УДК 316.356+340.12
В. В. Кривошегн, доктор пол^ичних наук, професор
ВПЛИВ «РЕВОЛЮЦП Г1ДНОСТ1» НА ПОЛ1ТИЧНУ ТА ПРАВОВУ КУЛЬТУРУ УКРАШСЬКОГО СУСП1ЛЬСТВА
У статт1 охарактеризовано вплив под1й кгнця 2013 - початку 2014 р. («Револю-цп г1дност1») на базов1 елементи политично! та правовог культури украгнського сустльства. Доведено, що тд впливом «Революцп г1дност1» в1дбуваеться транс-формащя политично! г правовог культури у б1к европейських демократичних ценностей, становленняреального громадянського сустльства, пад1ння ¡мтацшног демократа, докор1нна зм1на полтикочдеолог^чнихуподобань громадян, переосмислення правових ценностей та формування правовог культури демократичного сустльства.
Ключовi слова: «Революция г1дност1», пол1тична та правова культура, грома-дянське сустльство, громадянська идентичность, полтикочдеолог^чш уподобання, демократ1я.
Актуальтсть проблеми. Поди кшця 2013 - початку 2014 р., як в публь цистичнш i науковш лiтературi здобули назву «Револющя пдносп», справили значний вплив на пришвидшення демократичного транзиту, змщнення шсти-тупв громадянського сустльства та формування нащонально! самосвщомос-п. «Револющя пдносп» засвщчила новi зсуви в суспшьнш свщомосп, якi, по суп, визначали цившзащйний вибiр Украши. У ходi громадських виступiв вщбувся не лише злам кланово-олiгархiчноi структури полпично! влади, але й докоршна трансформацiя полпично! та правово! свщомосп. Масовi дп украшщв призвели до револющйно! трансформащiVрешститущалiзащi сус-пiльства. По суп суспшьно-полпичш зрушення в Укра'1'ш кiнця 2013 - початку 2014 р. стали прикладом небаченого дос стану громадсько-полпично! мобшзацп, який зумовлений не лише значенням для громадян проблеми гео-полпичного вибору правлячо'1 елiти Украши, а насамперед «яюстю» полпич-ного режиму, в т. ч. мiрою можливостi реалiзацii громадянами сво'1'х прав та свобод, ставленням правлячо'1 елiти i силових структур до тих чи шших форм громадянського спротиву [1, с. 146]. Як справедливо зазначае А. М. Киридон, «Револющя пдносп» стала маркером i потужним iмпульсом процеав у но-вiтнiй юторп Украши, а також лакмусом европейсько! спшьноти в цiлому. Зокрема: а) у внутршньополпичному вiдношеннi вона внесла ютотш корек-тиви в процеси самощентифшацп (переформатування iдентичностей) та творення полпично! нацп; б) у зовнiшньополiтичному вимiрi - в уявлення про мюце Украши у свiтi як суб'екта мiжнародних вiдносин [2, с. 29]. Осмис-
© Кривошеш В. В., 2016
37
лення впливу «Революцп пдносп» на пол^ичну i правову культуру украш-ського сотуму е дуже актуальним.
Аналiз остантх джерел i публшацш. Феномен правово'' i полпично'' культури постiйно знаходиться у полi зору науковцiв. Проблеми пол^ично'' культури дослiджували Г. Алмонд, Е. Баталов, С. Верба, С. Вятр, К. Гаджиев, I. Гшбова, Л. Даймонд, О. Зевша, Д. 1стон, О. Панарш, Т. Парсонс, Д. Пауелл, Ю. Пивоваров, Дж. Ролз, В. Щегорцев та ш. Феномен пол^ично'' культури також постшно знаходиться у полi зору укра'нських дослiдникiв. Слiд вщзна-чити пращ В. Бебика, С. Головахи, В. Добiжа, А. Карнаух, В. Коршенко, Ю. Левеньця, В. Литвина, О. Майбороди, В. Матусевича, М. Михальченко, В. Нагорного, Л. Нагорно'', С. Подмазко, I. Полщука, О. Радченка, О. Рудаке-вича, М. Требша, М. Хилька, В. Хмелька, Ю. Шаповала, Л. Шкляра, М. Щербака та ш., в яких розглядаються теоретико-методологiчнi основи досшджен-ня полпично'' культури сучасного укра'нського сустльства. Теоретичне осмислення правово'' культури також перебувае в цешр уваги укра'нських учених i е предметом численних дискусш та наукових дослiджень (О. Агра-новська, О. Бандура, В. Бачинш, Л. Герасiна, В. Головченко, Г. Гребеньков, О. Грищук, Д. Керiмов, Г. Клiмова, М. Костецький, М. Козюбра, О. Нерсесянц, А. Окара, М. Орзiх, М. Панов, А. Семггко, В. Тацiй, Ю. Тодика, М. Требiн, М. Цвш, Б. Чмiль, Ю. Шемшученко, Л. Явич та ш.). Але вплив подш «Революцп гiдностi» ще залишаеться поза увагою укра'нських науковщв.
Мета статт1 - проаналiзувати вплив «Революцп пдносп» на пол^ичну i правову культуру укра'нських громадян.
Виклад основного матерiалу. «Революцiя гiдностi» здшснила значний вплив на полiтичну та правову культуру укра'нського суспiльства, оскшьки остання як частина загально'' культури формуеться i виявляеться в процес полiтичного життя, е, по суп, «продуктом пол^ично'' життедiяльностi людей, 'х пол^ично'' творчостi, який вiдбивае процес опанування суспiльством, на-цiями, класами, шшими соцiальними спiльнотами та шдивщами полiтичних вiдносин, а також розвиток 'х власно'' сутностi i дiяльнiсних здiбностей як суб'ектiв полiтичного життя» [3, с. 263]. Тобто, як вщзначають М. П. Требш та I. О. Полщук, полiтична культура е спшьною частиною iснування двох сощальних систем: пол^ично'' та культурно''. Через свш полiтичний зрiз культура сустльства впливае на характер пол^ичних стосунюв, а тi у свою чергу справляють зворотний вплив на культуру сустльства. Як частина культурно'' системи сустльства полпична культура охоплюе культурн елементи, що стосуються полiтичних процесiв. У той же час пол^ична культура як чинник пол^ично'' системи концентруе в собi соцiально-психологiчнi чинники по-лiтичного життя [4, с. 129]. З пол^ичною культурою нерозривно пов'язана
правова культура, y стрyктyрi яко'1 закладений механiзм правотворчо'1 дiяль-носп. Дiя пол^ично' i правово'1 культури поширюеться на такi елементи по-л^ично"1 системи, як держава, право, громадянське сyспiльство, якi у свош дiалектичнiй взаемодп розширюють вплив пол^ично'' культури на всi сторо-ни суспшьного життя.
Такий потужний вибух масового невдоволення владою, як «Револющя пдносп», не могла не вщбитися у полiтико-правовiй сферi. Пiд ïï впливом вiдбyваeться (оскiльки процес ще не завершений) трансформацiя пол^ично"1 i правово"1 культури як мас, так i правлячо1 елiти, яка поступово стае нащо-нальною i незалежницькою, тобто реабiлiтyються i легалiзyються щнносп, що сформувалися в перiоди юнування суверенних украшських утворень, iдеали нащонально-визвольно1 боротьби, загальнолюдськi цiнностi та акту-альнi потреби украшського народу.
Найбшьший вплив на полiтичнy та правову культуру «Револющя пдносп» здiйснила у справi консолщацп украшсько"1 пол^ично"1 нацп та формування загальноукрашсько1 iдентичностi. Остання штегруе як етнiчнy та культурну, так i професiйнy, статеву, вшову та iншi види iдентичностi украшщв. Разом з тим загальноукрашська щентичшсть може спiвiснyвати з наднацiональною щентичшстю (европейською чи космополiтичною).
На думку П. Гай-Нижника та Л. Чyпрiя, формування загальноукрашсько1 iдентичностi стримуеться низкою чинниюв:
- конфлiктом iдентичностей (доволi сильними позицiями регiональних сyбiдентичностей, що мають рiзнi цiннiснi домiнанти);
- низьким рiвнем мiжрегiональноï взаемодп в сощокультурнш сферi;
- недостатнiм рiвнем розвитку в^чизняно1 культури, слабкою динамшою формування юторично' пам'ятi, пасивнiстю взаемодп державних i громад-ських чинниюв у сферi нацiонально-патрiотичного виховання;
- негативним впливом росшських 3MI (фактичним програшем в щеоло-гiчнiй вшш з Росieю);
- впливом глобалiзацiйних процесiв (yнiфiкацiя, масовiзацiя культури, панування культу споживання тощо);
- наявшстю елементiв пострадянсько1 iдентичностi;
- певними особливостями ментальност украшщв (iндивiдyалiзм, конфор-мiзм);
- посиленням процесiв вщчуження;
- вiдсyтнiстю ефективних якiсних системних перетворень у державi [5].
У 2008 р., за даними сощолопчного опитування Центру Разумкова, 41%
опитаних виявили мюцеву (локальну) щентичшсть i лише 32% респонденпв виявили свою загальноукрашську iдентичнiсть. Mайже аналогiчнi тенденцп
були зафшсоваш й у 2009 р.: 45% опитаних виявили локальну щентифшащю, тодi як 32% щентиф^вали себе з Украшою в цiлому, а 16% - i3 periOHOM проживання [6]. У 2012 р. 1нститут сощологи НАН Украши зафiксував певнi зрушення в цш царинi. Так, уже 29,8% респонденпв виявили локальну щен-тичшсть (i3 селом чи мiстом) i для 7,6% опитаних притаманна регюнальна iдентичнiсть (з регiоном). Майже половина з опитаних (48,4%) вважають себе громадянами Украши, а 2,4% - громадянами свггу, 1% - громадянами Свро-пи, а 8,4% вщносять себе до громадян СРСР [7].
В. О. Пироженко, аналiзуючи насшдки Помаранчево'1 революцп, вбачае такi джерела загроз у сферi формування загальноукрашсько'1 iдентичностi:
- неповний набiр щентичностей (населення чи його певнi групи мають етнiчну чи регiональну, але не мають нащонально'1 iдентичностi тощо);
- криза ознак iдентичностi, що полягае у вiдсутностi або знещненш серед певно'1 категорп населення конкретних ознак, навколо яких мала б формува-тися певна iдентичнiсть;
- неадекватш цiлям, нацiональним iнтересам чи штересам державно'1 по-лiтики способи утвердження iдентичностi (насильницько-адмiнiстративнi чи репресивш способи) [8, с. 29].
Сьогодш подолання кризи iдентичностi суттево ускладнюеться процесами глобалiзацii - вони розмивають нацiональну культуру та посилюють маргша-лiзацiю украшського суспiльства. Вплив глобалiзацii в сучаснiй Укршш ви-являеться по^зному. З одного боку, завдання тдтримки державностi викли-кають до життя iнтенсифiкацiю процесiв нацiонально-культурного вщроджен-ня, а з другого - модершзащя полпично! та економшо-господарсько'1 систем потребують найширшо'1 вiдкритостi краши, а це тягне за собою поширення негативних зовшшшх впливiв - активiзацiю кримiналiтету, поширення масо-во'1 культури, проникнення низькоякiсних товарiв масового споживання та ш
Якщо Помаранчева револющя була, по сутi, масовою мобшзащею на пщ-тримку опозицiйного кандидата в президенти, то «Револющя пдносп» була поза парнями i не контролювалася з боку полпично! опозици. По сутi «Рево-люцiя пдносп» заклала фундамент для будiвництва громадянсько'1 украшсько'1 нацп - протестувальники виступали тд громадянськими гаслами - за про-европейську Украшу, проти корупцп, мiлiцейського свавiлля, обмеження прав людини, за свободу ЗМ1. «Революцiя пдносп» розставила новi акценти, спрямованi на формування та утвердження загальноукрашсько'1 щентичносп.
«Революцiя гiдностi» та пiслямайданнi процеси почали згуртовувати громадян, стали потужним поштовхом до пробудження нащонально'1 самосвщо-мостi та нащонально'1 гордосп - вони почали пишатися тим, що е украшцями. Вишиванки стали популярним i модним брендом серед рiзних верств насе-
лення, День Конституци i День Незалежност стали загальнонародним святом. Укра'нщ почали усвiдомлювати себе громадянами, яю здатнi впливати на поди, що вiдбуваються в державi. Загальноукра'нська щентичнють набувае рис громадянсько'' iдентичностi, що передбачае не тшьки усвiдомлення себе громадянином ще'1 кра'ни, але й активну участь у п житп [9, с. 65]. Проте для того щоб закрiпити позитивнi наслщки подолання кризи iдентичностi в Укра-1'ш потрiбно переглянути полiтику вщтворення пол^ично' нацп, враховуючи етнiчнi та регюнальш характеристики, залучаючи суспiльство як до нацю-нального брендингу, так i до самооргашзацп територiальних громад з метою управлшня мiстами та регионами. За таких умов, на думку Т. Нагорняк, клю-човими чинниками «мають стати корекцiя пол^ики у бiк прозоростi дiй i рь шень держави та оргашв мiсцевого самоврядування, змiцнення соцiального катталу в суспiльствi та вiдтворення пол^ично' iдентичностi держави-нацп на базi територiальних та етнокультурних iдентичностей резидентiв терито-рiй», а соцiальний капiтал громад i капiтал лояльностi окремих груп «здатний стати iнструментом розв'язання суперечностей мiж державою та суспiльством унаслщок трансформацп мiжособистiсноi довiри громадян в шституцшну довiру владi (як до члешв свое' громади) та утворення генералiзованоi сус-тльно' довiри» [10, с. 142].
У грудш 2013 р., за даними сощолопчного опитування Центру Разумкова, вже 95% опитаних iдентифiкували себе як громадяни Укра'ни; 84,5% респон-дентiв вважали себе патрютами Укра'ни (зокрема: у захщному регiонi - 94%; у центральному - 88,5%; у схщному - 81%; у твденному - 72%) [11].
^ емпiричнi данi свщчать про несформованiсть та контраверсiйнiсть загальноукрашсько' iдентичностi. Частiше за все ця особливють Укра'ни пояснюеться тим, що укра'нщ тривалий час перебували у складi Iмперii, внаслiдок чого вщбулася мовна, культурна, етнiчна асимiляцiя. Саме це спричинило послаблення загальноукра'нсько' щентичносп в схiдних та пiв-денних регюнах, де ця асимiляцiя була найбшьш потужною. Значна частина мешканщв цих територiй iдентифiкують себе як громадян свого регюну -а це вщкривае шлях до поширення сепаратизму. Не даремно Т. Журженко пише про те, що фактично на «крайньому сходi» Укра'ни реалiзуеться аль-тернативний нацiобудiвничий проект, з власними формальними державними структурами, легiтимiзованими «виборами»; зi своею мiфологiею, героями та мучениками; i навiть iз власною нацiональною мiсiею - «антифашизмом». Роками готований Роаею експорт альтернативних щентичностей, кристалi-зацiя проросiйського сепаратизму в Криму та на Донбаа доводить, що зо-внiшнi актори можуть ефективно конкурувати з державою й тдривати на-цiотворення, особливо якщо ця держава слабка i корумпована, а правляча
елпа - розколота [12]. На думку В. Расевича, «Револющя пдносп» проде-монструвала, що деструктивна полпика щентичносп, яка використовуе суперечливi моделi юторичнох пам'яп, може бути замiщена об'еднуючим наративом. «Револющя пдносп» - це «iсторiя перемоги украшського гро-мадянського суспшьства» [13].
На проблемних з точки зору загальноукрашсько! iдентичностi територiях тсля «Революци гiдностi» консолiдувалися проукрашсью сили задля забез-печення миру, стабшьносп та безпеки. Вдалим прикладом об'еднання мюце-вого бiзнесу, громадянського суспшьства та регюнальних елiт е Дншропе-тровськ, де головою облдержадмшютрацп був призначений I. Коломойський, який, використовуючи власш фiнансовi та органiзацiйнi ресурси, не тшьки запобiг сепаратистському перевороту за донецьким i луганським сценарiем, але i допомiг активнiй проукрашськш меншостi змiнити атмосферу в репош. З цього приводу А. Портнов зазначав: «Типове iндустрiальне мiсто радянсько-го типу Днiпропетровськ, яке донедавна голосувало за Парпю Регiонiв, за останш мiсяцi стало бастiоном украшського громадянського нацiоналiзму» [14]. Дещо шша ситуацiя склалася у Харковi, де не було свого «коломойсько-го», проте мiсцевий Свромайдан перетворився на громадську мережу волон-терських груп, яю допомагають украшськш армп, дбають про поранених вiйськових та бiженцiв з «крайнього сходу» Укра!ни [12].
Крiм формування та утвердження загальноукрашсько! iдентичностi най-бiльш помiтний вплив «Револющя пдносп» виявляе у становленш громадянського суспшьства, яке до подш кшця 2013 - початку 2014 р. було швидше симулякром, уявним утворенням - воно шбито юнувало, але не вiдчувалося його реального, вагомого впливу на суспшьне життя. Характеризуючи грома-дянське суспшьство того часу, Л. О. Жужа справедливо зауважуе: «Бiльшiсть атрибутiв демократа мали удаваний характер, але полпична система оперу-вала ними як iз реальними» [15]. 1снування громадянського суспшьства як симулякру приховуе в собi певну небезпеку, бо людина стае частиною цього симулякру, видозмшюеться i деформуеться пiд впливом його аури. Тим самим ця людина перетворюеться на мiраж, у явище, що не мае сутностi. Громадян-ське суспiльство як симулякр заражае свое сощально-полпичне середовище, яке перетворюеться на суцшьний мiраж.
«Революцiя пдносп» е спробою зламати примарну суть «громадянського суспшьства», зруйнувати мiраж громадянського суспшьства. Воно мало безсуб'ектний характер, тобто громадянське суспшьство не вщчувало свое! колективно! едносп, не розглядало громадян як захисниюв сво'1х штереав. Подii кiнця 2013 - початку 2014 р. продемонстрували високу самооргашзащю громадян та показали, що суспшьство стае реальним полпичним актором. На
думку Т. Нагорняк, сьогодш в Укрш'ш народжуеться нова пасiонарнiсть, по-ширюеться активiстська полiтична культура за масштабом i кiлькiстю учас-ниюв [10, с. 142].
Справжне громадянське суспшьство мае володiти соцiально-полiтичною суб'ектшстю, яка полягае у здатностi спшьноти бути активним дiячем у со-цiально-полiтичному просторi, вирiшальним чином впливати на ухвалення ршень, сприймати себе повноцшним полiтичним актором у взаемодп з шши-ми суб'ектами сощально-полггично' взаемоди [15]. За вiдсутностi сощально-пол^ично' суб'ектностi люди не вщчувають себе громадою, не вiдчувають свою приналежшсть до громади. У цьому контекст цiкавими е результати дослщження мiського населення у Запорiжжi та Енергодарк на запитання «Чи згодш ви з тезою, що "населення мюта об'еднано в общину (громаду)"» вщ-мiтили пункт «Згоден» у Запорiжжi 1,1%, у Енергодарi - 4,3% респондент [16, с. 121].
Для розвиненого громадянського суспiльства притаманна наявшсть роз-галужено' мережi громадських органiзацiй, якi здатнi активно впливати на формування i реалiзацiю державно' пол^ики, в цiлому на суспшьний розвиток. Охоплюючи своею дiяльнiстю рiзнi сфери i рiвнi суспiльного життя, громад-ськi оргашзацп «краще розум^ть сутнiсть i специфiку вiдповiдних сощаль-них проблем та шляхи 'х розв'язання, е унiверсальним посередником мiж громадянами та державою» [17, с. 166-167].
В Укра'ш рiвень участ громадян у дiяльностi громадських оргашзацш був i залишаеться достатньо низьким. За даними Свропейського соцiального дослщження в Укра'ш у 2009 р. практика сустльно' дiяльностi та громадсько' спiвпрацi була незначною - лише 2,9% респонденпв вiдповiли позитивно на запитання «Чи доводилося вам упродовж останшх 12 мюящв працювати в шших органiзацiях або об'еднаннях, о^м полiтичних партiй або рухiв?», тодi як у розвинених европейських демокрапях цей показник становить бшь-ше 20% (для порiвняння: у Фшлянди - 34,1%, у Норвегп - 27,9%, у Швецii -26,9%) [18, с. 195]. Низьку залучешсть громадян до дiяльностi громадських оргашзацш та об'еднань часпше за все пояснюють тим, що щ установи не можуть впоратися з роллю професшних виразникiв та захисниюв реальних iнтересiв громадян, а щеолопя та цiлi 1'хньо'1 дiяльностi е незрозумшими та чужорiдними для бшьшосп людей [18, с. 196].
До недавнього часу громадсью органiзацii не користувалися популярнiстю серед населення. Так, наприкшщ 2012 р. бiльше половини респонденпв (52%) вважали, що громадсью органiзацii необхiднi краiнi, чверть опитаних вщзначили, що дiяльнiсть цих структур е важливою, а майже кожен десятий (9%) визначили, що вони не потрiбнi [19, с. 208].
У 2012 р. рiвень довiри до громадських оргашзацш не дуже великий: за даними Ки!'вського мiжнародного шституту сощологп, 27,1 % опитаних довь ряло громадським оргашзащям, а 29,4% - не довiряло. У 2013 р. рiвень довь ри до громадських оргашзацш знизився до 17,7% [7, с. 124]. У грудш 2015 р. громадським оргашзащям довiряло вже 34,5% респондент, а не довiряло -21% [20].
Дещо iншi результати наведенi у дослiдженнi, проведеному у 2013 р. Фондом «Демократичш iнiцiативи iменi 1лька Кучерiва» та соцiологiчною службою Центру Разумкова. За цими даними громадсью оргашзаци користували-ся довiрою у 39,5% респондент, тодi як не довiряло цим iнституцiям 45,5%. Низьку довiру населення до громадських оргашзацш сощологи пояснюють i тим, що у людей бракуе знань щодо !'хньо!' дiяльностi. Так, лише 30% гро-мадян знають про громадсью оргашзацп, якi дiють в !'хшх мiстах чи селах (а не знають - 70%) [21; 22].
Також вщзначалося, що для населення здебшьшого було притаманне ш-диферентне ставлення до держави та полпики. На запитання «Якою мiрою вас щкавить полiтика?» - вiдповiли «Дуже щкавить» лише 7,1 % респондентiв [7, с. 451]. Таке ставлення пояснювалось зневiрою людей у ефектившсть впливу громадськосп на прийняття важливих полпичних рiшень. Значна частина населення зосереджувалась на приватних справах та штересах. Роз-чарування у полiтицi збшьшилось через невдачу спроб демократичних пере-творень пiсля Помаранчево!' революцп. «Револющя гiдностi» показала, що обурення дiями влади може знову спричинити спалах полпично!' активностi.
Значного впливу «Революцп гiдностi» зазнали ставлення до демократа i держави. На думку Ю. Шведи, в Укра!'ш спостерiгаеться крах iмiтацiйноi демократii. Якщо при демократичному режимi делегiтимацiя влади не означае автоматично делегiтимiзацii режиму (можна владу змшити на наступних ви-борах), то при авторитарному режимi делегiтимiзацiя влади автоматично веде до делегiтимiзацii всiеi конструкцii влади. Те ж стосуеться й iмiтацiйних де-мократш, де «влада тримаеться на поеднанш вiри в правителя, його народну пщтримку (хоча й зiмiтовану виборами), звичку, страх перед рiзкими змшами i страх перед репресiями» [23]. Проте падшня iмiтацiйноi демократii ще не означае, що на '11 мющ автоматично з'явиться реальна демокрапя.
У суспiльно-полiтичному значеннi «Революцiя пдносп» стала також ма-совим публiчним досвiдом пошуку нових форм як прямо'!, так i репрезентативно'! демократ^', а також державностi у !'х майже iдеально-нормативному соцiальному уявленш [24, с. 78].
Щодо Укра!'ни визначаеться три основнi iнституцiональнi важел^ якi здат-нi були б зрушити кра!'ну зi стану малорухомо'! пострадянсько'! стагнац^':
1) еволющя олiгархiв, якi б прийняли у сво'х же стратепчних iнтересах правила гри, базоваш на верховенствi права, та тдтримали б суспiльнi змiни i як результат - бажана та часто декларована пол^иками трансформащя вiд «дикого» до цившзованого капiталiзму; 2) потужний тиск на владу щодо модер-нiзацiйних змiн акторами громадянського сустльства, середнiм класом та молоддю; 3) полггика зовнiшнiх акторiв, зокрема Свропейського Союзу, у за-охоченн динамiчних внутрiшнiх реформ через надання реально' перспекти-ви членства кра'ни у СС та вiдповiднi обопшьш зобов'язання щодо цього -шлях, який пройшли таю кра'ни повшьного реформування, як Словаччина, Румунiя, Болгарiя та Хорватiя [25, р. 90].
Як вважае В. Степаненко, перший iз перелiчених важелiв - цившьна ево-люцiя олiгархату - е радше бажаним, але малоймовiрним у сво'й реалiзацii через низку факторiв, передовсiм через брак мотивацiй найвпливовших фь нансово-промислових груп до свое' еволюцп, острах конкурент' вiдкритого цившьного ринку та небажання руйнувати зручне та звичне корпоративно патрональне шституцюнальне середовище. Третш важшь - вплив зовшшшх акторiв, зокрема СС, - е коли не доволi обмеженим, то принаймн не вирь шальним, зокрема через сучасш внутрiшньоевропейськi проблеми та неспри-ятливi геополiтичнi фактори (зовшшнш тиск Росii та конвенцшш кордони Свропи, що закiнчуеться на кра'нах «ближнього зарубiжжя»).
Сдиним виршальним та дiевим важелем подолання пострадянсько' стаг-нацii в Украiнi слщ визнати активнiсть та тиск рiзних акторiв громадянського суспiльства, тдприемницького класу та молодi. Втiм навпь такий тиск та активнiсть може бути результативним за умов передуам масового сус-пiльного попиту на реформування кра'ни i постiйного та ефективного гро-мадського контролю за владою з боку ефективного та дiевого громадянського сустльства. За недостатшстю повно' реалiзацii цих умов спалах масово' громадянсько' активностi, ентузiазм та сподiвання мiльйонiв громадян на оновлення кра'ни пiсля Помаранчево' революцп 2004-2005 рр. змiнились через деякий час масовим розчаруванням, недовiрою та апапею. Суспiльство начебто повернулось у свш колишнiй стан iнституцiональноi стагнацп [24, с. 81].
У перiод з 2010 р. почали позначатись зворотш тенденцп дедемократизацii, наростання авторитарних тенденцiй та монополiзацii донецьким олiгархiчним кланом, що прийшов до влади, поличного, фiнансово-економiчного та iдео-логiчного впливiв на прийняття рiшень. «Революцiя гiдностi» стала, по суп, третьою (тсля проголошення незалежносп у 1991 р. та Помаранчево' рево-люцii 2004-2005 рр.) юторичною спробою «перезавантаження» держави, п демократично' модернiзацii.
Таю атрибути демократа, як права i свободи людини та громадянина, по-лпичний плюралiзм, вшьна конкуренщя полiтичних сил, правова i соцiальна держава, набувають властивостей симуля^в. Змiни, що вимагали протесту-вальники наприкiнцi 2013 - початку 2014 р., передбачають не лише випра-цьовування ново!' парадигми вщносин громадян i держави, ново!' будови влади, але й досягнення суспшьного консенсусу в мiжкультурних, мiжетнiч-них, мiжконфесiйних та iнших взаеминах, а це не може бути розбудоване «згори». Все це разом актуалiзуе потребу формування полпично!' культури громадян, !'х колективно!' спроможностi давати вщповвд, адекватнi викликам ситуацГ!, що склалася.
Поступово вiдроджуються традицiйнi риси укра!'нсько!' нацюнально!' культури - народоправство, толерантшсть, лiберальне ставлення до держави (держава для людини й наци, а не людина й нащя для держави). Одночасно спостер^аються прояви его- i громадоцентризму, яю притаманнi украшськш ментальностi. За цившзацшно-культурними ознаками сучаснiй Укра!ш за-галом притаманна прихильшсть до захiдноевропейських полгтичних цшнос-тей, хоча помiтну роль у полпичному життi народу ввдграють риси менталь-ностi й культури, що властивi Схiднiй цившзацп. 1мперський та радянський перiоди юторп Украши обумовили вщповщне ставлення до держави (етатизм та патерналiзм), !'!' глави (установка на харизматичного лщера), полпичних прав i свобод особистостi (пщданство, общиннiсть), системи влади (авторитаризм), ролi церкви в полiтичному житт суспiльства (пiдпорядкованiсть церкви державi).
Культурно-цившзацшний чинник яскраво виявляеться i в рiзних зовнiш-ньополiтичних орiентацiях населення: Схщ держави пiдтримував переважно стратепчний союз iз Росiею, а Центр i Захiд - якнайшвидше входження в €в-ропейський Союз. У 2012 р. частка однозначно орiентованих на Схщ стано-вила 16,3% (у 2013 р. - 20,8%, у 2014 р. - 16,3%), а однозначно орiентованих на Захщ - 18,4% (у 2013 р. - 22,6%, у 2014 р. - 42,4%). Кшьюсть же амбiва-лентних у 2012 р. була на одному рiвнi з групами респонденпв, яю точно визначилися, а саме - 20,0% (у 2013 р. !'х кшьюсть зменшилася до 11,0%, а у 2014 р. - до рекордно низьких 2,5%). При цьому кшьюсть респонденпв, яким було складно визначитися, у 2012 р. становила 9,2% (у 2013 р. - 11,0%, у 2014 р. - 12,2%).
Наприклад, якщо у 2012 р. сукупна кшькють амбiвалентних i невизначених респонденпв становила 29,2% (що значно перевершувало кожну iз груп, якi визначилися однозначно), то у 2013 р. !'х кшьюсть зменшилася до 22,1% (це вже на одному рiвнi як iз кiлькiстю орiентованих на Схщ, так i з кiлькiстю орiентованих на Захiд), а у 2014-му - i зовсiм до 14,7%. Було встановлено, що
у 2012 р. 13,0% iз амбiвалентно-невизначеноi групи (у 2013 р. - 7,23%, у 2014 р. - 3,8%) вщходять до групи зi схщними орiентацiями, 4,00% (у 2013 р. - 2,1%, у 2014 р. - 1,6%) - до групи iз захщними орiентацiями. Решта 12,3% у 2012 р. (у 2013 р. - 12,7%, у 2014 р. - 9,4%) групу не змшюють [26, с. 142-144].
Ю. Шведа, оцшюючи наслщки «Революцп гiдностi», небезпiдставно стверджував: «Свроштеграцшний процес для багатьох украшщв окреслював не лише геостратепчний вектор п розвитку, але й вселяв над^ на змiну "правил гри" i, отже, навздогiнну модернiзацiю економiчного та полiтичного життя. Вiдступ вщ евроiнтеграцiйного процесу - означав крах цих надш - що й призвело до акцп громадянського спротиву» [23].
За роки незалежностi в Укрш'ш прагнення до утвердження европейських демократичних цшностей перетворилося на фшщю, оскiльки був вiдсутнiй дiалог мiж владою та громадянським суспiльством; вщносини правлячо' ель ти й опозицп перетворилися на фарс, бо кожна сторона намагалася перетяг-нути увагу на себе, що посилювало делегiтимiзацiю влади; влада й пересiчнi громадяни юнували незалежно один вiд одного - вони шбито iснували в па-ралельних свiтах. У парламент переважали групки за iнтересами (лобютсью угруповання) чи прихильники певного лщера (клiентела). Також чiтко про-стежуеться формування нових центрiв постачання кадрiв для правлячо' елiти: до Харювського та Днiпропетровського клану пiсля «Революцп гiдностi» приедналися Вiнницький та Львiвський клан. Крiм регионально' диверсифь кацп простежуеться i значне омолодження правлячо' елiти та пiдвищення рiвня освiченостi. Незважаючи на помiтнi якiснi змши в кадровому забезпе-ченнi влади, все ще залишилися актуальними старi методи i засоби управлш-ня - вiдiрванiсть влади вiд штереав народу, iгнорування вимог демократичних сил, слабка защкавлешсть громадською думкою, акцентування на задоволен-нi власних матерiальних потреб, низькi моральнi якостi та iншi вади, прита-маннi старш елiтi. Проте якiснi змiни в управлшському механiзмi потребують значного часу i повного «перезавантаження» влади, коли до владних «важелiв» прийде нове поколшня полiтикiв.
Подii кiнця 2013 - початку 2014 р. продемонстрували, що за роки неза-лежносп в Укрш'ш сформувалось нове пострадянське поколшня, яке готове захищати европейсью цшносп демократичними методами. Саме молодь ви-ступила рушiйною силою Свромайдану - 40% вщ усiх протестувальниюв становили люди вiком 15-29 роюв [27].
За перiод 2012-2014 рр. зростае важливють цiнностей, пов'язаних iз державною незалежнiстю Укра'ни, демократичним контролем над ршеннями влади, демократичним розвитком кра'ни, свободою слова, пщприемницькою
шщативою, шдивщуальною самостшшстю, культурною компетентшстю, рiвними можливостями для всiх, морально-психологiчним станом суспшьства, нацiонально-культурним вiдродженням, участю в полпичному життi, соць альною рiвнiстю, штелектуальним розвитком, суспiльним визнанням. Якщо у 2012 р. середнш iндекс цього цшнюного комплексу дорiвнював 3,73 бала (за 5-бальною шкалою, де 1 бал означае «зовам не важливо», 2 бали - «швид-ше не важливо», 3 бали - «складно вщповюти, важливо чи ш», 4 бали - «швид-ше важливо», 5 балiв - «дуже важливо»), то у 2014 р. вщповщний середнiй iндекс статистично значуще зрю до 3,94 бала. Дуже важливими для себе його вважали в середньому 23% опитаних у 2012 р. i 36% респонденпв - у 2014 р. [28, с. 119-121].
А. Ручка вважае, що найбiльшi розбiжностi iндексiв за такими цшшсними прiоритетами (за перюд 2012-2014 рр.) означае, що тд час надзвичайних подiй ментальнiсть наших громадян пiдлягае певнiй цiннiснiй метаморфоз^ яка пов'язуеться насамперед iз помпним зростанням важливостi патрiотизму, демократизму, креативного iндивiдуалiзму, культурно!' компетентностi. До ще!' групи цiнностей можна додати також рiвнi можливостi для всiх, морально-психологiчний стан суспiльства i нацюнально-культурне вiдродження, шдек-си яких статистично значуще зросли у 2014 р. Якщо перша з них тдсилюе важливють демократизму, то друга опосередкованим чином репрезентуе, мабуть, важливють солщарносп нашого сощуму. Щодо нацюнально-культур-ного вщродження, то зростання його шдексу свiдчить передусiм про ревпа-лiзацiю (оживлення), певних традицiйних цiнностей (юторичних, релiгiйних, народних), якi дiйсно необхщш соцiуму пiд час бурхливих змш та надзвичайних подiй [28, с. 122].
Уа дослiджуванi цшнюш прiоритети були згрупованi за крш^ем функцiо-нально!' однорiдностi в чотири синдроми: «Безпека», який охоплюе вгтальш цiнностi (здоров'я, сiм'я, дiти, добробут); «Сощальний комфорт», який охоплюе рiзноманiтнi просоцiальнi (iнтеракцiйнi, егалiтарнi, традицiйнi, релтйш) цiн-ностi, що покликанi забезпечувати комфорт (у широкому розумшш) у взаемо-вiдносинах мiж людьми з приводу набуття можливостей для реалiзацii сво!'х iнтересiв, прагнень, дотримання традицш, уникання конфлiктiв, пошуку жит-тевих смисшв тощо; «Самореалiзацiя», який охоплюе самореалiзацiйнi цiннос-тi (цiкава робота, суспшьне визнання, iндивiдуальна самостiйнiсть, штелекту-альний розвиток, культурна компетентнiсть); «Демократия», яка охоплюе по-лiтико-громадянськi цшносп (державна незалежнiсть Укра!'ни, демократичний розвиток кра!'ни, свобода слова, демократичний контроль ршень влади, пiдпри-емницька Ыщатива, участь у полiтичному життi) i покликанi забезпечити участь громадян у полгтико-громадянському життi соцiуму [28, с. 122-123].
Середнш шдекс синдрому «Демократия» зрю за перюд 2012-2014 рр. з 3,55 бала до 3,81 бала. Привертае до себе увагу й те, що цей щншсний синдром порiвняно з iншими синдромами найбшьше пiдвищив свiй середнiй iндекс тд час «Революцп гщносп» [28, с. 124].
Суттево'1 трансформацп зазнали i полiтико-iдеологiчнi уподобання грома-дян, про що свщчать данi щорiчного мошторингу 1нституту соцюлогл НАН Украши за 2000-2014 рр. (табл. 1) [7, с. 451; 29, с. 4].
Т а б л и ц я 1
Прихильшсть громадян УкраТни до пол^ичних течш у 2000, 2013 та 2014 рр. (%)
Прихильшсть до пол^ичноТ течн 2000 р. 2013 р. 2014 р.
Комунютична 15,5 11,3 4,1
Сощалютична 5,6 6,3 9,1
Сощал-демократична 7,8 9,9 9,8
Л1беральна 1,0 1,6 2,5
Християнсько-демократична 2,3 2,8 3,6
Нацюнально-демократична 7,5 9,7 14,1
Нацюналютична 2,3 3,6 4,7
Не тдтримують жодноi 13,2 13,8 11,3
Не визначились 17,8 14,8 14,4
Не розумдаться на пол1тичних доктринах i теч1ях 24,9 23,6 23,6
За останш 14 роюв прихильнiсть до комушстично'1 щеологл та руху змен-шилася на 11,4%, проте дещо зросла прихильнiсть до менш радикальних лiвих iдеологiй - сощалютично'1 та сощал-демократично'1 (вiдповiдно iз 5,6% до 9,1% та iз 7,8% до 9,8%). Сукупна популяршсть лiвих течiй становить 23%.
Дещо посилила сво'1 позицп лiберальна течiя (iз 1% до 2,5%), очевидно за рахунок популяризацп iдей Об'еднання «Самопомiч».
Вага полiтичних течiй правого спрямування - християнсью демократи, нацюнальш демократи i нацiоналiсти - значно збшьшилася. 1х сукупна популяршсть становить 22,4% (вiдповiдно 3,6%, 14,1%, 4,7%). Найбшьш по-мiтне зростання спостер^аеться щодо прихильникiв нацюнально-демокра-тично'1 щеологл. За своею сукупною вагою прихильниюв iдеологiя правового спрямування майже дорiвнюе сукупнiй вазi прихильникiв щеологш лiвого спрямування.
Аналiзуючи трансформацiю партiйно-iдеологiчного поля Украши, варто враховувати, що в сучаснш системi суспiльно-полiтичних цiнностей зароджу-еться новий тип соцiально-полiтичних розмежувань (по лшп «матерiалiзм -постматерiалiзм»), який формулюе новий тип протистояння, а отже, i нових
aкторiв полпично!' сцени (так зваш парти «ново! полпики»). По суп партшно-щеолопчний чинник електорального структурування являе собою артикульо-ванi (вираженi) ще!', що е основою для постановки полпичних цшей (якi становлять ядро партшних програм), сприяють залученню громадсько!' тд-тримки для цих полiтичних цшей та разом з шшими факторами забезпечують вагомють i стабiльнiсть полпичних партiй.
Унiверсальнi класифшаци полiтичних партш за iдеологiчним критерiем мо-жуть бути застосованi i для характеристики вдеолопчно!' ситуацп в сучаснiй Укра!'ш, хоча для останньо!' i притаманна вдейно-полпична розпорошенiсть i пар-тшно-полпична неструктурованiсть. З огляду на поди 2014-2015 рр., коли ввд-булася докоршна iдеологiчна переорiентацiя, заборонена дiяльнiсть комунютич-них партiй тощо, у партшно-полпичному спектрi сучасно!' Укра!'ни дом^ють нацiоналiстичний i лiберальний сегменти (Об'еднання «Самопомiч», ВО «Бать-кiвщина», Блок Петра Порошенка, Народний Фронт, ВО «Свобода» та ш).
Особливо вщчутш зрушення спостер^аються у полiтичнiй свщомосп молодi, полiтичнi вподобання яко!' достатньою мiрою рiзнополюснi. Кiлькiсть молодих людей, яю постiйно цiкавляться полiтичними подiями в краiнi, ста-новить лише 13,2%, тодi як 33,4% политикою не цiкавляться зовсiм. Молодь у полпичних цiнностях е досить прагматичною: полпика розглядаеться мо-лодими людьми як зааб завоювання авторитету та лщерства. Як вважае В. Ф. Барашвський, пiсля подiй кiнця 2013 - початку 2014 р. «полпична ак-тивнiсть молодого поколiння зростае» [30, с. 43].
Полiтична участь студентсько!' молодi пiддалася суттевiй трансформаций колишня апатiя до полiтичного життя кра!'ни та показна полiтична актившсть поступились мiсцем свiдомiй полiтичнiй учасп значно!' частки студентiв (до 33%); помiркованому ставленню до полiтичних подш (46%) i вiдторгненню полiтичних мотивiв (21%). Бiльшою мiрою молодь орiентуеться не на партii чи на !'х iдеi, а на конкретних полiтичних лiдерiв [31].
«Революцiя пдносп» продемонструвала нездатнiсть органiв державно!' влади вести дiалог iз громадянським суспшьством. Вiдмова керiвництва дер-жави вщ публiчних обговорень та експертних консультацш у процесi ухва-лення ршення про змiну евроiнтеграцiйного стратегiчного курсу Украши, грубе порушення прав i свобод людини i громадянина, застосування сили для врегулювання конфлiкту штереав спричинили загрозу iснуванню Укра!'ни як конституцшно!' держави. За таких умов вщбулося згортання соцiально-еконо-мiчних реформ, у тому чи^ у сферi мiсцевого самоврядування та розвитку локально!' демократа.
Одшею з глибинних причин ще!' хвилi протестно!' активностi е незбалан-сованiсть повноважень центру i регiонiв. Прискорення децентралiзацii влади,
розширення можливостей оргашв мюцевого самоврядування у виршенш питань мiсцевого значення та тдвищення фшансово' та оргашзацшно' само-стiйностi територiальних громад дозволить уникнути загроз, яю створюе регюнальний сепаратизм для суверенiтету i цшсносп держави [32, с. 42-43].
У сучасних умовах низький рiвень правово' культури е одним iз суттевих факторiв загострення правово' кризи в Укра'ш. Сучасне правове середовище не е сталим, законодавчi та нормативы акти не являють собою повноцшного системного утворення, прийнятi закони часто не вщповщають один одному, не завжди напрацьовуються конкретнi механiзми реалiзацii законодавства на практицi. Так, високорозвинена правова свщомють i правова культура, засно-ванi на толерантному ставленш до права i до його гумашстичних цiнностей i принципiв, здатна сприяти правовому розвитку держави i суспшьства, не-розвинена правова свщомють i правова культура - виступають серйозною вадою не лише на шляху правових i демократичних трансформацш держави i суспiльства, але й у сферi правозастосування та правового регулювання, що зрештою суттево видозмшюе загальну систему вiдносин мiж державою, правом i суспiльством [33, с. 63-69]. Пiд впливом «Революцп гiдностi» значно активiзувався процес переосмислення правових цшностей та формування правово' культури демократичного суспiльства з наголосом на гумашзащю права, розбудови демократичних правових форм сощального спiвiснування.
Трансформацп в полiтичнiй i правовiй культурi вiдбулися не лише на рiв-нi мас, але i на рiвнi елiти. Характеризуючи елiту, М. П. Требш писав, що значну частину укра'нсько' елiти складають представники «ново' буржуазп», якi головним сво'м завданням вважають знаходження «стльно' мови» з пред-ставниками влади з метою конвертацп влади у власшсть, а власностi - у ще бшьшу владу. Така елiта виявилася надзвичайно ефективною у досягненнi власно' мети, формуваннi й захистi власного штересу. Тобто, пояснюе вчений, «якщо ти багата людина, бiзнесмен, банюр, пiдприемець, то це означае - ти представник ел^и, що по сут е спiрним. _Така владна ел^а створила полi-тичний устрш, характерними рисами якого е нехтування суспiльними iнте-ресами, безвiдповiдальнiсть, безконтрольнють, непрозорiсть. Влада iснуе сама по соб^ суспiльство - само по собЬ> [34, с. 140].
За спостереженням М. I. Михальченка, пол^ична система Укра'ни харак-теризувалася такими рисами: неадекватне представництво суспшьних ште-ресiв; вiдсутнiсть механiзмiв вiдповiдальностi владно' елiти перед суспiльством за проголошеш нею документи програмного характеру; вплив на засоби ма-сово' шформацп з метою обмеження поширення критично' шформацп про дii правлячо' ел^и; органiзацiя правлячою елiтою штучно' тдтримки громадя-нами 'й полiтичних ршень; неприйняття правлячою елiтою опозицii як по-
лпичного опонента; патронально-кшентальний принцип кадрово!' полпики; зневага до моральних принцитв i цшностей вщкрито!' полiтики [35].
Владна елпа Укра!'ни змогла запропонувати суспiльству лише ту систему цшностей, що була i е близькою !'й самш: орiентацiю на цiнностi особистого споживання, зневагу до тих, хто не е елгтою [36]. У суспiльствi культивува-лися стандарти подвшно!' морали з одного боку, влада проголошувала «висо-кi» норми i цшносп, а з другого - спрямовувала сво!' ди на досягнення власних вузькогрупових цiлей. Як наслiдок, вщбулася корозiя моральних цiнностей, яка надзвичайно гостро постала перед молоддю: у молодiжному середовищi поширюеться думка про те, що досягти «елiтарних» позицш у суспiльствi можна тiльки завдяки ^норуванню норм моралi. Владна елпа так i не спро-моглася чпко сформувати нацiональну iдею, визначити стратегию суспшьно-го розвитку та побудувати вщповщну систему цiнностей.
Ефективне функцюнування владно!' елiти в Укра!ш вирiшальною мiрою залежить вiд таких чинниюв, як встановлення ефективного громадського контролю за владною елпою; вщсутшсть тиску на засоби масово!' комушкацп, iснування альтернативних ЗМ1; свобода конкуренцп, суперництво елiт; вщ-критiсть елгт для соцiальноi мобiльностi, можливiсть вшьного «просування» iерархiчними сходами; забезпечення поступального розвитку громадянського суспiльства в Укрш'ш. При цьому критерiями ефективно!' дiяльностi владно!' елiти мають виступати стабшьшсть суспiльства, зростання добробуту насе-лення, прогнозована зовшшня та внутрiшня полпика, зростання ролi громадянського суспшьства.
У складних умовах, у яких перебувае сьогоднi Укра!'на, особливо!' значу-щостi набувае суб'ективний чинник полпично!' культури (ставлення до полпики, полiтичнi цiнностi, iдеологiя, нацiональний характер, культурне сере-довище тощо) вузького елпарного шару полiтико-правовоi системи, за яким сто!'ть можливiсть обрання того чи шшого шляху розвитку суспшьства. На думку М. П. Требша, роль цього чинника цшком порiвнювана з роллю флук-туацii у вщкритш неврiвноваженiй динамiчнiй системi, яка проходить точку бiфуркацii. Структура сощально-полпично!' системи неоднорiдна. Вона вклю-чае низку тдсистем - суб'ектiв, структура яких також може бути неоднорщ-ною. Дiя суб'ективного чинника на рiзних рiвнях соцiально-полiтичноi системи викликае неоднакову реакщю [34, с. 142].
Зазвичай, характеризуючи владну полпичну ел^ Укра!'ни, називають такi !'!' основнi негативнi риси: 1) дихотомiчнiсть, що виявляеться у подiлi всього полпичного поля на сво!'х прихильниюв i супротивникiв, де iснують лише правильна i хибнi точки зору; 2) конфронтацшнють, що припускае виключен-ня компромiсiв, толерантностi як таких iз полiтичного життя як елпи, так
i соцiуму в цiлому; 3) суперечшсть мiж належним i сущим, що виявляеться у зовшшнш декларативности нацiональних iнтересiв Укра'ни i практичнш роботi стосовно розв'язання особистих меркантильних проблем. Якщо говорите про правову складову ще' характерно' меж^ то вона виявляеться у правовому нiгiлiзмi для ел^и i деклараци правового iдеалiзму для всього народу; 4) клiентелiзм, коли система взаемин у владних структурах будуеться на основi особисто' вiдданостi i вiдповiдно закрiплюеться в нормативно-право-вих актах, таких як, наприклад, «закрит списки»; 5) мiфотворчiсть, коли та або шша володарююча елiта створюе черговий мiф для народних мас: «висо-кi соцiальнi стандарти тут i зараз, як тiльки ми прийдемо до влади», «укра'н-ський прорив», «евроiнтеграцiя», «евроантлантична iнтеграцiя» тощо [34, с. 143].
«Револющя гщносп» поклала початок процесу подолання цих негативних рис владно' полГтично' ел^и Укра'ни. На шляху становлення культури гро-мадянськостi розширюеться можливiсть громадянського суспiльства не лише впливати на дiяльнiсть владно' елiти, але й сприяти змшам самого складу правлячого класу, у тому числГ висуваючи до його лав громадських активюпв. Тобто «перед громадянським суспiльством в Укра'ш сьогоднi постають до-датковi виклики: воно мае стати не лише дiевим контролером за дiяльнiстю держави i правлячого класу, але й виконувати функщю полiтичного рекруту-вання - вiдбору потенцiйних представниюв полГтично' елiти» [37, с. 206].
Висновки. Таким чином, тд впливом «Революцп гiдностi» вiдбуваеться трансформацiя полГтично' i правово' культури як мас, так i правлячо' елiти у бш европейських демократичних цiнностей. Одним iз важливих наслiдкiв подiй кшця 2013 - початку 2014 р. е консолщащя укра'нсько' полiтичноi нацп та формування загальноукра'нсько' iдентичностi. Остання поступово набувае рис громадянсько' щентичносп, що передбачае не тiльки усвщомлення себе громадянином кра'ни, але й активну участь у '' житп. Не менш важливого значення «Револющя гщносп» набувае у становленнi реального громадянського суспшьства. Майдан i постмайданнi подii продемонстрували високу самооргашзащю громадян та показали, що суспшьство стае реальним полi-тичним актором, набувае рис сощально-пол^ично' суб'ектностi, яка полягае у здатносп спiльноти бути активним дiячем у соцiально-полiтичному про-сторi, вирiшальним чином впливати на ухвалення ршень, сприймати себе повнощнним полiтичним актором у взаемодii з шшими суб'ектами соцiально-полiтичноi взаемодп.
Значного впливу «Революцii гiдностi» зазнало i ставлення громадян до демократа. ПодГ' кiнця 2013 - початку 2014 р. спричинили падшня iмiтацiйноi демократii, проте утвердження реально' демократ не вiдбуваеться автома-
тично, для цього треба провести низку радикальних реформ, здшснити демо-кратичну модершзащю Укра!нсько! держави, налагодити дieвий дiалог мiж владою та громадянським суспiльством.
Суттево! трансформацп зазнали i полiтико-iдеологiчнi уподобання грома-дян: сукупна популярнiсть лiвих i правих течiй майже зрiвнялися, а лiбераль-на течiя посилюе сво! позицп, хоча i залишаеться маловпливовим iдеологiчним напрямом. З огляду на поди 2014-2015 рр. вщбулася докоршна iдеологiчна переорiентацiя партiйно-iдеологiчного поля - сьогодш в партшно-полпично-му спек^ сучасно! Укра!ни домiнують нащоналютичний i лiберальний сегмент (Об'еднання «Самопомiч», ВО «Батьювщина», Блок Петра Порошенка, Народний Фронт, ВО «Свобода» та ш.).
Також пiд впливом «Революцп гiдностi» значно активiзувався процес пе-реосмислення правових цiнностей та формування правово! культури демократичного суспшьства з наголосом на гумашзащю права, розбудови демо-кратичних правових форм сощального спiвiснування. Вiдбулися яюсш зру-шення у владнiй елт у бiк встановлення ефективного громадського контролю за владою, зменшення (а в перспективi зникнення) тиску на засоби масово! комушкацп, утвердження свободи конкуренцп елiт, заохочення вiдкритостi елп для сощально! мобiльностi, забезпечення поступального розвитку гро-мадянського суспiльства.
Л1ТЕРАТУРА
1. Ямельницький О. Я. Пол1тична мобшзащя населения Укра!ни: умови та чинни-ки (на приклад сусшльно-пол1тичних подш 2013-2014 рр.) / О. Я. Ямельницький // Панорама полггичних студш : наук. вюн. РДГУ. - Р1вне : РДГУ, 2014. - С. 145153.
2. Киридон А. М. Свромайдан // Револющя Пдносп: причини, характер, основш етапи / А. М. Киридон // 1стор. пам'ять. - 2015. - Вип. 33. - С. 17-32.
3. Пол1толопчний енциклопедичний словник / упор. В. П. Горбатенко ; за ред. Ю. С. Шемшученка, В. Д. Бабкша, В. П. Горбатенка. - К. : Генеза, 1997. - 395 с.
4. Требш М. П. Пол1тична культура: ретроспективний огляд концептуальних тд-ход1в / М. П. Требш, I. О. Полщук // Вюн. Нац. ун-ту «Юрид. акад. Укра!ни 1м. Ярослава Мудрого». - 2013. - № 1 (15). - С. 123-141.
5. Гай-Нижник П. П. Формування загальнонацюнально! щентичносп украшщв в контекст сучасних виклиюв / П. П. Гай-Нижник, Л. В. Чупрш // Плея : наук. вюн. - 2015. - Вип. 101. - С. 474-481.
6. 1дентичнють громадян Укра!ни: стан i змши // Нац. безпека i оборона. - 2007. -№ 9. - С. 3-10.
7. Укра!нське суспшьство: 1992-2013. Стан та динамша змiн. Cоцiологiчний мош-торинг / за ред. В. Ворони, М. Шульги. - К. : 1н-т соцюлогп НАН Укра!ни, 2013. -566 c.
8. Пироженко В. О. Гумаштарна складова нащонально! безпеки: предмет досл> дження та коло основних проблем / В. О. Пироженко // Стратепчна панорама. -2005. - № 2. - С. 27-35.
9. Пол^ичш мехашзми формування громадянсько! щентичносп в сучасному укра-!нському суспiльствi : монографiя / [Т. А. Бевз, О. О. Зорич, А. А. Зуйковська та ш.]. - К. : 1ИЕНД iм. I. Ф. Кураса НАН Укра!ни, 2014. - 296 с.
10. Нагорняк Т. Укра!на крiзь призму протирiч суспiльства з державою (на приклад протестiв кiнця 2013 - першо! половини 2014 рр.) / Т. Нагорняк // Studia Politologica Ucraino-Polona. - Житомир ; К. ; Краюв : ФОП Свенок О. О., 2015. - Вип. 5. -С.134-145.
11. 95 вщсотюв мешканщв Укра!ни назвали li своею Батькiвщиною - опитування [Електронний ресурс] // Кореспондент. - 2014. - 4 берез. - Режим доступу: http://ua.korrespondent.net/ukraine/politics/3314580-95-vidsotkiv-meshkantsiv-ukrainy-nazvaly-yii-svoieui-batkivschynoui-opytuvannia.
12. Журженко Т. Роздшена нащя? Переосмислення ролi полггики iдентичностi в украшськш кризi [Електронний ресурс] / Т. Журженко // Historians.in.ua. 1нтер-нет-мережа гумаштарив в Укра!ш i свт. - 2015. - 2 черв. - Режим доступу: http://www.historians.in.ua/index.php/en/doslidzhennya/1529-tetiana-zhurzhenko-rozdilena-natsiia-pereosmyslennia-roli-polityky-identychnosti-v-ukrainskii-kryzi.
13. Расевич В. Новi геро! - нова спшьна iсторiя. Революцiя Пдност та вiйна за су-веренну незалежну Укра!ну - це вже спшьна укра!нська iсторiя [Електронний ресурс] / В. Расевич // ZAXID.NET. 1нформащйно-аналггичний ресурс, майданчик для дискусп про Львiв, Укра!ну, Свiт. - 2014. - 13 лип. - Режим доступу:
http://zaxid.net/ne ws/showNews.do?novi_geroyi__nova_spilna_
istoriya&objectId=1314850.
14. Портнов А. Днепропетровск. Там, где начинается Украина. Когда локальный патриотизм оказывается весомее постсоветской реальности [Електронний ресурс] / А. Портнов // Интернет-журнал «Гефтер». - 2014. - 27 июня. - Режим доступу: http://gefter.ru/archive/12617.
15. Жужа Л. О. Перетворення громадянського суспшьства в Укра!ш тд впливом Революци пдносп [Електронний ресурс] / Л. О. Жужа // Междунар. науч. журн. -2015. - № 6. - Режим доступу: http://cyberleninka.ru/article/n/peretvorennya-gromadyanskogo-suspilstva-v-ukrayini-pid-vplivom-revolyutsiyi-gidnosti.
16. Катаев С. Л. Социокультурный капитал города : монография / С. Л. Катаев, Л. В. Барзенкова-Мясникова. - Запорожье : ЭИГМУ КПУ, 2012. - 150 с.
17. Требш М. П. Громадянське суспшьство в Украшк реальшсть i шляхи формування / М. П. Требш // Вюн. Нац. ун-ту «Юрид. акад. Укра!ни iм. Ярослава Мудрого». - 2013. - № 5 (19). - С. 162-184.
18. Новакова О. Формування ново! щеологи пол^ично! учасп украшщв / О. Нова-кова // Studia Politologica Ucraino-Polona. - Житомир ; К. ; Краюв : ФОП Свенок О. О., 2015. - Вип. 5. - С. 194-200.
19. Про внутршне та зовшшне становище Укра!ни в 2013 рощ : щорiч. послання Президента Укра!ни до Верхов. Ради Укра!ни. - К. : Н1СД, 2013. - 576 с.
20. Довiра украшщв до сощальних шституцш [Електронний ресурс] // КМ1С. Прес-релiзи та звгги. - Режим доступу: http://kiis.com.ua/?lang=ukr&cat=reports&id=5 79&page=2.
21. Громадський сектор i полiтика: взаeмодiя, нейтралiтет чи боротьба? Загально-нацiональне та експертне опитування [Електронний ресурс] / Фонд «Демокра-тичнi iнiцiативи iменi 1лька Кучерiва». - Режим доступу: http://dif.org.ua/en/ polls/2013 -year/gromadskii-sektor-i-politika-vzaemodija_-neitralitet-chi-borotba_— zagalnonacionalne-ta-ekspertne-opituvannja.htm.
22. Чи довiряeте Ви громадським органiзацiям? [Електронний ресурс] / Центр Ра-зумкова. - Режим доступу: http://www.uceps.org/ukr/poll.php?poll_id=81.
23. Шведа Ю. Революцiя Гiдностi у контекст загально! теорп соцiальних революцш [Електронний ресурс] / Юрiй Шведа. - 26 2014 р. - Режим доступу: http://zaxid.net/news/showNews.do?revolyutsiya_gidnosti_u_konteksti_zagalnoyi_ teoriyi_sotsialnih_revolyutsiy&objectId=1301345.
24. Степаненко В. Громадянське сустльство i деiнституцiоналiзацiя у постмайдан-нш Укра1ш / В. Степаненко // Украшське суспiльство: монiторинг соцiальних змш : зб. наук. пр. / 1н-т сощологп НАН Украши. - 2014. - Т. 1, вип. 1 (15). -С. 75-84.
25. Kuzio T. Political Culture and Democracy. Ukraine as an Immobile State / T. Kuzio // East European Politics and Societies. - 2011. - Vol. 25, № 1 (February). - P. 88-113.
26. Дембщький С. Геопол^ичш орieнтацil населення Украши: до i тсля конфлшту з Рошею / С. Дембщький, Т. Любива // Украшське сустльство: мошторинг сощальних змш : зб. наук. пр. ; 1н-т сощологп НАН Украши. - 2014. - Т. 1, вип. 1 (15). - С. 141-146.
27. Обличчя Свромайдану [Електронний ресурс] // Infolight - шформ.-аналгг. центр. -2014. - Режим доступу: http://infolight.org.ua/conte nt/oblichchya-ievromaydanu-socialniy-portret-uchasnikiv-protestiv.
28. Ручка А. Цшшсна метаморфоза в ментальносп громадян Украши пiд час над-звичайних подш 2014 р. / А. Ручка // Украшське суспiльство: мошторинг сощальних змш : зб. наук. пр. / 1н-т сощологп НАН Украши. - 2014. - Т. 1, вип. 1 (15). -С. 117-124.
29. Украшське сустльство: мошторинг сощальних змш / за ред. В. Ворони, М. Шуль-ги. - К. : 1н-т сощологп НАН Украши, 2014. - Вип. 1 (15), т. 2. - 96 с.
30. Барашвський В. Ф. Цшнюш орiентацil студентсько! молодi та !х роль в консол> дацп украшського суспшьства / В. Ф. Барашвський // Наук. вюн. Серiя Фшосо-фiя. - Х. : ХНПУ, 2014. - Вип. 43. - С. 39-52.
31. Драч С. В. Цшнюш орiентацil студентсько1 молодi украшського суспшьства: сутнють та динамiка / С. В. Драч // Зб. наук. пр. Хмельниц. ш-ту соц. технологш Ун-ту «Украша». - 2010. - № 2. - С. 26-30.
32. Про стан розвитку громадянського суспшьства в Укра1ш: загальш тенденцп, регiональнi особливостi : анатт. доп. / В. М. Яблонський (кер. авт. кол.) та ш -К. : Н1СД, 2014. - 78 с.
33. Демiчева В. В. Правова культура: теоретичний аналiз та практичний вимiр / В. В. Демiчева // Держава i право. - 2009. - Вип. 45. - С. 38-42.
34. Требш М. П. Полгтичнш культура сучасно' владно' ел™ Укра'ни / М. П. Требш // Вгсн. Нац. юрид. акад. Укра'ни шеш Ярослава Мудрого. - 2010. - № 4. -С.137-145.
35. Михальченко Н. И. Украинское общество: трансформация, модернизация или лимитроф Европы? / Н. И. Михальченко. - Киев : Ин-т социологии НАН Украины, 2001. - 440 с.
36. Кравченко Н. И. Политические и другие социальные ценности / Н. И. Кравченко // Вопр. философии. - 2005. - № 2. - С. 3-16.
37. Бульбенюк С. Формування культури громадянськосп укра'нства в умовах роз-витку «молодо' демократ» / С. Бульбенюк // Studia РоШо^юа исгато-Ро1опа. -Житомир; К. ; Краюв : ФОП Свенок О. О., 2015. - Вип. 5. - С. 201-207.
ВЛИЯНИЕ «РЕВОЛЮЦИИ ДОСТОИНСТВА» НА ПОЛИТИЧЕСКУЮ И ПРАВОВУЮ КУЛЬТУРУ УКРАИНСКОГО ОБЩЕСТВА
Кривошеий В. В.
В статье охарактеризовано влияние событий конца 2013 - начала 2014 г. («Революции достоинства») на базовые элементы политической и правовой культуры украинского общества. Доказано, что под влиянием «Революции достоинства» происходит трансформация политической и правовой культуры в сторону европейских демократических ценностей, становление реального гражданского общества, падение имитационной демократии, коренное изменение политико-идеологических предпочтений граждан, переосмысление правовых ценностей и формирование правовой культуры демократического общества.
Ключевые слова: «Революция достоинства», политическая и правовая культура, гражданское общество, гражданская идентичность, политико-идеологические предпочтения, демократия.
THE EFFECT OF «THE REVOLUTION OF DIGNITY» IN POLITICAL AND LEGAL CULTURE OF UKRAINIAN SOCIETY
Kryvoshein V V.
The article describes the effect of the events of late 2013 - early 2014 («The Revolution of Dignity») on the basic elements of the political and legal culture of Ukrainian society. It is shown that under the effect of «The Revolution of Dignity» is the transformation of political and legal culture towards European democratic values. One important consequence of this process is to consolidate the Ukrainian political nation formation and nation-wide identity, which gradually acquires the features ofcivic identity. It provides a self-awareness of state and active participation in her life.
Determined that the role of «The Revolution of Dignity» is becoming a real civil society. Maydan and post-Maydan' events demonstrated high self-organization of citizens and show that society is becoming a real political actor, taking on the characteristics of social and political subjectivity. Its meaning lies in the ability of the community to be an active figure in the socio-political space, a decisive effect on decision-making, perceive themselves full political actor in conjunction with other subjects of social and political interaction. Concretized that under the effect of «The Revolution of Dignity» and experienced public attitudes to democracy. The events of late 2013 - early 2014 led to the fall of imitation democracy. However, the establishment of real democracy does not happen automatically, it should hold a series of radical reforms to carry out democratic modernization of the Ukrainian state, to establish an effective dialogue between government and civil society.
Proved that have undergone substantial transformation and political and ideological preferences of citizens: the overall popularity of left and right movements almost equal and liberal trend reinforces its position, although it remains low impact ideological direction. A fundamental ideological reorientation of the party-ideological field - today's party-political spectrum of modern Ukraine is dominated by nationalist and liberal segment (Association «Self-help» («Samopomitch»), Association «Fatherland» («Bat'kivshchyna»), Petro Poroshenko Bloc, the People's Front, Association «Freedom» («Svoboda»), etc.).
It is shown that under the effect of «The Revolution of Dignity» is much more active process of rethinking the legal values and the formation of legal culture of a democratic society with emphasis on the humanization of law, building democratic legal forms of social coexistence. There have been qualitative changes in the ruling elite towards the establishment of effective public control over the authorities, reduce (and eventually extinction) pressure on the mass media, Freedom elite competition, encouraging openness elites for social mobility, to ensure sustained development of civil society.
Key words: «The Revolution of Dignity», the political and legal culture, civil society, civic identity, political and ideological preferences, democracy.