CC BY
14
Ф1ЛОСОФ1Я ПРАВА
УДК 340.12
С. В. Шефель, доктор фшософських наук, професор СВ1ТОГЛЯДН1 ВИТОКИ ЕКОСОФП ПРАВА
Осмислено свШоглядт витоки екософп права, пов 'язат з ^торичним функцю-нуваннямрiзних сощокулътурних форм ментально! рефлексы суб 'eктiв права стосов-но взаемин людини та и соцуму з природним середовищем.
Ключовi слова: свШогляд, право, екософiя, екоправовий дискурс.
Актуальтсть проблеми. Розв'язання проблеми розбудови правово! державност в нашш кра!ш важко уявити без формування у и громадян на-лежно! правосвщомосп та культури, якi б вiддзеркалювали, крiм iншого, й набутий людством протягом його iснування досвiд взаемин зi сво!м природним середовищем. Значущють цього важко переоцiнити з огляду на прiр-ву глобально! еколопчно! кризи, у яку людство потрапило завдяки продуку-ванню пануючим прошарком полiтичного й економiчного менеджменту шду-стрiально розвинених кра!н протягом принаймш останнiх трьох столiть екофобного типу мислення та побудованш на ньому стратеги змiцнення техногенно! цивМзацп.
Лише останнiм часом, приблизно до пiвстолiття (з 60-х роюв ХХ ст.), еколопчно налаштована частина науково! штетгенци у Захiднiй Сврош [1, с. 500-518; 2-5], а тсля розпаду СРСР — i у кра!нах Схiдно! Свропи [6; 7, с. 41-53; 201-279] збурила екоправову проблематику на рiвень мiжнародного екоправового дискурсу. Наслщком цього стало зародження громадського руху щодо проблем охорони довкшля та !х обговорення на мiждержавному рiвнi, а головне — розгортання реального процесу вдосконалення !х законодавчого забезпечення у межах як Свропейського Союзу, так i окремих кра!н. Правда, що стосуеться Укра!ни, то !! владнi шституцп лише з певною iнерцiею по-вертаються до вирiшення цих нагальних питань, мляво адаптуючи у сво!й дiяльностi слушнi пропозицп фахiвцiв з еколопчного права [8-10].
70
© Шефель С. В., 2011
За таких обставин та особливо з огляду на змщнення штегративних по-тягiв вищого керiвництва кра!ни [11] постае як нагальне питання поглиблен-ня подальшого наукового пошуку у цiй цариш, що виступатиме пщгрунтям для утвердження екофшьно! стратеги постiндустрiального розвитку Укра!ни та його вщповщного законодавчого забезпечення як умови адекватно! викли-кам часу правозастосовно! дiяльностi. Тому метою пропоновано! розвщки е спроба з'ясувати можливосп ще недостатньо вивчених ресурсiв того свгго-глядного корiння екоправового типу мислення, як б стали у напвд для твор-цiв зазначено! стратеги. Власне, фiлософське осягнення цих можливостей шляхом зiставлення рiзних точок зору, як вiдбивають соцiокультурну специ-фiку !х ментальностi, на нашу думку, сприятиме методолопчному змiцненню концепцп екософп права, виявляючи 11 роль у розумшш права як чинника творения екосощально! гармони [12-14].
Анал1з проблеми. У категорiальному апаратi екософп поняття гармони взагалi посiдае провщне мiсце. Вже за антично! доби мудрещ пов'язували його з полiвимiрними явищами природи i соцiального життя. Так, в «Гтада» Гомера воно визначало «порозумшня», «мир»... У той же час Гераклит звертав увагу на те, що гармонiя пов'язана з боротьбою протилежностей. Арiстотель дорiвнював поняття гармонiйностi до стану довершеност (цит. за В. Шестако-вим: [15, с. 111-112]).
Дшсно, ця категорiя протягом усiе! свiдомо! iсторi! людства хвилювала думку його мудрещв недаремно. 1нту!тивно вони вщчували !! правотворчi можливостi. Зараз, в епоху становлення постiндустрiально! цивiлiзацi!, ця визначальнодавня й одвiчно нова категорiя набувае особливого значення, яке зумовлено !! фундаментальними принципами. Останнi, як на нас, довол вда-ло охарактеризовав Е. Азроянцем: «Гармошю, як закон цшюно! едностi, визначають... три головш моменти: розчин навпiл едностi; недорiвнюванiсть цiлого сумi його складников (порушена симетрiя); стiйки пропорцi! структури i цiлiсностi (золотий перетин)» [16, с. 68]. У цьому сенсi маемо припустити, що екосоцiальна гармонiя як категорiя, що виводиться з ушверсального по-няття гармонi!, виявляе себе всезагальним принципом оргашзацп, творчостi сощального життя та правопорядку.
У будь-якш соцiокультурi у тiй чи шшш, iнодi довол обмеженiй мiрi зна-ходимо лiнiю пошуку гармонiйного еднання людини зi свiтом, соцiуму - iз природним довкшлям, тобто усталення ушверсального правопорядку. Грун-туючись на цш позицi!, ми розумiемо екосощальну гармонiю як вiдношения взаемодоповнення, узгодженосп, домiрностi рiзних шдсистем, якостей, сторш цiлiсно! соцiоприродно! сфери [17, с. 45]. На Сходi з давшх-давен цей феномен вважався визначально одвiчним, у той час як представники захвдно! цивМза-цi! вважали його недосяжним iдеалом.
Анал1з умов i обставин виникнення екософi! права та !! генези у межах класичного формату фiлософсько! культури дае пщстави вважати, що свгго-
глядно первюш, мiфологiчна та релтйна форми екософсько! рефлекси права засвщчили про Г! атрибутивну невiд'емнiсть вщ когнiтивного простору фшо-софських знань як спещального засобу тзнавально! i творчо! дiяльностi люди-ни, спрямовано! на вивчення i освоення тако! гранично! засади людського буття, якою е еколопчне його щдгрунтя. Саме у цих форматах екософсько-пра-вово! рефлексi! була закрiплена фундаментальна ментальна орiентацiя людини щодо необхщносп шдтримання гармонiйних взаемин зi сво!м природним сере-довищем, досягнуте розумiння вщповщальносп людини як особистостi та усього людського загалу за збереження природних умов свого життя.
У практищ соцiального конструювання техногенно! цивiлiзацi!' така ор^ ентацiя виявилася незатребуваною. Утвердження прюритету юридичного позитивiзму у свщомосп полiтичного i економiчного менеджменту провщних европейських кра!н, а згодом i у США, створило ментальнi передумови для обгрунтування !'хшми теоретиками стратеги техногенного розвитку iндустрi-ально! цивМзацп, постулати яко! йшли всупереч як зi здоровим глуздом, так i з об'ективними законами соцiоприродного гомеостазу.
Дати адекватну вiдповiдь на жахливi виклики технократично! полiтики i екокатастрофiчноl дiйсностi за допомогою екоправово! рефлекси класично-го типу виявилося неможливим. Тому виникла потреба «зняти» !х шляхом розроблення й впровадження в суспшьнш думцi та практицi некласичного, тобто сучасного, формату екософi! права, котрий синтезував краще з того, що дали йому на озброення концепци рацiоналiзму i iррацiоналiзму, яю сформу-валися в парадигмi iнтерсуб'ективiзму.
Виходячи з розумiння досягнень сучасно! екософсько! думки, бачимо !! сшввщношення з екософською рефлексiею права як ставлення цшого до часткового, загального - до специфiчного. У сво!й фундаментальностi екосо-фiя виходить з енюлопчного знання про унiверсальнi закономiрностi енерго-iнформацiйного обмiну у Природ^ екстраполюючи !х у площину вивчення стввщношенням антропного i соцiального як взаемодоповнюючих один одного початюв соцiоприродного гомеостазу. Але якщо сенс екософп полягае у з'ясуваннi закошв взаемодi!' людини та !! сощуму з Природою через пiзнан-ня умх граничних подстав буття людини з метою обгрунтування шляхiв до-сягнення гармонi! соцiоприродного гомеостазу, то специфжа екософсько! рефлексi! права пов'язана iз визначенням можливостей людини як творця i суб'екта права, номя правосвiдомостi впливати на цей процес у правовий спомб шляхом генерування екоправових iдей, моделювання змiсту норм вщ-пов^дного !м парадигмального характеру i конструювання на такого типу за-конодавчому фундаментi свого життя як бюсощально!, правово! iстоти, яка е единою природною iстотою, обтяженою вщповщальшстю за збереження не тшьки власного роду, а й уме! бюсфери як власного природного середовища. Тому екософська рефлекс1я права мае цшком доцiльну мету, що чтгко визначае !! свiтоглядно-методологiчну вiдмiннiсть у сферi як екософського знання, так
i фшософсько-правового: вона функцюнально зорiентована на збереження, пiдтримувания та розвиток людського роду, його життя шляхом утвердження у соцiумi iмперативiв екоправово! культури. Це зумовлюе необхщшсть ство-рення адекватно! цiй мет системи правового виховання, яка б виступала на-дiйною умовою формування екоправово! свiдомостi творцiв постшдус^аль-но!, екологiчно! державностi, зокрема тако!, що стосуеться нашо! кра!ни.
У розбудовi постiндустрiального суспiльства без такого свггоглядного, а саме наукового, типу екософп права не обiйтися, бо вш е його засадничим пiдмурком, виступаючи i умовою, i результатом уже усвщомлено! i одухотворено! людиною (право)творчостi життя. Тому всi види гармонi!, що синтезуе людина як провщний суб'ект життевого процесу, безумовно, мають безпо-середне вiдношения до тезаурусу екософп права як фшософсько-правового вчення, що у дiатропiчний, власне науковий, спосiб рефлектуе суб'ект-об'ектнi вщносини мгж людиною як суб'ектом права та Природним свггом з точки зору з'ясування проблем здшснення права людини на безпечне життя та !! вщпо-вiдальностi щодо захисту прав Природи з метою визначення шляхiв угармо-вування !х взаемин та обгрунтування способiв досягнення цшей екосощаль-ного гомеостазу або екосощально! гармонi! [18, с. 65].
I! об'ектом виступае саме та частина правово! реальностi, яка охоплюе площину, де перехрещуються юридичнi статуси людини та !! суспiльства з оточуючим !х природним середовищем (бiосферою), а предметом — когш-тивне поле пошуку i обгрунтування шляхiв гармошзацп !хиiх взаемин. Таким чином, сучасна екософiя права — це фшософ1я гармонiзацi! стосункiв правово! людини та !! соцiуму з природним середовищем !х буття, що виходить з дослщження граничних подстав !х правового статусу дiатропiчним, науковим, методом екософп права [18, с. 65].
Сучасна екософiя права спираеться на дiатропiчну картину свiту та вщ-повiдний спосiб його пiзнання, в межах якого реальшсть буття характеризуемся флуктуацiйним поеднанням чинникiв, що утворюють ряди тротв, або ознак сущого, котрi дозволяють бачити свгт як багатовимiрний, полщентрич-ний та мшливий феномен. Дiатропiка в екософсько-правовш формi поеднуе багато чого як iз захщно!, так i схщно! соцiокультурно! традицi!. Такий синтез дае тдстави бачити !! одним з виявiв некласичного (посткласичного) типу фшософствування. Ключовою iдеею, принципом, що сприяе цьому, е цiлiсне осмислення едносп людини, суспiльства та !х природного середовища буття, !х матерiально! i духовно! площин, а також характеристика людини як правово! бюпсихосощально! ютоти, котра розвиваеться. При цьому екософсько-правова форма дiатропiки не вщкидае, не пiдмiнюе собою iншi вiдомi карти-ни свiту i правово! реальностi та способiв !хнього пiзнания, а скорiше вияв-ляеться !хшм продовженням та доповненням. Тому в пропонованш розвiдцi й виявляеться спiввiдношения сучасно! екософсько-правово! форми дiатропi-ки з екософськими елементами, притаманними !! рiзним соцiокультурним
модусам, найбшьш впливовим типам свггосприйняття i свггорозумшня, зо-крема, таким, як так зваш: дитячий, жгночий та чоловгчий типи екософсько! рефлекси [19, с. 227-230; 20, с. 51, 59, 94, 121].
Перший iз згадуваних типiв свiтосприйняття характеризуе таке екостл-кування, особливiстю якого виявляеться формування людини як суб'екта ствтворчост з Природою, в якш людина виступае не проти не! i перетворюе себе як особистють не за рахунок надмiрного споживання !! ресурсiв, а керу-ючись !! законами — створюючи себе, свш правопорядок, що розбудовуеться як ушкальний аспект !! природного життя [20, с. 65-66]. У цьому сенсi у ре-презентантiв дитячого типу свггосприйняття « у думках i на метi не було суперечностей з природою, не було цього — тим бГльше — Г в практищ» [21, с. 157].
Другий, жшочий тип свггосприйняття, на нашу думку, у вищш фазГ свого юторичного розвитку найбшьш виразно репрезентовано буддизмом. I хоча загальний керуючий початок вш зберГгае за Природою, все ж на вщмшу вГд всепоглинення дитинства нею жшочий тип творчо! особистост е дещо вшь-шшим у своему прагненш до тих самих виявГв природного ушверсуму. Це означае, що мГра творчо! активности котра обумовлена цим творчим типом, суттево зростае: людина цього типу активно добровшьно вГддае себе процесу спГвтворчостГ з Природою наступних поколГнь живих ютот. Така людина за-нурюе себе у цей процес, !! «Я» переходить в шшГ форми життя, зокрема й передумм самою нею породжеш. У зв'язку Гз цим виникаючий мГж ними процес екоправового стлкування безпосередньо впливае на набуття соцГумом таких репрезентантГв надзвичайно! еколопчно! усталеностГ.
У цьому сенсГ пГдкреслимо, що, безумовно, «материнський» тип особис-тостГ е тотожним своему творшню, живе його життям, а разом Гз тим утвер-джуе себе у ньому Г тим самим починае жити Г творити подвшним, а далГ й багатовимГрним творчим життям. За своею сутшстю таке своерГдне само-зречення е вщмовою нос1я такого типу ментальностГ вщ свого «его» — рацГо-самоствердження за рахунок Гншого Г у той же час утвердженням свого ви-щого творчого «Я» — через шшу, породжену ним живу ютоту. Ось чому вважаемо, що цей тип ментальносп разом Гз дитячим виявляеться вагомою умовою для творення сучасно! екософГ! права як засобу зняття насильства, що репрезентоване сучасною системою сощ(ет)альних вГдносин, включаючи й насильство техногенно! цивГлГзацГ! над бюсферою [20, с. 119-120].
Починаючи з XVII ст., назваш типи екоправово! ментальностГ поступово витГснялися так званим чоловГчим типом ментальностГ, який виявив себе як екофГльно (наприклад, у конфущанствГ та еврогуманГзмГ), так Г екофобно. Екофшьно орГентованими модусами !! передусГм були статистичний та сис-темний типи свГторозумГння. Вщповщно до першого суспГльство Г Природа розумГються як баланс, що урГвноважуе рГзнГ чинники (природнГ, культурнГ, економГчш, полГтико-правовГ, соцГально-побутовГ, суспГльнГ, корпоративнГ та
особистюно-шдивщуальш); а в межах другого — Природа i сощум характеризуются головним чином як оргашзоваш системи, пiдсистеми, що склада-ються з елементiв, здатних до динамiки, але забезпечують цiлiснiсть та жит-тездатнiсть як подсистем, так i великих систем у цшому.
Екофобний початок чоловiчого типу ментальносп знаходимо у мехатциз-мi, в межах якого Природа та сустльство характеризуються як механiзм, усi складники якого виконують чiтко визначенi для них функци. Але головною його методологiчною вадою було те, що вш закрiплював вщносно цiлiсностi життя штучний переход вiд розгляду и як живого зв'язку всiх и суб'ектiв до науково-аналiтичного дослщження умовно вирiзнених з цiлiсностi рiзних аспектiв суб'ект-об'ектних вщносин [20, с. 134]. У такий спосiб практично непомгтно, навiть для самого дослщника, вщбулася сутнiсна пiдмiна самого сенсу (право) творчостг Г! природна екофшьшсть була «знята» через екофобне надмiрно-аналiтичне розчленування гармонiйно-живого у предметно-неживе.
Нинi останнiй тип свiторозумiння, що залишаеться основою стратеги розбудови техногенно! цивМзацп, треба остаточно здати у арх1в iсторi! i перейти до розроблення та здiйснення екофшъно! стратеги коеволюцИ, складником яко!, безумовно, е не тiльки теоретичнi, а вже практичш надбання у розбудо-вi правово! i екологiчно! державност в кра!нах Скандинавi! та законодавчi iнiцiативи Свропейського Союзу [1, с. 500-518]. Саме вони узгоджуються з методолопчною специфiкою дiатропiки, у тому числ 1! екософсько-правово! форми [18], яка дае змогу аналiзувати максимально широкий спектр явищ, що причетш до феномешв Природи, суспiльства та людини, !х життевих сил та характеру буття адекватно реальним вимогам процесу соцюприродного гомеостазу.
На пiдставi такого г! прийому, як зiставлення рядiв, ми можемо видiлити архетипи, тобто узагальнюкге образи об'екта, що дослщжуеться, котрi по-еднують характеристики внутршньо! логiки, генези його розвитку та показ-ники, що характеризують специф^ функцiонування i розвитку у взаемодп з середовищем iснування. Виходячи з цього, й екософсько-правова форма дiатропiки дозволяе по-новому пщшти до розв'язання рiзних проблем фiло-софi! права та юридично! практики, включаючи розроблення i здiйснення стратегil розбудови екоправово! державностi та екоправово! культури сустль-ства. При цьому принципово важливо те, що дiатропiка в 1! екософсько-право-вiй формi вимагае адекватного бачення простору взаемодi! правових статумв людини i природного середовища 11 буття, Гхнього узгодження в межах конструювання адекватно! вимогам часу моделг екосоцiалъного правопорядку.
Висновок. Нетворчо сприйнятий, на жаль, певною частиною людства рацiо-логiчний критерiй вимiру i розумiния життя як об'екта управлшня не дае мож-ливостi зрозумгти людство як систему екосоцiалъного i екоправового саморе-гулювання. Заснована на такому пiдходi логика розбудови техногенно! цивЫ-зацi! виявляеться засобом демонтажу життя та самолжшдацп людства.
Натомють, розбудову екофшьно! цивМзацп ми пов'язуемо з використан-ням екософп права як фшософсько-правово! рефлексi! нового пост(мета)не-класичного типу, що виявляеться через iманентну Гй властивiсть вивести дiа-лог (дискурс) мiж номями рiзних типiв соцiокультур та праворозумшня за меж власне суб'ект-суб'ектних стосунюв на тлi визначення рiвноцiнною 1х стороною усього соцiоприродного !х контексту, тобто природного середовища, якому суб'екти права, осмислюючи свою вiдповiдальнiсть, надають фунда-ментальнi права. Фактично у цьому сенсi може вiдбутися парадигмальний поворот у здшсненш фiлософсько-правово! рефлекси, яка набувае якост (над) штерсуб'ективносп, виявляючи себе як корелящю сшввщношення прав При-роди i людини в аспектi досягнення стану соцюприродного гомеостазу як свщомо керованого людиною та Г! соцiумом процесу утвердження динамiчноl рiвноваги усiх Г! елеменпв.
На наш погляд, iнкорпорацiя екософп права, яка акумулюе в собi все краще iз свггоглядного потенщалу всiх соцiокулътур, у iнструментарiй засобiв розбудови постiндустрiальноl цивiлiзацi! пiдсилить можливосп людства як сукупностi протилежних, але взаемодоповнюючих соцюкультурних типiв творчих особистостей, виконати свою юторичну мiсiю шляхом включення усiх !х у процес позбавлення вщ свiтоглядних обмежень за рахунок творчого використання необх1дних для цього якостей носив шших титв ментальностi
Л1ТЕРАТУРА
1. Дайнен, Д. Дедат мгцнгший союз. Курс европейськоГ iитеграцil [Текст] / Д. Дайнен; пер. з англ. М. Марченко. - К. : «К.1.С.», 2006. - 696 с.
2. Лозо, В. И. Правовые основы экологической стратегии Европейского Союза (Концепция, программное обеспечение, систематизация и комментарий действующего законодательства ЕС) [Текст] : монография / В. И. Лозо. - Х. : Право, 2008. - 368 с.
3. Хесле, В. Философия и экология [Текст] / В. Хесле. - Электронный ресурс : Режим доступа // http://books.prometey.org/read/14/12667.html
4. Йонас, Г. Принцип вщповщальностг У пошуках етики для техногенно! цившзацй [Текст] / Г. Йонас ; пер. з шм. - К. : Лiбра, 2001. - 400 с.
5. Маер-Абiх, К. М. Повстання на захист природи. Ввд довкшля до стльно свгту [Текст] / К. М. Маер-Абiх; пер. з шм. А. Срмоленко. - К. : Лiбра, 2004. - 196 с.
6. Андрейцев, В. I. Право еколопчно! безпеки [Текст] : монограф1я / В. I. Андрейцев. -К. : Знання-Прес, 2002. - 332 с.
7. Феномен соцюприродних систем. Свггоглядно-методолопчш нариси [Текст] : монографiя ; вiдп. ред. М. М. Кисельов. - К. : ПАРАПАН, 2009. - 284 с.
8. Гетьман, А. П. Проблеми реформування екологiчиого законодавства: до питання про створення Екологiчиого кодексу УкраГни [Текст] / А. П. Гетьман // Вюн. Акад. правов. наук УкраГни. - 2006. - № 3 (46). - С. 172-181.
9. Шульга, М. В. Правовi проблеми еколопчно! безпеки при здшсненш земельно! реформи [Текст] / М. В. Шульга // Держ. буд. та мюцев. самовряд. - Х. : АПрН УкраГни, НД1 держ. буд. та мюцев. самовряд., 2002. - Вип. 2. - С. 93-103.
10. БредГхгна, В. Л. Конституцшш засади права громадян на безпечне навколишне при-родне середовище [Текст] : монограф1я / В. Л. Бредахша; за ред. М. В. Шульги. - X. : Видавець ФО-П Вапнярчук Н. М., 2008. - 168 с.
11. Свропейський вибГр. Концептуальт засади стратеги економГчного та сощального розвитку Укра!ни на 2002-2011 роки: Послання Президента Укра!ни до Верховно! Ради Укра!ни 30.04.2002 р. - Електронний ресурс. - Режим доступу: // ИйрУ^акоп 1. rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?page=1 0001 100-02
12. Шефель, С. В. Екософш права [Текст] / С. В. Шефель // Наук. зап. Харк. ун-ту По-вГтр. Сил. - X. : ХУПС, 2008. - Вип. 1 (30). - С. 18-24. - (Сер. : Сощальна фшосо-фГя, психолопя).
13. Бургарт, Т. I. Сутшсть та об'ективна необхщтсть екософи права [Текст] / Т. I. Бургарт // Вгсн. Нац. юрид. акад. Украши Гм. Ярослава Мудрого : зб. наук. пр.; редкол. : А. П. Гетьман та ш - X. : Право, 2009. - Вип. 1. - С. 72-81. - (Сер. : ФшософГя, фшософш права, полггологш, соцюлопя).
14. Захарова, В. О. Зах1дна екоправова ментальна традищя [Текст] / В. О. Захарова // Вюн. Нац. юрид. акад. Украши Гм. Ярослава Мудрого : зб. наук. пр.; редкол. : А. П. Гетьман та гн. - X. : Право, 2010. - Вип. 5. - С. 52-60. - (Сер. : ФшософГя, фшософш права, полггологш, соцюлопя).
15. Шестаков, В. П. Гармония [Текст] / В. П. Шестаков // Философский словарь -7 изд. перераб и доп. ; под ред. И. Т. Фролова. - М. : Республика, 2001. - 720 с.
16. Азроянц, Э. А. Архитектура человека [Текст] / Э. А. Азроянц // Полигнозис. - 1998. -№ 1.
17. Шефель, С. В. Личность постиндустриальной эпохи как феномен социокультурного синтеза [Текст] : дис. ... д-ра филос. наук; спец. 09.00.11 - социальная философия / С. В. Шефель. - Ростов-н/Д : РГУ, 2002. - 386 с.
18. Шефель, С. В. Екософ1я права як форма дГатротчио! методологи [Текст] / С. В. Шефель // Вгсн. Нац. юрид. акад. Украши Гм. Ярослава Мудрого : зб. наук. пр.; редкол. : А. П. Гетьман та ш - X. : Право, 2010. - Вип. 6. - С. 63-70. - (Сер. : ФшософГя, фшософш права, полггологш, соцюлогш).
19. Шефель, С. В. Русская социология будущего [Текст] / С. В. Шефель, К. И. Шилин. -М. : РИЦ ИСПИ РАН, 2000. - 378 с. - (Первая энциклопедия третьего тысячелетия; т. 2).
20. Шефель, С. В. Личность постиндустриальной эпохи как феномен социокультурного синтеза (Социально-философское исследование) [Текст] : монография / С. В. Шефель. - М. : Соц.-гуманит. знания, 2002. - 280 с.
21. Шилин, К. И. Экософия Северного сияния [Текст] : монография / К. И. Шилин. -М. : Ин-т пробл. малочисл. народов Севера СО РАН, 1998. - 333 с.
МИРОВОЗЗРЕНЧЕСКИЕ ИСТОКИ ЭКОСОФИИ ПРАВА
Шефель С. В.
Осмыслены мировоззренческие истоки экософии права, связанные с историческим
функционированием разных социокультурных форм ментальной рефлексии субъектов
права относительно отношений человека и его социума с природной средой. Ключевые слова: мировоззрение, право, экософия, экоправовой дискурс.
IDEOLOGICAL SOURCES OF THE ECOSOPHY OF LAW
Shefel S. V.
In this article the ideological of sources of the ecosophy of law are comprehended, associated with historical functioning of different sociocultural forms of legal entities'mental reflection, relatively to the relationship of human and his society with natural environment. Key words: ideology, law, ecosophy, ecolegal discourse.
УДК 1:316.3+340.12
Ю. Ю. Калиновський, доктор фшософських наук, доцент
ПРИРОДА ТА СУТН1СТЬ ПРАВОСВ1ДОМОСТ1 «ВИРТУАЛЬНОГО НАТОВПУ»
Визначено суттст характеристики «вiртуального натовпу» порiвняно з озна-ками «класичного натовпу». До^джено особnивостi правосвiдомостi «вiртуального натовпу». Проаналiзовано вплив тформатизацп та комп 'ютеризацИ на розвиток правосвiдомостi «вiртуального натовпу».
Ключовi слова: правосвiдомiсть, вiртуальний, натовп, правосвiдомiсть «вiрту-ального натовпу».
Актуальтсть проблеми. У наш час форми буття натовпу та шляхи його формування набули значних змш, що безпосередньо вплинуло на особливос-т правосвщомосп суб'екпв таких утворень. У процес розвитку шформацш-ного сустльства можна спостер^ати появу такого глобального, наднацюналь-ного феномену, як <^ртуальний натовп», який за своГми характеристиками (правосвщомосп зокрема) вiдрiзняеться вщ класичних визначень натовпу. Зазначимо, що у науковш лiтературi активно дослщжуеться сутшсть <^рту-ально! реальностi», особливост !! впливу на людину та суспшьство, але практично вiдсутнi науковi розвiдки щодо ознак правосвiдомостi вiртуальноl спiльноти, рiзновидом яко!, на нашу думку, е «дартуальний натовп».
З огляду на наведене метою статп е обгрунтування такого поняття, як «дартуальний натовп», та аналiз особливостей правосвщомосп цього утво-рення.
Анал1з наукових джерел I публжацш. Аргументуючи використання такого поняття, як «дартуальний натовп», з нашо! точки зору, слад звернутися до класичних визначень «натовпу». Так, на думку ведомого дослвдника психологи мас С. Московiчi, натовп е скупченням людей, якi об'едналися поза
78 © Калиновський Ю. Ю., 2011
