно пiдготовленi суддi. Суди були ввдокремлеш вiд адмiнiстрацii i навiть за iмператором залишалося тшьки право помилування. Згiдно з Устроем судових установлень було утворено мирову юстицiю (мировий суддя, повгговий зЧзд мирових суддiв) та загальнi суди (окружнi суди, судовi палати). В окружних судах для розгляду товно!' групи кримшальних справ запроваджувався iнститут присяжних засiдателiв. Також передбачено реорганiзацiю прокуратури i запроваджено адвокатуру. Поступово нова судова система була запроваджена i в украшських губернмх Росiйськоi iмперii [18, с. 702].
Складовою судових статупв 1864 р. був Статут кримшального судочинства [19, с. 120]. Вш закршлював демократичнi засади й шститути, перш за все такi, як: презумпцм невинуватостi, гласнiсть, уснiсть, змагальшсть судочинства, гарантii прав обвинувачуваного на захист, участь у процесi захисника, всебiчне, об'ективне дослiдження i ощнка доказiв за внутрiшнiм переконанням суддiв, касацiйне та апеляцiйне оскарження вироюв. Статут кримiнального судочинства дуже ретельно визначав умови i хiд попереднього розслвдування справи, порядок провадження справ у мировому судi i на зЧзд мирових суддiв, в окружному судi i судовiй палатi, а також порядок оскарження в апеляцшнш i касацiйнiй iнстанцiях вирокiв. Статут кримшального судочинства 1864 р. закршив так звану змшану (або континентальну) форму кримшального процесу, яка набрала свого класичного законодавчого виразу у кримшально-процесуальному коде^ Францii 1808 р. Шзтше ця форма процесу була сприйнята всiма континентальними державами, зокрема Рошею [20, с. 9]. Попередне слвдство за Статутом кримшального судочинства було засноване на розшукових засадах.
Судовi статути 1864 року були досить прогресивними, а !'х реалiзацiя незабаром показала царському уряду, що нове судочинство серйозно розхитують пвдвалини самодержавства. Тому вже
у 70-Ti, а особливо у 80-90- Ti pp. XIX ст. були прийнят законодавчi акти про внесення змш до судових CTaTyTiB 1864 p., якими частково скасовувалися демократичш засади як судоустрою, так i судочинства.
У 1910-1912 рр. уряд Росшсько!' iMnepiï внiс деякi змши у судову систему держави. 15 червня 1912 р. був прийнятий закон "Про перетворення мкцевого суду" [21, с. 636-734]. Цим законо-давчим актом було передбачено поновлення мирово!' юстици, багато статей Статуту кримшального судочинства були викладет у новш редакци. Це сприяло ввдродженню мирових сyдiв i в окремих украшських губернмх.
На подальший розвиток кримiнального судочинства iстотно вплинули поди 1917 р. в Росй. Розпочався етап ввдродження i розбудови ïï державностi (1917-1920 рр.), пов'язаний iз отриманням потенцiйноï можливостi здобуття незалежносп Украïною. У цей час чинними залишались сyдовi статути Росйсь^ iмперiï 1864 р. (за винятком надзвичайних (вшськових) сyдiв).
У першi роки кнування УСРР законодавчий досвiд регулювання питань судочинства розвинулись у Положенш про народний суд Украïнськоï Соцiалiстичноï Радянськоï Респyблiки вiд 26 жовтня 1920 р. [22]. У цьому законодавчому акт норми про судочинство були певним чином систематизоваш - вш подшявся на роздали про загальш засади судочинства, а також про порядок судочинства на рiзних етапах кримiнального процесу.
У 1922-1924 рр. в УСРР ввдбулась кодифшащя права, зокрема i кримiнально-процесyального. Перший КПК УСРР був затверджений Всеукрашським ЦВК 13 вересня 1922 р. Це був комплексний законодавчий акт, який регулював провадження у кримшальних справах в органах попереднього слвдства та в судах, визначав повноваження оргашв прокуратури на вшх стадмх кримiнального процесу.
КПК 1922 р. складався iз 6 роздiлiв, 32 глав, як мiстили 481 статтю. Перший роздш визначав загальнi положення про склад суду, пвдсудтсть, докази, сyдовi термiни та витяги. Другий роздш мiстив норми щодо провадження слвдства: порушення кримiнальноï справи, дiзнання, пред'явлення обвинувачення, допит обвинуваченого, сввдюв, експертiв, оскарження д1й слiдчого та ш. Третiй роздал врегульовував процедуру провадження в суд^ четвертий - у революцшних трибуналах, п'ятий - провадження в порядку вищого судового контролю Нарком'юсту, шостий - порядок виконання вироюв.
Значення КПК УСРР 1922 р. полягало в тому, що вш проголошував такi демократичш засади, як: гластсть, yснiсть i безпосередтсть судового процесу, його змагальнкть; провадження процесу мовою бiльшостi населення iз забезпеченням для осiб, яю не володши щею мовою, права на перекладача; рiвноправнiсть сторiн; право обвинуваченого на захист. Принциповим було положення про те, що "шхто не може бути позбавлений волi та взятий пвд варту шакше, як у зазначених у закот випадках та у визначеному законом порядку". Докладно регламентувалась дмльшсть оргашв дiзнання та попереднього слвдства; ввддання до суду, судовий розгляд, постановлення вироку, його оскарження й перегляд. Проголошувалась пyблiчнiсть yсiх судових засвдань, за винятком випадкiв, що потребували збереження вiйськовоï чи державно!' таемнищ. Крiм того, в КПК УСРР 1922 р. ввдображалися двi паралельнi сyдовi системи, котрi склалися на той час, - революцшш терито-рiальнi трибунали на чолi з Сдиним Верховним трибуналом УСРР i народт суди та губернсью ради народних сyддiв. Органом судового нагляду за всiма судовими установами був Верховний судовий контроль НКЮ УСРР.
На прийнятий у 1922 р. КПК УСРР почали впливати ктотш чинники. Так, 30 грудня 1922 р. був утворений Союз РСР, до складу якого увшшла i Украшська СРР. Союзт органи прийняли у 1924 р. Основи кримшального судочинства Союзу РСР i союзних республш. Тому виникла потреба законодавство УСРР про кримшальне судочинство уввдповвднити загальносоюзним законам, що й було зроблено. 20 липня 1927 р. був прийнятий КПК УСРР, який набув чинносп з 15 жовтня 1927 р. У цьому коде^ чимало статей залишилось з КПК УСРР 1922 р., ^м того - мктив низку статей, що по-новому регулювали дмльшсть оргашв попереднього розслвдування, прокуратури i суду. Так, КПК УСРР 1927 р. розширив права слвдчих i прокyрорiв у закритп кримшальних справ за ввдсутшстю складу злочину [23, с. 105]. Враховуючи, що КПК УСР 1927 р. проголошував
демократичш засади, вш включав i таю положення, як не можна назвати демократичними. Так, наприклад, органам слвдства, прокуратури, судам заборонялося вiдмовляти в прийнятп до свого провадження кримшальш справи або закривати ïx на тш пiдставi, що в Кримшальному кодексi (далi КК) УСРР не передбачалося покарання за суспшьно небезпечне дмння. Так КПК УСРР 1927 р. пвдсилював антидемократичну вимогу КК УСРР про аналопю закону. Згвдно з КПК УСРР 1927 р. захисник мав право брати участь у кримшальному процеш виключно зi стадiï судового слiдства. Крiм того, визнавалося за можливе допитати захисника як сввдка, якщо тому було щось вiдомо про злочини, передбачет статтями 542-5414 КК УСРР, чим порушувався принцип професiйноï таемнищ захисника. Щ та деякi iншi антидемократичш положення КПК УСРР 1927 р. давали змогу порушувати права i свободи громадян Украши.
У наступш роки до КПК УСРР 1927 р. вносилися деяк змши i доповнення. У середиш 1950-х pp. законодавство про судочинство, яке складалося iз загальносоюзних законодавчих актiв та кримшально-процесуальних кодексiв союзних республiк, було таким, що приймалося у рiзний час i тому ввдображало особливост того чи iншого перiоду розвитку радянсь^' держави. Крiм того, справдi "бшьшють iз цих законiв, як застарш, не вiдповiдали новим завданням подальшого розвитку радянського суспшьства, а деяю суперечили один одному i Конституци СРСР" [24, с. 442-443].
Отже, кнували всi передумови для створення досконалого кримшально-процесуального законодавства. Важливим кроком на шляху досягнення ^eï мети було прийняття Верховною Радою СРСР 25 грудня 1958 р. Основ кримшального судочинства Союзу РСР i союзних республш [25]. Шзшше на ïxнiй основi були ухвалеш Кримшально-процесуальш кодекси союзних республш. В УРСР КПК затверджено 28 грудня 1960 р., а введений у дто з 1 квгтня 1961 р.
Ухвалення КПК УРСР 1960 р. було прогресивним кроком для подальшого розвитку вгтчизня-ного кримшально-процесуального законодавства, демократизаци засад кримшального судочинства. "...Вперше в ктори розвитку радянського права кримшально-процесуальш кодекси союзних республш сформулювали вимоги до оргашв дiзнання, слвдчого, прокурора та суду - виявляти при провадженш у справi причини та умови, що сприяли вчиненню злочину, i вживати заxодiв до ïx усунення. . ..Отримали подальший розвиток положення, спрямованi на розширення участ громад-ськостi у боротьбi зi злочиннiстю. У ньому знайшло свш прояв нове ставлення до традицшних, iсторично складених форм залучення громадськостi в роботу суду у виглядi iнститутiв народних засiдателiв, громадських обвинувачiв, громадських заxисникiв. Основи кримшального судочинства i КПК союзних республш суттево розширили права обвинуваченого i його захисника, допустивши останнього в стадто попереднього розслвдування. Були розширет також права потерпшого та шших учасникiв кримiнального процесу" [26, с. 3-44].
Структурно КПК Украши 1960 р. складався з Загально!' та Особливо!' частини, а також особливих проваджень, мав дев'ять роздшв (спочатку ïx було шкть, потiм вiсiм), тридцять вiсiм глав (спочатку було тридцять чотири), а також статп, частини та пункти. Це вказуе на те, що протягом ди КПК 1960 р. в нього постшно вносились змши i доповнення. Найбшьше змш i доповнень до КПК 1960 р. внесено тсля проголошення Незалежносл Украши. Так, Законом Украши ввд 15 грудня 1992 р. з КПК було вилучено поняття "сощалктичний", назву "УРСР" змшено на "Укра1на", вилучено посилання на Основи кримшального судочинства СРСР i союзне законодавство. Законом ввд 19 грудня 1992 р. "Про адвокатуру", а поим i законом ввд 21 червня 2001 р. значно розширено права адвоката у кримшальному судочинстш (ст. 45-48 КПК Украши). Дещо змшено прюритети завдань кримшального судочинства (ст. 2 КПК Украши). I вперше серед них визначено завдання "охорони прав i законних iнтересiв фiзичниx та юридичних осiб, яю беруть участь у кримшальному судочинствГ'. Посилено процесуальний контроль суду за дмми оргашв досудового слвдства та дiзнання. Введена норма, яка зобов'язуе в усix випадках затримання особи обов'язково поввдомляти родичiв або близьких затриманого. Стало можливим оскаржити ршення слвдчого, органу дiзнання, прокурора про ввдмову в порушенш чи закритп кримiнальноï справи та ш. [27]. Шзтше до прийняття КПК Украши 2012 р. внесено багато i шших змш до КПК Украши 1960 р. Зрозумшо, що змши та доповнення до будь-якого закону можливi i навгть необхвдш
у зв'язку зi змшами у державному устро1, iнтеграцiею вiтчизняного законодавства в европейське правове поле.
З дня проголошення Украши незалежною державою гостро постало питання оновлення нащонального законодавства. Науковщ неодноразово наголошували на тому, що КПК Украши 1960 р. справдi не вщповвдав вимогам часу i потребам регулювання сучасних суспшьно-правових ввдносин у кримiнально-процесyальнiй сферi. Для цього потрiбен комплексний науково-обгрунто-ваний пвдхвд до пiдготовки та ухвалення нового КПК з метою увщповвднення його вимогам сьогодення, з урахуванням законодавства Свропейського Союзу та мiжнародних норм у справi захисту прав людини.
13 квггня 2012 року прийнято Кримiнальний процесуальний кодекс Украши, який вступив у дто 19 листопада 2012 року. У КПК Украши 2012 р. кримшальний процес виписаний у яюсно новш форм^ порiвняно з процесами у попередтх КПК. У ньому вщображено положення, ранiше не вiдомi кримiнально-процесyальномy законодавству Украши. Так, з'явилася окрема глава "Засади кримiнального провадження", вперше законодавець закршив 22 загальш засади, ввдповвдно до яких мае здшснюватися кримiнальне судочинство; немае стади порушення кримiнальноï справи, стадiï дiзнання i досудового слiдства об'еднанi в одну - досудове розслщування, яка розпочинаеться з моменту внесення ведомостей до Сдиного реестру досудових розслвдувань; запроваджено нову форму дмльност прокурора - нагляд у формi процесуального керiвництва; з'явилися новi суб'екти кримшального провадження (слвдчий суддя, суд присяжних), запроваджений шститут угод i ш.
Структурно кодекс складаеться з 615 статей, двох прикшцевих i 26 перехщних положень, об'еднаних у 46 глав i 11 роздшв.
Треба зазначити, що кримшальне процесуальне законодавство Украши мае свою багатовшову юторто, свш розвиток i походження. Кримшальний процесуальний кодекс - це законодавчий акт, у якому об'еднуються i систематизуються норми, що регулюють правоввдносини, як виникають у зв'язку з заявою чи поввдомленням про кримшальне правопорушення, ïï досудовим розслiдyванням, судовим розглядом та виконанням вироку, тому КПК е основним i единим законодавчим актом, який визначае процедуру кримшального судочинства в державг
1. Таганцев Н. С. Курс русского уголовного права: Учение о преступлении. Часть общая / Н. С. Таганцев. - СПб. : Тип. М. М. Стасюлевича. - Кн. 1. - 1874. - 292 с. 2. Кримшальний процес [текст] : тдручник. /За заг. ред. В. В. Коваленка, Л. Д. Удалово'г, Д. П. Письменного. - К. : Центр учбово'г лтератури, 2013. - 544 с. 3. Будзилович I. Особливостг розвитку державностг, права i функщй церкви у Кшвськш РуЫ (аналтичний нарис) // Право Укрспни. - 1999. - № 1. - С. 130. 4. Российское законодательство X-XX векав : в 9 т. : Т. 1. Законодательство Древней Руси. - М. : Юрид. лит., 1984. - С. 25-26, 42, 65. 5. Юшков С. В. Общественно-политический строй и право Киевского государства. - М. : Госюриздат, 1949. - С. 522. 6. Кузьминець О., Калиновський В., Дктяр П. Iсторiя держави i права Укрални. - К. : Украта, 2000. - 429 с. 7. Статут Великого княжества Литовского 1529 года. - Минск : Изд-во АН БССР, 1960. - С. 69-83. 8. Усенко I., Чехович В. Литовсью статути // Укратське державотворення: невитребуваний потенщал: Словник-довiдник / За ред. О.М. Мироненка. - К. : Либiдь, 1997. - С. 271. 9. Переяславська угода 1654 року: юторичт уроки для Укратського народу. Аналтичт оцтки Нащонального iнституту стратегiчних до^джень. - К. : Н1СД, 2004. - С. 7. 10. Пашук А. Й. Суд i судочинство на Лiвобережнiй УкраШ в XVII-XVIII ст. (1648-1782). - Львiв : Вид-во Львiвського ун-ту, 1967. -179 с. 11. Сиза Н. П. Суд i кримшальне судочинство Укрални в добу Гетьманщини: автореф. дис. ... канд. юрид. наук. - К., 2002. - С. 10, 13. 12. Российское законодательство Х-ХХ веков. В 9 т. Законодательство периода становления абсолютизма. - М. : Юрид. лит., 1986. - Т. 4. - С. 395, 456. 13. Юридична енциклопедiя : в 6 т. /Редкол.: Ю. С. Шемшученко (гол. редкол.) та т. - К.: Укр. енцикл, 1998. - Т. 2: Д-Й. - 1999. - 744 с.; Т. 4: Н-П. - 2002. - 720 с.; Т. 5: П-С. - 2003. - 736 с. 14. Права, заякими судиться малоросшський народ 1743. - К. : НАН Укрални. 1нститут держави i права iм. В. М. Корецького. 1нститут археографи та джерелознавства iм. М. С. Грушевського, I997. - С. XXXVII, 547 с. 15. Миронова И.А. Законодательные памятники пореформенного периода
(1861-1900 гг.). - М. : Моск. гос. историко-архивный ин-т, 1960. - С. 11. 16. Тертишник В. М. Кримтально-процесуальне право Укрални : тдручник. - 4-е вид., доп. i перероб. - К. : А.С.К., 2003. - С. 14, 60, 68, 74, 89. 17. Свод законов Российской империи. Том XV. Кн. 2-я. - СПб. : Печатано в Типографии II Отделения Собственной Его Императорского Величества Канцелярии, 1857. - С. 1-228. 18. Юридический словарь. - М. : Юридическая литература, 1953. - С. 500. 19. Российское законодательство X-XX веков. В 9 т.: Т. 1. Законодательство Древней Руси. - М. : Юрид. лит., 1984. - С. 25-26, 42, 65. 20. Михеенко М. М., Нор В. Т., Шибто В. П. Кримшальний процес Укрални : тдручник. - 2-е вид., перероб. i доп. - К. : Либiдь, 1999. - 536 с. 21. Важнейшие законодательные акты (1908-1912 гг.) с алфавитным, предметным и хронологическим указателями / Под ред. и с предисловием проф. В. М. Гессена. - СПб.: Изд-е Юридического книжного склада "Право", 1913. - С. 636-734. 22. СУ УССР. - 1920. - № 25. - Ст. 536; 1921. -№ 9. - Ст. 13; 1922. - № 31. - Ст. 419; № 54. - Ст. 779; 1922. - № 41. - Ст. 598; 1922. - № 54. -Ст. 779; 1933. - № 31. - Ст. 107. 23. Сусло Д. С. Iсторiя суду Радянськог Укрални (1917-1967р.) -К. : Вид-во Кшвського ун-ту, 1968. - 233 с. 24. Евтеев М. П., Саратовских Л. В. О работе комиссии законодательных предположений над проектом Основ уголовного судопроизводства Союза ССР и союзных республик // Вопросы судопроизводства и судоустройства в новом законодательстве Союза ССР. - М. : Госюриздат, 1959. - С. 442-443. 25. Ведомости Верховного Совета СССР. -1959. - № 1. - Ст. 15. 26. Советский уголовный процесс / Под общей ред. М. И. Бажанова и Ю. М. Грошевого. - К. : Вища школа, 1993. - 439 с. 27. Савонюк Р. Кримтально-процесуальний кодекс Укрални: змютовна характеристика та еволюця розвитку // Кримська свтлиця. -20.01.2012. - № 3.
REFERENCES
1. Tagancev N. S. Kurs russkogo ugolovnogo prava: Uchenie o prestuplenii. Chast' obshchaya [Course of russian criminal law: general part] M. M. Stasyulevich Publ. Kn. 1, 1874. 292 p. 2. Kriminal'nij proces [tekst]: pidruchnik. / Za zag. red. V. V. Kovalenka, L. D. Udalovo'i, D. P. Pis'mennogo [Criminalprocess] Kyiv, Centr uchbovo'i literaturi Publ. 2013, 544 p. 3. Budzilovich I. Osoblivosti rozvitku derzhavnosti, prava i funkcij cerkvi u Kiivs'kij Rusi (analitichnij naris) [Particularities of state development, law and church functions in Kievskaya Rus] Law of Ukraine, 1999, vol. 1, P. 130.
4. Rossijskoe zakonodatel'stvo X-XX vekov. V9 t.: T. 1. Zakonodatel'stvo Drevnej Rusi [Russian legislation of X-XX century. Legislation ofDrevnya Rus] Moscow, Yurid.lit. Publ. 1984. P. 25-26, 42, 65. 5. Yushkov S. V. Obshchestvenno-politicheskij stroj ipravo Kievskogo gosudarstva [Public legal order and law in the State of Kiev] Moscow, Gosyurizdat Publ. 1949, P. 522 6. Kuz'minec' O., Kalinovs'kij V., Digtyar P. Istoriya derzhavi i prava Ukraini [History of the state and law of Ukraine] Kiev, Ukraina Publ. 2000. 429 p. 7. Statut Velikogo knyazhestva Litovskogo 1529 goda. [Statute of the Great Lithuanian Principality] Minsk, AN BSSR Publ. 1960. P. 69-83. 8. Usenko I., CHekhovich V. Litovs'ki statuti [The Litovskiy Statute] Ukrains'ke derzhavotvorennya: nevitrebuvanij potencial: Slovnik-dovidnik, Kiev, Libid' Publ. 1997. P. 271. 9. Pereyaslavs'ka ugoda 1654 roku: istorichni uroki dlya Ukrains'kogo narodu. Analitichni ocinki Nacional'nogo institutu strategichnih doslidzhen' [Pereyaslavska Treaty from 1654: historical lessions for ukrainian citizens. Analytical assessment of the National Institute for strategic research] Kiev, NISD Publ. 2004. P. 7. 10. Pashuk A. J. Sud i sudochinstvo na Livoberezhnij Ukraini v HVII-HVIII st. (1648-1782) [Court and justice on the Livoberezhna Ukraine] L'viv, Vid-vo L'vivs'kogo un-tu, 1967. 179p. 11. Siza N. P. Sud i kriminal'ne sudochinstvo Ukraini v dobu Get'manshchini. Avtoref. dis... kand. yurid. nauk. [Court and criminal justice in Ukraine at Hetmanskiy period. Manuscript of diss. for PhD in law] Kiev, 2002. P. 10, 13. 12. Rossijskoe zakonodatel'stvo H-HKH vekov. V 9 t. Zakonodatel'stvo perioda stanovleniya absolyutizma. [Russian legislation: legislation of the period of adsolutism formation] M.: Yurid, lit., 1986. - T. 4. - S. 395, 456. 13. Yuridichna enciklopediya: V 6 t. / Redkol.: YU.
5. Shemshuchenko (gol. redkol.) ta in. [Legal encyclopedia] Kyiv, Ukr. encikl. Publ. 1998. Vol. 2. 1999. 744p. 14. Prava, zayakimi sudit'sya malorosijs'kij narod 1743 [Rights on which the malorosiyskiy nation litigates] Kyiv, NAN Ukraini. Institut derzhavi i prava im. V. M. Korec'kogo. Institut arheografii ta dzhereloznavstva im. M.S. Grushevs'kogo, I997. 547 p. 15. Mironova I. A. Zakonodatel'nye pamyatniki
poreformennogo perioda (1861-1900 gg.). [Legal monumentals of the reformation period] Moscow, Mosk. gos. istoriko-arhivnyj in-t, 1960. P. 11. 16. Tertishnik V. M. Kriminal'no-procesual'ne pravo Ukraïni: Pidruchnik. 4-evid., dop. i pererob. [Criminalprocedure law of Ukraine] Kyiv, A.S.K. Publ. 2003. P. 14, 60, 68, 74, 89. 17. Svod zakonov Rossijskoj imperii. Tom HV. Kn. 2-ya. [Code of laws of Russian Impire] -Pechatano v Tipografii II Otdeleniya Sobstvennoj Ego Imperatorskogo Velichestva Kancelyarii, 1857. P. 1-228. 18. Yuridicheskij slovar' [Legal dictionary] Moscow, Yuridicheskaya literatura Publ., 1953. P. 500. 19. Rossijskoe zakonodatel'stvo X-XX vekov. V 9 t. : T. 1. Zakonodatel'stvo Drevnej Rusi. [Russian legislation. Legislation of Drevnyaya Rus] Moscow, YUrid. lit. Publ., 1984. P. 25-26, 42, 65. 20. Miheenko M. M., Nor V. T., SHibiko V. P. Kriminal'nij proces Ukraïni: Pidruchnik [Criminal process of Ukraine] 2-e vid., pererob. i dop., Kyiv, Libid' Publ., 1999. 536 p. 21. V. M. Gessen Vazhnejshie zakonodatel'nye akty (1908-1912 gg.) s alfavitnym, predmetnym i hronologicheskim ukazatelyami [Major legal acts, alphabetical, objective and chronological data] "Pravo" Publ., 1913. P. 636-734. 22.SU USSR. 1920. № 25. P. 536; 1921. № 9. P. 13; 1922. № 31. P. 419; № 54. P. 779; 1922. № 41. P. 598; 1922. № 54. P. 779; 1933. № 31. P. 107. 23. Suslo D. S. Istoriya sudu Radyans'koï Ukraïni (1917-1967 r.) [Hostory of Soviet court] Kyiv, Vid-vo Kiïvs'kogo un-tu, 1968. 233 p. 24. Evteev M.P., Saratovskih L. V. O rabote komissii zakonodatel'nyh predpolozhenij nad proektom Osnov ugolovnogo sudoproizvodstva Soyuza SSR i soyuznyh respublik [On the work of Commission on the draft of Criminal justice document of USSR] Moscow, Gosyurizdat Publ., 1959. P. 442-443. 25. Vedomosti Verhovnogo Soveta SSSR [Journal of Soviet Union] 1959. № 1. P. 15. 26. M. I. Bazhanov, YU. M. Groshevoi Sovetskij ugolovnyj process [Soviet criminal process] Kiev, "Vishcha shkola" Publ., 1993. 439 p. 27. Savonyuk R. Kriminal'no-procesual'nij kodeks Ukraïni: zmistovna harakteristika ta evolyuciya rozvitku [Code of criminal procedure] Krims'ka svitlicya Publ. 20.01.2012. - № 3.
