УДК 316.723(477.7)
Б. В. Слющинський,
Д. В. П1стилева
СУБКУЛЬТУРИ НАСЕЛЕННЯ УКРАШСЬКОГО ПРИАЗОВ'Я: В1Д МИНУЛОГО ДО СЬОГОДЕНЯ
Розглянуто та проанал1зовано субкультуру украгнського Приазов'я. Населения зазначеного регюну утворюють унтальний I специф1чний спос1б диференщаци культури, в яку вливаються своер1дн1 етнонацюнальн1 культурт утворення, що як за формою, так I за зм1стом в1др1зняються в1д пров1дно'г культурног традици, хоча I е генетичним продовженням останньог. У соц1ум1 регюну проявився св1й специф1чний спосгб диференцгацИ етнонацгональних культур, який вплинув на змгни, що вгдбулися у межах домтуючо'г культури, створив особливу форму оргатзаци людей, визначив сукуптсть норм I щнностей, як1 так чи Iнакше протистоять домтуючт традицтнт культур1 та Iнтерпретуються нею як «чужа, «негативна, така, що порушуе гг цтстсть».
Клю^о^^ слова: украгнське Приазов'я, субкультура, еттчна стльнота, багатокультуртсть, етос.
DOI 10.34079/2226-2849-2019-9-18-108-115
Субкультура украшського Приазов'я складаеться з окремих субкультур вщповщно'1 не тшьки сощально'1 чи демографiчноi групи, але i етнонацюнальних утворень, це - своерщний i специфiчний споаб диференщаци культури, в якш, разом з основною класичною тенденщею, юнують своерщш етнонацюнальш культурш утворення, що як за формою, так i за змютом вiдрiзняються вщ провщно'1 культурно'1 традицп, хоча разом з тим е прямим генетичним продовженням останньо'1. Вони репрезентуються не тшьки сво'1'ми суб'ективними прихильностями до певних соцiальних груп i культурних утворень, але цей прояв вщбуваеться завдяки народженню i проживанню на певнiй територп, 1хнш належносп до певно'1 нацюнально'1 чи етшчно'1 спiльноти, використання чи шшо'1 мови, дотримання певних традицiй, звичшв, норм поведiнки тощо. Тобто, населення украшського Приазов'я створюе досить строкату мозшку, яка вирiзняеться певними особливостями. Це i обумовлюе актуальнiсть обрано'1 теми дослiдження.
Мета статтi полягае у визначенш особливостей етнонацiональних утворень, яю проживають на територи украшського Приазов'я, 1'х взаемовiдносин та взаемовпливiв вiд минулого до сьогодення. Вщповщно до мети було сформульовано наступш завдання:
- дослiдити особливостi заселення регюну;
- дослщити як склад населення регюну вплинув на формування субкультури;
- визначити чинники впливу на переважання росшсько'1 мови в регюш;
- виявити чинники зростання етшчно'1 самосвщомосп громадян;
- визначити ставлення населення украшського Приазов'я до укра'шсько'1 культури.
Проблему етнонацюнальних вщносин дослiджували таю сучасш вченi, як: Л. Аза, А. Арсенко, В. Королько, О. Резшк, А. Ручка, В. Степаненко, В. Чигирин та ш. Слщ зазначити, що порушена проблема в регюш украшського Приазов'я дослщжена
недостатньо, хоча, на нашу думку, вона е досить актуальною, адже етнонащональний склад населення, iсторiя заселення регюну, полiтичнi та економiчнi аспекти впливають на специфiку мiжкультурноi комушкацп i створення в регюш своерiдного «приазовського типу» суспiльного етосу.
Як показують, проведенi автором, соцюлопчш дослiдження, субкультура населення украшського Приазов'я мае сво'1 особливостi. Звичайно, вона е штегрованим сегментом титульно'1' культури украшського суспiльства, але значно вiдрiзняеться вiд культури спiльнот iнших областей Украши. У соцiумi регiону проявився свш специфiчний спосiб диференщацп етнонацюнальних культур, який вплинув на змши, що вiдбулися у межах домшуючо'1' культури, створив особливу форму оргашзацп людей, визначив сукупнiсть норм i цiнностей, якi так чи шакше протистоять домiнуючiй традицiйнiй культурi та штерпретуються нею як «чужа, «негативна, така, що порушуе 1! цшсшсть». Таких ознак субкультура Приазов'я набула тд впливом багатьох чинникiв, зокрема багатокультурносп. Звичайно, говорити про те, що вс 104 нацiональностi та етноси, як проживають на данш територп, мають вагомий вплив на специфшу субкультури не доводиться, тому що 1х вплив не однозначний. Найбшьшими етнонацiональними угрупованнями е украшщ, росiяни, греки, бiлоруси, вiрмени, евре!', болгари, iншi нараховують сотнi, десятки та одинищ. Як, скаж1мо, можуть вплинути на субкультуру регюну таю етнонащональш представники, як вепси (1 чол.), голландщ (1 чол.), коряки (1 чол.), iжорцi (1 чол.), курди (1 чол.), непдальщ (1 чол.), ногайщ, перси, рутульцi, ханти, чуванщ та iн., чисельнiсть яких теж дорiвнюе 1. Навiть т етноси, кiлькiсть яких налiчуе вщ 2 до 100 чоловiк, розчиняються у великiй кiлькостi представникiв шших нацiональностей i суттевого впливу на сощум не мають, 1м навт важко зберегти свою нацiональну першооснову - мову, не говорячи вже про традици, релiгiю чи щось iнше. Сюди вiдносяться австрiйцi (2 чол.), англшщ (2 чол.), долгани (2 чол.), даргинщ (3 чол.), адигейщ (3 чол.), кримськi татари (4 чол.), кабардинщ (5 чол.), юпанщ (5 чол.), калмики (7 чол.), швхи (7 чол.), чи, скажiмо, ненцi (13 чол.) або естонщ (42 чол.).
Субкультури характеризуються не тшьки етнiчною належнiстю, релшею, рiвнем культури чи особливостями розселення тощо, але i обов'язковими спробами формування власного св^огляду (вiдчуття собiвартостi), опозицiйного (не завжди ворожого) до свггогляду iнших соцiальних груп чи поколшь, i своерiдними манерами поведшки, стилями одягу i зачiски, формами проведення дозвшля i т. ш. Цi спроби формуються пiд впливом «наданих можливостей» владними структурами i «сiянням сприйняття» iнших етносiв. Як вщомо з практики, в СРСР i тогочаснiй Украiнi зберiгалися нездоланш за того режиму вiдмiнностi мiж формально задекларованим i реальним статусом етшчних спiльнот. Адже на особистюному рiвнi нацiональнiсть в Радянському Союзi була iнституцiолiзована. Однiею з форм такох iнституцiалiзацii стала паспортна система, що документувала нащональшсть кожного громадянина як незмшну характеристику особи, визначену 1й вiд дня народження. Така практика, з одного боку, поеднувала засоби та технологи, спрямоваш на недопущення згуртування рiзних етнiчних спшьнот в межах однiеi республiки у едине цше [1, с. 593]. З другого боку, паспортне закршлення етнiчноi належностi громадянина дозволяло владi застосовувати своерiдний метод «нерiвного розподшу довiри» мiж рiзними етносами (обмеження вступу у ЗВО, зайняття керiвних посад, отримання паспортiв тощо). Сюди можна вщнести евреiв, грекiв, мордвишв, корейцiв i т. д., ^ звичайно, селян. Таким чином, створювалися ситуацп фактичноi нерiвностi реальних пол^ичних i соцiальних можливостей представникiв рiзних етнонацiональних спiльнот, що стимулювало серед них взаемну недовiру. За лаштунками декларованоi рiвноправностi була вибудована
iерархiчна етнополiтична вертикаль, щаблi яко'1 етноси обiймали не тшьки вiдповiдно до свое'1 демографiчноi та соцiально-економiчноi ваги, а й зпдно зi ступенем довiри, виявлено'1 до них режимом [2, с. 79-82].
В укра'нському Приазов'1 це найбшьш наочно засвiдчувала ситуацiя з греками, шмцями та евреями [3, с. 99-140]. До евре'Хв влада навт не надто приховувала свою упереджешсть [4, с. 41-51]. Це призводило, у першу чергу, до втрати свое'1 мови, а зрештою, евре'1 почали соромитися свого етнонацiонального походження i намагалися змiнювати нацiональнiсть та прiзвища. Частiше за все для цього створювалися змшаш шлюби, що спричинило високий рiвень урбашзацп i вiдповiдну мiському штибовi життя демографiчну поведiнку - орiентацii на малод^ну мiську сiм'ю, а звiдси: асимшящя як наслiдок акультурацп в змшаних шлюбах, i, безперечно, зростання мграцп в кордонах СРСР та емграцп за його межi. Подiбне ставлення у Приазов'1 було i до грецького етносу. Така ситуащя фактично дшила нацiональностi на «основнi» та «другорядш, що не сприяло розвитку нащональних культур, призводило до деетшзацп, гальмувало вияв нацюнально'1 самобутностi. А будь-який вияв нацюнально'1 самобутностi, традицш, культурно-духовних особливостей поза офiцiйними пол^ико-iдеологiчними рамками в СРСР суворо заборонявся i переслiдувався. Показовим у цьому сенсi е розроблений у 1947 р. Головл^ом УРСР проект тд назвою «Вказiвки цензору художньо'1 лiтератури» [5, с. 5]. Не потрiбно вiдкидати й те, що за радянських чаав основним у процес соцiалiзацii людини було виховання «ново'1 людини комунiстичного завтра». Саме тут вщкидалися будь-якi генетичнi особливосп, нав'язувалися «новi радянськi традицп», «моральний кодекс будiвника комунiзму» тощо. Такий тдхщ говорить про гiбридизацiю, «схрещення» рiзних нацiональностей для «ампутацп» нацюнально'1 пам'ят i «вирощення» ново'1 людини з комушстичною свiдомiстю.
На стан мiжнацiональних вiдносин в СРСР в останш роки його iснування суттево вплинула загальна криза системи, що iменувала себе «суспiльством розвиненого соцiалiзму». Назрiла необхiднiсть '1'1 реформування i демократизацп та створення сучасно'1 правово'1 держави, що не була реалiзована тогочасною комунiстичною верхiвкою. В етнонащональнш сферi, зокрема, вона продовжувала демонструвати специфiчний державний шовiнiзм, байдуже або й зневажливе ставлення i до малих народiв (етносiв), i до мшьйонних за чисельнiстю нацiй, включаючи й тих, що мали тисячол^ню ютор^, досвiд державницького життя, багату культуру. Таю тдходи створювали етноконфлшти на теренах укряхни, полiтизацiю етнонащональних спiльнот. Вони стали вiдмiтною ознакою процесу етшчного вiдродження. Каталiзатором останнього стала перебудова, демократизащя та гласшсть, яка посприяла початку вiдродження нащонально'1 культури, що призвело й до змш в мiжкультурнiй комунiкацii. Населення отримало можливють навчати дiтей своею нащональною мовою [6, с. 172-173].
Дослщимо наскiльки населення укра'1нського Приазов'я цим скористалося i якiй мовi у спiлкуваннi все ж таки надае перевагу i чому?
Як показують результати проведених автором у репош (м. Марiуполь, с. Сартана, Старий Крим, Талаковка, Гнутово та населеш пункти Мангушського району) дослщжень (п=1280), абсолютна бiльшiсть респондентiв вважае, що в репош у спшкуванш переважае росшська мова, тобто вщбулася асимiляцiя. Звичайно, перше мiсце тут займають роаяни (97,2%). З них лише 1,4% не вщдають переваги жоднш мовi i 1,4% використовують мову у залежносп вiд мовного кола. Далi iдуть евре'1 (91,5%), хоча 5,9% евре'Хв надають перевагу у спшкуванш украшськш i 2.6% - сво'1й мовi (iвриту); греки (81,9%), з яких 4,9% вважають, що перевага чи шшо'1 мови залежить
вщ мовного кола, а 2,1% - що переважае укра'шська i 11,1% - своя; шмщ (78,8%), з них думки, «залежно вiд мовного кола» дотримуеться 1,0%. Ще 1,0% нiмцiв перевагу вщдае украшськш мовi. Слiд вiдзначити, що досить велика частка шмщв у порiвняннi з iншими етнонацiональними групами перевагу вiддае свош нацiональнiй мовi (19,1%). Останнiми е украшщ (60,4%). З них 6,2% переваги не надае жоднш мовь Ще 9,0% вважае, що перевага мови залежить вщ мовного кола, 2,8%, що вони з часом будуть надавати перевагу украшськш мовi i 2,8% вважае, що переважае «суржик». Украшськш мовi вiддають перевагу лише 18,7%. Слщ зазначити, що всi респонденти причиною переважання росшсько! мови назвали мовне середовище.
Стосовно взаемозв'язку мiж вiком та переважаючою мовою спшкування, то вiн iстотний в украшщв i грекiв, а неiстотний - у роаян, нiмцiв та евре'1'в. Щiльнiсть його помiрна теж в украшщв i грекiв, у шмщв, евре'1'в та росiян - практично вщсутня. Це свiдчить про те, що представники даних етносiв менше втратили свою нацiональну мову.
Щодо взаемозв'язку мiж статтю та мовою, що переважае у спшкуванш, то вш iстотний в украшщв, нiмцiв та евре'1'в. Неiстотний - у роаян i грекiв, а щiльнiсть його слабка в украшщв, шмщв та евре'1'в, у роаян та греюв вона практично вiдсутня. Росiяни не вщчувають «не свого» оточення, а греки - проживають компактно, що теж обмежуе спшкування iз «чужими». До реч^ потрiбно зазначити, що зв'язок мiж статтю та переважаючою мовою спшкування у свош бшьшосп визначаеться у жшочого населення середньо'1 та старшо'1 когорти через наявшсть 6шьшо'1 можливостi спiлкуватися своею нащональною мовою саме вдома. А от взаемозв'язок мiж нацiональнiстю та мовою, яка переважае у спшкуванш ютотний, а щшьшсть його помiрна, але наявна, що знову пщтверджуе етшчш вiдмiнностi у соцiумi даного регюну i наявнiсть акультурацiйних, асимiляцiйних ^ навiть, гiбридизацiйних процесiв.
Отже, даш дослiдження пiдтверджують думку, що у регюш внаслiдок вщповщно! полiтики вщбувалися процеси асимшяцп та пбридизацп. I це не дивно, бо коли разом з СРСР шшов у небуття i той механiзм стратифшацп, який створила й пiдтримувала КПРС, для велико'1 кiлькостi людей чи не единим чинником еднання заради групового (колективного) захисту '1'хшх прав стала нащональшсть (етшчна належнiсть). За таких умов пол^изащя етнiчностi ставала засобом сощально'1 адаптацii i сощально'1 мобiлiзацii. Однак, якщо спочатку енерпя полiтизацii етносiв i 1'хньо'1 суспшьно'1 мобiлiзацii спрямовувалася проти центру, то шсля розпаду СРСР виникла небезпека каналiзацii цiеi енергii проти краш-сусвдв або проти iноетнiчного населення всередиш новопосталих держав [7]. Саме це спостер^аеться i в Приазов'1. Наприклад, створення етнонацiональних об'еднань, якi не завжди доброзичливо вiдносяться однi до одних (даш глибинних iнтерв'ю).
Потенцшним чинником тако'1 небезпеки, на наш погляд, стала змша реального статусу етшчних спiльнот в новоутворених державах. В украшському Приазов'1, ця змша торкнулася не тшьки украiнцiв, яю з формально титульно! нацii УРСР, а де-факто - нацiональноi меншини СРСР пiсля розпаду останнього насправдi стали титульною етнiчною бiльшiстю укршнсько'1 держави, що суверенiзувалася. Це шдтвердили результати останнього (2001 р.) перепису населення. Одночасно зi змiною статусу украшського етносу етнiчнi росiяни Украши, що за радянських часiв, по сут^ представляли в республiцi в цшому, i у Приазов'i, зокрема, домшуючу росiйську нацiю, стали нащональною меншиною [8]. Але меншиною доволi чисельною i впливовою. II мова збер^ала прiоритетнiсть у багатьох сферах попри формальне позбавлення й колишшх переваг. Зберiгае вона П ще й доа. Зрозумiло, що таю статусш змiни не могли не вплинути на шдивщуальне i колективне самоусвщомлення всерединi украiнськоi та
росшсько!' етнiчних спшьнот. Вони викликали духовне пiднесення в першо'1 i стан певно'1 розгубленосп (стривоженостi) - в друго'1. Це тдтверджують i дослiдження, проведенi в укра'нському Приазов'1. Така «стривоженiсть» збер^аеться й до нинi. Вона посилюеться при появi нових вимог щодо дублювання кiнофiльмiв укра'нською мовою чи збшьшення обсягу украХномовних телевiзiйних передач. Ц факти використовуються проросiйськи налаштованими активiстами, що, звичайно, перешкоджае об'еднанню етнонацюнальних спiльнот регiону.
Слiд зазначити, що для субкультур багатонацюнального Приазов'я, велике значення мав чинник зростаючо'1 етшчно'1 самосвiдомостi громадян. Вiн поав одне з чiльних мiсць на авансцеш тодiшнього життя суспiльства. У цьому переконують результати соцюлопчних дослщжень. Показово, що на шкалi прюритетних соцiальних цiнностей i соцiальних процеав тi, якi можна вiднести до власне етнонацюнальних, посши першi мюця. Вони взяли верх над такими, як матерiальнi, благополуччя ам'1, здоров'я тощо. Цшаво i те, що суттевих вiдмiнностей у етносiв щодо такого ранжування не спостерiгалось. Етшчш украшщ не становили винятку [9, с. 74-77]. Це й зрозумшо, бо Укра'на, як бiльшiсть сучасних держав, е гетерогенною кра'ною i в етнiчному, i в мовному плаш. Отож, нiби i у вщносинах мiж етнонацiональними групами виникають т ж самi чинники, що i у етнонацiональних спiльнот шших кра'1н. Але це якщо аналiзувати цi процеси в загальному плаш. Втсм, якщо суб'ективнiсть етшчно'1 спшьносп практично завжди е достатньо вираженою, то цього не можна сказати про регюнальну спшьшсть, унаслiдок прояву рiзних соцiокультурних особливостей, що сформувались юторично. Чому саме цим проблемам ми i придiляемо так багато уваги. I хоча вони часом слабо виражеш, проте залишаються досить значущими для певно'1 частини мешканщв того чи шшого регюну. Цей факт тдтверджують i данi останнього (2001 р.) перепису населення, що мешкае на дослщжуванш територп, де фактично фшсуеться специфiчнiсть прояву етшчно'1 та мовно'1 самоiдентифiкацiй людей. Тут вочевидь вщмшносп мiж етнiчною i мовною самоiдентифiкацiями. Частка тих, хто вважае себе украинцем становить 48,7%, з них укра'нську мову вважають своею рщною лише 19,5%. Потрiбно зазначити, що 0,7% росiян, а також 1,5% етшчних грекiв, 3,2% евре'в, 4,7% нiмцiв, теж вважають своею рщною мовою укра'нську.
Неоднозначшсть етномовно'1 ситуацй посилюеться нерiвномiрнiстю використання мов: у процеа сiмейного спшкування, спiлкуваннi на роботi, де людина проводить значну частину свого часу, тд час читання преси (у «даному» регiонi це росiйська), а також прослухування мюцевих радiопередач i переглядання телепередач тощо. Звичайно, поняття «рiдна мова» не завжди вщбивае реальну мовну поведiнку, вона так чи шакше залишаеться досить значущим етшчним символом та iдентифiкатором.
Як бачимо, регюнальний чинник досить ч^ко зафiксував особливостi функцiонування в регюш трьох найчисленнiших лiнгво-етнiчних груп: укра'номовних украiнцiв, росiйськомовних украiнцiв i росшськомовних росiян, що здебiльшого визначають орiентацii населення Приазов'я, а отже, i дають вiдповiдь на запитання, що ж тут вщбуваеться: асимiляцiя чи пбридизащя? Вiдповiдь на це запитання дае пояснення штенсивносп прояву громадянсько'1 самосвiдомостi, у першу чергу, укра'нщв i росiян. Звичайно, не можна вщкидати i меншi етноси. Нагальшсть цiеi проблеми, на думку укра'нського соцiолога Л. Ази, пояснюеться тим, що в перюд перебудови св^оглядних структур, трансформацй соцiальних цiнностей, втрати значущих цшей специфiкацii набувае прагнення людей до групово'1 солiдарностi як атрибуту щентифшацшно!' характеристики. Вiдбуваеться процес формування нових щентичностей, що характеризуеться певним рiвнем 1'х адаптованостi та усвщомлення
необхщносп пiдтримування власно!' самодостатносп [10, с. 188-189]. Критерп щентичносп при цьому змiнюються по Mipi того, як змiнюються орiентащi та штереси людей, адже у масовш та iндивiдуальнiй свiдомостi вiдбуваeться постшне суперництво тсе!' чи шшо!' щентичносп, що здатна змiнюватися за рiзних умов i перiодiв життя людини.
Отож, спробуемо визначити ставлення населення украшського Приазов'я до укра'шсько! культури за результатами сощолопчного опитування.
На запитання: «Чи вважаете укра'нську культуру своею власною?», отриманi наступнi вiдповiдi: найбшьше цю позицiю пiдтримали украшщ (84%), 10,4% респондешйв вiдповiли, що 1'м байдуже, ще 4,1% украшщв висловили думку про те, що 1'м укра'нська культура чужа - в основному це чоловши i жшки молодшо!' когорти. З повагою до свое!' нащонально!' культури ставиться 1,4%. На другому мющ знаходяться евре!. З них укра'нську культуру вважае своею 48,6%. Думку, що 1'м байдуже, пщтримало 23,4%, а от 3,1% респондешив даного етносу вважае ii чужою. Ще 9,1% евре'в вiдносяться до не!' з повагою, 8,1% - позитивно, 4,8% - защкавлено, 2,7% вивчае i симпатизуе. Трете мюце посiдають греки. З них 45,8% вважае украшську культуру своею власною, 42% ставляться до не'1 байдуже, 6,9% греюв вона е чужою i 4,8% ставляться до не!' з повагою. На четвертому - шмщ. Вони ще у меншш мiрi е тими, хто украшську культуру вважае власною (24,3%), проте 40,2% респондентам вона байдужа, 3,1% шмщв украшська культура чужа, 18% шмщв вщносяться до не!' з повагою i 8,3% -позитивно. Досить щкаву думку висловили 3,4% опитаних шмщв (в основному жшки). Вони вважають, що 1'м доводиться жити за подвшними i потршними традицiями. Тут простежуються фактори асимшяцп та пбридизацп. А от у роаян, картина зовам шша. Абсолютна бiльшiсть не бажае вщходити вiд свое!' культури. Лише 21,5% iз всiх опитаних роаян вважае укра'нську культуру своею, а 51,4% - вона байдужа, для 8,3% респондешив украшська культура чужа, 9,3% з повагою вщноситься до не'!. Дуже близькою украшську культуру вважають 3,5%, ^м цього 1,4% роаян просто симпатизують украшськш культура
1з проведених соцiологiчних дослiджень бачимо, що ставлення рiзних культур до укра'нсько! культури змiнилося на краще, але неоднозначне. Тому можна зробити висновок, що субкультура населення Приазовського регюну стала наслщком дп багатьох чинниюв, а найвагомiшими виявилися: багатокультуршсть, акультурацiя, декультурацiя, асимiляцiя та пбридизащя. Але цi чинники зазнають вщповщного впливу за вщповщно!' епохи. Адже змшюеться статус культур, з'являються вщповщш регiональнi субкультури. Дослiдження також доводять, що населення Приазов'я русифшувалось, хоча найбшьше iз опитаних украшщв вважае свою культуру основною. Можна сказати, що у даному регюш зараз вщбуваеться «етшчний ренесанс», але його прояв не дуже виражений. Дослщження показують, що в даному регюш сьогодш не юнуе як будь-яко!' мови у «чистому» виглядi, так i культури. Тут створилася сумш трьох найбiльших етносiв: росiйського, украшського та грецького, що створило свою власну особливу субкультуру, в результат чого на теренах сучасного Приазов'я з'явився «приазовський тип» суспшьного етосу.
Список використано1 л1тератури
1. Заславський В. Радянська нацiональна полiтика та федералiзм / В. Заславський // Мала енциклопедiя етнодержавознавства. - Ки'в : Генеза, Довiра, 1996. - С. 592-595. ; Zaslavskyi V. Radianska natsionalna polityka ta federalizm / V. Zaslavskyi // Mala entsyklopediia etnoderzhavoznavstva. - Kyiv : Heneza, Dovira, 1996. - S. 592-595.
2. Дудок В. Вщ тоталiтарного гуртожитку до украшського дому : за матерiалами конференцп «Украшсько-росшсью вiдносини в сувереннiй Укршш» / В. Дудок // Дзвш. - 1991. - № 8. - С. 79-82. ; Dudok V. Vid totalitarnoho hurtozhytku do ukrainskoho domu : za materialamy konferentsii «Ukrainsko-rosiiski vidnosyny v suverennii Ukraini» / V. Dudok // Dzvin. - 1991. - № 8. - S. 79-82.
3. Pудницька Т. Eтнiчнi спшьноти Украши: тенденцп соцiальних змiн / Т. Pудницька. — Кшв : 1н-т соцюлоги HAH Украши, 1998. - 176 с. ; Rudnytska T. Etnichni spilnoty Ukrainy: tendentsii sotsialnykh zmin / T. Rudnytska. — Kyiv : In-t sotsiolohii NAN Ukrainy, 1998. - 176 s.
4. Юхнева H. Pусские евреи как субэтническая общность: проблема этнического выживания (Концепция проекта этнографического исследования) / Н. Юхнева // Исторические судьбы евреев в Pоссии и СССТ. Начало диалога : сб. ст. / отв. ред. И. Крупник. - Москва : Свободный еврейский университет в Москве, 1992. - С. 41-51. ; Yukhneva N. Russkie evrei kak subetnicheskaya obshchnost: problema etnicheskogo vyzhivaniya (Kontseptsiya proekta etnograficheskogo issledovaniya) / N. Yukhneva // Istoricheskie sudby evreev v Rossii i SSSR. Nachalo dialoga : sb. st. / otv. red. I. Krupnik. -Moskva : Svobodnyy evreyskiy universitet v Moskve, 1992. - S. 41-51.
5. Шаповал Ю. «На вшнах грати, на щеях - грати» / Ю. Шаповал // День. - 2003. -30 серпня (№ 152). - С. 5. ; Shapoval Yu. «Na viknakh hraty, na ideiakh - hraty» / Yu. Shapoval // Den. - 2003. - 30 serpnia (№ 152). - S. 5.
6. Гусева E. И. Современность и проблемы языковой культуры / E. И. Гусева // Донбасс и Приазовье: Проблемы социального, национального и духовного развития : тез. докл. Междунар. науч.-практ. конф., г. Мариуполь, 26-27 мая 1993 г. - С. 172173. ; Guseva Ye. I. Sovremennost i problemy yazykovoy kultury / Ye. I. Guseva // Donbass i Priazove: Problemy sotsialnogo, natsionalnogo i dukhovnogo razvitiya : tez. dokl. Mezhdunar. nauch.-prakt. konf., g. Mariupol, 26-27 maya 1993 g. - S. 172-173.
7. Посткоммунистические трансформации: векторы, направления, содержание / под ред. О. Д. Куценко, соредактор С. С. Бабенко. - Харьков : Изд. центр Харьковского национального университета имени В. Н. Каразина, 2004. - 418 с. ; Postkommunisticheskie transformatsii: vektory, napravleniya, soderzhanie / pod red. O. D. Kutsenko, soredaktor S. S. Babenko. - Kharkov : Izd. tsentr Kharkovskogo natsionalnogo universiteta imeni V. N. Karazina, 2004. - 418 s.
8. Майборода О. М. Pосiйський нацiоналiзм в Укршш (1991-1998 рр.) / О. М. Майборода. - Кшв : Центр дослщжень нац. безпеки при HУKMA, 1999. - 28 с. ; Maiboroda O. M. Rosiiskyi natsionalizm v Ukraini (1991-1998 rr.) / O. M. Maiboroda. -Kyiv : Tsentr doslidzhen nats. bezpeky pry NUKMA, 1999. - 28 s.
9. Саeнко Ю. До eдностi розмштостей. Соцюкультурш орieнтацiï етноав / Ю. Саeнко // Политика i час. - 1995. - № 2. - С. 73-79. ; Saienko Yu. Do yednosti rozmaitostei. Sotsiokulturni oriientatsii etnosiv / Yu. Saienko // Polityka i chas. - 1995. - № 2. - S. 73-79.
10. Культура - суспшьство - особистють : навч. поаб. / за ред. Л. Скоково". -Кшв : 1нститут соцюлоги HAH Украши, 2006. - 396 с. ; Kultura - suspilstvo - osobystist : navch. posib. / za red. L. Skokovoi. - Kyiv : Instytut sotsiolohii NAN Ukrainy, 2006. - 396 s.
Стаття надшшла до редакцп 15.10.2019
ISSN 2518-1343 (Online), ISSN 2226-2849 (Print)
BICHHK MAPIYnOntCLKOrO ^EP^ABHOrO YHIBEPCHTETY
CEPLS: OLTOCOOM, KYHLTYPOnOn^, CO^OHOrLS, 2019, BHH. 18
B. Sliushchinskyi, D. Pisteleva
SUBCULTURE OF POPULATION OF UKRAINIAN AZOV REGION: FROM THE PAST TO PREZENT TIME
The sub-culture of the Ukrainian Azov region comprises certain subcultures of the corresponding social or demographic group as well as ethno-national entities, which is a peculiar and specific way of differentiating the culture in which, along with the main classical tendency, there are particular ethno-national cultural entities, which in form and in content differ from the leading cultural tradition, being at the same time its direct genetic extension. They are represented not only by their subjective attachments to certain social groups and cultural entities but also due to their birth and residence on a particular territory, their belonging to a certain national or ethnic community, the use of a particular language, adherence to certain traditions, customs, behavioral norms and so on. Thus, the population of the Ukrainian Azov region creates a rather colorful mosaic that is distinguished by certain features. This demonstrates the relevance of the chosen research topic.
According to the sociological research conducted by the author, the subculture of the Ukrainian Azov region population has its own peculiarities. As a rule, it is an integrated segment of the titular culture of the Ukrainian society, but it differs significantly from the culture of communities in other regions of Ukraine. The specific way of ethno-national cultures differentiation has revealed itself within the region's society, influenced the changes within the dominant culture, created a special form of organization ofpeople, defined a set of norms and values, which in one way or another are opposed to the dominant traditional culture being interpreted as "alien, negative, the one which breaks its integrity." The subculture of the Azov region has acquired these characteristics under the influence of many factors, including multiculturalism. It is wrong to state that all the 104 nationalities and ethnic groups inhabiting this territory have a significant impact on the specific character of the subculture because their influences are not identical. The largest ethno-national groups are Ukrainians, Russians, Greeks, Belarussians, Armenians, Jews, Bulgarians, others acount for groups of hundreds, dozens andfewer.
The research has also proven that the population of the Azov region has been Russianized, though most of the Ukrainians surveyed consider their culture dominant. It can be said that the region is now experiencing an "ethnic renaissance". But its manifestation is not clearly demonstrated. The studies show that there is no such thing as a "pure" language or culture in the region today. Here is the blend of the three largest ethnic groups: Russian, Ukrainian and Greek, which created its own specific subculture, resulting in the emergence of the "Azov region type" of society in the territory of the modern Azov region.