CC BY
23
THE INFLUENCE OF THE POLITICAL SCIENCE EDUCATIONAL
COURSE CONTENT ON THE HIGH SCOOL STUDENTS CIVIL COMPETENCE FORMATION PROCESSES
Kashaba O. J.
The civil competence had been analyzed as one of the fundamental competences of the state citizens. The civil competence had been described as the man's possibility to realize his civil rights & duties actively, responsibly, and effectively by the way of the democratic society development. The influence of the Political Science Educational course on the civil competences 'processes had been analyzed.
Key words: the political science, the civil competence, the civil society, the political science definitions.
УДК 32(321).328
Л. В. Харченко, кандидат фшософсъких наук
РОС1ЙСЬК1 ЧИННИКИ ВПЛИВУ НА ФОРМУВАННЯ ПОЛ1ТИКО-УПРАВЛ1НСЬКО1 ЕЛ1ТИ В УКРА1Н1 (К1НЕЦЬ XVII - СЕРЕДИНА XIX ст.)
До^джено ментальш впливи на формування украшсько! полтико-адмШстра-тивног елти в nерiод входженняукратських територШ до складу Росшсько! iмперii. Розглянуто трансформащю елтногмоделiу зазначений перюд, модифiкацiю стерео-титв i моделей поведтки представнитв укратськог елШи, що стали елементами елiтотворчостi наступних поколть.
Ключовi слова: козацька старшина, царський уряд, дворянство, ткорпоращя.
Актуальтсть проблеми. Вивчення природи украшсъко! полгшко-управ-лшсъко! елгги в рiзнi перюди и функщонування зумовлено необхщшстю збагнути i усвщомити т чинники, як не дозволяють сучаснш елт вщповща-ти поставленим викликам та здшснювати таю кроки в политичному констру-юванш реалъносп, як б створювали ум передумови для повноцiнного роз-витку суспiлъно-полiтичного та економiчного простору сучасно! Укра!ни. Перманентна невизначенiстъ з шляхами розвитку, внутрiшня конфронтацiя, чинник деструктивно! взаемопов'язаност i низъкий рiвенъ вщповщалъносп перед суспiлъством нашо! полгшко-управлшсъко! елти частково е наслiдком архетипного важеля минулого - не тiлъки нещодавнього радянсъкого, а й обумовлене генетичною пам'яттю багатъох попереднiх столiтъ. © Харченко Л. В., 2011 121
Анал1з наукових джерел i публтацш свщчить про те, що загалом юто-рико-полгголопчними питаниями украшсько! полгшко-управлшсько! елiти перюду входження Укра!ни до складу Росшсько! !мпери тieю чи шшою мiрою займалися чимало укра!нських науковщв, зокрема В. Артамонов [1], А. Бичко [2], В. Горобець [3], А. Сфименко [4], З. Когут [5], О. Кресiв [6], В. Панашенко [7], А. Путро [8], В. Сенютович-Бережний [9], В. Свербигуз [10], О. Субтельний [11] та ш. Величезний внесок у розвиток науково! думки стосовно укра!нсько! елiти дослщжуваного перiоду здiйснив О. Лазаревський, зiбравши фундамен-тальний дворянський архiв, що зберiгаeться у фондi Лазаревського у Нацю-нальнiй бiблiотецi iм. В. I. Вернадського. Проте метою нашого дослiдження е виокремлення саме тих чинниюв впливу, яш сформували для наступних поколiнь украшсько! елгти певну архетипову сукупнiсть особливо стей (яш при цьому попереднiм поколшням не були притаманнi)1.
Початок Нового часу знаменував собою остаточне завершення укра1нсько-козацько! спроби державност i на сто п'ятдесят роюв закарбував нашi землi пщ полiтико-культурне пiдданство iнших цивiлiзацiйних парадигм - росшсько! та австршсько!. Дш потужнi iмперi! протягом тривалого перiоду справляли значний вплив на формування суспiльно! свiдомостi «народу малоро-сшського», витiсняючи i винищуючи з не! те традицiйне i соцiокультурне надбання, що важкими зусиллями народжувалося в процесi ствердження козацько! держави. За загальним уявленням тогочасного представника !мпер-сько! елiти, Укра!на завжди була частиною iмперi! i лише на певний час вийшла з-шд !! «ошки»: «Я повернула лише те, що було вдабрано», - свщчив напис на росшськш монетi з зображенням Катерини. «Iсторiя Малоросi! - це по-бiчна рiка, що впадае в велику рiку росiйсько! iсторi!», - писав В. Белшський i висловлював точку зору, що була, без особливих застережень, прийнятною для широкого як росшського, так i бшьшою мiрою укра!нського загалу. Ро-сiйсько-укра!нський союз, утворений тсля щдписання переяславських грамот, надав можливосп встановлення полiтично! рiвноваги у Центрально-Схiднiй Сврот (особливо це стосуеться устшних дiй на територп Великого князiвства Литовського).
Унiкальне державне утворення, яким була Запорiзька Сч, - самоврядне, iз власною системою шститупв, можливiстю всезагальних виборiв, вщкритою системою ротацi! влади тощо - створило феномен тогочасного укра!нця як людини, котра хоч i обмежувалася рамками суспiльно-полiтично! системи, в якш перебувала, проте могла зсередини на не! впливати i - що важливо -усвiдомлювати це. Такий стан в менш демократичному виглядi тривав i пщ час змщнення влади Богданом Хмельницьким, i тд час Ру!ни, i окремими залишками пiд час Гетьманщини. Лiквiдацiя останньо! у XVIII ст. i встанов-
1 Тема дано! статт безпосередньо пов'язана з дослiдженнями в межах комплексных цшьових програм НДР, як! здшснюе Нацiональний шститут стратегiчних дослщжень.
лення чиновницько-бюрократичного апарату Росшсько! iмперi! на всiх шкор-порованих нею укра!нських територiях завершили добу поглинання решток козацько! демократ i до початку ХХ ст. закрили сторшку укра!нсько! держав-ностi. Укра!нський науковецъ З. Когут назвав цей перюд перюдом поглинання укра!нського типу захщного регiоналiзму та самоврядування iмперськими структурами вiдповiдно до просвiтницъких та камералютських (по сутi iм-перських) концепцiй «добре впорядковано! держави». Образно висловився Г. Полетика, говорячи про украшсью прiоритети в контекстi союзу козацъко! Укра!ни з Росiйською iмперiею: «Но кто бы думал, что с самого начала того времени, когда мы через сие подданство думали сыскать наше благополучие, наше спокойствие и безопасность, началось наше злосчастие и нарушение нашего покоя и благосостояния?» [12].
Жорстко централ!зована система управлшня Росшсько! iмперi!, в якш цар мав абсолютне всевладдя над пщлеглими i одноособово вирiшував напрями зовнiшньо! i внутрiшньо! поттики, не була звичною для мешканщв Мало-росi!. Старовиннi укра!нськ1 мюта, що з давнини користувалися самоврядним Магдебурзьким правом, по черзi втрачали цей статус i пiдпорядковувалися губернськш владi. Пiсля повстання декабристiв у 1825 р., росшський цар Школай I посилив контроль за сво!ми пiдданими шляхом розширення бюрократичного апарату i запровадження сумнозвiсно! секретно! служби (Трете вiддiлення iмперсько! канцелярп). Нагромадження вiйськових гарнiзонiв по всш територi! Укра!ни стало символом iмперсько1 присутностi, а 25-рiчна служба в росшськш армi! означала вирок для тих, хто (переважно внаслщок яко!сь провини) туди потрапляв.
Для укра!нських козакiв, як звикли самi творити самоврядування i гос-подарство, умови, створеш росiйським самодержавством, не виявлялися придатними, що стало причиною !х масово! емiграцi! до шших держав. За-гроза зовнiшнiй безпещ i територiальнiй цiлiсностi (особливо в регюш Чор-ного моря) спонукало царський уряд запровадити особливi умови для коза-кування, колишнiх запорожщв. Для цього виконувалася програма з переселения козаюв на новi неосвоенi пiвденнi територi!, де !м надавалася можливiсть вiльно господарювати. Уряд заохочував створення козацьких формувань для охорони прикордонних регюшв. Таким чином, вдалося на певний час «при-ручити» козацький контингент i позбавитися реально! як зовшшньо!, так i внутрiшньо! загрози.
Створивши таке своерщне козацьке «гетто», петербурзький уряд вкрай негативно ставився до спроб козаюв змшювати як мiсце проживання, так i соцiальну верству, до яко! вони належали. У зв'язку з цим виходили царсью укази про заборону скуповувати козацькi землi. Також одним з головних чинниюв, що заставляли козаюв з'!жджати з насиджених мiсць, було свавiлля представник1в росшсько! адшшстрацп. Чиновники на мiсцях займалися по-стiйними поборами, взисками та зловживали владою. Наказ, який мав запо-
бГгати цим негативним виявам «Про не завдання малоросшських Г слобГдських полюв мешканцям образ, розорення Г грабунку Г не взяття шдвод без платежГв Г прогошв» [13, с. 44-46] мав переважно декларативний характер Г не розв'язував проблему т в цшому, т частково.
Бюрокрапя Росшсько! Гмперп мала сувору субординащю Г типову вш-ськову оргашзащю. У той час, як тогочасш европейськ кра!ни мали близько 60 чиновниюв на 10 000 населення, Росшська ГмперГя могла собГ дозволити на таку саму кшьюсть мешканщв лише 12 чиновниюв. Унаслщок низьких заробгтних окладГв серед чиновництва процвгтала тотальна корупщя, на яку уряд «закривав очЬ» - головною вимогою було вчасне надходження кошпв до державного бюджету. Вщсуттсть конституци з прав людини де-юре Г де-факто дозволяло бюрократу вседозволене втручання в особист! справи будь-якого пГдлеглого. Для украшщв такий стан справ був нетиповим. 1сторик О. Суб-тельний у цьому контекст! наводить яскравий приклад, що саме укра!нець Микола Гоголь змГг створити блискучий сатиричний портрет Гмперсько! бюрократ!! у комедп «РевГзор» [11, с. 264].
Окремо слГд сказати про чинник взаемовпливГв росшсько! Г укра!нсько! Гдентичностей дослГджуваного перюду на рГвш политично! Г загально! культур представниюв полгшко-управлшсько! елти. До падписання Переяславських угод Г приеднання козацько! Укра!ни до Росшсько! Гмперп в першо! рГвень розвитку культури Г освгш був досить високим. По-перше, рГвень освГченос-т в Укра!ш був явищем не елгтарним, а вГдносно масовим - юнували широка мережа шкш (в Росшсько! Гмперп перша школа з'явилася у 1649 р) Г Ки!вська академГя. Напередодш приеднання Укра!ни до Росп в Укра!ш працювали 24 друкарт - проти двох росшських. У Киево-Могилянському колепут навча-лися дйта рГзних сташв: у неповному списку кламв шфими Г граматики за 1736/37 учбовий рж числилося: «сишв козацьких» - 16, «сишв мужичих» - 14, «сишв мщанських» - 15, «сишв священниюв» - 15. З 166 студенпв класу поетики Г риторики 34 були з селян, 22 - з козацько! старшини, 14 - з козаюв, 9 - з мщан, 1 син економа, 1 - син рабина, 2 - невщомого походження, ре-шта - з духГвництва [14]. Сощально-полггачш процеси, що шдштовхували потомство укра!нсько! старшини до освгш, як у кшвськш Академп, так Г за кордоном, сприяли також !х самоусвщомленню як провщно! верстви сустль-ства та адекватному оцшюванню власно! значущосп.
ЕлГта Росшсько! Гмпери - дворянство подГлялося на спадкове Г особисте. Вони вщрГзнялися умовами набуття, прившеями, обов'язками та правами тощо. Спадкове дворянство мало право на станов! збори, натомють особист дворяни за законодавством не мали права ш на утворення власного, ш на входження до загальних дворянських зГбрань [15]. Станов! дворяни - переважно державш службовщ, були лише призначенцями Г на загальному рГвш змГшувалися з шшими стратами сусшльства. 1снування чинника зГбрання в спадкового дворянства дозволяло, крГм розв'язання злободенних проблем Г врегулювання стльних штеремв, будувати систему захисту для свое! страти.
Поряд з шкорпорацшними адмiнiстративними процесами на укра!нських територiях розпочався процес оцшювання укра!нсько1 елiти на предмет того, чи тдходить вона тд росiйське iмперське визначення дворянства. Департамент Герольдп Сенату розпочав процес позбавлення низки укра!нських дво-рянських сiмей дворянського статусу. В основному це стосувалося нащадюв козацько! старшини. Реакщею на дi! Герольдi! стала низка «записок» до дворянського зiбрання, написаних представниками укра!нсько! поттико-управ-лiнсько! елiти. Зокрема, депутат Т. Калинський у сво!й «записцi» обгрунтову-вав права укра!нських козаюв на дворянство тим, що «списков^» або «реестро-вi» козаки за сво!ми правами та привiлеями були справжшми власниками порiвняно з тогочасними помiщиками в Росi!. Помiщики лише користувалися помiстями з казенно! земл! Козацьк помiстя i земелънi територi! були справж-ньою власнiстю - необмеженою та спадковою. «Виборнi козаки в Малш Росi! нiяких податкiв не платили i полщейських обов'язюв не вщбували, нiкуди не використовувалися, крiм служби». Приблизно схема набуття дворянства укра!нцями, за Т. Калинським, мала такий вигляд: шляхта-земяни - реестрове козацтво - шляхетство - дворянство. Щодо росiйських дворян Т. Калинський робить висновок, апелюючи до «Краткого начертания римского и российского чиноположешя», що «дворяне из черни ко дворам набирались» [16]. Таким чином, вш тдсумовуе, що нащадки укра!нських козаюв мають бшьше право на дворянський статус, нгж нащадки росiйських помiщикiв.
Зумовленi iсторичними i геополiтичними чинниками регiональнi особ-ливостi укра!нських територiй вiдзначалися зовмм неоднорiдними складами елггао-дворянського представництва. Нащадки росшських губернiй форму-вали дворянський склад швденних земель, польська шляхта - швденно-за-хiдних, на Лiвобережжi провiдною верствою стало потомство покозачено! шляхти i козацько! старшини. У росшському «Законi про стани» юнувало таке визначення дворянства: «Дворянское название есть следствие, истекающее от качества и добродетели начальствовавших в древности мужей, отличивших себя заслугами, чем обращая самую службу в достоинство, приобрели потомству своему нарицание Благородное. Благородными разумеются те, кто от предков благородных рождены, или монархами достоинством пожалованы [17]». У процем шкорпорацп росшсько! адмшютративно! реформи на украшських теренах виникла необхщшсть ушфжацп сташв малоросiйсько! ел!ти щодо дворянського стану. У 1835 р. вийшов указ «Про малоросшсью чини, як1 давали право на дшсне чи жалуване дворянство». У цьому перелiку посад колишньо! Гетьмансько! держави були: генеральш обозний, суддя, пiдскарбiй, писар, осавул, хорунжий, бунчужний, полковники вiйськового правлшня, бунчуковi товаришi, полковi обознi та осавули артилершського правлiния, полковi осавули, хорунж1 та сотники вiйськового правлшня, отамани генеральное' артилерi!, вiйськовi товаришi та полковi писарi статського правлшня, шдкоморп, земськ1 суддi та шдсудки [17].
Надання украшськш елт статусу росшського дворянства забезпечило абсолютну лояльшсть Г вщдашсть колишньо! козацько! старшини. Ствпри-четшсть до провщно! верстви одше! з могутшх держав викликало в мало-росшського дворянства священне тршотшня Г надлюдське бажання вислу-житися на благо царя-Гмператора. На думку деяких юториюв, саме в цей час в архетип представника укра!нсько! влади було закладено малоросшський комплекс меншовартостГ. Зокрема, В. Липинський вщзначав, що це е на-слщком «хвороби бездержавних народГв» Г намагався довести, що «мало-рос», психолопчно пристосовуючись до Гмперсько! моделГ, поступово втра-чав кращГ риси укра!нського нацюнального характеру, одночасно набуваю-чи НршГ якост росшського [18]. О. Субтельний зауважуе, що «не було у свт шкого прше представниюв освГчено! частини укра!нського сусшль-ства XIX столитя, бо умм тГею чи шшою мГрою були властивГ риси мало-росшсько! ментальностГ, а найзапеклшими ворогами укра!нського "сепаратизму" часто виступали саме украшщ» [11, с. 265]. Одночасно юторик наводить приклад, типовий для «малоросшсько! ментальностГ», - судження В. Кочубея (голови ради мшютрГв): «Хоча я по народженню хохол, але я бшьший руський, шж хтось шший, Г за мо!ми принципами, Г за мо!м станом, Г за мо!ми звичками. Мое звання Г посада, що я обшмаю, ставлять мене вище вмляких дрГбних мГркувань; я дивлюся на справи Ваших (укра!нських) губернш з точки зору загальних штеремв нашо! кра!ни. Мжроскошчш погляди не моя справа» [11, с. 265]. Показовим е й те, що Укра!ну-Гетьманщи-ну лжвщували на шдставГ декшькох «доповщних записок» [19], написаних очевидцями Г сучасниками втГлюваних реформ (деяк з них були укра!нцями за походженням). У згаданих листах йшлося про недолГки укра!нських ад-мшГстративних Г судових систем Г доцшьшсть повшстю замшити !х на ро-сшський варГант.
У свою чергу Москва користувалась умм, чим була багата Укра!на. Проте це вГдбувалося у специфГчний спомб: «Нетерпима до всього "неросшсько-го", московська свщомють могла сприйняти "ки!вську науку", лише попере-дньо знявши !! "шшГсть" щодо росшського менталитету Г, значить, зробивши (принаймш оголосивши) чимось "сво!м", "московським". Те ж, що не шд-лягало "русифшацп", - украшомовшсть, нацюнально-культурна специфГчшсть змюту тощо - вГдкидалося (проголошувалося "не юнуючим реально", забо-ронялося)» [2, с. 67]. Ум спроби протистояти тотальному закарбовуванню малоросшського комплексу в укра!нську нацюнальну свГдомГсть було зупи-нено. У 1847 р. царським урядом було лжвщоване Кирило-МефодГевське товариство, що служило оплотом укра!нського штелектуального руху, спря-мованого на збереження нацюнально! культури. Валуевським циркуляром Г Смським указом 1863 Г 1876 роюв вщповщно було виведено укра!нську мову Г литературу поза меж закону.
Поступово гонитва за дворянськими титулами втрачала свш початковий запал. Така ситуащя спричинила значне зниження ролi дворянства у життi суспiльства i як наслiдок - занепадницьке знеохочення самих дворян до дво-рянсько! дiяльностi: байдуж1сть до депутатських зiбрань, небажання шдтри-мування функцiонування станових установ тощо. Поступово дворянський стан вщкривався для грошових вливань з боку недворянських сташв: все частше укладалися шлюби з представниками недворянського походження, однак з гiдним матерiальним становищем. Новi заможнi члени в обмш на благородний статус слугували додатковим джерелом наповнення дворянсько! каси: по-перше, внаслiдок обов'язкового для вмх дворян оподаткування майна; i по-друге, через дою правил виморочених маетюв (у 1883 р. був прийнятий закон про перехiд у власшсть дворянського товариства майна тих дворян, як не залишили шсля себе спадкоемцiв) [9, с. 71]. Таким чином, вщбувалося поступове швелювання статусу спадкового дворянства. Паралельно з цим зростало незадоволення серед останнього щодо невпинно! змiни характеру дiяльностi росiйського уряду в Украïнi.
Ум цi та чимало iнших, вищеописаних причин стали передумовою для процемв нацiонального вiдродження серед провщних верств населения на украшських теренах у другш половинi Х1Х ст., як зрештою призвели до утво-рення (хоча i короткочасного) Украшськш держави на початку ХХ столгття.
Як висновок зазначимо, що з огляду на низку об'ективних iсторико-гео-полггичних i суб'ективних ментально-психологiчних чинниюв у перюд з кш-ця XVII до друго! половини Х1Х ст. украшська полiтико-управлiнська елiта набула певних специфiчних ознак, яких до того не мала. В умовах поступо-вого поглинання державност й умх державницьких надбань попереднiх столiть (виборчо! демократiï, Магдебургського самоврядування, можливостi вшьних економiчних i полiтичних зносин з шшими державами) украшська елiта (сощально-полпична i адмiнiстративна), особливо не пручаючись, впле-лася в iсторичний рушник шшо1 держави - на той час дуже впливово! i мо-гутньо!. Безапеляцiйно прийнявши адмiнiстративну реформу, яка теоретично мала бшьш довершений вигляд, нiж украшська бюрократична система геть-манського перiоду, украшська елгта отримала додатково й низку якостей, притаманних шкорпорованш адмiнiстративнiй системi. Сувора субординацiя, рiзкий подiл на тих, хто керуе (i необмежена влада), i тих, хто тдкорюеться (i повна вщсутшсть прав) зумовили розшарування украшського суспiльства за таким саме зразком. Колишня старшинська елiта - ниш малоросшське дворянство, збер^ши, а то й отримавши титули вiд царського уряду, комфортно трималася посад i посадових благ, частково або повшстю абстрагуючить вщ нацюнально1 iдентичностi, а подекуди переважно з кар'ерних мiркувань ви-словлюючи власними дiями ще бiльшу вiдданiсть царев^ нiж росiйське дворянство. Можливють отримати ще вищi великодержавнi статуси та щойно
набута ознака малоросшського пристосуванства тдштовхували чиновництво у бж ще бшьшого вГрнотдданства. Така актившсть часто-густо отримувала нагороду у виглядГ найвищих урядових чишв Росшсько! Гмпери. Риса тотально! чиновницько! корупцп, яка була притаманною росшському полгтико-ад-мжстративному класу Г яка зовмм не була масовим явищем серед укра!нсько! правлячо! верстви «допереяславського» перюду, досить легко Г оргашчно вплелася в укра!нський контекст Г отримала широке поширення. Громадська амбГвалентшсть, майже повна вщсутшсть спротиву в лавах дворянства (як спадкового так Г особливо набутого) забезпечили поступове затвердшня сте-реотишв поведшки та каузальних атрибуцш, переважно негативних, набутих росшських Гмперських рис в свщомюно-ментальний шар укра!нського елГ-тарного дискурсу.
Л1ТЕРАТУРА
1. Артамонов, В. А. Позиции гетьманской власти в России и на Украине в конце XVIII века [Текст] / В. А. Артамонов // Россия - Украина: история взаимоотношений. - М., 1997. - С. 88-100.
2. Бичко, А. К. Феномен украшсько! штелггенцп (спроба екзистенщального досль дження) [Текст] / А. К. Бичко, I. В. Бичко. - Дрогобич, 1997. - 115 с.
3. Горобець, В. М. Украшсько-росшсью полпичт вГдносини друго! половини XVII -XVIII ст.: тенденци, характер, етапи [Текст] / В. М. Горобець, О. К. Струкевич // Укр. ют. журн. - 1998. - № 1. - С. 35-42.
4. Ефименко, А. Я. Малорусское дворянство и его судьба. Исторический очерк [Текст] / А. Я. Ефименко // Вестн. Европы. - 1891. - Кн. 8. - С. 515-569.
5. Когут, З. Росшський централГзм Г укра!нська автономш: Лшшдацш Гетьманщини 1760- 1830 [Текст] / З. Когут - К. : Основи, 1996. - 317 с.
6. Кресгв, О. Конституцшна автономш Укра!ни у Росшськш державг реалй полГтич-ного протистояння та його вГдображення у сустльно-полгЕичнш думцГ укра!нськоl емгграцй XVIII ст. [Текст] / КресГв О. // Укра!на та РосГя: проблеми полГтичних та соцГальних вГдносин : зб. наук. пр. - К., 2003. - С. 323-348.
7. Панашенко, В. В. Сощальна елГта Гетьманщини (друга половина XVП-XVШ ст.) [Текст] / В. В. Панашенко - К., 1995. - 426 с.
8. Путро, А. И Левобережная Украина в составе Российского государства во второй половине XVIII века (Некоторые вопросы социально-экономического и общественно-политического развития) [Текст] / А. И. Путро- К. : Высш. шк., 1988. - 142 с.
9. Сенютович-Бережний, В. Козацтво та боротьба старшини-шляхти на Гетьманщи-ш за визнання за нею росгйським урядом прав дворянства [Текст] / В. Сенютович-Бережний // Укр. юторик - 1973. - № 3- 4. - С. 134-142; 1974. - № 1- 3. - С.76-84.
10. Свербигуз, В. СтаросвГтське панство [Текст] / В. Свербигуз - Варшава, 1999. -С. 165-198.
11. Субтельний, О. Укра!на: гсторш [Текст] / О. Субтельний - К. : Либщь, 1994. - 736 с.
12. Речь Г. Полетики «О поправлении состояния Малоросии» [Текст] // Киевская старина. - 1882. - Кн. X. - С. 121.
13. Полное собрание законов Российской империи с 1649 года [Текст]. - СПб. : Тип. собственной Его Императорского величества канцелярии, 1830. - Т XI. - Вып. 1. - 990 с.
14. Украшська культура [Текст] - К., 1993. - 434 с.
15. Свод Законов Российской империи. Законы о состояниях [Текст].- СПб., 1899. -Т. 9. - 700 с.
16. Мнение Малороссийского Черниговскаго депутатскаго собрания депутата Калин-скаго о малороссийских чинах и о их преимуществах, а равно и о разборе их доказательств о дворянстве по службе и по чинам их для внесенiя в родословную дворянскую книгу и в какую иенно оной часть 1805 года [Текст]. - ВР НБ ХНУ -Од. зб. 434/С. - Арк. 150-150 зв.
17. Свод Законов Российской империи. - Т. IX. Законы о состояниях [Текст]. - СПб. : Гос. Тип., 1899. - 400 с.
18. Липинський, В. Листи до браттв-хтборобгв [Текст] / В. Липинський- К. ; Фшадель-ф1я : 1нститут сх1дноевропейських дослщжень НАН Украши, 1997. - 471 с.
19. Замечания, до Малой России принадлежащие [Текст] // ЧИОИДР. - 1848. - Т. 1. -Отд. 2. - С. 1-55.
РОССИЙСКИЕ ФАКТОРЫ ВЛИЯНИЯ НА ФОРМИРОВАНИЕ ПОЛИТИКО-УПРАВЛЕНЧЕСКОЙ ЭЛИТЫ В УКРАИНЕ (КОНЕЦ
XVIII -IXX В.)
Харченко Л. В.
Исследованы факторы влияния на формирование украинской политико-административной элиты в период вхождения украинских территорий в состав Российской империи. Рассмотрены трансформация элитной модели в отмеченный период, модификация стереотипов и моделей поведения представителей украинской элиты, ставших элементами «элитоформирования» следующих поколений.
Ключевые слова: казацкая старшина, царское правительство, дворянство, инкорпорация.
RUSSIAN FACTORS OF INFLUENCE ON FORMING UKRAINIAN POLITICAL AND ADMINISTRATIVE ELITES (END XVIII IS OF XIX.)
Kharchenko L. V.
Are Probed mental influences on forming of the Ukrainian political and administrative elites in the period of including of Ukrainian territories in the complement of the Russian empire. Transformation of elite model is considered in a noted period, modification of stereotypes and models of conduct of representatives of the Ukrainian elite, which became the elements of elith-creating of next generations.
Key words: cossackpetty officer, tsar's government, nobility, incorporation.
