CC BY
23
3i6paHi у 2000 р. плоди кари серцеподiбно! вiдзначалися високою пов-нозернистютю (91,3 %), що е характерним для не! в умовах Подшля та Закар-паття [11]. За розмiрами вони поступаються двом попередшм видам, проте за масою горiхiв карiя серцеподiбна значно перевищуе карда овальну (5,32 про-ти 3,80 г). сшввщношення довжини плодiв, !х ширини й товщини для повно-зернистих плодiв становить 1:0,78:0,66, для порожшх - 1:0,76:0,64. Плоди цього виду бшьш видовженi i сплюснув по товщинi. Якщо перикарпiй у кари овально! товщиною 5-8 мм, у кари бахромчасто! - до 10 мм, то у кари серце-подiбно! вiн тонкий i становить всього 1-2 мм. Маса горiхiв у цього виду становить 72,2 % вщ маси плода.
Виходячи з того, що маса горiхiв кари е величиною бшьш постшною за масу перикарпда i мае практичне значення для розрахунюв норм висiву, саме !! ми взяли для розрахункiв рiвнянь та побудови графiкiв множинно! ре-гресi! для карi! бахромчасто!, овально! та серцеподiбно!, а саме:
У = -0,63 + 0,0000498Д + 0,19Ш + 0,0026Т + 0,081М (для карi! бахр.);
У = 0,6 - 0,027Д - 0,014Ш - 0,019Т + 0,856М (для кари овально!); У = 2,85 + 0,09Д - 0,052Ш + 0,105Т - 0,101М (для кари серцеподiбно!), де: У - маса насшня; Д - довжина плодiв; Ш - ширина плодiв; Т - товщина плодiв; М - маса плодiв.
Зростання маси горiхiв залежно вiд бiометричних показникiв плода вказують на те, що при поступовому зростанш !х маси виршальну роль вщг-рають такi показники як маса плода та його ширина, iншi коефщенти рiв-нянь мають несуттеве значення. Особливо важливу роль вiдiграе маса плода для кари серцеподiбно!.
Узагальнюючи результати дослщжень морфологi! плодiв та насiння рiзних видiв карi!, слiд видiлити таке:
• бюметричт показники плод1в та нас1ння можуть змшюватися в окрем1 роки, але загальт тенденцп збер1гаються i е характерними для певних вид1в: най-бшьшими за масою е плоди кари бахромчасто!, що мають розм1р 53,8±0,52, плоди кари овально! мають розм1р 19,2±0,40 г, а кари серцепод1бно! -7,41±0,10;
• вихвд нашння становить у кари овально! 19,8 %, у кари бахромчасто! -24,9 %, а у кари серцепод1бно! - 72,2 % ввд маси плода;
• за формою плоди кари е округлими або сплюснутими з бошв i ствввдношен-ня !х довжини, ширини й товщини у кари бахромчасто! становить 1:0,97:0,83; у кари овально! - 1:0,99:0,87, а у кари серцепод1бно! - 1:0,78:0,66.
Лггература
1. Соколов С.Я. Белый гикори// Деревья и кустарники СССР. - М.-Л., 1951, т.2. -С. 261-265.
2. Лыпа А.Л. Определитель деревьев и кустарников. - К.: Изд-во Киевского государственного университета им. Т.Г. Шевченко, 1955. - С. 195-201.
3. Harlow W.M., Harrar E.S. Textbook of dendrology. Covering the Important Forest Trees of the United States and Canada. Mc GRAW - Hill BOOK COMPANY, New-York, 1968. -P. 245-262.
4. Жилин С.Г. Порядок ореховые// Жизнь растений. Под. ред. А.А. Тахтаджяна. -М.: Просвещение, 1980, т.5. - С. 329-342.
5. Дорошенко А.К. Семейство Juglandaceae// Деревья и кустарники, культивируемые в Украинской ССР. Покрытосеменные. - К.: Наук. думка, 1986. - С. 317-330.
6. Magic D. Hickoria a jej pestovanie v lese. - Lesnicky casjpis, 1958, r.4. - S. 258-314.
7. Добровольский В.И. К определению встречающихся в СССР видов гикори// Сб. научных трудов Укр НИИЛХ, вып. III. - Харьков, 1946. - С. 59-68.
8. Tyniecki W. Drzewno Hickory// Sulwan, 1897. S. 279-287.
9. Hosie R.C. Nativetrees of Canada. - 1990. - P. 138-148, 359.
10. Каппер В.Г. Об организации ежегодных систематических наблюдений над плодоношением древесных пород// Труды Гос НИИЛХа. - Л., 1930, вып. VIII. - С. 103-139.
11. Рябчук В.П., Божок В. А. Особенности плодоношения карии в условиях Украины// Лесной журнал. - 2001, № 5-6. - С. 188-191.
УДК 630*15 Доц. П.Б. Хоецький - УкрДЛТУ;
О. О. Кулишв - НПП "Сколiвськi Бескиди "
ДОСЛ1ДЖЕННЯ РИБ У БАСЕЙН1 Р1КИ ОП1Р
У водоймах, як знаходяться в межах НПП "Сколiвськi Бескиди", виявлено 14 видiв риб. Найширше представлений ряд коропоподiбнi - 10 видiв. У вщловах найбшьша чисельшсть зареестрована карася срiблистого та гольяна.
Doc. P.B. Khoejetsky - USUFT; O.O. Kulikiv - NPP "Skolivski Beskydy" Research Of Fish In The Pool Of River Opir
In the lakes, which are located on the territory of NPP "Skolivski Beskydy", we have caught 14 kinds of fish. Most presented was the family of Cypriniformes - 10 kinds. We have also registered a large amount of Carassius auratus Bloch., Phoxynus phoxynus L.
Украшсью Карпати вщзначаються багатим i р1зномаштним за видо-вим складом тваринним свггом, який здавна привертав увагу зоолопв, еколо-пв, натуралю^в, мисливствознавщв. Фауш хребетних Карпат, зокрема ixri-офауш, присвячено чимало праць. Риби карпатських водойм надзвичайно рiз-номаштш. Це зумовлено своерщним рельефом, географiчним положенням та багатьма шшими особливостями дано! територи. Природш i штучш водойми Укра!нських Карпат займають велику площу - понад 40 тис. га. Довжина рь чок i струмюв перевищуе 10 тис. км. Проте слщ вщзначити, що в основних працях, як стосуються фауни Сколiвських Бескид (включаючи монографп, присвяченi окремим групам хребетних), матерiалiв з iхтiофауни небагато, ос-новш пункти збору матерiалу знаходилися за !х межами.
Методика дослiджень. Вивчення видового складу, поширення риб у водоймах НПП "Стшвсью Бескиди". проводилося в липнi-серпнi 2003 р. Ми (доцент кафедри лiсiвництва УкрДЛТУ Хоецький П.Б., люничий Сколiвського лю-ництва НПП "Сколiвськi Бескиди" Кулиюв О.О., студент УкрДЛТУ Макар Ю.) провели вiдлов риби в р. Ошр, Кам'янка, Павлiв Потш, як знаходяться в межах парку. Вщлови проводили вудочками: волосiнь товщиною 0,2-0,3, гачки - 3,4 i 5 номерiв. Як наживки використовували червiв, комах, хлiб, манку.
Морфометричш вимiри (довжина, висота, маса тша) вiдловлених ек-земплярiв, а також опрацюванння отриманих результатiв здiйснювалось за загальноприйнятими методиками [4]. Видове визначення риб проводилося зi
спецiалiстами Львiвського унiверситету iм. I. Франка (асистентом кафедри зоологи Лесшк В.В.).
Результати дослщжень. У рiчцi Ошр та 11 притоках, водоймах, як зна-ходяться в межах парку, зустрiчаeться 14 видiв риб. Найширше представлений ряд коропоподiбнi - 10 видiв, що становить 71 % вщ загально! чисель-ност вiдловлених видiв риб. Ряд окунеподiбнi представлений трьома видами (21 %), ряд лососеподiбнi - одним видом (табл 1).
Табл. 1. Видовий склад риб водойм НПП " Скол1вськ1 Бескиди "
УкраУнська назва Латинська
Ряд Лососеnодiбнi - Salmoniformes
Родини Лососев1 - - Salmonidae
Форель струмкова Salmo trutta m. fario L.
Ряд Коропоподiбнi - Cypriniformes
Родина Koponoei - Cyprinidae
Короп Cyprinus carpió L.
Шчкур звичайний Gobio gobio L.
Верховодка Alburnus alburnus L.
Вусач балканський Barbus meredionalis petenyi Heckel.
Рибець Vimba vimba Pall.
Бистрянка Alburnus bipunctatus Bloch.
Гольян Phoxynus phoxynus L.
Карась срiблистий Carassius auratus Bloch.
Родина В'юновi - Cobitidae
Щипiвка золотиста Sabanejenta aurata Filippi
Слиж Barbatula barbatula L.
Ряд Окунеподiбнi - Perciformes
Родина OKyrnei - Percidae
Иорж звичайний Hymnocephalus cernua L.
Окунь Perca fluviatilis L.
Родина Шдкаменщиков1 - Cottidae
Бабець строкатоногий Cottus coecilopus Heckel.
Не вдалося вдаовити притаманних для гiрських районiв та неодноразово добутих мюцевими рибалками таких риб, як головень (Leuciscus cepha-lus L.), бабець звичайний (Cottus gobio), тдуст (Chondrostoma nasus L.). Ймо-вiрне, перебування у водоймах парку щуки (Esox lucius L.), плiтки (Rutilus ru-tilus L.). Не типовими для Опору та його притоюв е перебування карася срiб-листого, коропа. Рщко зустрiчаеться у вiдловах мiсцевих рибалок червонок-нижний вид фауни Украши харiус европейський (Thymallus thymallus L). Хи-жак е конкурентом форелi за корм. Живиться водними тваринами: личинками комах, червами, молюсками, земноводними. Пощае малькiв та iкру риб. У теплi малоснiжнi зими залишаеться активним i живиться тим самим кормом, що й форель. Вважають, що в тих мюцях де багато харiуса, менше форелi [6]. До пдробюлопчного режиму (температура, насичешсть киснем, швидкiсть течи) менш вибагливий, але, як i всi лососевi риби, не переносить забруднен-ня води.
Найбiльше риби вщловлено на гачок номер 3, на наживку - черви. За-галом вiдловлено 152 особини. Найбшьше вiдловлено карася срiблистого (34 % вщ загально! чисельностi риб) i гольяна - 29 %. Всього по одному ек-земпляру вдаовлено щипiвки золотисто!, слижа, окуня, йоржа, бабця шстря-воногого, по два екземпляри - коропа i вусача балканського (рис.).
□ Карась
□ Гольян
□ ^чкур
□ Верховодка
□ Форель
□ Бистрянка
□ Рибець
□ lншi
23
Рис. Риби з eidnoeie у водоймах НПП "CHoniecbHi Бескиди", (%)
За л^ературними джерелами у карпатському регюш виявлено 66 видiв риб [6]. За матерiалами Карпатського бюсферного заповщника у водоймах на територи заповiдника зустрiчаються 22 види. Bei види риб, як зустрiчаються у водоймах НПП "Стшвсью Бескиди", виявлено у водоймах Карпатського бюсферного заповщника. На вщмшу вiд водойм бюсферного заповедника, у водоймах парку не виявлено теплолюбного в'юна, лина та щипiвки звичайно!, яка в прсью рiки в райош Сколе не заходить, поширена, як i щипiвка золотиста, у рiвнинних рiках (Щирець, Свiрж та ш.) бассейну Днiстра.
На рiчцi Кам'янка проведено вiдлов риби на дшянщ вiд садиби Ду-бинського люництва (Сколiвський ДЛГ) до водоспаду Кам'янка, протяжшсть дiлянки понад 2 км. На цш дiлянцi ржи вiдловлено 12 форелей та 9 гольяшв. Гольян, (мiсцева назва - здерка) зус^чаеться не тiльки в р. Кам'янка, але й у р. Ошр та його притоках. Результати обмiрiв форелi податно в табл. 2.
Табл. 2. Прoмiри фoрелi струмковон
№ з/п Абсолютна довжина, см Довжина, см Ширина, см Вага, г
1 15,5 13,9 3,2 52
2 16,2 14,9 3,4 44
3 17,0 15,3 4,0 50
4 16,6 15,0 3,4 44
5 14,7 13,0 2,9 52
6 15,0 13,4 3,0 36
7 13,5 12,0 3,0 28
8 15,9 14,6 3,5 32
9 16,7 15,1 3,7 32
10 13,9 12,3 3,0 28
11 15,7 14,0 3,4 34
12 14,1 13,3 3,3 51
Абсолютна довжина вдаовлених форелей струмкових перебувала в межах 13,5-17,0 см, а маса - в межах 28-52 г. Ймовiрно, що це були вщловле-т двохрiчнi особини. За сприятливих умов форель росте досить швидко: од-
норiчки досягають у довжину 15 см i масою 20 г, дворiчки - 20 см i 68 г, три-рiчки - 25 i 105 г, чотирирiчки - 27 см i 160 г, п,ятирiчки - 30 см i 210 г, шес-тирiчки - 35 см i 300 г.
Висновки. За лггературними джерелами, у водоймах у межах парку ймовiрне перебування близько 20 видiв риб. У результат дослщжень влiтку 2003 р. вдалося виявити 14 видiв. Найширше представлений ряд коропопо-дiбнi - 11 видами. У вщловах найбiльша чисельнiсть зареестрована карася срiблистого, що е не типовим для прських рiк, та гольяна.
Лггература
1. Берг Л.С. Рыбы пресных вод СССР и сопредельных стран. - М.: Изд-во АН СССР, 1948. - Т. 2-3. - С. 256-367.
2. Маркевич К.1., Короткий I.I. Визначник прюноводних риб УРСР. - К.: Рад. школа, 1954. - 240 с.
3. Опалатенко Л.К. Семейство вьюнововых в верхнем Днестре// Флора i фауна Ук-рашських Карпат. Тези доповщей м1жвуз. ювшейно'1 конф. Присвячено! ХХ-р1ччю заснування Ужгородського держ. ун-ту. - Ужгород, 1965. - С. 90-91.
4. Правдин И.Ф. Руководство по изучению рыб. - М.: Пищевая пром-сть, 1966. -С. 200-276.
5. Татаринов К.А. Фауна хребетних заходу Украши. Еколопя, значення, охорона. -Льв1в: Вид. Льв1в. утв-ту, 1973. - 254 с.
6. Турянин I.I. Риби карпатських водойм. - Ужгород: Карпати, 1982. - 142 с.
УДК 630*181 Доц. А.Д. Шовган, канд. бюл. наук;
доц. Ю.А. Мельник, канд. с.-г. наук - УкрДЛТУ
ФОРМОВЕ РВНОМАНГГТЯ ДЕРЕВНИХ РОСЛИН 13 РОДИНИ ROSACEAE У ПРИРОДНИХ I ШТУЧНИХ Ф1ТОЦЕНО3АХ
Таксономiчний склад деревних представниюв Rosaceae вщзначаеться великою видовою i внутрiшньовидовою pi3HOMamTHiciro. Проведено розподiл рослин за мор-фологiчними, бiологiчними та екологiчними ознаками. Видшено внутрiвидовi таксо-ни горобини звичайно'1. Дaнi дослiджень е основою для створення високодекоратив-них стшких насаджень.
Doc. A.D. Shovhan, Doc. Yu.A. Melnyk - USUFWT
Forms Variety Of Trees Of Rosaceae In Natural And Artificial
Fitocenouses
Taxonomic composition of trees of Rosaceae is distinguished by big quantity special and inspecial difference. Morphological, biological and ecological forms made taxono-mical dividing. Inspecial differences were discovering at rowan tree. This investigation is the basis to creation night decorative firmness plantation.
Деревш рослини (дерева, чагарники, чагарнички), як у систем! рослин вщносять до р1зних таксошв насшних рослин, в умовах гумщного кшмату е основним компонентом природних i штучно створених фгтоценоз1в [7].
В останнш час природш рослинш угруповання шд впливом антро-погенних чинниюв зазнали значних деструкцшних зм1н. Насамперед слщ в1д-значити зб1днення бюр1зномашття, яке е важливим показником життестшко-ст1 екосистем. Це спонукае проводити в них дослщження не тшьки на видовому, але й на популяцшному р1вн1.
У люовому i, особливо, мюькому зеленому господарст необхiдним е грунтовне знання внутршньовидових вiдмiн, зокрема ботанiчних форм ден-дрофлори з метою ix практичного використання [9].
Мiжнародним кодексом боташчно'' номенклатури (1980) визнанi такi послщовно пiдпорядкованi таксономiчнi одиницi за рангом нижчi вiд виду: пiдвид (subspecies, скорочено ssp.), рiзновид (varietas, var.), пiдрiзновид (sub-varietas), форма (forma, f.), тдформа (subforma). У культивованих рослин, згiдно з мiжнародною номенклатурою, може бути лише одна внутршньови-дова таксономiчна одиниця - культивар (cultivar, cv.) або сорт.
Диференщащя виду на нижчi за рангом таксономiчнi одиницi запро-понована у такш штерпретацп [8].
Пiдвид (синошми - географiчна раса, екотип) - географiчно, рiдше еко-логiчно вщособлена частина виду, особини котро'' тд впливом факторiв середо-вища еволюцшно набули стiйкиx особливостей, що вiдрiзняють ix вiд iншиx ча-стин цього виду. Морфолопчш вiдмiнностi у пiдвидiв не рiзкi, але за еколопч-ними властивостями вони вiдрiзняються суттево. Як екотипи пiдвиди характеризуются неоднаковою, рiзною пристосованiстю до конкретних умов мюце-виростання - кшматичних, едафiчниx, фiтоценотичниx. Якщо тдвиди будуть на значний термiн вщособлеш географiчно вiд основного ареалу виду, то вони з часом еволюцюнують у самостшш види, що вiдрiзнятимуться морфологiчно.
Рiзновид (або клiматична раса, кшматичний екотип, клiматип) - так-сономiчна одиниця, яка видiляеться внутрi виду чи пiдвиду. До одного рiзно-виду (клiматипу) належать популяци, розповсюдженi в регiонi з подiбними клiматичними умовами.
Форма (або морфобюлопчна група) - сукупнiсть особин виду, що вщ-рiзняються вiд шших особин того самого виду за морфолопчними, бюлопч-ними, анатомiчними ознаками, бюлопчними чи фiзiолого-бiоxiмiчними властивостями. Видшяють такi форми: морфологiчнi, бюлопчш, фенологiчнi, фь зiологiчнi, бiоxiмiчнi, iмунологiчнi.
Морфологiчнi форми видiляються за одшею чи кiлькома морфолопч-ними ознаками. Наприклад, трашдальт й плакучi, ширококронш й вузькок-роннi форми. Особливо важливими морфологiчнi форми е у садово-парковому господарствi, у декоративному садiвництвi. Бiологiчнi форми вiдрiз-няються за енерпею росту, довговiчнiстю, репродуктивною здатшстю тощо. Фенологiчнi форми е також бюлопчними, але вiдрiзняються мiж собою тер-мiнами проходження фенолопчних фаз, тривалостi циклiв розвитку пагошв i вегетаци, циклiв формування плодiв i насiнин (раннi й шзш форми дуба зви-чайного, ясена звичайного, ялини европейсько'' та ш. видiв; форми рано- i m-зноквiтучi у липи дрiбнолистоi; форми з рiзними строками дозрiвання плодiв у черешнi, горixа грецького, яблуш та iн.). Фiзiологiчнi форми - вiдрiзняють-ся особливостями прояву сво'х фiзiологiчниx функцiй. Так, особини в'язу дрiбнолистого вiдрiзняються мiж собою за солевитривалютю, ялини евро-пейсько'' - за морозостшюстю, берези повисло'' - за сокопродуктившстю, сосни звичайно'' - за смолопродуктивнiстю [5]. Бiоxiмiчнi форми об'еднують групи особин, що розрiзняють за вмiстом xiмiчниx речовин в 'х органах. На-
приклад, у горобини, кизилу, облiпихи - форми з рiзним вмютом вггаштв у плодах. Iмунологiчнi форми вiдрiзняються стiйкiстю проти фiтопатологiчних хвороб, пошкоджень комахами. В осики й шших видiв тополi е форми стшю до пошкоджень стовбуровими гнилями й нестшю форми, якi систематично пошкоджуються грибами.
Особини, що можуть бути зараховаш до певно! форми, трапляються в межах усього ареалу. Тому форми, а також шдформи (^м клонiв) вважають безареальними одиницями. Всi iншi дос згаданi внутрiшньовидовi одиницi мають свш ареал.
У лiтературi зустрiчаються спроби подшити форми на спадковi (лу-зуси) i неспадковi (абераци) [1]. Лузуси - форми спадков^ але в результат перехресного запилення ix потомство може розщеплюватися. Абераци - мор-фологiчнi форми, що рiзко вiдxиляються вiд ознак виду, виникають у рiзниx частинах його ареалу, школи мають патологiчний характер (виродки) та е не-життездатними. Свою специфжу цi форми зберiгають лише при вегетативному розмноженш. До такого типу форм належать змiеподiбна форма ялини ев-ропейсько!; карликовi форми в ялин сизо! та европейсько!; особини з пла-кучою кроною у дубiв, букiв, лип, берiз, в,язiв, тополь, горобини звичайно!; особини з розсiченими листками у клена гостролистого, берiз, вiльxи Ыро!, липи широколисто!, бука лiсового i ш.; у видiв зi складними листками е особини з простими листками - в ясена звичайного, бшо! акацп; рослини з чер-воними листками у бука люового, барбарисiв, лiщин, кленiв; строкат листки у кленiв, бузини чорно! тощо. Всi абераци мають велике значення в озеленен-нi та декоративному садiвництвi як оригiнальнi декоративш рослини. Провести рiзку межу мiж лузусами i аберацiями школи досить важко.
Шдформа або бютип - найменша внутрiшньовидова таксономiчна одиниця, що об'еднуе групи генетично однакових особин. У перехресно-запильних рослин практично кожний шдивщ е бютипом. До пiдформ на-лежить також клон - вегетативне потомство одше! особини, спадково одно-рiднi особини.
Культивар i сорт рiвноцiннi поняття. Це сукупнiсть культивованих особин рослин, яка вiдрiзняеться ознаками (морфологiчними, фiзiологiчними, цитологiчними, xiмiчними та iн.), важливими для сшьського господарства, ль швництва, садiвництва, яка при вiдтвореннi (статевому i нестатевому) збе-рiгае сво! вiдмiннi риси. Ця сукупнiсть особин (культивар, сорт) може бути вщбрана як у природних, так i у виробничих умовах. Вона може складатися з бшьшо! чи меншо! кшькосп клонiв, деколи тiльки з одного клону.
У зеленому будiвництвi родина розових (Rosaceae) вiдома багатою внутрiшньовидовою рiзноманiтнiстю та великою кшьюстю видiв, що мають багаторiчне здерев'янше стебло. У зелених насадженнях Заходу Украши на даний час нараховуеться 145 декоративних форм, як належать 64 видам, вщ-несеним до 34 родiв i 4 тдродин [2]. Формове рiзноманiття 16 автохтонних видiв складае 48 декоративних форм, а 48 штродукованих - представлен 96 декоративними формами. За декоративними ознаками кшьюсно перева-жають ботатчш форми, якi вiдрiзняються вiд типово! для виду за розмiрами
й забарвленням квггок - 66, за загальною формою крони - 31, за загальною формою i розмiрами листкових пластинок - 42, за загальною формою i розмь рами плодiв - 6.
Вважаемо, що юльюсть форм насправдi е значно бшьшою. Проте вони або не видшеш зовсiм, або з рiзних причин дос не використовувалися.
Значну частину видового складу дендрофлори м. Львова становить рщ ЗогЬиб, в т.ч. у парках, скверах, внутржвартальних насадженнях. В алейних насадженнях вздовж вул. Зелено!, Саксаганського, кн. Ольги, Науково! участь горобин звичайно!, круглолисто! та пбридно! сягае 20 % вщ загально! кiлькостi дерев. Особливою декоратившстю вiдзначаються форми плакуча, конiчна i золотава, якi широко впроваджують у зеленi насадження i станов-лять частину оригшальних композицiй паркiв (Культури i вiдпочинку iм. Б. Хмельницького), скверiв (Театральний) та озеленення окремих вулиць i установ (Наукова, I. Виговського, О. Кульчицько!, унiверситет "Львiвська Полiтехнiкам та Укра!нський державний люотехшчний унiверситет). В озе-лененнi застосовують як солiтери, так i групи дерев i кущiв для влаштування декоративних куртин, узлiсь тощо [6].
Ус види горобини за шкалою декоративност оцiнюють 4-ма балами i зараховують до групи рослин, яю вiдрiзняються високою декоративнiстю протягом вегетацшного перiоду [3]. Але нашi спостереження показали, що окремi особини горобини звичайно! не рiвнозначнi за сво!ми декоративними властивостями. Дослiдження мiнливостi !! ознак, якi мають цiннiсть при ви-користаннi в озелененнi, показали таю результати.
У горобини звичайно! ми виявили таю форми крони: шрамщальна, ко-лоноподiбна, овальна, куляста, зонтикоподiбна та плакуча. Мiж шрамь дальною (кут вiдхилення гiлок першого порядку вiд стовбура 15-45°) i пла-кучою (100-140°) формами крони, яю е крайнiми при шдив^альнш мшли-востi, у горобини е багато перехщних форм. Найбiльш розповсюдженою е овальна форма крони (30-33 %).
За формою суцвггь i суплiдь розрiзняють щитки за орiентацiею у прос-торi та щшьшстю розташування в них плодiв. Найчастше зустрiчаються особини горобини звичайно! зi звисаючими щитками (97,9 %). Дуже рщко зу-стрiчаються особини зi щитками, спрямованими вверх (2,1 %). За щшьшстю зустрiчаються щшьш (96 %) та рихлi щитки (4 %). Ця рiзноманiтнiсть у морфологи щитюв тiсно пов'язана з кiлькiстю плодiв у них, тобто з урожайшстю. Найменше плодiв мають спрямованi догори рихлi щитки (не бшьше 60 шт.), найбшьшу - щiльнi нормально! орiентацi! (до 450 шт.). Рихлi щитки ство-рюють враження бiльшо! плодовитостi, шж компактнi та виглядають бiльш декоративно.
Значна частка формового розма!ття горобини припадае на бюметричш показники плодiв.
Розмiри плодiв. Рiзноманiтнiсть розмiрiв плодiв за довжиною та дiа-метром е характерною для всiх дослщжуваних рослин та !х груп. Ми вста-новили, що в мюьких насадженнях утворюються бiльшi плоди (1=1,15 см, ё=1,03 см), нiж у люових. Це можна пояснити кращою освгглешстю рослин у
мюьких умовах порiвняно з лiсовими, а також надлишком CO2 у повг^ мiст. Математичний аналiз показав, що е сенс видшяти двi самостшш форми горобини звичайно! (дрiбно- i крупноплоду). Але з практично! точки зору, ми видшяемо три групи рослин за розмiрами плодiв: дрiбно-, середньо- та круп-ноплодь Найчастiше зустрiчаються особини з середшм розмiром плодiв (58,7 %). Розмiр плодiв залежить вiд дати кшця цвiтiння: на рослинах, якi тз-нiше закiнчують цвiтiння, утворюються меншi плоди. Найбiльш декоративними е крупноплодi особини.
Форма плодiв. При встановленш форми плодiв ми використали кое-фiцiент !х форми (вщношення дiаметра плоду до його довжини), який змь нюеться вiд 0,75-0,94 до 1,25. Крива мшливост Кф плодiв незначно вдаи-ляеться вщ моделi нормального розподiлу. Проте вс особини подiленi на групи з плодами: сплюснутими за довжиною (Кф вщ 1,05), кулястими (0,951,05), цилшдричними та загострено-елiптичними (Кф до 0,94). Найбшьш роз-повсюдженою е куляста форма плодiв (57,6 %), рiдше зустрiчаеться загостре-но-елiпсоподiбна форма (27,5 %). Форма плодiв дуже сильно залежить вiд дат початку цвтння та масового дозрiвання плодiв: в особин, якi ранiше почали цвюти, утворюються плоди з меншим значенням Кф. При збшьшенш ос-танньо! величини затримуеться масове дозрiвання плодiв (сплюснутi за довжиною плоди достигають найшвидше). Мiж Кф та iншими ознаками виявлена незначна залежшсть.
Лiтнiй i, особливо, осшнш аспект зелених насаджень значною мiрою визначаеться кольоровою гамою, яку створюють дозрш плоди.
Колiр плодiв. При дослiдженi горобини звичайно! ми видшили плоди таких кольорiв: оранжевий, червоний, яскраво-червоний i кораловий. Одно-манiтностi у кольорi плодiв не спостер^алось нi в однiй з груп. Це свщчить, що колiр не залежить вiд умов росту, а вщ iндивiдуальноï мiнливостi. За ко-льором плодiв ïx сукупшсть подiлена на двi великi групи: до першоï належать особини, у плодах яких домшуе червоний вщтшок (63,4 %); до другоï групи належать дерева з домшуючим жовтим вiдтiнком у плодах (16,5 %). Ознака кольору не мае зв'язку з шшими дослiдженими ознаками. Рiзноманiт-нiсть кольору плодiв слщ використовувати при створенi мiськиx композицш з метою покращення ïx декоративность
За нашими спостереженнями, в межах Прикарпаття систематично плодоносять не менш, як 105 видiв деревних рослин iз Rosaceae. Щодо за-барвлення плодiв найчисельшшою групою виявилися види з червоними плодами - 42 види, з жовтими - 27, з чорними - 16, з темно-пурпуровими - 9, з сишми i зеленими по 4, з рожевими - 3.
Проведення постшних фенолопчних спостережень дае змогу ощнити декоративний ефект окремих видiв Rosaceae та ïx форм протягом усього пе-рюду вегетаци, таким чином визначити роль окремих таксошв у системi озе-ленення [4]. В умовах м. Львова залежно вщ кольорового спектру, термшв початку i закiнчення цвтння представниюв родини подiляють на таю групи: • рослини з б1лими кмтками - сп1ре! Вангутта, середня та 1н.; розовик б1лий, черешня, пухироплвдник калинолистий, види з род1в слива, гл1д, горобина;
