CC BY
36
Базелюк Вiкторiя Володимирiвна, Витвiцька Олександра Сергпвна,
кандидат юридичних наук,
асистент кафедри крим1нального права,
Нацональний юридичний ун1верситет
¡мен'1 Ярослава Мудрого,
Украна, м. Харк1в
e-mail: [email protected]
ORCID 0000-0001-5223-8633
студентка 5-го курсу, На^ональний юридичний ушверситет iменi Ярослава Мудрого, Украна, м. Харюв e-mail: [email protected]
doi: 10.21564/2414-990x.137.102701 УДК 343.59
СОЦ1АЛЬНО-ЕКОНОМ1ЧН1 ТА НОРМАТИВЫ ФАКТОРИ ВСТАНОВЛЕННЯ КРИМ1НАЛЬНОУ В1ДПОВ1ДАЛЬНОСТ1 ЗА ПОСЯГАННЯ НА КУЛЬТУРН!
Ц1ННОСТ1
Дослгджено соцшльно-економгчт та нормативш фактори встановлення кримшальног вгд-пов1дальност1 за незаконне проведення пошукових робт на об'6ктi археологiчног спадщини, зни-щення, руйнування або пошкодження об'6ктiв культурног спадщини. Проаналгзовано мжнародш та нащональш нормативно-nравовi акти у сферi охорони культурних цтностей.
Ключовi слова: соцiально-економiчнi фактори; нормативы фактори; кримшальна ввдповь дальтсть; культурт щнносп; об'екти археолопчно! та культурно! спадщини; незаконш археоло-пчт розкопки.
Базелюк В. В., кандидат юридических наук, ассистент кафедры уголовного права, Национальный юридический университет имени Ярослава Мудрого, Украина, г. Харьков. e-mail: [email protected] ; ORCID 0000-0001-5223-8633
Витвицька А. С., студентка 5-го курса, Национальный юридический университет имени Ярослава Мудрого, Украина, г. Харьков. e-mail: [email protected]
Социально-экономические и нормативные факторы установления уголовной ответственности за посягательства на культурные ценности
Исследуются социально-экономические и нормативные факторы установления уголовной ответственности за незаконное проведение поисковых работ на объекте археологического наследия, уничтожение, разрушение или повреждение объектов культурного наследия. Анализируются международные и национальные нормативно-правовые акты в сфере охраны культурных ценностей.
Ключевые слова: социально-экономические факторы; нормативные факторы; уголовная ответственность; культурные ценности; объекты археологического и культурного наследия; незаконные археологические раскопки.
Постановка проблеми. Дослщження сощально-економ!чних i нормативних фактор!в встановлення кримшально! вщповщальност за незаконне проведения пошукових робп на об'екп археолопчно! спадщини, знищення, руйнування або пошкодження об'екив культурно! спадщини (ст. 298 Кримшального кодексу Укра!ни; далi - КК) ще не проводилося. Окрiм того, положення, що у 2010 р. закршлеш в ч. 1 ст. 298 КК (незаконне проведення археолопчних розввдок, розкопок, шших земляних чи шдводних робгг на об'ект археолопчно! спадщини), е новелою укра!нського законодавства, що також потребуе додаткового наукового аналiзу.
Стан розроблення проблеми. Проблеми кримшально! ввдповвдально-сп за посягання на культурнi цшносп розглядалися в роботах таких уче-них, як В. I. Акуленко, Р. В. Асейкш, 6. П. Гайворонський, Т. Г. Каткова, В. В. Кузнецов, 6. I. Кузьменко, Т. В. Курило, В. А. Ломако, П. С. Матишев-ський, М. О. Мщенко, В. О. Навроцький, Б. М. Одайник, I. Г. Поплавський, О. С. Сотула, О. В. Усенко та ш.
Мета статтi - виявити соцiально-економiчнi та нормативш фактори встановлення кримшально! вщповщальносп за незаконне проведення пошукових робп на об'екп археолопчно! спадщини, знищення, руйнування або пошкодження об'екпв культурно! спадщини (ст. 298 КК).
Викладення основного матерiалу. Сощальш фактори встановлення кримшально! вщповщальносп за незаконне проведення пошукових робгг на об'екп археолопчно! спадщини, знищення, руйнування або пошкодження об'екпв культурно! спадщини виражають сусшльну необхщшсть i полггичну дощль-шсть встановлення тако! вiдповiдальностi, тобто принципи, якi забезпечують соцiальну адекватнiсть кримiналiзацi!, !! допустимють з точки зору основних характеристик сощальних систем i процесiв сусшльного розвитку, а також ввд-повщшсть кримiнально-правово! норми рiвню, характеру сусшльно! свiдомостi i стану громадсько! думки [1, с. 210].
Для виявлення соцiально-економiчних чинниыв кримшалiзащ! посягань на культурш цiнностi спочатку з'ясуемо, яку ж саме користь приносять сусшльству останш.
Протягом усiе! iсторi! людства iснувало й iснуе багато цивтзацш, голов-ним елементом яких завжди була культура. Вона - складний сусшльний фено-
мен, який вщграв i продовжуе вщгравати величезну роль у життeдiяльностi людини, впливаючи на працю, побут, дозвГлля, менталiтет, cnoci6 життя як усього суспГльства, так i окремо! особистостi. Культура - це не пльки досяг-нення минулого, багато в чому вона визначае сьогодення i майбутне всього люд-ства. Засвоення культури - важлива запорука людсько! цивШзацп, збереження загальнолюдських щнностей [2, с. 6].
Як зазначае 6. I. Кузьменко, культурна спадщина вщграе особливу роль у житп суспiльства. Вона мае величезне значення для розвитку науки, мисте-цтва, господарства краши та iнших сфер сощального життя. Рiзноманiтнi спо-руди, комплекси, !хш частини, природно-антропогеннi або створеш людиною об'екти, що мають iсторичну, мистецьку, наукову, художню або шшу цiннiсть дають змогу бшьше дiзнатися про дiяльнiсть попереднiх поколшь, дозволяють зазирнути у глибину столГть, простежити рiзнi етапи розвитку нашо! держави та забезпечити спадкоемнiсть культурних традицш народу [3, с. 23].
Особлива стурбовашсть держави рiвнем охорони об'екпв культурно!' спадщини виявляеться у програмних документах уряду. Серед нормативних акпв, що визначають спрямовашсть державно! полпики у сферi охорони культурно! спадщини, слiд вiдмiтити Загальнодержавну програму збереження та викори-стання об'екпв культурно! спадщини на 2004-2010 роки, в якш наголошувалося, що збереження i примноження культурних щнностей належать до прюритетних напрямiв полпики держави у сферi культури. Ввдповщно до ратифiкованих Верховною Радою Украши мiжнародних конвенцiй у Програмi зазначалося, що охорона культурно! спадщини е мiжнародно-правовим зобов'язанням нашо! держави перед свГтовою спiльнотою. Мета зазначеного нормативного акта полягала у створенш бГльш сприятливих умов для розвитку сфери охорони культурно! спадщини, забезпечення належного рiвня збереження та використання об'екпв культурно! спадщини в сусшльному житп. Основними завданнями Програми було забезпечення державного облжу та контролю за збереженням i використан-ням об'екпв культурно! спадщини; сприяння залученню швестицш у дiяльнiсть щодо збереження, реставрацп, реабiлiтацiï i використання пам'яток; створення розвинуто! iнфраструктури науково-дослiдних, проектних, реставрацшних, реабiлiтацiйних та iнших оргашзацш у цiй сферi; удосконалення законодавчого забезпечення охорони та використання об'екпв культурно! спадщини; удосконалення управлшня у сферi охорони культурно! спадщини; створення системи шдготовки, перешдготовки та шдвищення квалiфiкацiï кадрiв для науково!, проектно! та виробничо! дiяльностi у сферi охорони культурно! спадщини; сприяння залученню об'екпв культурно! спадщини до нащональних та свпових туристичних маршрупв; подальший розвиток мiжнародного спiвробiтництва у сферi охорони культурно! спадщини [4]1.
Стурбованiсть рiвнем охорони об'ектiв культурно! спадщини також часто вщображаеться у рiзних зверненнях i заявах фахiвцiв у галузi археологГ!. Так,
1 Незважаючи на те, що термш дп цгеï Програми до6гг кгнця у 2010 р., деякг ïï положения вико-ристовуються й досг.
Сшлка археолопв УкраТни висловила свою шдтримку археологам Росп, котрi виступили з ввдкритим листом Президенту i Прем'eр-Мiнiстру РФ «Археоло-гiчна спадщина мае належати народам Росп, а не мародерам, перекупникам i «колекщонерам»» [5]. Археологи УкраТни повнiстю солвдарш з необхiднiстю впровадження жорстких заходiв зi збереження нацiонального надбання наро-дiв краТн СНД, в яких шсля розпаду Радянського Союзу пам'ятки культури i безпосередньо археологи стали об'ектом збагачення окремих громадян, яы прагнуть не Тх збереження, а мають iз цього зиск. В УкраТш, так само як i в РосГТ, пограбування пам'яток археологи сягнуло величезних масштабiв. Уведення в законодавство УкраТни статей, яы мали б створити перепони пограбуванню i руйнуванню пам'яток археологГТ, не стало ефективним з огляду на вщсутшсть необхщних механiзмiв Тх реалiзацiТ. Культурна й археолопчна спадщина мае охоронятися державою i належати народу [6].
Як стверджують дослiдники, в УкраТш з року в рж зростають кошти суб-венцп державного бюджету на пам'ятко-охоронну справу. За рахунок цих кош^в здшснювалися реставрацiйнi роботи у центрi м. Львова, смт. Батуриш, протизсувнi та реставрацiйнi роботи у Киево-Печерськш лаврi. Субвенцiю було спрямовано також на об'екти культурноТ спадщини ВшницькоТ, ВолинськоТ, ЗапорiзькоТ, 1вано-ФранывськоТ, КiровоградськоТ, СумськоТ, ХмельницькоТ, ЧернiгiвськоТ, ЧеркаськоТ областей та м. Севастополя.
Безперечно юнуе багато проблем, якi впродовж роюв накопичувались у сферi охорони культурноТ спадщини i потребують свого розв'язання. Недо-статне фiнансування заходiв з охорони пам'яток протягом кшькох десятилiть призвело до значного Тх попршення. На пiдставi монiторингу стану пам'яток установлено, що в окремих регюнах до 50 % будiвель - об'ектiв культурноТ спадщини - перебувае в незадовшьному станi, а кожний десятий - в аварш-ному. Термiновi протиаварiйнi та консервацшш роботи необхiдно провести бiльш як на 300 пам'ятках арх^ектури нащонального значення. 1х кiлькiсть постiйно зростае, незважаючи на те, що державш видатки на охорону культурноТ спадщини щорiчно збiльшуються. Орiентовна вартють лише першочергових протиаварiйних i найнеобхщшших ремонтно-реставрацiйних та консервацiйних робiт становить близько 600 млн грн. [7].
Для встановлення дощльност юнування кримшально'Т вiдповiдальностi за незаконне проведення пошукових робiт на об'ектi археологiчноТ спадщини, зни-щення, руйнування або пошкодження об'ектiв культурноТ спадщини важливим е фактор кнування в УкраТнi великоТ кiлькостi об'ектiв кторико-культурно'Т спадщини. Наша держава е одшею iз проввдних краТн бвропи за кiлькiстю таких пам'яток. На державному облжу в УкраТш знаходиться понад 130 тис. нерухомих пам'яток юторп та культури, серед них: пам'яток археологГТ - 57 206; пам'яток юторп - 51 364; пам'яток монументального мистецтва - 5 926; пам'яток арх^ектури та мктобудування 16 800. Значна кшьысть пам'яток юторп (понад 12 млн) збер^аеться у фондах украТнських музеТв. Саме музеТ на сьогодш е одним iз головних сощальних iнститутiв, якi виконують функцiю формування
Гсторично! пам'ятГ украшського народу, донесення до всГх укра'шщв i особливо молодГ знань про минуле [8].
У нашш державГ правовою основою регулювання суспГльних вГдносин е Конститущя Украши. У нГй зазначено, що держава сприяе консолщащ! та роз-витковГ украшсько! наци, ÏT Гсторично! свГдомостГ, традицГй i культури (ст. 11). Загальне положення щодо правово! охорони культурно!" спадщини та культурних щнностей мГстить роздГл II «Права, свободи та обов'язки людини i громадя-нина». Серед шших прав закрГплено право людини i громадянина на культурну спадщину та культурш цшностГ В Основному Закош Украши стверджуеться, що культурна спадщина охороняеться законом, держава забезпечуе збереження Гсторичних пам'яток та шших об'ектГв, що становлять культурну щншсть, вжи-вае заходГв для повернення в Украшу культурних щнностей народу, як знахо-дяться за ïï межами (ст. 54). Конститущя Украши встановлюе обов'язок людини i громадянина не заподГювати шкоду культурнш спадщинГ (ст. 66). Визначено також i засади дГяльностГ органГв державно!" влади у галузГ культурного будГв-ництва, охорони i використання пам'яток Гсторп (статтГ 85, 116, 119, 138, 143).
Встановлення кримшально!" вщповщальносп за незаконне проведення пошукових робГт на об'ектГ археолопчно! спадщини, знищення, руйнування або пошкодження об'ектГв культурно!" спадщини (ст. 298 КК Украши), е своерщ-ною юридичною гарантГею правореалГзацп конституцГйних прав та обов'язюв людини i громадянина стосовно культурних щнностей. При характеристик сощ-ально! обумовленостГ досить важливе значення мае встановлення вадповадносп кримшально-правово! норми положенням Конституций Тому необхГдним е вияв-лення вГдсутностГ суперечностей мГж статтями Кримшального кодексу Украши та нормами Основного Закону. ОкрГм того, КК Украши повинен вщображати реалГзацГю проголошених КонституцГею принципГв та положень [9, с. 6-7]. Ретельний аналГз ст. 298 КК дае шдстави стверджувати, що вона не супере-чить Основному Закону нашо! держави та обгрунтовано доповнюе положення останнього щодо охорони сусшльних вГдносин у сферГ культурно! спадщини.
Суттеве значення серед нормативних факторГв мають мГжнародш норма-тивно-правовГ акти. Про !'х прюритет стосовно нацГонального законодавства зазначено в Конституцп Укра!'ни.
Так, Гаазька конвенщя «Про захист культурних цГнностей у випадку зброй-ного конфлГкту» вщ 14 травня 1954 р., яка була ратифжована СРСР 5 квГтня 1957 р. стала першим мГжнародним правовим документом про охорону культурних цГнностей у свГтовому масштаба Як слушно зазначив В. I. Акуленко, ця Конвенщя зробила проблеми культури складовою мГжнародних вГдносин, ввела в юридичний обГг поняття «культурна спадщина людства» [10, с. 59-63]. Конвенщя 1954 р. Грунтуеться на загальновизнаних мГжнародних принципах гумашзму, недоторканностГ культурно! спадщини. Прюритетним серед них е принцип поваги до прав людини у сферГ культури, який виражаеться у забезпе-ченш збереження культурно! спадщини всього людства для нишшнього та при-йдешшх поколшь. У зазначеному мГжнародному актГ закрГплено також принцип
охорони i поваги культурних щнностей у мирний час i захисту у разi збройного конфлiкту. Цей принцип включае поважання культурних щнностей сторонами на власнш територп i на територп iнших краТн; недопущення проти них будь-яких акпв, що можуть призвести до руйнування чи пошкодження у разi збройного конфлжту; крадiжок, пограбувань або незаконного привласнення, а також акпв вандалiзму, реквiзицГí рухомих культурних цiнностей на окупованш територп (ст. 4). Щею статтею також заборонено використання споруд, що вщ-несенi до культурних щнностей, для захисту i безпосередньо прилеглих до них дшянок, що може призвести до руйнування чи пошкодження цих щнностей у випадку збройного конфлжту. Конвенщею було визначено об'ект мiжнародного захисту культурних щнностей у разi збройного конфлшту. Це культурш цiнностi кожного народу, рухомi або нерухомi, незалежно вiд походження, власника, що складають культурну спадщину всього людства, збереження яких мае велике значення для всiх народiв свiту [11]. Держави, як пiдписали Конвенцiю, взяли на себе зобов'язання застосовувати в рамках свого нащонального законодавства всi заходи, необхщш для того, щоб були виявлеш та пiдданi кримiнальним чи дисциплшарним санкцiям особи, незалежно вiд Тх громадянства, якi порушили чи наказали порушити дану Конвенщю [11].
Таким чином, прийнята шд егiдою ЮНЕСКО Конвенщя про захист культурних щнностей у випадку збройного конфлжту 1954 р. стала першим ушвер-сальним мiжнародно-правовим документом про охорону культурних щнностей. Цим актом було започатковано кодифжащю мiжнародного права щодо збере-ження i охорони культурних щнностей.
Тенденщя щодо розширення сфери регулювання ввдносин мiж державами стосовно охорони i використання культурних цiнностей, ввезення, вивезення i повернення незаконно перемщених культурних цiнностей, поваги прав людини i народу на культурнi надбання знайшла пiдтвердження у наступних ушверсальних мiжнародно-правових документах ЮНЕСКО: Конвенщя про заходи, спрямоваш на заборону i запобiгання незаконному ввезенню, виве-зенню та передачi права власност на культурнi цiнностi вiд 14 листопада 1970 р., яка була ратифжована СРСР 10 лютого 1988 р.; Конвенщя про охорону всесвмьоТ культурноТ i природноТ спадщини вщ 16 листопада 1972 р., рати-фiкована СРСР 4 жовтня 1988 р. Щ конвенцп виступають як кодифжоваш договори, пiдготовленi мiжнародною оргашзащею. Названi договори е офiцiй-ною систематизащею чинних мiжнародно-правових норм. У них вщображена розробка нових норм ввдповвдно до предмета мiжнародно-правового регулювання, здшснена з метою створення внутршньо узгоджених значних правових акив чи навiть Тх комплексiв. Це суттевий фундамент розвитку мiжнародного права взагалi та мiжнародного права охорони культурних щнностей зокрема [12, с. 109].
Зауважимо, що назваш конвенцп також прямо вказують на необхщшсть юридичноТ вiдповiдальностi, зокрема адмшстративноТ та кримiнальноТ, за пося-гання на культурнi цiнностi.
!ншГ мГжнародш документи, що стосуються охорони культурного надбання, мають бГльш декларативний характер, констатуючи принципи i спонукаючи уряди розпочати яюсь дп щодо визнання та задоволення рГзномаштних культурних прав [13, с. 19-20]. До таких документГв можна вщнести, зокрема, Декла-ращю ЮНЕСКО про принципи мГжнародного культурного сшвробГтництва (1966), Декларащю МехГко з полГтики в галузГ культури (1982), Ушверсальну декларацГю ЮНЕСКО про культурне рГзноманГття (2001).
На розвиток i конкретизащю засад, закрГплених КонституцГею Украши та мГжнародними договорами, згоду на обов'язковГсть яких надано Верховною Радою Украши, було прийнято закони Украши «Про Нащональний архГвний фонд та архГвш установи» вГд 24 грудня 1993 р., «Про музе! i музейну справу» вГд 29 червня 1995 р., «Про бГблютеки i бГблютечну справу» вГд 27 сГчня 1995 р., «Про вивезення, ввезення та повернення культурних цГнностей» вГд 21 вересня 1999 р., «Про охорону культурно!" спадщини» вГд 8 червня 2000 р., «Про охорону археолопчно! спадщини» вГд 18 березня 2004 р. Вони станов-лять достатньо розгалужену систему нащонального законодавства, що регулюе сусшльш вГдносини у сферГ охорони культурно!" спадщини та культурних цГнностей [14, с. 143].
Висновки. Шдсумовуючи, слГд пГдкреслити, що сощально-економГчш фактори встановлення кримшально! вадповадальносп за дГяння, передбаченГ ст. 298 КК, виражають суспГльну необхГднГсть i полГтичну доцГльнГсть встановлення тако! вГдповГдальностГ. АрхеологГчна та культурна спадщина вщграе значну роль у життГ суспГльства. Вона впливае на розвиток науки, мистецтва, госпо-дарства кра!ни та шших сфер сощального життя. Але збереження i шдтримання у належному сташ пам'яток культури та архГтектури потребуе вГд суспГльства постшно! уваги i значних коштГв.
НормативнГ фактори встановлення кримшально! вГдповГдальностГ за пося-гання на культурш цГнностГ являють собою систему правових актГв, що регулю-ють суспГльнГ вГдносини у сферГ охорони археологГчно! та культурно! спадщини. Основними такими нормативними актами е Конститущя Украши, мГжнародш договори, згоду на обов'язковГсть яких надано Верховною Радою Украши та власне закони Украши у галузГ охорони культурних цГнностей.
Список лггератури:
1. Основания уголовно-правового запрета (криминализация и декриминализация) / отв. ред.: В. Н. Кудрявцев, А. М. Яковлев. Москва: Наука, 1982. 302 с.
2. Асейкгн Р. В. Необхгднгсть кримГнально-правово! охорони нацюнально! культурно! спадщини в Украшг. Проблеми npaeoeoï реформи та розбудови громадянського суспгльства в Украгнк матерГали всеукр. наук. конф. ад'юнктгв, аспгрантгв та здобувачГв (м. ЛьвГв, 28 верес. 2007 р.). ЛьвГв. 2007. С. 6-8.
3. Кузьменко 6. I. Предмет злочинного посягання на пам'ятки - об'екти культурно! спадщини. Адвокат. 2009. № 3 (102). С. 23-25.
4. Загальнодержавна програма збереження та використання об'ектГв культурно! спадщини на 2004-2010 роки: Закон Украши вГд 20.04.2004 р. № 692-IV. В1домост1 Верховног Ради Украгни. 2004. № 32. Ст. 390.
5. Археологическое наследие должно принадлежать народам России, а не мародерам, перекупщикам и «коллекционерам». Открытое письмо Президенту и Премьер-министру Российской Федерации. URL: http://www.vgosau.kiev.ua/2_sau_mizhnar_spivrob.html. (дата звернення: 15.02.2013).
6. Заява Всеукрашсько'' громадсько'' оргатзацп «Стлка археолопв Украши». URL: http:// www.vgosau.kiev.ua/2_sau_mizhnar_spivrob.html. (дата звернення: 12.02.2014).
7. Малiмон В. I. Стан культурно'! сфери та особливосп здшснення державно! полиики у сферi культури в умовах глобалiзацii. URL: http://www.kbuapa.kharkov.ua/e-book/apdu/2009-1/ doc/2/18.pdf. (дата звернення: 11.04.2017).
8. Чупрiй Л. В. Стан та проблеми музейно'' справи в Украiнi. URL: http://narodna.pravda. com.ua/culture/4c0133b629439/. (дата звернення: 11.04.2017).
9. Борисов В. I. Ввдповвдтсть кримшального закону конституцiйним принципам здшснення правосуддя в Укра'т. Юридичний вгсник Украгни: Загальнонацюнальна правова газета. 2009. 28 листоп.-4 грудн. (№ 48 (752)). С. 6-7.
10. Акуленко В. I. Не повинш гинути! (Реалiзацiя норм мiжнародного гуманiтарного права в законодавствi Украши про захист культурних щнностей). Полтика i час. 1995. № 9. С. 59-63.
11. Про захист культурних щнностей у випадку збройного конфлжту: Конвенщя ввд 14.05.1954 р. URL: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_157. (дата звернення: 13.04.2017).
12. Литовченко Л. А. Становлення мiжнародного права охорони культурних щнностей (юнець XIX - середина ХХ столггь). Науковий вгсник Юридичног академи МШстерства внутр. справ: зб. наук. пр. Дншропетровськ, 2002. № 2 (8). С. 95-110.
13. Кузьменко 6. I. Мiжнародно-правовi основи нормативного забезпечення ввдповвдальносп за знищення, руйнування або пошкодження пам'яток - об'еклв культурно'' спадщини. Адвокат. 2009. № 2 (101). С. 18-21.
14. Литовченко Л. А. Основт засади законодавства Украши про охорону культурно'' спадщини. Науковий вгсник Днтропетровського держ. ун-ту внутр. справ: зб. наук. пр. / Дншропетр. держ. ун-т внутр. справ. Дншропетровськ, 2007. № 4 (35). С. 138-148.
References:
1. Kudryavcev, V.N., Yakovlev, A.M. (1982). Osnovanie ugolovno-pravovogo zapreta (kriminalizacija i dekriminalizacija). Moscow; Nauka [in Russian].
2. Asejkin, R.V. (2007). Neobhidnist kriminalno-pravovoi ohoroni nacionalno kulturnoi spadshini v Ukraini. Problemi pravovoi reformi ta rozbudovi gromadjanskogo suspilstva v Ukraini: materiali vseukr. nauk. konf. adjunktiv, aspirantiv ta zdobuvachiv. Lviv. 6-8 [in Ukrainian].
3. Kuzmenko, E.I. (2009). Predmet zlochinnogo posjagannja na pamjatki - objekti kulturnoi spadshini. Advokat, 3 (102), 23-25 [in Ukrainian].
4. Zagalnoderzhavna programa zberezhennja ta vikorustannja objektiv kulturnoi spadshini na 2004-2010 roki: Zakon Ukrainy vid 20.04.2004 r. № 692-IV. Vidomosti Verhovnoi Radu Ukrainy. (2004); 32; art. 390.
5. Arheologicheskoe nasledie dolzhno prinadlezhat narodam Rossii, a ne maroderam, perekupshikam i «kollekcioneram». The letter to the President and Prime Minister of Russian Federation. URL: http://www.vgosau.kiev.ua/2_sau_mizhnar_spivrob.html (the date of appeal: 15.02.2013) [in Russian].
6. The statement of the Ukrainian civil organization «Association of the archaeologists of Ukraine». URL: http://www.vgosau.kiev.ua/2_sau_mizhnar_spivrob.html (date of appeal: 12.02.2014) [in Russian].
7. Malimon, V.I. (2009). Stan kulturnoi sphere ta osoblivosti zdisnennja derzhavnoi politiki u spheri kulturi v umovah globalizaciji. URL: http://www.kbuapa.kharkov.ua/e-book/apdu/2009-1/ doc/2/18.pdf (date of appeal: 11.04.2017) [in Ukrainian].
8. Chuprij, L.V. Stan ta problemi muzejnoi spravi v Ukraini. URL: http://narodna.pravda.com. ua/culture/4c0133b629439/. (date of appeal: 11.04.2017) [in Ukrainian].
9. Borisov, V.I. (2009). Vidpovidnist kriminalnogo zakonu konstitucijnum principam zdijsnennja pravosuddja v Ukraini. Juridichniy visnik Ukraini: Zahal'nonatsional'na pravova hazeta, 48 (752), 6-7 [in Ukrainian].
10. Akulenko, V.I. (1995). Ne povinni gnuti! (Realizatsiya norm mizhnarodnoho humanitarnoho prava v zakonodavstvi Ukrayiny pro zakhyst kul'turnykh tsinnostey). Politica i chas, 9, 59-63 [in Ukrainian].
11. Pro zahist kulturnih cinnostej u vipadku zbrojnogo konfliktu: Convention from 14.05.1954. URL: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_157. (date of appeal: 13.04.2017) [in Ukrainian].
12. Litovchenko, L.A. (2002). Stanovlennj mizhnarodnogo prava ohoroni kulturnih cinnostey (kinec Х1Х - seredina ХХ stolittja). Naukovij visnik Juridichnoi akademii Ministerstva vnutr. sprav. Dnipropetrovs'k, 2 (8), 5-110 [in Ukrainian].
13. Kuzmenko, E.I. (2009). Mishnarodno-pravovi osnovu normativnogo zabespechennjy vidpovidalnosti za znushennja, rujnuvannja abo poshkodgennja pamjatok-objektiv kulturnoi spadshini. Advokat, 2 (101), 18-21 [in Ukrainian].
14. Litovchenko, L.A. (2007). Osnovni zasady zakonodavstva Ukrayiny pro okhoronu kul'turnoyi spadshchyny. Naukoviy visnik Dnipropetrovskogo derzhavnogo universitetu vnutrennih sprav. Dnipropetrovs'k, 4 (35), 138-148 [in Ukrainian].
Bazeliuk V.V., PhD in Law, assistant Department of Criminal Law, Yaroslav Mudryi National Law University, Ukraine, Kharkiv.
e-mail: [email protected] ; ORCID 0000-0001-5223-8633
Vytvitska O.S., student of the 5th year, Yaroslav Mudryi National Law University, Ukraine, Kharkiv.
e-mail: [email protected]
Socio-economic and regulatory factors of establishing criminal liability for infringement of cultural property
The article investigates the social, economic and regulatory factors establishing criminal responsibility for attacks on cultural values.
Socio-economic factors to establish criminal liability for acts under Art. 298 of the Criminal Code of Ukraine expressed the need for social and political expediency of establishing such liability. Archaeological and cultural heritage plays an important role in society. It affects the development of science, art, economy and other spheres of social life. But the preservation and maintenance of the monuments of culture and architecture society requires constant attention and considerable resources.
Regulatory factors establishing criminal responsibility for attacks on cultural values represent a system of legal acts regulating social relations in the sphere of archaeological and cultural heritage. The main such regulations is the Constitution of Ukraine, international treaties ratified by the Parliament of Ukraine and laws of Ukraine in the field of cultural values.
Keywords: socio-economic factors; normative factors; criminal responsibility; cultural values; objects of the archaeological and cultural heritage; illegal archaeological excavations.
Надшшла до редколегп 11.05.2017 р.
