УДК 340:12 Т. З. Tapa^MiB
Навчально-науковий шститут права та психологii Нащонального унiверситету "Львiвська полггехшка",
д-р юрид. наук, проф. кафедри теорii' та фшософи права
Н. В. Мартинюк
помiчник суддi Франкiвського суду м. Львова
ЩНШСТЬ ПРАВА: АНТРОПОЛОГ1ЧНИЙ ВИМ1Р
© Гарасимгв Т. З., Мартинюк Н. В., 2016
Розглянуто сощальну цшшсть права як детермiнувальну ознаку правово!' та сощально!' реальностi. Право розглядаеться не лише як загальнообов'язковi правила поведiнки в сусшльств^ а як повноцшний елемент социально'! реальности, що впливае на всi структурнi частини системи суспiльних ироцеав. Зокрема, дослщжено фундамен-тальнi методологiчнi проблеми права, гносеолопчш межi та можливост тзнання права, зв'язок реалвацп права з професшною культурою юриста, фшософське осмислення правово!' реальностi, еднiсть цшносп та iстини в правь Визначено соцiальну спра-ведливкть як фундаментальний принцип правознавства, людини в ирав1, кторш-граф1чн1 проблеми фшософи права, феномен европейського права тощо.
Ключовi слова: цiннiсть, право, антропологiчний виммр, свiтогляд, буття, суспiльство, знання, феномен, мораль.
Т. З. Гарасымив, Н. В. Мартынюк
ЦЕННОСТЬ ПРАВА: АНТРОПОЛОГИЧЕСКОЕ ИЗМЕРЕНИЯ
В статье рассматривается социальная ценность права как детерминирующая признак правовой и социальной реальности. Право рассматривается не только как общеобязательные правила поведения в обществе, а как полноценный элемент социальной действительности, влияет на все структурные части системы общественных процессов. В частности, исследованы фундаментальные методологические проблемы права, гносеологические границы и возможности познания права, связь реализации права с профессиональной культурой юриста, философское осмысление правовой реальности, единство ценности и истины в праве. Определены социальную справедливость как фундаментальный принцип правоведения, человека в праве, историографические проблемы философии права, феномен европейского права и тому подобное.
Ключевые слова: ценность, право, антропологическое измерение, мировоззрение, бытие, общество, знания, феномен, мораль.
T. Z. Harasymiv, N. V. Martyniuk
VALUE OF LAW: ANTHROPOLOGICAL DIMENSION
In the article the social value of law as the determining feature of the legal and social reality. The right is seen not only as a compulsory code of conduct in society, and as a full element of social reality that affects all of the structural system of social processes. In particular, the fundamental methodological problems studied law epistemological limits and possibilities of knowledge of law, the right relationship with the professional culture of lawyer, legal philosophical understanding of reality, unity of values and truth in the law. Defined social
justice as a fundamental principle of law, human right, historiographical problems of philosophy of law, European law and so the phenomenon.
Key words: value, right, anthropological dimension, vision, life, society, knowledge phenomenon morality.
Постановка проблеми. 1нтерпретацм цшностей не може бути науковою, але вона глибоко тзнавальна i в теоретичному, i в праксеолопчному аспектах. Результатом цшшсного освоення сощального свiту е теж ютина, але це праксеологiчно-свiтоглядна ютина. Такими, по сутi, якраз i е iстини права, де змют, концентуально розгорнутий в iдею права, становить не що iнше, як деяку аксюлопчну побудову щодо виршення головного завдання - збереження, упорядкування, регу-лювання та спрямування сощального буття за певними цiннiсними i цшьовими векторами. У цьому полягае сутшсний змiст права. 1нша рiч, якi ж цi цiнностi, який 1хнш змiст i спосiб функщонування. Усi цi фактори детермiнованi логшою культурно-цивiлiзацiйного процесу етносу (етносiв), наци, 1хньо1 iсторii в минулому та стратеги в майбутне.
Аналiз дослщження проблеми. До питання цiнностi права загалом та соцiальноi цiнностi, зокрема, неодноразово зверталися таю вчет А. А. Козловський, Г. В. Гребеньков, Л. О. Корчевна, I. Бентам, Дж. Остш, Г. Кельзен та Необхщшсть детального вивчення щнносп права виникае в аспектi дослщження способiв пiдвищення ефективностi дii права. Усвщомлення природи права як сощального регулятора, його основних шструменпв та засобiв впливу вiдбувалось лише на рiвнi загальнотеоретичного розумiння цього явища i не пов'язувалось зi сушжними суспшьно-правовими процесами.
Мета роботи - аксюлопчне дослiдження права в антропологiчному вимiрi.
Виклад основного матерiалу. Теоретичним свггоглядом завжди була i е фшософм як особливий вид людського тзнання та знання про граничнi тдоснови буття. Це судження цшком стосуеться ™i галузi фiлософii, яка обирае своiм предметом дослiдження та вивчення феномена щнносп у всiх його аспектах виявлення: ввд розкриття його природи, виявлення сутносп - до аналiзу складних аксiологiчних систем.
Роздш фшософського знання, головним предметом якого е щнтсть у всiх ракурсах i аспектах свого виявлення, отримав назву загально!' теорii цiнностi (аксюлогй) i поряд iз онтологiею (ученням про буття), гносеологiею (теорiею тзнання) i фшософською антропологiею (фшософською теорiею людини) становить серцевину фшософського знання взагалi [1, с. 32-44].
Поняття "щнносп" - фшософське i, отже, високого рiвня абстракцii. Це уможливлюе фiксування семантичних зв'язкiв, якi виникають мiж рiзними суб'ектами буття в акт оцiнювання реальностi iндивiдом, рiзними соцiальними спшьнотами i суспшьством загалом. Лише у фшо-софському аспекл поняття цiнностi, акумулюючи i "зтмаючи" всi iншi визначення цiнностi, мае найвищий ступiнь значенневого (сутнiсного) змкту. У всiх iнших випадках визначення щнносп набувае свого дисциплiнарного вираження в рiзних лiнгвiстичних формах. А це означае, що в будь-якш сферi людського праксису щнносп як реальнi феномени матерiальноi та iдеальноi природи мають свiй вияв. I завдання дослщника полягае в тому, щоб чiтко, спираючись на адекватну предмету дослщження (фшософм права) методолопю (теоретико-цiннiсний пiдхiд) як iманентну праву пiзнавальну конструкцiю, описати й штерпретувати цiнностi права в гхшх сощально-iсторичних, антропологiчному (особистiсному) та, очевидно, абсолютному вимiрах на сощоло-гiчному (зовнiшньому щодо людини) i психологiчному (внутрiшньому) рiвнях виявлення в бут.
Уявляючи в такий спошб об'ективну природу права, яка е результатом людсько!' цше- та цiннiсно-рацiональноi дiяльностi (i не слiд ii шукати у сферi трансцендентного, як це намагаються робити деякi сучаст дослiдники [2, с. 13-17]), можна стверджувати, що праву властивi вш предикати цiнностi. А це означае:
- оскшьки щнносп е результатом телеономно'' соцiально детермiнованоi дiяльностi людей, то право становить щншсну, а отже, й iерархiчну, упорядковану, субординовану суспшьну систему, функцiею яко'' е збереження, ввдтворення та пiдтримання рiвноваги сощального буття;
- оскшьки право е щншсним за своею природою утворенням, орiентованим на реалiзацiю вищезгадано'' функцй, то воно е деякою системою "належного бути", а отже, системою загальнообов'язкових, семантично (стосовно змiсту) орiентованих iдеальних утворень - норм сощальносп та комунiкацii людей;
- оскшьки весь свгг соцiальностi становить щншсно-смислову реальнiсть, а право е деяким "аксюлопчним полем" тотального соцiального досввду акумуляцii' людством цiнностей свого буття, то право щоразу набувае, по-перше, вигляду конкретно-iсторичноi' системи цiнностей (закотв, актiв тощо), по-друге, вигляду особислсних поведiнкових iмперативiв "належного чинити" i, потрете, абсолютних цiнностей права як тотальних норм "належного бути".
Щ норми "належного бути" в онтолопчному аспект - важливi умови людсько'' соцiабельностi. Одночасно в гносеолопчному аспектi вони е загальними принципами права, правосввдомосп та правово'' дмльност окремого iндивiда i людсько'' культури загалом. Артикульованi та концептуально виражет, вони утворюють ядро iдеi права - вдеали як граничнi значення та смисли збереження й упорядкування сощального життя на всiх його рiвнях органiзацii: iндивiдуально-особистiсному, рiвнi рiзних спшьнот людей i людства загалом [3, с. 102].
Розрив мiж рiвнями виявленостi права, наприклад, забуття iдеалiв як тотальних принципiв права взагал^ призводить до правового релятивiзму, розпаду "правового поля" людства, що, власне, i е станом сучасно' цивiлiзацii з ii правовим цишзмом i поки що невирiшеними проблемами визначення автентичного змюту базових категорш права - справедливостi, обов'язку, ввдповщальносп, злочину, свободи взагалi та свободи особистосл особливо. Мабуть, теоретичне виршення цих завдань значною мiрою дасть змогу надати змюту перелiчених категорш справдi статусу норми, що, безумовно, сприятиме побудовi автентично' природi права теорй права.
Не вдаючись до додатково' аргументацii, можемо стверджувати, що змют, який криеться за поняттями справедливостi, обов'язку, вiдповiдальностi, свободи тощо, нас^зь антропологiчний, бо в цьому полягае сутшсть фундаментальних аксiологiчних функцш особистостi [4]. I оскшьки будь-яке суспшьство е деякою впорядкованою системою щнностей, де право - лише один iз рiвнiв ii' виявлення зi специфiчними функц1ями, то такою самою мiрою i соцiальний шдиввд як суспшьний "мiкрокосм" становить у сво'й сутностi цiннiсне явище.
Питання полягае лише в тому, щоб визначити психолопчну форму буття щнностей взагалi та цiнностей права зокрема, 'хню структуру, виокремити 'х як основш аксiологiчнi функцii, якi опосередковують штегращю в соцiум людини як тотальне правове поле й одночасно сприяють становленню особистосп як правового суб'екта, справжнього homo juridicus.
Уш проблеми, як ми окреслили, - предмет правово' антропологи як роздшу фшософсько' антропологи та юридично' психологи. Не вдаючись до розгляду цих проблем, яю, очевидно, стануть предметом нашого наступного аналiзу, зауважимо лише на такому: поняття права у сво'й сутностi бере початок вщ специфiчноi форми органiзацii людиною свого буття як свпу цiнностей, джерела якого принципово антрополопчш, тому що пов'язаш не т1льки з телеономшстю людини, а й з такими феноменами людського життя, яю штроспективно-феноменолопчною мовою позначаються категор1ями "справедливiсть", "обов'язок", "вiдповiдальнiсть" тощо. Варто лише не забувати, що упродовж тривалого часу первинною формою 'х iнтерсуб'ективностi е не право, а сукупшсть звича'в i мораль. Однак iз виникненням державностi норми звичаевого "права" та норми моралi стають жорстко фшсованими ("повинно бути так i не шакше") законами (правовими нормами). Тому все, що втшене в штерсуб'ективнш формi 'хнього буття як норми "належного бути", обов'язкове до виконання, артикулюеться й описуеться вже в термшах: правова влада, правова держава, правова особислсть, закон, правопорядок тощо.
Будь-який науковий рiвень аналiзу права, зорiентований на абстрагування вiд повнокровно' людсько' присутностi з ii мотивами, особислсною системою цiнностей (системою ii аксiологiчних функцiй), мораллю як результатом особиспсного становлення "Я", а не лише з розумшням людини як яко'сь статистично'' одиницi сусп1льного життя або тшьки з уявлення про не'' як сощального шдиввда-носм ролей i соцiального статусу як об'екта владно-правових маншулящй, безперс-пективний iз огляду на автентичне розумiння права.
Дотримуючись кантвського трактування проблеми права, вважаемо, що в ютинному сенс1 право (i, отже, жодного "кулачного", "телефонного" та шшого права немае й бути не може) виникае там, де людина дiе згвдно 3i своею розумною волею як особиспсть "сама в собi закон", а не як сощальний шдиввд-робот. Тому право - насамперед не "поза людиною", а "усередин ïï" як iмперативний корелят , iнтенцiонально зорiентований у напрямi "належного", i лише поим - система ввдносин штерсуб'ективного порядку, описувана в термiнах "закон", "правопорядок" тощо [3, с. 105].
Будь-яке розумшня права зобов'язане спиратися на розгорнуту концепцiю людини, точтше особистостi. I це - персонологiя, до змюту якоï як обов'язковi базовi елементи повиннi входити, по-перше, аналiз права як аксiологiчного за своею природою сощального ноумена, по-друге, системна побудова моральних основ права як концепцм обов'язку, справедливости, суспшьних i особислсних iдеалiв i, по-трете, концепт становлення особистостi як справжнього homo juridicus. Тому праву без фшософи, чи буде це власне ввдокремлена фiлософiя права, чи латентна форма пропедевтики права, до останнього часу одягнена в термши "загальноï теори права", не обiйтися. 1нша рiч, як спiввiднести, взаемопов'язати поняття фшософського й психолопчного дискурсивного характеру, на якому тшьки й можна описати особислсть як суб'ект права, i цшком науково верифiкованi об'ективт, фактуальнi соцiологiчнi вияви законотворчостi та законорозумшня?
А це не просте завдання. I тим не менше, фiлософiя разом з психологiею, що використовують особливу iнтроспективно-феноменологiчну мову, а також сощологм (принаймнi, ïï шструментальна складова) як "сувора" наука, що оперуе термшами логiки й математики, е тими базисними галузями гумантарного знання, однаково необхвдними для тзнання (опису, пояснення, шгерпретаци та розумшня) права. Тому можна вважати, що пошук modus vivendi, принаймт в найближ-чiй перспективi, е етстемолопчною проблемою правознавства, що потребуе дедалi нових вирiшень [5, с. 3-18].
Але у свпш порушеноï нами проблеми виявлення природи й сутносп права, а також його понятшного вираження як передумови й, одночасно, результату вибору гносеолопчних моделей його опису можна чггко констатувати: поняття права належить до розряду фшософських категорш, або, iнакше кажучи, метанаукових.
Його змiст, цiннiсний за сво^м характером, спираеться на концепцiю людини як особистосл й колективного суб'екта дмльносп, а також на концепщю iдеалу як вчення про абсолютт норми "належного бути", що беруть початок усе вiд тiеï само!1 концепцiï особистостi.
I лише поим, на всш сукупностi цих концептуальних побудов, узятих як принцип, формуеться прагматика права - проблематика, що традицшно описуеться так званим "позитивним правом", свого часу батьками-засновниками (I. Бентам, Дж. Остш, Кельзен та im [6]) зорiентована на вивчення феноменологи права (реальних закотв, логши й способiв ïхнього функцiонування, класифшаци, систематизацiï аж до правовоï лшгвютики).
Методологiею пiзнання цих феноменiв е лише теоретико-тзнавальний (науковий) пiдхiд, що дае змогу виявити й описати реальт закономiрностi та законодоцiльностi реалiзацiï' практичного права. Тут i фшософувати особливо не потрiбно, бо немае предмета для цього.
Проблема права - гранично комплексна i мiждисциплiнарна, не стшьки наукова, скшьки споконвiчно фiлософська, iнтенцiонально висхiдна до людини як вихвдного початку й кшцево].' точки свого iснування.
У цьому контексп влучною е думка Ф. Батиффоля, одного з теоретиюв права, який стверджував, "щоб пiзнати основний вищий змiст права, необхiдно встановити, чому юнують рiзнi суспiльства, але як ввдповюти на це, не знаючи точно, що являе собою людина, до чого вона прагне, куди йде й чи повинна йти?" [7, с. 20].
Вггчизняна концепцм права, що охоплюе як фшософське з його специфшою, так i наукове знання, виршивши сво]' внутршт (методологiчнi) проблеми, досягне рiвня сучасних теоретичних вимог i праксеолопчних завдань, що висуваються часом.
Фiлософiя права, як будь-яка iнша галузь фшософського знання, е за сво^м змктом наукою без кордонiв, штернащональним, космополiтичним, мiжнародним чи вселенським глобальним знанням. Але розвиваеться вона на певному нащональному грунп конкретними вченими, пред-ставниками конкретноï нацiï чи народу.
З огляду на таку двоедишсть фшософи (як об'екта тзнання) i суб'еклв, KOTpi ii дослiджують, сучасна украшська фiлософiя права мае реалiзуватися через дослвдження украшських учених, якi не тшьки повиннi теоретично осмислити доробок шоземних i власних великих попередниюв, але й розвинути пiзнання в цьому напрям1 Можливо, цей процес буде дещо екстенсивним, але й результат буде кращим [8, с. 12-16].
Висновки. З уваги на вищевикладене, можемо констатувати, що шлях, яким прямуе украшська фшософ]я права, пов'язаний i3 дослiдженням певних напрямiв та особливостей цiеi' науки.
Насамперед, сюди належать дослiдження фундаментальних методолопчних проблем права, гносеологiчних меж i можливостей тзнання права, зв'язку реалiзацii' права з професшною культурою юриста, фшософського осмислення правово' реальностi, едносл цiнностi та iстини в прав^ фшософи злочину, соцiальноi' справедливостi як фундаментального принципу правознавства, людини в прав^ iсторiографiчних проблем фшософи права, феномена европейського права тощо.
Важливими, на нашу думку, е також дослщження фшософи права як свггогляду, що уможливить формулювання системи принцитв, поглядiв, цiнностей, переконань, котрi забезпечать розумшня та ставлення до правово! дшсносл, розумiння мiсця i ролi права в свiтi, правових позицш людей i суспшьних груп тощо.
1. Козловський А. А. Гносеологгчт принципи права / А. А. Козловський // Проблеми фтософи права. - 2005. - Т. III (№ 1-2). - С. 32-44. 2. Корчевна Л. О. Концепщя права: до постановки проблеми / Л. О. Корчевна // Право i безпека: науковий журнал. - Х, 2004. - № 3'1. - С. 13-17. 3. Гарасимiв Т. З. Фшософема девiантноl поведтки : монографiя / Тарас Зеновшович Гарасимiв. -Львiв: Львiвський державний утверситет внутрштх справ, 2013. - 356 с. 4. Гребеньков Г. В. Аксиологический подход к проблеме человека / Г. В. Гребеньков, В. Н. Нечитайло. - Донецк, 1992; Сержантов В. Ф. Феномен людини / В. Ф. Сержантов, Г. В. Гребеньков. - К., 1997. 5. Гребеньков Г. В. Право як предмет фшософського i наукового тзнання: принципи та методологiя демаркаци / Г. В. Гребеньков // Проблеми правознавства та правоохоронног дiяльностi : зб. наук. пр. - Донецьк : ДЮ1ЛДУВС, 2004. - № 2. - С. 3-18. 6. Мухамет-Ирекле А. Методология правового и социального государства: краткий очерк / Артур Мухамет-Ирекле. - М. : Изд-во РАГС, 2003. - 170 с. 7. Буржуазные теории права: Реферативный сборник. - М., 1982. - C. 20. 8. Козловський А. А. Фiлософiя права як самосвiдомiсть наци / А. А. Козловський //Проблеми фшософи права. - 2003. -Т. I. - С. 12-16.
REFERENCES
1. Kozlovs'kyy A. A. Hnoseolohichni pryntsypy prava [Hnoseolohichnipryntsypyprava]. Problemy filosofiyi prava, 2005. T.III (№1-2). pp. 32-44. 2. Korchevna L. O. Kontseptsiya prava: do postanovky problemy [Kontseptsiyaprava:dopostanovkyproblemy]. Pravo i bezpeka: naukovyy zhurnal. Kharkiv, 2004. № 3"1. pp. 13-17. 3. Harasymiv T. Z. Filosofema deviantnoyi povedinky: monohrafiya [Filosofemadeviantnoyipovedinky:monohrafiya]. L'viv: L'vivs'kyy derzhavnyy universytet vnutrishnikh sprav Publ, 2013. 356 p. 4. Greben'kov G. V. Aksiologicheskii podkhod k probleme cheloveka [Aksiologicheskiipodkhodkproblemecheloveka]. Donetsk, 1992. 5. Hreben'kov H. V. Pravo yak predmet filosofs'koho i naukovoho piznannya: pryntsypy ta metodolohiya demarkatsiyi [Pravoyakpredmet filosofs'kohoinaukovohopiznannya:pryntsypytametodolohiyademarkatsiyi]. Problemy pravoznavstva ta pravookhoronnoyi diyal'nosti: Zbirnyk naukovykh prats'. Donetsk: DYul LDUVS Publ, 2004. №2. pp. 3-18. 6. Mukhamet-Irekle A. Metodologiya pravovogo i sotsial'nogo gosudarstva: kratkii ocherk [Metodologiyapravovogoisotsial'nogogosudarstva:kratkiiocherk]. Moscow: Izd-vo RAGS Publ, 2003. 170 p. 7. Burzhuaznye teorii prava: Referativnyi sbornik [Burzhuaznyeteoriiprava:Referativnyisbornik]. Moscow, 1982. p. 20. 8. Kozlovs'kyy A. A. Filosofiya prava yak samosvidomist' natsiyi [Filosofiyapravayaksamosvidomist'natsiyi]. Problemy filosofiyi prava, 2003. Tom I. pp. 12-16.