CC BY
36
€.М. Кирилюк
м. Кшв
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГ1ЧН1 АСПЕКТИ СИСТЕМНОГО АНАЛ1ЗУ СУТНОСТ1 ТА СТРУКТУРИЗАЦП АГРАРНИХ В1ДНОСИН
Постановка проблеми. Процеси еволюци сощально-економiчних систем супроводжуються удосконаленням суспiльних вщносин. Сукупнiсть цих вiдносин утворюе комплексну систему, що поеднуе рiзноманiтнi елемен-ти — пiдсистеми. Однiею з важливих пщсистем е су-купшсть аграрних вiдносин, яка вiдiграе важливу роль у процесi суспiльного вщтворення.
Аналiз останн1х дослщжень i публкацш. Значний вне-сок у розв'язання актуальних для сучасного етапу розвит-ку аграрних вщносин проблем зробили такi вiдомi вчеш-аграрники як А. Балян, В. Зiновчук, Ю. Коваленко, I. Лу-кiнов, М. Малк:, В. Месель-Веселяк, В. Милосердов, О. Онищенко, Б. Пасхавер, П. Саблук, В. Трегобчук, I. Че-ревко, О. Шпичак, В. Юрчишин та iн. Беззаперечними е вагомi досягнення економiчноí науки в дослщженш проблем формування матер iально-технiчно! бази сшьського господарства й iнших галузей АПК; ефективностi викори-стання земт, виробничих фондiв, трудових ресурсiв; штен-сифшацй; спецiалiзацii, концентраций оптимiзацii рiвнiв виробничо! вiдособленостi; удосконалення цiноутворення, господарського розрахунку, рентних вщносин тощо. Вза-галi науковi дослiдження рентних вщносин дали особливо цшш результати: розроблено загальну теорiю ренти, вияв-лено сутнють i закономiрностi формування рентних вщносин у специфiчних формах землекористування та госпо-дарювання, обГрунтовано унiверсальнiсть законiв земельно! ренти й специфшац1я !х ди в конкретних суспщьно-економiчних умовах.
Однак аграрш вiдносини в цiлому, як системна ка-тегорiя, дослiдженi недостатньо. Вщсутне комплексне бачення мiсця i ролi аграрних вiдносин в сощально-еко-
номiчнiй системi. У бiльшостi випадюв аграрнi вщно-сини ототожнюються iз земельними. В рамках обмеже-ного розумшня аграрних вiдносин не враховуеться та-кий важливий аспект функцюнування аграрно! сфери, як мiсце безпосереднього виробника при розподш та обмш продукци — важливих фазах економiчних вiдно-син, що поеднують виробництво й споживання.
Глибинною причиною недостатньо! ефективност вггчизняно! аграрно! полiтики було те, що вона не мала на озброенш комплексних наукових розробок проблематики аграрних вщносин як складно! структурно! пщсистеми в системi економiчних (суспшьних) вiдносин. Недостатнiсть розроблення понятшного апарату, а також теоретико-методологiчних пiдходiв до аналiзу аграрних вiдносин свщчить про об'ективну необхiднiсть проведен-ня дослщжень пщнято! проблеми.
Метою науково! статтi е обГрунтування теоретико-методолопчних аспектiв системного аналiзу сутностi та структуризаци аграрних вiдносин.
Викладення основного матерiалу. Для розкриття соц-iально-економiчноi сутностi й структури аграрних вщносин необидно застосовувати таку ж методологш дослщ-ження, як i для економiчних вiдносин у ц1лому. Принци-пове методологiчне значення мае також визнання бага-томiрностi цшсно! системи економiчних вiдносин. Ця система, на думку Л. Абалкша, «мае ряд властивостей i ознак, яю притаманнi тiльки ш та яю не можуть бути виявленi при вивченш окремих вiдносин. 1й властивi едина соцiально-економiчна природа усiх складових еле-ментiв, взаемозв'язки м1ж ними, певна структура й субординация (пщпорядковашсть) рiзних елементав» [1, 73].
Як складова цшсно! економ1чно! системи сукупн1сть аграрних в1дносин знаходиться пщ впливом «базових» економ1чних вщносин. Ще з учень класик1в полгтично! економи В. Петт1, А. Смгта, Д. Р1кардо, К. Маркса вщо-мо, що економ1чн1 в1дносини виникають мiж людьми на ус1х стад1ях сусп1льного вщтворення: виробництва про-дукци, Н розпод1лу, обм1ну та споживання. При цьому вони досл1джували економ1чш в1дносини мiж р1зними соц1альними групами, класами сусп1льства. Тим самим вони розширювали рамки економ1чних в1дносин, нада-ючи !м сусп1льного, соц1ального характеру.
У сучаснш економ1чн1й теорй немае единого визна-чення категори «економ1чш вщносини». У бiльшостi нау-кових робiт з економiчноl теорй, наприклад [2; 3], ця ка-тегорiя вживаеться як синон1м виробничих вщносин у широкому розумшш. Хоча деяы науковцi, наприклад ав-тори колективно! працi п1д редакцiею В. Базилевича [4], взагалi не вживають термш «виро6нич1 вщносини», анал-1зуючи сутшсть та складовi саме економiчних вщносин. Твердження про те, що поняття економiчних вщносин е ширшим (оскшьки вони означають вщносини м1ж людьми не ттьки з приводу виробництва, але й розпод1лу, об-м1ну та споживання матерiальних та нематер!альних благ) знайшло вiдображення у вичизнянш економiчнiй енцик-лопедй. У цш фундаментальнiй працi при викладенш на-уковцями структури економiчних систем виробнич! вщно-сини ототожнюються виключно з вiдносинами економiч-но! власноста, а технiко-економiчнi та оргашзацшно-еко-ном1чш вщносини вид1ляються окремо вщ них [5, 444]. Однак якщо Грунтовно проаналiзувати останнi, то вияв-ляеться, що органiзацiйно-економiчнi вщносини — «це вщносини м1ж людьми з приводу застосування спосо61в i методiв оргашзацй та управлiння сусп1льним виробницт-вом», технiко-економiчнi в1дносини — «в1дносини м1ж людьми з приводу створення та використання ними зна-рядь та предметiв працi у процеш виробництва» [4, 70]. Таким чином, наведеш вище визначення дають вагомi пiдстави стверджувати, що як органiзацiйно-економiчнi, так i технiко-економiчнi вщносини е н1чим 1ншим як скла-довими виробничих в1дносин, оск1льки жрш1 характери-зують вщносини в процеш оргашзацй виробництва як такого, друп — безпосередньо стан виробництва, його структуру, подщ та кооперацш працi, спецiалiзацiю та концен-трацiю виробництва. Отже, викладення у фундаментальнш економiчнiй енциклопедй структури економiчних систем стосовно виробничих вщносин е дискусшним.
При здiйсненнi предметного дослщження виникае така методологiчна проблема: або структура економiч-них в1дносин (включае органiзацiйно-економiчнi, техн-iко-економiчнi та соцiально-економiчнi (в1дносини власностi)) висвiтлюеться науковцями не в1рно; або д1йсно необхщно вживати поняття економiчних i виробничих вщносин як синошми. Якщо в1рним е друге твердження, то вщносини обмшу засобами й продуктами пращ на ринку теж слщ називати виробничими, хоча вони такими не е. Аргументи про те, що маються на увазi виро6нич1 вщносини в широкому розумшш, на нашу думку, е не досить обГрунтованими. У контекста цього пщтверджуеться необхщшсть застосування системного пщходу у дослщженш економiчних в1дносин. Тод1 стае зрозумшо, що система економiчних вщносин е пол-1структурним утворенням, яке можна розглядати з точ-
ки зору р1зних аспеклв: структурного, функцюнально-го, галузевого, 1нституц1йного тощо. З точки зору фун-кцюнального аспекту економiчнi в1дносини е ширшим поняттям, оскшьки виро6нич1 в1дносини охоплюють лише фазу виробництва, i не охоплюють фази розподь лу, о6м1ну й споживання. З точки зору специфши на-шого дослiдження, нас щкавитимуть також 1нш1 аспек-ти дослщження економiчних в1дносин, у т. ч. галузевий.
Отже, економiчнi в1дносини — категорiя багато-планова, що включае у себе р1зного роду вщносини: власносл, органiзацiйнi, управлiнськi, ринков1 тощо — що в сукупност являють собою систему вщносин. Наприклад, для кожно! фази економiчних вщносин можна видщити наступнi !х види: на стади виробництва ними е оргашзацшш, технологiчнi, соцiально-економiчнi в1дносини. У фазi розпод1лу виникають в1дносини щодо розподшу засобiв виробництва, продукт1в пращ. У про-цеш о6м1ну проявляються вщносини з приводу ощнки об'еклв власностi та !х о6м1ну, на стади споживання виникають вщносини щодо споживання засобiв виробництва й робочо! сили, продуклв працi.
Структура економiчних в1дносин е надзвичайно складною, багатомiрною. Тому для побудови лопчно взаемопов'язано! системи економiчних категорiй необидно використовувати багатоаспектний аналiз структури економiчних в1дносин. I все бщьша к1льк1сть учених приходить до висновку про необхщшсть саме такого пщходу. При цьому необхщно зважати на значення р1зних аспеклв у розкритл сутност1 економiчних вщно-син i побудови системи категорiй. Дослiдження системи економiчних в1дносин повинш також обов'язково враховувати ще один момент: система не може залиша-тись незмшною довгий час, i ц1 зм1ни мають вщобража-тись у структур!.
Система економiчних вщносин характеризуеться наявнютю багатьох внутр1шн1х i зовн1шн1х факторiв взае-мовпливу й взаемодй, як1 е причиною рiзноманiтних зм1н. Однак взаемодiя сама по со61 ще не дае можли-вост1 правильно оц1нити розвиток економiчних вщно-син — важливо видщити т1 сторони взаемодй, як1 й виз-начають такий розвиток. Економ1чш в1дносини — це складова системи бщьш високого порядку — сусшльних в1дносин, як1 розглядаються як вщносини, що мютять такi елементи: 1) суб'екти з !х статусами, цшностями i нормами, потребами й штересами, стимулами та мотивами; 2) цш та зм1стовний характер д1яльност1 суб'ектiв, осо6ливост1 !х взаемодй' — е^валентшсть чи нее^ва-лентнiсть обмшу, стушнь самостiйностi чи контрольо-ваносл д1й; 3) оцiнювання в1дносин, що здшснюеться суб'ектами шляхом пор1вняння елементав сво!х в1дносин з елементами под16них в1дносин 1нших суб'ектiв; 4) структури й норми, що забезпечують стшюсть вщносин, iнституцiоналiзацiю !х вiдтворення в повсякденному житл [6, 177-178].
Суб'ектами сусп1льних в1дносин е 1ндив1ди, малi й великi групи, територiальнi сшльноти, етноси, оргашзацй, соцiальнi шститути. В1дпов1дно, розр1зняють в1дносини м1жосо6ист1сн1, внутршньо - та м1жгрупов1, локальнi, етшчш, органiзацiйнi, 1нституц1йн1, всерединi кра'ни та мгжнародш. За своею предметною спрямова-н1стю сусп1льн1 в1дносини, в1дпов1дно до сфер життед-1яльност1 суспiльства, подщяються на економiчнi, соц-
iальнi, полгтичш, моральнi, щеолопчш тощо. Кожен iз цих титв суспiльних вiдносин мае сво! специфiчнi особ-ливостi: економiчнi вiдносини формуються на основi ви-робництва, обмшу та розподiлу товарiв та послуг; соц-iальнi — на основi статусу рiзних суб'ектiв у сощальнш структурi суспiльства або в суспiльствi в цiлому; пол-iтичнi — на основi механiзмiв суспiльного вибору, фун-кцiонування публiчно! влади тощо. Конкретний змют кожного типу сусшльних вiдносин iсторично змшюеть-ся разом зi змiнами самого суспiльства. Поступово ви-никають i стверджуються у повсякденному житт людей новi елементи цих вщносин, якi набувають характеру сощальних iнститутiв, що поступово вщтворюють i себе, i сво! взаемовщносини в рамках цшсно! системи.
Суспшьш вщносини е дуже рiзноманiтними i за сво!м характером, змiстовним наповненням. Розрiзняють безпо-середнi та опосередковаш, прямi й непрямi, формалiзованi та неформалiзованi вщносини. Це стосуеться й структури економiчних i аграрних вщносин. Важливе значення для суб'ектiв мае паритетшсть чи диспаритетнiсть !х взаемов-щносин, а також пов'язанi з ними проблеми рiвностi й нерiвностi, кооперац!! та конкуренцй, панування i пщпо-рядкування, антагонiзму та сшвробггництва.
Слiдуючи метi дослiдження, необхщно пщкресли-ти, що вирiшальне значення для рацюнально! оргаш-заци, ефективного функцюнування аграрно! сфери та розвитку аграрного ринку е науковий аналiз аграрних вщносин. Як i в iнших секторах економiки, в аграрному секторi дiють загальнi закономiрностi економiчного розвитку, завдяки чому стае можливим видщення еко-номiчних категорiй. Це дозволяе узагальнити масовi явища економiчного життя i пiзнати економiчнi зако-ни. Економiчна категорiя «аграрш вщносини» дозволяе узагальнити масовi явища, що вщбуваються в аграрному секторi економки, в економiчному життi бiльшостi сшьського населення тощо.
Взагалi термiн «аграрний» дослiвно (вщ лат. agrarius) означае земельний. Однак аграрнi вiдносини не залиша-ються незмiнними — вони постшно збагачуються залеж-но вщ форм господарювання, рiвня !х розвитку i т. д. Змiст ще! економiчно! категори поповнюеться разом iз розвитком економiчних вiдносин. Взаемозв'язок ще! категори з iншими економiчними категорiями вщобра-жае тенденци розвитку економiчноi системи в цiломy
Тому в лопщ сучасного дослiдження принциповою е проблема виявлення тотожност або ж вщмшносп зе-мельних i аграрних вщносин. У радянському енцикло-педичному словнику, а також у бщьшосп лгтературних джерел аграрнi вiдносини трактуються: як виробничi вiдносини в сщьському господарствi, що визначаються характером землеволодшня i землекористування [7, 19]; як економiчнi вiдносини, що складаються в суспiльствi з приводу володiння i використання землi як головного засобу сiльськогосподарського виробництва [2, 137] i т. д. Це свiдчить про недостатньо глибокий аналiз !х сут-ностi, у результатi чого аграрш вiдносини ототожнюють-ся iз земельними.
Слщ вiдзначити, що наведенi вище визначення вiрнi стосовно аналiзу суто виробничих вщносин, однак вони не охоплюють значно! частини вщносин з приводу розподщу доходiв господарств (о^м рентних), а також обмшу аграрно! продукци. Слiд уникати занадто спроще-
ного трактування аграрних вщносин, оскщьки вони ви-никають i розвиваються на рiзних стадiях виробництва, розподiлу, обмiну й споживання. Аграрш вщносини формуються як м1ж економiчними агентами всередиш сiльського господарства як особливо! галузi економiки, так i у сферi м1жгосподарських зв'язкiв з iншими галу-зями, а також охоплюють вщносини економiчних суб'ектiв з державою.
Щ сутнiснi характеристики аграрних вщносин знай-шли вщображення в роботах деяких сучасних дослiдникiв. Так, аграрнi вщносини у вгтчизнянш «Економiчнiй ен-циклопедй» визначаються як «особливий вид економiч-них вщносин у суспiльствi м1ж його членами, господар-ствами, державою з приводу привласнення рiзних об'екпв власностi, а також землеволодiння, землекористування, реалiзацii с1льськогосподарсько! продукцГ! та розподщу доходiв господарств» [5, 18]; у колективнш працi за ред. Д. Базилевича — як «складова частина економiчних в!дно-син, якi виникають у сщьському господарствi з приводу володшня й використання землi як головного засобу стьськогосподарського виробництва, а також виробництва, розподщу, обмшу й споживання сщьськогосподарсь-ко! продукци та послуг» [4, 297].
На наш погляд, аграрш вщносини являють собою сукупшсть не лише економiчних (виробничих), але й сощальних, культурно-моральних вщносин м1ж людьми, що базуються на системi !х рiзноманiтних штерешв, праг-нень, на загальнолюдських цшностях селянства. Тому останне визначення необхщно дещо видозмiнити, вказав-ши, що аграрш вщносини — це складова не лише еконо-мiчних, а суспшьних вщносин, як бшьш ширшо! категорГ!.
Звичайно, специфiку аграрних вщносин визначае те, що в стьському господарствi основним засобом виробництва е земля. Тому аграрш вщносини, будучи, у певному аспекта, ширшою категс^ею, включають земельш. Цей аспект стосуеться власне дослщження саме аграрно! сфери — сфери сшьськогосподарського виробництва, розподщу, обм^ аграрно! продукци тощо. Але поза аграрною сферою земельш вщносини юнують самостшно, окремо в!д аграрних в!дносин, хоча !х взаемозв'язок i взаемовплив е очевидними. Разом з тим землi несщьськогосподарського призначення е об'ектом земельних в!дносин, що виходять за межi аграрних. Це землi населених пункпв, добувно! промисловостi, п!д промисловими й шшими об'ектами не-сiльськогосподарського призначення, землi транспортних i електроенергетичних мапстралей тощо.
Згiдно з ст. 2 Земельного кодексу Укра!ни земельнi вщносини — це суспщьш в!дносини щодо володшня, ко-ристування i розпорядження землею [8]. У науковiй лгте-ратурi мiстяться дещо вiдмiннi тлумачення земельних вщносин, однак головним чином превалюе юридичний аспект вщображення цих вщносин. Наприклад, А. Варламов i В. Хлистун визначають земельш вщносини як систему соцiально-економiчних зв'язюв з приводу волод-шня, користування i розпорядження землею, включаю-чи Н купiвлю-продаж, здачу в оренду, оргашзацш використання тощо [9, 8]. Також С. Волков, трактуючи по-няття земельних вщносин, зводить його до сусшльних вщносин, пов'язаних з привласненням земельних дщя-нок, володшням, користуванням i розпорядженням ними [10, 38]. В. Милосердов визначае земельш вщносини як «сукупшсть вщносин, що виникають м1ж суб-
'ектами земельного права з приводу володшня, корис-тування i розпорядження землею як обмеженим природ-ним ресурсом, як всезагальною умовою пращ й засобом виробництва [11, 34]. У такому розумшш виявляеться й вторично пщтверджуеться !х виршальний вплив на форми та змют аграрних в1дносин.
В1дносини землекористування визначаються в рамках конкретно! сощально-економ1чно! системи й вщпо-в1дного державно-правового регулювання. До завдань дано! статп не входить детальний 1сторичний аналiз зе-мельних в1дносин. Однак значний !х вплив на зм1ст i роз-виток аграрних в1дносин не шддаеться сумн1ву — апр1-ор1 можна стверджувати про органiчний та двохсто-ронн1й зв'язок земельних i аграрних в1дносин у межах останнк. Також не потребуе особливих доказ1в наявнiсть !х взаемозв'язку й взаемовпливу за межами частки земельних вщносин у рамках аграрних вщносин. Наприк-лад, необмежене право земельно! власноста, затвердже-не в1дпов1дним законодавством, може внести не-стабiльнiсть як у масштаби, так i в ефектившсть аграрного виробництва. Земельш в1дносини у такому вигляд1 породжують неконтрольоване, некероване виведення земель 1з с1льськогосподарського обороту, !х недо-ступшсть для сщьськогосподарського застосування.
У складнш системi сусп1льних в1дносин земельнi вщносини не 1снують вiдiрвано, iзольовано в!д 1нших. У результатi використання землi для р1зних цiлей виникае своерщний комплекс в1дносин з приводу не тшьки без-посередньо землi, але й тих об'ектав, як1 знаходяться на нш або ж гад Г! поверхнею. При цьому експлуатащя ус1х цих об'ектiв неможлива без одночасного ф1зичного використання земль Земельнi в1дносини, що виникають у процес1 використання землi для вирощування сшьсько-господарських культур, являють собою найбшьш зрозу-м1лий, чистий вид аграрних земельних вщносин. Уш-кальна здатнiсть землi вщтворювати рослинний св!т е головною причиною видщення аграрних земельних вщно-син у загальнш системi земельних в1дносин.
Форми земельних вщносин, що юнували в процеш сусп1льного розвитку, досить Грунтовно дослiдженi еко-ном1чною наукою. Але ототожнення земельних i аграрних вщносин, безсистемний пщхщ до !х вивчення та ак-центування уваги на окремих елементах аграрних вщносин (наприклад, на рентних) залишали не до кшця з'я-сованим питання ютинно! зм1стовност1 аграрних вщносин, не виршували проблему !х зм1стовно! наповнюва-ност1. Якщо вплив земельних вщносин на аграрш в основному е доведеним i об'ективно обумовленим, то зво-ротнш вплив аграрних в1дносин на земельш потребуе Грунтовшшого дослiдження.
На наш погляд, аграрш вщносини розвиваються з певною м1рою самостiйностi, незалежностi вщ земельних. Це обумовлено тим, що земельш вщносини е бщьш консервативними. В умовах приватно! власноста на землю, що юнуе в розвинутих кра!нах протягом тривалого перюду часу, не можна не вщзначити суттевий прогрес в еволюци аграрних в1дносин. Це особливо чгтко можна простежити на прикладi розвитку сщьського господар-ства США. Починаючи з 1930 р. у цш кра!ш д1ють дер-жавнi програми, направлен! на п1дтримку фермерських цш, доход1в, о6сяг1в виробництва, стимулювання нау-кових дослiджень, розширення о6сяг1в фермерського
кредитування, страхування врожаю i т. д. У перюд з 30-х до початку 70-х роив щор1чна державна пiдтримка в рамках цих програм становила 0,5-0,7 млрд. дол., а в 80-90-т1 роки минулого столптя досягла 60 млрд. дол. на р1к [12]. За перюд з 1996-2002 рр. у США загальний розм1р тальки прямо! пщтримки фермерiв склав майже 103 млрд. дол. або 14,7 млрд. дол. на р1к [13, 158].
Продумана аграрна политика зумовила те, що стьське господарство США мало бщьш висою темпи зростання продуктивност працi в пор1внянн1 з шшими галузями. У певний час, на думку авторiв «Економ1ксу» [14], воно було предметом заздрощiв у всьому свт. Швидк! темпи зростання сщьського господарства в результата реалiзацi! дер-жавних фермерських програм принесли суттеву вигоду американськiй економiцi в цшому. На Сполученi Штати припадае 70 в1дсотк1в св1тово! торг1вл1 кукурудзою, 52 — торг1вл1 зерном i бiльше 30 вхдсотктв — текстильною бавов-ною. У 2005 р. за рахунок експорту продовольства отрима-но 77 млрд. дол. Таким чином, за рахунок зовншнк риныв забезпечено 25 % ус1х фшансових надходжень фермерiв [13, 158]. I це з урахуванням того, що в стьськогосподарсько-му виро6ництв1 зайнято лише близько 5 млн. населення. Науково-техшчний прогрес, хоча й впроваджувався у фер-мерське виробництво жр1вном1рно, сприяв суттевому ско-роченню сщьського населення. Ниш в стьськогосподарсь-кому виробницт США зайнято лише близько 2 % 265-м1льйонного населення кра!ни, як! забезпечують насичен-ня продуктами харчування як внутр1шнього, так i зовн1шн1х ринкгв.
Зазначене вище дозволяе зробити висновок, що за стабщьних форм земельних вщносин, як1 базуються на приватнiй власностi та усталених формах землекористування, удосконалення аграрних вщносин за активно! участа держави стало виршальним фактором усшшного розвитку сщьського господарства розвинутих кра!н. До-кор1нн1 зм1ни системи землеволодшня i землекористування цих кра!н проводились в перiод буржуазно! рево-люц!! ХУн-Х1Х ст. пот1м земельш вщносини не зазнали суттевих змш, а удосконалення аграрних вщносин у цих кра!нах було направлене (особливо шсля друго! св1тово! вшни) на розвиток крупнотоварного с1льсько-господарського виробництва на баз1 сучасно! техшки, 1нших досягнень НТП, запровадження розвинутих форм ринково! взаемод1! за активно! пщтримки держави.
Наукового анал1зу з визначених вище методолог1ч-них позицш потребують процеси кардинального рефор-мування в1тчизняно! аграрно! сфери, що передбачали р1зк1 зм1ни в земельних вщносинах (в1дносинах землеволод1н-ня 1 землекористування). Звичайно, внаслщок розпаюван-ня земель, створення велико! юлькоста фермерських гос-подарств, зб1льшення рол1 господарств населення загос-трилась проблема парцеляризац!! земель сщьськогоспо-дарського призначення. Процеси парцеляризаци земель не дають змогу пщвищувати ефективн1сть с1льськогоспо-дарського виробництва шляхом використання сучасно! техн1ки, оск1льки и застосування на маленьких клапти-ках земл1 е недоц1льним. Св1тов1 тенденц!! 1 накопичений в1тчизняний досв1д свщчать про перспективн1сть розвитку саме великотоварного виробництва, яке апрюр1 е не-можливим на баз1 невеликих господарств.
Однак руйшвш насл1дки реформ 1 незадовтьний стан аграрного виробництва визначають необхщшсть усв1домлен-
ня того, що виршальний вплив на розвиток аграрного ви-робництва справляють не ст1льки земельш, скльки аграрнi вщносини за активно! участ держави в Гх регулюванш. Саме з цих методологiчних позицш можливо пояснити негативнi наслщки аграрно! реформи та обГрунтувати шляхи виходу аграрно! сфери iз затяжно! кризи на прикпадi аграрних пе-ретворень у США i кра!нах Захщно! бвропи.
Отже, Грунтовний аналiз аграрних i земельних вщно-син дае пщстави зробити наступнi висновки: 1) аграрш вiдносини не тотожнi земельним; 2) земельш вщносини е основою аграрних вщносин, але не здшснюють едино визначальний вплив на розвиток останшх; 3) удоскона-лення аграрних вщносин за сформованих земельних вщносин створюе передумови для прогресивного розвит-ку аграрного виробництва; 4) ефективна оргашзащя вiдповiдних аграрних вiдносин залежить вщ ступеня на-уково! глибини !х вивчення та визначення на цш основi напрямкiв i методiв !х рацiонального формування в тюно-му взаемозв'язку iз земельними вщносинами.
Аграрна сфера розвиваеться пiд впливом i в рамках вiдповiдних соцiально-економiчних вiдносин, загально-го рiвня розвитку продуктивних сил. У процесi цього розвитку змшюються аграрнi вiдносини, господарсью форми органiзацi! ведення землеробства, виникають новi технологи, посилюються зв'язки аграрно! сфери з шши-ми галузями народного господарства, формуеться агро-промисловий комплекс. Змшюеться важлива складова аграрних вщносин, яка включае соцiально-економiчнi умови життя сщьського населення, що не тщьки збли-жуе його з мюьким, але й забезпечуе певш переваги. Це стало реальнiстю в розвинутих кра!нах свiтy
Успiшний динамiчний розвиток аграрно! сфери можливий лише в тому випадку, коли сощально-еконо-мiчна система створюе адекватнi умови для ефективно! реалiзацií об'ективних закономiрностей системи аграрних вiдносин. Не викликае сумшву i не потребуе дове-дення активний вплив аграрно! сфери на розвиток на-цюнально! економiки, на соцiально-економiчний про-грес у ц1лому. Тому при дослщженш аграрних вiдносин необхщно виходити з наявностi !х взаемозв'язку i взае-мовпливу з економiчною системою в ц1лому.
Як зазначено вище, в економiчнiй лiтературi найбшьш поширеною е класифiкацiя економiчних вщносин залежно вiд тiсноти зв'язку з рiвнем розвитку продуктивних сил, запропонована Л. Абалкним ще у 1981 р.: технiко-економiчнi, у яких прямо виражаеться техшчний рiвень виробництва; органiзацiйно-економiчнi, що харак-теризують вiдносини в процесi розвитку й оргашзаци суспiльно! працi; соцiально-економiчнi, що виступають суспiльною формою виробництва, основою яких е вщносини привласнення засобiв виробництва, що визначають вщповщну систему економiчних iнтересiв [1, 79]. Також видщяють: 1) вiдносини, притаманш суспiльному вщтво-ренню в цщому та його окремим фазам (виробництву, розподшу, обмiну, споживанню); 2) первинш, що вира-жають глибиннi вщносини привласнення засобiв виробництва, i вториннi, що вщображають оргашзацшно-еко-номiчнi вiдносини, вiдносини обмiну i т. д.
Щ методичнi принципи можна застосувати й для класифкаци аграрних вщносин з урахуванням тiе! об-ставини, що вони формуються всередиш й пiд впливом системи соцiально-економiчних вiдносин, якi, у свою
чергу, пщдаються певному зворотному впливу аграрних вщносин. У цщому, в системi аграрних вщносин тради-цшно видiляються двi пiдсистеми: 1) вщносини влас-ностi як визначальнi у систему 2) iншi аграрнi вщносини, пов'язаш з органiзацiею виробництва, господарю-ванням. Проте тодi у другш пiдсистемi нечiтко видшя-ються вщносини розподшу, обмiну й споживання, що ускладнюе розумiння структури аграрних вщносин та !х повного сутшсного вираження.
З метою найбiльш повного вираження сутност аграрних вщносин i виявлення !х структурних елементiв необ-хщно дати наступне !х визначення: аграрнi вщносини — це комплекс вщносин аграрно! сфери, що юнують у взаемозв'язку з вщповщними вщносинами соцiально-економiчноi системи (економiчними, соцiальними, культурними тощо) i включають вщносини з приводу виробництва, розподшу, обм^, а також споживання в аграрному виробнищга та вщносини його безперервного вщновлення. Останнiй блок у системi аграрних в!дносин е одним iз найважливiших блокiв у цш системi, який виражае вiдносини з приводу вщшкодування затрачених факторiв виробництва (землi й iнших природних ресуршв, робочо! сили тощо), а також !х накопичення для розширеного вщтворення. Цi в!дносини забезпечують не тшьки в!дтворення ус1х видiв ресурсiв, але й вщтворення само! системи аграрних вщносин.
Запропоноване визначення сутносл аграрних вщно-син дозволяе схематично уявити структуру системи аграр-них вщносин у такому вигляд1 Базовими, основополож-ними е вщносини соцiально-економiчноi системи сусп1ль-ства. Це сукупшсть суспiльних вiдносин, що включають полгтичш, соцiальнi, культурнi, економiчнi тощо, якi ха-рактернi для певно! соцiально-економiчно! системи. В економiчнiй лiтературi досить часто не розмежовуються суспiльнi, економiчнi та виробничi вщносини. Проте, за-стосування логiчно! схеми поеднання загального й одинич-ного дозволяе зробити висновок, що без !х видшення не можна сформувати цiлiсно! картини аграрних в!дносин, уникнути !х спрощеного трактування. На нашу думку, схематично структуру системи вщносин у суспшьсга, а, вщпо-вщно, й аграрних в!дносин як одного з основних !х видiв, можна зобразити у такому виглядк суспiльнi вiдносини в рамках конкретно! соцiально-економiчноi системи — еко-номiчнi вiдносини (з приводу виробництва, розподшу, обмшу й споживання) — виробничi в!дносини. Перший блок аграрних вщносин включае вщносини державних та шших соцiально-економiчних iнститутiв з аграрною сферою, а також вщображае вплив рiзного роду офiцiйних та неофщшних iнституцiй. Аграрна сфера — це не тщьки сфера виробництва продукци (аграрна сфера виробництва), але й Г! розподшу, обм^, споживання (у тому чи^ й виробничого), сфера поширення сощальних вщносин сшьського населення, !х культури, звича!в, традицш тощо.
На основi застосування наведених вище методолог-iчних принципiв визначення сутноста та структури аграрних вщносин, а також використання принципу сходжен-ня вщ абстрактного до конкретного представляеться мож-ливим визначення основних форм аграрних вщносин. Це диктуеться лопкою дослщження i необхщшстю практичного застосування його результат. Вияснення конкрет-них форм аграрних вщносин е особливо рацюнальним з точки зору можливоста регулювання та координаци аграрних в!дносин у цшому, оскiльки цiлеспрямований вплив
на !х конкретш форми дае конкретний сощально-еконо-м1чний ефект, що пщдаеться к1льк1сному вираженню, плануванню, програмуванню тощо.
Форми аграрних вщносин необх1дно розд1лити на три групи вщповщно до наведено! вище р1знор1внево! структури сусп1льних вщносин у цщому:
1) сусп1льн1 форми аграрних вщносин. До них не-обхщно в1днести соц1альн1, культурн1, звичаев1 в1дноси-ни тощо;
2) соц1ально-економ1чн1 форми аграрних вщносин, ключовою складовою яких е вщносини власност1;
3) форми за конкретними видами економ1чних вщно-син у процес1 сусп1льного в1дтворення: 1) вщносини з приводу виробництва та розподщу продукци (земельн1, рентн1, техшко-економ1чш, орган1зац1йно-економ1чн1 тощо); 2) вщносини обмшу (орган1зац1йно-економ1чн1, вщносини власност1 тощо); 3) вщносини з приводу спо-живання продукци, вщтворення робочо! сили тощо.
Необхщно п1дкреслити, що визначальними, осново-положними в систем! економ1чних вщносин е вщносини власност1. Б1льш того, за деяких умов вщносини влас-ност1, як база вщповщно! соц1ально-економ1чно! систе-ми, визначають характер ус1х в1дносин у сусп1льств1. Характер впливу власност1 на сусп1льн1 вщносини та !х види залежить в!д надбудови, 1нституц1йно! структури сощаль-но-економ1чно! системи, а також в1д ступеня розвитку й особливостей функц1онування вщповщних в1дносин. На-приклад, р1зноман1тн1сть форм господарювання необо-в'язково забезпечуеться р1зномаштнютю форм власност1. За одн1е! форми власност1, яка передус1м визначаеться вщносинами волод1ння, форми господарювання можуть розр1знятись за в1дносинами користування, розпоряджен-ня 1 привласнення результат функцюнування власност1.
Особливост1 вщносин власност1 в аграрнш сфер1 зумов-лен1 передус1м специфжою власност1 на землю. По-перше, земля, не е продуктом прац1 людини; по-друге, власн1сть на землю, на вщмшу вщ власност1 на шш1 об'екти, е 1ррацю-нальною. Тобто земля е сусшльним надбанням, 1 тщьки сусп1льство в особ1 держави мае право видшяти землю у власнють, обмежуючи !! ц1льове використання та визнача-ючи механ1зм економ1чного й товарного об1гу земель.
Однак не власнють передус1м (вона сама е продуктом сустльного розвитку), а сусшльш ц1л1 та система штерес1в визначають весь комплекс економ1чних (аграрних) в1дносин. Власн1сть визначаеться цщями розвитку соц1ально-економ1чно! системи, системою штерес1в 1 разом з тим слугуе !х реал1зац1!. Саме економ1чн1 ште-реси породжують власн1сть та обумовлюють р1зно-ман1тн1сть и титв 1 форм. Для власника володшня влас-н1стю не е самоцщлю — першочерговою метою е отри-мання певного економ1чного ефекту в!д власност1, який задовольняе його економ1чний 1нтерес.
Неправом1рною е абсолютизация виршально! рол1 влас-ност1 в систем! економ1чних вщносин та недооц1нка шших вщносин, зокрема, вщносин розподщу. В умовах незм1нно! форми власност1, динам1чного соц1ально-економ1чного розвитку вщносини розпод1лу можуть вщгравати виршаль-ну роль. Значення власносл в систем! виробничих вщносин абсолютизувалось у радянськ1й економ1чн1й теор!!. ПщГрунтям тако! абсолютизац!! слугувало розум1ння влас-ност1 К. Марксом як юторично визначеного способу привласнення речей 1, передусш, засоб1в виробництва. Захщна
пол1теконом1я розглядала власнють передусм з позиц1й юри-дичного права, марксистська ж пол1теконом1я на перший план висувае економ1чну сутнють власност1, як зосереджен-ня основних вщносин, що визначають 1снуюч1 протир1ччя м1ж власниками засоб1в виробництва та найманими прац-1вниками, м1ж працею 1 капталом. Очевидно, що власнють мае два аспекти досл1дження: 1 юридичний, 1 економ1чний. Досл1джуючи економ1чний аспект власност1, треба мати на уваз1, що право власност1 е юридичною оболонкою, формою !! економ1чно! сутност1, а остання, у свою чергу, пород-жуе необхщну правову форму.
Тлумачення Марксових положень стосовно власносп е в1рними в основному на певних р1внях абстракц!!, для певно! 1сторично! епохи та для виявлення законо-м1рностей розвитку сусп1льства на окремих етапах. Догматизм 1 абсолютизац1я ютинносп цих положень знач-ною м1рою стримували об'ективн1 досл1дження еконо-м1чних в1дносин. Нав1ть д1йшло до того, що з посилан-ням на К. Маркса власнють ототожнювалась з ус1ею системою економ1чних вщносин: «Марксистсько-леншсь-ка економ1чна наука розглядае власнють як вщносини м!ж людьми з приводу виробництва, розподщу, обмшу 1 споживання матер1альних благ» [15, 40]. Це призвело до того, що навпъ тсля розпаду Радянського Союзу бщьшють економ1ст1в вважали, що саме по соб1 рефор-мування вщносин власност1, земельних в1дносин, без-в1дносно до розвитку 1нших складових економ1чних в1дносин, сприятиме значному пщвищенню ефектив-ност1 виробництва с1льськогосподарсько! продукци, зро-станню добробуту с1льського населення. Однак вияви-лось, що така методолопчна позиц1я була нев1рною.
Одним 1з насл1дк1в Грунтовних досл1джень теоретич-них та методолог1чних принцип1в, а також заруб!жного досв1ду розвитку вщносин власност1 на землю е формулю-вання висновку: методолог1чно нев1рним е твердження, що саме по соб1 запровадження повноц1нного ринку земл1, формування тако! правомочност1 власникгв як повне право розпорядження землею виршить проблеми аграрного сектора. Це абсолютно не в1рно. На думку В. Милосердо-ва [16], за рахунок зм1ни форм власност1 й господарювання неможливо стаб1л1зувати виробництво та пщвищити ефективн1сть функц1онування аграрно! сфери. Вплив т1е! чи 1ншо! системи землеволодшня на усп1хи с1льського гос-подарства м1зерний у пор1внянн1 з впливом 1нших еконо-м1чних чинниыв. Х!д економ1чного розвитку — дуже склад-ний процес, що залежить вщ ц1лого комплексу чинник1в.
Висновки. Методолог1чною основою п1знання аграрних в1дносин е Тх сутн1сна характеристика й структуризац1я в1дпов1дно до структуризац!! сустльних в1дносин в ц1лому. Це дозволяе сформувати системне бачення !х складових, що не обмежуеться лише сферою економ1чних в1дносин, виз-начити глибинний зм1ст аграрних вщносин, а також пока-зати к м1сце в процесах сусп1льного вщтворення.
Тому подальш1 науков1 досл1дження аграрних вщносин повинш розвиватись в напрямку розробки не лише основ оргашзаци с1льськогосподарського виробництва та земельних вщносин, але й теоретично! та методоло-г1чно! бази розвитку с1льських територ1й, управляння цим розвитком, вир1шення соц1ально-економ1чних проблем села; розвитку наукових 1нновац1й; напрацювання методолог1чних аспекпв удосконалення механ1зм1в ц1но-утворення, функцюнування ринку тощо.
Лггература
1. Абалкин Л. И. Диалектика социалистической экономики / Л. И.Абалкин. — М. : Мысль, 1981. — 351 с.
2. Кукурудза I. I. Полгтична економiя: матерiали до лекцш та семiнарiв / I. I. Кукурудза. — Вид. 2-ге, доп. — Черкаси : Вид. вщ. ЧНУ iм. Богдана Хмельницького, 2007. — 368 с.
3. Экономическая теория : учебник / [В. И. Антипина и др.] ; под ред. И. П. Николаевой. — 2-е изд., пере-раб. и доп. — М. : Проспект, 2006. — 573 с.
4. Економiчна теорiя: Полiтекономiя : пщручник / [Базилевич В. Д., Попов В. М., Базилевич К. С. та ш.]; тд ред. В. Д. Базилевича. — 5-те вид., стер. — К. : Знан-ня, 2006. — 615 с.
5. Економiчна енциклопедiя: У 3 т. / Б. Д. Гаврили-шин (гол. ред.) — К. : Вид. центр «Академiя», 2000. — Т. 1: А (абандон) — К (концентращя виробництва). — К. : Видавничий центр «Академiя», 2000 — 864 с.
6. Новая философская энциклопедия: в четырех томах / [науч.-ред. совет: В. С. Степин и др.]. — М. : Мысль, 2000. — Т. 3: Н-С. — 2001. — 694 с.
7. Советский энциклопедический словарь : [Ок. 80000 слов] / гл. ред. А. М. Прохоров. — 4-е изд. — М. : Сов. энцикл., 1986. — 1599 с.
8. Земельний кодекс Укра!ни : наук.-практ. комен-тар / [Андрейцев В. I., Балюк Г. I., Гетьман А. П. та ш.] / В. I. Семчик (заг. ред.). — Вид. 3-те, перероб. i доп. — К. : !н Юре, 2007. — 895 с.
9. История земельных отношений и землеустройства : учеб. пособие / [А. А. Варламов, В. И. Хлыстун, С. А. Галь-ченко, М. М. Демидова] ; под ред. А. А. Варламова. — М. : Колос, 2000. — 334 с.
10. Волков С. Н. Землеустройство : учебник / С. Н. Волков. — М. : Колос, 2001. — Т. 1: Теоретические основы землеустройства. — 2001. — 496 с.
11. Милосердов В. В. Земельные отношения: формирование и необходимость корректировки // Международный сельскохозяйственный журнал. — 1998. — № 6. — С. 34-46.
12. Дем'яненко М. Я. Кредитна политика держави щодо аграрного сектора економки в ринкових умовах / М. Я. Дем'яненко // Економка Укра!ни. — 2002. — № 2. — С. 51-60.
13. Дiброва А. Д. Державне регулювання сщьськогос-подарського виробництва: теорiя, методолопя, практика / А. Д. Дiброва. — К. : ВПД «Формат», 2008. — 488 с.
14. Макконнелл К. Р. Экономикс: принципы, проблемы и политика / Макконнелл К. Р., Брю С. Л. ; пер. с англ. — 16-е изд. — М. : Инфра-М, 2007. — 939 с.
15. Политическая экономия : учебник. Т. 2: Социализм — первая фаза коммунистического способа производства / [А. М. Румянцев, О. Т. Богомолов, Т. С. Хача-туров и др.]; Ред. Волков М. И. — М. : Политиздат, 1982. — 560 с.
16. Милосердов В. В. Крестьянство России в глобальном мире / В. В. Милосердов. — М. : Росинформагро-тех, 2009. — 391 с.
