CC BY
14
невозможности проведения рентгеновской денсито-метрии у женщин старше 70 лет.
Материалы и методы исследований. Методом рентгеновской денситометрии проведено исследование группы пожилых женщин (n = 214, средний возраст — 78,5 ± 8,5 года, индекс массы тела — 43,14 ± 15,60 усл.ед.). Рентгеновская денситометрия проводилась на денситометре Prodigy Advance, (GE, США, 2008 года выпуска). Исследовалась МПКТ поясничного отдела позвоночника (оценка МПКТ L1-L4, г/см2; Z-score L1-L4, SD; T-score L1-L4, Standard Deviation (SD)), проксимальных отделов бедренных костей (МПКТ Region Total, г/см2; Z-score Region Total, SD; T-score Region Total, SD). Рентгеновская нагрузка составляла 0,11—0,16 м3 в суммарно в трех проекциях. Статистическая обработка проводилась программой Statistica 6.0.
Результаты исследований. Деформации позвонков поясничного отдела позвоночника на основании данных рентгенограмм были выявлены у 89 (41,6 %) женщин; дистрофические и очаговые изменения (процессы, сопровождающиеся дополнительным патологическим костеобразованием, — фиксирующий гиперостоз Форестье, остеохондроз поясничного отдела позвоночника, спондилоартроз) — у 162 (75,7 %) женщин. Наличие таких изменений приводило к значительному увеличению МПКТ и снижению достоверности анализа сканов. Влияние артефактов (остеоартрит ^о-стадия 3—4), врожденные вывих/подвывих тазобедренных суставов, асептический некроз головки бедренной кости) на значение МПКТ при исследовании проксимальных отделов бедренных костей отмечалось значительно реже — у 10 (4,7 %) женщин.
Заключение. Проведение денситометрии проксимальных отделов бедренных костей является более предпочтительным и достоверным для женщин старше 70 лет. Денситометрию поясничного отдела позвоночника рекомендуется дополнять рентгеновской морфометрией или стандартной рентгенографией поясничного отдела позвоночника с целью визуализации артефактов и повышения достоверности анализа.
Список литературы
1. Чернова Т.О., Игнатюк В.Я. Визуализация и количественный анализ при денситометрических исследованиях // Клиническая эндокринология. — 2002. — № 3.
2. Nord R.N. Osteoporosis Update / Ed. H.K. Genant. — San Francisco: Univ. ofCalifornia Printing Services, 1987. — P. 203-212.
3. Peel N.E.A., Johnson A., Barrington N.A., Smith T.W.D., Eastell R. Impact of anomalous vertebral segmentation of measurements of bone mineral density // J. Bone Miner. — 1993. — Res. 8. — Р. 719-723.
4. Cann C.E., Rutt B.K., Genant H.K. Effect of extraosseous calcification on vertebral mineral measurement // Calcif. Tissue Int. — 1983. — 35. — Р. 667.
5. Liu G., Peacock M., Eilam O. et al. Effect of osteoarthritis in the lumbar spine and hip on bone mineral density and diagnosis of osteoporosis in elderly men and women // Osteoporos. Int. — 1997. — 7. — P. 564-569.
6. Frohn J., Wilken T., Falk S. et al. Effect of aortic sclerosis on bone mineral measurements by dual-photon absorptiometry // J. Nucl. Med. — 1990. — 32. — P. 259-262.
7. Orwoll E.S., Oviatt S.K., Mann T. The impact of osteophytic and vascular calcifications on vertebral mineral density measurements in men // J. Clin. Endocrinol. Metab. — 1990. — 70. — P. 1202-1207.
8. Banks L.M., Lees B., MacSweeney J.E., Stevenson J.C. Do degenerative changes and aortic calcification influence long-term bone density measurements // Abstract (8th International Workshop on Bone Densitometry, Bad Reichenhall, Germany, 1991).
9. Drinka E.J., DeSmet A.A., Bauwens S.E., Rogot A. The effect of overlying calcification on lumbar bone densitometry // Cal-cif. Tissue Int. — 1992. — 50. — P. 507-510.
10. Frye M.A., Melton L.J., Bryant S.C. et al. Osteoporosis and calcification ofthe aorta // Bone Miner. — 1992. — 19. — P. 185-194.
11. Reid I.R., Evans M.C., Ames R., Wattie D.J. The influence of osteophytes and aortic calcification on spinal mineral density in post-menopausal women // J. Clin. Endocrinol. Metab. — 1992. — 72. — P. 1372-1374.
12. Bonnick S.L., Lewis L.A. Bone Densitometry for Technologists. — 2nd ed. — 2006.
13. Combined Official Positions ofthe International Society for Clinical Densitometry, 2013.
14. Nevitt M.C., Ross E.D., Palermo L. et al. Association of prevalent vertebral fractures, bone density, and alendronate treatment with incident vertebral fractures: effect of number and spinal location of fractures // Bone. — 1999. — 25. — P. 613-619.
15. Stutzman M.E., Yester M.V., Dubovsky E.V. Technical aspects of dualphoton absorptiometry of the spine // Technique. — 1997. — 15. — P. 177-181.
16. Bruyere O., Reginster J.-Y. Bone mineral density as a tool to monitor postmenopausal osteoporosis treatment // Medico-graphia. — 2008. — 30. — P. 4.
ГЕРАСИМЕНКО А.С., ТИМОЧУКВ.В., АВТОМ€€НКО €.М. ДУ «1нститут травматологи та ортопеда НАМН Украни», м. Ки/в
Сучасний шдхщ до ендопротезування кульшового та колшного сугло&в при ix одночасному ураженш у хворих на ревматоТдний артрит
Вступ. За тяжтстю ураження суглоб1в ревматощний артрит (РА) не мае co6i р1вних серед шших захворювань опорно-рухово! системи. При цьому жшки хворшть у 2—4 рази частше, нiж чоловiки. Поширенють ревматоидного артриту серед жшок становить 0,2—0,4, а серед чоловшв — 0,1—0,2 випадку на 1000 населення на рш Захворювання найбтьш поширене в працездатно-му вод. Його тк припадае на 40—50 ротв. У чоловшв
цей показник поступово збтьшуеться, а тсля 70 ротв — зменшуеться. У жшок збтьшення захворюваност на ревматощний артрит спостер1гаеться тсля 30 ротв, досягаючи найбтьших показнитв у 45—75 ротв [1].
У структур! ревматоидного ураження суглоб1в на частку кульшових суглоб1в припадае вщ 29 до 50 % випадтв, при цьому патолопя, як правило, двоб1чна [2, 3]. Ураження колшних суглоб1в при ревматоидному артрита в1дм1чаються в 70 % випадках [4]. Ревматощ-не ураження суглоб1в мае швидкий та агресивний пе-реб1г, що спричиняе об'емну деструкцш не ттьки су-глобових тнщв, але й параартикулярних тканин вна-слщок авто1мунно! агреси та запалення. Через 5—8 ротв понад 50 % хворих втрачають працездатшсть, а 10— 12 % прикуп до л1жка та мають потребу в сторонньо-му догляд1 [3].
Близько 25 % хворих на ревмато1дний артрит мають одночасне ураження як кульшових, так i колiнних су-глобiв, що мае найпрший прогноз щодо подальшого розвитку захворювання та iнвалiдностi хворих. Тому поки що немае чгтких ршень, що робити з цими хво-рими, iз яких суглобiв починати ортопедичне лшуван-ня та яке саме ортопедичне л^вання обрати при од-ночасному ураженнi як кульшових, так i колiнних су-глобiв на пiзнiх стадiях захворювання. Усе це обумов-люе актуальнiсть даного дослщження.
Мета дослщження — покращити результати орто-педичного лiкування хворих на ревмато1дний артрит при одночасному ураженш кульшових та колiнних су-глобiв на пiзнiх стадiях захворювання.
Матер1али та методи дослдження. Пд нашим спо-стереженням перебував 31 хворий на РА з ураженням кульшових та колшних суглобiв, яким було виконано тотальне ендопротезування цих суглобiв (у кожного хворого прооперовано щонайменше один кульшовий та один колшний суглоб). Вiк хворих коливався вщ 18 до 72 роыв i в середньому становив 44 роки. Серед них було 5 чоловтв та 26 жшок. Цим хворим було виконано 85 оперативних втручань, 46 ендопротезувань куль-шового суглоба та 39 — колшного суглоба. Було вста-новлено ендопротези кульшового суглоба iз цемен-тним типом фiксацii — 18, безцементш — 25 та пбрид-ний (комбiнований) — 1. Колшш ендопротези у всiх випадках були iз цементним типом фiксацii.
В 11 випадках ендопротезувань хворi були з III стадiею захворювання, тобто фiброзним або ыстко-вим анклозом суглоба. У всiх iнших випадках — iз II стадiею, 3-ю фазою.
Результати та ¡х обговорення. Близько 20 роыв тому проф. С.1. Герасименко у своi'х наукових досль дженнях бiомеханiчно визначив кульшовий суглоб як «ключ до нижньоi' ынщвки» у хворих на РА при одночасному ураженш великих суглобiв нижньо! кiнцiвки [5]. На сьогодш ми дотримуемося цього правила, тобто при одночасному ураженш кульшового та колшного суглоба у хворих на РА та при потребi 1х хiрургiчного лшування на першому етат л^вання виконуемо ендопротезування кульшового суглоба. Другий етап лшу-вання, тобто ендопротезування колшного суглоба, на-магаемося виконати щонайшвидше, одразу пiсля нор-малiзацil лабораторних показникiв. У лiтературi зустрь чаеться поняття «ефект ендопротезування». Тобто шд час операци досягаються рекомендованi рухи в суглоба й дуже важливо 1х зберегти пiд час реабштаци в ранньому та пiзньому пiсляоперацiйному перiодi. Але контрактура в сушжному суглобi обмежуе рухи в опе-рованому суглобi та з часом призводить до рецидиву контрактури у ньому, що в цтому попршуе результати ортопедичного лшування.
Пiд час першого етапу лшування (ендопротезування кульшового суглоба) за наявшстю згинально! контрактури в колшному суглобi понад 20° проводилась редре-сацiя та укладка ынщвки в етапних гiпсових пов'язках, за неможливост редресаци накладки апарат Волкова — Оганесяна та розгинали колшний суглоб за йо-го допомогою.
На думку зарубiжних практикуючих ортопедiв, що займаються ендопротезуванням великих суглобiв, ан-ылоз у суглобi е протипоказанням до ендопротезування. Це пов'язано з тим, що дуже р!дко вдаеться досяг-ти згинання понад 40—60° у суглобi та вщновити силу м'язiв. На нашу думку, з цим можна погодитись у ви-падку ураження одного суглоба, коли пересування в просторi можна компенсувати за рахунок рухiв у iнших суглобах. Але ревмато'1дний артрит належить до си-стемних захворювань, i ураження деылькох суглобiв та наявнiсть анылозу можуть призвести до переходу хворого в першу групу швалщноста, тобто вiн потребува-тиме сторонньо! допомоги в повсякденному життi. За нашими спостереженнями та на думку вже пролшова-них нами хворих на РА, навпъ при згинанш 40—60° в оперованому суглоб^ що вважаеться в лiтературi не-задовтьним або умовно задовiльним результатом ендопротезування якогось одного певного суглоба, за рахунок того, що хворий починае пересуватись самостш-но, може ходити, вставати, шдати та лягати без сторонньо! допомоги, що до цього вш робити не мн, у щло-му результати ортопедичного л^вання можна вважа-ти добрими, тобто оцшка результат л^вання одного суглоба та оцшка результапв лiкування хворого в щ-лому за рахунок сумацй' об'ему рух^в у кульшовому та колшному суглобах можуть значно вiдрiзнятися.
Таким чином, як показали нашi спостереження, щодо хворих на ревмато'1дний артрит мае юнувати особливий шдхщ до ендопротезування кульшового та колшного суглоба при !х одночасному ураженш.
Вивчення вщдалених результатiв лiкування в термш вiд 1 до 3 роыв показало, що у 25 хворих були добрi результати та в 6 — задовтьш, незадовтьних результат не спостерiгались. Задовтьш результати були у хворих iз III стадiею захворювання.
Висновки
1. Нашi спостереження показали, що при одночасному ураженш кульшового й колшного суглобiв у хворих на ревмато'1дний артрит ендопротезування слт розпочинати з кульшового суглоба.
2. При наявност згинально! контрактури в колшному суглобi необхiдно одночасно розпочати заходи з l! усунення шляхом редресаци, накладання етапних гш-сових пов'язок чи апарата Волкова — Оганесяна, що е подготовкою до другого етапу лшування — тотального ендопротезування колшного суглоба.
3. Час мiж операщями кульшового та колшного суглоба мае бути найкоротшим, але з урахуванням лабораторних показниыв, щоб не втратити «ефект ендопротезування».
Список лтератури
1. Коваленко В.Н., Борткевич О.П., Зупанец И.А. Вторичный остеопенический синдром при ревматических заболеваниях // Корж Н.А., Поворознюк В.В., Дедух Н.В., Зупанец Н.А. Остеопороз: эпидемиология, клиника, диагностика и лечение. Золотые страницы. — 2002. — С. 380-410.
2. Гайко Г.В. Стан ендопротезування в Украш та перспек-тиви його розвитку // Тотальне й рев1зшне ендопротезування великих суглоб1в: Мат-ли наук.-практ. конф. з мiжнар. участю (Льв1в, 2—4 жовт. 2003 р.). — Ки!в — Льв1в, 2003. — С. 3-7.
№ 3 (15), 2014
www.mif-ua.com
77
3. Лоскутов А.Е., Алмаз Л.М., Синегубов Д.А. Тотальное эндопротезирование тазобедренного сустава при ревматических заболеваниях // Materialele Congresului V A Ortopezilor-Traumatologilor Din República Moldova. — Chisinau, 2001. — P. 314-315.
4. Герасименко С.И, Скляренко Е.Т., Полулях М.В. и др.
Ревматоидное поражение коленного сустава // Библиотека практикующего врача. — К., 2004. — 140 с.
5. Герасименко С.1. Комплексне ортопедичне лжуван-ня хворих на ревматощний артрит з ураженням нижшх юн-щвок: Дис... д-ра мед. наук: 14.01.20 / Укр. НД1ТО / Герасименко Сергш 1ванович. — К., 1997. — 291 с.
ДЗЯКГ.В., СИМОНОВА Т.А., ГЕТМАНМ.Г. ГУ «Днепропетровская медицинская академия МЗ Украины», г. Днепропетровск
Комплексное лечение остеоартроза у больных старших возрастных групп с кардиоваскулярной патологией
Актуальность проблемы обусловлена широкой распространенностью остеоартроза (ОА) и ранней инвалидизацией больных. Наиболее часто ОА сочетается с артериальной гипертензией, атеросклерозом, ишемической болезнью сердца, что приводит к возрастанию вероятности развития нежелательных эффектов терапии в результате нерационально назначенного лечения.
Цель исследования: изучить сравнительную эффективность и безопасность схемы лечения комбинации высоких доз витаминов группы В (тиамина мононитрат (В1) 200 мг, пиридоксина гидрохлорид (В6) 50 мг, цианкобаламина (В12) 1 мг и пластыря с действующим веществом диклофенак в сравнении с монотерапией пластырем, содержащим диклофенак, у пациентов с ОА и сердечно-сосудистыми заболеваниями (ССЗ).
Материалы и методы исследования. В исследование включено 70 пациентов в возрасте 50—75 лет, разделенных на группы:
— I группа (п = 34) — применяли пластырь с действующим веществом диклофенак по схеме 1 пластырь 1 раз в день в течение 20 дней;
— II группа (п = 36) — применяли пластырь, содержащий диклофенак, по 1 пластырю 1 раз в день в ком-
бинации с препаратом, содержащим высокие дозы витаминов группы В (тиамина мононитрат (В1) 200 мг, пиридоксина гидрохлорид (В6) 50 мг, цианкобаламина (В12) 1 мг) по 1 таблетке 2 раза в день в течение 20 дней.
Использовалась стабильная медикаментозная терапия ССЗ. Критерии эффективности лечения: общее клиническое обследование, общий анализ крови, кре-атинин, общий билирубин, АлТ, АсТ, Rо-графия коленных суставов, объем движений в коленных суставах (сгибание), индекс Лекена, шкала WOMAC, визуально-аналоговая шкала, тест 6-минутной ходьбы.
Результаты исследования. Отмечена положительная динамика функционального состояния опорно-двигательного аппарата в обеих группах пациентов: I группа — 76,6 %, II группа — 86,7 %. Более выраженный эффект отмечен во II группе пациентов. За период лечения снизилась потребность в приеме нестероидных противовоспалительных препаратов (НПВП). Ухудшение кардиоваскулярного статуса не наблюдалось.
Выводы. Исследование выявило эффективное влияние комбинации препаратов — трансдермальный пластырь, содержащий диклофенак, в сочетании с высокими дозами витаминов группы В — на течение ОА у пациентов с ССЗ. Местное применение НПВП предполагает преимущество в виде местной доставки препарата к тканям с более низким количеством системных побочных действий. Сочетание пластыря и витаминов группы В показало более высокую эффективность лечения, минимальный риск возникновения побочных эффектов.
ЖУЛКЕВИЧ 1.В., ЯВОРСЬКА Ю.В.
ДВНЗ «Терноп'льськийдержавниймедичнийунверситет ím. 1.Я. Горбачевського МОЗ Украни»
Особливосп структурно*! перебудови кктковоТ тканини в чоловшв Í3 лiмфомою Ходжкша на фот хiмiотерапевтичного лшування
Вступ. Bрaxовyючи значний поступ y л^ванш лiм-фоми Ходжкша (ЛХ) та, вщповщно, зростання показниыв 5^чного виживання в дано! категорй' пaцieнтiв (свгговий показник — 96 %, в Украш — 71 %) [1], усе частше розглядaeться питання вiддaлениx наслщыв системно! терапй', ïx вчасного виявлення та належно! корекцй'. Варто зазначити, що явище вторинно! остео-пенй' та остеопорозу в пaцieнтiв iз лiмфомою Ходжы-на на фош ускладнень iз боку шшж оргашв та систем (вторинш новоутворення, серцево-судинш зaxворю-вання) часто зaлишaeться недiaгностовaним, незважа-ючи на потенцшний негативний вплив на яысть жит-
тя тaкиx пaцieнтiв. Втрата ыстково!' мiцностi i, як на-слiдок, виникнення мaлоенергетичниx переломiв, що донедавна вважались проблемою здебтьшого жшочо!' стaтi, виявились не менш актуальним питанням y чо-ловшв рiзниx вiковиx груп, xочa пaтофiзiологiчне тд-Грунтя ïx виникнення рiзне [2].
Мета: методом вiртyaльноï бюпсй' дослiдити дина-мiкy стрyктyрниx змш ыстково!' тканини (KT) y чо-ловiкiв iз ЛХ на rai полixiмiотерaпевтичного лшуван-ня (ПХT), виявити основш фактори, що визнача-ють змши трабекулярно!' частини ыстково!' тканини
(ГЧет).
Мaтерiaли i методи. Для денситопстоморфоме-тричного aнaлiзy TЧKT xребцiв грудного вiддiлy на да-агностичному етaпi та пiсля завершення ПХT вико-ристано комп'ютернi томограми 12 чоловшв iз ЛХ (се-реднш вiк — 37,36 ± 4,09 року). Був здiйснений роз-подт за стaдieю згiдно з клaсифiкaцieю Ann Aгboг y модифiкaцiï Cotswold's (II — 45,5 %, III — 36,4 %, IV — 18,1 %), за пстолопчними формами ЛХ та наяв-
