CC BY
32
верхшх шарiв грунту. Це Juncus effusus L, J. tenuis Willd., Doronicum austri-acum Jasq., Aposeris foetida (L.) Less. та шшь Короткокореневищш рослини -Dryopteris filix- mas (L.) Schott., D. austriaca Jasc., D. carthusiana (Vill.j, Symphytum cordatum Waldst., Mycelis muralis (L.) Dumort., Scrophularia nodosa, Agrostis tenuis Sibth. та ш. - становлять 18.1 % (38 видiв). Дерновинних пухкокущових полiкарпiчних трав е 15видiв (7.1 0%о): Calamagrostis epigeos (L.) Roth., C. arundinaceae (L.) Roth., C. villosa (Chaix), Festuca ovina L., F. gigantea (L.) Vill., Carex sylvatica Huds. та шшь Це переважно злаки та осоки, що розмножуються насiнинами.
3. Вегетативно-нерухомi (стрижнекореневi, щiльнокущовi, одно- i дворiчники). У флорi зрубiв 1х налiчуеться 25 видiв (12 %). Переважаючою деревною породою у цш групi е береза повисла (Betulapentula L.), що проду-куе багато насшин, якi легко розносить вггер. Поява одно- i дворiчникiв зу-мовлена значним антропогенним впливом та вщкритим освiтленим екотипом зрубiв. Це такi рудеральнi види: Chenopodium rubrum L., Atriplexprostrata Boucher, Geranium molle L., Lactuca serriola L., Impatiens parviflora DC., Galeop-sis pubescens Bess. Переважно щ рослини мають стрижневу кореневу систему i виступають пiонерами заселення зрубiв.
Рис. 1. Бiоморфологiчна
□ 36%
□ вегетативно рухом! ■ вегетативно HepyxoMi
□ вегетативно малорухом1
□ 52%
■ 12%
структура флори 3py6ie за здатшстю до вегетативного розмноження [2,3]
Проведений анашз життевих форм рослин, що поселяються на зрубах, вказуе на те, що порушеш територи на початкових стадiях свого вщновлення заселяються вегетативно-рухомими (36 %) та малорухомими (52 %) групами рослин, якi продукують багато насшин (рис. 1).
Лггература
1. Восточноевропейские леса: история в голоцене и современность: В 2 кн./ Центр по пробл. Экологии и продуктивности лесов. Отв. ред. О.В. Смирнова. - М.: Наука, 2004. - С. 479, 575.
2. Карписонова Р. А. Травянистые растения широколиственных лесов СССР: Эколого-флористическая и интродукционная характеристика. - М.: Наука, 1985. - 203 с.
3. Карписонова Р.А. Широколиственные леса Карпат как источник интродукции декоративных травянистых многолетников. - В кн.: Ботанико-географические районы СССР: Перспективы интродукции растений. - М.: Наука, 1974. - С. 92-96.
4. Серебряков И.Г. Экологическая морфология растений. - М.: Высш. шк., 1962. - 379 с.
УДК 591.5 + 630*907.13 Здобувач М.М. Лущак, доц. 1.В. Делеган,
канд. с.-г. наук - НЛТУ УкраИни; ст. наук. ствроб. М.С. Гунчак,
канд. бюл. наук - УкрНДЫрлк
РИСЬ ЗВИЧАЙНА (LYNX [FELIS] LYNX LINNAEUS, 1758)
У КАРПАТАХ
Показано морфолопчш особливосп та наведено даш щодо динамши змши чи-сельносп рис у Карпатах за перюд з 1970 до 2005 р.
Ключов1 слова: рись, морфолопчш особливосп, динамша чисельносп.
Competitor M.M. Lushchak; doc. I. V. Delehan - NUFWT of Ukraine;
Senior scientific employee M.S. Gunchak - Ukr NDI Girlis
Lynx (Lynx [Felis] lynx Linnaeus, 1758) in Carpathian
Lynx description in Carpathians and comparison lynx characteristics, Dynamic of the lynx quantity is analyzed from 1970 to 2005.
Keywords: lynx, morphologic parameters, quantity dynamic.
Незважаючи на те, що рись звичайна е об'ектом защкавлення низки мiжнародних угод га одним з ключових видiв для класифжацй територй, про-понованих Евросоюзом у рамках опрацьовувано! мережi NATURA 2000, в Ук-ршт, й зокрема у Карпатах, вид залишаеться недосгагньо вивченим [1-6]. Мета ще! роботи - з'ясувати морфологiчнi особливосгi рис у Карпатах, а також проанашзувати зiбранi данi, щодо динамiки змши чисельносгi поголiв,я рисi упродовж останшх десягилiгь. Дослiдження проводили за загальноприйняти-ми методами на теренах Карпатсько! люомисливсько! областi [1, 2].
Рись зовш подiбна до кота, але значно бiльша за нього, з коротким хвостом. Довжина тша 85-130 см, хвоста - 11-25 см, висота в холщ - 60-75 см, маса - 12-32 кг. Як типовий мешканець люово! зони, де багато сшгу, мае висок кiнцiвки з широкими лапами. Вуха на кшцях мають виразно пом^ш ки-тицi (4-5 см). По боках голови розвинут добре помгтш бакенбарди. Хутро зверху брудно-рудувате з сiро-брудними плямами вздовж уЫе! верхньо! час-тини тiла. Знизу хутро бше. Хвiст короткий, майже рiвний довжинi голови, кiнцева третина його чорна. Самиця мае три пари сосюв. Статева юстка у сам-ця вилоподiбна, довжина 6-9 мм.
Череп видовжений порiвняно з черепом кота i водночас опуклий у мь жочнiй частинi. Шдочш отвори невеликi, розташованi майже вертикально. Кондилобазальна довжина черепа - 12,0-16,9 см.
Зубна формула: I 3/3, C 1/1, PM 2/2, M 1/1 - всього 28 зубiв. Крайш верхш рiзцi (I) значно бшьш^ нiж внутршш. У задньому вiддiлi першого справжнього кутнього зуба нижньо! щелепи е, ^м двох основних верхiвок, ще додаткова третя верхiвка. Череп молодо! особини вiдрiзняеться коротшим лицьовим вщдшом, крутiше спадаючим вiд лоба профшем, бiльш видовже-ним i широким мозковим вщдшом, слабо розвинутими заочними вщростками та виличними дугами [5].
1ще в Х1Х ст. ареал рис охоплював майже усi краши Свропи, проте уже на початку ХХ ст. вид зник з територй багатьох краш, i ареал його поши-рення став розiрваним, мозашним. Рись збереглася переважно в прських районах, у межах заповщниюв i великих лiсових масивiв 1сландй, Норвегй, Францй, Польщi, Чехи, Словаччиш, Румунй, Укрш'ш i на Балканах. В Азй ареал виду охоплюе значш простори Мало! Азй, 1ран, Афганiстан, Iндiю, Китай, Монголш, Тибет. На пiвночi межа поширення рисi проходить дещо шв-деншше швшчно! границi лiсiв, а на швдш - уздовж умовно! лшй, що тяг-неться вiд Карпат через Полюся, брянськi лiси, Мордовш, Татарстан, Швден-ний Урал, Алтай i далi на схiд. В ареал рис входять також Кавказ, Закавказзя i Середня Азiя [6].
Територда Укра!ни вид заселяе з чаев неолггу (близько 4500 р. до н.е.), з'явившись з експансiею листяних i змiшаних лiсiв. До Х1Х ст. вид був поширений у Полюс Люостепу й лiсах Степу. Протягом останшх 100 роюв ареал поширення виду зазнав iстотних змш i у сучасностi також мае диз'юн-ктивний характер.
Як вид, характерний для коршних лiсiв, рись виявляе недостатню еко-логiчну пластичшсть як у трофiчному, так i в топiчному аспектах, важко пристосовуеться до трансформованого середовища. Трапляеться у Карпатах та Полюс (Горгани, Свидовець, Чорногора; в Центральному Полюс вздовж кордону з Бшоруссю, у зош вщселення Чорнобильсько! АЕС i в райош По-лiського природного заповщника).
У Карпатах характеризуеться помiтною приурочешстю до шпилько-вих лiсiв; шдшмаеться на висоту до 1800 м. Надае перевагу схилам швденно! експозицй. Дуже часто займае дiлянки природних перехщних зон мiж широ-колистяними та шпильковими лiсами. Влiтку досягае поясу криволюся та су-бальпшських лукiв, з появою снiгу спускаеться у долини. Узимку у пошуках !ш може мандрувати на значнi вiдстанi (7-20 км). Пiд час м^рацш перемь щуеться майже завжди вздовж люових масивiв.
Для територй Карпат шляхи мiграцiй майже не вщом^ а у Полiссi його м^рацшш шляхи пролягають з територп Бшорус в Укра!ну [5]. Посе-ляеться у мало приступних глухих люах. Зазвичай, веде поодинокий спосб життя (за винятком самиць з виводком). Для обох статей притаманна терито-рiальнiсть [5]. Iндивiдуальна дшянка самця становить 25-300 км , самищ -10-150 км . Старий самець на сво!й територй мае одну, зрщка - двi i бiльше дорослих самиць. Л^вища влаштовуе у важко приступних мюцях: серед бо-лiт, у непрохщних лiсових хащах, в розколинах скель, шд навислими низько над землею кронами дерев, у прикореневих дуплах, серед сушняку, в норах лисиць i борсукiв.
Паруеться в лютому - березнi. Самиця раз на рж (квiтень - травень) пiсля 60-70 добово! вагiтностi народжуе 1-3 (зрщка 4) слiпих малят. Новона-роджеш мають масу 240-300 г. Зрячими стають на 12-16 добу. Лактащя тривае 2-3 мiсяцi. Виводок тримаеться бiля самицi до весни наступного року. Стате-во! зрiлостi досягають у 21-30 мюящв. Тривалiсть життя - 16-18 (25) рокiв. Живиться переважно оленеподiбними (сарна, молодняк оленя, лося, свит дико!), а також зайцями, птахами, мишоподiбними гризунами, мiдицеподiбними i падлиною. Корм може добувати протягом усе! доби. За один раз може з'!сти вщ 1,3 до 3,2 кг м'яса. Живе осiло доти, доки на дшянщ е корм [5].
Як достатньо великий хижак, що знаходиться на вершит трофiчно! шрамщи, рись може вщгравати iстотну роль в бюгеоценоз^ проте через низьку чисельшсть !! вплив на популяцi! оленя, сарни, свит дико!, зайця та шших потенцшних жертв, за винятком окремих локалпелв, незначний.
У Карпатах рись школи не була багаточисельною. Як свдаать резуль-тати анкетування пращвниюв лiсово! охорони i мисливщв (126 анкет), особи-ни виду траплялися завжди рщко. Бiльшiсть зус^чей рисi приуроченi до пе-редпрських i гiрських лiсових масивiв з пристигаючими та стиглими дерево-
станами й мшмальним фактором турбування. Певним шдтвердженням низь-ко! чисельностi рисi у Карпатах можуть служити дат облжу державно! заго-тiвлi хутровини. Так, в 1вано-Франювськш обл. у 1946-58 рр. у заго^вельш контори здано всього 50 шкурок риЫ, тобто по 4 шкурки на рж.
Можна припустити, що частина шкурок залишалася у власностi мислив-щв, проте таке явище могло мати мюце хiба що у рщюсних випадках, оскшьки мiсцеве населення, зазвичай, не використовувало таке хутро, потребувало грошей, i до того ж було залякане безпiдставними наклепами й пере^дуваннями. Частка шкурок рис вiд загально! кiлькостi заготовлених шкурок зайця станови-ла всього 0,0002 %, порiвняно до шкурок лиса - 0,24 % i вовка - 0,6 %.
Динамiка змши чисельностi рисi у Карпатах упродовж останшх 35 ро-кiв достатньо чггко простежуеться за даними офщшно! мисливсько! статистики, наведеними в табл. 1.
Табл. 1. Динамика, змши чисельносmi риЫу Карпатах за 1970-2005 рр.
Роки Загальна чисель-тсть, особин в тому числ1 за адмшстративними областями
Закарпатська 1вано-Франк1вська Льв1вська Чертвецька
1970 320 146 67 45 62
1971 425 190 95 40 100
1972 412 182 80 70 80
1973 476 250 66 70 90
1974 580 330 60 70 120
1975 614 330 80 80 124
1976 700 370 170 80 80
1977 685 380 175 80 50
1978 640 330 160 80 70
1979 430 150 150 80 50
1980 430 200 130 60 40
1981 531 280 141 70 40
1982 520 270 147 65 38
1983 530 275 152 65 38
1984 510 231 119 60 40
1985 490 265 143 40 42
1986 460 245 140 39 36
1987 470 267 108 55 40
1988 437 270 78 50 38
1989 417 275 50 56 36
1990 425 267 71 46 41
1991 410 269 63 40 38
1992 400 234 85 35 46
1993 342 204 70 34 34
1994 387 204 114 41 28
1995 320 144 106 39 31
1996 312 151 75 48 34
1997 297 138 76 49 34
1998 295 141 70 50 34
1999 310 144 76 52 38
2000 315 143 80 48 44
2001 312 140 72 52 48
2002 316 154 55 56 51
2003 333 149 63 61 60
2004 319 141 62 64 52
2005 316 138 68 60 50
Як видно з наведених у табл. 1 даних, чисельнiсть рисi у Карпатах упро-довж останнiх 35 роюв залишаеться майже на одному рiвнi, за винятком окре-мих рокiв. Зростання чисельностi спостерiгалося у Чершвецькш обл. до 1975 р., у Закарпатськш та 1вано-Франювсьюй обл. - до 1977 р. Максимальна чисельшсть рис у Карпатах зафшсована на рiвнi 700 особин у 1976 р., а мтмальна -295 особин - у 1998 рощ. У Закарпатськш обл. найбшьше рисей (380 особин) облшовано у 1977 рощ, а найменше - 138 особин у 1997 та 2005 рр. Пш чисель-носп рис припадае - в 1вано-Франювсьюй области (175 особин) на 1977 р., у Львiвськiй (80 особин) на 1975-79 рр., в Чершвецькш (124 особини) - на 1975 р. Найменшу юльюсть особин виду зареестровано в 1вано-Франювсьюй област (50 особин) у 1989 рощ, у Львiвськiй - (39 особин) у 1986 i 1995 рр., в Чершвецькш (28 особини) у 1994 р.
За перший п,ятирiчний перюд, впродовж 1970-74 рр., чисельшсть рис у Карпатах збшьшилася на 81,2 %, причому найбшьш ютотний прирют пого-лiв,я - 126 % - простежувався у Закарпатськш обласл, в Чершвецькш цей показник становив 93,5 %, у Львiвськiй - 55,5 %, тодi як в 1вано-Франювсь-юй обл. чисельшсть рис зменшилася на 10,4 %. До юнця другого п,ятирiччя (1975-79 рр.) чисельшсть рис у Карпатах зменшилася до 430 особин, тобто на 38,6 % вщ максимально! чисельност популяцй у дослщжуваний перюд. У першш половинi 80-х роюв (1980-84 рр.) загальна чисельшсть рис у Карпатах не перевищувала 531 особину (1981 р). Упродовж цього перюду чисельшсть рис в регюш зросла на 18,6 % за рахунок приросту поголiв,я у Закарпатськш обл., який становив 94,4 %. На теренах решти карпатських областей чисельшсть рис зменшилася: у Львiвськiй - на 25,0 %, в 1вано-Франювсь-кш - на 20,7 % i в Чершвецькш - на 20,0 %. У другш половит 80-х роюв (1985-89 рр.) загальна чисельшсть рис у Карпатах не перевищувала 470 особин (1987 р), що на 11,5 % менше, шж у попередньому п,ятирiччi. Упродовж цього, четвертого п,ятирiччя, чисельшсть рис в регюш зменшилася на 18,3 %. Найбшьш рiзке зменшення чисельност рис спостер^алося в 1вано-Франювсьюй обл. - на 58,6 %. На теренах решти областей чисельшсть рис зменшилася: у Закарпатськш - на 5,5 %, у Львiвськiй - на 6,7 % i в Чершвецькш - на 10,0 %. Тенденщя до зменшення чисельност рис у Карпатах збереглася i упродовж наступних - п'ятого i шостого п,ятирiч, тобто у першш i другш половинах 90-х рр. (1990-94 i 1995-99 роках), коли було облжовано вщ 342 особин у 1993 р. i 425 у 1990 р., а також вщ 295 особин у 1998 до 320 особин у 1995 рр. Загальний спад чисельност рис в регюш становив -7,2 i 19,9 % вщповщно. Збшьшення чисельност рис мало мюце тшьки в 1ва-но-Франювсьюй област (на 28 %), а в усх iнших областях регюну !! пого-лiв,я зменшилося: у Львiвськiй на 26,8 %, у Закарпатськш на 25,9 % i Чершвецькш на 22,3 %. На початку третього тисячолгття (2000-05 рр.) у карпатсь-кому регюш пересчно нараховувалося 318 особин рис. Упродовж цих шести роюв найменше рисей - 312 особин, облжовано у 2001 р., а найбшьше -333 особини - у 2003 р. За чисельнютю рис, у продовж останнього шестирiч-ного перюду (2000-05 рр.) карпатсью облас^ розташовуються у такому порядку: Закарпатська (144 особини), 1вано-Франювська (67 особин), Львiвська (57 особин), Чершвецька (51 особина). Рiзниця мiж максимальною i мшь
мальною юльюстю облiкованих рисей у середньому становить 21 особину. Найбшьше значення (25 особин) цей показник мае в 1вано-Франювсьюй об-ластi, а в решт трьох областях становить 16 особин. За дiапазоном змiни чи-сельностi упродовж останнiх шести роюв найбiльш стабiльною можна вважа-ти закарпатську популяцш (11,1 %), а найбшьш лабiльною - 1вано-Фран-ювську популяцiю (37,3 0%) рисi. Львiвська (28,1 %) i Чернiвецька (31,4 %) популяци за цим показником у 2,5 та 2,8 раз, вщповщно, поступаються За-карпатськiй популяци риЫ. Вiдносно висока стабiльнiсть чисельност рисi у Закарпатськiй обл. може бути зумовлена наявшстю значних площ корiнних лiсiв, близьких до прашсового типу.
На загал, чисельнiсть риш, як одного з ключових видiв для класифшацп територiй, пропонованих Евросоюзом у рамках опрацьовувано!' мережi "NATURA 2000", на територп Укра'нських Карпат упродовж останнiх 35 роюв зали-шаеться майже на одному рiвнi, за винятком окремих роюв. Зростання чисель-ностi спостерiгалося у Чершвецьюй обл. до 1975 р., у Закарпатсьюй та 1вано-Франювсьюй обл., до 1977 р. Максимальна чисельшсть рисi у Карпатах зафж-сована на рiвнi 700 особин у 1976 р., а мммальна - 295 особин, у 1998 рощ.
Унаслщок скорочення кормово!' бази, деградаци мiсць перебування в результат! штенсивно! експлуатаци та омолодження лiсiв i великого рекреацшно-го навантаження на них, осушування болгт, прокладання мережi дорiг, поши-рення браконьерства рись стала рiдкiсною твариною i потребуе охорони. Вид занесено до Червоно!' книги Укра'ни (1994), додатюв до Бернсько!' конвенци, а також до Свропейського Червоного списку (1991). Необхщшсть ефектившшо! охорони рис й iнших великих хижих в Сврош пiдтверджуеться спецiальною програмою WWF "Large Carnivore Initiative for Europe" (Breitenmoser et al., 2000) i мiжнародними угодами, зокрема Директивами щодо Охорони середовища.
Лiтература
1. Бондаренко В.Д., Делеган 1.В., Солов1й 1.П., Рудишин М.П. Облш диких тварин. Практичш рекомендаци. - Льв1в: Фуз1я, 1989. - 67 с.
2. Бондаренко В.Д., Делеган 1.В., Татаринов К.А. та ш.; Мисливствознавство. - К.: НМК ВО. - 1993. - 200 с.
3. Гунчак М.С. Стан популяцш диких копитних тварин у Карпатах// Велию ссавщ Карпат. - 1вано-Франювськ: С1верс1я, 2000. - С. 11.
4. Делеган 1.В. Люова зоолопя. Безхребетш. - Льв1в: Полл1, 2003. - 472 с.
5. Делеган 1.В., Делеган I.I., Делеган I.I. Бюлопя люових птах1в i зв1р1в. - Льв1в: Полл1, 2005. - С. 442-445.
6. Козло П.Г. Звери. Животный мир Беларуси. - Минск: Беларусская энциклопедия, 2003. - С. 253-262.
УДК 630*970.13 Д.Г. Очеретний -Втницька обласна
станцш юних натуралкт1в
ДО ПИТАННЯ ВПЛИВУ СУЦ1ЛЬНОЛ1СОС1ЧНИХ РУБАНЬ НА НАСЕЛЕННЯ ПТАХ1В Л1СОСТАН1В ПОД1ЛЬСЬКОГО ПОБУЖЖЯ У ЗИМОВИЙ ПЕР1ОД
Показано вплив рубань головного користування на структуру населення птах1в стиглих грабово-дубових лю1в Вшниччини у зимовий перюд. Ключов1 слова: населення птах1в, головш рубання, лю.
