CC BY
7УДК 821.112.2-312.6.09
Н. В. Жила,
кандидат фтолопчних наук, старший викладач кафедри шмецькоТ фтологп та методики викладання ымецькоТ' мови Мелiтопольского державного педагопчного унiверситету iменi Богдана
Хмельницького
Специфша романного мислення Е. Штрiттматтера (трилогiя „Крамниця")
Роман - найбiльш поширений у ХVШ-ХХ ст. епiчний жанровий рiзновид, мiсткий за обсягом, складний за будовою прозовий (рiдше вiршований) епiчний твiр, у якому широко охоплен життeвi поди, глибоко розкриваеться iсторiя формування характерiв багатьох персонажiв. Головними структурними елементами роману е розповiдь та творений нею уявний св^ у просторi й чаа, населений персонажами, наповнений подiями, укладеними в сюжет [7, с. 592].
На думку А. Есалнек [10], перехщним перюдом у функцюнуванш жанру роману е перюд вiд середини ХХ стол^тя й до сьогоды, коли перехрестились i сфокусувались пошуки минулого i сучасного, чiтко виявились основы тенденци, характернi для генеалоги нашого столiття. Хоча, як визначають вченi (М. Бахтiн [1], О. Галич [3], А. Есалнек [10] та шшО й дос не юнуе одностайного тлумачення романного жанру. Протягом розвитку роману (вщ Нового часу) цей жанр юнуе як такий, що мае гетерогеннють, полiстилiзм, втьну форму.
У взаемозв'язках iз дiйснiстю i життям у Тх трьохвимiрностi минулого, теперiшнього i майбутнього роману пщвладний будь-який матерiал i проблематика. Н. Бернацька [2] зазначае, що роман е ушверсальним жанром, який здатен вщтворювати широке коло життевих явищ, порушувати кардинальнi проблеми духовного, екзистенцшного, суспiльного, метафiзичного плашв, змальовувати картини життя, сповненi складних перипетiй i суперечностей, глибоко i всебiчно дослiджувати людськi характери в Тх становленнi, розвитку, рiзноманiтних зв'язках зi свiтом. Роман, на думку багатьох науков^в (В. Днепров, О. Галич, В. Пестерев, А. Есалнек та шш^, мае не ттьки ознаки епосу, а й елементи драми i лiрики, „адаптуе" рiзноманiтнi лiтературнi жанри. Романний текст вщкритий i позалiтературним формам (науковий коментар, есе, словник тощо). Роман
розвиваеться в рiзних художнiх напрямках, даючи специфiчнi романнi форми: бароковий роман, символютський роман, постмодернiстський роман тощо.
О. Кривцун вщзначае, що в ХХ столгтп з'явилися такi жанровi рiзновиди, якi не вкладаються в едину формулу художшх пошукiв [6]. Домiнуючi константи сучасного романного жанру виявляються у модернiстськiй та постмодернютськш поетицi, посиленнi пародiйного та iгрового начал, притчевостi, iносказаннi, метафоризаци, синод лiричного та епiчного, есеTзмi та мiфолоriзацN. У другiй половинi ХХ стол^тя простежуеться взаемопроникнення нацiональних культур, змша типiв художнього мислення, жанрiв i стилiв, що зумовило модифкаци жанру роману в творчостi мит^в.
Проблема вивчення романноТ трилоги „Крамниця" Е. Штрiттматтера, створення (1983/1987/1992) якоТ припадае на кшець ХХ столiття, е актуальною з огляду на пожвавлений штерес учених (М. Бахтш, В. Кожинов, Г. Поспелов, Д. Затонський, А. Есалнек, В. Пестерев, Н. Лейдерман та шшО до проблеми розвитку жанру роману другоТ половини ХХ столггтя, а також вщсутнютю фунтовних дослщжень художнiх особливостей романноТ трилоги „Крамниця".
Отже, метою даноТ розвщки е виявлення специфiки романного мислення Ервша Штрiттматтера в романнiй трилоги „Крамниця". Завдання полягае у дослщженж принцишв модифiкацiT роману письменника „Крамниця 1-111".
Пзня проза Е. Штрггтматтера мае автобiографiчний характер. «Крамниця 1-111» в своТй сюжетнiй побудовi вщображае складне переплетення багатьох доль. У творi органiчно поеднанi концентричнiсть, тобто максимальне зосередження автора на зображенж життя головних персонажiв (головний персонаж - Езау Матт та його родина), та масштабнють, тобто вщтворення широти життя Нiмеччини ХХ стол^тя. Письменник майстерно чергуе описи та виклад подiй твору: двi основы сюжеты л i н iT романноТ трилоги -доля Езау Матта та його родини, образ якоТ нерозривно пов'язаний iз образом крамниц (доля родини Матпв i доля крамницi - одна сюжетна лiнiя), тiсно переплiтаються iз досить розгалуженою системою не так ч^ко окреслених сюжетiв (долi окремих далеких родичiв, селян, друзiв i колег).
Сюжетно-композицшна структура романноТ трилоги „Крамниця" е складною: хронолопчна послiдовнiсть зображуваного простежуеться тiльки в органiзацiT провщних сюжетних лiнiй (долi головного героя та родини (крамницО Маттiв), як докладнiстю розповiдi про життевi поди не вщзначаються. Письменник
зосереджуе увагу на ключових моментах, як дають поштовх для розвитку подш твору, впливають на Тх розгортання в плат образотворення. Е. Штр^тматтер розташовуе за допомогою асоцiативного зчеплення навколо провщних сюжетних лiнiй роману описи природи, фтософськ мiркування, характеристику юторичних подiй, вiдступи з подробицями певних факлв iз життя персонажiв, марення, сни, стан гiпнозу, спткування з читачами тощо. Автор мае змогу втьно пересуватися у художньому час i просторi, легко переключатися з одного об'екта на шший, перемiщувати й поеднувати рiзнi точки зору. Завдяки такому композицшному виршенню письменник, поеднуючи об'ективнiсть i суб'ективнють у зображеннi (наприклад, такоТ важливоТ для ымецькоТ лiтератури другоТ половини ХХ стол^тя теми, як вшна i повоення), змiг досягти широти вiдтворення дiйсностi у трилогГТ „Крамниця".
Складниками сюжетно-композицiйноТ побудови романноТ трилоги Е. Штрiттматтера е епiграф i епiлоги. Епiграфом фiлософського характеру iз А. Шопенгауера супроводжуеться остання частина трилогГТ „Крамниця": ,,...це поди i ютори села, поди i ютори рейха, по сутi, такi ж; можна як за тим, так i за iншим вивчати людство i з ним знайомитись. Було б несправедливо думати, що автобюграфи сповнен брехнi й лицемiрства. Навпаки, збрехати (хоча це й всюди можливо) тут набагато складнiше, ашж будь-де" [13]. Епiграф безпосередньо пов'язаний зi змiстом трилоги i надае мiркуванням та вiдступам автора масштабного, загальноюторичного i загальнолюдського характеру. Письменник iз широтою романного жанру вщтворив через хронiку сiмейного життя власноТ родини i села Боссдом юторичш умови Нiмеччини ХХ столiття.
У невеликих за обсягом ептогах наприкшц кожноТ частини трилогiТ „Крамниця" Е. Штрггтматтер пiдбивае пiдсумки i налаштовуе читачiв на певну перспективу щодо подальшого розвитку подiй роману. В епiлозi до „Крамницi I" автор у передчутт майбутнього навчання у вищш школi, Тдучи з дщусем, осмислюе найважливiше для нього iз пережитого за цi роки i вiдчувае себе „уже не там, звщки вийшов, але ще не там, куди йде" [11, с. 555]. Друга частина „КрамницГ закшчуеться конфлiктною ситуацiею у школi i висновком: „I цим розпочинаеться мое дивне чоловiче життя, про яке я ттьки тепер знаю, що всього цього я холв" [12, с. 503]. Закшчення останнього роману трилоги письменник присвячуе зображенню власноТ майбутньоТ могили з написом iз твору дружини бви i общянкою розповiсти ще про свiй ху^р i його жителiв, iнтригуючи
читача: „Хулр - слово, таке прекрасне своею двозначнютю" [13, с. 477].
Своерщност композицшнш побудовi роману „Крамниця Ill" Е. Штрiттматтер надае з допомогою прийому анкетного опитування (партшне доручення Езау Маттовi), у ходi якого автор зображуе рiзнобiчно i докладно долi боссдомських селян через "Гхн i спогади i роздуми щодо власного життя. Таку композицшну структуру мае майже половина третьо""" частини роману, яку можна також вважати ептогом трилоги, адже тут письменником пiдсумовуеться життя села Боссдом у ктькох поколiннях на ™i iсторичних подiй ХХ столiття, що також вщбивае широту та всеосяжнють епiчного твору.
Сюжетна органiзацiя трилоги „Крамниця" також вiдзначаеться своерiднiстю. Динамiзм - одна iз особливостей сюжету романно"" трилоги. Система подiй е динамiчною еднiстю, яка втiлюеться не ттьки в розвитку основно" сюжетно" лшп (доля Езау Матта), а й у змалюванн характерiв, доль персонажiв, у русi часу i простору, прийомi „мандрiв життям" головного персонажа, у вшьних пересуваннях завдяки авторському началу художшм часом i простором тощо.
У сюжетнiй оргашзаци романно""" трилоги „Крамниця" можна видтити зав'язку (пере"""зд родини Маттiв до будинку в Боссдом^ заснування крамниц [11]), розвиток ди, що зосереджений письменником на зображенн дитячих (шктьних) рокiв Езау Матта, життi родини Матпв, ведення амейно""" фшансово""" справи, кульмЫацш - вiйна як зламний перюд у життi родини Матпв i долi головного героя, розв'язку - смерть багатьох члешв амейства Маттiв i занепад крамницi. Важливою у розкриттi подiй i характерiв у романi е кульмiнацiя, яка не видтяеться чiтко, розкриваючись опосередковано через авторськ натяки, спогади, розпов^ i змалювання доль дiючих оаб, просторово-часових перемiщеннях тощо.
Основна сюжетна лМя, пов'язана iз долею головного персонажа Езау Матта, е найч™ше проведеною подiями трилоги: письменником зображуеться життя Езау Матта вщ раннiх дитячих роюв i до старостi (до восьмидесяти роюв), де лейтмотивами стають самошзнання, пошук сенсу буття. Друга провщна сюжетна лiнiя „родина Матт - крамниця" (лейтмотив - грош^ збагачення) видiлена Е. Штрiттматтером також досить повно, але вона шби для того створена, щоб якнайяскравш пщкреслити першу (доля Езау Матта). В автобiографiчнiй романнiй трилоги „Крамниця" письменник зосереджуеться на внутрiшньому свт головного персонажа, який
вттюе авторську позицш, думки, погляди. Ця автобiографiя мае медитативно-лiричний характер, де сюжеты лшп, пов'язанi з iншими образами, вбираються i пропускаються крiзь свiдомiсть Езау Матта.
Художнiй св^, змальований митцем, не вiдзначаеться фактографiчною точнiстю: почасти змiнюються iмена, поди можуть повнiстю не збiгатися з датами або доповнюватись вигаданими подробицями („мш слух постачае менi структуры елементи, iз яких моя фан^я складае те, що <...> вщбуваеться" [12, с. 150]).
Позицiя наратора в „КрамницГ посилюеться позицiею письменника як творця роману. У трилоги оповщь Езау Матта нерiдко замщуеться або збiгаеться з оповiддю вщ автора (Ервiна Штрiттматтера) - лггературна умовнiсть втiлення авторського „я", що сприймаеться в роман як реально-достовiрна форма всезнання автора. У низц епiзодiв Е. Штрiттматтер нiби замщуе Езау Матта-наратора, видимiсть опов^д якого залишаеться, але бiльш вщчутною стае позицiя письменника, котрий висв^люе подiT роману ретроспективно (на пiдставi життевого досвiду). Наприклад, у „Крамниц II" письменник, зображуючи Езау Матта учнем вищоУ школи, пише: „Пюля занять я бiжу до шдвально'Т квартири Балтiнiв. Це ще не моя домiвка" [12, с. 129]. Далi - автор-дорослий додае: „Десятьма роками пiзнiше я не буду бтьше такий прискiпливий i буду називати притулок, в якому проводжу пару дшв, своею домiвкою" [12, с. 129].
На думку Д. Затонського [4], письменник в автобiографiчному творi вiдновлюе свою бюграфш, переосмислюе власний життевий шлях. Отже, таке вщсторонення автора дае йому можпивють нiби збоку ще раз простежити пережите, глибше сприйняти об'ект власного твору - свое „я" i водночас перевтiлитися у свого головного героя. У романнiй трилоги „Крамниця" оповiдач як автор бiографiчний переважае над автором лiтературним (образ Езау Матта), що властиво автобiографiчному роману. Але обидвi позици - автора-оповiдача i автора-письменника так тюно переплiтаються i взаемодiють у трилоги „Крамниця", що iнодi не вщразу вдаеться розрiзнити Т'х (наприклад: „Тепер я знову тут. Виморений голодом шсля тривало'Т подорожi з хибними уявленнями. Я ще не знаю, що другий раз на одне й те саме мюце не приходять. У моему рюкзац плки шпалерно'Т рослини" [13, с. 9]).
Отже, в оргаызаци наративно'Т структури роману „Крамниця" Е. Штрггтматтера провiдна роль належить авторовi (авторське начало домшуе, починаючи з епохи романтизму). Максимальне наближення автора до героя, Т'хнш дiалог, збiг або розбiжнiсть Т'хжх окремих рис,
перехщ вщ автора до персонажа i навпаки, активна роль автора в розвитку сюжету - наративн стратеги художнього св^у Е. Штрiттматтера. Виступаючи у рiзних позицiях наратора у „Крамниц 1-111", автор iнодi постае як вираження „я" письменника, iнодi автор-оповiдач наближаеться за сво'м свiтосприйняттям до iнших персонажiв (наприклад, Вулло Канiну, дiдусевi, lлонцi Спедд^ Едвiну Шупанковi та iн.), хоча не ототожнюеться iз жодним iз них, iнодi втiлюе особливостi сусптьно''' свiдомостi та виражае вiд „ми" загальну точку зору тощо.
Образ автора-оповщача в трилоги „Крамниця" Е. Штрггтматтер динамiзуе в просторовому плат (розширення соцiальних ролей автора (вщ „пекарського Езау" до „вшьного" письменника) i опанування ним широкого простору життя) i в часовому, адже автор-оповiдач у письменника змшюеться з плином часу, вступае у взаемод^ з часом, у дiалог iз iсторичною епохою, з минулим, сучасним i пророкуе майбутне. Таким чином, образ наратора „Крамницi 1-111" допомагае створенню широти романного жанру (автор на початку трилоги - дитина, а наприкшц - досвщчений митець, схильний до глибоких фтософських роздумiв, вбирае щеТ Л. Толстого, Лао-цзи, Р. Емерсона, А. Шопенгауера, Ф. Нщше та iн.).
Художнш час роману „Крамниця" набувае широти через поеднання в наративних формах сучасного i минулого („це я тепер знаю, що саме цього холв" [12, с. 503]), численних переходiв вщ спогадiв до злободенних тем ХХ столггтя (наприклад, вшни, земельно''' реформи, вступу до парти тощо) i до плану майбутнього (аж до 2000-го року).
Поеднання суб'ективного (оповщь вщ „я", „ми", дiалог „я" -„ви") i об'ективного (фшософсьм роздуми, безособовi описи, розповщь про персонажа у третiй особi тощо) типiв нараци значно розширюе авторський дискурс. Об'ективнiсть нараци реалiзуеться у „своему" (може також змшюватись залежно вiд ролi автора) словi автора, а також у „чужому" (персонажному). Особливу форму нараци ^ж суб'ективною i об'ективною) становлять риторичн конструкци (рiзнi звернення, запитання автора до читача („я не знаю, чи знаете ви", „як ви пам'ятаете", „ви пригадуете собГ тощо)), в яких зютавляються або поеднуються точки зору „я" i „ви". Дiалогiзм автора i читача створюе iмiтацiю невимушено' розмови, апелюе до читацького досвщу, активiзуе уяву, запрошуе до спiвтворчостi.
Психологiчна мiсткiсть i пластичнiсть образiв персонажiв у „КрамницГ створюеться завдяки психологiзованим формам нараци (монологи, дiалоги, непряма мова тощо), що допомагае ширше
розкрити на со^альному i культурному ™ рефлекси особистостi у суперечливому свт.
Основним концептом автобюграфiчноТ трилоги „Крамниця" е пам'ять, що визначае структуру художнього св^у („мот спогади -мшомет" [12, с. 150]; „моя слоняча пам'ять" [11, с. 357] тощо). Отже, за характером автобiографiзму романна трилопя Е. Штрггтматтера -мемуарна, на спогадах побудована вся структура роману: мотиви, образи, сюжеты лши тощо. Езау Матт описуе поди, людей, вщчуття, як зберегла його пам'ять. Вщповщно композицiя роману мае фрагментарний характер з асо^ативними просторово-часовими змщеннями i переключеннями. Внутршня логiка та лейтмотивна система спогадiв Езау Матта, однак, створюе еднють, стрижень фрагментiв романно! композици.
Спогадами у трилоги „Крамниця" постають не ттьки життевi факти, але й рефлешя персонажа. Спогади (минуле) i рефлексiя (сучасне), тiсно взаемодiючи, схрещуючись i перетинаючись, надають подiям, описам, фактам не ттьки достовiрностi, а й психолопзму, фiлософiчностi, що, в свою чергу, надае романнш трилоги композицшноТ складностi та багатогранностi. Так, наприклад, Езау Матт в розпов^д про брата Гейньяка та його дружину зауважуе: „Сьогоднi з ретроспективного погляду я знаю, що ця допомога не подiяла" [13, с. 90].
Важливим (але пунктирно окресленим) моментом у „КрамницГ е мотив фотографп, який присутнш у сюжетнш лши Езау Матта у трьох романах „КрамницГ. В дитинствi („Крамниця I") - це не дуже якюш фото родини Матт бтя крамниц (сюжетно вагомим i символiчним е такий знiмок у першому томi трилоги, коли вся родина, ще не роздтена чварами, починае з новою фшансовою справою свое нове життя на новому мюц в селi Боссдом). У „Крамниц II" -фото iз архiву старого Езау Матта: „Вiдьомськi пашрчики, цi фото, фото-стенографiчнi протоколи. Ттьки я можу сфотографованих фантазiею i спогадом викликати до життя" [12, с. 160] тощо. Фото виступае тут як факт пам'ять що спонукае оповщача-головного героя до рефлекси. Такi вкраплення втiлюють художнiй принцип кшомистецтва в романному мисленнi письменника.
Життева iсторiя головного героя в автобiографiчнiй романнiй трилоги „Крамниця" (хрошка сiмейного життя, як висловився Езау Матт у „Крамниц I"), його доля, доля родичiв i самоТ крамницi, погляди, судження i аналiз минулих подiй i почуттiв - те, що складае етчне (романне) полотно твору. Фрагментарнють романноУ трилоги у просторово-часовому аспект доповнюеться тим, що автор
протягом Bciei трилогп у вiдступах (екскурсах) дае характеристику власнiй TB0p40CTi, розповщае, як BiH вчився добирати влучну форму для твору, виробляти власний письменницький стиль, давав характеристику своТм „романним героям" тощо. Е. Штрггтматтер через образ Езау Матта вщкриве секрети власноТ творчостi („Невдовзi перед Рiздвом я бився головою об стшу 3i своТм героем роману, якого я, як ви знаете, вже <...> вщюлав у подорож у новий час" [13, с. 130]; „Я писав щось, наприклад, з детальнютю Толстого, а через ктька тижшв вщкрив, що я не натрапив на стиль, яким писав Толстой" [13, с. 91]). Такий прийом свщчить про майстернють письменника i межуе з науковим коментарем, який належить до позароманних форм, що характерно для жанру роману другоТ половини ХХ столггтя.
^м таТни власноТ творчостi, Е. Штритматтер коментуе iсторичнi подiТ (Перша та Друга свiтовi вшни), вчинки iсторичних дiячiв (наприклад, Адольфа Птлера, кайзерiв нiмецького Рейху), робить лiричнi вiдступи тощо. Вiдзначимо таку особливють стилю Е. Штрiттматтера, як звернення до форми словника для пояснення серболужицького дiалекту, що е досить поширеним у мовi образiв-персонаж1в романноТ трилоги (як i пГзньоТ прози письменника взагалi). Езау Матт-оповщач протягом роману не ттьки дае вГдповГдну лiтературну норму до дiалектного варiанта, а й тлумачить неолопзми, що використовуються в селТ (наприклад, „Повоення гонить ще шшГ iноземнi слова до села. З продовольчими картками занеслось слово Dekade <...>: Die Karde називаеться" [13, с. 33]). Форма коментаря спрямована на дiалог з уявним читачем („ви вже знаете", „як ми знаемо", „не ображайтесь, коли я розповГм цю юторш вдруге", „це не так складно, як тут можна прочитати", „дозвольте менi стрибок у майбутне" тощо).
Ще одна специфiчна риса романноТ трилоги „Крамниця", що свГдчить про художнГ експерименти другоТ половини ХХ стол^тя, -своерщнють застосування графiчних стилГстичних засобiв (курсив, великi лiтери, невидiлення прямоТ мови i дiалогiв персонажiв).
У романнш трилогГТ „Крамниця" курсив виконуе таю функцп:
- цитати (наприклад, шсень) („Deutschland, Deutschlandьber alles");
- виявлення предме^в, що перераховуються або розглядаються („Die veruhrten Hurrschaften");
- видтення просторово-часових форм (der alte Schweizerhof);
- маркування дiалектизмiв (eene andere Neiikeet);
- позначення рГзного роду назв (im Spremberger Anzeiger) та власних iмен (Thomas von der Trave);
- привертання уваги до шшомовних, „чужих" ^в (Kitsch, le bleu soir);
- характеристики o6pa3iB (Runkehl gehцhrt zu den gehobenen Bossdommern), подiй („unsere Heidewelt elektrisch wurde").
Е. Штрггтматтер великими лiтерами видтяе в „КрамницГ назви власних виданих творiв (наприклад, КРАМНИЦЯ I).
Такий прийом, як невидтення прямо! мови персонажiв та дiалогу (Der GroЯvater trцstet sie <...> Issa dir zu noahe getreten <...> sagt er, und mein Vater ist gemeint. Meine Mutter <...> packt einzelne Worte hinein. Nee, nee, das ismir nich gesungen geworden, sagt sie [12, с. 439]), е характерною ознакою шзньоТ прози митця взагалi i трилоги „Крамниця" зокрема, що дозволяе сприймати текст роману як явище цшюне i неподiльне.
Художня мова в роман Е. Штрiттматтера „Крамниця" вiдзначаеться метафоричною образнютю.
Росiйський дослiдник лiтератури Г. Хазагеров констатуе той факт, що метафора була не характерна для реалiзму, адже „декларувалась правда життя, а метафора, якщо бути справедливими, завжди до цього життя щось домислюе" [8, с. 1]. Вп"чизняний лп"ературознавець К. Шахова називала метафору одыею з характерних рис модершзму поряд iз домiнуванням форми, суб'ективiзмом, iнтуТцiею [9].
Е. Штрiттматтер, добираючи влучнi метафори, по-своему сприймав i оцiнював все, що бачив довкола. Виразн метафори дозволяють авторовi так представити шбито простi речi, що вони отримують власне унiверсальне право на юнування i стосунки з оточуючим середовищем.
Росiйський науковець О. Кострова в^^чала при аналiзi роману „Крамниця I" та збiрки календарних юторш „Шульценгофський календар усякоТ всячини", що метафори утворюються письменником по типу персоыфкаци [5]. Звичка митця спостер^ати за речами, поки вони не почнуть „розмовляти", певно, стала iмпульсом до „оживлення" предметiв, персошфкацп явищ природи, тварин i рослин: „бомби не придивляються, кого влучають" [13, с. 168], „повнютю вистиглий мюяць висить на небi" [13, с. 105], „морозы дн вкрили бронею землю" [13, с. 97], ,^гри зi смертю" [13, с. 46], „життя починае приносити прибуток" [12, с. 459], „жоден коник не вiдважуеться поселитися в цих жовтих стшах з шску" [12, с. 485], „куе зозуля" [12, с. 97], „гасова лампа <...> хворiе" [12, с. 418] тощо. Письменник оцшюе власний життевий шлях як „подорож життя"
[12, с. 422], пошук „сенсу життя" [12, с. 476], що означае накопичення досвщу, побаченого й пережитого.
Автор часто вживае метафори для характеристики персонажiв: „Читання уповiльнюе роботу Фте" [12, с. 84], Езау Матт бачить „танцюючий промiнь сонця" [12, с. 78], „його лице почервонто, борода закрутилась, його погляди стали хтивими" [12, с. 70], „починаеться мое особливе життя чоловка" [12, с. 503], „мiй шстинкт повiдомляе менi" [13, с. 452]) тощо.
Протягом вае'Т оповiдi романноТ' трилогп Е. Штрiттматтера органiчно вплтаються в тканину твору питання, роздуми, метафоричн конструкцп - рiзноманiтнi засоби втшення рефлексп як ознаки романноТ форми ХХ стол^тя. Романне мислення письменника засвщчило звернення до традицш в романному жанрi (епiчнiсть, полiфонiя, сюжетнiсть тощо) та застосування нов^шх прийомiв художнього пошуку друго'Т половини ХХ столбя (лiричнiсть (завдяки автобiографiчностi), фрагментарнiсть, коментар тощо), що оргашчно вписуеться в лiтературний контекст мнця минулого столiття. Перспективою ж дослщження романноТ трилогiТ „Крамниця" Ервiна Штрггтматтера може стати iнтерпретацiя твору з позицш лiнгвопоетики.
Лiтература
1. Бахтин М. Эпос и роман / М. Бахтин - М. : Азбука, 2000. - 301 с.
2. Бернацька Н. I. Укра'Тнський роман : теоретичн проблеми i жанрова емо^я: [монографiя] / Н. I. Бернацька. - К. : Академвидав, 2004. -368 с.
3. Галич О. Вступ до л^ературознавства : [пщруч. для студ. вищ. навч. закл.] / Олександр Андршович Галич. - Луганськ : Вид-во ДЗ «ЛНУ iменi Тараса Шевченка», 2010. - 288 с.
4. Затонский Д. В. Сцепление жанров (место автобиографии, мемуаров, дневника в становлении и жизни современного романа) / Д. В. Затонский // Жанровое своеобразие современной прозы Запада: сб. ст. [под ред. Д. В. Затонского]. - Киев : Наук, думка, 1989. - С. 4-58.
5. Кострова О. А. Определительные метафорические словосочетания в современном немецком языке [Електронний ресурс] / О. А. Кострова. - Режим доступу до статп : http://www.auditorium.ru/ Ьоо1«/265/.
6. Кривцун О. А. Эстетика : [учеб.] / О. А. Кривцун. - Москва : Аспект Пресс, 1998. - 430 с.
7. Л^ературознавчий словник-довщник [за ред. Р. Т. Гром'яка, Ю. I. Ковалiва, В. I. Теремка]. - К. : ВЦ „Академiя", 2006. - 752 с.
8. Хазагеров Г. Приключения метафоры, метонимии и символа в научном и общественном дискурсе [Електронний ресурс] / Г. Хазагеров. - Режим доступу до статп : http://www.znaniesila.ru/online/ issue_1508.html.
9. Шахова К. Експресюшзм як мистецьке явище / Юра Шахова // Експресюшзм. - Львiв : ВНТЛ-Класика, 2003. - С. 11-36.
10. Эсалнек А. Я. Основы литературоведения. Анализ романного текста [учебн. пособие] / А. Я. Эсалнек. - М.: Флинта, 2004. - 184 с.
11. Strittmatter E. Der Laden : [Roman; in 3 B. - 1. В.] / E. Stittmatter.
- Berlin : Aufbau-Verlag GmbH & Co. RG, 2009. - 555 S.
12. Strittmatter E. Der Laden : [Roman; in 3 B. - 2. В.] / E. Stittmatter.
- Berlin : Aufbau-Verlag GmbH & Co. RG, 2009. - 503 S.
13. Strittmatter E. Der Laden : [Roman; in 3 B. - 3. В.] / E. Stittmatter.
- Berlin : Aufbau-Verlag GmbH & Co. RG, 2009. - 477 S.
