CC BY
6
Вкник Нацюнального унiверситету «Льв1вська полггехшка». Серiя: «Юридичш науки» № 4(28), 2020
УДК 340.1
Тарас Гарасимiв
Нащональний унiверситет «Львiвська полтохшка», Навчально-науковий 1нститут права, психологи та шновацшноi осв^и, доктор юридичних наук, професор, заступник директора з науково! та мiжнародноi дiяльностi, професор кафедри теорп, ютори та фшософи права
Garasumiv_@ukr.net https://orcid.org/0000-0002-4627-4774
СУЧАСН1 КОНЦЕПТИ ОСМИСЛЕННЯ ФЕНОМЕНУ «ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПШЬСТВА»
http://doi.org/10.23939/law2020.28.031
©Гарасим1в Т., 2020
У статл на основi значного масиву джерельноТ бази як в^чизняноТ, так i зарубiж-ноТ проаналповано сучаснi концепти щодо осмислення феномену «громадянського суспшьства». Зокрема, здшснено спробу систематизацп та класифжацп дослiдницьких пщ-ходiв до розумшня змiсту, закономiрностей формування й розвитку громадянського сус-пiльства в сучасному св^овому та украТнському науковому дискурсь Вiдтак, можна виокремити як м^мум сiм вiдносно самостiйних дослiдницьких пiдходiв й багато бшь-ше спроб синергетичного поеднання рiзних з них у певних авторських комбшащях. До самостшних пiдходiв треба вiднести, насамперед формально-правовий, шституцшний, глобалiзацiйний, просторово-цiннiсний, комушкацшний, д1яльн1сний та кейс-стадi.
Запропонована класифжащя дослiдницьких пiдходiв до осмислення феномену громадянського суспшьства у сучасному науковому дискурс дае можливiсть сфокусува-ти увагу у межах певного пщходу на тих чи ¡нших iнституцiйних, процедурних, цшшс-них, дiяльнiсних, комушкацшних тощо характерологiчних властивостях й особливостях громадянського суспшьства, щоб у подальшому синергетично опрацювати узагальнюю-чi науковi пропозицп щодо його розвитку.
Ключовi слова: громадянське суспiльство; державна влада; сощум; формально-правовий пiдхiд; просторово-цшшсний пiдхiд; iнституцiйний пiдхiд; просторово-цшшсний пiдхiд; глобалiзацiйний пiдхiд; д1яльн1сний пщхщ; комуи1кац1йний пiдхiд.
Постановка проблеми. Проблема осмислення змюту, закономiрностей формування та розвитку громадянського суспшьства вщ «гегелiвськоro» часу до сьогоднi постiйно знаходиться у фокус фiлософського, соцieтально-полiтичного та правового наукового дискурсу. Ниш ця проблематика набувае дедалi бiльшоi актуальности як слушно стверджуе британський публщист Едвард Лукас у третьому тисячолiттi громадянське суспiльство отримуе визнання елементу мщного базису пол> тично! системи, навт бiльш вагомого нiж вшьш вибори, позаяк породжуе феномен «громадянсько].' вiдповiдальностi» [1, с. 135]. Особливу роль громадянське суспшьство вiдiграе в перехщних суспшьст-
вах, це яскраво показали поди 2014 р. в Укра1ш, коли громадянське суспшьство виступило рушш-ною силою й вирiшальним пол^ичним суб'ектом, що обумовив початок революцшних дiй та оста-точне повалення злочинного режиму. Трагiчнi поди показали, що практика розвитку украшського громадянського суспiльства значно випереджуе його наукове осмислення та тлумачення навiть попри численш науковi працi, що публшуються з моменту незалежностi Украши.
Вищеозначене актуалiзуе нове звернення до проблеми теорп та практики становлення i розвитку громадянського суспiльства, щонайменше, в аспектi визначення сучасних концептуальних засад осмислення дефшщп «громадянське суспшьство».
Аналiз дослiдження проблеми. Як нами зауважувалося, упродовж останнiх десятилiть знач-на увага дослiдникiв звернена до рiзних аспектiв формування, становлення й розвитку громадянського суспшьства. Зокрема, необхщно вирiзнити значний науковий доробок зарубiжних вчених, а саме Дж. Александера, Х. Анхайера, Е. Внук-Липинського, Ф. Каваторти, В. Перес-Даса, М. Глацiуса, Д. Льююа, С. Салменшем^ А. Селiгмана, М. Ховарда, Х. Шекшельгша.
В Укра1ш також публшуються цiкавi науковi розвiдки щодо проблематики громадянського суспшьства С. Барматово!, О. Бшоусова, М. Бублiя, М. Владимирова, С. Гетьмана та А. Мерника, Л. Гонюково! та Ю. Горбаня, В. Дорошенка, С. 1щук, О. Кармазшо!, С. Косiнова, П. Кузьмша, О. Лотюк, А. Мацюка, А. Мiхненка та М. Месюка, Л. Новоскольцево!, О. Пухкала, О. Радченка, М. Розумного, О. Рокицько!, С. Соляра, М. Требша, С. Третяк, К. Трими, Д. Чумакова. Отже, у цш статп ми спробуемо, опираючись на науковий доробок вищезазначених вiтчизняних та захщно-европейських вчених, узагальнити сучасш концепти щодо осмислення феномену «громадянського суспшьства».
Метою статт е визначення сучасних концеппв щодо осмислення феномену «громадянського суспшьства» в св^овому та украшському науковому дискурса
Виклад основного матерiалу. Як слушно зазначае Х. Анхайер, у свт дотепер не iснуе загаль-ноприйнятих адекватних концептуальних й методологiчних констант щодо осмислення громадянського суспшьства [2, с. 8], що цшком тдтверджуеться оглядом низки наукових публшацш. Це не е дивним, позаяк концепт «громадянського суспшьства», як, зрештою, й концепт «демократа» е настшьки широким, що доволi складно його вмютити у межi будь-яко! цшсно! науково! доктрини чи парадигми. Тому доводиться констатувати, що концепщя громадянського суспшьства й дотепер залишаеться нерозвинутою, а И застосування - вузькоприкладним [3, с. 43].
Втiм, не можна заперечувати значно! кшькосп доволi грунтовних фахових наукових розвiдок з проблематики громадянського суспшьства, його структури, функцш, механiзмiв взаемодп та впливу на процеси розвитку окремих держав i людства в цiлому. На нашу думку, в науковому дискурс осмислення ролi та значення громадянського суспшьства для сучасно! цившзацп можна виокремити як мшмум сiм вщносно самостiйних дослiдницьких пiдходiв й багато бшьше спроб синергетичного поеднання рiзних з них у певних авторських комбшащях. До самостiйних пiдходiв треба вщнести, насамперед формально-правовий, iнституцiйний, глобалiзацiйний, просторово-цiннiсний, комунiкацiйний, дiяльнiсний та кейс-стадь
Формально-правовий пiдхiд е юторично одним з найдавнiших, що мае радше регламентую-чий характер й концентруе увагу на законодавчо визначених засадах формування громадянського суспiльства, унормування правових процедур його функцiонування, рiзновидiв дiяльностi, прав та обов'язюв окремих оргашзацш, iнститутiв та iндивiдуумiв як представниюв громадянського суспiльства. У межах цього тдходу працюють правники, якi переконаш, що успiшне становлення громадянського суспшьства передуем залежить вiд якосп правового регулювання. Як зауважуе С. Третяк
«ниш Конститущя Украши не мютить i згадки про громадянське суспшьство, що негативно вщби-ваеться на процес формування цього суспiльства» [4, с. 22]. У Конституцп Украши прямо не вжи-ваеться термш «громадянське суспiльство», що е правовим упущенням у контекстi теорii сучасного укра'нського конституцiоналiзму.
Як наголошуе О. Лотюк, «в Украiнi вiдсутнiй ч^кий механiзм конституцiйно-правового ре-гулювання дiяльностi як недержавних суб'ектiв громадянського суспшьства, так i 1'х взаемодп з органами державноi влади, а саме: законодавчо визначеноi чiткоi та послщовно! характеристики суб'ектного складу та шститу^в громадянського суспiльства; ефективноi системи регулювання конституцiйно-правових вiдносин iнститутiв громадянського суспшьства i державного апарату; стабiльних i чiтких юридичних iнструментiв i процедур взаемодп iнститутiв громадянського суспшьст-ва i держави, якi забезпечують баланс 1'х iнтересiв» [5, с. 39]. Згiдно з позицею вченоi, саме нормами конституцшного права закладаеться правовий фундамент ефективноi побудови та розвитку громадянського суспшьства.
Зауважимо, що прихильниюв формально-правового пiдходу досить часто критикують через його суттеву обмежешсть, позаяк неможливо передбачити жодним законом ус форми самооргаш-заци громадян та аспекти життедiяльностi громадянського суспшьства [6, с. 200].
1нституцшний тдхщ акцентуе увагу на системi шститупв громадянського суспiльства, 1'х ви-никненш та функцiонуваннi, взаемодп мiж собою й шшими суб'ектами життедiяльностi сощуму. Так, М. Бублiй застосовуючи шституцшний пiдхiд стверджуе «початковим й визначальним елемен-том громадянського суспiльства е шдивщуум, а похiдним - утвореш ним соцiальнi iнститути. Ко-жен iндивiдуум бере участь у правовщносинах всерединi громадянського суспiльства як самостш-ний суб'ект, член сiм'i, член або ж учасник громадського об'еднання, частина соцiальноi групи. Проте, громадянське суспшьство передбачае дiяльнiсть iндивiдуума бшьшою мiрою в межах того чи шшого об'еднання в залежностi вщ його iнтересiв й потреб» [7, с. 131]. Яскравим свщченням шституцшного пiдходу е позицiя Л. Новоскольцевоi, яка стверджуе, що «громадянське суспшьство здшснюе вплив на прийняття владних рiшень за допомогою лише системи шститупв й оргашзацш-них структур, котра юнуе в кожному суспшьствЬ» [8].
Втiм е вченi, яю вбачають у громадянському суспiльствi «позашститущональний феномен», що передбачае собою «особливу характеристику людського суспiльства й державних iнституцiй з позицiй рiвня розвитку зршосп [3, с. 42]. З таких позицш можна говорити про просторово-цiннiсний пiдхiд, коли громадянське суспшьство радше виступае як певний просторовий феномен -соцiетальний проспр людсько! життедiяльностi з характерним йому набором фундаментальних та iнструментальних (операщональних) цiнностей, у межах яких формуються полiтична, правова, економiчна системи суспшьства, система державного (ширше - публiчного) управлiння тощо. На пiдтримку такоi позиц^ виступае С. Соляр, характеризуючи громадянське суспiльство «не станом, а певною сферою сощуму, що юнуе поряд з державою, в^м окремо й незалежно вщ неi, в якш реалi-зовуються щоденнi штереси громадян або 1'х об'еднань, охоплюе сощально-оргашзоваш структури, що функцiонують на основi розвинутих полiтичних, економiчних та духовних вiдносин й, взаемо-ддачи з державою (чи вступаючи з нею в суперечшсть), вбезпечують узгодження рiзноманiтних iнтересiв iндивiдуумiв, реалiзацiю громадянських прав й свобод» [9, с. 933].
Аналопчною е позицiя С. Барматово!, яка розкривае громадянське суспшьство як «символiч-не поле, набiр соцiальних iнститутiв, практик та цшностей, що охоплюе комплекс основних соще-тальних характеристик й параметрiв життедiяльностi, вiдокремлене вiд держави i е самооргашзова-ним» [10, с. 27]. На основi просторово-цiннiсного пiдходу держава виконуе другорядну (похiдну) роль вщ громадянського суспiльства й визнаеться, що «державна влада постае лише в результат суверенних прав та володiе повноваженнями тiльки в межах, визначених народом зпдно демократично! процедури» [11, с. 51].
Глобалiзацiйний тдхвд е одним iз варiантiв просторово-цiннiсного з пею вiдмiннiстю, що тут йдеться вже не про окремi державою окреслеш сфери соцiуму, а власне про глобальну соцiетальну сферу - всесв^ньо унiверсальний континуум, який здiйснюе оргашзацшний, цiннiсний i навiть дiяльнiсно-процедурний вплив у найвщдалешших мiсцях земно! кул^ у рiзних за формою державного устрою та режимами державах. Для всебiчного осмислення тако! моделi громадянського сус-пiльства, звертаю увагу М. Требш, «важливо зрозумiти систему його цшностей, пiдстави державного устрою, ставлення до часу та простору, сприйнятливють до технiчного прогресу i таке iнше. Захiд надае прiоритет цiнностям особистостi, розвитку, вшьно! побудови держави на засадах доб-ровiльного об'еднання економiчно самостiйних суб'екпв у великi територiальнi спiльностi, визна-чаеться прогресом у сферi науки та технологш» [12, с. 165].
В контекст такого розумiння вчений К. Трима зазначае, що «тд впливом глобалiзацi! громадськi органiзацi! в Укра!ш набувають нових органiзацiйних форм дiяльностi та досвiду функцiонування у глобальних мережах. Процес штернетизацп дiяльностi органiзацiй уможлив-люе виникнення нових механiзмiв громадсько! мобiлiзацi!. Мiсце укра!нських громадських об'еднань в глобальних суспшьних процесах об'ективно залежить вiд подальшого розвитку самих укра!нських оргашзацш та вiд позицi! держави, яка створюе умови для дiяльностi «третьо-го сектору» [13, с. 99].
Дiяльнiсний пiдхiд, акцентуе увагу на пол^ичнш i соцiальнiй дiяльностi оргашзацш та шди-вiдуумiв громадянського суспшьства, !х взаемодi! iз органами публiчно! влади й бiзнес-структу-рами. Вщтак, М. Требiн визначае основнi напрямки !х роботи: насамперед, участь громадських оргашзацш у контрольнш дiяльностi щодо державно! влади; виконання правозахисно! та сощально! функцiй; захист природного середовища; участь у прийнятп полiтичних / державних ршень та в дорадчих органах; проведення незалежних аналiтичних дослщжень; органiзацiя акцiй протестiв тощо [12, с. 162].
Аналопчною е позищя Л. Гонюково!, яка зазначае «сучасна проблема укра!нського сус-пiльства полягае в тому, щоб обновити громадсьюсть як шститущю, яка свiдомо лептимуе та контролюе владу, вiдродити вщмшшсть й рiвновагу мiж державою i громадянським суспшьст-вом, а значить й рацюнальний контроль над управлшськими iнституцiями» [14, с. 509]. Дослщ-ник С. Косiнов також вважае, що головну роль у здшсненш громадського контролю безумовно необхщно визнати за громадянським суспшьством. Разом з тим вчений зазначае, що «рiвень реалiзацi! цiе! функцi! залежить вщ ступеня зрiлостi громадянського суспiльства, розвиненост його демократичних iнститутiв» [15, с. 9].
Насправд^ iдеалiзувати взаемодiю шституцш громадянського суспiльства та держави не варто, позаяк ефективнш взаемодi! оргашв публiчного управлiння iз громадськiстю перешко-джають не тiльки iнерцiя з боку державних службовщв, посадових ошб мiсцевого самовряду-вання й службовщв оргашв мюцевого самоврядування, своерiдна iмiтацiя ними дiалогу iз iнсти-тущями громадянського суспiльства, але й низький професшний рiвень експертно! спiльноти, що веде до недостатньо! спроможностi громадськосп протистояти протиправним дiям посадов-щв» [16].
До того ж, взаемодiя держави та громадянського суспiльства може бути не лише партнерсь-кою i рiвноправною, проте й однобiчно спрямованою i манiпулятивною. Так, А. Мiхненко застерi-гае, що ниш ми е свщками пiдмiни дiалогових форм взаемодi! мiж владою й шститутами громадянського суспiльства на одностороннш манiпулятивний вплив владних шституцш на суспшьну свiдомiсть. Певний перехщ вiд дiалогово! комунiкацi! до маншуляцп суспiльною свiдомiстю стае досить небез-печним деструктивним чинником у процеш розвитку громадянського суспiльства, позаяк здшсню-еться латентна трансформацiя громадянського суспшьства у суспшьство масове, котрим набагато легше керувати [17, с. 6-7].
Продовжуючи таю мiркування О. Рокицька зауважуе, що конструктившшою е така пози-щя суб'екпв громадянського суспшьства, яка допускае спiвпрацю, партнерськi стосунки з органами державно! влади. Так, здшснення партнерських стосункiв мiж владою та суспшьством реалiзовуеться шляхом участ громадських органiзацiй у вирiшеннi найважливших соцiальних проблем. Дослiдниця виокремлюе таю форми взаемодп громадських органiзацiй iз владними структурами:
- вираження iнтересiв сощуму (у виглядi громадянських iнiцiатив, декларацш, вимог);
- надання iнформацiйних й консультацшних послуг органам влади;
- здшснювання квалiфiкованого контролю щодо прийняття органами влади рiшень та !х ви-конання;
- формування кадрового потенщалу (резерву) для управлiнських структур [18, с. 82].
Комушкацшний пiдхiд, виступае одним iз видiв дiяльнiсного iз особливим акцентом на
визначальну роль комушкативно! взаемодi! та iнформацiйного обмшу як домiнант сучасностi, що й дае нам тдстави для виокремлення цього тдходу у самостiйний. Сьогодш, коли у свiтi вщбуваеть-ся тотальне й прискорене формування шформацшного суспiльства, комунiкацiя та iнформацiя стають водночас i могутнiм ресурсом влади, i джерелом духовних та матерiальних благ, i важливим iнструментом формування та реалiзацi! державно! (ширше - публiчно!) полiтики. Як слушно зауважуе Д. Чумаков «очевидним стае те, що становлення демократi! та розширення свободи людини здобуваються не тшьки на рiвнi встановлення вщповщно! правово! та iнституцiйно! сфери i визна-чення етнiчно! та нацюнально! свiдомостi, вкрай важливим чинником е функцюнування дискурсив-них практик й пов'язаних з ними процесiв мислення, суспiльних взаемовiдносин, комунiкацiй» [11]. Не випадково й знаний дослiдник В. Дорошенко визначальним принципом функцюнування здорового громадянського суспшьства вважае свободу вираження поглядiв, свободу шформацп та право на !! отримання [19, с. 223].
У контекст такого тдходу С. Гетьман аналiзуе громадянське суспiльство як вiдкрите соцiальне утворення, в якому абсолютно забезпечуються свобода слова, гласшсть, доступ до шформаци ^зного роду), широкий та постшний обмiн освiтнiми, iнформацiйними технологiями з шшими кра!нами, наукове i культурне сшвроб^ництво зi зарубiжними державними та громадськими орга-нiзацiями, сприяння дiяльностi iноземних i мiжнародних об'еднань вщповщно до принципiв й норм мiжнародного права [20, с. 8].
Кейс-стащ як науково-практичний пiдхiд передбачае тюний взаемозв'язок теорi! та практики прикладного аналiзу. Нинi вiн е надзвичайно популярним у захiдноевропейськiй дослiдницькiй дiяльностi. Позаяк допомагае анатомувати i науково штерпретувати конкретнi полiтичнi подi! та явища в окремих державах, виокремлювати особливосп й закономiрностi, робити певш штерполя-цi! i витлумачення, яю не окресленi у теоретичних викладках. У формi кейс-стадi опублiковано сучасш збiрки порiвняльних мiждержавних дослiджень, зокрема громадська дiяльнiсть представни-кiв громадянського суспшьства в умовах авторитарних режимiв дослiджена Ф. Каватортою [21]; роль пол^ичних та культурних контекстiв на розвиток громадянського суспшьства визначили М. Глащус, Д. Лью!с та Х. Шеюнельгша [22]; перспективи взаемодi! ринкових суб'екпв господа-рювання з шститущями громадянського суспiльства визначив В. Перес^ас [23].
Саме з позицi! кейс-стащ М. Розумний слушно стверджуе, що «проект розбудови громадянського суспшьства» поки що не може бути прямо пов'язаний iз жодним перюдом укра!нсько! неза-лежностi, позаяк вш був присутнiм у публiчнiй сферi радше як утопiчний бекграунд, що живився не так зв'язком iз дшсшстю, як своею максимальною вщдалешстю вiд не!. Концепт громадянського суспшьства здшснював роль риторично! конклюзi! до бшьшосп суспiльних дискусiй та прикривав стратегiчну невизначенiсть й смислову незавершешсть проекту укра!нського суспiльного реформу-вання як такого» [24, с. 6].
Висновки. Запропонована класифшащя дослщницьких пiдходiв до осмислення феномену громадянського суспiльства у сучасному науковому дискурс дае можливiсть сфокусувати увагу у межах певного тдходу на тих чи шших iнституцiйних, процедурних, цшшсних, дiяльнiсних, кому-нiкацiйних тощо характеролопчних властивостях й особливостях громадянського суспшьства, щоб у подальшому синергетично опрацювати узагальнюючi науковi пропозици щодо його розвитку. При цьому треба розумгга, що вщцаючи належне визначальним положенням теорiй захщних дослщни-юв, використовувати !х в сучаснiй укра!нськш суспшьно-полиичнш практицi необхщно обережно. Позаяк умови формування громадянського суспiльства в захщних державах й у нас ютотно вщмш-нi. Разом з тим, т ж захiднi вченi переконаш, що основи для позитивного розвитку громадянського суспшьства в Укра!ш юнують [1, с. 124].
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Lucas E. Freedom ragged march. Megachange: The World in 2050. Edited by Daniel Franklin & John Andrews. New Jersey : John Wiley & Sons, 2012. Рр. 126-149. 2. Anheier H. Civil Society: «Measurement, Evaluation, Policy». London: Taylor & Francis, 2013. 226 р. 3. Пухкал О. Г. Пошук природного шляху розвитку громадянського сустльства iмператив новггаьо! укра!нсько! держави. Теоpiя та практика державного управлтня. 2012. Вип. 4. С. 40-46. 4. Третяк С. М. Концептуальт засади реформування укра!нського громадянського суспшьства. BicHUK АкадемП адвокатури Украти. 2009. Вип. 2. С. 20-26. 5. Лотюк О. С. Конституцшно-правовий мехатзм формування та шдтримки шститупв громадянського суспшьства. Публiчне право. 2013. № 2. С. 37-42. 6. Блиспв Т. Класифжащя пiдходiв до розумшня концепту громадянського суспшьства в сучасному науковому дискурсг Публiчне управлтня: теоpiя та практика. 2014. Вип. 1. С. 199-205. 7. Бублш М. П. Основш характеристики взаемодп громадянського сустльства та держави. Актуальт проблеми державного управлтня. 2013. № 2. С. 129-137. 8. Новоскольцева Л. О. Демокрапя в громадянському сустльства аналiз моделi шститупв держави. Полiтологiчнi записки. 2013. № 7. URL: http: // nbuv.gov.ua / j-pdf / Polzap_2013_7_11.pdf (дата звернення: 01.09. 2020). 9. Соляр С. П. 1нститути громадянського суспшьства. Форум права. 2013. № 1. С. 933-938. 10. Барматова С. П. Громадянське сустльство в Укра!т: тенденци та загрози. Ринок пpaцi та зaйнятicть населення. 2012. № 1. С. 27-29. 11. Владимиров М. В. Державна влада в умовах розвитку громадянського сустльства. Актуaльнi проблеми державного упpaвлiння. 2013. № 2. С. 46-53. 12. Требш М. П. Сучасний стан громадянського суспшьства в Укршт: проблеми i перспективи. Укратський cоцiум. 2013. № 4. С. 161-174. 13. Трима К. А. Трансформацшт чинники украшського громадянського сустльства. Вюник Марiупольського державного утверситету. Сер. : Iсторiя. Полгголопя. 2012. Вип. 3. С. 91-100. 14. Гонюкова Л., Горбань Ю. Вплив громадсько-полп'ичних рухiв на розвиток громадянського суспшьства в Укра!т Гшея: науковий вюник. 2013. № 75. С. 508-510. 15. Косшов С. А. Контроль над публiчною владою як функцiя громадянського суспшьства. Юрист Украти. 2013. № 4. С. 5-10. 16. Кармазша О. О. Взаемодiя оргашв публiчного управлтня з громадсьшстю в контекстi розвитку громадянського суспшьства в Украшг Державне управлтня: теоpiя та практика. 2013. № 1. URL: http: // nbuv.gov.ua / j-pdf / Dutp_2013_1_30.pdf (дата звернення: 01.09. 2020). 17. Мiхненко А., Месюк М. Владш тститути та громадянське сустльство: дiалог чи манiпуляцiя суспiльною свiдомiстю? Вicнuк НащональноЧ академи державного управлтня при Пpезuдентовi Украти. 2009. Вип. 2. С. 5-12. 18. Рокицька О. Ю. Оргатзуюче значення державно! влади для формування громадянського суспiльства Нaуковi npaцi Чорноморського державного утверситету iменi Петра Могили. Сер.: Соцiологiя. 2012. Т. 177. Вип. 165. С. 76-82. 19. Дорошенко В. Деяш передумови та аспекти формування громадянського суспшьства в Укратськш державг Вicнuк Нaцiонaльноi академи державного уnpaвлiння при Пpезuдентовi Украти. 2012. Вип. 3. С. 221-226. 20. Гетьман £. А., Мерник А. М. Сучаст теоретико-правовi концепцп громадянського суспшьства. Юрист Украти. 2011. № 3 (16). С. 5-9. 21. Cavatorta F. Civil Society Activism Under Authoritarian Rule: A Comparative Perspective [ECPR studies in European political science]. New York, Routledge, 2013. 274 p. 22. Glasius M. Exploring Civil Society: Political and Cultural Contexts. Edited by Marlies Glasius, David Lewis, Hakan Seckinelgin - New York, Routledge, 2014. 224 p. 23. Markets and civil society: the European experience in comparative perspective. Edited by Victor Perez-Diaz. New York Oxford : Berghahn Books, 2014. 278 p. 24. Розумний М. М. «Громадянське сустльство» VS «полгшчна нащя». Стpaтегiчнi прюритети. 2013. № 2. С. 5-11.
REFERENCES
1. Lucas E. Freedom ragged march. Megachange: The World in 2050. Edited by Daniel Franklin & John Andrews. New Jersey : John Wiley & Sons, 2012. P. 126-149. 2. Anheier H. Civil Society: «Measurement, Evaluation, Policy». London: Taylor & Francis, 2013. 226 p. 3. Pukhkal O. H. Poshuk pryrodnoho shliakhu rozvytku hromadianskoho suspilstva imperatyv novitnoi ukrainskoi derzhavy. [Search for a natural way of development of civil society is an imperative of the modern Ukrainian state].Teoriia ta praktyka derzhavnoho upravlinnia. 2012. Vyp. 4. P. 40-46. 4. Tretiak S. M. Kontseptualni zasady reformuvannia ukrainskoho hromadianskoho suspilstva. [Conceptual principles of reforming Ukrainian civil society. Bulletin of the Academy of Advocacy of Ukraine]. Visnyk Akademii advokatury Ukrainy. 2009. Vyp. 2. P. 20-26. 5. Lotiuk O. S. Konstytutsiino-pravovyi mekhanizm formuvannia ta pidtrymky instytutiv hromadianskoho suspilstva. [Constitutional and legal mechanism of formation and support of civil society institutions]. Publichne pravo. 2013. No. 2. P. 37-42. 6. Blystiv T. Klasyfikatsiia pidkhodiv do rozuminnia kontseptu hromadianskoho suspilstva v suchasnomu naukovomu dyskursi. [Classification of approaches to understanding the concept of civil society in modern scientific discourse]. Publichne upravlinnia: teoriia ta praktyka. 2014. Vyp. 1. P. 199-205. 7. Bublii M. P. Osnovni kharakterystyky vzaiemodii hromadianskoho suspilstva ta derzhavy. [The main characteristics of the interaction of civil society and the state]. Aktualni problemy derzhavnoho upravlinnia. 2013. No. 2. P. 129-137. 8. Novoskoltseva L. O. Demokratiia v hromadianskomu suspilstvi: analiz modeli instytutiv derzhavy. [Democracy in civil society: an analysis of the model of state institutions]. Politolohichni zapysky. 2013. No. 7. URL: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/Polzap_2013_7_11.pdf (data zvernennia: 01.09. 2020). 9. Soliar S. P. Instytuty hromadianskoho suspilstva. [Institutes of civil society]. Forum prava. 2013. No. 1. P. 933-938. 10. Barmatova S. P. Hromadianske suspilstvo v Ukraini: tendentsii ta zahrozy. [Civil society in Ukraine: trends and threats]. Rynok pratsi ta zainiatist naselennia. 2012. No. 1. P. 27-29. 11. Vladymyrov M. V. Derzhavna vlada v umovakh rozvytku hromadianskoho suspilstva. [State power in the development of civil society]. Aktualni problemy derzhavnoho upravlinnia. 2013. No. 2. P. 46-53. 12. Trebin M. P. Suchasnyi stan hromadianskoho suspilstva v Ukraini:problemy iperspektyvy. [The current state of civil society in Ukraine: problems and prospects]. Ukrainskyi sotsium. 2013. No. 4. P. 161-174. 13. Tiyma K. A. Transformatsiini chynnyky ukrainskoho hromadianskoho suspilstva. [Transformational factors of Ukrainian civil society] Visnyk Mariupolskoho derzhavnoho universytetu. Ser. : Istoriia. Politolohiia. 2012. Vyp. 3. P. 91-100. 14. Honiukova L., Horban Yu. Vplyv hromadsko-politychnykh rukhiv na rozvytok hromadianskoho suspilstva v Ukraini. [The influence of socio-political movements on the development of civil society in Ukraine] Hileia: naukovyi visnyk. 2013. No. 75. P. 508-510. 15. Kosinov S. A. Kontrol nad publichnoiu vladoiu yak funktsiia hromadianskoho suspilstva. [Control over public power as a function of civil society]. Yuryst Ukrainy. 2013. No. 4. P. 5-10. 16. Karmazina O. O. Vzaiemodiia orhanivpublichnoho upravlinnia z hromadskistiu v konteksti rozvytku hromadianskoho suspilstva v Ukraini. [Interaction of public administration bodies with the public in the context of civil society development in Ukraine]. Derzhavne upravlinnia: teoriia ta praktyka. 2013. No. 1. URL: http: // nbuv.gov.ua / j-pdf / Dutp_2013_1_30.pdf (data zvernennia: 01.09. 2020). 17. Mikhnenko A., Mesiuk M. Vladni instytuty ta hromadianske suspilstvo: dialoh chy manipuliatsiia suspilnoiu svidomistiu? [Power institutions and civil society: dialogue or manipulation of public consciousness?]. Visnyk Natsionalnoi akademii derzhavnoho upravlinnia pry Prezydentovi Ukrainy. 2009. Vyp. 2. P. 5-12. 18. Rokytska O. Yu. Orhanizuiuche znachennia derzhavnoi vlady dlia formuvannia hromadianskoho suspilstva [Organizing importance of state power for the formation of civil society Scientific works of the Black Sea State University named after Petro Mohyla]. Naukovi pratsi Chornomorskoho derzhavnoho universytetu imeni Petra Mohyly. Ser.: Sotsiolohiia. 2012. T. 177. Vyp. 165. P. 76-82. 19. Doroshenko V. Deiaki peredumovy ta aspekty formuvannia hromadianskoho suspilstva v Ukrainskii derzhavi. [Some prerequisites and aspects of the formation of civil society in the Ukrainian state]. Visnyk Natsionalnoi akademii derzhavnoho upravlinnia pry Prezydentovi Ukrainy. 2012. Vyp. 3. P. 221-226. 20. Hetman Ye. A., Mernyk A. M. Suchasni teoretyko-pravovi kontseptsii hromadianskoho suspilstva. [Modern theoretical and legal concepts of civil society.]. Yuryst Ukrainy. 2011. No. 3 (16). P. 5-9. 21. Cavatorta F. Civil Society Activism Under Authoritarian Rule: A Comparative Perspective [ECPR studies in European political science]. New York, Routledge, 2013. 274 p. 22. Glasius M. Exploring Civil Society: Political and Cultural Contexts. Edited by Marlies Glasius, David Lewis, Hakan Seckinelgin - New York, Routledge, 2014. 224 p. 23. Markets and civil society: the European experience in comparative perspective. Edited by Victor Perez-Diaz. New York Oxford : Berghahn Books, 2014. 278 p. 24. Rozumnyi M. M. «Hromadianske suspilstvo» VS «politychna natsiia». ["Civil Society» VS «political nation"]. Stratehichni priorytety. 2013. No. 2. P. 5-11.
Дата надходження: 05.10.2020 р.
Taras Harasymiv
Institute law, psychology and innovative education Lviv Polytechnic National University Department of Theory, History and Philosophy of Law
Sc. D., Prof
MODERN CONCEPTS ON UNDERSTANDING THE PHENOMENON OF CIVIL SOCIETY
The article analyzes modern concepts of understanding the phenomenon of «civil society» on the basis of a significant array of source base, both domestic and foreign. In particular, an attempt was made to systematize and classify research approaches to understanding the content, patterns of formation and development of civil society in modern world and Ukrainian scientific discourse. Thus, we can distinguish at least seven relatively independent research approaches and many more attempts to synergistically combine different of them in certain authorial combinations. Independent approaches should include, first of all, formal-legal, institutional, globalization, spatial-value, communication, activity and case studies.
The proposed classification of research approaches to understanding the phenomenon of civil society in modern scientific discourse makes it possible to focus within a certain approach on certain institutional, procedural, value, activity, communication, etc. characteristics and features of civil society to further synergistic elaboration. regarding its development.
Key words: civil society; state power; society; formal legal approach; spatial-value approach; institutional approach; spatial-value approach; globalization approach; activity approach; communication approach.
