CC BY
23
УДК 316.354
О. В. Мазурик, доктор соцюлопчних наук, доцент;
Т. В. Срескова, кандидат соцюлопчних наук, доцент
СОЦ1АЛЬНА АКТИВН1СТЬ СУЧАСНОГО УКРАШСЬКОГО СОЦ1УМУ: ФОРМИ, РЕСУРСИ, НАСЛ1ДКИ
У статт1 надано анал1з соц1ального зм1сту та форм сощально! активност1 сучасного украгнського социуму. Акцентовано увагу на цттсному контекст7 соц1-ального д1алогу як прояву сощально! активност1, що регулюе в1дносини м1ж соц1-альними групами. Зроблено висновок, що в пергод соцгальних невизначеностей ефек-тивна (конструктивна) социальна взаемод1я м1ж соц^альними групами, що мають можливост1 та бажання активно впливати на сустльм процеси, приводить до становлення нових соц^альних в1дносин, якг впливають на прогресивне реформуван-ня структурно! оргашзацИсустльства, виступають обов'язковоюумовою стабыь-ност1 социуму 1 знижують його потенцтну соц^альну конфл^ктогентсть.
Ключовi слова: социальна активность, сощальш зм1ни, социальна взаемод1я, со-ц^альна дов1ра.
Актуальтсть проблеми та стан 'и вивчення. Численш дослщження сустльно! думки свщчать, що бшьшють члешв украшського сощуму не прагнуть засвоювати новi (штегративш) форми сощально! активность У результат багато сощальних та шститущональних можливостей е незатребу-ваними та недорозвинутими через вщсутшсть енергп сощально! участь Разом iз тим неможливо заперечити, що будь-яка людська стльнота неза-лежно вiд наявних шститущональних умов мае ресурс, який дозволяе !й впливати на дп держави. Цей ресурс Е. Гiдденс охарактеризував як дiaлек-тику контролю, який радикальним чином може виражатися в рiзного роду протестах. Утсм при позитивнш налаштованостi сощально! групи, !! праг-неннi конструктивно'! взаемодп вш виростае в здатнiсть контролювати мережу встановлених контакпв на пiдставi таких позаiнституцiональних (а отже, нетдвладних будь-якому зовнiшньому примусу) феноменiв, як згуртовашсть, довiра, солiдарнiсть та взаемна вщповщальшсть. Остання обставина уможливлюе й робить актуальним пошук iнструментарiю, який би конструктивно (а не протестно) забезпечував вщтворення сощально! респонсивностi [1, с. 5]. У цьому сена aнaлiз форм, ресурав та наслщюв реально! сощально! aктивностi сучасного украшського сощуму можливо розглядати як сощально-штегративш показники розвитку сустльства.
70
© Мазурик О. В., брескова Т. В., 2016
Сьогодш в сощальних науках при дослщженш сощальноi активностi акцентуеться увага на сощальнш фрагментарностi (дискретностi) сучасних соцiумiв. Дискретнiсть соцiального простору сприймаеться нами як систем-нiсть, тобто як бшьша або менша вщокремлешсть одних фрагментiв цього простору вщ iнших. Межами, або «кордонами», при розщепленш единого соцiального простору системи (регюну, краши, держави тощо) на множин-нiсть органiзованих пiдсистем можуть виступати св^оглядш, клановi, ет-шчш, полiтичнi та iншi «бар'ери» [2, с. 11].
За своею суттю сощальна активнiсть членiв соцiуму неодмшно призво-дить до еволюцiйних змш у суспiльствi (маються на увазi змiни, якi повиннi перевести сощальну систему на якiсно новий рiвень) та активiзащi руху «сощальних фрагмешив» назустрiч один одному. 1накше кажучи, сощальна актившсть членiв соцiуму сприяе виникненню соцiальноi взаемодп i, як наслщок, пiдвищенню рiвня iнтегрованостi, сощально'1' довiри в соцiумi [3, с. 127].
Однак необхщно мати на увазi певну полiварiантнiсть соцiальноi активность Здшснюючись через конкурентну боротьбу рiзних соцiальних сил, соцiальна актившсть передбачае не лише перемогу «здорових сощальних сил», а й необхщшсть для кожного члену сощуму зайняти ту чи iншу мораль-ну позищю. 1ншими словами, соцiальна актившсть загострюе в суспiльствi проблему морального вибору, надаючи (принаймнi так повинно бути в прин-ципi) критерп оцiнки будь-яких соцiальних явищ i процесiв. I як результат (щеальний варiант), перемогти повинен такий варiант соцiальноi активностi, який забезпечить найбшьшу iнтенсивнiсть соцiальних змiн, що призведуть до шерцшного поштовху й руху сощально'1 системи в бiк дшсно якiсних змiн, здатних вивести п на новий рiвень формування суспшьства довiри [4].
Аналiз останн1х джерел i публЫацш. Проблема соцiальноi активносп -предмет дослiджень багатьох науковщв: сутнiсть феномену соцiальноi активности 11 структуру та загальнi закономiрностi розвитку розкрито в роз-вщках К. Абульхановоi-Славськоi, С. Ануфрiева, О. Леонт'ева, А. Мудрика, Т. Мальковсько!', В. Петровського, В. По^бно!', С. Рубшштейна та iн.; ак-туальш питання соцiального становлення особистостi висв^лено в роботах
0. Безпалько, Л. Гера^но", I. Зверевоi, А. Капсько", Г. Кшмово'!, Л. Коваль,
1. Ковчино'1, М. Лукашевич, М. Требша та iн. Проблема формування сощ-альноi активностi особистостi стала предметом дисертацшних робiт Н. Кшм-кшо'1, О. Тельн, Л. ^ф^во!', В. Косовець та шших учених. Але потребуе дослщження аналiз особливостей соцiальноi активностi в перiод соцiальних невизначеностей.
Таким чином, мета статт1 - аналiз особливостей соцiальноi активнос-тi в сучасному украшському соцiумi в перюд соцiальних невизначеностей.
Виклад основного Mamepiany. Життездатшсть сощуму багато в чому визначаеться спроможшстю сощальних груп до адекватно! реакцп на дина-MiKy рiзких, докорiнних соцiальних змiн. Це виражаеться в можливосл зробити прогнозованими i керованими конфлiктогеннi процеси, що перю-дично виникають, шляхом вщстеження тенденцiй, якi намiтилися в сощальних дiях певних соцiальних груп, а також вживання превентивних профь лактичних заходiв [5, с. 24]. Гострота тднято! проблематики полягае в тому, що на сьогодшшнш день динамша демократичних трансформацiй в Укршш певною мiрою залежить не тшьки вiд ефективностi поточно! полiтики i со-цiально-економiчних реформ, а й вщ готовностi певних соцiальних груп до адекватних форм сощально! активности якi, у свою чергу, залежать вщ ступеня сощально! взаемодп мiж ними.
Проблему сощально! взаемодп як найбшьш продуктивного виду сощально! дп мiж членами соцiyмy розглядали П. Сорокш, П. Штомпка, Дж. Хо-манс, Е. Гiдденс та ш. Проте якщо розглядати проблеми, що стоять перед укра'нським сощумом, з позицiй адекватностi юнуючо! системи сощально! взаемодп перiодично виникаючим проявам сощально! активносп (як з^-кнення штереав двох або бiльше сощальних груп), то можна виявити пев-ну невщповщшсть мiж основними складовими стабшьного фyнкцiонyвання соцiyмy, а саме: вщ соцiальних дiй до сощально! взаемодп; вiд сощально! взаемодп до сощальних вщносин; вiд соцiальних вщносин до структурно! оргашзацп [6, с. 64-138].
На нашу думку, адекватшсть процесу сощально! взаемодп певною мiрою залежить вщ ступеня довiри мiж рiзними соцiальними групами в сощумь Монiторинговi дослiдження, якi проводилися 1нститутом сощологп НАН Укра!ни протягом 1994-2015 рр., Ки!вським мiжнародним iнститyтом сощологп (КМ1С), 1нститутом соцiальних дослщжень iменi О. Яременка, Фондом «Демократичш шщативи», соцiологiчною групою «Рейтинг» та ш., показали, що показник довiри до певних соцiальних iнститyцiй мiж рiзними соцiальними групами як загалом по кра!ш, так i в окремих ii регь онах не можна назвати високим [7]. А це, звичайно, впливае на збереження сощально! конфлштогенносп сучасного укра!нського суспшьства.
Сощальну активнiсть можна визначити як систематичш дп сyб'ектiв, спрямованi одна на одну, i якi мають на метi викликати у вщповщь очiкyванy поведiнкy. Процес ефективно! сощально! активносп передбачае не тiльки «даалог» мiж соцiальними групами, якi по^зному yсвiдомлюють свою вщ-повiдальнiсть i участь у вирiшеннi соцiальних проблем, що може виступати чинником попередження соцiальних конфлiктiв, але й «форму» цього дiалогy.
На сьогоднiшнiй день в укра!нському соцiyмi спостерiгаються три основ-нi варiацii (форми) сощально! активносп - згода (у виглядi добровшьно!
вщданосп сощальним реaлiям); включенгсть (у виглядi можливостi вшьно-го виразу думок, але переважно щ думки сприймаються лише як «сощальний фон»); участь (у виглядi реaлiзaцii защкавленими соцiaльними суб'ектами власних зaдумiв у дп)1. Домiнувaння в суспiльствi певно! форми сощально-го дiaлогу й обумовлюе характер, динaмiку, спрямовaнiсть, просторовi та чaсовi межi сощально! активность
Охарактеризуемо сощальний змiст вищезазначених вaрiaцiй. У перiод соцiaльних невизначеностей, коли члени сощуму повиннi робити особистий щншсний вибiр, соцiaльно домiнуючi в суспшьсга групи «наполягають» на тому, щоб вiддaнiсть iснуючим соцiaльним реaлiям стала прiоритетом, не-зважаючи на складнощ^ протирiччя тощо практично в уах сферах житте-дiяльностi сощуму. Шляхом «згоди» соцiaльнa бiльшiсть охоче виказуе цю вiддaнiсть, не отримуючи навзаем практично нiяких еволюцiйних змш. Тобто соцiaльний дiaлог у виглядi «згоди» характеризуе такий стан сощально! взаемодп в суспiльствi, коли у певних сощально спрямованих ситуащях i процесах (полiтичних, економiчних, культурних, свпоглядних, етнона-цiонaльних тощо) члени сощуму активно, хоча й несвщомо дшть згiдно з iнтересaми шших в iлюзорнiй спробi переслiдувaти сво! влaснi iнтереси (iншими словами, приносять себе в жертву) [8, с. 382]. Це стае можливим завдяки процесу, який С. Дпц називае «систематично викривлена комунь кащя». Таке викривлення комушкацп здшснюеться непомiтно для члешв соцiуму. Коли це вщбуваеться, очiкувaння й норми в умовах сощальних невизначеностей обмежують те, що можна вiдкрито висловити або навпь обдумати. Члени соцiуму «обманюють себе», вважаючи, що вони взaемодi-ють вiльно, у той час як у реальносп !м доступнi лише певш вaрiaнти. У цьому випадку будь-якi розмови, зокрема, про ставлення до влади повинш передбачати тдтвердження status-guo, таким чином вiдновлюючи оргашза-цiйну iерaрхiю, а не критикуючи !!.
Реaльнi прогресивнi, еволюцiйнi змши в такому контекстi неможливi, проте систематично викривлена комушкащя сприяе мiнiмiзaцii соцiaльноi конфлiктогенностi. Цей процес може проходити рiзними шляхами. Напри-клад, певш сощальш групи в соцiумi можуть бути клaсифiковaнi як «по-збaвленi права» висловлюватися iз сощально важливих питань. Таю обме-ження можуть бути назваш «природними» задля запобшання подaльшiй ескaлaцii соцiaльного конфлшту. Така соцiaльнa практика в суспшьнш свi-домостi нaйчaстiше дорiвнюе «здоровому глузду», але без чiткого розумш-ня, що комунiкaцiя «виробляе», а не «вщображае» реaльнiсть, члени сощу-
1 Як теоретико-методолог1чне п1дгрунтя виокремлення форм соц1ально! взаемод1! авторами ви-користана теор1я комуи1кац1! С. Дпца [8, с. 375-393].
му так i будуть несвщомо погоджуватись iз домшуючою (на певний перюд перебшу соцiaльних подiй) точкою зору.
«Включетсть» (у виглядi вiльного виразу щей защкавленими сторонами в aктивiзaцii соцiaльного дiaлогу, якi можуть або не можуть вплинути на перебш сощальних подiй) як форма сощального дiaлогу передбачае, щоб соцiaльнi спшьноти, яких стосуються певнi поди сощально! реaльностi, мали би можливiсть вщкрито обговорювати цi питання й мали би право голосу (впливу) щодо остаточного !х вирiшення. Проте (за С. Дпцом) право голосу - це не просто участь в обговоренш актуальних сощальних питань. Це означае прояв штереав, що формуеться вшьно й вiдкрито, так само як i представлення цих iнтересiв у прийняттi вiдповiдних управлшських рь шень. Проте в перюд сощальних невизначеностей право «на вираження власних поглядiв» стае для бшьшосп члешв соцiуму бiльш важливим, шж право «мати вплив».
Така сощальна практика соцiaльного дiaлогу використовуеться для на-дання можливостi «проблемним», потенцшно конфлiктогенним соцiaльним групам «випустити пар» - заявити про власш бажання, порекомендувати альтернативш шляхи вирiшення проблем, задекларувати власне бачення процесу реформування суспшьства тощо. Проте, коли члени сощуму усвь домлюють (бачать), що !х погляди, iнтереси, бачення не представлен або не враховуються при виршенш соцiaльних проблем, - вони починають сприймати все, що вщбуваеться в суспшьсга iз сарказмом, недовiрою, агре-сiею, aпaтiею тощо. Адже поеднання в суспшьнш свiдомостi вiри в «реаль-нiсть» i сощально-полпичного цинiзму з боку домiнуючих у полiтикумi сил кaтaстрофiчно для демократа, тому що стереотипне розумшня «володарями свiту», що всi заяви члешв сощуму - це просто «думка», призводить до припинення сощального дiaлогу i посилення стану гоббавсько! вшни «всiх проти всiх».
«Участь» (у виглядi демокрaтii зaцiкaвлених сторiн), як форма сощального дiaлогу означае такий процес сощально! активносп, коли ва зaцiкaв-ленi у розв'язанш соцiaльних проблем домовляються про умови впливу на перебш соцiaльних подш та вiдкрито приймають спiльнi ршення. 1ншими словами, така форма дiaлогу передбачае нaявнiсть соцiaльних груп, яю не лише мають бажання, амбшп, лaтентнi мотиви, але й здатш брати на себе вiдповiдaльнiсть за еволющю соцiaльноi реaльностi. Подiбнa сощальна практика сощального дiaлогу характеризуе формування в суспшьнш свщо-мостi шшого розумiння, сприйняття (ставлення) до поняття «вщповщаль-нiсть за суспiльство». Адже «вщповщальшсть за суспiльство» - це не авто-матичний привiлейовaний додаток до певних посад, сощальних статуав, сощальних ролей. Виявлення та визначення сощальних сил, яким члени
сощуму довiряють вiдповiдати за свое суспшьство, повиннi здiйснюватися шляхом аналiзу спрямованостi, цiлей та форм !'хньо!' соцiальноi активностi та взаемодп всiх зацiкавлених сторiн (такий собi «сощальний тендер довь ри»). «Участь» як форма сощального дiалогу передбачае сощальну активнiсть усiх зацiкавлених сторiн не на засадах протистояння, взаемних звинувачень, перекладання вщповщальносп, а на тдвалинах бажання домовлятися, спшь-ного бачення певного сощального майбутнього, бачення ефективного, конструктивного шляху розвитку суспшьства й держави [9].
Висновки. Спираючись на теорп соцiальноi взаемодп М. Вебера, Т. Пар-сонса, П. Штомпки, концепцiю комушкацп С. Д^ца, можемо констатувати, що соцiальна природа конструктивно!' соцiальноi активностi сучасного украшського соцiуму «лежить» у площинi «сощальна взаемодiя - соцiальний дiалог - сощальна довiра». Ефективна (конструктивна) сощальна взаемодiя мiж певними соцiальними групами (особливо тими, яю мають можливють та бажання активно впливати на суспшьш процеси) приводить до станов-лення нових соцiальних вiдносин, яю формують можливостi соцiального дiалогу мiж ними, який, у свою чергу, впливае на еволющю (прогресивне реформування) структурно'! оргашзацп суспiльства, що (за Е. Пдденсом) е обов'язковою умовою стабiльностi соцiуму, зниження його потенцiйноi со-цiальноi конфлiктогенностi (особливо в умовах ситуацп соцiальних неви-значеностей).
Формування адекватного мехашзму та форм соцiальноi активностi, на наш погляд, може викликати вщповщш змiни у певнш соцiальнiй спiльнотi або в суспшьсга в цiлому, позитивно впливаючи на iншi соцiальнi групи, що своею чергою сприяе формуванню найбiльш продуктивного виду сощ-альноi взаемодп для зниження потенцiйноi соцiальноi конфлiктогенностi сучасного украшського сощуму - «сощального дiалогу».
Л1ТЕРАТУРА
1. Мазурик О. В. Сощальний аудит: теоретичш засади та технолопя застосування в Украхн1 : моиограф1я / О. В. Мазурик. - Донецьк : Схщ. вид. д1м, 2013. - 316 с.
2. Хайтун С. Д. Социум против человека: Законы социальной эволюции / С. Д. Хай-тун. - М. : Комкнига, 2006. - 336 с.
3. Соцюлопя : тдручник / М. П. Требш, В. Д. Водшк, Г. П. Ктмова та ш. ; за ред. М. П. Требша. - Х. : Право, 2010. - 224 с.
4. Срескова Т. В. Сощальна природа конфлштогенносп сучасного украшського сощуму: дихотом1я «прогресувати» «залишити як е / повернути як було» / Т. В. Срескова // Схвдноукрашський конфлшт в контекст1 глобальних трансфор-мац1й : зб. ст. - К. : Укр. ш-т стратегш глобал. розвитку { адаптацй, 2016. -Вип. 2. - С. 183-193.
5. Бурега В. В. Социально-адекватное управление: концептуализация модели : монография / В. В. Бурега. - Донецк : Норд Компьютер, 2005. - 170 с.
6. Штомпка П. Социология. Анализ современного общества / П. Штомпка ; пер. с пол. С. М. Червонной. - М. : Логос, 2005. - 664 с.
7. Шульга А. Что мешает украинской демократии [Електронний ресурс] / А. Шуль-га // «Зеркало недели. Украина». - 2016. - 3 сент. (№ 31). - Режим доступу: http://gazeta.zn.ua/SOCIUM/chto-meshaet-ukrainskoy-demokratii-_.html.
8. Гриффин Э. Коммуникация: теории и практики / Э. Гриффин ; пер. с англ. А. А. Науменко. - Харьков : Гуманитар. Центр, 2015. - 688 с.
9. Требш М. П. Транскультуращя як шлях до едносп через розмаггтя сучасного суспшьства / М. П. Требш, Т. О. Чернишова // Методолопя, теорiя та практика соцюлопчного аналiзу сучасного суспшьства : зб. наук. пр. / М-во осв^и i науки Украши ; Харк. нац. ун-т iм. В. Н. Каразша. - Х. : Харк. нац. ун-т iм. В. Н. Кара-зша, 2014. - Вип. 20. - С. 15-20.
СОЦИАЛЬНАЯ АКТИВНОСТЬ СОВРЕМЕННОГО УКРАИНСКОГО СОЦИУМА: ФОРМЫ, РЕСУРСЫ, РЕЗУЛЬТАТЫ
Мазурик О. В., Ерескова Т. В.
В статье представлен анализ социального содержания и форм социальной активности современного украинского социума. Акцентируется внимание на ценностном контексте социального диалога как проявления социальной активности, регулирующего отношения между социальными группами. Делается вывод о том, что в период социальных неопределенностей эффективное (конструктивное) социальное взаимодействие между социальными группами, имеющими возможность и желание активно влиять на общественные процессы, приводит к становлению новых социальных отношений, которые влияют на прогрессивное реформирование структурной организации общества, выступают обязательным условием стабильности социума и снижают его потенциальную социальную конфликтогенность.
Ключевые слова: социальная активность, социальные изменения, социальное взаимодействие, социальное доверие.
SOCIAL ACTIVITY OF MODERN UKRAINIAN SOCIETY: FORMS, RESOURCES, IMPLICATIONS
Mazuryk O. V., Ereskova T. V.
The article presents an analysis ofsocial content andforms ofsocial activity of modern Ukrainian society. Social activity can be defined as the systematic actions of aimed at each other, and are intended to be in response to the expected behavior. The process of effective social activity involves not only «dialogue» between social groups differently aware of their responsibility and involvement in solving social problems may be a factor in preventing social conflicts, but the «form» of this dialogue. Today in Ukrainian society there are
three basic variations (forms) of social activity - consent (in the form of a voluntary commitment to social realities); involvement (in the form of opportunities for free expression of ideas, but mainly these thoughts are perceived only as «social background»); part (as a concerned social actors implementing their ideas in action). The dominance in society some form of social dialogue and character causes, dynamics, direction, spatial and temporal boundaries of social activity. Social dialogue as a «consent» describes a state of social interaction in society when certain socially oriented situations and processes (political, economic, cultural, ideological, ethnic, etc.), members of society actively, though unconsciously, act according to the interests of others in the illusory trying to pursue their own interests (in other words, bring himself to sacrifice). «Inclusion» (in the form offree expression of ideas stakeholders in enhancing social dialogue that may or may not influence the course of social events) as a form of social dialogue suggests that social community, which relate to certain events of social reality had to opportunity to openly discuss these issue and should have been eligible to vote (influence) to finally solve them. «Participation» (in the form of democracy stakeholders) as a form of social dialogue mean a process of social activity where all stakeholders in solving social problems agree on the terms of influence on the course of social events and openly take joint decisions. In other words, this form of dialogue presupposes social groups who not only have the desire, ambition, latent motives, but also able to take responsibility for the evolution of social reality. This social practice ofsocial dialogue characterizes formation ofpublic consciousness more understanding, perception (attitude) to the concept of «responsibility to society».
The attention is focused on the value context of social dialogue as a manifestation of social activity, regulating relations between social groups. The conclusion is that an effective (structural) social interaction between social groups that have the ability and desire to actively influence social processes, leads to the emergence ofnew social relations in the period ofsocial uncertainty. These relationships influence on the progressive reform of the structural organization ofsociety, are the prerequisite for the stability ofsociety and reduce its social conflict potential.
Key words: social activity, social change, social interaction, social trust.
