CC BY
121
7. Трофимова А. С. Синтаксические единицы современных английских текстов делового стиля /: автореф. дис. ... канд. филол. наук А. С. Трофимова. - Одесса, 1989. - 16 с.
8. Ушакова Т. Н., Оценочный аспект конфликтной речи / Т. Н. Ушакова, В. В. Латынов // Вопросы психологии. - 1995. - № 5. - С. 33-41.
9. Canale M., Swain M. Theoretical bases of communicative approaches to second language teaching and testing / M. Canale, M. Swain // Applied Linguistics: 1. 1980. - P. 1- 47.
10. Faerch C., Kasper G. Strategies in interlanguage communication / C. Faerch, G. Kasper. - New York: Longman, 1983. - 283 р.
11. Hatch E. Discourse and Language Education / E. Hatch - Cambridge: Univ. Press, 1992. - 333 p.
12. Lutjeharms M. Learning strategies. Language Learning for European Citizenship / M.Lutjeharms: Report on Workshop 6A. - Tampere, Finland, 1991. - P. 34-42.
13. Luukas A. Approaches and methods. Language Learning for European Citizenship / А. Luukas: Report on Workshop 6A. - Tampere, Finland, 1991. - P. 28-33.
14. Roberts C. A. The Art of Circumlocution: Teaching strategic ^mpetence / C. A. Roberts // Forum. - Vol. XXVIII. - № 4. - 1990 - P. 41-43.
15. Shulikin N. Some differences in the strategies of challenge in British and Russian Television Interviews / N. Shulikin // LATEUM MAAL Newsletter. Proceedings of 2nd International LATEUM - MAAL Conference. - Moscow, 1993.
16. Tarone E., Yule G. Communication Strategies in East-West Interactions / E.Tarone, G.Yule //Discourse Across Cultures. Strategies in World Englishes. - N.Y. - London: Prentice Hall International, 1987. -Р. 49-65.
УДК: 372.881.111.1
Д. Г. ТЕРЕЩУК
ОСОБЛИВОСТ1 РОЗВИТКУ 1НШОМОВНИХ КОМУН1КАТИВНИХ
СТРАТЕГ1Й У ГОВОР1НН1
Стаття присвячена проблемi тшомовних комуткативних стратегт. Розглянуто специфк peani3a^i цих стратегт у говортт, особливостi ix формування та розвитку у студентiв старших курЫв навчання. Обгрунтовано, що на розвиток тшомовних комуткативних стратегт впливають чинники монологiчноi, дiaлогiчноi та полiлогiчноi форм мовлення, мовленневих навичок i вмть, пiдготовленостi/непiдготовленостi мовлення, сфер усного стлкування, сприйняття чужого мовлення.
Ключовi слова: тшомовна комуткативна стрaтегiя, комуткативна тактика, мовленнева компетен^я у говортт, монологiчне, дiaлогiчне, полiлогiчне мовлення, слухання.
Д. Г. ТЕРЕЩУК
ОСОБЕННОСТИ РАЗВИТИЯ ИНОЯЗЫЧНЫХ КОММУНИКАТИВНЫХ
СТРАТЕГИЙ В ГОВОРЕНИИ
Статья посвящена проблеме иноязычных коммуникативных стратегий. Рассматрены специфика реализации этих стратегий в говорении, особенности их формирования и развития у студентов старших курсов обучения. Обосновано, что на развитие иноязычных коммуникативных стратегий влияют факторы монологической, диалогической и полилогической форм речи, речевых навыков и умений, подготовленности /неподготовленности речи, областей устной речи, восприятия чужой речи.
Ключевые слова: иноязычная коммуникативная стратегия, коммуникативная тактика, речевая компетенция в говорении, монологическая, диалогическая, полилогическая речь, слушание.
D. G. TERESHCHUK
THE PECULIARITIES OF FOREIGN LANGUAGE COMMUNICATIVE STRATEGIES DEVELOPMENT IN SPEAKING
This article is devoted to the issue of foreign language communicative strategies. The specificity of communicative strategies realization in speech production and the peculiarities of students' communicative strategies formation and their development at the advanced level are examined in this paper. It is reasoned that
the development of communicative strategies is conditioned by the factors of monologue, dialogue and polylogue speech forms, speech habits and skills, speech preparedness/unpreparedness, spheres of oral communication, perception of another communicator's speech.
Keywords: foreign language communicative strategy, communicative tactic, communicative competence in speaking, monologue, dialogue, polylogue, listening.
Актуальшсть проблеми розвитку у студенпв мовних спещальностей мовленнево1 компетенцп у говоршт на просунутому етат зумовлена високими вимогами до майбуттх фахiвцiв фшолопчно" галузi, зокрема постшно зростаючою потребою розширення сфери шшомовно1 (передусiм англомовно") комунiкацiï у процес здiйснення професiйноï дiялъностi. Основною метою навчання iноземних мов студенпв старших курив фшолопчного профiлю (надалi мова йтиме саме про цих студенлв) стае розвиток мовленневих умiнъ та навичок на найвищому - стратепчному рiвнi, здатнiстъ майбутнiх фахiвцiв не лише реатзовувати окремi комунiкативнi штенцп, а й проводити загалъну лшгю мовленневоï поведiнки, максимально ефективно використовуючи увесь доступний 1м мовний арсенал (знання, умшня, навички, стратеги).
Метою статп е проаналiзувати особливоси формування та розвитку iншомовних комунiкативних стратегш (1КС) студентiв у говорiннi на просунутому етат.
1КС е объектом дослiдження вчених переважно за такими напрямками: реалiзацiя комунiкативних стратегiй у рiзних типах дискурсу (Т. Ананко, А. Габ^ллша, О. Малая); комушкативш стратеги як елемент комунiкативноï компетенци (Ф. Бацевич, Т. Косова, Т. Ле); стратеги у процес навчання шоземних мов (Л. Морсъка, Л. Карева, Е. Кохен, Т. Толмачева, О. Тарнопольський, Л. Ягешч). Однак особливосп реалiзацiï 1КС в говорiннi на просунутому етапi та специфша 1х розвитку у студентiв старших курсш фiлологiчних спецiалъностей не були достатньо розглянуп в працях науковщв, тому стали предметом нашого наукового штересу.
Фундаментальним у нашому баченш комунiкативних стратегiй в контекстi шшомовного навчання е твердження Т. Толмачьовоï, котра визначае стратегiю як «сукупшсть мовленневих актiв iнiцiатора спiлкування, що встановлюе лiнiю його мовленневоï поведшки, моделюе досягнення цiлей та реатзацш планш, а також прогнозуе можливi реакцiï реципiента на них» [7, с. 86]. Надалi ми будемо користуватися термiном «стратепя» саме у такому формулюванш, а також ввдповвдною типологiею стратегiй, яку зазначений автор розробила за критерiем основних комушкативних iнтенцiй учасник1в комунiкативного процесу [7, с. 37]. Зпдно з щею класифiкацiею до 1КС належать шформативна (спрямована на повiдомлення/отримання необхiдноï шформаци та осмислення мовцем ситуацiï спшкування), оцiнно-дiялънiсна (спрямована на здiйснення аксюлопчного впливу на спiвбесiдника, вербальне вираження емоцiйноï оцiнки, прагнення створити необхвдну комунiкативну атмосферу, вербалiзацiю цiннiсних суджень), емоцiйно-дiялънiсна (спрямована на вираження емоцшного стану спiвбесiдника), регулятивно-спонукальна (спрямована на управлшня вербальною i невербальною поведшкою партнера по комунiкацiï i безпосередне спонукання до виконання дiï) та конвенцшна (пов'язана з органiзацiею мовленневого висловлювання та правилами етикету, яш реалiзуютъся в етикетних формулах) стратеги, а також супутш стратегiï, серед яких метакогнiтивнi (зумовлюють реалiзацiю процеив породження, продукування, розумiння та штерпретацп iншомовного мовлення), компенсаторнi (спрямованi на вихвд iз ситуацiï комунiкативних труднощiв) i загалънодидактичнi (призначенi для накопичення, збереження та оперування навчальною шформащею з метою рацiоналъного використання стратегш та опташзацп процесу мiжкулътурного спшкування) [7].
Формування 1КС у студенлв повинно вiдбуватися вже на першому курсi навчання у вузi, однак 1х розвиток тривае впродовж усього чотирирiчного навчального курсу. З тдвищенням вимог до рiвня розвитку мовленневоï компетенцiï у говорiннi ускладнюються вимоги до рiвня володiння 1КС.
Поняття «стратегiя» не можна розглядати окремо ввд понять «навичка» i «вмшня», як1 е способами реалiзацiï стратегiчноï лiнiï мовленневоï повед1нки з метою досягнення поставленоï комунiкативноï мети. Ввдмшнють мiж стратегiею та навичкою полягае в тому, що перша використовуеться на сввдомому рiвнi, а друга - на тдсввдомому [2, с. 429]. Щодо стратегiï та умшня, то в науково-методичнш лiтературi вони не отримали однозначного спiввiднесення. Ми
дотримуемося точки зору, що вмшня забезпечуе реалiзацiю мовленнево! стратеги мовця [3, с. 200]. Отож, навички та вмiння можна вважати тактиками, компонентами комушкативно! стратеги, способами 11 здiйснення.
На рiзних етапах цш навчання студентiв мовленнево! компетенци у говоршш вiдрiзняються. Це стосуеться i цiлей формування 1КС. Вiдповiдно до Загальноевропейських Рекомендацiй з мовно! осв^и та Програми з англшсько! мови для ушверситепв студентами IV курсу передбачено оволодшня дiалогiчним мовленням на рiвнi С 1.2, а монологiчним мовленням - на рiвнi С2.1 [5, с. 112]. Однак «просунутим» етапом у говоршш методисти називають той, що ввдповвдае принаймнi рiвню С2.1/С2.2 [6, с. 27]. Саме цей рiвень ми вважаемо бажаним для випускникiв-бакалаврiв.
Рiвень С2 у говоршш передбачае, що студент може:
• без зусиль брати участь у будь-якш розмов^ легко вживаючи вдоматичш звороти та колоквiалiзми;
• вшьно висловлюватися, розрiзняючи найтоншi вiдтiнки смислу;
• у разi виникнення проблеми усунути труднiсть непомiтно для шших;
• представити чiткий аргумент, лопчно структуруючи його та обираючи ввдповвдний контексту стиль представления, що допомагае рецитенту помiтити i запам'ятати важливi моменти [5, с. 114].
Не менш вагомим для студентiв старших курав, на нашу думку, е формування та розвиток полшопчного мовлення, що, як монолог та дiалог, передбачае бажання учасниками реалiзувати сво! комунiкативнi намiри у рамках загально! теми, однак мае свою специф^. Особливiсть полiлогiчного мовлення полягае в тому, що полшопчна еднiсть виникае в результат колективно-групово! мовленнево! дiяльностi учасник1в полiлогу, а саме: полшопчне спiлкувания характеризуеться змiною ситуацiй, що обеднаш спiльною тематикою обговорення. Для реатзацп тактики i стратегi! такого стлкування та його усшшносп необхвдно, щоб студенти вмiло враховували функщональш фактори ситуацi! та правила почергово! участi у комунiкацi! [4, с. 11].
У говоршш передбачаеться, що мовленневi вмшня значною мiрою вже сформоваш на початковому та основному етапах, а на просунутому етат переважно розвиваються i вдосконалюються. Ввдповвдно до навчально! програми студент наприкшщ четвертого року навчання у вузi повинен спiлкуватися на знайомi та новi теми, що стосуються його академiчних, суспiльних i майбутнiх професшних ролей, а також бути здатним:
• висловлюватися вшьно та спонтанно;
• волод^и великим лексичним запасом, який дасть йому змогу долати прогалини у мовленнi за допомогою парафразу (компенсаторш стратегi!);
• вживати мову гнучко та ефективно для сощальних цiлей;
• брати участь в штервю як той, у кого запитують, або як штерв'юер, вiльно та самостiйно розвиваючи теми, що обговорюються;
• продукувати чике, плавне та добре структуроване мовлення, що допомагае рецитенту видмти i запамятовувати важливi моменти [5, с. 96].
Високий рiвень сформованостi умшь студентiв IV курсу фактично свiдчить про наявнiсть значного арсеналу засобiв для активно! реалiзацi! 1КС у дiалогiчному, монологiчному та полiлогiчному мовленш. Вмiння е основою реалiзацi! стратегш; вони повиннi поеднуватися так, щоб створити едину успiшну лiнiю мовленнево! поведшки, а за необхiдностi (у разi неуспiшно! реалiзацi! комунiкативних штенцш, мети) замiнюватися на iншi. Тож, володшчи необмеженим арсеналом навичок та вмшь, студенти можуть «будувати» свою стратегш залежно вiд поставлених цшей.
На формування мовленнево! компетенцi!, як i 1КС у говорiннi, впливають певнi фактори. Крiм мовленневих умшь i мовленневих навичок, вiд яких залежить автоматизоване мовне оформлення мовлення [6, с. 12-13], на формування та розвиток 1КС у говоршш суттево впливають фактор сфери усного стлкування i фактор шдготовленосп/нешдготовленосп мовлення.
Залежно вiд сфери усного спшкування студент здшснюе вибiр стратеги, реалiзовуe И у вiдповiдному стилi (побутово-фамшьярний, офiцiйний тощо), використовуючи специфiчнi, адекватт нормам комуткативно1 поведiнки мовнi засоби.
Реальне спшкування неодмшно передбачае спонтантсть, непiдготовленiсть усного мовлення. Тому цшком логiчно, що метою навчання шоземно1 мови на просунутому етапi е нетдготовлене дiалогiчне мовлення, а також монолопчне мовлення, яке цiлком природно може бути як непiдготовленим, так i пiдготовленим, частково пiдготовленим (доповвдь, презентацiя тощо) [6, с. 16-17].
Навчання студенпв полшопчного мовлення вважаемо певною мiрою складнiшим порiвняно з дiалогiчним та монологiчним з декшькох причин. По-перше, полiлогiчне мовлення на просунутому етат («рiвень адекватного полшопчного спшкування») може включати складнi висловлювання мовцiв з використанням розгорнутих реплш-поввдомлень - так званих «мiкромонологiв в дiалозi» [4, с. 15]. По-друге, на розвиток цього мовлення значно впливають так1 фактори ситуаци мовленневого спшкування, як кшьшсть учасник1в, наявшсть у процесi полiлогiчного спiлкування рiзних точок зору, особистiснi цiлi учаснишв i загальна мета полiлогiчного спшкування, структура полшопчного спшкування, порядок проведення, регламент [4, с. 12].
Кожна форма мовлення (монолог, дiалог, пол^ог) з властивими ш особливостями по-своему впливае на формування навичок, вмiнь та 1КС студентiв. Окремi навички та вмiння е тактичними компонентами 1КС i забезпечують 1х реалiзацiю. Оволодiння ними повинно ввдбуватися на початковому та основному етапах формування мовленнево! компетенци в говоршт i лише частково - на просунутому етат.
На нашу думку, доцшьно формувати цi навички та умшня насамперед у процеа дiалогiчного та монологiчного мовлення (на рiвнi дiалогiчних едностей, мiкро дiалогiв, коротких монолопчних висловлювань), оск1льки вони е передумовою розвитку 1КС. Обставини полшопчного спшкування найкраще сприяють формуванню та розвитку стратегш на просунутому етат. За умови динамiчноl комуткативно! взаемоди у полiлозi студенти можуть максимально ефективно навчатися реалiзовувати 1КС, змiнювати !х чи замiнювати на шш^ продукувати новi стратеги, створюючи власт комбiнування рiзноманiтних тактик.
Розвиток 1КС у говорiннi не може ввдбуватися без урахування того, як слухач сприймае чуже мовлення, оск1льки говоршня та слухання е единим процесом усного спiлкування. Саме у процес слухання учасник спiлкування оцiнюе комуткативну ситуацiю, враховуе всi обставини комуткативного процесу й на основi цього вибирае подальшу комунiкативну стратегiю i тактику, обдумуе свiй наступний комуткативний х1д, подумки формулюе висловлювання.
Слухання ввдграе суттеву роль при виборi й реалiзацil 1КС в дiалогах i полiлогах. Цi форми усного мовлення передбачають наявшсть: постшного зворотного зв язку мiж учасниками спiлкування; частого передання iнiцiативи спiлкування вiд одного учасника до шшого; велико1 кшькосп рiзних особиспсних цiлей; високо1 динамiки комуткативно1 взаемоди; уважного сприйняття та максимально точного i правильного розумшня чужого мовлення.
Отож, у дiалогiчному та полшопчному мовленнi в студентiв з'являеться можливють «випробувати», перевiрити на результативтсть рiзнi типи 1КС у найрiзноманiтнiших ситуацiях. При цьому слухання i стратегil у слуханнi значно впливають на устшний вибiр та ефективну реалiзацiю стратегiй у говорiннi i на досягнення комунiкативноl цiлi студента.
Таким чином, здшснений аналiз особливостей реалiзацil 1КС студентами у говоршт на просунутому етат показав, що цей процес:
- ввдбуваеться тд впливом вагомих факторiв форм мовлення, мовленневих навичок, мовленневих умшь, сфер усного спшкування, тдготовленосп/нетдготовленосп мовлення, сприйняття чужого мовлення;
- зумовлений щлями навчання говорiння студенпв, зокрема, вимогами навчальних програм з шоземних мов для утверситепв та критерiями Загальноевропейських Рекомендацiй з мовно1 освiти.
Анатз особливостей розвитку 1КС студенпв у говорiннi на просунутому етат вiдкривае перспективи для подальших практичних методичних розробок, спрямованих на ефективне формування стратегiчно! компоненти мовленнево! компетенци у говоршш студенпв.
Л1ТЕРАТУРА
1. Загальноевропейсью Рекомендацп з мовно! освгги : вивчення, викладання, оцiнювання / наук. ред. укр. вид. С. Ю. Школаева. - К.: Ленвгг, 2003. - 273 с.
2. Лшгшстичт та методичнi проблеми навчання мови як шоземно! : матерiали VII Мйжнародно! науково-практично! конференцп / наук. ред. В. К. Зернова. - Полтава, 2010. - 562 с
3. Пассов Е. И. Коммуникативный метод обучения иноязычному говорению / Е. И. Пассов. - 2-е изд. - М.: Просвещение, 1991. - 223 с.
4. Полесюк Р. С. Обучение иноязычному полилогическому общению студентов лингвистических специальностей: английский язык как второй иностранный, языковый вуз: автореф. дис. ... канд. пед. наук: 13.00.02 / Р. С. Полесюк. - Томск, 2007. - 21 с.
5. Програма з англшсько! мови для ушверситет1в/шститутав (п'ятирiчний курс навчання): проект / С. Ю. Школаева, М. I. Соловей, Ю. В. Головач та ш. - К.: Британська Рада, МОН Укра!ни, 2001. -245 с.
6. Тарнопольський О. Б. Методика навчання шшомовно! мовленнево! дшльност у вищому мовному закладi освгти: навч. поЫбник / О. Б. Тарнопольський. - К.: Фiрма «1НКОС», 2006. - 248 с.
7. Толмачева Т. А. Методика обучения студентов коммуникативным стратегиям иноязычного речевого поведения в повседневных ситуациях межкультурного общения: языковый вуз, английский язык: дис. ... канд. пед. наук: 13.00.02 / Т. А. Толмачева. - Горно-Алтайск, 2009. - 243 с.
УДК: 378.937+378.14+44(англ.)+15.019
Р. Ю. МАРТИНОВА, А. ГУЛАЛА-НУРЙ
АНАЛ1З МЕТОД1В НАВЧАННЯ 1НОЗЕМНОГО ПРОФЕС1ЙНОГО МОВЛЕННЯ МАЙБУТН1Х ЖУРНАЛ1СТ1В У ПЕДАГОГ1ЧН1Й ТЕОРИ ТА
ПРАКТИЦ1
Проаналiзованi сучасш науково-методичш роботи, присвячеш навчанню тшомовного профестного мовлення майбуттх журналiстiв. Визначаються Чхт переваги й недолги, а також називаються теоретичш та практичш проблеми, як необхiдно виршити для досягнення повноти наукових знань з до^джувано! тематики.
Ключовi слова: медiаграмотнiсть, медiатекст, жанровий текст, засоби масовог iнформацii, журналiстика, газетний дискурс, художтй стиль, публщистичний стиль.
Р. Ю. МАРТЫНОВА, А. ГУЛАЛА-НУРЙ
АНАЛИЗ МЕТОДОВ ОБУЧЕНИЯ ИНОЯЗЫЧНОЙ ПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ РЕЧИ БУДУЩИХ ЖУРНАЛИСТОВ В ПЕДАГОГИЧЕСКОЙ ТЕОРИИ И
ПРАКТИКЕ
Проанализированы современные научно-методические работы, посвяшенные иноязычной профессиональной речи будущих журналистов. Определяются их преимущества и недостатки, а также указываются теоретические и практические проблемы, которые необходимо решить для достижения полноты научных знаний по исследуемой тематике.
Ключевые слова: медиаграмность, медиатекст, жанровый текст, средства массовой информации, журналистика, газетный дискурс, художественный стиль, публицистический стиль.
