CC BY
117
Л1НГВОДИДАКТИКА
УДК 811. 111(07)+81'42
Л. I. МОРСЬКА
СУТН1СТЬ I ВИЗНАЧЕННЯ КОМУН1КАТИВНИХ СТРАТЕГ1Й У ПРОФЕС1ЙНОМУ ДИСКУРС1
Дослiджено проблему стратегiчностi тшомовного стлкування з позицй дискурсноЧ лiнгвiстики та лтгводидактики. Така Heo6xidHicmb зумовлена певними eidMiHHoemMMU використання учасниками стлкування комуткативних стратегт при виршенш професшних комуткативних завдань, ят можна подыити на макро- i м^ростратегй. Запропонованодефтщшний аналiз поняття «стратегiя», до^джено суттсш ознаки комуткативних стратегт у профестному дискурЫ, наведено приклади використання стратегiчного мовленняу медiа, полтичному, юридичному та еттчному дискурсi.
Ключовi слова: комуткативна стратегiя, профеЫйний дискурс, макростратегй, м^ростратегй.
Л. И. МОРСКАЯ
СУТЬ И ОПРЕДЕЛЕНИЕ КОММУНИКАТИВНЫХ СТРАТЕГИЙ В ПРОФЕССИОНАЛЬНОМ ДИСКУРСЕ
Исследовано проблему стратегического иноязычного общения с позиции дискурсивной лингвистики и лингводидактики. Такая необходимость обусловлена рядом различий в использовании участниками коммуникации стратегий в решении профессиональных коммуникативных задач, которые можно разделить на макро- и микростратегии. Предложен анализ дефиниции понятия «стратегия», исследовано существенные признаки коммуникативных стратегий в профессиональном дискурсе, поданы примеры использования стратегической речи в медиа, политическом, юридическом и этническом дискурсе.
Ключевые слова: коммуникативная стратегия, профессиональный дискурс, макростратегии, микростратегии.
L. I. MORSKA
THE ESSENCE AND DEFINITION OF COMMUNICATIVE STRATEGIES IN
PROFESSIONAL DISCOURSE
The problem of strategic speech from the perspective of Discourse Linguistics and Linguodidactics has been investigated in the article. Such necessity is predetermined by a few differences in the use of communicative strategies by communicants while solving their professional communicative tasks. The strategies can be subdivided into macro and micro strategies. The definition analysis of the notion "strategy " has been carried out, the core peculiarities of communicative strategies in professional discourse have been studied, the examples of the use of strategic speech in media, political, law and ethnic discourse have been suggested in the article.
Keywords: communicative strategy, professional discourse, macro strategy, micro strategy.
Шдвищений штерес лшгвютики i лшгводидактики до комушкативно! прагматики призв1в до зосередження уваги дослвднишв до динамiчного вивчення використання мовних засобiв, що реалiзовують шдив^ально-особиспсний, мотивацшний (мотиви i цш) та ситуативний аспекти поввдомлення. Вивчення специфiки комушкативно! поведiнки в рiзних сощальних сферах, тобто рiзних намiрiв, комуткативних стратегш !х досягнення i своервдносп !х вербального втшення у представнишв як одного сощуму, так i шших шокультурних соцiумiв з метою реалiзацi! глобально! стратеги партнерства i сшвпращ усередиш одше! культури та мiж
культурами стае одним з домшантних напрямiв дослiджень в сферi комушкативно! лiнгвiстики i лiнгводидактики.
Необхiднiсть вивчення лiнгвiстикою i лiнгводидактикою проблем мiжкультурно! дшово! комушкаци зумовлена бурхливим зростанням мiжнародних зв'язк1в i значним шдвищенням iнтересу вчених до проблем вивчення шоземних мов широким колом фахiвцiв-нелiнгвiстiв для вирiшення сво!х професiйних завдань.
Актуальшсть дослiдження визначаеться необхiднiстю вивчення вербального забезпечення взаемодiй спiврозмовникiв у процеа професшно! спiвпрацi, яка передбачае наявшсть у них умiнь i навичок вибору адекватно! стратеги ведення професiйного дискурсу i структуризаци найбшьш типових ситуацiй професшно! взаемоди (встановлення особистих контактiв, ведення телефонних розмов, обмш дшовою кореспонденцiею, проведення презентацш, нарад i зборiв, переговорш) з врахуванням соцюкультурно! специфiки дшового партнера.
У дшовш спiвпрацi партнери у спшкуванш, як правило, реалiзують фактичну, iнформацiйну та впливову штенци за допомогою рiзнорiвневих мовних засобш, мовних умшь i комунiкативних навичок, що визначаються нормами й етикою дшово! комушкативно! поведiнки.
Останнiм часом значно складшшою i багатокомпонентною стала виробнича сфера спiлкування. Широко розвинулись економiчна, управлiнська, комерцiйна, правова галузi професшно! дiяльностi, що зумовлюе необхiднiсть опанування майбутнiми фахiвцями навичками професшно! культури як значимим компонентом професшно! мiжкультурно! комушкаци.
Специфiка сощально! взаемоди, що змшилася пiд впливом часу, в мiжкультурному аспект виявила новi компоненти змюту навчання, зокрема засвоення нових професшних «ролей», наприклад: органiзатора спшьного виробництва, бiзнес-секретаря, дистриб'ютора шоземно! фiрми, секретаря-референта, менеджера, який вмiе вести переговори i укладати контракти з представниками шшо! культурно-мовно! спiльноти, тощо.
У зв'язку з розширенням мiжкультурних професiйних контактiв зростае потреба суспшьства у фахiвцях рiзного профiлю, котрi володають iноземними мовами. Проте опанування шшомовним кодом, що дае змогу устшно здiйснювати мiжкультурну професiйну взаемодш, передбачае оволодiння i професiйно значущими концептами шофонно! культури, як1 зумовлюють специф^ суспiльноl i дiловоl поведшки, детермiнуються пiд впливом iсторичних традицш i звича!в, способом життя i т. д. Лiнгвосоцiопсихологiчнi i культуролопчш знання про iншомовний соцiум, що створюють широкий контекст мiжкультурного спшкування, формують перцептивну готовнiсть до ефективного мiжкультурного дiлового спiлкування i, отже, до мiжнародного професiйного спiвробiтництва.
До тепершнього часу дослiдження проблем професшно! комушкацп зачiпало переважно й' лексико-стилютичний аспект [7], але не було пов'язано з анаизом когнiтивних аспекпв органiзацi! професiйно! комунiкацi!, яким може бути, зокрема, розробка i побудова системи фреймiв, що складають ситуацп дiлово! спiвпрацi, з виявленням в них загального i приватного, основного i периферiйного, залученням до аналiзу знань та уявлень iномовних сшврозмовнишв про свiт з метою прогнозування !хньо! реакцi! i повед1нки, передбачення розвитку подiй i вибору комушкативно! стратеги.
Визначений нами мiждисциплiнарний шдхвд передбачае iнтерпретацiю наукового знання в таких галузях, як лiнгвiстика, соцюлопя, психологiя, культурологiя тощо, спрямований на вивчення ситуацш встановлення д1лових шшомовних контактiв, iнтенцiй партнерiв i, як наслвдок, можливих стратегiй комунiкативно! поведшки в дшовому спiлкуваннi, !х мовного втшення, а також можливих результапв спiвробiтництва з урахуванням типiв сшврозмовникш як представник1в певного iнокультурного сощуму. Перелiченi вище пiдходи дали змогу описати й зютавити моделi комушкативно! поведшки представнишв рiзних соцiумiв у представнишв рiзних спiльнот у процеа налагодження дiлових iншомовних контактiв.
Вивчення стратегш комунiкативно! повед1нки иредставник1в дшового англомовного соцiуму, !х лiнгвосоцiопсихологiчних i культурологiчних особливостей сприяе залученню «неносив» мови до концептуально! системи, картини свиобачення, цiннiсних орiентирiв носilв
шоземно! мови, зменшення мiжкультурно! дистанци мiж представниками рiзних соцiумiв i зрештою - формуванню мовно! особистосп, що володie основами дiлового мiжкультурноro спiлкування, вихованню !! готовностi адаптуватися до дшово! культури iншого народу, шшого соцiокультурного контексту взаемоди з метою вироблення оптимально! стратегi! професшно! шшомовно! спiвпрацi.
Мета статт1 полягае в розробцi типологi! комунiкативних стратегш поведiнки партнерiв у сферi дшового мгжкультурного спiлкування з урахуванням соцюпсихолопчних, культурологiчних i мовних чинник1в комушкаци, а також в побудовi класифшаци фреймiв ситуацiй професiйно! мiжкультурно! взаемоди як методолопчно! основи для створення i використання в процесi навчання комплексу (системи) вправ, спрямованих на розвиток у студенпв навичок i вмiнь встановлювати i розвивати шшомовш дiловi контакти з партнерами -представниками шшо! соцюкультурно! та мовно! спшьноти.
Поняття «стратепя» введене в шструментарш лiнгвiстики, лiнгводидактики i соцюлшгвютики вiдносно недавно i визначаеться по^зному залежно вiд цiлей i парадигми до^дження. Воно екстрапольоване в лшгвопрагматичш дослiдження з iнших наук (вшськово! справи, полiтики), пов'язаних з плануванням i цiлеспрямованою дiяльнiстю.
Найбiльш загальноприйняте i часто цитоване в лшгводидактищ визначення стратегi! подали С. Фаерх i Дж. Каспер, для яких стратегiя - це усвiдомлений план виршення проблеми, досягнення певно! комушкативно! мети [10].
Е. Тароне пропонуе наступш характеристики комунiкативно! стратегi!: мовець мае мету поввдомити iнформацiю слухачевц мовець вважае, що необхiдна для передання змiсту повiдомлення лiнгвiстична або соцюлшгвютична структура у слухача ввдсутня; мовець плануе або вiдмовитися ввд спроби передати iнформацiю слухачевi, або спробувати передати !! iншими засобами. Як приклад комушкативних стратегiй вчений наводить так компенсаторнi стратегi! в мовнш взаемодi! мiж носiями i неносiями мови: рiзнi види парафразу, запозичень, дослiвний переклад, звернення за допомогою, ввдмова або вiдхiд ввд теми при рiзних формах мовного незнания, перемикання на рвдну мову (вербальш стратегi!), мiмiку (невербальнi стратеги) [16].
Ш. Робертс, дотримуючись сталого визначення стратегiчно! компетенцi! як здатносп користуватися комунiкативними стратегiями для ведення розмови i !! корекцi! [9], розглядае компенсаторш стратегi! (види парафрази, звернення за допомогою) в дещо шшому ракурсi, - як споиб формування комунiкативно! особистостi студента [14]. Ввд себе зазначимо, що перелiченi вище стратегi! називають компенсацiйними (компенсаторними), оскшьки вони спiввiдносяться з тактикою, методами компенсаци комунiкативних помилок.
Шдставою для лiнгводидактично! класифiкацi! стратегiй, запропоновано! М. Лутьехармс, е мiра усввдомленосп !х застосування спiврозмовниками. Автор розумiе стратегiю як спосiб досягнення мети в процеш навчання, i для виршення проблем («strategy is а procedure to achieve а goal like learning or problem solving»), та визначае навчальш, компенсацшш i формувальш стратегi! [12, с. 35]. Вш розрiзияе !х за ступенем усвiдомленостi вживання - вiд повшстю усвiдомлено! дiяльностi до автоматичних дш. Навчальнi стратегi! використовуються для презентаци знання, структуризацi! i спiввiдношения шформаци в пам'ятi; вони узагальнюють, трансформують, спрощують уявлення про iнформованi явища, спрямованi на органiзацiю знань i здiйснюються у виглядi пiдсвiдомих або неусввдомлюваних процесiв.
Компенсаторними стратегiями учасники комунiкативно! взаемодi! користуються усвiдомлено для виходу з комунiкативних невдач: звернення за допомогою, використання словника, жести, здогадка тощо, а також лшгвютичш прийоми (парафраза, описова номшащя), перемикання ко1ви (перехiд з iноземно! мови на ршну), створення нових ^в тощо. Цими стратегiями користуються автоматично, але усввдомлено, оск!льки вони е штерлшгвютичною трансформацiею: вгадування значення ле! частини iнформацi!, що зрозумiла, або упущення недоступно! для розумiння частини шформаци.
Стратеги формування комунiкативно! особистосп студента перебувають на бiльш високому рiвнi усвiдомленостi, оск1льки !х використання можна планувати. Макростратегiя запам'ятовування, наприклад, включае рiзнi мiкростратегi! (полегшуючий доступ i зберiгання iнформацi! в пам'ятг промовляння, повтор, iмiтацiя, огляд, реферування, заучування i т. д.), що е по суп прийомами психологи засвоення.
Усввдомлене використання повчальних i компенсаторних стратегш, конструктивна робота з помилками, оцшка власних труднощiв i досягнень, мошторинг мовленнево! поведiнки, сфокусований на специфiчних труднощах, сшвпраця з шшими студентами, використання здобутих знань з практики шшомовного мовлення - все це форми макростратегш формування комушкативно! особистосл студента. Таке розумiння стратеги сшвзвучне визначенню ïï в методищ: якщо «метод» — це тактична модель процесу навчання, то «шдхвд» можна розумiти як стратегiю навчання iноземноï мови [4, с. 13].
А. Луукас ввдносить навчальнi стратеги до когштивних методiв навчання, розумшчи пiд ними планування, контроль та оцшку знань самими студентами. Автор вказуе, що стратегiя спiввiдноситься iз завданнями навчання i тiсно пов'язана з шдходом до навчання [13].
У роботах С. Фаерха, Дж. Каспера, Е.Тароне, Ш.Робертс аналiз й штерпретащя поняття стратеги здiйснюеться з позици психологопедагогiчного пiдходу, не зачшаючи практичних цiлей комунiкантiв, а багатоаспектш проблеми iнтерактивного дискурсу зводяться винятково до корекцiï мовленневоï взаемодiï, тобто компенсацшних стратегiй (вербальних i невербальних способiв замiни незрозумiлих (нерозпiзнаних) мовних сигналiв адекватнiшими формами при передачi iнформацiï), залишаючи поза увагою так iстотнi сторони дискурсу, як його оргашзащя, структура, механiзми i способи впливу на партнера з метою виршення професiйних завдань.
Незважаючи на узагальнене визначення стратегiï як способу досягнення мети в процесi навчання i виршення iнших проблем, М. Лутьехармс виокремлюе стратеги корекци штерактивного дискурсу. Останнi типи стратегiй, ям автор вiдносить до свое1' таксономи, -навчальнi i виховнi, корелюють швидше з методами i принципами навчання, а не штерактивним дискурсом. До методiв навчання можна ввднести i когнiтивнi стратегiï, пропонованi А. Луукас: планування, контроль й оцшка знань.
Дещо iнше розумiння стратеги знаходимо в наущ про мову й наукових розробках проблеми створення штучного штелекту, де поняття «стратепя» не мае однозначного визначення. Це пов'язано зi складшстю i багатоаспектнютю предмета дослiдження -iнтерактивного дискурсу.
Осшльки дискурс - «складне комушкативне явище, що включае, крiм тексту, й екстралшгвютичш чинники (знання про свп, думки, установки, цiлi адресата), необхвдш для розумiння тексту» [6, с. 144], а i стратеги, до яких вдаються стврозмовники в штерактивному дискурсi, орiентованi на рiзнi його аспекти i рiвнi, тому тд стратегiею розумiють:
• характеристики стлкування, що визначають змiст "тдходу" до розумiння партнера у спшкуванш [5, с. 313], а отже, форму тексту (наказ, рада, загроза, прохання та im);
• когштивний план спiлкування, який контролюе оптимальне вирiшення завдання гнучким i локально керованим способом [3, с. 174];
• план оптимально!' реалiзацiï комуткативного намiру, котрий за умови облшу об'ективних i суб'ективних чинникiв та умов визначае внутршню i зовтшню структуру повiдомлення [16, с. 52];
• мехашзм, що використовуеться для синтезу рiзних жанрiв тексту i задае ввдповадну органiзацiю тексту, яка забезпечуе ефективну передачу специфiчних цшей повiдомлення [5].
У запропонованих визначеннях загальними сутнiсними характеристиками поняття «стратепя» е: 1) його когштивна сутшсть; 2) залежнiсть вiд практичноï мети i комуткативного намiру; 3) залежшсть вiд контексту ситуацiï i психолопчних характеристик (портретiв) учасникiв спiлкування; 4) визначальний вплив на зовнiшне (риторико-композицшне ) i внутрiшне (семантичне, лексичне, синтаксичне, стилiстичне) оформления тексту.
Подаш вище визначення стратегiï вiдрiзняються орiентованiстю на вивчення рiзних аспектiв текстовоï дiяльностi i репрезентують рiзнi напрями дослiдження. Науковцi значну увагу придмють розробцi класифiкацiï стратегiй досягнення практичноï мети спiлкування, явищу механiзму впливу на партнера у спшкуванш через систему релевантних прагматичних парамет^в. Споаб впливу на психологiчнi параметри партнера i визначае стратегш досягнення практичноï мети в процеи комунiкативноï взаемоди, однак дослiдник не звертають увагу на там аспекти, як оргашзащя тексту i його мовш параметри.
У розввдках Т. А. ван Дейка функциональна орiентованiсть, багаторiвневiсть охоплення практичних, i теоретично-комунiкативних параметрiв ситуацшних моделей дискурсу
(шдивщуальний досвiд, установки та HaMip^ вiдчутгя й емоцл KOMyHiKaHTiB) i паралельшсть процесiв обробки iнформaцiï забезпечують стрaтегiчномy пiдходy гнучк1сть, ефективнiсть, динaмiзм. Проте вiдсyтнiсть чiтких пiдстaв виокремлення рiзних типiв стрaтегiй (глобальних, макро- i мшростратегш, соцiокyльтyрних, комyнiкaтивних, риторичних, дискурсивних, граматичних, стилiстичних, семантичних тощо) створюють для дослвдника певнi труднощ1 у спробi створення 1х ieрaрхiï або тaксономiï.
Чимало нayковцiв ввдзначають значення стрaтегiï як головного чинника формування «внутршнього», семантичного змiстy тексту, його фонолопчного, лексичного, синтаксичного, стилютичного, композицiйного оформлення. За достaтньоï змютовносп i чiткостi такого розyмiння стратеги воно все таки не враховуе достатньо динaмiчних характеристик стрaтегiчного типу дiяльностi, передyсiм реaлiзaцiю практичних цшей взаемоди i способи впливу на стврозмовника, стрyктyризaцiю тексту i його штерпретащю комyнiкaнтaми в процесi реaлiзaцiï зазначених цiлей.
Д. Маккьюш розробляе дискyрсивнi стрaтегiï, як1 визначаються i структуруються в текстах таких жaнрiв як опис, визначення, порiвняння. Звiвши предикaтивнi моделi до чотирьох схем (вдентифшаци, складу, aтрибyтивностi i зютавлення), автор aнaлiзyе, як1 схеми i стратеги використовуються для побудови вказаних титв тексту. Так, схема вдентифшаци вiдобрaжaе стрaтегiю формування визначення; схема зютавлення - стрaтегiю опису основно1' сyтностi тексту через порiвняння з негативним уявленням про нього. Структуризащя однiеï i iieï ж шформаци комушкантом може вiдбyвaтися по-рiзномy, залежно ввд цiлей спiлкyвaння, а стратепя - це споиб породження вщповвдного типу тексту через взaемодiю схем, фокусування i семантики [5, с. 311-356]. Таким чином, якщо штенщя е фокусуванням змiстy тексту, то стратепя - вибором найбшьш оптимального способу фокусування тексту за допомогою мовних засобш i, вадповвдно, когштивно-комушкативною структурою.
Залежно вiд сфери вживання, ситуаци спiлкyвaння, цiлей, ресyрсiв комушканпв (знання, оцiнки, очiкyвaння, бажання) i способiв впливу на них стратеги можуть бути оформленi на високому рiвнi iнтерaктивностi: вiд невербальних (кшетичних, проксемiчних) способiв до вербальних форм текстово1' дiяльностi (наказ, прохання, порада, аргументащя, домовленiсть). На вербальному рiвнi стрaтегiя маркуеться рiзнорiвневим набором мовних зaсобiв: мовними сигналами вiдпрaвникa й одержувача повiдомлення, що утворюють певш мовленневi клiше, оцiнною лексикою, вввдними словами, словосполученнями i т. д.
Якщо семантичш, стилiстичнi, грaмaтичнi стратеги пов'язаш з внyтрiшньою оргaнiзaцiею тексту, то дискурсивш управляють формою оргашзаци i протiкaння дiaлогy: вказують на його початок, продовження або завершення; створюють передумови для його розвитку; регулюють мовленневi ди спiврозмовникiв, виражаючи очiкyвaння адресанта щодо певних реaлiзaцiй з боку адресата, даючи йому можливють скористатися тими знаннями, як вiн мае або повинен мати ввдповвдно до свого соцiaльного, професшного статусу для належного сприйняття шформаци. Актyaлiзaцiя дискурсивних стрaтегiй на мовленневому рiвнi вiдбyвaеться за допомогою сигнaлiв стрyктyризaцiï тексту, з яких ушверсальними визнаються сигнали початку i зашнчення тексту, змiни ролей, реагування, залучення yчaсникiв та iн.
Реaлiзaцiя риторичних стратегш пов'язана, передуем з впливом на псих^ людини як учасника спшкування, процесами оцiнювaння ситyaцiй i прийняття рiшень, вибору нaйбiльш ефективноï стратеги. 1снуе завжди кiлькa способiв досягнення мети, тож риторичнi стратеги орiентовaнi на «вибiр», який дае змогу учасникам комушкаци досягти цшей. Часто на шляху до реaлiзaцiï мети в стврозмовника виникають перешкоди, подолання яких вимагае вiд нього певних «ресурав» i способу ди тому комyнiкaнт, вступаючи в спшкування, не лише фшсуе мету, й вирiшyе те, як вiн поводитиметься, тобто моделюе певну стрaтегiю досягнення мети.
Суть вживання риторичних стратегш з боку стврозмовника полягае в оргашзаци сво1х звернень до адресата, тобто впливу на нього в ходi спшкування так, щоб 1х результатом була змша прагматичних пaрaметрiв адресата в потрiбномy нaпрямi; збшьшення/зменшення його бажання досягти чого-небудь, змша його позитивних/негативних оцiнок тощо. Очевидно, рiзнi бази даних (блоки шформаци) для кожноï ситyaцiï дiлового спшкування матимуть своï параметри. Паралельно з визначенням бази даних йде вибiр найбшьш ефективноï стрaтегiï спливу. В цьому сенсi ми можемо говорити про релевантт для досягнення прaктичноï мети
стратеги - вщмовляння, наполягання або залякування, стратеги заперечення, вiдхилення (наприклад, поради, плану дш), вщмови. Вивчення соцюпсихолопчних чинниюв, що впливають на появу певно! мети в стлкуванш, на вироблення рiшень, пов'язано зi сферою мотивацш.
Загалом iснуe чимало соцюпсихолопчних чиннишв, як1 впливають на хвд мiркування у конкретнiй ситуаци. Проте це рiзноманiття можна звести до двох типiв - чинники перешкоди (-) i чинники сприяння (+), як1 вiдповiдно можна звести до невеликого числа базисних: ощнки (+ / -), знання (+ / -), думки (+ / -), бажання (+ / -).
Чинники перешкоди можуть бути пов'язаш iз сумнiвами в доцшьносп впливу, з невпевненiстю або в його здшсненш, або в його позитивному результата й iн. В разi переважання чинникiв перешкоди риторичш стратеги спрямовуються на зменшення сумшву чи невпевненостi партнера у спшкуванш: представления доказiв, обгрунтувань, пояснень того, чому бажаний результат е достовiрним чи обов'язковим.
Чинники сприяння можуть бути пов'язаш з надiею на супутш позитивнi для спiврозмовника результати або зi страхом перед появою неприемного результату. В разi сприятливих чинник1в риторичнi стратеги спрямовуються на збшьшення нади чи страху стврозмовника. Враховуючи роль прагматичних чинник1в у процес прийняття рiшень в професшному спiлкуваннi, можна виокремити два велик! тдкласи оцiнок: рацiональнi оцiнки, як е iнтелектуальними реакцiями спiврозмовникiв (наприклад, важливо/неважливо, корисно/шк1дливо, доцiльно/ недоцiльно) i оцiнки, якi е емоцiйними реакщями комунiкантiв (наприклад, подобаеться/не подобаеться) [1].
Конкретш форми чинника знання реалiзуються у виразах «розумпи», «мати досввд», «умпи». Чинники класу думки характеризують рiзнi варiанти думок, припущень, сумнiвiв, а тому подiбнi чинники класу бажання е стимули-реакци, необхiднi для ухвалення рiшения. За допомогою перелiчених вище параметрiв можна спрогнозувати мехашзми утворення або вибору риторичних стратегш, тобто стратегш впливу на вщчуття i вчинки спiврозмовникiв через експлщитшЛмплщитш форми переконання.
Вiдображаючи характеристики стлкування, риторичш стратеги, як стратеги сощального впливу рiзняться залежно вiд сфер сощально! взаемоди, реалiзуються в кожному конкретному тит дискурсу i мають специфiчнi мовнi маркери в текстах. Залежно вiд цiлей комушкативно! взаемоди зi всього рiзноманiття стратегiй, як правило, вибираються лише окремi 1х типи, варiанти, завдяки яким найусшшшше реалiзуються рiзнi цiлi сощально! взаемоди i впливу у кожному конкретному випадку.
Дискурс спочатку вживався в значенш, близькому до термiна «функцюнальний стиль» мови, i позначав особливi характеристики текстiв (газетних, наукових, юридичних тощо). У сучасних дослiджениях тд дискурсом розумiють використання мови для вираження особливостей ментальностi, iдеологil, яш спричиняють активiзацiю деяких меж мови ^ нарештi, особливу граматику i правила лексики [11].
Дискурс ввдображае характеристики вiдповiдноl сфери дiяльностi. Так, наприклад, у дискурс телеiнтерв'ю типовi стратегil ведучих британського телебачення - виклик на вдаерпсть - реалiзуються через мiкростратегil «демонстрацiя солiдарностi», зниження ризику нерозумiния тощо, з характерними соцюкультурними вiдмiнностями (гумор, приховане «тдколювання» - у британцiв) [15, с. 34].
У юридичному дискурсi проввдними риторичними стратегiями е «зiставления Ми Вони» (прост1 чеснi люди сильний агресор), «правдоподiбнiсть», «ввiчливiсть i розсудливiсть, «зменшення свое! ролЬ>, «узагальнення», спрямованi на оптимальну прийнятшсть прагматичних цiлей через стилiстичнi прийоми повтору, гiперболи, метафори та ш. [6]. У полiтичному дискурсi риторичш стратеги переваги, прояви сощально! влади елиою реалiзуються через мiкростратегi! змiни думки iнших у сво!х штересах: ухвалення законiв, недомовленiсть, стриманiсть вислов1в можиовладцiв, пiдтасовувания, приховування переваги [3].
У дискурс полiтично! конфлiктно! дискуси однiею з найбiльш виражених штенцш е «дискредитацiя опонентiв, !х вчинив» i «позитивна самооцiнка». Дискредитацiя здшснюеться через стратегi! негативних оцiнок i !х мовнi форми: неаргументованi ощнки (...вiн — поганий...) й аргументоваш оцiнки (некомпетентнiсть: ... не здатний ...; надмiрне прагнення до влади: ...
втриматися при владi будь-якою цшою... ; негативне моральне обличчя: ...строчать доноси..., нанесення збитку кра!нi i !! жителям:... сприятливi умови для правопорушень i корупци... тощо.
Самооцшка реалiзуеться через стратеги позитивного ощнювання: неаргументованi оцiнки (...вiн — хороший...) й аргументоваш позитивнi оцiнки (висок моральнi якостi: «... Було б ганьбою, якби ми тддалися свавшлю, гнiту, насильству»; висока компетентнiсть: «...бшьш обгрунтований варiант...»; дотримання iнтересiв народу: «...Я — носш сил добра, штересш народу...»; миролюбнiсть: «...все, щоб конфлшт не розростався...» та ш. [8].
У дискурсi етнiчного упередження помiтнi стратегi! оптимально! самопрезентацi! й оптимального самовираження, що реалiзовуються через мшростратеги контрасту, поступки, поправки, наведения прикладу, посилення, пом'якшення, ухилення [3].
Особливо яскраво сощальна взаемодiя розкриваеться в професiйнiй комунiкацi! та !! мiжособистiснiй зонi - дшовому спiлкуваннi, яке виникае внаслiдок потреби суспшьства управляти матерiально-практичною дiяльнiстю. У дшовому дискура передбачаеться дослiджения взаемоди людей в соцiально-професiйних контекстах з урахуванням !хнiх концептуально-психологiчних портретiв, знання спiврозмовникiв, специфiки ситуацi! дiлового спшкування, а в межах мiжкультурних контакпв - i соцюкультурно! специфiки шоземного соцiуму.
Текст як одиниця сощально! комунiкацi! володiе характеристиками вiдповiдно! сфери дiяльностi, а його структура i !! мовне втiления вiдображають тип дiяльностi i визначаються намiрами, характерними для ще! дiяльностi. Тому, вивчаючи характеристики дiлового спiлкувания, необхiдно враховувати, що його загальне призначення полягае у виршенш професiйно! проблеми, дуже часто через безпосереднiй вплив на партнера у спшкуванш, примус або опосередкований вплив, спонукания, переконания. Прагнучи до мети, автор продумуе стратепю i !! досягнения, вллюе !! в найбiльш адекватних текстах: ввд нагадувания, заклику, вимоги, до наказу, ультиматуму, загрози.
У текстах виражаеться мова дiлового спiлкування - дшовий дискурс - знакова система, призначена для професiйно! взаемодi! в рiзних соцiальних контекстах: для встановления контакту, обмiну iнформацiею, налагоджения стосуншв сшвпращ мiж партнерами, пов'язаними предметом дiяльностi.
Таким чином, якщо компенсаторнi i навчальнi стратегi! (як1, як правило, розглядаються як ушверсальш комунiкативнi стратеги) спрямоваш переважно на мовленневу взаемодш i зводяться до вiдносно прогнозованого перелiку, то стратегi!, спрямованi на виршення практичних цiлей соцiально-професiйно! взаемоди, е численними i специфiчними для рiзних сфер спiлкувания i, ввдповшно, рiзних типiв дискурсiв.
Антропоцентричнiсть, багатоаспектшсть i багаторiвневiсть комунiкативно! взаемодi! тдтверджуеться тим, що дослiдники виокремлюють рiзноманiтнi комунiкативнi стратегi!: дискурсивнi, компенсаторнi, риторичш, соцiокультурнi, семантичнi, стилiстичнi, прагматичнi тощо. Ймовiрно, !х перелiк вiдкритий i може поповнюватися залежно вiд реалiзацi! нових аспекпв текстово! дiяльностi i форм комунiкативного впливу. Виокремления глобальних макро- i мiкростратегiй дае змогу передбачати !х рiвневу органiзацiю.
Л1ТЕРАТУРА:
1. Арутюнова Н. Д. Язык цели / Н. Д. Арутюнова // Логический анализ языка. - М.: Наука, 1992. -С. 14-23.
2. Дейк Т. А. ван. Стратегии понимания связного текста / Т. А. ван Дейк, В.Кинч // Когнитивные аспекты языка. - М.: Прогресс, 1988. - С. 153-211.
3. Дейк Т. А. ван. Принципы критического анализа дисскурса / Т. А. ван Дейк // Перевод и лингвистика текста. - М., 1994. - С. 169-217.
4. Ляховицкий М. В. Методика преподавания иностранных языков / М. В. Ляховицкий. - М.: Высшая школа, 1981. - 159 с.
5. Маккьюин К. Дискурсивные стратегии для синтеза текста на естественном языке / К. Маккьюин // Новое в зарубежной лингвистике. Вып. XXIV. - М.: Прогресс, 1989. - С. 311-356.
6. Попова Е. А. Политический дискурс как предмет культурно-лингвистического изучения / Е. А. Попова // Языковая личность: проблемы значения и смысла. - Волгоград: Перемена, 1994. - С. 143-152.
7. Трофимова А. С. Синтаксические единицы современных английских текстов делового стиля /: автореф. дис. ... канд. филол. наук А. С. Трофимова. - Одесса, 1989. - 16 с.
8. Ушакова Т. Н., Оценочный аспект конфликтной речи / Т. Н. Ушакова, В. В. Латынов // Вопросы психологии. - 1995. - № 5. - С. 33-41.
9. Canale M., Swain M. Theoretical bases of communicative approaches to second language teaching and testing / M. Canale, M. Swain // Applied Linguistics: 1. 1980. - P. 1- 47.
10. Faerch C., Kasper G. Strategies in interlanguage communication / C. Faerch, G. Kasper. - New York: Longman, 1983. - 283 р.
11. Hatch E. Discourse and Language Education / E. Hatch - Cambridge: Univ. Press, 1992. - 333 p.
12. Lutjeharms M. Learning strategies. Language Learning for European Citizenship / M.Lutjeharms: Report on Workshop 6A. - Tampere, Finland, 1991. - P. 34-42.
13. Luukas A. Approaches and methods. Language Learning for European Citizenship / А. Luukas: Report on Workshop 6A. - Tampere, Finland, 1991. - P. 28-33.
14. Roberts C. A. The Art of Circumlocution: Teaching strategic ^mpetence / C. A. Roberts // Forum. - Vol. XXVIII. - № 4. - 1990 - P. 41-43.
15. Shulikin N. Some differences in the strategies of challenge in British and Russian Television Interviews / N. Shulikin // LATEUM MAAL Newsletter. Proceedings of 2nd International LATEUM - MAAL Conference. - Moscow, 1993.
16. Tarone E., Yule G. Communication Strategies in East-West Interactions / E.Tarone, G.Yule //Discourse Across Cultures. Strategies in World Englishes. - N.Y. - London: Prentice Hall International, 1987. -Р. 49-65.
УДК: 372.881.111.1
Д. Г. ТЕРЕЩУК
ОСОБЛИВОСТ1 РОЗВИТКУ 1НШОМОВНИХ КОМУН1КАТИВНИХ
СТРАТЕГ1Й У ГОВОР1НН1
Стаття присвячена проблемi тшомовних комуткативних стратегт. Розглянуто специфк peani3a^i цих стратегт у говортт, особливостi ix формування та розвитку у студентiв старших курЫв навчання. Обгрунтовано, що на розвиток тшомовних комуткативних стратегт впливають чинники монологiчноi, дiaлогiчноi та полiлогiчноi форм мовлення, мовленневих навичок i вмть, пiдготовленостi/непiдготовленостi мовлення, сфер усного стлкування, сприйняття чужого мовлення.
Ключовi слова: тшомовна комуткативна стрaтегiя, комуткативна тактика, мовленнева компетен^я у говортт, монологiчне, дiaлогiчне, полiлогiчне мовлення, слухання.
Д. Г. ТЕРЕЩУК
ОСОБЕННОСТИ РАЗВИТИЯ ИНОЯЗЫЧНЫХ КОММУНИКАТИВНЫХ
СТРАТЕГИЙ В ГОВОРЕНИИ
Статья посвящена проблеме иноязычных коммуникативных стратегий. Рассматрены специфика реализации этих стратегий в говорении, особенности их формирования и развития у студентов старших курсов обучения. Обосновано, что на развитие иноязычных коммуникативных стратегий влияют факторы монологической, диалогической и полилогической форм речи, речевых навыков и умений, подготовленности /неподготовленности речи, областей устной речи, восприятия чужой речи.
Ключевые слова: иноязычная коммуникативная стратегия, коммуникативная тактика, речевая компетенция в говорении, монологическая, диалогическая, полилогическая речь, слушание.
D. G. TERESHCHUK
THE PECULIARITIES OF FOREIGN LANGUAGE COMMUNICATIVE STRATEGIES DEVELOPMENT IN SPEAKING
This article is devoted to the issue of foreign language communicative strategies. The specificity of communicative strategies realization in speech production and the peculiarities of students' communicative strategies formation and their development at the advanced level are examined in this paper. It is reasoned that
