CC BY
14
ДИСКУС1ЙНИЙ КЛУБ
О. Д. Прогшмак,
1нститут економ1ки промисловост1 НАН Украгни, м. Кигв
СОЦ1ОКУЛЬТУРН1 АСПЕКТИ ПРОЦЕС1В САМООРГАН1ЗАЦ11 НАСЕЛЕНИЯ В УМОВАХ ДЕЦЕНТРАЛ1ЗАЦП ВЛАДИ В УКРА1Н1
1нститут мiсцевого самоврядування визнано одшею з головних пiдвалин будь-якого демократичного режиму. Ввдповвдно до Свропейсько! хартл мь сцевого самоврядування, змют мiсцевого самоврядування полягае у гарантованому державою правi та реальнш здатност самих територiальних громад та сформованих ними органiв вирiшувати значну час-тину мiсцевих справ, дточи в межах чинно! законо-давчо! бази ввдповвдно! держави. Саме мюцеве самоврядування нинi здатне на устшне застосування в практицi ново! парадигми управлiння - децентраль зацл управлiння.
Необхiдно усвiдомити, що саме концепщя де-цеmpалiзацi! е визнаною у свт основою конститу-щйного оновлення влади, а в сучасних реалiях гли-боко! полгтично! i економiчно! кризи в Укра!ш та-кож за своею сутнiстю i антикризовою концепцiею. Крiм того, саме концепщя децентр^зацп мiстить головнi принципи, як покладено в основу розробки та реалiзацi! европейського напряму стратеги роз-витку укра!нського суспшьства. Шдтримка децент-ралiзацi! та реформи мюцевого самоврядування на-лежить до ключових прiоритетiв полiтики ствробь тництва €С з Укра!ною.
Тож в контекст! европейського вибору, який зробила, а скорше, вистраждала, Укра!на, викорис-тання концепцл децеmpалiзацi! в якост основи розробки та ре^зацл антикризових програм та страте-гiй розвитку кра!ни е цiлком обгрунтованим.
Ввдомий французький соцiолог Алексiс де Ток-вiль так визначив найбiльш суттеву значения де-централiзацil як для людини, так i для усього суст-льства, - «децеmpалiзацiя мютить в собi не ттьки щннють адмiнiстрування, а й громадянський вишр, оскiльки вона збiльшуе можливост для громадян бути долученими до публiчних справ; вона привчае !х до ре^зацп сво!х свобод. А з осереддя таких мюцевих, активних i вимогливих свобод народжу-еться найбшьш ефективна противага цеитральнiй владi, навгть якщо вона мае тдтримку знеособлено! колективно! волЬ>. «Громадськ шститути, - ствер-джував Токвiль, - грають для встановления неза-лежност ту ж роль, що i початковi школи для науки; вони вщкривають народу шлях до свободи i вчать його користуватися цiею свободою» [1].
Залучення населення до участ в мiсцевому са-моврядуваннi ламае його звичну бюрократичну
структуру, приводить до нового способу мислення i ново! системи цiнностей тих, хто працюе в цих структурах, i «розпочинае процес забезпечения бшь-шо! гнучкостi, чутливост та неупередженостi мiж органiзацiею та населениям» [3, с.117].
В Укра!и закладено конституции засади мюцевого самоврядування, ратифшовано Свропейську хартию мiсцевого самоврядування, прийнято низку базових нормативно-правових акта, як створюють правовi та фiнансовi основи дiяльностi органiв мю-цевого самоврядування [2]. Проте ввд часу !х прий-няття функцп мiсцевого самоврядування фактично здiйсиювались лише на рiвнi територiальних громад мiст обласного значення, адже !х бюджети включенi в державний бюджет як самостийна бюджетна пози-щя. Решта бюджетов територiальних громад зале-жить вiд бюджетов ввдповщного районного рiвня, а певна частина малих мiст i сiл навгть не мають орга-нiв мюцевого самоврядування. Внаслвдок чого ор-гани мюцевого самоврядування таких громад через !х надмiриу подрiбненiсть та надзвичайно слабку ре-сурсну базу виявилися неспроможними виконувати наданi !м власш i делегованi повноваження.
Однак на сьогоди ця гiлка мюцево! влади не за-довольняе потреб суспшьства не тальки внаслiдок ресурсно! неспроможност переважно! бiльшостi ор-ганiв мюцевого самоврядування. Не менш важливу роль мае нерозвиненють форм прямого народо-владдя, неспроможнiсть членiв громад до солвдар-них дiй, спрямованих на захист сво!х прав та штере-сiв у спiвпрацi з органами мюцевого самоврядування. Внаслвдок чого на мюцевому рiвнi ввдбува-еться монополiзацiя мiсцевого управлiння мiсцевою адмшстращею.
При цьому необхiдно вiдзначити, що концепт мюцевого самоврядування формуеться суспшь-ством поступово, i е ще далеко не завершеним, явля-ючи собою значною мiрою свiтоглядиу вдеолопю. Виходячи з цього потрiбно спочатку розглянути концептуальне бачення завдань децентралiзацi! укра!нського суспiльства.
Ринковi трансформацi! в Укра!и вiдбувалися за вiдсутностi стратеги децентралiзацi!, майже при повному иноруванш !! визначально! ролi, як фактору сощально-полгтичного, економiчного та сощо-гуманiтарного розвитку, якiсно! змiни у«х сустль-них взаемовiдносин.
Тшьки останнiм часом ввдбулися певнi зсуви в розумшш владою i полiтичною елiтою цього необ-хiдного вектору розвитку укра1нського суспiльства. Курс на децентралiзацiю, прийнятий останнiм часом, означае ввдмову вiд переслiдування тенден-щям, ям склалися в бюджетному процесi, управ-лiннi, економiцi, соцiальнiй полiтицi. Концепщя де-централiзаци виходить iз необхщност активних дiй в цих сферах, важливост прийняття заходiв переломного значения, орiентованих на якiснi змiни в су-спiльствi. Якщо не розпочати перебудову уае! сус-пшьно! системи, буде неможливо дiйсно розвернути децентралiзацiю в повному масштабi i в повнш змiстовностi цього поняття. Як слiдство, буде неможливо зробити Украшу справжньою сучасною европейською кра1ною. До такого кардинального рь шення проблеми децентралiзацil Укра1на ще не шд-ступала. Так, не придшяеться уваги тому, що для ус-пiху децентралiзацil необхiдна подальша глибока демократизацiя полiтичного режиму, в тому чи^ виборчого процесу, хоч це i е необхiдною умовою для адекватного вимогам децентралiзацil перетво-рення суспiльства.
Таким чином, децентралiзацiя, а саме динамiка 11 процеав (темпи, масштаби, глибина ефекту) в су-часних умовах перетворюеться в критичний фактор модершзаци сучасного укра1нського суспшьства.
Однак, проголошений сьогодш курс на децент-ралiзацiю залишаеться поки що тшьки принципо-вою установкою, яка залишае вiдкритими численнi питання про шляхи i методи 11 реашзаци, про необ-хiднi умови i стимули, про об'ективш i суб'ективш обмеження i можливостi 1х подолання.
Що стосуеться прийняття змiн в Конститущю, вони е формальними i шчого не додають до того, що i так вже мютилось в 11 текст!, тобто не вирiшують тих давно назрiлих проблемних питань, як гальму-вали i продовжують гальмувати процеси децентра-лiзацil. Зокрема, досi не створено единого центру реформ, керiвники рiзних мiнiстерств i вiдомств дiють окремо, не узгоджуючи сво! позици, пропозицл, рь шення, законопроекти тощо1. За думкою спещалю-■пв багато правових аспекпв реформи досi не вирь шено [4]. Це е не тшьки порушенням загальновизна-но1 практики проведення реформ такого масштабу i складносп. Без цього не можна досягти збалансова-ност! iнтересiв i в цiлому очiкуемого ефекту, який закладено в Концепци реформування мюцевого са-моврядування та територiальноl оргашзаци влади в Укра1'ш (далi - Концепщя) [2].
Однак директор з науки та розвитку 1нституту громадянського суспшьства А. Ткачук хоч i попе-реджае законодавцiв, що в реформi е цiлi «чорш
дiри»2, не безпiдставно вважае, що процес децентра-лiзацil може успiшно проходити i без бажаних змiн в Конституцл Укра1ни [5]. Хоч i залишаеться багато дискусiйних питань, процеси реально1 децентралiза-ци вже активно вщбуваються, створено шформацш-ний портал, на якому поспйно вiдображаеться 1х хiд. Якщо в Державному бюджет! ще в 2016 р. на но-вих засадах було визначено фшансування територь альних громад, об'еднаних за Законом Укра1ни «Про добровшьне об'еднання територiальних громад» [6], процес самооргашзаци населення, на якому заснована система мюцевого самовряду-вання, вже складно буде спинити.
Становлення територiальноl громади, як основного суб'екту самоврядування, може забезпечити тшьки процес самооргашзаци 11 населення. Це i е го-ловний ресурс реформаторського руху на мiсцевому рiвнi. Однак його реалiзацiя може бути заблокована через дто багатьох обмежень i факторiв. Тому необ-хвдна комплексна оцiнка усiх обмежень i визнання того, що саме вони в сво1й сукупност утворюють реальну загрозу того, що i ця, майже доленосна для Укра1ни реформа «захлинеться», як це вiдбулось iз багатьма iншими, що виникли на хвилях народного протесту.
Мета статт - дослiдити шституцюнально-суб'ектну забезпеченють ще1 децентралiзацil в Ук-ра1ш, передумови i обмеження, як юнують для ак-тивiзацil процесiв самооргашзаци в Украши, i сто-суються придатностi европейсько1 моделi територь ально1 громади укра1нському соцiальному середо-вищу.
Створена в Укра1'ш система органiв виконавчо1 влади та оргашв мiсцевого самоврядування е потен-цiйно конфлiктною. Цшу низку лiнiй конфлiкту у мюцевш владi закладено у правових конструкщях Конституци Укра1ни та не розв'язано у законодав-ствi. Рiшення ще1 проблеми можливе лише за умови чгткого розподiлу повноважень мiж органами вико-навчо1 влади та органами мюцевого самоврядування, що неможливо без оптишзаци адмшютра-тивно-територiального устрою Украши та утво-рення на новш територiальнiй основi громад, спро-можних вирiшувати усi питання мюцевого зна-чення.
Розглянуте обмеження для устшного проведення децентралiзацil е важливим, але не единим. Якщо конфлштнють мiж районними, обласними радами та ввдповвдними мiсцевими державними адмь нiстрацiями породжена причинами законодавчого характеру i буде поступово усуватися, то щодо ш-ших обмежень юнуе, на нашу думку, менш сприят-ливий прогноз.
1 Головним центральным органом виконавчо1 влади з проведення реформування мюцевого самоврядування та те-риторiальноl оргашзаци влади визначено Мшрепон, однак механiзм координаци проведення зазначеного реформування на рiвнi Кабшету Мiнiстрiв Укра1ни, як це встановлено Концепщею, не розроблено.
2 Вщомо, що «чорнi дiри» мають особливу властивють - поглинати все те, що наближаеться до них.
В Укра!ш i дотепер вщсутня шституцюнально-суб'ектна забезпеченють вде! децентралiзацi!. Тому набувае все бшьшого значення питання - як поль тичш сили, рухи, групи iнтересiв, тобто достатньо масовi оргашзоваш соцiальнi сили, зможуть реально шщювати розгортання децентралiзацi!, адже неод-норазовi намагання 11 запровадження наштовхува-лися на супротив та зазнали поразки.
Навряд чи можна стверджувати, що сьогодш в Укра!ш можна провести децентралiзацiю, тобто ре-формування системи влади без авторитарного примусу. Це пов'язано передуем з тим, що внаслвдок глибоко! вкорiненостi антидемократично! орiентацi! влади покласти початок реформуванню можна лише за умови досягнення в полгтичнш сферi переваги сил прихильнишв реформ, отримання ними можли-востей адмшютративного примусу. Можливiсть реального здшснення децентралiзацil залежить вiд по-яви серед владно!, провладно! i бiзнес-елiти послвдо-вних реформаторiв, яш почувають вiдповiдальнiсть за кра!ну i готовi проводити глибок реформи, вихо-дячи на ризик конфлiкту з 11 консервативними i по-пулютськими прошарками. Це передбачае форму-вання в полiтичнiй системi кра!ни впливового ре-форматорського руху, який розвиватиметься в ядро ново! системи влади.
При цьому треба мати на уваз^ що бiльшiсть правлячо! елiти, в тому чи^ мюцево! i регюнально!, може виказати сильний опiр, оскшьки в ходi змiни суспшьно! системи вона втратить життево важливi для не! привше!, i на цей отр треба буде вiдповiдати як компромюними пропозицiями, так i прямим примусом. Для того, щоб реформатори мали таку мож-ливють, потрiбна пiдтримка знизу, яка вже почалася iз неприйняття укра!нським суспшьством юнуючо! системи i вимагання необхвдносп 11 змiни. Успiх може принести тшьки спiлка iнiцiатив реформаторiв при владi i суспiльних рухiв, в ходi яких тiльки i мо-жуть складатися засади демократично! оргашзацп суспiльного життя та контролювання процеив, що виникають в ходi децентралiзацi! для запобiгання !х можливого деструктивного характеру.
Таким чином, не можна провести децентраль защю без примусу усiх рiвнiв влади до змiни. Також це неможливо без залучення масових верств насе-лення до активно! участ у формування громадянсь-кого суспiльства. I в тому, i в iншому випадку го-ловним е людський фактор, людський потенцiал i у влад^ i у громадi. Тобто треба наполягти на тому, що хоч поштовх до реформ первюно зробили владнi структури, наступний процес мае бути пiдтриманим знизу. Для переичного громадянина Укра!ни доко-ршш змiни стосунк1в iз владою можуть розпочатися
саме зввдси - з самого низу владно1 пiрамiди, з най-ближчого до нього рiвня влади. Якщо навчитися вести дiалог i отримувати бажане вiд мюцево1 влади, це стане можливим i з центральною.
Окреме зауваження стосуеться важливого аспекту усього сучасного свiтогляду i його не можна оминути, визначаючи концептуальне бачення зав-дань децентралiзацil укра1нського суспiльства i iс-нуючих обмежень.
Це питання вiдмови ввд успадковано1 вiд УРСР просто1 та централiзованоl моделi на користь склад-ног моделi територiального устрою, готовности як владних структур, так i член1в територiальних громад до ввдповвдних складних полiтико-адмiнiстра-тивних, мiжбюджетних та iнших взаемовiдносин1. Але тд складн1стю розумiеться не заплутанiсть в питаннях перетинання повноважень i компетенцш рiзних гiлок i рiвнiв влади, майнових i земельних не-узгодженостей, суперечливих тлумачень деяких за-конодавчих норм тощо. Йдеться про складшсть, як суттеву рису сучасностi взагал^ як вiдмову вiд «про-стих» вiдносин в будь як1й сферг Але, як суспiль-ство, так i влада мають бути тдготовлеш до такого. I, на жаль, в украшському суспiльствi, - в полгти-кумi, соцiумi, i навгть в науковому i медiйному сере-довищi ця парадигма складностi поки ще не знахо-дить не тшьки тдтримки, а й розумшня.
Мiж тим, вона мае безпосередне ввдношення до процесу децентралiзацil i участ^ в ньому населення. Якщо звернутися до свiтового досвiду, то вш свiд-чить, що запровадження плюралiзму поглядiв на те-риторiальний устрiй i принципи розподiлу влади у територiальному вимiрi е не тшьки умовою устш-ного розвитку, а виступае проявом демократах i по-лiтичноl культури в суспшьствг I саме вiдмова вiд прийняття складностi як сучасного погляду на тео-рiю та практику децентралiзацil може також стати обмеженням для 11 впровадження. Поки що спосте-рiгаемо намагання з боку влади усе рiзноманiття, що iснуе в рiзних регiонах Укра1ни «пiдганяти» тд еди-ний стандарт. В Концепцп цей плюралiзм не закла-дено навггь в принципи реформування мюцевого са-моврядування та територiальноl оргашзаци влади i не мiститься в 11 завданнях.
Таким чином, метою децентралiзацil мае стати розбудова в Укра1ш складно! моделi територiаль-ного устрою за умови встановлення ввдповвдних по-лiтико-адмiнiстративних вiдносин, утворення реально! економiчно! та фiнансово! самоспйносп регiо-н1в i територiальних громад.
Весь свгтовий досвiд свiдчить, що головним двигуном цього процесу, його центральною ланкою е розвиток мiсцевого самоврядування на засадах са-моорганiзацi! населення в територiальних громадах.
1 Спещатсти з державного управлiння, роздiляючи думку М. Грушевського, вважають, що категорiя «складний територiальний устрiй» знiмае негативну конотацiю категорil «федералiзм», що юнуе в вiтчизнянiй суспiльно-полiти-чнiй свщомосл [4, с.14].
Проте у проблеми здшснення децентратзацп в Укра!нi е не менш важливий аспект - збереження та розвиток людського потенщалу, який включае як одну з найважливших iз компонент наявнiсть та розвиненють громадянських щнностей та чеснот -громадянська (не пiдданська) вдентичнють, тща-тивнiсть, прихильнiсть до демократично! оргашзаци суспшьства, особиста вiдповiдальнiсть за свою долю. 1накше нiякi законодавчо-правовi аспекти створення умов для безпосередньо! участ громадян у вирiшеннi питань мiсцево! спiльноти не принесуть результату.
В даному дослiдженнi не ставилася мета ана-лiзу тих негараздiв, недолiкiв, лiнiй конфлiктiв у правовому полГ, конституцiйних i законодавчих не-узгоджень, а також тих суперечливих крокiв в сферi мiсцевого самоврядування, ям постшно робляться владою i суттево гальмують процес реально! децен-тралiзацi! в Укра!нi. Увага зосереджена тшьки на одному аспект! цього багатогранного процесу, - усвь домити суть громади як складного сощального утво-рення, i ролi в ньому людини, людсько! сшльноти, що зрештою створюе !! людський i сощальний по-тенщал. I наскшьки цей людський i сощальний по-тенцiал е спроможним тдтримати або загальмувати процес децентралiзацi!.
Законодавство Укра!ни надае громадi право бути цшюною, самоврядною (у межах наданих !й повноважень) сощальною системою, схильною до самоорганiзацi!. Як будь-яка сощальна система, вона складаеться з сукупиост локальних суб'екпв, якi представляють штереси рiзних соцiальних груп i мають складш взаемовiдносини мiж собою та рГз-ними шституцюнальними структурами.
Це дозволяе вважати територiальну громаду ба-зовим структурним елемеитом сощально-територь ально! органiзацi! суспшьства. Узагальнения i аналiз наукових джерел дозволив виокремити так !! ос-новнi ознаки: спшьнють територi!; наявнiсть соща-льно! взаемодп мiж соцiальними суб'ектами, що дь ють на !! територi!; здатнють задовольияти потреби сво!х членiв; наявнють у членiв громади стойко! Гдентифшаци з нею та спiльних штереив, якi форму -ють певнi типи територiально! поведiнки окремих верств населения. Закон Укра!ни «Про добровiльне об'еднания територiальних громад» фактично надь ляе такими ознаками i об'еднану територiальну громаду [6].
Система мюцево! влади розбудовувалась в СРСР на принципах тоталитарно! держави, що пе-редбачало потужне державне втручания в економГч-не, полiтичне, соцiальне життя на мiсцях. Сдиним
реальним суб'ектом економiчно!, сощально! i регю-нально! полiтики фактично була держава, тобто центральна влада, щоб там не декларувалось будь-якими конститущями, адже несучi конструкци ро-сiйсько! iмперi! - самодержавство i крiпацтво в ра-дянськГ часи просто отримали iншi назви. Громада не могла стати реальним суб'ектом1 в тоталгтарнш антидемократичнiй держав^ якою був Радянський Союз з перших роив його юнування, а залишалась тальки об'ектом управлiння для центрально! влади.
Ключовою ознакою, що характеризуе суб'ект-нiсть територiально! громади стае здатнють до взаемодп !! рiзних локальних суб'екпв, що дозволяе за-лучати i ефективно використовувати !! внутрiшнi ре-сурси, i, перш за все, людський i соц1альний капi-тал - сощальиу енергiю, креативнiсть, iнiцiативу, громадянську активнiсть !! членiв. Чим вищий сту-п1нь автономности i самодостатност! мiсцево! сп1ль-ноти в у«х сферах !! життедiяльностi, тим вищий стушнь !! суб'ектност^ [10, с.320]. Така здатнiсть те-риторiальнiй громади забезпечуе дiевiсть реально! системи мюцевого самоврядування i е сп1льною ознакою демократичних держав всього свiту.
Але треба ввдмгтити, що за радянських часiв iс-нування мiсцевого самоврядування не забезпечу-вало територiальнiй громадi тако! здатностi. Вже на початку 30-тих рокiв стало ясно, що тоталитарна держава завжди буде вести жорстоку боротьбу з будь-якими проявами реально!, а тим бiльше прямо! демократ на иизовому рiвнi. I в першу чергу ця бо-ротьба була спрямована проти головного ресурсу громади - !! людського катталу. Масовi заслання i фiзичне знищення найбiльш активних, заможних, освiчених та незалежних соц1альних груп позбавило громади того самого соц1ального прошарку, який мiг би бути ноием !! суб'ектност^.
Таким чином, з радянського минулого Укра!на успадкувала безсуб'ектне територiальне утворен-ия - радянську модель мюцевого самоврядування2, в рамках яко! не мала мюця самоорганiзована дiяль-нiсть громадян, а в тоталгтарнш державi iншого не могло г бути.
Намагання створити мГсцеве самоврядування на зразок захГдного ком'юнГтГ розпочалося Гз набут-тям Укра!ною незалежност! - розробка нормативно! бази, впровадження рГзних соц1альних технологГй, допомога зарубГжних фондГв Г органГзацГй, поклика-них забезпечити участь громадян у прийняпг Г реа-лГзацП' рГшень з питань мюцевого значения.
Але за думкою укра!нських дослвднишв, незва-жаючи на зусилля, що докладалися, головна мета -становления територГально! громади як реального
1 Роль суб'екта можуть виконувати ктентели, групи ГитересГв, колективи Г територГальиа спГльиота в цГлому. Це також може бути полгтично аигажоваие населения (учасники масових акцГй Г рухГв), впливовГ полГтичиГ партП, об'ед-иаиия шдприемщв тощо, адмГиГстративио-бюрократичиий апарат, окремГ ГидивГди - харизматичиГ лГдери.
2 Сучасна теорГя визиачае рГзиГ моделГ мГсцевого самоврядуваиия, зокрема аиглосаксоиська, континентальна, Гбе-рГйська, змГшаиа, радяиська.
суб'екту мiсцевого самоврядування, ще не досяг-нута, а е тальки декларащею про намiри [4; 8; 10; 12]. При цьому в краïнi увесь цей час тривав пошук тако1 моделi органiзацiï мiсцевоï влади, яка б ввдповвдала i соцiокультурнiй специфщ, i сучасним демокра-тичним вимогам.
Реформа мiсцевого самоврядування, спрямо-вана на засвоення захiдноï моделi громади, мае бути заснованоï на механiзмi самоорганiзацiï з характерною для нього системою мiжсуб'ектних зв'язшв i стосуншв. Беручi участь через рiзнi структури i утворення громадянського суспiльства у прийняттi i реатзацл рiшень з питань мюцевого значення, члени територiальноï громади взаемодтоть мiж собою, iз мюцевою владою та мiсцевим бiзнесом, ство-рюючи при цьому горизонтальнi мережа Цi ввдно-сини можуть набувати рiзноманiтних форм - вiд тимчасового дiалогу, тривалого партнерства до про-тистояння. Вивчення досвiду iнших краш та окре-мих мiст Украши доводить, що найбiльш продукти-вним е сощальне партнерство на засадах постойного дiалогу мiж рiзними секторами мюцевого суспшь-ства. Ця модель громади з властивими ш мехашз-мами соц1ально1' самоорганiзацiï населення вже проявила свою ефективнють в у«х розвинених крашах Заходу i стала взiрцевою для украшських реформа-торiв.
Самоорганiзована дiяльнiсть громадян, яка до-зволяе 1'м активно брати участь у мюцевому само-врядуванш зможе реалiзуватися в обрано1' для Украши моделi територiальноï громади та ïï поступово1' iнституцiоналiзацiï, як суб'екта самоврядування та саморозвитку тшьки завдяки наявносп певних со-щокультурних передумов. Це, перш за все: дого-вiрно-правова система регуляцл мiжсуб'ектноï взае-модiï, в центрi яко1' - свободи i права шдиввда, в тому числi на участь у мюцевому самоврядуванш; дифе-ренцшована соцiальна структура територiальноï громади, що склалася на основi багатоукладних форм власност з великою кшькютю груп iнтересiв; громадянська активнiсть iндивiдiв, втшена в розви-неност структур громадянського суспшьства, перш за все недержавних органiзацiй (НДО).
У захiдних крашах НДО виступае як iнститут мобшзаци ресурсiв мiсцевоï спiльноти для вирь шення ïï проблем без ввдволшання ресурсiв з мюце-вого бюджету i, передуам, для вирiшування проблем сощального захисту населення. Крiм того, вони реалiзують функщю громадського контролю за дiя-льнiстю мiсцевоï влади i спонукають ïï враховувати штереси членiв територiальноï громади та налаго-дження ефективного зворотного зв'язку мiж владою та населенням.
Iнституцiоналiзацiя територiальноï громади може проходити як природний, еволюцшний про-цес, як це ввдбувалось в краïнах Свропи i Пiвнiчноï Америки, тобто через становления i розвиток стш-
ких сощальних структур i вiдповiдноï цьому про-цесу системи правовоï регуляцiï, якi формувалися на протязi столiть. Ознаками такоï iнституцiоналiзацiï територiальноï громади е висока ефективнють вико-ристання ïï власних ресурсiв, а також готовнiсть жи-телiв до спiльних дiй, спрямованих як на захист 1'х власних штереав, так i iнтересiв громади. В Конце-пцiï закладено принципи, притаманш саме цiеï мо-делг субсидiарностi, соц1ального партнерства, пар-тисипативноï демократiï та iн. [2]. Реалiзацiя цiеï мо-делi дозволяе у бшьшосп захiдних краïн вiд 70 до 85% потреб громадян задовольняти за мюцем ï^-нього проживання [10, с. 322].
Це спонукае украïнську владу, не очiкуючи, поки природним чином виникне власний мехашзм самоорганiзацiï на основi внутрiшнiх ресурив громади, прискорити цей процес шляхом форсованого впровадження, майже вчинення (iнфорсменту) цiеï успiшноï iнституцiйноï модель
Однак деяк1 вiтчизнянi дослiдники впевнеш в тому, що ця модель громади е за своïм змютом со-цiокультурною, а не шститущйною, i за вiдсутностi соцiокультурних передумов не е властивою для ук-раïнськоï мiсцевоï спiльноти через сощальну неспо-рiдненiсть украï'нського i захвдного суспiльства [8, с.9; 12]. В украшських наукових колах вже довгий час iснуе думка щодо неадекватности соцiальних ко-пiй, створених в Украш за запозиченими на Заходi зразками, цим зразкам, що «.. .в Украïнi i Росiï орiе-нтащя на европейський шлях розвитку наштовху-еться на протидiю значноï' частини населення . через шший «нац1ональний характер» [11, с.81].
Позищя щодо неефективност^, навiть безрезу-льтативносп такого iнфорсменту «запозиченоï», хоч i досконалоï iнституцiйноï моделi територiаль-toï громади обстоюеться тим, що трансформащя мiсцевоï спiльноти з об'екту управлшня в суб'ект самоврядування мае ввдбуватися тальки на засадах власноï ментальносп, власноï системи цiнностей. Спроби ж виршити проблеми ïï адаптацiï до шсти-туцiонального середовища Украïни шляхом перене-сення вiдповiдних iнститутiв захвдних краïн через копiювання ï^ формальноï структури, не можуть принести устху. Тому помилковим ц1 автори вважа-ють створення вiдповiдноï правовоï бази як основного способу iнституцiоналiзацiï територiальноï громади як суб'екта самоврядування, не очiкуючи, поки на мюцевому рiвнi поступово сформуеться власний мехашзм самооргашзацп та саморозвитку [8; 10, с.321; 11; 12].
На цих засадах прибiчниками такоï' думки ро-биться висновок, що iнституцiйна модель взаемодп мiсцевих органiв влади i мюцевого самоврядування та об'еднань громадян (НДО, ОСН), не ствввдно-ситься iз соцiокультурними передумовами, якi юну-ють в Украïнi, де процеси самоорганiзацiï населення практично вiдсутнi. Робиться висновок, що гли-
бинна причина цього - непридатнють взагалi ще! еталонно! моделi територiально! громади для Укра-!ни, як «незахвднш» кра!ни.
Також ними висуваеться теза, що необхвдна для ефективного функцiонування захвдно! моделi соща-льна структура, диференцiйована на велику кшь-шсть груп штереив поки що не склалася в Укра!ш I тому не з'явилися вiдповiднi самоорганiзованi стру-ктури, ям представляють цi групи, - приватш, муш-ципальнi, корпоративнi, громадськ та iншi суб'екти, здатнi, з одного боку, до конкуренцп за доступ до мюцевих ресурсiв, а з iншого - до горизонтально! координацл i партнерсько! взаемодп. Бiльш того, стверджуеться, нiбито в укра!нському суспшь-ствi нерiвноправнi ввдносини «вертикально! iерар-хп» мiж владою i населениям поспйно вiдтворю-ються i тим самим блокують формування горизонтально! мережно! органiзацiйно! структури громади [10, с.325; 12, с.115].
Така думка останнiм часом активно розповсю-джуеться росiйськими авторами, як обгрунтовують ввдносини, заснованi на вертикальних взаемозв'яз-ках влади i населення як юторико-культурну спад-щину, !х iснування i збереження пояснюеться сощо-культурною специфшою Роси. Можна лише додати, що там погляди вiрно служать росшському единов-ладдю, i до збереження ще! «спадщини» i цiе! «спе-цифiки» нинi в Роси додаеться дуже багато зусиль. Не дивно, адже бажаючих вiдстоювати «... необходимость самовластья и прелести кнута» в Роси, по-чинаючи з М. Карамзша, завжди вистачало.
Таким чином, сукупнють характеристик щеаль-ного образу влади в Укра!ш також може бути обме-женням процесу децеитралiзацi!.
Виходячи з того, що усшшнють реформи мю-цевого самоврядування значною мiрою залежить вiд демократичних перетворень у вiдносинаx iз владою, подальший аналiз спрямовано на дослщження змiн у свiдомостi укра!нцiв в цьому контекстi на протязi майже 20 рокiв.
Зрозумiти, наскшьки населенням Укра!ни нако-пичено рис, як свiдчать про трансформацiю поль тично! культури, громадянсько! активностi i дiе-здатностi, якi наближають його до бажаних зразкiв, можна тальки через поспйне вiдстежения методами монiторингу.
Починаючи з 1994 р. на регулярнш основi в 1н-ституп соцюлогп НАН Укра!ни виконуеться соща-льне до^дження "Укра!нське суспiльство: монтго-ринг соцiальниx змш"1, у рамках якого на основi опитувально! мережi, створено! цим iнститутом, що-рiчно проводиться соцюлопчне опитування насе-лення Укра!ни за ретельно обгрунтованою системою соцiальниx показнишв.
ДГевють процесу демократичних перетворень ощнюеться за критерГями головних складових ре-формувания суспшьства: вщношення до влади, со-щальне самопочуття, готовнють до участ в громад-ських об' еднаннях.
В системГ показнишв значну увагу придшено емощйно-психолопчнш компонент масово! свщо-мост на основГ динамши емощйно-ощнних су-джень, як надають можливють висловити позити-виу, негативну або нейтральиу емоцшну оцшку сто-совно конкретних ситуацш (у категорГях «добре -погано», «лшше - прше»); до цього ж типу суджень. належать також ощнки довГри Г задоволеностг
Як вже ввдзначалося, вщношения до влади е на-рГжним каменем в формуванш соцюкультурних пе-редумов децентралГзацп. Розподш вгдповгдей на вщ-поввдне питания свГдчить, що укра!нщ в цшому вщ-водять владГ (виконавчш) достатньо високу роль в житт суспшьства - трете мюце шсля мафп (!) Г шд-приемщв (за перюд з 1994-2012 рр.). Причому «чиновники» з часом поступово втрачали позицп, а шд-приемщ - набирали [22, с.536]. Привертае увагу Г те, що коли в 2015 р. в перелш сощальних груп, серед яких респондеити обирали найбшьш значущих, було включено таку позищю як «олиархи», вони од-разу ж вийшли в «лщери», отримавши 44,7% [27].
Взаемовщносини громадян Укра!ни Гз мюце-вими органами влади носять характер спорадичних Г не завжди вдалих стосуншв. З розподшу вщповщей на запитания «Чи зверталися Ви за останш 12 мюя-щв до вказаних установ чи оргашзацш щодо розв'язання Ваших особистих проблем, та якою мь рою Ви задоволеш !х розв'язаниям» (табл. 1) можна виявити, що стосунки Гз мюцевою владою мав при-близно кожний десятий з опитаних, а отримали до-помогу бшьше половини з тих, хто звертався по не! (в останш роки бшьше). В порГвнянш Гз европей-ськими кра!нами цей ввдсоток значно менший (в се-редньому в 1,5-2 рази), але значно бшьший, якщо порГвиювати Гз звертаниям до центрально! влади.
Важливою характеристикою вщносин населения Гз мюцевою владою е рГвень задоволеност !! дГяльнютю.
З даних табл. 2 випкае, що кшьшсть незадово-лених роботою мюцевих оргашв влади значно пере-вищуе кшькють задоволених (середнш бал за ощн-ками опитаних трактуеться як узагальнююча ощнка мГри ще! задоволеностГ). Також треба зауважити, що робота ЖЕКлв, благоустрш та саштарний стан бу-диншв, вулиць тощо також вщноситься до ввдання мГсцевих органГв влади. Лопчно в такому випадку загального незадоволения дГями влади очГкувати якихось дш, спрямованих на покращания ситуацП'. В цшому, протестна активнГсть в суспшьств^ яка зали-шаеться единим для пересчно! людини механГзмом
1 Буркова сукупиiсть кожного опитування в середньому становить 1800 осiб i репрезентуе населення Укра!ни вiком понад 18 роюв. Основна, базова частина запитань анкети перiодичио повторюеться.
впливу, збшьшуеться, украшщ не погоджуються на (44,2%) опитаних в 2012 р., 33,8% - в 2015 р., в той постшне зниження умов життя. Тому ввдповвдь «По- час як в 1994 р. таких було значно менше (22,7%) т^бно активно протестувати проти постойного по- [22, с.547; 27]. гiршення умов життя» надали близько половини
Таблиця 1
Розподш вiдповiдей на запитання «Чи зверталися Ви за ocTaHHi 12 мкящв до мiсцевоï держадмiнiстрацiï щодо розв'язання Ваших особистих проблем, _та якою мпрою Ви задоволенi ïx розв'язанням?» (в1дсотк1в)_
2002 2005 2006 2008 2010 2012
Не зверталися 90,1 83,0 83,7 81,0 83,7 83,3
Зверталися, але безрезультатно 6,1 11,9 10,6 10,7 10,3 9,6
Зверталися i отримали допомогу 3,4 4,9 5,7 8,2 5,9 6,9
Не вiдповiли 0,5 0,2 0,1 0,1 0,1 0,2
Джерело: [22, с.544].
Таблиця 2
Розподiл ввдповвдей на запитання «Якою мiрою Ви задоволеш роботою....» в 2012 р., (вгдсоткгв)
Мюцевих ЖЕЮв Благоустрш Благоустрш Благоустрш та
оргашв тощо та сан. стан та сан. стан сан. стан вулиць,
влади подвiр'я будинку парив, довкшля
Скорше не задово- 43,1 50,5 36,4 41,3 46,1
лений
Важко сказати, задо- 38,5 37,0 26,2 25,6 28,7
волений чи ш
Переважно задово- 18,1 11,1 37,0 32,7 24,9
лений
Не ввдповши 1,4 1,4 0,4 0,4 0,3
СереднШ бал 1,7 1,6 2,0 1,9 1,8
Джерело: [22, с.610-612].
Однак, протестна активнiсть це не той шлях, яким треба досягати бажаного стану. Захвдна модель мiсцевого самоврядування передбачае викорис-тання механiзму впливу на небажаш д^' влади через постшну участь в прийнятп ршень. Це саме той шлях, який задае европейська модель - партнерство штереав громади, пiдприемницьких кш та оргашв мiсцевого самоврядування у шдвищенш добробуту кожного члена громади. Взiрцем е саме це, а не «русский бунт, бессмысленный и беспощадный». I певна частка украшщв роздшяють цю позицiю. Про це свiдчить вiдмова майже третини опитаних (30,4% в 2015 р.) ввд будь-яких протестних заходiв i об-рання визнання «Жоден iз заходiв не здаеться меш ефективним i припустимим настiльки, щоб взяти в них участь». Жорстк ж протестнi дп (незаконнi страйки, захоплення будiвель державних установ, блокування шляхiв сполучення, несанкцюноваш мь тинги i демонстрацiï тощо) визнають припустимими для себе лише незначш вiдсотки опитаних (1,7% -7,2% в 2015 р.) [22, с.547; 27].
Разом з тим влада згодна шти назустрiч деяким сощальним вимогам, головним чином тод^ коли вона вiдчувае зростання сощального протесту i на-
магаеться, не усуваючи його причин тим чи iншим чином згасити його, оскшьки в багатьох випадках це може зачшати ïï привше^
Такий стан речей тдтримуе на досить висо-кому рiвнi схильнiсть до несапкцюнованих форм по-лiтичного протесту (соцюлогами вiдмiчено ïï зрос-тання), силових методiв розв'язання конфлiктних ситуац1й, i слабку защкавленють в використаннi консенсусних технологiй владарювання. Домiну-вання подiбних норм перешкоджае становленню в украшському суспiльствi демократичних форм ор-гашзаци влади, а в рядi випадшв сприяе активiзацiï полiтичних рухiв нащоналютичного зразку.
Незважаючи на це, у пересiчноï людини вiд-сутнi реальш механiзми впливу на владнi шсти-тути - на центральну владу - в бiльшiй мiрi, на мю-цеву - в меншш, про що свiдчить розподiл вщповь дей на запитання «Якби уряд Украши ухвалив рi-шення, яке утискае Вашi законнi права та штереси, чи могли б Ви щось зробити проти такого ршення?» та «А якби аналогiчне ршення ухвалила мiсцева влада, чи змогли б Ви щось зробити проти такого рь шення?» (табл. 3, 4).
Таблиця 3
Розподш ввдповвдей на запитання «Якби уряд УкраТни ухвалив р1шеммя, яке утискае Вашi законт права та мтереси, чи могли б Ви щось зробити проти такого р1шеиия?»_
1994 1996 1998 2000 2002 2004 2005 2006 2008 2010 2012
Hi, н1чого не змiг би зробити 65,1 65,4 67,6 66,2 65,8 69,0 70,1 63,2 64,4 63,6 66,6
Важко сказати 28,6 29,8 28,2 29,7 26,9 24,7 33,4 28,6 27,1 29,1 26,8
Так, змп би щось зробити 5,6 4,8 4,1 4,0 7,3 6,2 9,4 8,2 8,5 7,2 6,4
Не ввдповши 0,7 0,0 0,1 0,1 0,1 0,1 0,1 0,1 0,0 0,1 0,2
Джерело: [22, с.545].
Таблиця 4
Розподш ввдповвдей на запитання «А якби аналопчне рiшення ухвалила мкцева влада, чи змогли б Ви щось зробити проти такого [лшеиия?»
1994 1996 1998 2000 2002 2004 2005 2006 2008 2010 2012
Hi, шчого не змп би зробити 56,1 60,0 58,8 60,1 55,8 54,9 46,2 50,3 53,0 50,7 56,1
Важко сказати 30,4 31,7 31,8 32,5 32,9 31,7 36,6 32,9 31,0 34,9 31,2
Так, змп би щось зробити 12,3 8,3 9,2 7,3 11,2 13,3 17,2 16,7 15,9 14,4 12,6
Не ввдповши 1,2 0,0 0,3 0,0 0,2 0,2 0,1 0,1 0,1 0,1 0,2
Джерело: [22, с.545].
Привертае увагу неухильне зниження пiсля 2005 р. ввдповвдей «Так, змiг би щось зробити», що можна розглядати, як поступову втрату надiй на кра-щий стан речей, який поспйно обiцяють полiтики перед черговими i позачерговими виборами.
Можна потрактувати щ данi, як те, що близько 90% населения не знае як вплинути на дiяльнiсть мiсцевих оргашв влади в випадку порушення або утиску його законних прав i iнтересiв. Але бiльш вь рогвдно вважати, що за цими ввдсотками криеться не незнання, а безпорадшсть, безпомiчнiсть, пого-дження з тим, що нiчого не можна зробити, i що ш-якi знання в цьому не допоможуть. Такий сумний висновок пвдтверджуе досить висока частка респондентов, якi на запитання «Ввдзначте, будь ласка, в яких iз наведених нижче ситуащях Вам довелося хоча б раз перебувати впродовж останнiх 12 мюя-щв?» (вiдзначалися всi вiдповiдi, що тдходять) на-дали вiдповiдь - <^дчувати свою безпораднiсть перед свавшлям влади» (табл. 5). Немае сумнiвiв, що якщо б на це питання вiдповiдали б мешканщ оку-повано! Донецько! i Лугансько! областей, вiдсоток досягав би 100%.
Таблиця 5
Частка респондент, якi вiдчувають свою безпорадшсть перед свавшлям влади (вгдсотки)
1994 1996 1998 2000 2002 2004 2005 2006 2008 2010 2012
16.5 19.9 24.1 23.8 17.6 15.1 16.4 13.1 14.5 16.2 14,0
Джерело:
22, с.503].
Така тривала неспроможнiсть щось змiнити, со-щальна пасивнiсть та байдужють в ситуащях грубого порушення законних прав та iнтересiв основно! маси населення свiдчить в той же час про вкрай ни-зький рiвень розвитку шститупв громадянського суспшьства. Тому в Концепцп мiсцевого самовряду-
вання ця «нерозвиненють форм прямого народо-владдя, неспроможшсть членiв громад до солвдар-них дiй, спрямованих на захист сво!х прав та штере-сiв у сшвпращ з органами мiсцевого самовряду-вання i мiсцевими органами виконавчо! влади та до-сягнення спшьних цiлей розвитку громадин» визна-чено одшею з головних проблем [2].
Про широко розповсюджену i майже однакову в уах вiкових групах сощальну апатию, байдужiсть, свiдчить також i значний вiдсоток вiдповiдей «важко сказати» майже на всi запитання, як стосу-ються загальних тем полгтично-правового, соцiа-льно-економiчного змiсту, не пов'язаних з повсяк-денними проблемами.
На питання «А яку особисту ввдповвдальнють Ви несете за стан справ у Вашому мют! чи селi?», в 2015 р. ввдповщь - «н1яку» обрали для себе 47,4% опитаних. Повну i часткову особисту вiдповiдаль-шсть вiдчувають вiдповiдно 3,8 та 38,1 % [27].
Знаковим е розподш ввдповвдей на питання «У яких випадках вам доводилося об'еднуватися з ш-шими людьми заради виршення соцiальних / влас-них проблем протягом останнiх 12 мiсяцiв?». Пере-лiчено багато ситуацiй, що охоплюють майже усi ас-пекти житдаяльносп сучасно! людини (в 2015 р. включена позищя - волонтерська робота, тдтримка переселенцiв, лiкування та забезпечення во!н1в АТО). Але бiльше половини опитаних в 2015 р. все ж таки не мали поводу для об'еднання (сума вiдпо-ввдей «вирiшував проблеми самостийно i ш з ким не об'еднувався» (22%) та «жодно! з цих ситуацш не виникало» (36%) [27], тобто прожили рiк за принципом «моя хата з краю», адже ситуацл, якi запропо-нован1 в цьому перелшу стосуються багатьох суст-льних проблем, заради яких i треба об'еднуватися людям.
Серед причин цiеï соцiальноï пасивносп, в першу чергу, слад назвати високу стутнь ввдчуженосп бюрократiï (чиновникiв) усiх рiвнiв вiд суспiльства, непiдкоитрольнiсть суспiльству оргашв державноï влади (центрально!, регiональноï i м^ево]), закри-тють i непрозорють 1х дiяльностi, високий рiвень ко-рупцл.
Виникае закономiрне питання - чи можна спо-дiватися на процеси самоорганiзацiï в громадi, якщо бшьшють населення не бачить можливост iнших стосуншв з владою шж активнi протестнi дiï (навiть несанкцюноваш), або цiлком пасивна позищя? Чи можна розраховувати на те, що сшвпраця iз низовою ланкою влади змiнить поступово вiдношення до уах ïï гiлок, i головне, змшить саму людину. Але ж «.. справжне самоврядування можливе лише на ос-новi безпосередньоï творчоï iнiцiативи самих мюце-вих жителiв ... там де найефектившше заявляе про себе мюцева iнiцiатива» [7, с.396].
Тому, шдсумовуючи, можна стверджувати, що мiсцеве самоврядування i самооргашзащя членiв громади потребують не стельки закрiплення самого права громадян на шщативу, яке вже забезпечене законодавче, скшьки самоï шщативи. Йдеться про те, яким чином подолати в суспшьсти байдужiсть до штереав громади, розбудити у них шщативу, як рушiйну силу трансформування взаемовiдносин iз мiсцевою владою.
Невипадково найбiльшi зусилля з боку зарубь жних фондiв i НДО було спрямовано саме на змiну людини, виявлення i формування лiдерiв через ство-рення мережi шкiл та трешнлв для молодi. Це роз-ширило базу досвiду мiсцевого розвитку, збiльшило рiвень обiзнаностi громадян та ï^ участ у функцю-нуванш мiсцевих органiв влади та ï^ представни-цьких iнституцiй
Тому ми вважаемо, що труднощi iз впрова-дженням захiдноï iнституцiйноï моделi територiаль-ноï громади, обумовленi вiдсутнiстю певних юто-ричних, сощокультурних, iнституцiональних передумов i ввдповвдних цьому ресурив, можуть бути ви-знанi лише тимчасовими. Найбiльш важливим з цих ресурсiв е сощальний капiтал, як втшення «ресурсiв соцiальних вiдносин i мереж ввдносин, який полег-шуе дiï iндивiдуумiв завдяки формування взаемноï довiри, визначення обов'язкiв i очшувань, формулю-вання та впровадження сощальних норм, створення асощацш i т.п.» [30]. З у«х видiв ресурав територь альноï громади саме сощальний капiтал мае клю-чове, навгть визначальне значення для розвитку громади, набуття нею статусу суб'екту, виступае im^-ральним показником якост суспiльних вiдносин, за-безпечуючи позитивш перетворення в сферi м1жосо-бистiсноï, груповоï, корпоративноï взаемодiï.
Дiя сощального капiталу базуеться на принципах соцiальноï едносп, згуртованосп, цiлiсностi, не-
подiльностi, «... якi роблять можливими колективнi дiï у групах людей» [31].
З цих причин концепщя сощального кашталу стае все бшьш затребуваною для аналiзу суспiльних трансформацш, зокрема в посткомунiстичних краï-нах, де з'явилося багато публiкацiй, в яких вiн ви-значаеться майже панацеею вiд усiх негараздiв, з якими зiштовхнулася Украïна.
Згiдно Р. Патнаму, соц1альний капiтал е феноменом iсторичноï природи i подiбно фiзичному ка-пiталу формуеться на засадах iсторичноï традицiï, тобто, вимагае певного часу i сприятливих передумов суспшьного розвитку для його накопичення [29]. Це ставить завдання розглянути iсторичнi i со-цюкультурш передумови розвитку рiзних форм са-моорганiзацiï громадян як складових шституцюна-льно-суб'ектного забезпечення процесу децентралi-заци в Украïнi в контекстi придатносп захiдноï iн-ституцiйноï моделi територiальноï громади.
1сторичт передумови. Формування будь якого шституту, зокрема iнституту мюцевого самоврядування мае природно-юторичний характер. Умовою вибору тiеï' або iншоï його форми i структури е до-тримання принципу економiчноï ефективност! Чим ефективнiша за критерiем зниження витрат i пiдви-щення результативност! буде пiдтримана суспiль-ством форма шституту, тим бшьш висока ймовiр-нють його закрiплення i довгого функщонування.
Саме це е шдставою для деяких дослiдникiв вважати, що перехвд вiд авторитарно-бюрократич-ноï до лiберально-консервативноï моделi мiсцевого самоврядування, започаткований украï'нською владою, е заснованим на чужоï украï'нськiй ментально-сп англосаксонськоï «комунiтарноï» моделi, яка характерна для католицько-протестантських краïн Заходу з децентралiзованою системою влади. Деяш ав-тори знаходять пояснення такому вибору необхiднi-стю найскорше вiдмовитися вiд нiбито «едино можливоЬ» радянськоï моделi органiзацiï влади, i швидше iнтегруватися в СС. Тому робиться висновок про непридатнють взагалi обраноï моделi тери-торiальноï громади, якщо при такому, не заснова-ному на економiчнiй ефективносп, а, ймовiрнiше, «полiтичному» виборi захiдноï моделi мiсцевого самоврядування, не бралось до уваги те, що менталь тет украшського народу е дуже далеким вiд захiд-ного [8; 10, с.11; 12; 13, с.46; 33, с.50].
Але цей висновок базуеться на тому, що росш-ський i украï'нський народи розглядаються в нероз-ривнiй едносп (православнi, «схiдно християн-ськ1»), а юторична пам'ять Росiï не мютить сталих демократичних форм органiзацiï суспшьного життя. Ще в 20-т^ роки минулого столiття видатний росiй-ський фiлософ М. Бердяев висловився, що уа форми адмiнiстративно-полiтичного устрою пройшли (в революцiйнi часи) перед росшським народом, а вiн, «як завжди, обрав собi царя i державу» [14].
Вже в нашi часи вщомГ росшськГ вчен наполя-гають на тому, що ключова характеристика полггач-но! культури Росп - «владоцетрГчнють». Вона го-ловна дточа особа iсторичного процесу, в ходi якого лише змшюе сво! назви - цар, iмператор, генсек, президент [15, с.16 ]. Демократична концепщя «роз-подiлення влади» не сприймаеться населениям, оскшьки суперечить характеристикам росшськш моделi iдеального «образу влади», до яких долучена iдея «единовладдя». За результатами соцiологiчного опитування1, зосередження усiеï влади в руках В. Путша отримало позитивну оцiику у 66% опитаних. Тобто единовладдя, як базова характеристика образу влади, е сощальним запитом з боку населення Росп, як i подальше укрiплення вертикалi влади (пiдтримано 72% опитаних) [16, с. 144]. Результати соцюлопчних дослГджень наочно свiдчать, що концепщя единовладдя в даний час в значшй мiрi при-таманна суспiльнiй свiдомостi росiян, незважаючи на проголошенi демократичн реформи, формально закрiплеиi в законодавствi. Росiйськi политологи ро-блять висновок, що «лопка укрiплеиия владно! вер-тикалi» вщдзеркалюе не тiльки особисте прагнення В.Путша до «суперпрезидентсько!» моделi влади, але i глибоко вкорiнеиу iсторичиу традищю функщ-онування державно! влади в Росп як самодержавно! (не розподшено!) за своею суттю [17, с. 57]. Про спо-рiдненi риси самодержавства i сучасно! полiтичноï системи на початку 2000-х роив багато пишуть полггологи. Ще в часи обрання В. Путина на другий термiн висловлювалися побоювання, що саме при ньому вiдбуваеться «остаточне усунення населення краши вщ будь-якого впливу на владу» [18].
Зпдно з опитуваннями, проведеними ГУ ВШЕ спшьно з Фондом «Общественное мнение», лише 3% респондентов вважають, що безумовно мають право на участь в управлшш суспшьством i державою, 4% - на свободу зiбрань, 7% - на свободу ма-шфестацш, м^тантв, демонстрацiй, 15% - реаль-ними правами обирати сво!х представнишв до орга-шв влади [21, с. 86].
У розвинених демократичних кра!нах праг-нення громадян до неполiтичноï активности i само-органiзацiï реалiзуеться насамперед в мунщипаль-шй сферi. Саме тому в Росп для позбавлення вщ гро-мадсько!' активности свщомою полГтикою е виклю-чення мiсцевого самоврядування Гз загального процесу соцiально-економiчиих перетворень. Так, у Концепцп довгострокового розвитку РФ вщсутшй мушиипальний рГвень виршення проблем довгострокового сощально-економГчного розвитку краши: положення, Где!, рекомендаций що стосуються дш мюцевих громад, мушципальних властей зГ стра-тепчного розвитку [19, с.72-73].
Росшськими соцюлогами обгрунтовано, що на вiдмiну вiд захiдноевропейсько! людини, особиста свобода i демократичнi форми органiзацi! суспшь-ного життя хоч i е важливими для значно! частини роаян, все ж не е для них виршуючими. Головнi функцi! держави в ще! моделi - не тшьки виражати поточнi i стратепчш iитереси, а i пiклуватися про уа поточнi нужди членiв суспшьства. Реалiзацiя цих функцiй - основа в«е! цiе! системи вiдносин iз вла-дою, легiтимностi державно! влади i готовности громадян виконувати вимоги влади, !х «покiрнiсть», що в цшому укладаеться в систему патерналютських вiдносин в !х патрон-ктентськш формi [20].
Причому ця модель дуже стойка i домiнуе в су-спiльнiй свiдомостi росiян також i в пострадянсьш часи, iз чого органiчно витiкае особлива роль авторитетов в механiзмi саморегуляцп спшьноти, що наклало свш вiдбиток на усi соцiально-економiчнi процеси в Росi! останнiх десятирiч. Зрозумшо, що в цш системi влади, навгть, якщо i не йдеться про жорстку тоталiтарну або авторитарну !! форму, не-мае мюця самовряднiй формi мiсцевого самоврядування на засадах самооргашзацп членiв громади. Звичка до вертикально! iерархi!, яка впродовж деся-тирiч насаджувалась в суспшьсти комунiстичного зразку блокуе i в сучаснiй Росi! паростки громадян-ського суспiльства навiть на низовому рiвнi.
Результати дослiджень росiйських соцюлопв свiдчать, що у сучасних роаян «попит на деяк новi права носить вщкладений характер», незважаючи на лояльне до них вiдношення. Попит на права, важ-ливi для розвитку, а не для консервацп колишшх су-спiльних iнститутiв, виявляе дуже невелика частина росiйського суспшьства. Право на самоврядування вщноситься саме до таких прав, причому попит на нього виявився досить вщкладеним («парадокс по-питу на демократию») [23, с.59].
Цiлком природно, що модель взаемовщносин, притаманна захiдно! шститущйно! моделi територь ально! громади, буде неадекватна само! природi ро-сшського вiдношення до влади. В розумшт росiян не т чи iншi соцiальнi групи повиннi в боротьбi одного з одним вщстоювати сво! iнтереси, як це вадбу-ваеться в асоцiйованiй моделi територiально! громади, а саме держава, беручи до уваги iнтереси рiз-них суб'екпв, повинна проводити политику, спрямо-вану на благо народу, як едино! спшьноти [20].
Росшсьш вченi вже багато рокiв вадстоюють свою вiдокремлеиу форму громади, засновану на столiттях фактично рабовласницького ладу. 1х чис-леннi (з кожним роком все численнiшi) дослiджения обгрунтовують як свою «верховну власнiсть», так i свою «верховну владу», ям не розподiляються за майже мютичними причинами. Для всього iсну-ючого можна знайти виправдання, особливо, якщо
1 Всеросшське опитування проведене Аналгшчним центром ЮрГя Левади 5-10 жовтня 2007 р.; опитано 1600 жи-телГв краши [16].
це стае дуже до вимоги. Але розповсюджувати ц уявлення на Украшу 1м «допомагають» ii украшсьш вченi, як вперто ототожнюють росiйську людину з украшською, наполягаючи на ïï незахiдну менталь-нiсть, вiдсутнiсть в украшському суспшьств таких передумов, як визнання прюритету прав i свобод людини, самодостатньоï особистосп та iнших щн-ностей захвдного суспiльства.
Безумовно, так погляди мають тд собою тд-стави. Так званий стратегiчний геополiтичний вибiр шляхiв «iнтеграцiï в Свропу» не забезпечуе автоматичного переходу до тiеï соцiальноï епохи, в якоï пе-ребувае зараз Захiд. Украшщ i досi продовжують очiкувати ршення своïх проблем вiд центральноï влади. До захвдного ком'юнiтi (community) украш-цям треба буде пройти величезну дистанцiю. Соцю-культурна спадщина радянськоï' епохи, присутня в системi i традищях органiзацiï життедiяльностi на-шого суспшьства поки що вельми ввдчутна. На це вплинули рiзнi форми колективного образу життя, яш домiнували на протязi довгого часу, довготри-вала дистанцiйованiсть громадян вiд реальних важе-лiв влади i низька полгтична роль механiзмiв самоврядування i самооргашзаци населення, знищення тоталгтарним режимом цших сощальних верств, на-сильницьке впровадження комунiстичноï iдеологiï.
Однак не можна ввдкидати того факту, що роз-виток украï'нськоï' i росiйськоï ментальносп йде в протилежних напрямах. Це вiдбуваеться як внасль док певних полiтичних протистоянь, так i наполег-ливоï спiвпрацi iз европейськими та твтчноамери-канськими урядовими i неурядовими органiзацiями в Украш.
Соцгокулътурт передумови. Соцiокультурний пiдхiд, акцентуючи увагу на глибинних i сталих со-цiально-цiннiсних структурах, обумовлюе потребу в бшьш повному врахуваннi культурно-цившзацш-них чиннишв, якi задають об'ективн обмеження для будь яких змш, зокрема, опiр або прийняття тих чи iнших соцiокультурних зразкiв. Адже не завжди можливо щось зробити «на кшталт», що i обумовлюе вiдхилення результатiв реформ чи заходiв вiд запланованих.
Територiальна громада е ноием певноï сощо-культурноï специфiки, а ïï головними елементами е людський i сощальний каттал. Тому наполягати на тому, що отримання громадою субектност не можна забезпечити зовшштми зусиллями на засадах запозиченоï моделi, означае елiмiнувати динамiч-ний характер цих елеменпв, а майбутне бачити лише в «юторичнш ретроспективi».
В пошуках такоï ретроспективи висуваються iдеï вiчового правлшня, козацького самоврядування, сусiдського ствтовариства, навiть сотеннiй сис-темi управлiння перiоду Киïвськоï Русi [8; 12, с.108]1. Але, якщо цi форми з'явилися неспромож-ними i ввдйшли в минуле, а територiальна громада захвдноевропейського зразку збереглася, то може змшити фокус зору i визнати, що i тут спрацював закон еволюци, тобто природного ввдбору? I спряму-вати зусилля не на змiну моделi, а на змiну людини -головного структурного елементу цiеï моделi. Так чи шакше, за перiод iмплементацiï обраноï моделi вона отримае риси тiеï' самоï соцiокультурноï' специ-фiки (самобутносп), якоï ш не вистачае за думкою деяких украшських дослiдникiв.
В цш моделi самоорганiзована дiяльнiсть чле-нiв територiальноï громади реалiзуеться в рiзнома-нiтних добровiльних об'еднаннях (НДО), незалеж-них вiд прямого впливу або тдпорядкування органам мiсцевоï влади, але вбудованих в систему прийняття i реалiзацiï ршень з питань мiсцевого значення через ix взаемодiю мiж собою, а також з владою i бiзнесом на засадах партнерського ствробгт-ництва. Водночас цей шститут виступае меxанiзмом збереження та ввдродження людських та соцiальниx ресурсiв локальних спiльнот, якi розглядаються як ресурси розвитку територiальноï громади. Саме тому Р. Патнам стверджував, що участь громадян в таких об'еднаннях тдвищуе полiтичну i економiчну ефективнiсть суспiльства навiть i тод^ коли самi ц1 об'еднання не грають суттевоï ролi нi в полгтищ, нi в економiцi [цит. за 28, с.28].
Видатний вчений Пiтер Друкер називае продуктом «третього сектору» «змiнену особист^сть», вважаючи головною справою органiзацiй громадянського суспшьства прищеплення громадянам по-чуття громадянськоï дiездатностi, тобто здатност^ не тшьки критикувати i контролювати владу, а i роз-в'язувати рiзнi, в тому числi полiтичнi питання, на користь громадськосп. I в той самий час сотально-психолопчний тип особистост^, який формуеться в НДО та iншиx органiзацiяx громадянського суспшьства, е базовим для розвитку демократл в краïнi. I чим бшьше в суспiльствi буде члетв цих органiза-ц1й, тим бшьше буде надш на незвороттсть проце-сiв демократизац^, становлення в краш громадянського суспiльства [цит. за 34, с.189,195].
Iнтегральною сотетальною характеристикою, яка охоплюе рiвень розвитку громадянського суст-льства i здатносп громадян до об'еднання, а також норми i щнносп суспiльниx ввдносин служить за думкою Р. Патнама сотальний капiтал.
1 Самi ж пр^чники цих «зруйнованих iидустрiалiзацiею» (!) традицшних громадських сусiдськиx спiвтовариств довели в сво^х численних дослiджеиияx, що вони набувають для жителiв селищ життево важливого сенсу оскшьки утворюють захисне поле для виживання [12, с.113], а не для розвитку. Розвиток же суспшьства вщбуваеться на засадах складних взаемовщносин мiж групами iитересiв, що зумовлюють виникнення НДО, як суб 'ект1в розвитку.
Держава може або зруйнувати сощальний кат-тал, або створити основу для нього, залежно ввд сту-пеня або засобу !! втручання. Це твердження набувае особливого значення в умовах посткомушстичних суспшьств, де альтернативн щодо держави або просто недержавш сощальш мережГ тривалий час були репресованими й «не мають характеру самоввдтво-рювано! сощально! традицп» [32, с.117]. Френсю Фукуяма був впевненим, що в усГх посткомушстич-них кра!нах юнуе особлива проблема, пов'язана Гз сощальним катталом та довГрою, оскшьки, за його думкою, "марксизм-лешшзм був полггачною системою, яка навмисно пристосована для виснаження сощального кашталу" [31]. До цього можна додати, що будь який авторитарний i тоталггарний режим прагне позбавитися вщ впливу оргашзацш грома-дянського суспшьства, зокрема, сучасна РосГя успа-дкувала багато прийомГв такого "виснаження". Вщ-поввдш тщативи з боку влади на протязГ остан-нього десятирГччя з тривогою вщмГчали росшсьш вчен разом з сощальними ризиками, як це несе !х суспшьству.
Зокрема, у зв'язку з набранням чинност нових редакцш федеральних закошв «Про некомерцшш оргашзаци» та «Про громадськ об'еднання» змь нився порядок реестрацп та звгтосп НДО, що, серед шшого, призвело до зменшення числа цих оргашзацш i збшьшення кшькосп перевГрок !х дГяльно-CTi рГзними ведомствами. Полегшення отримали лише релЫйш оргашзаци i таш, як товариства влас-нишв житла, садГвниче - городш i тому подГбнг Держава, законодавчо закрГпивши новий, ускладнений порядок реестрацп та ведення звгтосп НДО, фак-тично виштовхуе неформальну, громадську актив-шсть в тшьову сферу [21, с. 83]. Наступним часом вступали в силу новГ законодавчГ акти аналопчно! дп. Тобто цей процес тшьки набирае обертгв, що ви-являе далеку вгд демократичних норм природу держави i суспшьства, сформованих до тепершнього часу в Росп.
В Укра!ш, як посткомунютичшй кра!ш, при усш проблематичност швидкого i спонтанного формування сощального катталу, не докладаеться належних зусиль для нарощення сощального каш-талу, як основи позитивних трансформацшних про-цесГв, адже шдтримка самооргашзованих об'еднань громадян, НДО мае стати частиною цшеспрямова-но! державно! политики. Якщо людський каштал по-ступово зростае - шдвищуеться освгтшй рГвень, охоплення молодГ вищою освгшю, молоде поко-лшня е бшьш самодостатшм, позбавленим радянсь-ко! звички поспйного очГкування вгд влади «хлГбу i видовищ», то процес накопичення сощального каш-талу в укра!'нському суспшьствГ йде дуже повшьно.
Об'ективну структурну основу сощального катталу формують мережГ сощальних зв'язкГв, i це
робить можливою його оцшку i вимГрювання через стушт включення в т чи шш мережГ НДО, а також через характеристики самих цих мереж (!х розмГр i щшьшсть, штенсившсть мережних зв'язшв). Однак юнуюча статистична звитасть не дае можливостей отримати реальш показники динамши кшькосп НДО та !х члешв, частки населення, яка залучена в процес активно! громадсько! дГяльностг
Кшьшсть громадських об'еднань, зареестрова-них та утворених шляхом повадомлення ввдповвдно до Закону Укра'ни «Про громадськ об'еднання» становила в 2013 рощ 67155 одиниць, громадських спшок - 599, у тому числГ зГ статусом юридично! особи - вщповщно 55986 та 543 одиниць. Кшьшсть члешв, як знаходяться на облГку в цих оргашзашях, налГчуе зпдно Гз статистичними даними 35 460 тис. оаб, що бшьше, шж кшькють усього дорослого на-селення Укра'ни [26, с.14]. Така «звгтють» не може викликати довГру, формальне членство у громадських оргашзашях не е Гндикатором наявносп сощального катталу укра!'нського суспшьства, i бшьш вь ропдними можна вважати дат соцГологГчних опи-тувань.
ВзагалГ вГдповГдь «Не належу до жодно! з громадських, полГтичних оргашзацш чи рухГв» стабГ-льно надае 82-85% опитаних на протязГ 20 роив, що не може не хвилювати i чекае пояснень [22].
Участь у дГяльностГ громадських оргашзацш залишаеться серед найменш значущих серед громадян Укра'ни цГнностей - менше 3-х балГв за 5-баль-ною шкалою [4, с.234]. Це тдтверджують i данГ со-щолопчного монГторингу 1нституту соц1ологГ! НАН Укра'ни - протягом 25 рок1в незалежносп членами недержавних громадських органГзацГй е тшьки 1217% громадян. При цьому майже половина з них -це члени полггачних партш, релЫйних органГзацГй i спортивних клубГв, тобто НДО Гз специфГчними щ-лями [22]. Показники частки населення, яка залучена в процес активно! громадсько! дГяльностГ, е значно нижчими н1ж в зах1дних кра'нах (менше 2,2% укра!нц1в протягом року працювали в органГ-зац1! неполггачно! спрямованостГ), тодГ як у розви-нутих кра'нах цей показник бшьший у 15-20 разГв. Так, у 1сландп - 49%, Фiиляидiï - 31%, Норвегп -25%, Дани - 23,6% [24]. Саме тому впчизняш до-слГдники вГдмГчають низький рГвень соцГального ка-п1талу в Укра'ш, хоч на сьогоднГ немае достатньою мГрою опрацьованого у процесГ дослГджень унГвер-сального ГнструментарГю його вишрювання.
Низька громадянська активн1сть в Укра'ш вГд-дзеркалюеться i в показниках дуже низького рГвня довГри до цих органГзац1й, а разом з тим i до цього шституту, в порiвияниi Гз европейськими i пГвнГчно-американськими кра'нами. ВГдчувають довГру до НДО (переважно i цшком довГряють) лише 12-15% опитаних (табл. 6).
Таблиця 6
Розподш ввдповвдей на питання «Який р1вемь ВашоТ довiри... благодiйним фондам, _громадським асощащям i об'еднанням?»_
2004 2006 2008 2010 2012 2015
1. Зовим не довiряю 27,3 23,2 19,3 22,2 18,8 14,7
2. Переважно не довiряю 22,5 26,8 23,7 25,2 25,1 18,9
3. Важко сказати, довiряю чи н 34,9 37,8 40,6 36,9 42,4 32,4
4. Переважно довiряю 12,2 10,3 15,0 13,7 12,4 28,9
5. Цшком довiряю 3,0 1,9 1,3 1,8 1,2 4,9
Не вiдповiли 0,1 0 0,1 0,1 0,1 0,1
Середнш бал 2,4 2,4 2,6 2,5 2,5 -
Джерело: [22, с.563; 27].
Низький рiвень довiри до iнституту, який тюно пов'язаний iз соцiальним катталом та мiсцевим са-моврядуванням мае пояснення. Вважаеться, що за-гальною проблемою пострадянського суспiльства залишаеться ще i досi неподолана iсторична та пси-хологiчна традицiя масового скепсису та недовiри щодо будь-яких оргашзацш та об'еднань, створених зверху або ззовш, також з причини !х залежносп вiд донорських (особливо зарубiжних) фондiв та орга-нiзацiй. Велик! оргашзацл i благодiйнi фонди небез-тдставно породжують у громадян Укра!ни пiдозри в корупцп, вiдмиваннi грошей, корисливост [25, с.55]. Тобто починають набувати, за 1х думкою, тих самих рис як i державн владнi структури1. Сощоло-пчш до^дження, проведенi методом сфокусова-ного групового iнтерв'ю, довели, що в Укра1'ш люди бiльш схильнi довiряти невеликим групам однодум-цiв, сусшв, колег, тобто тих, з ким вони мають тiснi зв'язки. I не тшьки довiряти, а i створювати разом з ними на мюцях окремi паростки самооргашзацп населения (переорiентацiя на особистiснi сощальш ме-режi, сусiдськi ствтовариства тощо) при пiдтримцi мюцево! влади.
Тому критично важливо, щоб мiсцевi НДО становились ствучасниками демократичних перетво-рень в суспiльствi, i почали грати головну роль в житт мюцево! спiльноти. З табл. 6 видно, що ввдно-шення до НДО та благодiйних органiзацiй i об'еднань зазнало рiзких змш з початку збройного проти-стояння в Укра!ш, коли цi оргашзацп реально втру-чалися в процес пiдтримки i надання допомоги пос-траждалим i вiйськовим. Це також вплинуло на тд-вищення ощнки форм громадсько! активности щодо прийняття владою сво!х рiшень. Найбiльш ефектив-ними тд час опитування у 2015 р. украшщ вважали: участь громадян у громадських органiзацiях (29,9%), у доброчинних акцiях та волонтерських групах (22,5%), громадсько-полiтичних рухах (17,1%), проведення громадських слухань суспiльно значущих проблем (19,8%), вивчення громадсько!
думки i И врахування у прийнятп рiшень (21,9%), дь ючi «гарячЬ> телефоннi лiнii та Iнтернет-сторiнки оргашв влади (20,3%), обговорення проектов ршень влади у ЗМ1 та сощальних 1нтернет-мережах (18,5%) [27].
Для устху реформи мiсцевого самоврядування також велике значения мае стан розвитку шших форм самоорганiзацii громадян та форм прямого на-родовладдя i, якщо жителi громади не здатш, або не готовi об'еднати зусилля для спшьно!' роботи та вза-емноi пiдтримки, розвиток громади неможливий. I реформа децеитралiзацii влади також стае неможли-вою, адже грунтуеться саме на традищях спiвучастi (participatory approach) у проектуванш, плаиуваииi й реалiзацii соцiальиих програм i мае рiзнi оргашза-цiйно-методичнi напрями.
Наразi юнуе великий спектр можливостей залу-чення мiсцевими органами влади рiзних верств на-селення до управлiния територгями: зустрiчi, наради i консультацii з представниками третього сектору i громадськютю; збiр та розповсюдження iнформацii, оргашзащя зворотного звязку, розробка та ввдпра-цьовування мехаиiзмiв поспйно!' дiйовоi ствпращ; створення мереж, альянсiв, коалiцiй мiж представниками НДО; залучення до дiалогу пiдприемцiв та промисловцiв для обговорення конкретних мюце-вих проблем.
Законодавство Украши передбачае достатньо рiзних форм участ жителiв громади i суспiльних ор-ганiзацiй в прийнятп i реалiзацii рiшеиь щодо пи-тань мiсцевого значення: громадськi слухання; мю-цевi iнiцiативи, локальна нормотворчють (мiсцевi нормативиi акти); рiзиi форми дорадчо1' демократа (цiльовi групи, дорадчi комiтети, консультативнi ради, громадськi комгтети, комiсii стратегiчного розвитку, участь у засвданнях депутатських комiсiях, круот столи тощо; налагодження партнерських сто-сункiв нового типу; iнiцiатива розвитку волонтерс-тва; робочi групи для виршення рiзноманiтних пи-тань, експертш групи та дослiдиицькi колективи.
1 Завданням дослiдження було виявлення можливостей самооргашзацп населення малих шахтарських мгст Лу-гансько1 областi для виршення проблем, якi виникли у зв'язку iз закриттям вугiльних пiдприемств.
-205
Еконмчний вiсиик Донбасу № 1(47), 2017
Однак m форми практично не реалГзуються на практицГ Серед причин такого стану невГра жителГв в ефективтсть тако! участг, в реальшсть свого впливу, невмшня скористатися наданими законом можливостями, але головне - ввдсуттсть вагомо! державно! тдтримки рГзних форм спiвробiтиицгва на зразок тдписання Спшьно! угоди мГж Урядом Канади i неурядовим сектором, яка започаткувала нову стратепю ствпращ мГж ними.
Тому i не розвиваються щ апробоват форми i процедури взаемоввдносин, хоч треба ввдмгтти но-вий виток у розвитку волонтерства1, який ввдбувся з початку вшськового конфлГкту в Укра!ш. Це також вплинуло на отнку щодо форми громадсько! активности, що впливають на прийняття владою сво!х рь шень. ай-бшьш ефективними шд час опитування у 2015 р. укра'нщ вважали: участь громадян у громадських оргашзащях (29,9%), у доброчинних акщях та волонтерських групах (22,5%), громадсько-полггач-них рухах (17,1%), проведення громадських слухань суспшьно значущих проблем (19,8%), вивчення громадсько! думки i !! врахування у прийнятп ршень (21,9%), дточГ «гарячЬ> телефонт лши та 1нтернет-сторГнки оргашв влади (20,3%), обговорення проектов ршень влади у ЗМ1 та сощальних 1нтернет-мере-жах (18,5%) [27].
До того ж так1 форми мають бути рГзними для рГзних тишв громад. Те, що е оргашчним для великого мюта, може не пвдшти для сшьсько! громади.
На основГ багатьох локальних дослГджень, про-ведених в рГзт роки можна визначити, що самоор-гашзована дГяльшсть громадян скорше реалГзуеться в невеликих мютах, мютечках, селах, як тепер за но-
Протягом 1994-2014 рр. за результатами сощо-лопчного мотторингу простежуеться постшний ни-зький рГвень довГри населення Укра'ни до основних державних шститупв, як представляють законо-давчу, виконавчу i представницьку гшки влади.
Додатковим гадтвердженням не тшьки недо-вГри, а i невГри у змГни до кращого може послугову-вати розподш ввдповвдей на запитання «Чи е серед юнуючих на тепершнш час в Укра'ш полггачних
вим законом будуть об'еднуватися i створювати бшьш потужш структури. Що стосуеться великих мют, то завдяки розвитку шформацшно-комушка-щйних технологш можна очГкувати Гнших, окрГм членства в НДО, Гнноващйних форм самооргатзаци населення.
Таким чином, за такими загальновизнаними характеристиками сощального катталу, як наявтсть i членство в НДО та Гнших формах самооргатзаци населення Укра'на дуже ввдстае ввд розвинених кра!н. Але юнуе ще такий важливий вишр - рГвень довГри в суспшьств^ яку Френсю Фукуяма вважае своервдним «мастилом» суспшьного мехашзму i ключовим елементом сотального катталу разом з готовтстю до ствпращ [31, с.129]. За його думкою, високий рГвень м1жособистюно! довГри розширюе коло потенцшних учасникГв формальних i неформа-льних ввдносин, а суспшьство засноване на загаль-тй взаемоди, яка виникае як результат високо! до-вГри мГж його членами, бшьш результативно, шж суспшьство всезагально! недовГри [31, с.52].
Ствпраця на засадах довГри необхвдна мГж за-конодавчою та виконавчою владою, мГж пращвни-ками та роботодавцями, полГтичними партиями i ви-борцями, владою та неурядовими оргатзащями тощо. Саме довГра (особистюна i шституцюнальна) дае значш сощальн та економГчт переваги завдяки можливостям вести дГалог помГж усГма групами ш-тересГв в суспшьствГ i громадГ налагодження взае-мопорозумшня мГж политикою держави i Гнтересами громадян, адже в посткомутстичних кра!'нах суст-льство i держава все ще функщонально роз'еднат.
Таблиця 7
партш i pyxiB там, яким можна довiрити владу?». Тiльки 23,6% опитаних у 2015 р. ввдповши позитивно [27].
До^джения, проведет сощологами довели, що у укра!нщв виникла стойка недовiрa не тшьки до влади, а i традищйних методiв захисту сво!х прав через ввдповвдт iнститyти. Вони шукають солвдарно-ст i знаходять !! виключно в рамках родини, ввдчу-
Оцiнка рiвня довiри населення владним iнститутам (шкала вiд 1 до 8)2
1996 1998 2000 2002 2004 2005 2006 2008 2010 2012
Президенту 2,6 2,1 2,7 2,2 2,3 3,4 2,7 2,5 2,9 2,2
Верховнш РадГ 2,1 2,1 2,1 2,1 2,2 2,9 2,5 2,3 2,4 2,0
Уряду 2,3 2,1 2,4 2,2 2,3 3,1 2,5 2,4 2,6 2,1
МГсцевим органам влади - - 2,3 2,5 2,7 2,5 2,5 2,5 2,4
Джерело: [22, с. 564].
1 В 2015 р. 37,8% опитаних вважали, що люди, яю активно долучилися до волонтерського руху реально врятували кра'ну i невГдомо, щоб було, якби не вони, а 42,6% - що вони багато в чому змшили державш структури i працюють набагато ефектившше [27, с.36].
2 В 2015 р. цшком i переважно довГряли: Президенту 1,1% та 16,5%, Верховнш РадГ - 0,3 i 8,0%; уряду - 0,4% i 8,3%; мГсцевим органам влади - 0,8 i 15,3% [27].
ваючи високу довiру тшьки всередиш вузьких ро-динних i дружнix кiл. Замикаючись в малих групах, вони втратили почуття зрозумiлостi суспiльниx про-цесiв. Сощум за межами малих груп втратив для них чiткi обриси, перетворився в поле дiяльностi акто-рiв, про як пересiчна людина чгткого поняття не мае. Тому сукупнють цих акторiв i перетворилась в нечгтке поняття «вони» [35, с.101].
Влада для жителя Украïни це завжди «вони». I як вести iз «ними» дiалог, вiдстоювати права, пере-сiчний громадянин Украïни не знае. Домiнуе уява про владу, як спiльноту, яка дiе тшьки заради своïx iнтересiв, на яку неможливо впливати1. Оця ввдсут-нють знання про те, як працюе меxанiзм взаемодп iз владою в шших крашах, а також таких складових людського капiталу, як самодостатнють, шщатив-нiсть - це те, чого бракуе украïнцям в порiвняннi з жителями демократичних краïн Заходу. Тут кореш тiеï безпорадностi, безпомiчностi щодо свавiлля влади.
Таким чином, ввдповюти на питання «Чи можна розраховувати на масову активнють населення в процес самоорганiзацiï в умовах децентралiзацiï влади?» дуже складно.
З одного боку, продовжують юнувати пiдстави для обстоювання позицп, що украшцям взагалi об'еднання на основi iитересiв, xарактернi для захвд-ноï людини, е чужими, i вони здатш добровшьно об'еднуватися лише на основi особистюних взаемо-вiдносин, ввдчуваючи високу довiру лише до вузьких родинних i дружнix кш. Враховуючи низьку участь громадян в НДО, наполягаеться на тому, що Ш оргашзацп не е для Украши оргашчною структурою, здатною об'еднувати, ефективно представляти i захищати штереси членiв територiальноï громади.
З iншого боку, постiйне вдосконалення норма-тивноï бази, яке супроводжувалося значними зусил-лями з боку численних iноземниx НДО з ïx впливом i фiнансовою пiдтримкою вiтчизняниx недержавних громадських структур на протязi майже двох деся-тирiч, створили певш передумови для руху украш-ських територiальниx громад до iнституцiоналiзацiï заxiдноï моделi громади.
З цiею метою використовувались рiзнi сощ-альнi технологи, спрямоваш на залучення внутрш-шх ресурсiв мiсцевиx спiльнот. До них, передуем, належать "навчання через дто" (action learning) i тренiнг та до^дження за допомогою дп (action training and research) тощо.
Широке розповсюдження набули технологи стратегiчного планування мiсцевого розвитку, впро-вадження проектного шдходу до вирiшения мюце-вих проблем, мiжсекторноï партнерськоï взаемодп. Ц технологи застосовувались в формат численних
освгтшх семiнарiв, тренiнгiв, закордонних стажу-вань, партнерських проектов тощо. Треба ввдмгтити дiяльнiсть в межах спшьного проекту Уряду Укра-ïни, Свггового банку та урядiв багатьох краш (Вели-коï Британн, Нiмеччини, Швецп, Японп та iн.), «Ук-рашський фонд соцiальниx iнвестицiй» (УФО), який розпочався в 2002 р. [36], швейцарсько-украш-ського проекту «Шдтримка децентралiзацiï в Укра-ïнi» DESPRO i багатьох iншиx [4; 9].
Можна стверджувати, що зусилля з активiзацiï i пiдтримки мiсцевиx iнiцiатив не пройшли даром. Так, в межах проекту УФО вiдбувалось залучення громад з метою сприяння рiшению прюритетних проблем: розроблена ц1льова стратегiя реалiзацiï мiкропроектiв, спрямованих на вiдновления шкш, дитячих садков, бiблiотек, медичних установ, клубiв, об'ект^в ЖКГ, покращення навколишнього середо-вища; створення iнновацiйниx моделей надання со-ц1альних послуг вразливим групам населення [36].
Одним iз прiоритетниx напрямк1в дiяльностi УФИ е розвиток людського потенцiалу членiв громад, що беруть участь у втшенш мшропроекпв. На практиц1 це означае, що впровадження мiкропро-екту е процесом безперервного навчання, розвитку суттевих вмiнь i навичок громадських лiдерiв, як1 за-дiянi в процеи i навчаються на в«х етапах спiвпрацi з УФИ. До них можна ввднести: навички самооргашзацп населення, навички розробки проектов, навички фандрейзингу.
Окрiм того, УФО в кожнш громадi проводить навчання, що е елементом неформальноï освгти до-рослих. Тематика навчання визначаеться самими членами громади i залежить вiд типу мiкропроекту, що впроваджуеться. До найбiльш популярних тем можна ваднести «залучення ресурсiв», «розробка бiзнес-проектiв», «лiдерство в громадi», «енергозбе-реження». Тобто можна вважати, що сама методоло-гiя дiяльностi УФО зорiентована на пост^йний розвиток члешв громади, i ïï фактично можна визна-чити як спрямовану на пiдвищення ïï людського i со-ц1ального капiталу.
Знаковим з позици пiдвищення людського та iнтелектуального капiталу реформи е залучення мо-лодi з конкурсного вiдбору висококвалiфiкованиx фаxiвцiв в групу експертiв з питань мiсцевого i регi-онального розвитку для пiдтримки реформи децент-ралiзацiï в Украïнi за проектом «ULEAD з Свропою» на офщальному сайт-i «Децеитралiзацiя». Це набу-вае особливого значення в зв'язку iз вимогами до рiвня професiйноï компетентности особи, яка пре-тендуе на зайняття посади в органах мюцевого само-врядування у щойно прийнятому Законi Украïни «Про службу в органах мюцевого самоврядування».
1 Близько 44% опитаних охарактеризували владу як людей, яю турбуються лише про свое матерiальне благопо-луччя i кар'еру, i 17,8% як - "Це слабю люди, яю не вмтоть розпорядитися владою i забезпечити порядок i послщовний полiтичиий курс»; позитивну оцiику ïH надали лише 3,3% [27].
Темпи процесу об'еднання громад не дуже за-лежать вед того, схГднГ це, центральш чи захГднГ ре-пони. Значно бшьша залежнГсть простежуеться в зв'язку з тим, наскГльки активно проводилася в реп-он робота з населенням i мГською владою щодо ак-тивГзацГ! мГсцевих ГшцГатив в попередш роки. I по-дальший розвиток подГй довГв, що вже в той час в цих регГонах була готовшсть до тако! спГвпрацГ i на-вГть попередшй досвГд. Тому новостворенГ громади активно розвиваються i шукають шляхи залучення швестицГй. Про це свГдчать результати мГжрепона-льного дослГдження участГ громадськосп у реформГ мГсцевого самоврядування1 [9]. Бшьшють опитаних представникГв територГальних громад позитивно ощнюють реформу децетралГзацГ! та !! наслГдки: 71,5% дали ввдповвдь, що якГсть та доступшсть соцГ-альних послуг в !хшх селах та селищах покращилась пГсля об'еднання; 67,8% - що бюджет об'еднаних територГальних громад збГльшився в декшька разГв; 60,4% - що додатковГ кошти активно використову-ються на ремонт шкш, лшарень, дорГг тощо. При цьому опиташ активГсти вважають, що мешканщ по-годжувались на об'еднання територГальних громад з таких причин: хотши отримати потужний бюджет (78,7%); сподГвались на покращення соцГальних послуг (59,6%); що реформа допоможе зробити громаду заможною (22,5%).
Але хоч законодавство Укра'ни дозволяе самим мешканцям шщювати об'еднання громад, випадкГв, коли в дослГджених громадах тщаторами об'ед-наиня виступали мешканщ, налГчувалось лише 8,6%. Зпдно з результатами дослГдження, здебшь-шого Гшщатором обеднання територГальних громад виступали представники влади - сшьськГ, селищш, мюькГ голови (72,9%) та депутати мГсцево! ради (35,7%). КрГм того, громадськГ обговорення проводились досить активно у формГ загальних зборГв (70,5%) та громадських слухань (35,2%). За оцГн-ками бГльшостГ експерпв (62,3%) у процесГ об'ед-нання громад було враховано !хнГ юторичш, при-роднГ, етиiчиi, культурн та шшГ особливостГ.
На сьогодн в кра!ш створено 184 об'еднаних громад Гз запланованих 914. На початку 2016 р. !х було 159, тобто в тих репонах де було створено бшьш сприятливГ умови для об'еднання, процеси йшли швидше. Так, в ТернопГльськГй областГ вже в кГнцГ сГчня 2016 р. було створено усю заплановану
кшьшсть об'еднаних територГальних громад, в Чер-швецькГй i ХмельницькГй - половину Гз запланова-но!, але в Гнших регГонах об'еднаиня громад йде значно повГльнГше [9; 37]. Так, в схвдних районах краши зштовхнулись Гз додатковими труднощами i обмеженнями в процесГ проведення децентралГзацГ! влади. Вже зараз можна побачити, що i первинний етап реформи децентралГзацГ! - об'еднання громад проходить в них з бшьшими труднощами, шж в ш-ших регГонах Укра'ни. I в подальшому можна про-гнозувати бГльш ускладнеш ситуацГ!'.
Експерт проекту «Запуск репошв: Донбас» вва-жае, що «... Донецька i Луганська областГ з об'ек-тивних i суб'ективних причин не реагують активно на можливосп, якГ !м надаються» оскГльки «громадам надаються повноваження, певний фшансовий ресурс, ... а людей, якГ б це все робили - немае»2. Таку ж думку тдтримуе колишнГй директор ОфГсу реформ Донецько! областГ, проголошуючи, що не-достатньо людей, якГ готовГ брати на себе таку ве-лику вадповадальнють i «... ми маемо зараз говорити про пГдвищення квалГфГкацГйного рГвня людей, якГ працюють в новостворених органах мГсцевого само-врядування». Мету реформи навпъ керГвники проектов, задГяних в реформГ формулюють найчаспше в площинГ «додання рГвностГ доступу до сощальних послуг». Все шше, як висловилася керГвник проекту «Запуск репошв: Донбас» - «це вишенька на торп» [38].Тобто навГть у експерта проекту вщсутне розу-мшня бГльш широкого сенсу ще! реформи, а з ним i очшуваних проблем в процесГ його втшення, що мь стяться саме в цГй «вишеньщ».
ТакГ уявлення (i зокрема, заява про передачу «мГсцевих податкГв на мюцевий рГвень») змушують сумнГватися не тГльки в компетентности керГвникГв (кураторГв) численних проектГв, а i в устшностт ке-рованих ними заходГв. Iиiцiативиiсть це, безумовно, великий чинник успГху в процесГ децентралГзацГ!, але задГяння в ньому людського i Гнтелектуального капГталу, вважаемо, поки що недооцГнене.
Ще на початку 2016 р в ДонецькГй областГ було створено три об'еднаш громади i лише наприкГнщ року !х кГлькГсть зросла до 6 (Гз запланованих 39). НайбшьшГ труднощГ у цьому процесГ виникають у населених пунктов, що входять в агломераци i, зали-шаючись в пГдпорядкуванш великих мГст, фшансу-
1 Дослщження проведено у 2016 р. Одеським iиститутом соцiальиих техиологiй разом iз ВГО «Асоцiацiя сприяння самооргатзаци населення» та партнерськими оргаиiзацiями у Волинськш, Диiпропетровськiй, Львiвськiй, Лугаиськiй, Микола!вськш та Одеськiй областях за тдтримки Мйжнародного фонду «Вiдроджеиия». Дослiджеиия було проведено в 46 територiальних громадах у Волинськш, Дшпропетровськш, Львiвськiй, Луганськш, Миколашськш та Одеськiй областях [9].
2 Проект «Запуск репошв: Донбас» стартував 19 мчня в Миргородi i охоплюе 19 мiст i об'еднаних територiальиих громад. Це - Лiманська, Жовтнева, Черкаська, Бiлозерська, Новопсковська, Бшокуракшська i Новоайдаровська об'ед-наш територiальиi громади, а також мюта Марiуполь, Дружкiвка, Сартана, Вугледар, Покровськ, Соледар, Бахмут, Слов'янськ, Святогiрськ, Микола!вка, Велика Новосiлка i Краматорськ. Проект е частиною iиiцiативи «Запуск репошв» Украшського iиституту мiжиародиоl полiтики в питаннях децеитралiзацil, розвитку регiоиiв Украши, оргаиiв мiсцевого самоврядування.
ються за залишковим принципом. Такий адмшютра-тивно-територiальний подш стае каменем споти-кання для невеликих населених пунктiв, яш, ство-рюючи навколо себе об'еднану громаду, повинш пройти додатковi процедури зi змiни тдпорядку-вання мiст.
Треба враховувати i той факт, що схвдш терито-ри Украïни мають специфiчну систему розселення i розмщення виробничих сил. Значна частина ïx мiст i селищ була штучно створена в короткий час в процес! радянськоï прискореноï iндустрiалiзацiï. Ввд-сутнiсть на цш територи крайни природно-юторич-ноï системи розселення це також фактор, що ускла-днюе процес децеитралiзацiï, i який треба враховувати при ïï проведенш
До щойно прийнятого законопроекту № 4772 «Про внесення змш до деяких законодавчих актiв Украши щодо добровшьного приеднання територ!а-льних громад», було запропоновано правки, завдяки яким мала з'явитися можливiсть створення агломе-рацiй, як «простiшоï (?) альтернативи об'еднанню громад». На переконання координатора Центру роз-витку мiсцевого самоврядування Донецькоï областi, якщо вони були б прийнятп, це зiпсувало б усю кон-цепцiю реформи i ту модель децентралiзацiï, яка зараз розбудовуеться в Украшг Так ж сумнiви щодо змiн до законопроекту №4772 висловили i деяк експерти, зокрема директор з науки та розвитку Ы-ституту громадянського суспiльства Анатолiй Тка-чук, теж виступивши з його критикою [37].
Питання мiськиx агломерацш вимагае окре-мого зваженого пiдxоду (до законодавчого врегулю-вання питання мiськиx агломерацш положення цього Закону не поширюються на територiальнi громади), i недопрацьоваш законодавчi iнiцiативи не повинш впливати на xiд реформ. Але також не мож-на погодитися з однаковим «простим» i придатним для у«х регiонiв Украïни способом об'еднання громад, зштовхнувшись з iишим, бшьш складним те-риторiальним устроем (агломеращя це не «прос-т1ша», а значно складшша його модель), i одразу ж вважати його «негативним досввдом, ... який зако-нодавщ хочуть поширити на всю Украшу i «напло-дити» агломерацш, як це ввдбуваеться в Донецькш област» [37].
Вище вже було визнано, що намагання пщг-нати шд единий стандарт може бути одшею iз загроз проведенню децентралiзацiï в Украш, i таке спро-щення, як це не парадоксально, може створювати ще бiльшi складнощi. Довкола найбшьших мiст Укра-ïни на протязi десятирiч склалися велик! агломераци та субурби. Ще 20 рошв тому було ясно, що шд час проведення реформи адмшютративно-територ!аль-ного устрою не можна оминути такого явища, як по-тужного впливу цих мюьких агломерацш не тшьки на економiчнi, а i сощальш, демографiчнi, науково-культурш, екологiчнi процеси в краïнi. Врахування
проблем сш, малих мют i мютечок в р!зних типах те-ритор!ально-господарських систем - в агломерацш-нш систем! мюьких населених пунктов i в не агломе-ращйнш, мае важливе значення для усшху децент-рал!заци. Так чи шакше, але доведеться виршувати в схвдних регюнах, а також в Киев!, Дшпропетров-ськш, Киïвськiй, Льв!вськш, Одеськш, Харшвськш областях питання мюьких агломерацш в зв'язку !з децентрал!защею.
Розгляд цього питання в усш повнот i складно-ст не входить до питань, як розглядаються в да-ному досл!дженш Але воно тюно пов'язане !з чин-никами актив!заци людського i сощального кашталу в громад! i суспшьствг Адже юнуе така особливють об'еднаних територ!альних громад в Донба« - вони значно бшьш! шж li, що створен! у центральних i за-хвдних регюнах краïни, де дуже багато невеликих громад по 2-2,5 тис. мешканщв. Так, Бахмутська об'еднана громада (близько 88 тис. оаб) е найпоту-жшшою в Донецькш област i одшею з найбшьших громад в Украшг !нш! громади також дуже велика: Лиманська нал!чуе 42,5 тис. о«б, Миколаïвська -23,6 тис. оаб, Соледарська - 22,5 тис., Черкаська -11,1 тис. i тшьки Шах!вська - 3,4 тис. оаб. Взаемо-ввдносини м!ж окремими акторами в такш громад! будуть засноваш на !нших засадах шж в тих, що на-л!чують калька сотень жител!в.
В роботах Френсюа Фукуями аргументуеться можливють стратеги нарощування сощального каш-талу в посткомунютичних суспшьствах через дер-жавну тдтримку окремих практик спонтанноï ко-операци i сшвробгтництва м!ж членами окремих громад або сощальних груп i в подальшому поши-ренш цих практик. Йдеться, по суп про формування «остр!вщв» сощального кашталу i громадянського суспшьства за умови взаемопорозушння м!ж сусш-льством та державою [31, с.145].
Анал!зуючи дан!, наведен! нобел!вською лауреаткою Е. Остром, яка узагальнила близько п'яти ти-сяч приклад!в формування спонтанних практик гро-мадського сшвробгтництва та спшьного викорис-тання загальних ресурив, Френсю Фукуяма форму-люе наб!р умов, за яких сощальний каштал може формуватися стихшно, i доводить, що такими умо-вами е розм!р спшьноти, роблячи такий висновок, -«спонтанне вщтворення сощального кашталу мож-ливо у вщносно малих, стабшьних групах, членство в яких обчислюеться сотнями, або, в крайньому ви-падку, тисячами» [31, с. 145].
У процес! трансформаци територ!ального устрою та системи мюцевого самоврядування слад спи-ратися також на свгтову практику. Саме тому процес перетворень необхвдно зд!йснювати з огляду на не-обх!дн!сть проведення политики невеликих терито-р!альних громад, незважаючи на те, що в деяких об'еднаних громадах поки що немае навгть примь щень для розмщення установ, що здшснюють пов-
новаження щодо правоохоронно! дГяльносп, реестрацп актГв цившьного стану та майнових прав, сощального захисту тощо.
Якщо на територГях, де вже перший етап реформи - об'еднання громад - пройшов вчасно i ус-тшно, можна сподГватися на появу таких «острГв-цГв» i подальше !х розповсюдження через державну шдтримку, то щодо певних райошв тако!' перспек-тиви майже не юнуе, як i не юнуе ясного бачення стратегГй мГсцевого розвитку для мют i селищ Дон-басу, в яких вщбулося закрГплення олГгархГчного типу формування й узгодження корпоративних Гнте-ресГв.
На цих територГях за роки ринкових реформ стався перерозподш власностГ на користь ктентель-них груп (!х на пострадянському просторГ почали Гменувати кланами), i реальним суб'ектом управ-лшня стали великГ корпорацГ!. На територГях, де опа-нували цГ «клани», контроль над ресурсами терито-рГально! громади i наявнють владних повноважень надало необмеженГ можливостГ реалГзацп !х приват-них ГнтересГв. ВнаслГдок цього самооргашзована дь яльшсть не мае для пересГчних громадян сенсу через те, що не забезпечуе !м доступ до ресурсГв (вони вже усГ розподГленГ помГж кланами), i прийняття рГшень в Гнтересах усГе! громади. Члешв територГально! громади в таких мютах можна визначити як роз'ед-нане, несолГдарне населення, фактично не здатне ви-ступати як самооргашзоваш, самостГйнГ соцГальнГ суб'екти.
На вщмГну вГд них, клГентельнГ групи («клани») це щГльно штегроваш, закритГ соцГальнГ мережГ, со-лГдарнГ i згуртоват на базГ загальних ГнтересГв, замкнуп для стороншх, не зацГкавленГ в будь-якому впливГ з боку громадянського суспГльства, в тому числГ у впровадженш i^TO^^m^ мехашзмГв ре-гуляцп взаемодп органГв мГсцевого самоврядування з територГальною громадою. ЗвГсно, що «олпархам не потрГбна дГева територГальна громада, адже вони таким чином втратять вплив i можливГсть керувати, в першу чергу, фшансовими потоками» [39, с.92].
Тобто замГсть суб'екту - жителГв громади, суб'ектом стали бГзнес-групи. А солГдарнГсть цих груп ГнтересГв, тобто узгодження дГй i рГшень прита-манна !'м в бшьшш мГрГ шж членам громади. Нас-лГдки створення таких, квазГсоцГально замкнутих кГл групово! солГдарностГ вГдомГ: корупщя i непотизм (кумГвство) заповнюють вакуум суспшьних вщно-син i фактично створюють порочне коло самовщ-творення. Адже члени таких соцГумГв знаходять розв'язання сво!х проблем в неформальних патрон-клГентських зв'язках, залишаються залежними вГд них i не вщчувають анГ готовности, ан1 здатностГ змь нити «правила гри».
МГсцевГ органи влади знаходять рГзнГ методи взаемоди Гз цими групами ГнтересГв через так звану
корпоративну соцГальну вщповщальшсть, але в цГ взаемовГдносини не залучеш широкГ кола громадян.
Все бшьша частина жителГв таких громад усу-ваеться вГд суспГльно-активно! дГяльност! i опиня-еться фактично в сощальнш резервацП' Гз сурогат-ними, арха'чними, вГртуальними формами життедГ-яльност! (через 1нтернет- i в цшому медГа-залеж-н1сть), якГ лише Гмпують громадянську, соцГально-полГтичну активн1сть. Це i е найважливша перешкода на шляху не тшьки реально! децентралГзацл, а взагалГ модернГзацГ! цих репошв.
Недостатшй розвиток соцГального катталу i його шституцюнальних форм в горизонтальних мережах громадсько! активност! i спiвробiтиицгва за вГдсутнГстю юторичних традицГй, створили певний соцГальний вакуум, чому також сприяв курс на зни-щення НДО в цьому регюш. Така ситуацГя була характерною для ктентел СицилГ! або Неаполю. Отри-манГ видатним дослщником соцГального капГталу Р. Патнамом результати порГвняльного дослГдження регГонГв 1талГ! показали, що, якщо в швшчних регГонах широко розповсюджеш добровГльнГ об'еднання громадян, i «соцГальний i полггачний каттал орга-нГзовано горизонтально, а не вертикально ГерархГч-но», то в твденних - клГентели як системи приватного патерналГзму, корпоративш клани, мафГознГ угрупування [31], що е характерним для такого ре-гГону Укра'ни, як Донбас.
Така система сошально! взаемодГ! разом Гз слабкГстю державних ГнститутГв гальмують i роб-лять майже неможливим на теренах Донбасу процес децентрал1заци демократичним шляхом, Гснування мГсцевого самоврядування на засадах самооргашзо-вано! дГяльностГ громадян, тдзвгттсть мунГципаль-но! влади перед громадою.
На цю ГнституцГйну основу накладаеться ще й геополГтичний фактор - дуже важливий в форму-ваннГ свГтогляду i системи щнностей населення Донбасу, де так i не сформувалося громадянське та культурне пГдГрунтя, що спиралося б на щнностГ ев-ропейсько! традицГ! та культури. Навпаки, п1д по-тужним впливом росГйських ГмГджмейкерГв нев-пинно складалася пГдстава для змГцнення ГнститутГв не демократл, а авторитаризму. Сощокультурш установки мешканщв регГону, якГ на протязГ довгого часу зазнавали потужного росГйського впливу, дГяли як стримуючий фактор на можливостГ модернГзацГй-них зрушень ще! ГнституцГйно! основи. При цьому в регюш була велика довГра до центрально! влади [41]. Адже шодГ тшьки вона була спроможна вирь шити складнГ питання шахтарських мГст Г селищ. З роками ця довГра до центрально! влади перетвори-лася в феноменальну довГру до «сво!х». I за яких обставин поки що ця довГра не похитнулась. Але !! корен1 - це не кореш суто росшсько! ментальност! i вiдношеиня до влади. На засадах тако! довГри також
можливо створення «остр1вщв» соцiального кат-талу i громадянського суспшьства за умови взаемо-порозумiння мiж мiсцевими спiльнотами та державою.
Змщнення та розвиток соцiальиих взаемодш, спiвробiтиицтва, взаемноi довiри в територiальиiй громадi передбачае: пiдвищеиня в цшому рiвия до-вiри до влади, формування умов для подолання не-задоволення вiдносинами у системi «влада-лю-дина», «держава-суспiльство», забезпечення постойного дiалогу влади i громади; суспшьне обговорення проблем через проведення референдумiв, громадсь-ких слухань, опитування громадськоi думки.
Тому порозумiния i ствробгтництво iз мюце-вою владою, як найбшьш наближеною до людини, особливо в малих мiстах, селищах i селах е тОею ланкою, через яку можна витягти весь ланцюг проблем, пов'язаних з низькою довiрою до владних iнститутiв i взагалi низьким рiвнем соцiального катталу.
Видатний дослiдник з iнституцiональноi теори, нобелiвський лауреат Даглас Норт вважав, що велик! змiни шститущйно! основи суспшьства наста-ють тод!, коли в них зацiкавлена сторона з достат-ньою силою може обстояти свою позищю. I водно-час вш допускав, що у випадку неперервних посту-пових змш в конкретних напрямах впродовж часу, малi змши поступово видозм!нять шститущйну основу настiльки, що вона вадкрие !ншу сукупнють ва-рiантiв розвитку [40, с. 91]. Цей висновок стосуеться як раз тих поступових крошв до демократизацii суспшьства, як! надае саме децентралiзацiя влади i реформа мюцевого самоврядування, в процеа яких i ввдбуваються змша шститущйно!' основи.
Чи зможуть вони зм!нити цю основу в УкраКш? Чи можна спод!ватися на те, що мюцеве самовряду-вання на засадах самооргашзацп населення стане тдставою ефективноi влади в Украш? Вадповвдь на щ питання, безумовно, може дати тальки час i зу-силля спрямоваш в напрямку усування тих обме-жень i перешкод на шляху децентрал!зацп влади, як! було розглянуто в даному досл!дженш.
Лiтература
1. A History of Decentralization Earth Institute of Columbia University. Website, accessed February 4,2013. 2. Про схвалення Концепцп реформування мюцевого самоврядування та територiальноi оргаш-заци влади: Розпорядження Кабшету Мшютр!в Ук-раЛни ввд 01.04.2014 р. № 333-р [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/ laws/show/333-2014-р. 3. Лiньов К. До проблеми ви-користання процеав самооргаиiзацii у державних !ерарх!ях / К.Лшьов // Управлшня сучасним мютом. - 2003. - №4-6. - С.9-15. 4. Мiсцеве самоврядування в Украш: сучасний стан та основн напрями модер-иiзацii: наук. доп. / редкол.: Ю.В. Ковбасюк, К.О. Ващенко, В.В. Толкованов та ш. за заг. ред. д-ра
наук з держ. упр., проф. Ю.В. Ковбасюка. - К.: НАДУ, 2014. - 128 с. 5. Анатолий Ткачук: С Конституцией или без, децентрализация началась. Теперь - только не навреди! [Електронний ресурс]. -Режим доступу: http://gazeta.zn.ua/internal/anatoliy-tkachuk-s-konstituciey-ili-bez-decentralizaciya-nacha las-teper-tolko-ne-navredi-_. 6. Про добровшьне об'еднання територiальних громад: Закон Укра!ни ввд 5 лютого 2015 р. № 157-VIII // Ввдомосп Верховно! Ради Укра!ни. - 2015. - № 13. - Ст. 91. 7. Батанов О.В. Констигущйно-правовий статус терито-рiальних громад в Укра!ш: монографiя / О.В. Батанов; за заг. ред. В.Ф. Погоршка. - К.: Концерн «Ви-давн. Дiм 1н Юре», 2003. - 512 с. 8. Тарасенко В.1. Проблема сощально! iдентифiкацi! укра!нського су-спiльства (сощотехнолопчна парадигма) / В.1. Тарасенко, О.О. 1ваненко. - К.: 1нститут соцiологi! НАН Укра!ни, 2004. - 576 с. 9. Бшьшкть представнишв об'еднаних громад позитивно оцiнюють наслвдки децентралiзацi!, - опитування. 23 листопада 2016. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://decentralization.gov.ua/news/item/id/3734. 10. Людський потенщал: мехашзми збереження та розвитку: монографiя / О.Ф. Новикова, О.1. Амоша,
B.П. Антонюк та iн.; НАН Укра!ни, 1н-т економiки пром-стт - Донецьк, 2008. - 468 с. 11. Арбешна В.Л. Етносоцюлопя: навчальний посiбник. Ч.1: теоре-тико-методологiчнi проблеми дослвдження етнона-цiональних феноменiв / В.Л. Арбенша. - Харкiв, 2004. 12. Воловодова О. Про сощокультурну специ-фiку суб'ектносп териториально! громади: оргашза-цiйний аспект / Олена Воловодова, Олександр Кас-перович // Соцюлоггя: теорiя, методи, маркетинг. -2004. - №1. - С. 103-120. 13. Пухтинський М. На-мiри - «револющйш», а дп - «еволюцiйнi»? / М. Пухтинський // Людина i влада. - 1999. - №5. -
C.46-48. 14. Аузан А. Национальные ценности и российская модернизация: пересчет маршрута [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://polit.ru/ article/2008/10/22/auzan/. 15. Пивоваров Ю.С. Русская власть и публичная политика // ПОЛИС. - 2006. - № 1. 16. Романович Н.А. Концепщя единовластия в общественном сознании (традиции, социокультурные основания) / Н. А. Романович // Социологические исследования. - 2010. - №10. - С. 141-148. 17. Кертман Г. Л. Московские аномалии: экскурсия по Георейтингу / Г. Л. Кертман // ПОЛИС. - 2006. -№6. 18. Юрьев Д. Режим Путина. Постдемократия / Дмитрий Юрьев. - М.: Свропа. 2005. - 264 с. 19. Та-таркин А. Местное самоуправление в системе стратегий социально-экономического развития регионов России / Александр Татаркин, Владимир Бо-чко // Федерализм. - 2008. - №4. - С.69-84. 20. Тихонова Н.Е. Социокультурная модернизация в России (опыт эмпирического анализа) / Общественше науки и современность. - 2008. - №2. 21. Гонтмахер Е. Общественные объединения нового типа в Рос-
сии / Е. Гонтмахер, Е.Шаталова // Общество и экономика. - 2008. - №3-4. - С. 78-90. 22. УкраТнське суспшьство 1992-2012. Стан та динамша змш Сощ-олопчний мошторинг. - К.: 1С НАН Украши. - 2012.
- 660 с. 23. Аузан А. Колея российской модернизации / А. А. Аузан // Общественные науки и современность. - 2007. - №6. - С. 54 - 60. 24. Колот А.М. Мифы социальной политики, или с чего следует начинать формирование новой модели / А.М. Колот // Зеркало недели. - 2010. - № 2 (781). 25. Кононов И.Ф. Кризис и самоорганизация: шахтерские города Донбасса в период реструктуризации угольной промышленности: социальное и экологическое измерения: монография / И.Ф. Кононов, Н.Б. Кононова, В. А. Денщик. - Луганск: Альма - матер, 2001.
- 144 с. 26. Дiяльнiсть громадських об'еднань в Ук-ра!ш у 2013 рощ: Статистичний бюлетень. - Ки!в, 2014. 27. Додаток: таблиц мошторингового опиту-вання «Украшське сусшльство - 2015» [Електрон-ний ресурс]. - Режим доступу: http://i-soc.com.ua/ institute/ el_library.php. 28. Степаненко В. Социальный капитал в социологической перспективе: теоретико-методологические аспекты исследования / Виктор Степаненко // Социология: теория, методы, маркетинг. - 2004. - №2. - С. 24-41. 29. Патнам Р. Творения демократл. Традици громадянсько! активности в сучаснш 1тали / Р. Патнам, Р. Леонард^ Р. Нанетп. - К., 2001. 30. Фукуяма Ф. Доверие: социальные добродетели и путь к процветанию / Френсис Фукуяма. - М.: ООО Изд-во "АСТ": ЗАО НППП "Ермак", 2004. - 730 с. 31. Фукуяма Ф. Социальный капитал // Культура имеет значение. Каким образом ценности способствуют общественному прогрессу / Ф. Фукуяма; под ред. Л. Харри-
сона, С. Хантингтона. - М., 2002. - С. 129-149. 32. Дем^в О. Концепшя групового сощального катталу та ii адаптащя до вгтчизняних умов / Олег Де-MKiB // Соцюлопя: теоргя, методи, маркетинг. - 2005.
- №4. - С. 104-118. 33. Шаповал В. Сутнюш характеристики мюцевого самоврядування // Право Украши. - 2002. - №3. - С.48-54. 34. Головенько В.А. Можливост впливу оргашзацш громадянського суспшьства на трансформащю полгтично! культури, сощально! мобшьносп укра!нського сощуму / В.А. Головенько // Украшський сощум. - 2012. - № 1. -С.189-199. 35. Кононов И. Жители Донбасса: особенности культуры и способность к самоорганизации в условиях общественных изменений / Илья Кононов // Социология: теория, методы, маркетинг.
- 2002. - №3. - С. 80-83. 36. Украшський фонд сощальних швестицш [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http: usif.org.ua. 37. MicbKi агломераци -перешкода на шляху децеmралiзащi в Укра!т, - думка експерта. 1 листопада [Електронний ресурс]. -Режим доступу: http://decentralization.gov.ua/news/ item/id/3734. 38. Децентрализация на Донбассе, или Стратегическая «вишенка на торте» / [Електронний ресурс]. - Режим доступу: ttp://novosti.dn.ua/ article/6574-decentralyzacyya-na-donbasse-yly-strateg ycheskaya-vyshenka-na-torte. 39. Економiчна демократия та розвиток мюцевого самоврядування в Укра-i'm: Зб. наук. ст. / за ред. Я. А. Жалша. - К.: Н1С, 2003.
- 100 с. 40. Норт Д. 1нститути, шститушйш змши, функцiонування економiки / Д. Норт. - М., 1997. 41. Кузiна К.В. Соцiально-економiчнi процеси у монопрофiльних мiстах Донбасу (1950 - 1980-ii роки) // К.В. Кузша, З.Г. Лихолобова. - Донецьк, 2010. - 335 с.
Стаття надшшла до редакцii 07.02.2017
Прийнято до друку 22.03.2017
