CC BY
17
11. Shebanin, V. S. (2007). Stratehiya innovatsiynoho rozvytku ahrarnoyi osvity i nauky v suchasnykh umovakh [Strategy of innovative development of agrarian education and science in modern conditions]. Ekonomika APK, 5, 33-35 (in Ukr.).
ДАНI ПРО АВТОР1В
Макаренко Петро Миколайович, доктор eKOHOMi4HMx наук, професор, завщувач кафедри економки пщприемства
Полтавська державна аграрна академiя вул. Сковороди, 1/3, м. Полтава, 36003, Укра'на e-mail: mpm0907 1949@ukr.net
Пшявський Володимир ^i4, кандидат економiчних наук, докторант 1^жнародний унiверситет бiзнесу i права
вул. 49 Херсонсько'' ГвардшськоТ дивiЗN 37а, м. Херсон, 73039, Укра'на ДАННЫЕ ОБ АВТОРАХ
Макаренко Петр Николаевич, доктор экономических наук, профессор, заведующий кафедрой экономики предприятия
Полтавская государственная аграрная академия ул. Сковороды, 1/3, м. Полтава, 36003, Украина e-mail: mpm0907 1949@ukr.net
Пилявский Владимир Ильич, кандидат экономических наук, докторант Международный университет бизнеса и права
ул. 49 Херсонской Гвардейской дивизии 37а м. Херсон, 73039, Украина DATA ABOUT THE AUTHORS
Makarenko Petro, Doctor of Economics, Professor, Head of the Department of Enterprise Economics
Poltava State Agrarian Academy
str. Skovoroda, 1/3, Poltava, 36003, Ukraine
e-mail: mpm0907 1949@ukr.net
Piliavsky Volodymyr, candidate of economic sciences, doctoral student
International University of Business and Law
str. 49 Kherson Guards Division 37a, Kherson, 73039, Ukraine
Подано до редакци 12.03.2019 Прийнято до друку 24.03.2019
УДК 338.43 https://doi.org/10.31470/2306-546X-2019-41-35-46
Д1АЛЕКТИКА ВЗАеМОЗВ'ЯЗКУ РОЗВИТКУ 1НСТИТУЦ1ОНАЛЬНИХ СУСП1ЛЬНИХ ФОРМ ФУНКЦ1ОНУВАННЯ ЕКОНОМ1ЧНИХ СИСТЕМ ТА В1ДНОСИН ВЛАСНОСТ1 В АГРАРНОМУ СЕКТОР1
Шульга О. А.
Метою статт'1 е розкриття д'алектики взаемозв'язку розвитку iнституцiональних суспльних форм функ^онування економ'чних систем та в'дносин власност/ в аграрному сектор!', вивчення свтового досвду ринкового обгу земель. При з'ясуванн/ даних питань були застосован д'алектичний, динамiчний, системний, едност/ логiчного та сторичного пдходи, методи узагальнення, аналзу i синтезу тощо.
lнституцiональнi суспiльнi форми функцонування економ'чних систем - це реальнi форми оргашзацУУ економЫно'У д'яльност'!, норми та правила поведнки економ'чних суб'ект'т, як склалися у даному сусп'тьств! на певному етаП його розвитку. Зг/'дно з цивiлiзацiйним пдходом можна видлити три iнституцюнальнi суспiльнi форми функцонування економ'чних систем: доiндустрiальна, '¡ндустр'альна та пост'ндустр'альна економiчнi системи, як'! рiзняться м'ж собою '1нституцональними рамками Ух функцонування. Для кожноУ з них притаманна своя певна система в'дносин власност'!, яка по^йно розвиваеться / ускладнюеться, набуваючи нових форм розвитку.
Взагалi власнсть на землю протягом iсторiУлюдства пройшла у своУй еволюцп три щабл'! (р/'вн/) розвитку: общинна - приватна - суспльна власнсть. Тобто, як бачимо, розвиток в'дносин власност'! мае цкаву тенден^ю - на перших етапах свого розвитку людство використовувало спiльнi, колективнi форми власност'!, пiзнiше у м'<ру розвитку продуктивних сил общинна власнсть самозаперечуеться / вит'1сняеться приватною власнстю, саморозвиток якоУ в'дбуваеться у напрямi УУ усуспльнення (усуспльнення характеру прац/ та виробництва) / виникнення колективних форм приватноУ власност'!.
© Шульга О. А., 2019
Економiчний вюник ушверситету | Випуск № 41
35
Дiалектика взаемозв'язку розвитку iнституцiональних суспльних форм функцонування економiчних систем та в'дносин власност/ в аграрному секторi полягае у тому, що розвиток в'дносин власност/ на землю призводить до зм/'н / перетворень у систем/ економ'чних в'дносин, Тх переходу до вищоТ стад'ТТ суспiльно-економiчного розвитку та появи нових суспльних форм функцонування економ'чних систем. У свою чергу, поява нових iнституцiональних суспльних форм функцонування економ'чних систем обумовлюе змни у структур'! вдносин власност/ на землю, призводить до появи / панвного становища в аграрному секторi нових видв i форм власност'!, в'дображаючи соцiально-економiчну природу певноТ економЫно'Т системи.
На основ! анал'зу еволюцГТ в'дносин власност'! на землю у рiзних економ'чних системах можна зробити висновок, що Тх розвитку характернi певн законом'рност'г. по^йно в'дбуваеться розвиток / ускладнення форм власност'!; кожна форма власност'! за своею природою е сторична; поява бльш розвинуто!' форми власност'! на землю не призводить до повного зникнення попередньо!' форми власност'!; по мiрi еволюцГТ &дносин власност'! на землю у напрямi усуспльнення в'дбуваеться зближення нтереав протилежних клас'в, со^альних груп; розвиток сутшсноТ основи власност'! в'дбуваеться еволюц/'йним шляхом, а змна правово!' форми власност'! - нституц^йними нструментами; кожному типов цив'л'зацТТ притаманний специф/'чний для умов !!'розвитку домнуючий об'ект власност'!, який в/'дбивае досягнутий р'тень розвитку продуктивно!'сили прац/ людини та в'дпов'дн'! формацiйнi особливост'! привласнення засоб/'в / результат'¡в виробництва; формування приватно'!' власност'! на землю у пост'ндустр'альному сусп'льств! вiдбуваеться переважно шляхом!!' куп'вл'!; держава регулюе приватну власнсть на землю та не допускае зосередження в одних руках занадто великих площ земл'!; полтика держави у сферi земельних в 'дносин спрямована на консол'дацю земель й укрупнення господарств.
Ключов'1 слова: в'дносини власност'!, iнституцiональнi суспiльнi форми, аграрний сектор, земельн в'дносини, економiчнi системи, суперечност¡.
ДИАЛЕКТИКА ВЗАИМОСВЯЗИ РАЗВИТИЯ ИНСТИТУЦИОНАЛЬНЫХ ОБЩЕСТВЕННЫХ ФОРМ ФУНКЦИОНИРОВАНИЯ ЭКОНОМИЧЕСКИХ СИСТЕМ И ОТНОШЕНИЙ СОБСТВЕННОСТИ В АГРАРНОМ СЕКТОРЕ
Шульга О. А.
Целью статьи является раскрытие диалектики взаимосвязи развития институциональных общественных форм функционирования экономических систем и отношений собственности в аграрном секторе и изучения мирового опыта рыночного оборота земель. При выяснении данных вопросов были применены диалектический, динамичный, системный, единства логического и исторического подходы, методы обобщения, анализа и синтеза и др.
Институциональные общественные формы функционирования экономических систем - это реальные формы организации экономической деятельности, нормы и правила поведения экономических субъектов, сложившиеся в данном обществе на определенном этапе его развития. Согласно с цивилизационным подходом можно выделить три институциональные общественные формы функционирования экономических систем: доиндустриальная, индустриальная и постиндустриальная экономические системы, которые различаются между собой институциональными рамками их функционирования. Для каждой из них присуща своя определенная система отношений собственности, которая постоянно развивается и усложняется, приобретая новые формы развития.
Вообще собственность на землю в течение истории человечества прошла в своей эволюции три ступени (уровни) развития: общинная - частная - общественная собственность. Как видим, развитие отношений собственности имеет интересную тенденцию - на первых этапах своего развития человечество использовало совместные, коллективные формы собственности, позже по мере развития производительных сил общинная собственность самоотрицается и вытесняется частной собственностью, саморазвитие которой происходит в направлении ее обобществления (обобществления характера труда и производства) и возникновения коллективных форм частной собственности.
Диалектика взаимосвязи развития институциональных общественных форм функционирования экономических систем и отношений собственности в аграрном секторе заключается в том, что развитие отношений собственности на землю приводит к изменениям и преобразованиям в системе экономических отношений, их перехода к высшей стадии общественно-экономического развития и появления новых общественных форм функционирования экономических систем. В свою очередь, появление новых институциональных общественных форм функционирования экономических систем обусловливает изменения в структуре отношений собственности на землю, приводит к появлению и господствующего положения в аграрном секторе новых видов и форм собственности, отражая социально-экономическую природу определенной экономической системы.
На основе анализа эволюции отношений собственности на землю в разных экономических системах можно сделать вывод, что для их развития характерны определенные закономерности: постоянно происходит развитие и усложнение форм собственности; каждая форма собственности по своей природе является исторической; появление более развитой формы собственности на землю не приводит к полному исчезновению предыдущей формы собственности; по мере эволюции отношений
собственности на землю в направлении обобществления происходит сближение интересов противоположных классов, социальных групп; развитие сущностной основы собственности происходит эволюционным путем, а изменение правовой формы собственности -институциональными инструментами; каждому типу цивилизации присущ специфический для условий ее развития доминирующий объект собственности, отражающий достигнутый уровень развития производительной силы труда человека и соответствующие формационные особенности присвоения средств и результатов производства; формирование частной собственности на землю в постиндустриальном обществе происходит преимущественно путем ее покупки; государство регулирует частную собственность на землю и не допускает сосредоточения в одних руках слишком больших площадей земли; политика государства в сфере земельных отношений направлена на консолидацию земель и укрупнение хозяйств.
Ключевые слова: отношения собственности, институциональные общественные формы, аграрный сектор, земельные отношения, экономические системы, противоречия.
DIALECTICS OF INTERACTION OF THE DEVELOPMENT OF INSTITUTIONAL SOCIAL FORMS OF ECONOMIC SYSTEMS AND PROPERTY RELATIONSHIPS FUNCTIONING IN THE AGRICULTURAL SECTOR
Shulga O. A.
The purpose of the article is to reveal the dialectics of the interconnection of the development of institutional social forms of the functioning of economic systems and property relations in the agrarian sector, studying the world experience of market circulation of land. In clarifying these questions dialectical, dynamic, systematic, unity of logical and historical approaches, methods of generalization, analysis and synthesis, etc.
Institutional social forms of functioning of economic systems are the real forms of organization of economic activity, norms and rules of conduct of economic entities that have developed in a given society at a certain stage of its development. According to the civilization approach, three institutional social forms of functioning of economic systems can be distinguished: pre-industrial, industrial and post-industrial economical systems, which differ in their institutional frameworks for their functioning. Each of them has its own definite system of property relations, which is constantly evolving and complicated, gaining new forms of development.
In general, ownership of land during the history of mankind was in its evolution, three stages (levels) of development: community - private - public property. That is, as we see, the development of property relations has an interesting tendency - in the early stages of its development, humanity used common, collective forms of ownership, later, with the development of productive forces, communal property self-denied and displaced by private property, self-development which takes place in the direction of its socialization (socialization of the nature of labor and production) and the emergence of collective forms of private property.
The dialectic of the relationship between the development of institutional social forms of the functioning of economic systems and property relations in the agricultural sector is that the development of land ownership relations leads to changes and transformations in the system of economic relations, their transition to a higher stage of socio-economic development and the emergence of new social forms of functioning of economic systems. In its turn, the emergence of new institutional social forms of functioning of economic systems causes changes in the structure of ownership relations with the land, leads to the emergence and dominant position in the agrarian sector of new types and forms of ownership, reflecting the socio-economic nature of a particular economic system.
On the basis of the analysis of the evolution of land ownership relations in different economic systems, one can conclude that their development is characterized by certain patterns: the development and complication of property patterns are constantly underway; Each form of ownership by its nature is historical; the emergence of a more developed form of ownership of land does not lead to the complete disappearance of the previous form of ownership; as the evolution of land ownership relations in the direction of socialization takes place, the convergence of interests of opposing classes, social groups; the development of the essential basis of property takes place in an evolutionary way, and the change in the legal form of ownership - institutional instruments; Each typical civilization is characterized by a specific for the conditions of its development, the dominant object of property, which reflects the level of development of the productive strength of human labor and the corresponding formative peculiarities of the appropriation of means and production results; the formation of private ownership of land in a post-industrial society takes place mainly through its purchase; the state regulates private ownership of land and does not allow the concentration of too large areas of land in one hand; State policy in the field of land relations is aimed at consolidating land and consolidating farms.
Key words: property relations, institutional social forms, agrarian sector, land relations, economic systems, contradictions.
JEL Classification: Q150:O130, J100, Q100, P170:P270:P5
Актуальшсть теми. В основi кожно' економiчноl системи лежить певна система вщносин власносп, яка вщповщае певному рiвню розвитку продуктивних сил. Коли ця система вщносин власност перестае забезпечувати прогрес економiчного розвитку, виникае необхщнють IT замши на нову. Саме об'ективна потреба розвитку продуктивних сил зумовлюе необхщнють виникнення ново', вищо' форми власностк Для кожно'1 системи вщносин власност характерна своя система суперечностей, яка забезпечуе IT розвиток.
Розв'язання цих суперечностей призводить до появи нових адекватних форм подальшого розвитку системи вщносин власностк Це пов'язано з тим, що кожному рiвню розвитку продуктивних сил мае вщповщати притаманна йому форма власност на засоби виробництва, у т. ч. на землю.
Анашз останшх джерел i публiкацiй. Значний внесок у дослiдження економiчних i соцiальних суперечностей зробили такi зарубiжнi вченi, як М. Вебер, Г. Гегель, Р. Дарендорф, Е. Дюркгейм, I. Кант, К. Маркс, К. Поланы, Ю. Хабермас та н Серед вiтчизняних вчених значний внесок у дослщження та розв'язання економiчних i соцiальних суперечностей мають прац В. Базилевича, В. Гейця, А. Гриценка, Ю. Зайцева, М. Зверякова, G. Кирилюка, О. Москаленко, I. РадюновоТ, В. Савчука, В. Тарасевича, А. Чухна i н
З'ясуванню рiзних аспектiв розвитку аграрного сектору Украши присвяченi працi В. Андршчука, П. Гайдуцького, О. Бородiноï, М. Дем'яненка, О. Загурського, М. Кропивка, В. Месель-Веселяка, О. Могильного, Л. Молдаван, В. Осецького, О. Онищенка, О. ПрутськоТ, П. Саблука, О. ШубравськоТ, В. Юрчишина та ш. Водночас вивченню та аналiзу со^альних та економiчних суперечностей аграрного сектору сучасноТ Украши на концептуальнiй основi виявлення i врахування причин його кризового стану придтяеться, на наш погляд, недостатньо уваги.
Зауважимо, що дослщження вчених у цш цариш спрямованi переважно на з'ясування змюту i форм суперечностей аграрноТ пол^ики. Водночас поза увагою вчених залишаеться проблема з'ясування причин соцiальних та економiчних суперечностей аграрного сектору, розробки методологи Тх аналiзу, пошуку ефективних шструменлв щодо Тх розв'язання тощо. Тобто, попри досягнення економiчноï науки у цш царинi, комплексне теоретичне осмислення та категорiальна iнтерпретацiя суперечностей розвитку сучасних аграрних вщносин вщчутно вщстають вiд запитiв реально!' практики.
Метою статт е розкриття дiалектики взаемозв'язку розвитку iнституцiональних суспiльних форм функцюнування економiчних систем та вщносин власност в аграрному секторi, вивчення св^ового досвiду ринкового обiгу земель. При з'ясуванш даного питання були застосоваш дiалектичний, динамiчний, системний, едност логiчного та iсторичного пiдходи, методи узагальнення, аналiзу i синтезу тощо.
Виклад основного матерiалу дослiдження. 1нституцюнальш суспiльнi форми функцiонування економiчних систем - це реальш форми оргашзаци' економiчноï дiяльностi, норми та правила поведшки економiчних суб'ектiв, якi склалися у даному сусшльс^ на певному етап його розвитку. Згiдно з цив^зацшним пiдходом можна видiлити три шституцюнальш суспiльнi форми функцiонування економiчних систем: доiндустрiальна, iндустрiальна та постiндустрiальна економiчнi системи, якi рiзняться мiж собою iнституцiональними рамками Тх функцюнування. Для кожноТ з них притаманна своя певна система вщносин власносл, яка постшно розвиваеться i ускладнюеться, набуваючи нових форм розвитку.
Взагалi власнiсть на землю протягом юторп людства пройшла у своТй еволюци' три щаблi (рiвнi) розвитку: общинна - приватна - сусптьна власнють. Тобто, як бачимо, розвиток вщносин власност мае цiкаву тенденцiю - на перших етапах свого розвитку людство використовувало сптьш, колективнi форми власност, пiзнiше у мiру розвитку продуктивних сил общинна власнють самозаперечуеться i витюняеться приватною власнютю, саморозвиток якоТ вiдбуваеться у напрямi ïï усуспiльнення (усуспiльнення характеру працi та виробництва) i виникнення колективних форм приватно!' власност.
Прослщкуемо, якi причини обумовлювали виникнення й юнування певноТ форми власностi, та яким чином вщбувався розвиток кожноТ з форм власност в рiзних економiчних системах. Як вщомо, для доiндустрiальноï економiчноï системи характерний низький рiвень розвитку продуктивних сил. За таких умов головною продуктивною силою була людина. Сусптьш форми оргашзаци виробництва i прац великою мiрою залежали вщ природи, а тому вимагали об'еднання людей у колективи з метою задоволення своТх потреб та потреб пануючого класу. У такш економiчнiй системi створюються умови для експлуатаци людини людиною, виникають новi сусптьш шститути - класи, якi виступають виробничими одиницями, що визначають взаемовщносини мiж людьми у процесi виробництва.
Економiчнi вiдносини у доiндустрiальних економiчних системах базувалися на общиннiй, приватнш та державнiй (як власнiсть королiв, царiв, феодалiв та iнших можновлад^в) формах власностi на засоби виробництва. Однак першою виникла общинна власнють на землю. Об'ективними причинами ïï виникнення й юнування були: 1) поява землеробства та 2) низький рiвень розвитку продуктивних сил, за якого вщокремлене шдивщуальне ведення землеробства було фактично неможливим. За таких умов необхщний продукт м^ бути створений лише на основi коопераци працi членiв общини.
Особливiстю общинного привласнення землi було те, що люди сприймали ïï як дану Тм природою, i земельна власнють фактично зб^алася iз землеволодiнням. Однак, з переходом вщ первiсноï общини до стьсько'|' (сусiдськоï), вiдбулося видтення сiм'ï iз загальноплемiнноï спiльностi та вщокремлення власностi на землю вщ фактичного землеволодiння. Наслiдком цього стало виникнення стьськоГ общи ни, класичною формою яко'1 була так звана марка, що юнувала у Ымеччиш, Англiï та деяких iнших кражах. Особливютю марки, притаманною й шшим формам сiльських общин, е вщокремлення землеволодшня сiм'ï. Паралельно з цим, вщбуваеться зародження iндивiдуальноï приватноï власносл на земельну дiлянку, на якш побудований будинок.
За сiльськоï общини-марки кожен член роду отримував у користування певний надт, так звану гуфу, вся ж земля вважалася власнютю общини. Вчеш припускають, що спочатку розмiри гуф були однаковими i общинне володшня поширювалося на ва види земель. Але згодом, у результат перюдичних передiлiв
земельних надiлiв, почала спостер^атися тенденцiя до нерiвностi надiлiв члешв громади, а общинне користування землями поширювалося лише на деякi угщдя.
З часом община пiд тиском окремих и членiв вiдмовилася вiд права перiодичного перерозподiлу орноТ землi та лукiв. Однак вiд уах iнших прав вона не вщступила. По-перше, община передавала своТ землi окремим сiм'ям i особам лише з метою Тх використання як р^ або лукiв; по-друге, знайдеш в землi скарби, копалини, що залягали глибше, нiж дiстане лемш, належали общинi; по-трете, уся шша земля, що не входила у садибу, та орний надт (люи, пасовища, ставки, мiсця полювання i рибного лову) залишалися общинною власнютю, i вiдводилися у суспiльне користування, споаб якого визначався спiльно вама членами общини; по-четверте, община збер^ала за собою право контролю i регулювання використання польових земель та луш [11, с. 64].
Таким чином, як бачимо, у сусщськш общин були закладенi основи земельно' нерiвностi та можливостi розвитку приватно' власност на землю. З розвитком великого приватного землеволодшня община починае вщмирати, а з нею зникають i общиннi форми землекористування через захоплення общинних земель великими землевласниками. Натомють селянство, попавши у залежнють вщ останнiх, перетворюеться з колишшх самостiйних власникiв землi в залежних орендарiв.
Однак, навiть пiсля захоплення общинних земель великими землевласниками i поширення на селян крiпосного права, общинне землекористування продовжувало ще довгий час збер^атися, досягнувши бтьш розвинених форм. Залежн селяни продовжували тривалий час користуватися общинними землями на засадах «дольовоТ» або «передтьноТ» общини, а з вщмшою крiпосного права зберегли своТ надiли вже на засадах приватноТ трудовоТ (некашталютичноТ) власностк Проте залишки общинного землекористування й общинних порядш знаходимо i ниш у багатьох краТнах свiту у формi черезсмужжя, общинного користування землями прських пасовищ, лiсiв й шших угiдь.
Землеробська община була перехщною фазою до суспiльства, заснованого на приватнш власностi. Потрiбно вiдзначити, що приватна власнють на землю е вщображенням умов використання землi у процес формування та розвитку товарно-грошових вiдносин. Вона виникае тодi, коли у землеробсш з'являеться додатковий продукт та коли виникае можливють привласнювати за грошi засоби виробництва, зокрема землю. Переваги приватноТ форми власносп зумовлеш тим, що вона сприяе перерозподту землi вiдповiдно до потреб сусшльного розвитку; оптимiзацiТ розмiрiв господарств вщповщно до технiко-економiчних умов; створюе певш умови для формування особистих селянських i фермерських господарств та спонукае Тх до прояву економiчноТ iнiцiативи; купiвля-продаж землi дае змогу визначити економiчну цiннiсть землi.
Безпосередньою основою формування шдус^ального типу господарств в аграрному секторi економiки став промисловий переворот першоТ половини XIX ст. у краТнах бвропи, пов'язаний iз вибухом технiчного прогресу, що дало змогу забезпечити розширене використання i вщтворення технологiй, заснованих на масовому виробниц^ машин i систем машин. Внаслщок промислового перевороту виникають та с^мко розвиваються новi галузi виробництва, змiнюються структура галузей i зв'язкiв мiж ними. Зокрема, аграрний сектор економки починае все бтьше орiентуватися на задоволення потреб промисловост та платоспроможний попит жителiв мют. Таким чином, капiталiзм породив економiчнi стимули, якi сприяли НТП та зацкавленосп виробникiв у впровадженнi його досягнень у виробництво.
Рушшною силою, яка перетворила дошдус^альну економiчну систему в шдусщальну, був процес iндустрiалiзацiТ. Одним iз перших етапiв iндустрiалiзацiТ економiки бiльшостi краТн свiту був перехщ вiд мануфактурного способу виробництва до машинного у легкш промисловосп, що пояснюеться масовим попитом на продукцш пiдприемств ^еТ галузi та незначними обсягами кашталу, необхiдного для забезпечення цього процесу. Саме розвиток галузей легкоТ промисловост став основою нагромадження капралу та призвiв до якюних змiн у технологiчному способi виробництва, системi соцiально-економiчних вiдносин, со^альнш стратифкацп суспiльства та обумовив формування клаав, притаманних iндустрiальному суспiльству.
У процеа первюного нагромадження капiталу та як результат розвитку попереднього способу виробництва вщбуваеться формування шдус^альноТ економiчноТ системи капiталiстичного суспiльства, характерними рисами якоТ були високий рiвень розвитку продуктивних сил; збереження подту сусптьства на соцiальнi класи; приватна власнють катталюлв на засоби виробництва та економiчна залежнiсть юридично вiльних пра^внимв вiд власникiв капiталу, яка змушуе найманих пра^вниш вiдчужувати свою працю задля забезпечення собi i своТй сiм'Т засобiв до iснування; замша приватноТ некатталютичноТ власностi на приватну катталютичну власнiсть (акцiонерну, корпоративну); головною продуктивною силою стае машина, людина ж перетворюеться на додаток до машини; каштал i праця виступають сторонами кашталютичних економiчних вiдносин; посилення процеав спецiалiзацiТ та концентрацiТ пра^ та виробництва, централiзацiТ власностi й управлшня нею, капiталiзацiТ виробництва.
В умовах функцюнування цiеТ економiчноТ системи вщбуваеться руйнування натурального господарства i спостер^аеться розвиток капiталiстичного товарного виробництва. Роль первинноТ виробничоТ ланки у стьському господарствi розвинутих краТн поступово переходить вщ селянських i фермерських господарств до великих кашталютичних ферм, агропромислових об'еднань. Набувають поширення рiзного роду стьськогосподарсью кооперативи та кредитш спiлки. Метою виробництва стае отримання прибутку та задоволення потреб сусптьства. Наймана праця, поряд з шшими засобами виробництва, перетворюеться на товар. Спостер^аеться небувалий розвиток продуктивних сил, який супроводжуеться постшним науково-техшчним прогресом у галузi технiки, технологш, органiзацiТ сiльськогосподарського виробництва i пра^ тощо.
1з зростанням обсягiв виробництва i нагромадження кашталу почали посилюватися процеси концентраци' i централГзаци' капiталiв i виробництва, тенденци' монополiзацiï. Це створило умови для поширення ново!' форми оргашзаци виробництва i пращ якою е аграрш корпорацiï, та зростання ролГ корпоративно! власностi, яка реалiзуеться одночасно як ГндивГдуальна капГталютична приватна, колективна капГталГстична приватна та як трудова приватна власнють. Поширення корпоративно! власностГ призвело до якюних змш у взаемодГ! суб'ектГв господарювання через зближення штереав сГльгоспвиробникГв, найманих працГвниш i держави, розвитку партнерства мГж державою i агробГзнесом, соцГально! вГдповГдальностГ агробГзнесу тощо. Одночасно почало спостерГгатися зменшення значення ГндивГдуально! капггалютично! власностГ.
ЯкГснГ змГни в шдустрГальнш економГчнГй системГ були зумовленГ також тим, що процес шдустрГалГзаци' мав системний характер, тобто охоплював не ттьки промисловють, а й стьське господарство та сферу послуг. Адже, як показуе свГтовий досвГд, якщо шдустрГалГзацГя мае несистемний характер i спрямована на змши у розвитку продуктивних сил лише в якшсь однш сферГ економГки (наприклад, у промисловосл), то це призводить до призупинення зростання економГки та перетворення кра!ни в експортера стьськогосподарсько! сировини для розвинутих кра!н. Яскравим прикладом вищезазначених процеав може слугувати досвщ деяких капГталГстичних кра!н бвропи (Португали, 1спани), Латинсько! Америки та багатьох постсоцГалютичних держав, серед яких i Укра!на.
До речГ, цю залежнють мГж якГстю та наслГдками шдустрГалГзаци для економГки кра!ни та якютю процесГв модернГзацГ! в аграрному секторГ виявив нГмецький вчений Д. Зенгхаас. На його думку, шдустрГалГзацГя кра!ни нГколи не досягне рГвня, на якому починаеться самопщтримуюче зростання, якщо !й не передувало або ïï не супроводжувало капГталГстичне перетворення стьського господарства.
Разом з тим, як показуе практика, шдустрГальна економГчна система, руйнуючи попередш форми великого феодального землеволодшня i замГнюючи !х новими формами великого кашталютичного землеволодГння, не призвела аш до повного обезземелювання дрГбних власникГв, анГ до повного усусшльнення та концентраци земель стьськогосподарського призначення. Це свГдчить про те, що капГталГзацГя сГльського господарства не завжди призводить до концентраци земельно! власностГ. У одних умовах процес кашталГзаци сГльського господарства супроводжуеться концентрацГею земельно! власностГ та наявнютю великих розмГрГв господарств, в Гншому - призводить до роздроблення земельно! власностГ i наявност дрГбних розмГрГв земельних володшь.
Проблема земельно! власностГ в умовах шдустрГального господарства полягае у подоланш монополи' земельно! власностГ, яка на певному етапГ стае перепоною подальшого розвитку капГталГстичного сГльськогосподарського виробництва. Негативним наслщком земельно! власностГ й ÏÏ рентно! монополи' е вплив на розвиток продуктивних сил у стьському господарствк ВГдволГкання капГталу на кушвлю землГ, що призводить до зменшення вкладень у ïï обробГток, та перехГд до обробГтку прших земель - такими е основш негативи приватно! власностГ на розвиток продуктивних сил i кашталГзацш сГльського господарства. Тобто в аграрному секторГ приватна власнють вступае у суперечнють з шшими основними принципами капГталГзму - економГчною свободою, конкуренцГею, тенденцГями до концентраци' й усуспГльнення. Суперечност мГж приватною власнГстю i вам капгталГзмом не зникають навГть на високих щаблях капГталГстичного процесу усуспГльнення.
Як бачимо, розвиток приватно! власностГ на землю е об'ективним процесом, зумовленим певною системою суперечностей i необхщнютю !х виршення. НайважливГшими з них е: можливють вщокремлення права власностГ вщ фактичного використання землГ, що призводить до неефективного використання землГ; суперечнГсть мГж Гнтересами сусптьства щодо використання землГ та штересами власника землГ; суперечнГсть мГж розподтом землГ, зумовленим вГдносинами власностГ на не!, i потребами ÏÏ нового розподту й перерозподГлу, викликаних розвитком продуктивних сил; суперечнГсть мГж рГзними методами господарювання.
НаведенГ суперечностГ вимагають пошуку шляхГв !х розв'язання. Видтяють три шляхи розв'язання суперечностей приватно! власностГ на землю в аграрному секторГ - це нацюналГзацГя землГ та ïï ренти, створення колективних стьськогосподарських пГдприемств та встановлення контролю з боку сусптьства за використанням землГ. ПершГ два шляхи знайшли свою реалГзацш на початку минулого столГття у постсоцГалГстичних кра!нах, економГчш вГдносини в яких базувалися на сусптьнш власностГ на засоби виробництва, сусптьних формах органГзацП виробництва i працк Однак при розв'язаннГ суперечностей у системГ вГдносин приватно! власностГ за соцГалГзму було не враховано: по-перше, що форма власностГ на землю зумовлюеться потребами розвитку продуктивних сил, по-друге, що усуспГльнення землГ мае вщповщати економГчним штересам селян, тобто тим людям, хто ÏÏ оброблятиме. Саме тому через деякий час, в умовах вщсутносп належних умов для розв'язання дано! суперечностГ, i вщбулося дГалектичне заперечення сусптьно!' власностГ та вщродження приватно! власностГ на землю.
Дана ситуацГя була наслщком того, що насправдГ сусптьна власнють була одержавленою. За таких умов безпосередш виробники були вщчуженими вщ засобГв виробництва та його результатГв, вГдстороненнГ вГд управлГння ними. Це пщривало !хню зацГкавленГсть у результатах свое! працк КрГм того, виробництво за соцГалГзму велося вщповщно до директивних планГв. ЗамГсть демократизаци суспГльного життя мала мГсце його бюрократизацГя, яка обмежувала економГчну самостшнють трудових колективГв. Все це обумовило розвиток сГльського господарства на екстенсивнш основк Коли можливостГ такого розвитку були вичерпаш, темпи зростання виробництва почали падати, а соцГальна напруга у сусптьствГ зростати. Це обумовило необхщнють докорГнно! перебудови системи аграрних вГдносин i, перш за все, вГдносин власностГ на землю.
Ситуацiя, що склалася в аграрному сектора була пов'язана iз загостренням суперечностi мiж формою власносп на землю та формами реального землеволодшня. Адже насправдi безпосереднi виробники були формальними власниками, а земля, по суп, була шчиею. У зв'язку з цим, зусилля реформаторiв мали спрямуватися на розв'язання саме ^еТ суперечносп, причому не просто замшою сусшльноТ власностi на приватну, як це вщбулося на практик, а шляхом змiни економiчного становища i власника, i пiдприемця -орендаря, i безпосереднього працiвника.
Вщповщно до вищевикладеного можна зробити наступи висновки: по-перше, не можна посшшати зi змiною форм власностi на землю, по-друге, така змша повинна вщбуватися разом з аналогiчними змшами у формах господарювання, по-трете, використання сусшльноТ власносп та суспiльного володшня землею виправдане лише за умов, коли вони е одшею iз передумов розв'язання суперечностi мiж формою власносп на землю i формами реального використання землi тощо. Саме тому в аграрному секторi виробництва не може бути однозначних пiдходiв при виршенш такоТ проблеми, як змша форм власносп на землю.
Аналiз передового свiтового досвiду у сферi земельних вiдносин дозволяе зробити висновок, що розв'язання суперечностей приватноТ власносп на землю у розвинутих краТнах свiту вiдбуваеться шляхом встановлення контролю з боку сусптьства за використанням землi та дотриманням умов ТТ купiвлi-продажу. Так, наприклад, в Угорщиш юридичнi особи не можуть набувати земельнi дiлянки у власнють. Покупцями можуть виступати лише громадяни ^еТ' краТни або Нацiональний земельний фонд. Щодо громадян iнших держав, то вони можуть успадковувати земельш дтянки, а також Тх орендувати, проте у межах, встановлених законом. Обмш земельними дтянками за угорським законодавством можливий лише у межах одного населеного пункту i мае бути рiвноцiнним. Крiм того, юнують обмеження щодо передачi власностi в одн руки. Так, у власносп одшеТ особи не може бути бтьше 300 га, а у власносп ам'Т' - не бтьше 1000 га у межах одного населеного пункту [3].
У Польщi загальна площа стьськогосподарських земель у власносп покупця не може перевищувати 300 га, а iз успадкованими землями - 500 га. Переважне право на придбання стьськогосподарських угщь, крiм Агентства стьськогосподарськоТ нерухомостi, мають орендаря але лише у тому випадку, якщо вони вщповщають законодавчо встановленим умовам. Особа, яка бажае стати фермером, повинна мати середню або вищу осв^у, або особисто працювати у стьському господарств^ чи мати досвщ роботи на фермi принаймi 5 рокiв [5]. А от у Норвегп дозвiл на кушвлю земель сiльськогосподарського призначення видаеться ттьки особам, що мають стьськогосподарську освiту, згоднi проживати на територп даного господарства i вести господарство власними силами. Також при видачi дозволу враховуеться здатнють покупця господарювати на землк Контроль за вщчуженням земельних дiлянок у Норвегп здмснюеться через дозвiльну систему Мiнiстерства стьського господарства [2, с. 207]. Тобто у кожшй краТн е своя специфка функцiонування земельного ринку, яка, зазвичай, враховуе площi наявних земельних ресурав та Тх якiсть, традицп ведення сiльськогосподарського виробництва, ментальнiсть населення, рiвень аграрноТ культури, тощо. Однак загальною закономiрнiстю у сферi вщносин власностi на землi сiльськогосподарського призначення е обмеження приватноТ власносп на землю з метою недопущення зосередження в одних руках занадто великих площ (табл. 1).
Разом з тим, ще одшею закономiрнiстю у сферi вщносин власносп на землi ^еТ категори е укрупнення господарств i консолща^я земель. Особливо це стосуеться краТн 6С, де активно вщбуваеться процес викупу малих господарств з подальшим Тх продажем бтьш крупним, а також лiквiдацiя черезсмужжя.
Таблиця 1. Обмеження площ стьськогосподарських угщь у приватнш власностi у рiзних краТнах свiту
КраТна МЫмальна площа земель у власностi за законом Максимальна площа земель у власност за законом
Польща не iснуе 500 га
Нiмеччина 1 га 400-500 га - залежно вщ умов федеральних земель
Угорщина не юнуе 300 га
Польща 1 га до 300 га, а iз успадкованими - до 500 га
lспанiя не юнуе 250 га, для зрошуваних земель - 50 га, для пасовищ - 1000 га
Румунiя не юнуе 200га
Данiя не юнуе 150 га
Францiя не юнуе для орендарiв 200 га
УкраТна не юнуе 100 га
Болгарiя не юнуе 30 га
Японiя 0,5 га 3 га
США Реалiзацiею продукци на 1000 доларiв не юнуе
Велика Британiя не юнуе не юнуе
Джерело: [10, с. 61].
Варто зауважити, що у краТнах 6С iснують рiзнi системи успадкування земельноТ власностi. Зокрема, законодавство шмецьких i романських краТн не дае землевласниковi свободи заповщального розпорядження
своею землею. ВсГ спадкоемцГ вважаються рГвноправними. Однак, аби не допустити подрГбнення землеволодГнь, ферма передаеться тому з них, хто мае вщповщы знання i досвГд. Натомють, вГн мае виплати Гншим спадкоемцям компенсаций У кра'шах англосаксонського права воля заповщача не обмежуеться. Зазвичай, земля передаеться одному Гз спадкоемцГв по праву первородства без зобов'язань нового землевласника перед Гншими родичами.
Система регулювання ринку землГ у розвинутих кра'шах для первинного i вторинного ринш вГдрГзняеться. На первинному ринку продаж земельно!' дтянки здшснюеться виключно шляхом вГдкритих або закритих аукцюыв. Це дозволяе забезпечити формування об'ективно! цГни на земельну дтянку та надходження податкових платеж1в до бюджету. На вторинному ринку дГе система прогресивного оподаткування рГзницГ у цн залежно вГд тривалостГ мГжпродажного володГння дГлянок. Податок у цн коливаеться вГд 75 до 35% залежно вщ тривалостГ мГжпродажного перюду (вГд 1до 30 рокГв). Тому тут не спостерГгаеться спекуляцГй на земельному ринку, а штенсивнють продажу земельних дтянок не перевищуе 1-2% на рГк [2, с. 206].
Щодо можливостГ купГвлГ земель стьськогосподарського призначення шоземцями, то бГльшГсть розвинутих кра!'н свГту обмежують Гноземну земельну власнють. У ПольщГ дГе дванадцятирГчний мораторГй на продаж таких земель, у КанадГ Гноземець може мати у власностГ не бтьше, шж 8 га сГльськогосподарських угГдь, а у Новш Зеланди' дозвГл на кушвлю або оренду Гноземним громадянам на земельн дГлянки площею понад 2 га може надати лише трибунал з охорони землГ [10, с. 60]. У результат розмГри тако! власностГ невеликГ. Так, у США ця цифра досягае лише 1,6%.
Водночас аналГз системи державного регулювання земельних вГдносин у розвинутих кра'шах свГту дозволяе зробити висновок, що сптьними рисами державно! регуляторно! полГтики у сферГ земельних вГдносин у цих кра'шах е: встановлення квалГфкацшних вимог для землекористувачГв, а також обмежень щодо землевласниш (хто може бути покупцем земельно! дтянки); обмеження верхньо! i нижньо! межГ землеволодГнь; недопущення !х подрГбнення при спадкуванн та використанням не за цтьовим призначенням; рГвнозначнГсть оренди та власностГ на землю як форм землекористування; прив'язка обсяпв державно! пщтримки товаровиробниш до застосовуваних ними агротехнолопй та екологГчного ведення господарства [8].
Необхщно зазначити, що нинГ найпоширенГшою формою землекористування у кра'шах ¿вропейського Союзу е оренда. У бтьшосп цих кра!н оренда сГльськогосподарських земель виступае самостГйним видом оренди i регулюеться спецГальним аграрним i земельним законодавством. Законодавством регламентуються питання рГвня орендно! плати, строкГв оренди, передбачаеться вщповщальнють за порушення договору оренди (зокрема, за попршення стану земель передбачена адмшютративна вГдповГдальнГсть), закрГплюеться вичерпний перелГк умов, за якими достроково закшчуеться термГн дй' такого договору, регламентуеться порядок виплати компенсацп. Державы та мюцевГ органи управлшня здГйснюють постГйний контроль за орендованими землями.
Обов'язковою умовою оренди е незмшне цтьове призначення орендовано! земельно! дтянки. З метою запобГгання спекуляцГям на ринку оренди земель юнуе заборона на передачу земель цГе! категори' у суборенду. У бтьшосп кра'ш ¿С Гснують рГзнГ способи виплати орендно! плати, однак домшуючою формою е грошова.
Разом з тим, краши ¿С досить вщрГзняються мГж собою залежно вГд частки власних i орендованих земель у загальнш площГ сГльськогосподарських земель. Зокрема, фермери Естони, НГмеччини, БельгГ!, Франци', Чехи' та Словаччини здГйснюють свою господарську дГяльнють переважно на орендованих землях, частка яких у загальному розмГрГ землекористування становить понад 90%. До речГ, в УкраМ стьськогосподарськ пГдприемства ведуть свою дГяльнГсть також переважно на орендованих землях, частка яких у загальному землекористуванн становить 92%. А от фермерськГ господарства Дани, ПольщГ та Австри мають найнижчу частку орендованих земель - до 30% [9, с. 23]. У цтому орендован угщдя у загальнш площГ землекористування у кра'шах ¿С становлять 53% i мають тенденцш до зростання за рахунок ринкових операцш Гз землями цГе! категори' [4, с. 89].
КрГм того, у бтьшосп кра'ш ¿С передбачено мЫмальний термГн дй' договору оренди. Найменший термГн дй' договору оренди в 1рландй' - 3 роки. ¿ краши, де, навпаки, встановлен максимальнГ строки оренди (наприклад, у Данй' встановлений максимальний термГн не бтьше 30 рош, ЬраШ - не бГльше 99 рош). У той же час, е краши, де встановлено обидва строки. До таких кра'ш належать Бельпя, 1спанГя, ФранцГя. ТермГн оренди залежить вщ декГлькох умов: для окремо! земельно! дГлянки i для всього господарства, для тих, хто застосовуе найману працю i не застосовуе, для низинних i прських земель (табл. 2). У деяких кра'шах Гснують обмеження щодо площ сГльськогосподарських земель, якГ можуть знаходитися в орендГ в одше! особи. Так, в Угорщин одна особа може орендувати не бтьше 2500 га, у Данй' - не бтьше ыж 150 га, а у Франци - не бтьше 200 га [6, с. 94].
ВщрГзняються дат краши i практикою встановлення орендно! плати. Так, у таких кра'шах, як Дашя, ГрецГя, Люксембург та 1рландГя, власник землГ та орендар самостшно домовляються про рГвень орендно! плати. 1ншГ краши законодавчо регулюють орендш виплати шляхом встановлення максимальних виплат або стандартних !х розмГрГв (табл. 2). РозмГр орендно! плати у кра'шах ¿¿ залежно вщ якосп земель та !х цтьового призначення становить вщ 20 евро за 1 га у ЛитвГ до 400 евро в 1тали [4, с. 89].
Разом з тим, науково-техшчна революцГя (НТР) друго! половини хХ столГття прискорила змши у розвитку капГталГстичного ладу, зумовила появу нових тенденцш i закономГрностей. У економГчнш системГ постшдустрГального типу вГдбуваеться перехГд до автоматизованого виробництва; головною продуктивною силою стае наука, а важливими ресурсами - знання та шформацГя; заперечуються вщносини особисто! i економГчно! залежносп людини; створюються передумови для забезпечення всебГчного розвитку ГндивГда та гармоншного поеднання ГндивГда з навколишнГм середовищем.
Таблиця 2. Основнi показники договорiв оренди у рiзних краТнах свiту
КраТна Термiн дм договору оренди землi Орендна плата
Бельгiя Мiнiмум 9 рош Встановлюеться законодавством
Данiя Максимальний строк 30 рош Визначаеться ринком оренди
Францiя М^мум 9 рокiв Встановлюеться законодавчо
Гре^я Мiнiмум 4 роки Визначаеться ринком
lрландiя М^мум 3 роки Визначаеться ринком
lталiя М^мальний строк 15 рокiв для низинних земель, 6 ромв -для прських Розраховуеться на основi стандарлв, яю встановила влада
Люксембург Мiнiмум 6 рокiв для земельноТ дiлянки, 8 рокiв - для всього господарства Визначаеться ринком
Нiдерланди М^мум 6 рош для земельноТ дтянки без споруд, 12 рош -для всього господарства Встановлюеться законодавчо
Португалiя М^мум 10 рош для тих, хто застосовуе найману працю, та 7 рош - без найманоТ пра^ Встановлюеться на пiдставi державних стандарлв
lспанiя М^мальний строк 6 рош, максимальний - 15 рош Встановлюеться на пiдставi державних стандарлв
УкраТна М^мальний строк для земель приватноТ i державноТ власностi - 7 рош, для мелюрованих земель - 10 рош. Максимальний строк оренди - до 50 рош. Встановлюеться законодавчо
1зраТль Максимум 99 рош Визначаеться ринком
Норвегiя При укладанш орендних договорiв строком бтьш, шж на 10 рош потрiбен дозвт влади Визначаеться ринком
Шве^я Мiнiмум 10 рокiв Орендна плата 7-9% вартосл реалiзованоТ продукци
Япошя М^мум 20 рокiв На пiдставi державних стандарлв
Францiя Мiнiмум - 12 рош, максимум - 25 рош Визначаеться законодавчо
Швейцарiя М^мум 6 рош для землi без будiвель, 9 рокiв для всього господарства з будiвлями Визначаеться законодавчо
Джерело: складено автором за: [1, с. 152; 7, с. 206].
З одного боку, в умовах посилення процеав концентраци i централiзацiТ капiталу, штеграци й iнтернацюналiзацN виробництва спостерiгаеться iснування великих агрокорпорацш; з iншого - значною у структурi господарюючих суб'ектiв залишаеться частка середшх i дрiбних ферм. Вщбуваеться посилення конкуренци мiж ними. Це пов'язано з тим, що середш та дрiбнi ферми завдяки високш спецiалiзацiТ i мобiльностi часто досягають вищих результат i домагаються вищоТ ефективностi порiвняно з великими стьськогосподарськими пiдприемствами. Крiм того, вони сприяють забезпеченню сталого розвитку аграрного сектору економки. Поряд iз вищезазначеними тенденщями, вiдбуваються процеси штеграци працi та виробництва, диверсифкаци та деконцентрацГТ виробництва, демонополiзацiТ та децентралiзацiТ виробництва й управлшня, а процеси капiталiзацГТ доповнюються процесами соцiалiзацГТ; приватна власнiсть набувае форм колективно-приватноТ, акцiонерноТ, корпоративно!; розвиваються державна i колективна власнiсть на землю; з'являеться штелектуальна власнiсть тощо.
На вщмшу вiд попереднiх стадш розвитку капiталiстичного суспiльства, яке базувалося на приватнш власностi на засоби виробництва i вирiшувало приватнi завдання, ниш поряд з приватною власнютю на землю все бтьше розвиваються державна i колективна власнiсть. Зокрема, держава бере на себе створення ел^но-насшницьких господарств, сортовипробувальних станцш, племiнних господарств i конезаводiв, господарств iз вирощування окремих видiв фруклв тощо. Набувають поширення рiзного роду кооперативи.
Тобто сучасш форми господарювання в аграрному секторi розвинутих краТн свiту базуються на рiзних формах власносл. Це пов'язано з тим, що жодна з них не е щеальною з точки зору поеднання штереав господарiв землi та сусптьства. З точки зору рацюнального використання землi, збереження i примноження родючосл Грунту найбiльший ефект дае приватна власнють, тобто коли землевласник i землекористувач е однiею особою. Однак за певних умов (наприклад, за сприятливоТ ринковоТ кон'юнктури часто вщбуваеться занадто штенсивне, а то й хижацьке використання землi й т.п.) ця форма власносл породжуе суперечнють мiж iнтересами власника землi й iнтересами всього суспiльства. Тому, поряд з приватною власнютю, юнуе державна власнють на землю, яка забезпечуе реалiзацiю штереав усього сусптьства. Держава, встановлюючи для орендаторiв довготривалi термiни користування землею, що Тй належить, створюе найбiльш сприятливi умови для Тхнього господарювання. Однак вона не може створити весь спектр умов для найкращоТ оргашзацп рацюнального використання земл^ адже не дае можливосл поеднати в однiй особi власника i виробника. Реалiзацiя щеТ' можливостi пов'язана iз приватною власнютю на землю. Паралельно iз приватною та державною формами власносл, у стьському господарствi iснуе i колективна власнють на землю.
Водночас в умовах формування постшдус^ального суспiльства в аграрному сектора як i в iнших секторах економки, з'являеться iнтелектуальна власнiсть та набувають поширення рiзнi ïï форми - особиста, шдивщуальна приватна, колективна, корпоративна, державна власнють. Як результат коопераци' стьськогосподарського виробництва, фiнансових структур та науки, в агропромисловому виробництвi вщбуваеться поширення агротехнопарш, iнновацiйних iнкубаторiв, венчурних пiдприeмств, навчально-агропромислових дослщницьких центрiв тощо. Крiм того, виникають новi форми вiдносин мiж суб'ектами господарювання (наприклад, система сптьного володшня iнтелектуальним капiталом усiма iнвесторами). Вщбуваеться перехщ до нового технологiчного способу виробництва, коли основними джерелами економiчного зростання стають знання та шформа^я. Спостерiгаeться зростання питомо!' ваги розумово!' працi. Це свiдчить про формування постшдус^ально!' економiчноï системи.
Усi згадаш шляхи перетворення форм власностi на землю i встановлення вщповщносл мiж ними та формами господарювання спрямоваш на подолання вiдчуження безпосереднього виробника вщ вирiшення суспiльних завдань ефективного використання землi та створення багаторiвневих механiзмiв контролю i розпорядження землею.
Таким чином, дiалектика взаемозв'язку розвитку шституцюнальних суспiльних форм функцiонування економiчних систем та вiдносин власностi в аграрному секторi полягае у тому, що розвиток вщносин власностi на землю призводить до змш i перетворень у системi економiчних вщносин, !'х переходу до вищоТ стади' суспiльно-економiчного розвитку та появи нових сусшльних форм функцiонування економiчних систем. У свою чергу, поява нових сусшльних форм функцюнування економiчних систем обумовлюе змши у структурi вщносин власносл на землю, призводить до появи i пашвного становища в аграрному секторi нових видiв i форм власносл, вщображаючи соцiально-економiчну природу певно!' економiчноï системи.
Аналiз еволюци' вiдносин власностi на землю у рiзних економiчних системах дае можливють зробити висновок, що !'х розвитку характерш певнi закономiрностi:
1) постшно вiдбуваeться розвиток i ускладнення форм власносл;
2) кожна форма власносл, виникнувши внаслщок дiï певних обставин з припиненням !'х дiï повинна бути замшена шшою, бiльш адекватною новим умовам. Консерва^я розвитку форм власносл призводить до застшних явищ, гальмування сусшльних процеав;
3) поява бтьш розвинуто!' форми власностi на землю не призводить до повного зникнення попередньо!' форми власносл;
4) по мiрi еволюци' вщносин власносл на землю у напрямi усусптьнення вщбуваеться зближення штереав протилежних кпаав, соцiальних груп. I справдi, дошдус^альна економiчна система базувалися спочатку на власносл пануючого класу на засоби виробництва i пра^вника (виробника), шзнше - на результати його пращ шдус^альна економiчна система - лише на власносл капiталiста на засоби виробництва, а постшдус^альна система - на власносл самих пра^вниш на сво!' унiкальнi здiбностi (вiдбуваeться поеднання кашталу i працi), соцiальний статус людини тепер значною мiрою визначаеться рiвнем освiти;
5) розвиток сутнюно!' основи власностi вiдбуваeться еволюцiйним шляхом, а змша правово!' форми власносл - шституцшними iнструментами;
6) кожному типовi цив^зацп' притаманний специфiчний для умов ïï розвитку домiнуючий об'ект власносл, який вщбивае досягнутий рiвень розвитку продуктивно!' сили працi людини та вщповщш формацiйнi особливостi привласнення засобiв i результатiв виробництва. Так, в аграршй цив^заци' домiнуючим об'ектом власносл була земля, яка завдяки розвитковi продуктивно!' сили прац людини поступово перетворилася з колективно!' форми юнування людини на вiдокремлений зааб ïï виробничо!' дiяльностi. У перюд розвитку шдус^ально!' цивiлiзацiï домiнантним об'ектом власносл стали створен людиною знаряддя виробництва, а необхщнють високо!' !'х концентрацй' зумовила розрив мiж працею i власнютю. У результат засоби виробництва набули форми кашталу. Принципово новi процеси у вщносинах власносл з'являються iз становленням постiндустрiально!' цив^зацп. Тут головним об'ектом власностi стають шформа^я i знання. Крiм того, матерiально-уречевленi засоби виробництва у процеа Тхнього продуктивного використання працею людини набувають якюно нових соцiальних ознак i перетворюються на продуктивну силу ïï пращ специфiчний об'ект ïï шдивщуально!', персонiфiковано'ï власностi;
7) держава регулюе приватну власнють на землю та не допускае зосередження в одних руках занадто великих площ земл^
8) пол^ика держави у сферi земельних вщносин спрямована на консолщацш земель й укрупнення господарств (викуп малих господарств i продаж !'х бтьш крупним, лквща^я черезсмужжя).
Таким чином, як бачимо, протягом вае!' ютори людства вщбуваеться розвиток вщносин власносл на землю, який тюно кореспондуе iз змшами шституцюнальних сусшльних форм функцюнування економiчних систем. Так, у дошдус^альнш економiчнiй системi мали мiсце общинна власнiсть, експлуататорсью види приватно! власностi та державна форма власносл, як власнють королiв, царiв, феодалiв та iнших можновлад^в. У економiчних системах iндустрiального i постшдус^ального типу, поряд iз державною власнютю на землю виникають i розвиваються колективш форми приватно!' власносл. Тобто саморозвиток приватно! власносл вщбуваеться у напрямi ïï усусптьнення через трансформацш однооабно!' форми капiталiстичноï приватно!' власносл у ïï корпоративну форму.
Висновки. Дiалектика взаемозв'язку розвитку шституцюнальних сусшльних форм функцюнування економiчних систем та вщносин власносл в аграрному секторi полягае у тому, що розвиток вщносин власносл
на землю призводить до змш i перетворень у системГ економГчних вГдносин, Тх переходу до вищоТ стадГТ суспГльно-економГчного розвитку та появи нових сусшльних форм функцюнування економГчних систем. У свою чергу, поява нових шституцюнальних сусшльних форм функцюнування економГчних систем обумовлюе змши у структурГ вГдносин власностГ на землю, призводить до появи i пашвного становища в аграрному секторГ нових видГв i форм власностГ, вщображаючи соцГально-економГчну природу певноТ економГчноТ системи.
На основГ аналГзу еволюцГТ вГдносин власностГ на землю у рГзних економГчних системах можна зробити висновок, що Тх розвитку характеры певнГ закономГрносп: постГйно вГдбуваеться розвиток i ускладнення форм власностГ; кожна форма власностГ за своею природою е юторична; поява бГльш розвинутоТ форми власностГ на землю не призводить до повного зникнення попередньоТ форми власностГ; по мГрГ еволюцй' вГдносин власностГ на землю у напрямГ усуспГльнення вГдбуваеться зближення штереав протилежних класГв, соцГальних груп; розвиток сутнюно'Т основи власностГ вГдбуваеться еволюцшним шляхом, а змГна правовоТ форми власностГ - шституцшними Гнструментами; кожному типовГ цивГлГзацй' притаманний специфГчний для умов ïï розвитку домшуючий об'ект власностГ, який вщбивае досягнутий рГвень розвитку продуктивное сили працГ людини та вщповщш формацГйнГ особливостГ привласнення засобГв i результатГв виробництва; формування приватноТ власностГ на землю у постшдустрГальному суспГльствГ вГдбуваеться переважно шляхом ТТ купГвлГ; держава регулюе приватну власнють на землю та не допускае зосередження в одних руках занадто великих площ землГ; полгтика держави у сферГ земельних вГдносин спрямована на консолщацш земель й укрупнення господарств.
Список використаних джерел
1. Антпова Л. I. Залучення заруб'жного досв/'ду оргашзаци земельно-орендних в'дносин. Економка АПК. 2007. №1. С. 147-153.
2. Гайдуцький П. I. Аграрна реформа Л. Д. Кучми в УкраУн'!. КиУв : ТОВ «1нформац/йн системи», 2015. 448 с.
3. Зару&жний досв'д: ринок земель стьськогосподарського призначення в Угорщин i перспективи його застосування в УкраУы. URL: https://zsu.org.ua/40-2010-11-28-09-45-44/2010-11-28-10-00-48/631-2011-02-24-10-01-53
4. Знчук Т. О., Данкевич В. €. Свропейський досв'д формування ринку сльськогосподарських земель. Економка АПК. 2016. №12. С. 84-92.
5. Коник О., Мартин А. Польський досв'д регулювання ринкових земельних вдносин. URL : http:// zsu. org. ua/andrij-martin/90-2011-05-08-06-38-07
6. Лойко С. В. Свтовий досв'д ринкового обгу земель. Економка АПК. 2017. №5. С. 91-96.
7. Макаренко А. П. Теорiя i практика державного регулювання в аграрнiй сферi : монограф'я. КиУв : ННЦ «1нститут аграрноï економки» УААН, 2009. 620 с.
8. Назаренко В. И. Зарубежный опит функционирования земельного рынка. URL: http://liberal.in.ua/daydzhest/zarubezniy-opit-funktsionirovaniya-zemelnogo-rinka.html.
9. Нацюнальна допов/'дь щодо завершення земельноïреформи /за наук. ред. Л. Я. Новаковського. КиУв : Аграр. наука, 2015. 48 с.
10.Ряснянська А. М. Свтовий досв'д формування власностi на землю. Глобальн та нацiональнi проблеми економ/'ки. 2015. Вип. 7. С. 58-62.
11. Флоненко О. С. Аграрн в'дносини: змст, розвиток, майбутне. КиУв : Урожай, 1996. 208 с.
References
1. Antipova, L. I. (2007) Zaluchennya zarubizhnoho dosvidu orhanizatsiyi zemelno-orendnykh vidnosyn [Involvement of Foreign Experience in Organization of Land-Lease Relations]. Ekonomika APK, 1. 147-153.
2. Haydutskyy, P. I. (2015) Ahrarna reforma L. D. Kuchmy v Ukrayini [Kuchma's Agrarian Reform in Ukraine]. Kyiv : TOV «Informatsiyni systemy», 448 s.
3. Zarubizhnyy dosvid: rynok zemel silskohospodarskoho pryznachennya v Uhorshchyni i perspektyvy yoho zastosuvannya v Ukrayini [Foreign experience: agricultural land market in Hungary and prospects of its application in Ukraine. URL: https://zsu.org.ua/40-2010-11-28-09-45-44/2010-11-28-10-00-48/631-2011-02-24-10-01-53
4. Zinchuk, T. O. & Dankevych, V. Ye. (2016) Yevropeyskyy dosvid formuvannya rynku silskohospodarskykh zemel [The European Experience in the Formation of the Agricultural Land Market]. Ekonomika APK, 12. 84-92.
5. Konyk, O. & Martin, A. Polskyy dosvid rehulyuvannya rynkovykh zemelnykh vidnosyn [Polish experience in regulation of market land relations]. URL: http://zsu.org.ua/andrij-martin/90-2011-05-08-06-38-07.
6. Loyko, S. V. (2017) Svitovyy dosvid rynkovoho obihu zemel [The world experience of market circulation of land]. Ekonomika APK, 5. 91-96.
7. Makarenko, A. P. (2009) Teoriya i praktyka derzhavnoho rehulyuvannya v ahrarniy sferi : monohrafiya [Theory and practice of state regulation in agrarian sphere: monograph]. Kyiv : NNTS «Instytut ahrarnoyi ekonomiky» UAAN, 620 s.
8. Nazarenko, V. I. Zarubezhnyy opit funktsionirovaniya zemel'nogo rynka. URL: http://liberal.in.ua/daydzhest/zarubezniy-opit-funktsionirovaniya-zemelnogo-rinka.html.
9. Natsionalna dopovid shchodo zavershennya zemelnoyi reformy [National report on completing the land reform] /za nauk. red. L. Ya. Novakovskoho. Kyiv: Ahrar. nauka, 2015. 48 s.
10. Ryasnyanska, A. M. (2015) Svitovyy dosvid formuvannya vlasnosti na zemlyu [The world experience of land ownership]. Hlobalni ta natsionalni problemy ekonomiky, 7. 58-62.
11. Filonenko, O. S. (1996) Ahrarni vidnosyny: zmist, rozvytok, maybutnye [Agrarian relations: content, development, future]. Kyiv : Urozhay, 208 s.
ДАН1 ПРО АВТОРА
Шульга Ольга Антошвна, доцент кафедри економки та гуманiтарних наук, доцент, кандидат економiчних наук, Одеська нацiональна академiя зв'язку iменi О. С. Попова, e-mail: shulga olga a@ukr.net
ДАННЫЕ ОБ АВТОРЕ
Шульга Ольга Антоновна, доцент кафедры экономики и гуманитарных наук, доцент, кандидат экономических наук,
Одесская национальная академия связи имени А. С. Попова, e-mail: shulga olga a@ukr.net
DATA ABOUT THE AUTHOR
Shulga Olga Antonivna, Associate Professor of the Department of Economics and Humanities, Associate Professor, Candidate of Science (Economics),
Odessa National Academy of Communications named after O. S. Popov, e-mail: shulga olga a@ukr.net
Подано до редакци 18.03.2019 Прийнято до друку 28.03.2019
