CC BY
16
В статье анализируется военно-силовая практика в условиях современного миропорядка. Раскрыты основные тенденции развития современного мироустройства, исходя из них выделены доминанты военной политики ключевых мировых игроков (США, Великобритании, Германии, Франции, Российской Федерации), показаны существующие сложности в российско-американских отношениях.
Ключевые слова: военно-силовая практика, военно-политическая обстановка, военная политика.
MILITARY AND POWER PRACTICE AS THE CIVILIZATION CONSTANT
(WORLD, REGION, UKRAINE)
Smolyanuk V.F.
Military-power practice in the conditions of modern world is analysed in the article. The basic progress trends of modern are exposed world, coming them from the dominants of military policy of key world players (USA, Great Britain, Germany, France, Russian Federation) are selected, existent complications in the Russian-American relations are shown.
Keywords: military-power practice, military-political situation, military policy.
УДК 316.334.4
докт. фтос. наук, проф. Н.П.Осипова
СОЦ1АЛЬНО ЕФЕКТИВНЕ ПРАВО - ОЗНАКА ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСП1ЛЬСТВА
На засадах принципу оргашчно'г едност1 в громадянському сустльств1 правового I сощального аспектгв прав людини в статт1 обхрунтоват положення про взаемну залежтсть сощально'г ефективност1 права в1д розвиненост1 вЫе'г системи сощальних фактор1в громадянського сустльства I самого цього сустльства в1д стану сощально'г ефективност1 права. Головна Iдея статт1 полягае в тому, що громадянське сустльство неможливе без сощально ефективного права за визначенням. Для сучасног Украгни, з точки зору гг европейського вибору, це положення мае фундаментальне г ключове значення.
Ключовi слова: громадянське сустльство, правосв1дом1сть, права людини, д1йсн1сть права, сощальна ефективтсть права.
Актуальшсть теми. Врахування впливу права на стан сустльства виникло разом з правом, ощнка ж цього впливу у специфiчнiй формi сощально! ефективност права, що була кроком вперед порiвняно з поняттям дieвостi, почала формуватися i стала визначальною лише в громадянському суспшьствь Дieвiсть права характеризуе рiвень виршення конкретних правових колiзiй, сощальна ж ефектившсть права вщбивае рiвень досягнення такого правового стану особистост^ який виходить з поваги до 11 пдност як фундаментального правового
принципу, тобто з принципу громадянського суспшьства. Вибiр Украшою шляху до громадянського суспшьства i наявшсть в нш одночасно кризових явищ зумовлюе необхiднiсть нового тдходу до опанування системою iдей, на засадах яких виникае ставлення до права з позицш його сощально! ефективность
Наукова розробка проблемы. Джерела i публшацп, що присвяченi проблемам ефективност права в громадянському суспшьств^ за характером i змiстом мають декiлька суттевих особливостей. По-перше, вщбуваеться нове прочитання класичних творiв, з якими пов'язат розумiння i св^оглядних витокiв, i системного характеру цього суспшьства, особливо це стосуеться творiв Гегеля [1] i Канта [10]. Подруге, вщбуваеться на засадах щей класичних творiв i сучасних розробок своерщний "ренесанс" соцiологiчного тдходу до ефективност права. Слiд вщзначити ще1 щодо сощально1 сконструйованостi права як практичного явища (Зер Х. [5], Сердюк О.В. [16]), дiяльнiсних критерпв оцiнки права i розгляд тд цим кутом зору проблем вщчуження (Кристi Н. [12], Феррi Е. [13]), новий пiдхiд до власност як основи сощально-правових механiзмiв пiдтримки соцiально незахищених прошарюв населення (Бетелл Т. [17]). Заслуговують на особливу увагу класичнi i сучаснi науковi концепцп, в яких поеднуються i доповнюють одне одного методолопчт i соцiологiчнi аспекти права шд кутом зору стану правосвщомост як передумови долання прагматичних проблем права i його дiевостi (1ль!н I. [11], Циппелiус Р. [7]). Значний потенщал для розумiння природи громадянського суспшьства i сощально1 ефективност права е як у наукових розробках (Рабшович П. [4]), так i в мiжнародних декларацiях стосовно прав людини.
Рiвень сучасних пiдходiв до проблем сощально1 ефективностi права i необхiднiсть подальшого руху в цьому напрямку зумовили мету дано1 статл. Вона полягае в тому, щоб виявити iманентну взаемозалежнiсть сощально1 ефективностi права i природи громадянського суспшьства, обгрунтувати взаемний зв'язок сощально1 ефективностi права i шляхiв побудови громадянського суспшьства.
Громадянське суспшьство як тип суспшьного устрою мiстить у собi три моменти: а) опосередкування потреб вщокремлено1 особистостi шляхом И пращ i задоволення потреб в^х останнiх, тобто певну систему потреб; б) дшсшсть свободи як загального надбання та захист власност за допомогою правосуддя; в) шклування про те, щоб запоб^ти в зазначених системах випадковосп, увага до особливого штересу як iнтересу загального [1, с.233]. Глибинна структура громадянського суспшьства визначае i принципи його побудови.
Першим з них виступае конкретна особист^тъ як особлива мета, едтсть субстанщонально1 необхщност И прав i свободи 1хньо1 реаизаци. Змiстом другого принципу е опосередковане ствердження значущост особистост як особливо1 мети суспшьного устрою i задоволення и
потреб. Ця опосередковашсть виступае у формi загальностi, тобто визнання особливо! мети як об'екта захисту з боку в^е! сукупност особистостей [1, с.227-228]. Таким чином, громадянське сустльство вiдзначаеться тим, що воно послщовно втiлюе в життя принцип наявност i рiвностi гiдностi кожно! людини, незалежно вiд 11 соцiальних i особистих якостей. Саме про це свщчить положення Загально! декларацп прав людини про те, що визнання пдност^ притаманно! всiм членам людсько! ^м'!, i рiвних та невщ'емних прав е основою прав свободи, справедливост та загального миру [2, с.3].
"Людська гiднiсть - це самощншсть та суспiльна значущiсть людини, яю забезпечуються всiею системою юнуючих суспiльних вiдносин i визначаються стосовно в^х" [3, с.93]. При такому пiдходi гiднiсть з суб'ективно! точки зору виступае як право на не! кожно! людини, а з об'ективно! - розглядаеться як один iз основоположних принцитв права.
Доктринальш штерпретацп категорi! гiдностi людини, запропоноваш вiтчизняними правознавцями [4, с.17-18], м^тять у собi такi основнi аспекти: а) суб'ективютський - самооцiнку людиною !! власно! цiнностi; б) об'ектив^тсько-сощальний, тобто сощально-групову чи загальносуспшьну оцiнку гiдностi; в) суб'ектив^тсько-сощальний - самооцiнку людиною !! сощально! оцiнки, тобто тiе!, що сформульована шшими суб'ектами.
Людська гiднiсть е абсолютною щншстю суспiльства, вона мае багатоаспектну щншсть i вiдповiдно з цим ознаки i якостi, що !! характеризують. Правовi цiнностi, що випливають з людсько! гiдностi, -свобода, справедливють, рiвнiсть - складають онтолопчну основу прав i свобод людини, тобто !! правового статусу [3, с.80-81]. Своерiдним i збер^аючим, на нашу думку, свое значення до наших дшв е у французьюй Декларацi! прав людини i громадянина визначення свободи: "свобода полягае у владi робити все, що не е шюдливим для шших; таким чином здiйснення природних прав кожно! людини мае лише таю меж^ яю забезпечують iншим членам суспшьства користування такими самими правами; таю межi можуть бути визначеш лише законом" [6, с.11].
Перебшьшення особистiсного аспекту свободи веде до реально! недооцiнки iнших аспектiв !! реалiзацi!. Подiбна недооцiнка виступае у деюлькох формах. По-перше, абсолютно в^м людям приписуеться здатнiсть пов'язувати у свщомост поведiнку i !! вщдалеш результати; подруге, правова поведшка не оцiнюеться у всiй !! складностi, а пов'язуеться лише з особис^сним аспектом свiдомостi i вщповщальностц по-трете, при оцiнцi реалiзацi! особистютю свободи правового вибору часто не враховуеться сощальний, економiчний i психолопчний фон, на тлi якого розгортаеться конкретна подiя [5, с.85]. Для нейтралiзацi! подiбних явищ виникае необхщшсть урахування соцiальних аспектiв, зумовлених правом дш. Згiдно з природою громадянського суспшьства така вимога е атрибутивною рисою мехашзму реалiзацi! прав особистость
У будь-якому суспшьств^ в тому чи^ i в громадянському, недостатньо гарантування одних лише формальних правових свобод, оскшьки може виникнути свобода, яку мае свободна лисиця у свободному курнику. Свобода мае реальш компоненти, "це стосуеться як свобод шдивщуально1 самореалiзацil, так i демократичних свобод" [7, с.188].
Цю особливють свободи завжди враховують люди i вiдповiдно з цим вимушеш пристосовуватися до дiйсностi, прагнучи поеднати на практищ еднiсть проголошено1 i реально1 свободи.
При цьому слщ враховувати рiзницю мiж реальною i потенцiйною свободою. Свобода не е яюстю, первiсно притаманною людиш, вона завжди виступае як продукт поведшки, що формуеться пiд впливом зовшшшх сил i вiльного вибору, який вщбивае iндивiдуальнi риси особистость Вiдповiдно до цього масова свщомють виходить з того, що застосування права повинне здшснюватися з урахуванням справедливости пiд якою головним маеться на увазi справедливiсть соцiальна. Кожен конкретний випадок вимоги справедливост стввщноситься з тим, чи iснуе справедлив^ть у суспiльствi взагалi [5, с.85-86]. Поеднуючим фактором об'еднання реально1 i потенцшно1 свободи е моральна автономiя людини, пiд якою 1.Кант розумiв здатнiсть людини самостiйно визначати, що е добро, а що е зло. Зло як правове явище виступае у формi правового шгшзму. Вш (правовий нiгiлiзм) може виступати в двох рiзновидах - теоретичному (щеолопчному) i практичному. У першому випадку вiн виявляе себе тод^ коли вченi обгрунтовують, що е бшьш важливi цiнностi (наприклад, свггова пролетарська революцiя), нiж право взагал^ а тим бiльше право окремо1 людини, або коли вважають, що принцип подшу влади це непотрiбнi вигадки. Правовий нiгiлiзм на практищ з боку держави виступае у формi терору, а з боку окремих особистостей - у формi паплюження прав i свобод людини насильницькими або шшими протиправними дiями (наприклад, корупщя) [9, с.360].
Розвиваючи правовi аспекти ще1 ще1, 1.Кант виходив з того, що правопорядок, що е формою синтезу вибору людей, базуеться як на справедливих нормах позитивного права, так i на апрюрних принципах, без яких особистють не може вважати себе вшьною. Такими принципами виступають свобода кожного члена суспшьства як людини, рiвнiсть його з кожним шшим як тдданим, самостiйнiсть кожного члена суспшьства як громадянина [10, с.79]. Стосовно процесу реалiзацil цих принцитв можуть бути виокремленi три основних рiвня вольового ставлення суб'ектiв до права: а) нижчий - прагнення порушити правову норму; б) середнш - прагнення шдкоритися нормi з мiркувань корисностi або страху покарання, тобто в цшому нейтральна мотиващя; в) вищий - повне визнання виражено1 в нормi цiнностi [8, с.184]. 1з цього випливае, що справжньою реальшстю права е не стшьки механiзм владного примусу, скшьки система особливих ментальних станiв - правових сми^в.
Фундаментальш вщносини мiж правовими смислами прийнято називати аксюмами правосвiдомостi. Ц аксiоми акцентують увагу на тих способах людського буття i спiлкування, якi визначають можливiсть права. 1.А1лын, що ввiв поняття "аксiоми правосвщомостГ', виокремив серед них такi:
1) духовноИ гiдностi, або самоутвердження, зпдно з якою людина сприймае себе як певну цшшсть; це створюе потужний стимул до права i правопорядку, до усвщомлення вщповщальносп, до готовност вiдстоювати суб'ективнi права i дотримуватись сво1х зобов'язань [11, с.123];
2) автономи як здатностi до самозобов'язання i самоуправлiння; автономiя необхщна людинi у побудовi И життя, але для цього необхщно, щоб внутршня автономiя мала зовнiшнiй прояв, тобто правове визнання i правове гарантування особисто1 свободи. Без автономи суб'екта неможливе встановлення права [11, с.235], на думку сучасних правознавщв, саме автономна правосвщом^ть складае духовну сутшсть демократа та надае ш духовного змiсту [3, с.103];
3) взаемного визнання, визнання власно1 духовност як правостворюючо1 сили i духовност iншого суб'екта як сили, що здатна до участ в правотворчость Цi акти визнання становлять сутшсть правосвщомост [11, с.267].
В аксюмах правосвiдомостi в узагальненiй формi знайшли вираз найфундаментальнiшi правовi цiнностi, тобто вони виступають не лише як правовi цшносп, але i як загальнолюдськ цiнностi, тобто базовi цшност громадянського суспiльства.
Фундаментальною проблемою, яка все бшьше дае себе знати в процес розвитку громадянського сустльства, е проблема вiдчуження, яку Георг Зiммель назвав проблемою стороннього [12, с.19]. Стороннiй -це не та людина, що прийшла сьогодш i пiде завтра, а та, яка прийшла сьогоднi i залишиться на завтра, можливо й назавжди, але при цьому завжди готова шти. Вона школи не полишае для себе свободи вибору i щодо цього е щеальним продуктом громадянського суспшьства. Але оскiльки вона е членом спшьноти меншою мiрою, нiж iнша, i в будь-який час може покинути И, то це веде до суперечливост И становища, яка виявляе себе у багатьох формах - меншш довiрi оточуючих, у прагненш все ж шдкорити стороннього певним правилам, хоча б правилам виходу, недостатнш близькост спшкування. Головним засобом вирiшення ще1 суперечностi виступае право. Його сощальна ефективнiсть у громадянському суспiльствi значною мiрою визначаеться здатнiстю до такого виршення, оскiльки воно зачiпае глибинш основи становища в суспiльствi особистость
Зазначена проблема набувае гостроти в ситуащях, коли похитнулися iнституцiйнi та св^оглядш орiентири, тобто коли зникае самоочевидшсть свiтогляду, який вiджив свое, i стають проблематичними особистi правовi
opiern^p^ що вважалися надiйними. В цьому випадку людина прагне отримувати таю opiern^iï, якi створеш самою людиною i вщбивають значний колективний досвщ ïï дiяльнoстi. Саме такi opieнтиpи керують дiями людей, але необхщним e надiйний спoсiб ïхньoï оцшки i вiдбopу.
Для oцiнки правових opieнтиpiв i пpавoсвiдoмoстi широко!" популярност набули опитування. Не вiдкидаючи ïxrnx цiннoстей, все ж слiд зазначити, що вони e виявом думки; бшьш важливим оцшочним показником значущих правових opieнтиpiв e те, яю люди, спираючись на право, приймають piшення для здiйснення певних дш - i особливо piшення у важких умовах [12, с. 192].
Це e цшком природшм, осюльки народ "завжди менше звеpтаe уваги на закoнoдавчi формули, шж на ïхнe повсякденне практичне застосування" [13, с.596]. Оцiнoчний тдхщ людей до правових настанов i ршень базуeться не стiльки на цих настановах, сюльки на сощальних iнстинктах. Такi iнстинкти породжують вщносини не юpидичнi у чистiй 1'хнш фopмi, а pеальнi дiяльнiснi [13, с.596], адже право для члешв суспiльства e не абстpакцieю, а здшснюваним нормативним порядком, законом у дп. Воно збеpiгаe зв'язок з реальним життям i маe певний фактичний компонент, осюльки його виконують i йому тдкоряються. Таке тдкорення можливе лише тому, що регульоваш правом вщносини e вiднoсинами об^ктивними. Об'eктивнiсть oзначаe, що правовий припис "маe pацiю лише щодо реальних людських дш та бездiяльнoстi, осюльки лише вони можуть нормативно регулюватися" [7, с.25]. Другим аспектом об^ктивносп e те, що принципово неможливо заборонити дш, яка безпосередньо йде за ïï причиною, не можна заборонити неминучий результат дп. А сферою oцiнки права i e саме результат, осюльки думка, яка не втшена в дш, не може бути оцшена за допомогою права. Таким чином, реальне право - це регулювання вщносин дiяльнoстi. Бшьше того, задля такого регулювання i виникаe право.
Особлив^тю громадянського суспiльства e його opieнтацiя на права людини, тобто на встановлення i pеалiзацiю ïï прав-гарантш. Цi права мають вiднoснo самостшне нормативне наповнення, процесуальне оформлення. Найбшьш яскраво ця ознака правового устрою започаткована в Конвенцп про захист основних прав i свобод людини [14]. До прав-гарантш можна вщнести право на життя (ст.5), на свободу i особисту недоторкашсть (ст.5), на оплату пpавoвoï допомоги (ст. 6), на ефективний за^б захисту незалежно вщ того, ким i з яким сощальним статусом було запoдiяне порушення прав i свобод людини (ст.13).
Пpава-гаpантiï виконують роль загальнoï юpидичнoï гаpантiï прав i свобод людини i вщповщно з цим потребують створення власних механiзмiв забезпечення [15, с.75]. В сучасних умовах ключовою ланкою цього мехашзму e Свропейський суд з прав людини. Його значення пoлягаe не лише в тому, що вш в основу прав-гарантш поклав пpавoвi настанови громадянського суспшьства, а й у поширенш цих настанов на
вс держави, в тому чи^ i тi, якi поки що тшьки рухаються в напрямку громадянського суспшьства. Цi обставини е визначним фактором становлення сощально ефективного права з врахуванням його загальноцивтзацшних критерйв.
Створення Свропейсько1 Комюй з прав людини i Свропейського Суду з прав людини головною своею метою ставило формування в Сврош стосовно кожно1 держави, яка приедналася до Конвенцй про захист прав i основних свобод людини, справедливо! батьювщини [6, с.21]. Оскiльки щодо права така батьювщина спираеться на права людини, то це означае, що в свош основi вона орiентуеться на цiнностi громадянського суспшьства. Про життевють тако1 орiентацil свщчить те, що бiльше ста нащональних конституцiй захищають права людини [6, с.18].
Французька Декларацiя прав людини i громадянина основоположними громадянськими правами визнала свободу, власшсть, безпеку i опiр гнiту [6, с.11]. Особлив^тю цих прав е наявнiсть опору гшту, про що iнколи забуваеться в сучасних декларащях стосовно прав людини. Можливе заперечення, що французька Декларащя прийнята шд час революцй i майже 220 рокiв тому, на наш погляд, е непереконливим, адже щеею опору гшту просякнута вся Декларащя про незалежшсть США, згадка про необхщшсть приборкати свавшля е i в преамбулi Загально1 декларацй прав людини [2]. Головне ж полягае в тому, що ця Декларащя започаткувала правовi ознаки суспшьства, що ми зараз називаемо громадянським i як мають атрибутивну природу.
Дшсшсть права тдпадае шд визначення: "дiйсне все те, що дане нам як певна значушдсть, i те, що одночасно дiе". В той же час право не мае якостей дй актуально, а лише потенцiйно, як "претензiя на здiйснення", тобто як прагнення втшитися в фактичне буття. Досягнувши мети такого прагнення, право набувае найбшьш розвинено1 i конкретно: форми i переходить в iншу реальшсть - реальнiсть соцiального життя [8, с.180]. На практицi правовi вщносини регулюються системою стандартiв, якi люди застосовують у повсякденному житт i тим самим вирiшують, як можна поводитись з шшими людьми i як не можна. Такий пiдхiд до правових стандартiв означае, яке ставлення до людини припустиме i що вона вщповщно з цим являе собою. 1з цього випливае, що становище особистосп, конституйоване правами людини, е центральною проблемою сощально1 ефективнос^ права. Зазначенi стандарти, що увшшли у повсякденну свiдомiсть i повсякденне застосування, виступають як фактична форма прояву щнностей, пов'язаних з особис^стю [12, с.194].
Сучасною особливютю соцiальних пiдходiв до аналiзу об'ек^в права е погляд на них як на "сощально сконструйоваш". Це означае, що в регулятивнш складовш права пiдсилюеться ситуативно-практичне начало, iз чого, в свою чергу, випливае необхщшсть знання тих соцiальних "фiльтрiв", якi зумовлюють i реальний нормативний змют, i його процесуальнi характеристики [16, с.15-16]. Про те, що це е основою
сощолопчного аспекту у пiдхoдi до права, свщчить той факт, що в надрах сучасного правосуддя зародилася i набуваe сили так звана вщроджувальна система, сутшсть яко1' пoлягаe в тому, щоб за допомогою так званих "вщроджувальних лiнз", тобто змши сoцiальнo-пpавoвих кoнстpуктiв, змiнити сoцiальнo-пpавoву поведшку учасникiв судового процесу i 1'хню спpямoванiсть з метою зробити судoвi piшення прийнятними як для суспшьства i його шститу^в, якi вщправляють правосуддя, так i для особистост^ яка пpавoвi piшення i свою правову поведшку на пiдставi цих ршень визнала б i доцшьними i справедливими. З точки зору правосуддя цей новий шдхщ маe такi oсoбливoстi: а) в ^^pi уваги не покарання, а виршення сoцiальних аспектiв проблеми; б) поведшковий акцент базуeться на майбутньому, а не на минулому; в) нормою вважаeться вщновлення злагоди i виправлення зла, а не завдання кому-небудь страждань; г) в цен^ уваги потреби потерпшого, а не злочинець i потреби його покарання; д) нормою e вщновлення втрат потерпшого; e) особистост учасниюв правових ак^в розглядаються цшюно, а не фрагментарно, лише тд кутом даного акту; ж) кшцевою метою правово1' дп виступаe виправлення сoцiальнoï неспpаведливoстi, що пopoджуeться непpавoмipнoю або злочинною поведшкою [5, с.248-251].
Надзвичайно болючими аспектами сощально1' ефективнoстi права як ознаки громадянського суспшьства e регулятивш пpавoвi проблеми приватно1' власнoстi як атрибутивно:' ознаки цього суспшьства
З позицш громадянського суспшьства приватна власшсть poзглядаeться як матеpiальна передумова pеалiзацiï свободи особистость Цей постулат сучасна наука дoпoвнюe положеннями, сутнiсть яких зводиться до того, що приватна власшсть - це компром^ мiж нашим прагненням до неoбмеженoï вoлi i визнанням того, що iншi також мають схoжi прагнення i права. Тобто, це спо^б бути свобщним i захищеним вiд свободи шших [17, с.20]. Власнiсть, далi, це могутнш оплот проти можливого свавшля деpжавнoï влади i проти будь-якого зовшшнього владного втручання стосовно особистосп. Фундаментальною oсoбливiстю правового суспiльства e те, що в ньому право власносл захиш^ слабких вiд сильних. Всупереч поширенш думщ, в захисп власнoстi "мають потребу не т^ у кого e доступ до рахунюв у швейцарському банку. Вона необхщна малим та ненадiйним пожиткам бщняюв. ввропейських iммiгpантiв колись у Сполучених Штатах Америки вражало те, що мала власшсть захищена тут не прше, шж велика" [17, с.21].
Висновки. Таким чином, сощально-правовим шляхом виникнення, oднieю iз умов юнування i основоположним кpитеpieм розвиненосл громадянського суспiльства e сoцiальна ефектившсть права як вираз мoжливoстi pеалiзацiï на правових засадах свободи i волевиявлення особистосп. Пoдiбний пiдхiд до сoцiальнoï ефективнoстi права
iманентний дiяльнiсному аспекту природи громадянського суспшьства, що означае взаемну залежшсть не тшьки сощально1 ефективностi права вщ розвиненостi громадянського суспiльства, але й самого цього суспшьства вщ стану сощально1 ефективностi права. 1з цього випливае, що вибiр Украшою курсу на становлення в нш громадянського суспiльства на перше м^це висувае проблему сощально1 ефективностi права. Вщ характеру, механiзму i послщовност И вирiшення залежить доля не лише правово1 системи, а й суспшьства в цшому. Започаткована в суспшьнш правосвiдомостi i закрiплена в Конституцп Украши орiентацiя на права людини свщчить про позитивнi можливост И вирiшення.
Л1ТЕРАТУРА
1. Гегелъ Г.В.Ф. Философия права / Гегель Г.В.Ф.; [пер. с нем.; ред. и сост. Д.А.Керимов и В.С.Нерсесянц]. - М.: Мысль, 1990. - 524 с. - (Филос. наследие).
2. Загальна декларащя прав людини / Укр. Правнича Фундащя. - К.: Вид-во «Право», 1990. - 16 с. - (Сер. "М1жнародш документи ООН з прав людини").
3. Грищук О.В. Людська пдшсть у прав1: фшософсью проблеми / Грищук О.В. -К.: Атка, 2007. - 432 с.
4. Рабтович П., Грищук О. Пдшсть людини як фундамент И природного права на компенсащю моральной шкоди / Рабшович П., Грищук О. // В1сник Академп правових наук Украши. - 2002. - Вип. 2(29). - С.14-23.
5. Зер Х. Восстановительное правосудие: новый взгляд на преступление и наказание / Зер Х.; [пер. с англ.; общ. ред. Л.М.Карнозовой]. - М.: МОО Центр «Судебно-правовая реформа», 1998. - 354 с.
6. Джетс М. Свропейське право у галуз1 прав людини: джерела 1 практика застосування / Джешс М., Кей Р., Бредл1 Е.; [пер. з англ.]. - К.: АртЕк, 1997. - 624 с.
7. Циппел1ус Р. Фшософ1я права: [тдручник] / Циппел1ус Р.; [пер. з шм.; тд ред. С.М.Причетя]. - К.: Тандем, 2000. - 300 с. - (Шдручники св1ту: Свропа).
8. Максимов С.И. Правовая реальность: опыт философского осмысления: [монография] / Максимов С.И. - Харьков: Право, 2002. - 328 с.
9. Тодика О.Ю. Народовладдя на трансформацшному етат розвитку держави 1 суспшьства: [монограф1я] / Тодика О.Ю.; тд ред. О.В.Петришина, акад. АпрН Украши.-Харк1в: Право, 2007. - 480 с.
10. Кант И. Метафизика нравов: Ч.1. Сочинения в 6 т. / Кант И. - М.: Мысль, 1965. - Т.4. Метафизические начала учения о праве. - 544 с.
11. Ильин И.А. О сущности правосознания: Сочинения в 2 т. / Ильин И.А. - М., 1993. - Т.1. Философия права. Нравственная философия. - 479 с.
12. Кристи Нилъс. Борьба с преступностью как индустрия. Вперёд, к Гулагу западного образца / Кристи Нильс; [пер. с англ. А.Петрова, В.Пророковой]. 2-е изд. -М.: РОО «Центр содействия реформе уголовного правосудия», 2001. - 224 с.
13. Ферри Э. Уголовная социология / Ферри Э.; [пер. с фр.]. - М.: ИНФРА-М, 2005. - VIII, 658 с. - (Библиотека криминолога).
14. Конвенщя про захист прав 1 свобод людини 1 протоколи до не1. (Рим, 4. Х1. 1950) // Офщшний в!сник Украши. - 1998. - №13. - С.270-284.
15. Конститущя Украши: Науково-практичний коментар / В.Б.Аверянов, О.В.Батанов, Ю.В.Баулш та ш. - Харк1в: Право; Кшв: 1нЮре, 2003. - 808 с.
16. Сердюк О.В. Сощолопчний тдхщ у сучасному правознавствк Шзнання сощальносп права: [монографiя] / Сердюк О.В. - Харюв: Яшма, 2007. - 320 с.
17. Бетелл Т. Собственность и процветание / Бетелл Т.; [пер. с англ. Б.Пинскера]. - М.: ИРИСЭН, 2008. - 480 с. - (Серия «ИСТОРИЯ»).
СОЦИАЛЬНО ЭФФЕКТИВНОЕ ПРАВО - ПРИЗНАК ГРАЖДАНСКОГО
ОБЩЕСТВА
Осипова Н.П.
На началах принципа органического единства в гражданском обществе правового и социального аспектов прав человека в статье обоснованы положения о взаимной зависимости социальной эффективности права от развитости всей системы социальных факторов гражданского общества и самого этого общества от состояния социальной эффективности права. Главная идея статьи заключается в том, что гражданское общество невозможно без социально эффективного права по определению. Для современной Украины, с точки зрения ее европейского выбора это положение имеет фундаментальное и ключевое значения.
Ключевые слова: гражданское общество, правосознание, права человека, действительность права, социальная эффективность права
SOCIALLY-EFFECTIVE LAW IS THE SIGN OF CIVIL SOCIETY
Osipova N.P.
In the article the principles of mutual dependence of social effectiveness of law on development of the whole system of social factor of civil society and the dependence of this society on the state of social effectiveness of law have been motivated with the help of basis of organic unity of legal and social aspects of human rights principle. The main idea of the article is that civil society is not possible without socially effective law. For modern Ukraine from the point of view of its European choice this principle has fundamental meaning.
Key words: civil society, human rights, legal conscience, social effectiveness of law.
УДК 37.035: 340.11 (477)
докт. фтос. н., проф. Г.П.Клiмова
ПРАВОВЕ ВИХОВАННЯ ГРОМАДЯН УКРА1НИ В СУЧАСНИХ УМОВАХ
У статт1 анал1зуеться суттсть поняття «правове виховання», виокремлюються стадИ здтснення правовиховного процесу, розглядаеться адаптащя системи правового виховання до р1зних сощальних груп I прошаршв украгнського сустльства.
Ключовi слова: правове виховання, цш правового виховання, стади правового виховання, сощальт групи I прошарки.
Актуальмсть теми. Проблема розбудови демократично! правово! держави е безпосередньо пов'язаною iз розвитком правово! свщомосп i
