ТЕОРЕТИЧН1 АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕС1ЙНО1 САМОСВ1ДОМОСТ1
ПЕДАГОГА
Омельченко М. С.
кандидат педагоггчних наук, доцент кафедри спец1ально1 педагогжи та тклюзи, Донбаський державний педагоггчний унгверситет
THEORETICAL ASPECTS OF FORMATION OF THE TEACHER'S PROFESSIONAL
CONSCIOUSNESS
Omelchenko M.
Candidate of Pedagogical Sciences, Docent of Department of Special Pedagogy and Inclusion, Donbas State Pedagogical University Slovjans 'k, Donetsk Region, Ukraine.
Анотащя
Дана стаття присвячена проблемi формування професшно! самосвщомосп педагога. Автор визначае актуальнють дано! проблеми, обгрунтовуе необхiднiсть спрямованого формування самосвiдомостi для тд-вищення ефективностi професшно! дiяльностi, визначае компоненти та мехашзми становлення професшно! самосвiдомостi.
Розглянутi рiзнi науковi погляди на походження професшно! самосвiдомостi у психологи. Проаналь зовано такi аспекти як можливостi, структура, характеристики, функцп професшно! самосвiдомостi педагога.
Матерiали, представлеш у статтi е науковим шдгрунтям для подальшого розроблення практичних ре-комендацiй щодо цiлеспрямованого формування самосвщомосп педагогiв на етапi допрофесшно! шдго-товки.
Abstract
This article is devoted to the problem of teacher's professional self-awareness formation. The author determines the urgency of this problem, substantiates the need for directed formation of self-awareness to improve the effectiveness of professional activity, identifies the components and mechanisms of professional self-awareness.
Various scientific views on the origin of professional consciousness in psychology are considered. Aspects such as opportunities, structure, characteristics, functions of the teacher's professional self-consciousness are analyzed.
The materials presented in the article are the scientific basis for further development of practical recommendations for the purposeful formation of teachers' self-awareness at the stage of pre-professional training.
Ключов1 слова: педагопчна тдготовка, професшна самосвщомють, самовизначення, самотзнання, саморозвиток.
Keywords: pedagogical training, professional self-awareness, self-determination, self-knowledge, self-development.
Процеси глобалiзацii та штеграци в освггнш сферi ставлять сучасних вчителiв перед необхвднь стю адаптаци до змюту професшно! педагопчно! д!яльносл, яка постшно змшюеться. Вiдкриття ш-клюзивних шкiл та класiв тдвищуе ступiнь особи-стiсноi вiдповiдальностi вчителiв за органiзацiю на-вчально-виховно! роботи з дггьми з особливими на-вчальними потребами у середовищi дггей, якi розвиваються нормально. У зв'язку з цим для теори i практики педагогiчноi дiяльностi стае актуальною проблема прогнозування успiшностi дiяльностi вчителiв у нових умовах, а для психолопчно! науки - виявлення та вивчення психологiчних факторiв, що визначають результативнiсть дiяльностi й особ-ливосл функцiонування особистостi серед змiн внутршнього та зовнiшнього середовища.
У сучаснш психологiчнiй лiтературi (Г.В. Акопов, £.1. 1саев, С.Г. Косарецький, В.1. Слободчиков, 1.Я. Лернер та ш.) при аналiзi цих аспектiв увага
придiляeться вiдбору та пiдготовцi педагопв з точки зору психолопчних особливостей особистостi i професiйноi щдготовленосп.
Структура свiдомостi мае складну будову: и ядром е знання, яким оволодiвае людина у процесi пiзнавальноi дiяльностi, i те, що у формi вiдчуття, уявлень, понять, теоретичних конструктiв тощо. Другим важливим компонентом свщомосп е переживания, яш е по сутi «суб'ективним вщношенням особистостi до того, що вщображаеться у сввдомо-стi пiд впливом рiзного роду об'ективних явищ» i яке i'хие значення для життедгяльносп особистостi
[4].
З цього виходить, що знання визначаеться пре-дметним контекстом, а переживання - особиспс-ним, а у свiдомостi вони завжди знаходяться у ед-носп та взаемопроникиеннi.
Хоча свiдомiсть i психiка пов'язанi мiж собою, ]_'х не можна ототожнювати. Психолог £.В. Шоро-хова зазначала, що основною яшстю свiдомостi е
особлива форма псих1чного ввдображення - осмис-ленють. Свщомють не е сукупшстю псих1чних про-цес1в 1 не полягае т в якому з них, навггь у мис-ленш. Вона не е також «надбудовою» над психжою, а здшснюеться завдяки псих1чним процесам, серед яких головну роль вщграе мислення.
Якщо уявити, що св1дом1сть е вищою формою псих1чного, у цьому випадку законом1рним е висно-вок про розвиток сввдомосп в онтогенез1 та фшоге-нез1, И гнучк1сть, адаптившсть 1 регульованють. Таким чином, особливу увагу сл1д придшити рол1 свь домосл як регулятора людсько! д1яльност1 1 поведшки. Це 1 е основною функщею св1домост1. Так актившсть св1домост1 окремо! особистосп про-являеться у довшьносп поведшки, в адекватносп вчинк1в та шших акпв поведшки не лише предмет-них, часових 1 просторових обставин, але й соща-льно-економ1чних умов.
У психологи видшено три важлив1 мехашзми як1 вщображають природш можливосп розвитку живих ютот: самооргашзащя як основи вах змш 1 перевтшень структури 1 функцш складних живих систем; просторово-часовий континуум, який ви-значае появу бшьш складних форм поведшки 1 пси-х1чно! д1яльносп; континуум результапв, який ви-значае спрямованють поведшки людини, мехашзми прогнозування цшеполягання та шш1 процеси. П.К. Анохш вивчав поведшку людини у даних «континуумах» обставин життя 1 д1яльност1 для виявлення ступеня цшьово! достатносп [1, 113-138].
Св1дом1сть 1 д1яльшсть нерозривно пов'язаш, що простежуеться як в онтогенез^ так 1 у фшогенез1 розвитку людини. £.В. Шорохова зазначае, що свь дом1сть виникае 1 формуеться у процес практично! д1яльносп. Водночас, на основ1 вщображення предмета д1яльност1 й умов И пропкання, вона висту-пае 1 як И регулятор, у результат! чого будь-яка д1я-льшсть людини стае сввдомою 1 цшеспрямованою. Автор вважае, що д1яльшсть е основою становления сввдомосп, розвитку И функцюнальних мож-ливостей, основою формування системи знань про р1зш сторони об'ективно! д1яльност1 1 вщношень до них. З ще! точки зору сутшсть сввдомосп полягае у вщображенш дщсносп, регуляци р1зних вид1в д1я-льносп 1 поведшки особистосп [7].
Регулююча функщя свщомосп виступае перш за все як спонукальна 1 мотивацшна. Св1дом1сть ре-гулюе д1яльшсть людини через цшеспрямоваш ди, уможливлюючи передбачення !х результата у ви-гляд1 усвщомлених цшей 1 вщповвдно до них пла-нування д1яльносп.
Анал1з сввдомосп як цшсно! системи, спираю-чись на системно-структурний шдхвд, включае у себе вивчення змюту, р1вшв та форм щеального в1д-творення у ньому реально! дщсносп та його конструктивно-творчо! д1яльносп Розглядаючи структуру сввдомосп, А.Г. Сшркш вид1ляв наступш и характеристики: сукупшсть знань про навколишнш свгг, отримаш в1д псих1чних процеав; розр1знення суб'екта 1 об'екта, ввдокремлення людиною себе в1д оточуючого свггу; формування цшей, структури, програми виконання, прогнозування результату дь яльностц ставлення до себе 1 середовища, емоцшш
оцшки, почуття, викликанi оточуючим свгтом, формування стшко! системи морально-правових основ особистосп, регулювання поведiнки, ввдношення, дiяльнiсть [5, 84].
Формування внутрiшнього свиу людини ввд-буваеться шляхом засвоення, iнтерiоризацii форм сощально! дiяльностi, яш склалися iсторично. Са-мосвiдомiсть е штегральним, концентрованим ви-раженням внутршнього свiту. Рiзниця мiж сввдомь стю i самосвiдомiстю полягае у тому, що самосвь домiсть зорiентована на «самоосмислення» особистiстю власних дiй, почутлв, думок, мотивiв, iнтересiв, положення, тобто здатна на самотзнання i саморегулящю. Украшський психолог П.Р. Чамата, дослвджуючи генезис самосвiдомостi осо-бистостi зазначив, що людина пiзнае предмети i сво! дй' з ними, спостертае i осмислюе результати власно! д1яльносп i само! себе у процеа дiяльностi, постiйно усввдомлюе, що причиною цих дш е вона сама [6, 230-235].
Стд зауважити, що з фшософсько-психолоп-чно! точки зору «самосвщомють не е монологом свщомосп з самою собою^ це скорше дiалог осо-бистостi iз власним досввдом» [5, 142].
Провiдними функщями самосвiдомостi у пси-холог^ вважаються самоконтроль i самопiзнання. Самоконтроль зорiентований на пiзнання зовнiш-нього свиу, самопiзнання - на пiзнання самого себе. Самоконтроль е необхщною умовою та засо-бом адекватно1' поведшки людини у рiзних обстави-нах, на його основi формуеться об'ектившсть думок i дiяльностi. Самотзнання трактуе смисл дiя-льностi, е основою тдвищення ii результативностi, потужним фактором самовдосконалення. А.Г. Спi-ркш вiдзначае, що самосвiдомiсть е базисом для формування i розвитку здатносп усв1домлювати, яка за його думкою е морально-психолопчною рисою дш людини, засновано1 на усвiдомленнi i оцiнки са-мо1 себе, власних можливостей, намiрiв i мотивiв. Ця риса характеризуеться тим, як людина здатна ус-в1домлювати суспiльнi наслщки свое1 дiяльностi [5,146-147].
Видатнi психологи та психофiзiологи В.М. Бехтерев, О.О. Герцен та ш вважали, самосвщо-мiсть в онтогенетичному розвитку особистосп проходить двi стад^' становлення. Спочатку вона сприяе виникненню i розвитку предметно1 св1домо-стi та юнуе у виглядi самовiдчутгя, самопочуття, видiлення себе з оточуючого об'ективного свиу. На другому етапi ввдбуваеться розвиток самосв1домо-стi на основi синтезу всiх проявiв свiдомостi у най-бiльш складних та високооргашзованих формах, як1 складають ядро особистосп та дозволяють не лише довшьно керувати власною свiдомiстю, але й анатзувати i регулювати всi псих1чш процеси, як1 в1дбуваються у людиш.
В.М. Бехтерев спостерiгав i зворотш змiни свi-домостi, коли при патологи розумово! сфери у процеа деградаци особистостi спершу розпадалася здатнiсть самопiзнання i сукупнiсть моральних характеристик особистостi, а шзшше починали стра-ждати самосвiдомiсть i суб'ективне свiдоме «Я».
1снуе i протилежна точка зору, яка полягае у тому, що самосвiдомiсть е характеристикою i пока-зником бiльш високого рiвня психiчного життя, нiж предметна свiдомiсть, вона виникае i формуеться у бшьш пiзнi перiоди процесу розвитку особистосп, е результатом становления i розвитку дiяльностi i спiлкування, що робить людину справдi активним суб'ектом, який ввдокремлюе себе вiд оточуючого свпу. Вiтчизияний психолог Л.1. Божович ввдзна-чала, що формування свiдомостi пов'язано з проце-сом iидивiдуалiзацi!, зростанню сил i цiлiсностi особистостi [2].
З щею думкою погоджувалася i психолог М.С. Неймарк, пвдкреслюючи, що не свщомють виникае iз самосвщомосп, а навпаки, самосвiдомiсть розви-ваеться на базi свiдомостi по мiрi того, як особис-тiсть стае самостшним суб'ектом дiяльностi, вщно-шень, поведiнки.
1сиуе й iнша думка (1.М. Сеченов, О.1. Галич, О.А. Потебня та iн.), яка характеризуе свiдомiсть i самосвiдомiсть як багатомiрний суб'ектно-об'ект-ний процес, в якому людина водночас усвiдомлюе i себе i навколишне середовище у взаемодп, по рiз-ному акцентуючись у процеа онтогенезу, перероб-люючи нерозчленоваш психiчнi стаии в усвщом-леш шляхом розрiзнения i протиставления тих, яш вiдносяться до особистостi i зовнiшнього свiту.
Узагальнюючи рiзнi тдходи до розумiния свь домостi i самосвiдомостi, генезису !хнього розвитку i фуикцiям, можна зробити висновок що самос-вiдомiсть е невщ'емною стороною свiдомостi, ос-новним ноаем конструкту свiдомостi розвииуто! особистостi, як зазначив О.Г. Сшршн «розум, що повериутий всередииу духовного свiту людини» [5, 149].
Спираючись на вищевикладеш положения, пiд професiйною самосвiдомiстю педагога розумiемо усвiдомления i цшсиу оцшку педагогом себе, процесу i результатiв власно! професшно! дiяльностi. При цьому у рамках процесу педагопчно! дiяльно-стi професiйна самосвiдомiсть включае у себе усвь домления та оцшку цшей, засобiв, методiв i умов педагопчно! дiяльностi, ролi i мюця свого профе-сiйно-посадового статусу в оргашзацшно-адмшют-ративнiй структурi.
Формувания професшно! самосвiдомостi, про-фесiйна самоактуалiзацil людини, пошук свое! власно! професшно! ролi та гармонiйне розкриття осо-бистостi у професi! можливi лише тодi, коли вщпо-вщно до iидивiдуального стилю особистостi та l! дiяльностi проходить процес професшного самови-значення, що включае у себе самотзнания, самоо-цiнювания, саморозвиток.
Сасмосвiдомiсть людини неможлива без вщо-кремления себе вiд власно! життедiяльностi, без вь дношения до себе як до суб'екта сустльно значу-що! дiяльностi. Залишаеться проблема виникнения i розвитку самосвiдомостi, !! функцш та ролi у життi людини.
Психолог Ю.Б. Гiппеирейтер, погоджуючись iз Л.1. Божович, О.М. Леонтьевим та ш. зазначала, що виникнения i розвиток професiйно! самосвщо-
мосп у багатьом пов'язаие iз розвитком особис-тостi. Важливу роль у виникненш свiдомостi вщг-рае мехашзм «щентифжаци» дитини iз дорослим, у ходi якого ввдбуваеться засвоения основних соща-льних норм поведiнки. Таким чином, напочатку розвитку свщомосл «зразок» для наслiдувания знахо-диться поза самою дитиною, проте з часом, по мiрi взрослiния, цей зразок не лише «штерюризуеться», але й перевплюеться самою дитиною, набувае риси особиспсно! неповторностi й iидивiдуальностi. За словами Ю.Б. Гiппеирейтер «особиспсть, яка роз-виваеться, сприймае ввд зразку дещо важливе i пот-рiбне, проте у не! свш шлях» [3, 293].
Онови для розвитку професшно! свщомосп та-кож закладаються у дитячому вiцi шд впливом сус-пiльного вихования у процеа включения дней у посильш й доступнi види трудово! дiяльностi, про-фесiйно! просвiти, пiзнiше - залучения учнiв до ви-робничо! працi.
На початковому етапi усвщомлюються зовнi-шнi об'ективнi фактори, яш впливають на резуль-тати трудово! дiяльностi. Поступово у процесi про-яву i формувания професiйних якостей особистосп, необх1дних для роботи, ввдбуваеться !хне усвiдом-ления. По мiрi участi у процесi професiйно! дiяль-ностi, самооцiика стае все бшьш диференцшова-ною i обгрунтоваиою.
Педагопчш аспекти формувания професiйно! самосвiдомостi розглядалися Г.В. Акоповим, В.Г. Катишевим, В.1. Слободчиковим, 1.Я. Лернером, О.С. Цокуром та ш.. Професiйна самосвiдомiсть ви-значаеться як частина особистiсно! самосвщомосп i характеризуеться з боку змюту усвiдомлених осо-бистiстю сторiн свого професшного «Я», до складу якого разом iз особиспсними характеристиками включаються й iидивiдуальнi характеристики, зок-рема особливосп розумового i фiзичного розвитку. Професшна самосвiдомiсть включае також розу-мiния особистiстю вимог, пред'явлених профеаею, спiввiдношения сво!х особливостей з професш-ними вимогами.
У психологi! визначено так1 компоненти професшно! самосвщомосп як загальнопрофесшш якостi особистостi, пов'язанi з потребою самозахи-сту; загальноосвiтнi i професшш знания; потен-цiйнi можливостi психофiзичного i фiзiологiчного розвитку; конкретнi професшно значущi характеристики. Об'ектом усввдомлення стають окресленi риси власного «Я». Видшяються фази у форму-ваиш, розвитку i становленнi професiйно! самосвь домостi особистостi: допрофесiйне формувания свщомосп, розвиток i становления професiйно! свь домостi у процесi працi, сформована професшна са-мосвiдомiсть.
У процеа формувания професшно! свщомосп видiлено чотири етапи: зiткнения особистостi з ре-алiями професiйного напрямку; дiагностика задатков, професiйно значущих особистiсних якостей, яку може проводити психолог; оргашзащя дiяльно-стi особистостi, близько! до професи; органiзацiя професiйно! дiяльностi.
На наш погляд, даний шдхвд спрямований на формування професшно! свщомосп на допрофесш-ному етат. Подальша робота мае нащлюватися на виявлення психолого-педагопчних умов формування професшно! самосвщомосп педагопв на етат допрофесшного навчання.
Проблема вивчення та дослщження професшно!' самосвщомосп педагопв викликана необхвдш-стю спрямованого формування штересш, напрямк1в розвитку, погляд1в на життя, мотив1в, особиспсно! позици майбутшх вчител1в з метою оптим1зац1! тд-готовки педагопчних кадр1в.
Важливють дано! проблеми у сучасних психо-лог!чних дослщженнях обумовлюе необх1дн!сть ро-зроблення практичних рекомендац!й щодо формування професшно!' самосвщомосп педагог!в на етап! допрофесшно! подготовки.
Список лiтератури
1.Анохин П.К. Социальное и биологическое в природе человека // Материалы симпозиума по соотношению биологического и социального в человеке / П.К. Анохин. - М., 1975.
2. Божович Л.И. Проблемы формирования личности: Под редакцией Д. И. Фельдштейна / Вступительная статья Д. И. Фельдштейна / Л.И. Божович - 2-е изд. М.: Издательство «Институт практической психологии», Воронеж: НПО «МОДЭК», 1997. - 352 с.
3.Гиппенрейтер Ю.Б. Введение в общую психологию: курс лекций. «Введение в общую психологию: курс лекций» / Ю.Б. Гиппенрейтер. - М.: АСТ, Астрель, 2008.
4. Селезнева Н.А., Татур Ю.Т. Проэктирование квалификационных характеристик специалистов с высшим образованием / Н.А.Селезнева, Ю.Т. Татур. - М.: Исследовательский центр проблем качества подготовки специалистов, 1991.
5. Спиркин А.Г. Сознание и самосознание / А.Г. Спиркин. - М., Политиздат, 1972. - 303 с.
6. Чамата П.Р. К вопросу о генезисе самосознания личности // Проблемы сознания / П.Р. Чамата. - М., 1966.
7. Шорохова Е. В. Проблема сознания в философии и естествознании / Е.В. Шорохова. - М., 1961
ФАКТОРЫ И УСЛОВИЯ ЗДОРОВЬЕСБЕРЕГАЮЩЕГО ПРОСТРАНСТВА ОБРАЗОВАТЕЛЬНОГО УЧРЕЖДЕНИЯ
Петрова Л.В.
Краснотурьинская городская больница «Пелымское отделение» клинический психолог, акушер кандидат психологических наук
FACTORS AND CONDITIONS HEALTH-SAVING SPACE IN THE EDUCATIONAL
ESTABLISHMENT
Petrova L.
Krasnoturinsk city hospital "Pelym branch» clinical psychologist, obstetrician PhD in psychology
Аннотация
В статье рассматривается здоровье учащихся как жизненно важная ценность, но с учетом создания комфортной среды, в которой он может реализовать все свои возможности, интеллектуальные способности, развитие физической активности, формируя культуру и привычку вести здоровый образ жизни. Формирование культуры подростка зависит от правильной организации здоровьесберегающего пространства образовательного учреждения, возможно при условии взаимодействии всех компонентов среды. Результат будет эффективен, если повысить уровень профессионализма и компетентность педагогов в области значимости культуры здоровья, так как они являются генераторами этого пространства и примером для подражания учащихся.
Abstract
The article considers the health of students as a vital value, but taking into account the creation of a comfortable environment in which it can realize all its capabilities, intellectual abilities, development of physical activity, forming a culture and a habit to lead a healthy lifestyle. The formation of the culture of the teenager depends on the proper organization of health-saving space of the educational institution, possibly subject to the interaction of all components of the environment. The result will be effective if you increase the level of professionalism and competence of teachers in the field of the importance of health culture, as they are the generators of this space and an example to follow students.
Ключевые слова: здоровьесберегающее пространство, образовательное учреждение, условие, факторы, педагоги, учащиеся, семья, школа, здоровье, здоровый образ жизни.
Keywords: health-saving space, educational institution, condition, factors, teachers, students, family, school, health, healthy lifestyle.