CC BY
11
базовыми принципами организации государственной власти в условиях демократического общества должны быть: принцип верховенства права (правового закона), принципы единства и разделения государственной власти, принцип целостного функционирования права и власти, принципы прерогатив и ограничений власти, принципы демократизма (народовластие) и гуманизма, принцип гласности и другие.
Ключевые слова: принципы, органы государственной власти, организация, функционирование, демократическое общество, верховенство права, разделение власти, народовластие, гуманизм.
PRINCIPLES OF ORGANIZATION AND FUNCTIONING OF PUBLIC AUTHORITIES IN DEMOCRATIC SOCIETY
Danilyan O. G.
Approaches to the ground of principles of organization and functioning of public authorities in the conditions of democratic society are examined in the article. Essence and maintenance of basic principles of organization and functioning of public authorities is analysed. The conclusion, is mape that basic principles of organization of state authority must be in the conditions of democratic society: principle of rule of law (legal law), principles of unity and divisions of state authority, principle of the integral functioning right to power, principles of prerogatives and limitations of power, principles of democracy (people'spower) and humanism, principle of publicity etc.
Keywords: principles, public authorities, organization, functioning, democratic society, rule of law , division ofpower, people's power, humanism.
УДК 340.12
С. В. Шефель, доктор фшософських наук, професор
БУДДИСТСЬКА МЕНТАЛЬН1СТЬ ЯК СВ1ТОГЛЯДНА ОСНОВА ЕКОСОФП ПРАВА
Осмислено мiсце буддистсъкоУ ментальностi як свтоглядноУ основи екософп права. Визначено и докортт риси як такого типу духовностi людини, що налашто-вана на екофтъну взаемодт з природним середовищем, збереження природного по-тенщалу буття.
Ключовi слова: буддизм, менталътстъ, право, екософiя.
Актуальтсть теми та аналЬз и науковоЧрозробки. Жахливi поди у схщ-ноазшському регюш, пов'язаш з поширенням лиха радiацiйного забруднення у планетарному масштабi як наслщок некерованост людською сшльнотою
154 © Шефель С. В., 2011
ситуащею в системах ядерно! енергетики, що зазнала вщчутного удару при-родно! стихи, ще б^ше загострюють питання про вжиття невщкладних за-ходiв щодо змiни парадигми мислення правлячо! у бiльшостi розвинених кра!н технократично! елiти з екофобно! на екофiльну з метою суворого до-тримання вимог мiжнародного права у цариш еколопчно! безпеки людства. У нашiй кра!ш, перед стльнотою яко! постае як нагальне питання - модер-нiзацiя технологiчного ресурсу !! ядерно! енергетики, наслiдки японсько! трагедi! е надзвичайно повчальними. Ця проблема е вщлунням нашо! вгтчиз-няно! чорнобильсько! трагедп, очевидцi яко! виявляються й на сьогоднi до-волi безпорадними через декларативнiсть позици владних iнституцiй в еко-лоочнш сферi. Представники органiв влади лише останшм часом почали повертатися до розв'язання цих нагальних питань, адаптуючи у сво!й дiяль-ностi слушш пропозицi! фахiвцiв з екологiчного права [напр.: 1-6].
Визнання сучасною науковою думкою тупиковостi технократичного формату цивМзацшного розвитку залишаеться досi недоощненим полiтичним i економiчним менеджментом багатьох кра!н свiту, хоча вже приблизно до твстолптя (з 60-х роюв ХХ ст.) екофiльно налаштована частина дослщниюв вивела екоправову проблематику на рiвень мiжнародного фшософсько-право-вого дискурсу. Чшьне мiсце тут посiдають, зокрема, пращ Р. Атфшда [7], Т. Бургарт [8], Г. Йонаса [9] та К.-М. Маер-Абiха [10].
Вщлунням зростаючого попиту на екологiчну проблематику стало заро-дження широкого громадського руху з проблем охорони довкшля. Пожвави-лося !х обговорення на мiждержавному рiвнi, а головне - посилилося роз-гортання реального процесу вдосконалення !х законодавчого забезпечення у межах як Свропейського Союзу, так i окремих кра!н [11, с. 500-518; 12].
За таких обставин та особливо з огляду на змщнення курсу вищого керiв-ництва кра!ни щодо евроiнтеграцi! постае як нагальне питання поглиблення подальшого наукового пошуку в цiй царинi, що виступатиме пiдгрунтям для утвердження екофшьно!' стратегi!' постiндустрiального розвитку Укра!ни та вщповщного його законодавчого забезпечення як умови адекватно! викликам часу правозастосовно! дiяльностi. Тому метою статтi е спроба з'ясувати можливосп ще недостатньо вивчених ресурмв того свiтоглядного коршня екоправового типу мислення, як1 б стали у напвд для творщв зазначено! стра-тегi!'. Власне, йдеться про фшософське осягнення можливостей екофшьно! ментальносп буддизму, яке, на нашу думку, сприятиме методолоочному змiцненню концепцп екософi! права, виявляючи !! роль у розумшш права як чинника творення екосоцiально! гармонi! [13].
Вагомий внесок у розумшня можливостей ментальносп буддизму щодо !х використання у розробленш стратегi!' формування екофiльно!' постшдустр^ ально! цивiлiзацi! здiйснили наприкiнцi ХХ - початку ХХ1 ст. передушм К. 1кеда [14], Б. Каллшэт [15], З. Г. Лапiна [16], Чжоу Хун [16] та особливо К. Шилш [16; 17]. 1х науковий доробок уперше у свгтовш досл1дницьк1й прак-
тищ опрацювала з позицш фшо(еко)софсько-правово! рефлексп В. Захарова [18]. Але ставити крапку на цьому ще зарано.
Анал1з проблеми. Традицшний буддизм, з нашо! точки зору, виявляеться феноменом духовно! еволюцi!' людства, що адекватно вщдзеркалюе бюсощ-альну - екогармоншну сутнiсть жшочого типу свгтосприйняття. Основою цього ототожнення виступае ушверсальна якiсть свiтобудови, притаманна усiм Г! суб'ектам, котра з позицiй екософп визначаеться як досягнута ступiнь зршости !х творчих потенцiй, коли щ суб'екти вщчувають себе жшочим початком життя, що очiкуе вщтворення сво!х генетичних функцiй.
Визначаючи в аспекп такого потрактування характер i етапнiсть еволюци людства, доходимо висновку про те, що вона мае за свое продовження пiсля пов-ного завершения iнволюцiйного декодування програми етногенезу на визна-чальнофундаментальному рiвнi, пов'язаному з оформленням так званого «дитя-чого» типу духовносп, репрезентованому, зокрема, культурами язичництва, даосизму, синто!зму, щду!зму [19, с. 59-93], формування протягом друго! !! висхщ-но! напiвфази - ж1ночого типу духовности з вщповщним щодо нього соцiокуль-турним виявом у формi ж1ночого типу творчо! особистост1 [19, с. 94-120]. При цьому важливо акцентувати увагу на обставинi, котру, як уявляеться, ми знахо-димо у пiдгруитi цього процесу - фундаментальней якостi вгдтворення як функци, що iманеигно притаманна всьому живому, котра задана ушверсально-природним початком. Власне цей ушверсальний «механiзм» вгдтворення життя i е ноуме-нальним Актом породження природно-нового, що виявляе сутшсть ж^ночого початку в свiтобудовi. Саме у цьому сена можна зрозумгти й виникнення феномену буддизму як форми духовносп, що розкривае на соцiокультурному зрiзi людсько! еволюци значення i необхiднiсть сердечно-материисько-жiночо! орiен-тацЦ свiтового соцiуму як константу його прогресу.
I якщо духовносп язичництва, так само як i даосизму, синто!зму, iнду!зму, притаманний визначально дитячий тип творчо! особистосп, що вщтворюе себе у межах самотворення Природи за !! вирiшально! i керiвно! ролi, людина як «дитина Природи» i сама Природа, що асощюеться з кожною людською матшкою i творцем усiх людських матерiв та взагалi усього живого, вже створили генетично цiлiсний модуль життя, що неперервно вщтворюе людський рiд, то з виникиениям жшочого типу духовностi як закономiрного результату попереднього етапу природного самотворення i вiдповiдно еволюцi! людства екологiчно чистий, природний жшочий початок життя набувае ще бшьш ви-разного самочинного характеру в самоусвщомленш себе людством. У цьому сенсi завершуеться перехщ в1д одного рiвия фундаментальностi самотзнан-ня, духовностi людства - визначально дитячого типу до другого !! рiвня, який ми визначаемо умовно як «жшочий» тип духовносп, свгтосприйняття. Вiн, як i перший тип духовносп, виступае природним пщгрунтям еволюци людства i вiдповiдно невiд'емним складником обгрунтування прогнозу (моделi) фор-мування-розвитку екоправово! особистостi.
Таким чином, жшочий тип творчо! особистосп, що фундаментально ви-значений духовнiстю буддизму та iсторично вiдомими варiантами наслiдкiв його екогармоншного синтезу з iншими типами духовносл, притаманними iншим соцiокультурним типам, виявляеться основою самовдосконалення особистостi будь-якого типу, зумовлюючим наповнення людини такими уш-версальними якостями, як екологiчнiсть та гумашзм. Без них важко уявити саму можливiсть включения особистостi у процес духовно-творчого самоонов-лення та екоправового розвитку.
Так усвщомлена сутшсть духовностi буддизму вiдкривае шлях до розу-мiння того, що жшоча душа може iснувати нiби й поза жшочою особистiстю, будучи «втшеною» й у iншiй iстотi: в матер!, дитинi, коханiй людиш... в При-родi у щлому. Для жшки, у тому числ! i як творчо! особистостi, таке «буття поза собою» в шшому, навiть якюно iншому суб'ектi, - нормальний стан. Але таким станом обумовлеш також суттсш якостi творчост взагалi, бо будь-що створити, не «вщдаючись» творимому, не вкладаючи в нього свою душу, за своею сутшстю, неможливо. У цьому сени буддизм i виявляе себе як ментальна умова екофшьно! правотворчосп.
C цих позиций буддизм як iнварiант жшочого типу духовносп виявляе себе як особливе ментальне знаряддя утвердження i продовження людського «Я» Природи, структурно адекватне самому життю. Це дозволяе жiнцi як репрезентанту особливого творчого типу особистосп (це зауваження пов'язано з розу-мiнням того факту, що вш далеко не завжди е притаманним будь-якш жiнцi) та, власне, й окремим шдивщуумам, надiленим 11 якостями чи засво!вшим цi якостi (тобто не тшьки женкам), а передумм людям, що сповщують буддизм, визначати сутшсть свое! поведшки акцентом на вщгворення життя, у тому числ й насамперед у формi екогармотйного соцiуму. Природно, що до цього скорше схильна жшка, шж чоловж, бо вона е тим типом творчо! особистосп, яка поеднуе у своему особистюному «Я» - життя, «Я» - дитина, «Я» - жшка i навiть чоловiче «Я», але за умови зняття егообмежень останнього, тобто пре-тензiй на винятковють у форм! зверхностi (а не на ушкалъшсть як статевовшэ-ву якють). У цьому сени це нове «Я» творчо! особистосп е результатом гармо-ншного синтезу кращих якостей умх зазначених титв «Я», i як наслвдок цього у свою чергу «несе у соб! поднесения загального творчо-особиспсного початку вмх шших творчо-особистюних потенцiй» [17, с. 5]. Тому жшочий тип свгго-сприйняття треба вважати не спльки унiкалъною властивiстю само! жшки (до того ж, на жаль, не будь-яко!), сюльки унiверсальною творчою потенцiею. На-буваючи у форм! переосмислення шд свою особисту специфiку менталънiсть буддизму, кожна людина в принцип! може осягнути щлющий шлях (право) творчо! самореалiзацi! та екогармоншного самовдосконалення.
Буддизм виявляе себе як важливий психосощальний iнструмент розвитку людини. Його духовшсть забезпечуе фундаментальну регулятивну функцию вмотивування людини до екотворчосп, зокрема й у форм! екоправово! твор-
чостГ Буддизм - це не тшьки соцюкультурна форма одухотворшня людини, в ньому знаходимо й засади нового типу еком1жособистюних вГдносин - пра-вових вiдносин гармонiйного взаемоутвердження, спiвтворчостi рiзних типiв творчих особистостей, що виступають рiвноправними учасниками екоправо-вого дискурсу. Без нього у принцип е неможливим багатовимiрний процес екогармоншного синтезу вмх форм духовносп народiв свiту, в ходi якого «зтмаються» притаманнi ш самообмеження. У цьому сени очевидно, що буддизм як соцюкультурна форма особливого - жшочого типу свггорозумшня, котра мае властивiсть творчого соцiомагнетизму, що сприяе долученню у процес сшвтворчосп на основi толерантного дiалогу суб'ектiв права, яю е репрезентантами рiзних статевовiкових груп, тобто вмх типiв творчих особистостей, забезпечуе на основi цього екогармонiйного синтезу умови i для породження полiвимiрноï, екоцiлiсноï особистостi, зокрема екоправово! особистосп, i для реалгзаци нею свое! життево1 мiсiï - не тшьки до вГдтворення людського роду, а й до творення сощуму, який культивуе правотворчiсть як значущий вимГр творчосп життя.
В осмисленш сутност i потенщалу ментальност буддизму маемо збаг-нути, що номям цього шварГанту жшочого типу творчо! особистосп, з одного боку, неприйнятний примат насильства, а з другого - притаманш таю якосп, як еколопчшсть i гумашзм. У контекст творення моделГ багатовимГр-но1, екоцМсно! особистостГ ц якост е вкрай необхГдними, такими, що визна-чають його засади, але ще самГ по собГ е недостатшми. Формування подобного типу особистосп, безперечно, пов'язано з набуттям особистютю буддист -ського типу ментальностГ тако1 важливо! властивостг визначально ш не притаманно!, як сощальна актившсть.
Тому слщ зазначити, що жшочий тип свггорозумшня, який найбшьш адекватно визначае сутшсть культури багатьох народГв Сходу, але особливо -синоцентрично! соцюкультурно1 традици, репрезентуе екософське осмислен-ня сшввщнесення жшочого i чоловГчого початкгв бюсощального буття. В си-ноцентричнш традици вони виступають як двГ сторони екоцМсно!, гармонш-но1 опозицп «шь-ян». Саме щею традищею ц початки сшввщносяться у визначально природному екогармоншному (суб'ект-суб'ектному) спшкуванш творчо формуючих сил за акценту на прОоритетО жОночого творчого початку. У цьому, впм, мютиться й екообмеження ще1 форми взаемин творчих сил, бо 1х гармони бракуе рГвноваги, необхщно1 для взаемопосилення 1х потенщалу в Гм'я усталення динамГчного саморозвитку сощуму, що 1х поеднуе. Подо-лати це самообмеження у соцумГ, що тримаеться принцишв жшочо! лопки творчост життя, як доводить досвГд Китаю i Япони, можливо, якщо вийти за меж традицшно1 для нього опозицп творчих початюв через встановлення рГвновюно1 екогармони мГж ними. I тодГ вже з цього рГвня саморозвитку лег-ше виводити соцум на рГвень багатовимГрного екосинтезу вмх юторичних тишв творчих потенщалгв, тобто у тому числГ за допомогою взаемозбагачу-
ючо! участ у ньому носив дитячого i соборно-синтезуючого (притаманного евразшським народам) типiв свiторозумiния, аби кожний з них пiдносився до ново! якосп життя, трансформуючись у багатовимiрно-екоцiлiснi правовi особистостi.
Таким чином, сама по жiноча особиспсть буддистського типу на вiдмiну вщ iнших соцiокультурних типiв особистостi особливо згармошзова-на с життям Природи взагал^ а тому i з ïx спiльним творiнням - власним со-цiумом. Утiм, розвиваючись пльки на власних засадах, вона виявляеться ще незавершеним iдеалом особистостi. Вона не е межею самовдосконаленння. У сучасному свiтi, який характеризуеться суперечливою динамiкою глобал^ зацiйноï iнгеграцiï, вона уразлива, на жаль, обставинами всезагального неугар-моньованого типу мiжособистiсниx вщносин як суб'ект-об'ектних стосунюв мiж репрезентантами рiзниx статево-вiковиx i соцiокультурниx тишв. Особливо це вщчутно вщносно носiïв екофобно-чоловiчого типу ментальностi, яю розглядають не тiльки жшку i не тшьки репрезентантiв iншиx соцюкуль-турних типiв, а й у цшому всю Природу з точки зору своеï рацiо-парадигми перебiльшеного споживання.
Висновки. Вiдвернення катастрофiчноï для людства перспективи закрш-лення панування ращо-екофобного чоловiчого типу особистостi полягае у позбавленш репрезентантiв усix статевовiковиx i соцюкультурних типiв притаманних обмежень на основi включення ïx у взаемозбагачуючий, екогармонiзуючий синтез. При цьому, здаеться, що роль духовного стрижня i однiеï з провiдниx засад цього процесу, безумовно, повинна належати ево-люцюнуючому буддизму. Можливо, тшьки у такому контекст йому судилося здшснити яюсний стрибок у своему розвитку, поширюючи i звужуючи (у рiзниx вщношеннях) сферу своеï дп, пiдiймаючи себе i жшочо-творчу части-ну людства на якюно новий рiвень. Це передусiм обумовлюеться тим, що не пльки у змют, а й у структуру знания мае внести концептуальне обгрунтуван-ня заборони насильства над людиною i Природою в цшому. При цьому новою якютю, що народжуеться в процес екософського доосмислення буддизму, мусить стати прирощування його носiями, тобто репрезентантами жшочого творчого типу особистосп, конструктивно-творчоï екоправовоï активностi. У цьому й полягае сенс трансформацп репрезентанпв такого типу у багато-вимiрнi, екоцiлiснi особистостi, здатнi не тшьки до звичного бiовiдтворения людського роду, а й до розбудови екогармоншно-правового сощуму, що куль-тивуе правотворчють життя.
Буддизм, звiсно, доповнив надзвичайне чадолюбство як властивiсть со-цiокультурноï традицiï багатьох народiв Сходу жшочим, материнським початком, i це створило мщне тдгрунтя для осмислення перспектив розвитку жiночоï творчо! особистосп. У цьому сенсi пошук шляxiв розв'язання дано! проблеми, напевне, слщ вести у прогностичному контекстi, тобто у тдви-щенi межi конструктивно-творчо! екоправово! активностi представникiв
даного сощокультурного типу. Це потребуе органчного поеднання чадофшьно-го (яскравим репрезентантом якого е, зокрема, синто!зм) i жшочо-материн-ського, чи буддистського, початюв з гуманiзованим рацiо-потенцiалом чоло-вiчо! творчо! особистостi, що й надасть ще б^шо! усталеностi традицшнш схiднiй культурi. Здiйснення такого екосинтезу рiзнiх типiв етносоцiокультур на Сходi полегшуеться iсторичним досвщом Китаю (який репрезентуе бiльш нiж двотисячелiтню штегращю носив ментальностi даосизму, буддизму та конфущанства) та Япони (де взаемопроникнення синто!зму i буддизму дало нову якiсть духовно! сфери японського сощуму). Це лише пiдтверджуе на-явшсть реальних передумов для його творчого використання у сучасних умовах свггового глобалiзацiйного процесу з огляду на той факт, що вс типи етносощокультур Сходу схильнi до активного i толерантного сприйняття (i навить запозичення) кращого з потенцiалу свгтово! культури, але у формi зовшшшх виявiв - без змiни структури культури, психологiчного складу само! творчо! особистосп Сходу.
Вважаемо, що через специф^ структури свого духовно-творчого потен-цiалу, зокрема особливо! властивостi бюсощального магнетизму, притаман-ного в першу чергу материнсью-жшочому початку, носiям буддистсью-жшо-чого типу свiторозумiння легше, шж репрезентантам iнших типiв творчих особистостей, шкорпорувати у процес екогармонiйного синтезу з ними з метою само/взаеморозвитку i !х, i самих себе - вже у багатовимiрнi, екоцМсш особистостi. Таким чином, очевидно, що ментальшсть буддизму, яка найбшьш адекватно виявляе сутнiсть свiторозумiння жшочо! творчо! особистостi Сходу, е найгрунтовшшою основою екософп права, яка, маючи за предметну сферу дослщження граничних, свiтоглядних подстав екологiчного права, може виконати штеграцшну роль у формуванш i розвитку цiлiсно! багатовимiрно! особистостi, що характеризуеться одночасно i як екоправова особистiсть, здатна розбудувати соцiум, котрий культивуе творчiсть життя.
Л1ТЕРАТУРА
1. Герасименко Я. О. Конституцшно-правове регулювання охорони довкiлля в Укра-rni / Я. О. Герасименко // Проблеми законности : респ. мiжвiдом. наук. зб. / Ввдп. ред. В. Я. Тацш. - Х. : Нац. юрид. акад. Укра!ни, 2008. - Вип. 93. - С. 89-93.
2. Гетьман А. П. Проблеми реформування екологiчного законодавства: до питання про створення Екологiчного кодексу Укра!ни / А. П. Гетьман // Вюн. Акад. прав. наук Укра!ни. - 2006. - № 3 (46). - С. 172-181.
3. Екосередовище i сучаснiсть. Екологiчне законодавство Укра!ни та його гармошза-цiя з европейським правовим полем : монографiя : у 9 т. / С. I. Дорогунцов, М. А. Хвесик, Л. М. Горбач, П. П. Пастушенко. - К. : Кондор, 2007. - Т. 7. - 611 с.
4. Про схвалення Концепцп нацюнально! еколопчно! политики Украши на перiод до 2020 року: розпорядження КМУ вiд 17.10.2007 р. № 880-р [Електронний ресурс]. -Режим доступу: http://ligazakon. ua/!_doc2. nfs/linc1. KR070880. html.
5. Стратепя национально! екологчно! полiтики Укра!ни на перiод до 2020 року (проект) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://ligazakon. ua/!_doc2. nfs/lincl/ ua/JF5FX001. html.
6. Цт розвитку Тисячолитя 2010, Украша [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www. undp. org. ua//files/ua_ 52412MDGS_UKRAINE2010_pdf.
7. Атфилд Р. Этика экологической ответственности (главы из книги) / Р. Атфилд : пер. Л. И. Василенко и В. Я. Козлов // Глобальные проблемы и общечеловеческие ценности : антология : пер. с англ. и франц. ; сост. Л. И. Василенко и В. Е. Ермолаева; вводн. ст. Ю. А. Шрейдер. - М. : Прогресс, 1990. - 203-257.
8. Бургарт Т. I. Сутшсть та об'ективна необхщшсть екософи права / Т. I. Бургарт // Вюн. Нац. юрид. академи Укра!ни iменi Ярослава Мудрого : зб. наук. праць; ред. кол. : А. П. Гетьман та ш. - Х. : Право, 2009. - Вип. 1. - С. 72-81. - (Серш : Фшо-софш, фiлософiя права, полггологш, соцiологiя).
9. Йонас Г. Принцип вщповщальност! У пошуках етики для техногенно! цивiлiзацii / Г. Йонас : пер. з шм. - К. : Шбра, 2001. - 400 с.
10. Маeр-Абiх К. М. Повстання на захист природи. Вiд довкiлля до стльносвгту / К. М. Мавр-Абiх: пер. з шм. А. Ермоленко. - К. : Шбра, 2004. - 196 с.
11. Дайнен Д. Дедалi мщшший союз. Курс европейсько! iнтеграцii / Д. Дайнен : пер. з англ. - К. : К. I. С., 2006. - 696 с.
12. Лозо В. И. Правовые основы экологической стратегии Европейского Союза (концепция, программное обеспечение, систематизация и комментарий действующего законодательства ЕС) : монография. - Х. : Право, 2008. - 368 с.
13. Шефель С. В. Екософш права / С. В. Шефель // Наук. зап. Харк. ун-ту Повир. Сил. -Х. : ХУПС, 2008. - Вип. 1 (30). - С. 18-24. - (Сощальна фiлософiя, психолога).
14. Икэда К. Экологическая проблематика в контексте буддизма / К. Икэда // Глобальные проблемы и общечеловеческие ценности : антология : пер. с англ. и франц. ; сост. Л. И. Василенко и В. Е. Ермолаева; вводн. ст. Ю. А. Шрейдер. - М. : Прогресс, 1990. - С. 289-307.
15. Калликотт Б. Азиатская традиция и перспективы экологической этики: пропедевтика / Б. Калликотт // Глобальные проблемы и общечеловеческие ценности : антология : пер. с англ. и франц., сост. Л. И. Василенко и В. Е. Ермолаевa; вводн. ст. Ю. А. Шрейдер. - М. : Прогресс, 1990. - С. 308-327.
16. Лапина З. Г. Экологическое воспитание - творческая индивидуальность будущего / З. Г. Лапина, Чжоу Хун, К. И. Шилин. - М. : ГУП изд-во «Нефть и газ» РГУ нефти и газа им. И. М. Губкина, 2002. - 256 с. - (Энциклопедия Живого знания; т. 6).
17. Шилин К. И. Буддизм - глобальная экософия будущего : краткая энциклопедия в 3 т. / К. И. Шилин. - М. : Очаг, 1998.
18. Захарова В. О. Значення екофшьних традицш народiв Сходу для моделювання системи екоправового виховання в сучаснш Укра!ш / В. О. Захарова // Вюн. Нац. юрид. акад. Укра!ни iменi Ярослава Мудрого : зб. наук. праць; ред. кол. : А. П. Гетьман та ш. - Х. : Право, 2010. - Вип. 4. - С. 75-80. - (Серш : Фiлософiя, фшософш права, полгтологш, соцюлогш).
19. Шефель С. В. Личность постиндустриальной эпохи как феномен социокультурного синтеза (социально-философское исследование) : монография / С. В. Шефель. -М. : Соц.-гуманит. знания, 2002. - 280 с.
БУДДИСТСКАЯ МЕНТАЛЬНОСТЬ КАК МИРОВОЗЗРЕНЧЕСКАЯ ОСНОВА ЭКОСОФИИ ПРАВА
Шефель С. В.
Осмыслено место буддистской ментальности как мировоззренческой основы экософии права. Определены ее коренные черты как такого типа духовности человека, который сориентирован на экофильное взаимодействие с природной средой, сохранение природного потенциала жизни.
Ключевые слова: буддизм, ментальность, право, экософия.
THE BUDDHISTIC MENTALITY AS AN IDEOLOGICAL BASIS OF THE ECOSOPHY OF LAW
Shefel S. V.
In this article deals with analysis of buddhistic mentality'splace as an ideological basis of the ecosophy of law defines its main characteristics as the type of human spirituality, which is oriented to the ecophilly relationships with environment, to maintenance of the natural potential of life.
Keywords: buddhism, mentality, law, ecosophy.
УДК 340.12
В. А. Трофименко, кандидат юридичних наук, доцент
СУЧАСНА РЕЛ1Г1ЙНО-ПРАВОВА Ф1ЛОСОФ1Я ЯК АНТРОПОЛОГ1ЧНИЙ ТА Ц1НН1СНИЙ БАЗИС ПРАВА
Розглянуто основт напрями розумтня природного i позитивного права пред-ставниками релшйног фтософп права. На основi анализу здшснено спробу показати, що, незважаючи на боже тдгрунтя, релшйна фiлософiя права сповiдуe тi ж самi цiнностi, що i свтська правова наука (права людини тощо).
Ключов1 слова: релШйна фiлософiя права, людина, антропологiя права, релШйна антропологiя, права людини, природне право, позитивне право, закон Божий.
Актуальтсть проблеми. Релтя в Укра!т завжди вщиравала недвозначну роль - !! значення для укра!нського народу е дуже важливим. Набожшсть наших громадян мае юторичний характер - вона йде з давшх давен. Новий виток визнання християнських цшностей розпочався з моменту проголошен-
162 © Трофименко В. А., 2011
