CC BY
45
Освещены результаты детального обследования и изучения 8-10-летних лесных культур с участием псевдотсуги тиссолистной на северном мегасклоне карпатских гор. Определены параметры их роста, развития и устойчивости в различных лесораститель-ных условиях. Дана оценка адаптации псевдотсуги и ее перспективности в исследуемом регионе. Приведены рекомендации о создании лесных культур этой ценной ин-тродуцированной породы в горных условиях с учетом гипсометрических уровней, рельефа и микрорельефа, части, экспозиции и крутизны склонов и типов лесокультур-ных площадей.
Ключевые слова: псевдотсуга тиссолистная, лесные культуры, рост, развитие, устойчивость.
Yatsyk R.M., Shtogryn A.S., Sishchuk N.M., Sishchuk M.M. Forestry inventory characteristics of forest plantations of Douglas fir in the Northern me-gaslope of the Ukrainian Carpathians
Results of a thorough examination and study of 8-10 year forest plantations with prevalence and with inclusion of Douglas fir in the Northern megaslope of the Ukrainian Carpathian mountains are given. Parameters of their growth, development and stability in a variety of site conditions are determined. Evaluation of adaptation of Douglas fir and its prospects in the region are provided. Recommendations to create forest plantations of this valuable introduced species in the mountain conditions, taking into account hypsometric levels, relief and microrelief, parts, exposure, and steepness of slopes and types of forest plantations are presented.
Keywords: Douglas fir, forest plantations, growth, development, stability.
УДК 630*181 Доц. В.Я. Заячук, канд. с.-г. наук;
студ. В.С. Цибуля -НЛТУ Украши, м. Львiв
ВИДИ РОДУ КАЛИНА (VIBURNUM L.) В ОЗЕЛЕНЕНН1 НАСЕЛЕНИХ М1СЦЬ
Вивчено значення видiв роду Viburnum L. в озелененш населених мюць. Охарактеризовано шкщнигав, хвороби калини та заходи боротьби з ними. Проведено B^6ip ви-соковрожайних таксошв видiв роду Viburnum L. за низкою ознак, що характеризуюсь декоратившсть та плодоношення видiв - за бюметричними показниками листюв, наш-нин, плодiв, урожайшстю, фенолопчною мшливютю.
Ключовг слова: види роду Viburnum L., формове рiзноманiття, озеленення, декоратившсть, бюметричш показники вегетативних i генеративних оргашв.
Монотипна родина Калиновi (Viburnaceae) нараховуе 200-225 видiв лис-топадних та вiчнозелених кущiв чи невеликих дерев, поширених переважно у по]шрному та субтротчному поясах Швшчно! швкулг Окре]ш види зрщка трап-ляються у Швденнш твкулг Ц лiсовi рослини формують тдлюок та чагарни-ковi зарост листяних i мшаних лiсiв рiвнин та середньопрського поясу. Види Калини часто ростуть на пустищах, полях, узбiччях дорщ е супутником людсь-кого житла. Вiчнозеленi представники родини в Середземномор'1 належать до складу жорстколистих лiсiв i чагарникових заростей.
В Укра1ш автохтонними е два види: калина звичайна i калина гордовина цшолиста. Крiм цього, в боташчних садах культивують до 15 11 видiв, якi при-родно ростуть в Азп, Африцi та Америщ. Латинська родова назва (Viburnum L.) пов'язана з латинським словом "viere", що означае "плести", оскшьки з 11 моло-дих пагошв плели кошики. В укра1нському епос калина е символом чистоти та вiрностi.
Калина - один з основних елеменлв чагарникового озеленення. G зимок-BiTy4i та весняноквiтучi види, а також рослини, що плодоносять восени та збе-рiгають плоди на рослинi до весни, будучи особливо декоративними в зимовий перюд. I в кожнш з цих трьох груп щонайменше е один вiчнозелений вид [11]. Майже вс калини невибагливi i добре ростуть, практично, на будь-якому Грун-ri, включаючи вапняковий. Обрiзyвання вiчнозелених рослин зводиться до ви-рiзyвання пошкоджених гшок, яке проводимо в травш, та прорiджyвання крони. Форма листюв i сyцвiть може бути рiзна, але бутони, практично, завжди рожевi, а квiтки - бшого кольору. Серед рiзноманiтностi розмiрiв та форм можна пдаб-рати калину для вирощування в живш загорожi, бiля стiни, для використання як Грунтопокривного куща чи для поодинокого садшня.
Декоративнi кyщi цього роду здавна вирощують у парках, зокрема вiч-нозелений вид калину лавролисту чи к. вiчнозеленy (Viburnum tinus L. чи V. lau-rifolium C. Koch), що поширена в Швшчнш Африщ. В Японп, на Фiлiпiнських островах росте калина запашна (Viburnum odoratissimum Ker.-Gawl.). На Ко-рейському пiвостровi росте калина Карльса (Viburnum carlesii Hemsl.), що нiде бiльше в дикому сташ не росте. Вiдрiзняеться блiдо-рожевими запашними квгт-ками, зiбраними у великi кyлястi сyцвiття, i оранжево-червоним кольором листюв восени. Ïï культивують в Украïнi тшьки в окремих ботанiчних садах, зокрема у Вшнищ, Киевi, Одесь Крiм названих, у Схiднiй Азп ростуть V. orientale Pall., V. mongolicum (Pall.) Rehd., V. edule (Michx.) Rafin., V. sargentii Koehne, а в Пiвнiчнiй Америцi V. trilobum Marsh.
Серед зимокытучих видiв роду беззаперечним лiдером е калина лавро-листа (V. tinus L. чи V. laurifolium C. Koch). Це густий прямостоячий кущ висо-тою бiля 3 м з блискучими овальними листками. В грудш - квiтнi кущ покри-тий рожевими бутонами, яю перетворюються в бЫ квiти. Калину лавролисту вирощують в Украш в ботанiчних садах Швденного берегу Криму, зокрема ^мферополя та Ялти) як в складi живоï загорожi, так i в якосп поодинокого куща. Вiдомi ïï сорти з червоними бутонами, бшими, блiдо-рожевими та рожевими квиами. Серед весняноквiтyчих видiв особливоï уваги заслуговуе калина Берквуда (V. burkwoodii Herd.). Ïï висота близько 1,8 м, цвгге в квгтш - травш духмяними бiлими квитками. З вiчнозелених видiв у цш грyпi найпопулярш-шою е калина Давида (V. davidii Franch.). Це дводомна рослина, що досягае бшя 1 м висоти i мае голyбi плоди [11].
Серед калин, яю плодоносять восени, заслуговуе уваги калина звичайна. Ареал калини звичайноï (Viburnum opulus L.) охоплюе майже всю територт Схщно^вропейсь^ рiвнини. Поширена вона також у Криму, на Кавказ^ в де-яких районах Башкирп, Казахстану, Захiдного Сибiрy та пiвденно-захiдноï час-тини Схiдного Сибiрy.
Калина звичайна е природним люовим кущем, поширеним майже по всш територiï Украïни. В Карпатах i люостепових районах - це звична рослина, дещо рщша на Полюш, а в степових районах трапляеться тiльки по рiчкових долинах i в мокрих ярах. На територп Украши найбiльшi заростi калини знахо-дяться на територiï Кшвсько^ Чернiгiвськоï, Львiвськоï, Iвано-Франкiвськоï, Тернопiльськоï та Закарпатськоï областей. Калина - типовий шдтсковий i уз-
лiсний вид, що росте в найрiзноманiтнiших за складом люах - чистих i мша-них, листяних i хвойних, а також заростях кущiв i на заплавних луках. II участь досить значна у складi тдлюку широколистяних i дрiбнолистяних лiсiв у долинах рiчок та шших понижених елементах рельефу. Калина школи не утворюе великих скупчень i не вiдiграе домшуючо! ролi [8]. Як виняток, може бути знач-ний масив калини, так званий калиновий гай, що знаходиться в Черкаськш об-ластi мiж мютами Чигирином i Суботiвим [6]. За даними 1.П. Воронiна (1972), на луках i рiчкових долинах у кущових заростях на одиницi площi (1 км2) про-ростае бшьша кiлькiсть кущiв, нiж у люових масивах. Калина мiсцями утворюе рщколюся i бере участь у формуванш узлiсь, особливо у вiльшаниках.
Калина займае почесне мюце в зеленому будiвництвi. Вона мае високi декоративш властивостi як у перiод цвтння, так i пiд час достигання плодiв. Особливо милуе зiр вигляд червоних плодiв калини пiсля опадання листюв. Рослина досить добре переносить обрiзування гiлок, що дае змогу сформувати крону будь-яко1 конструкцп i розмiру. Калину вирощують через красивi за формою i кольором осшнього забарвлення листки, оригiнальнi, з великими сте-рильними квiтками по краях суцвтя i яскраво-червонi плоди [9]. II кущi виса-джують поодиноко або невеликими групами в парках, сквериках, створюють загорожi i вирощують в сiльськiй мюцевосп та на присадибних дiлянках. Щд час озеленення значного ефекту можна досягти, висадивши поряд з калиною звичайною кущi садового жасмину, стре!, кизильника, гортензп, хеномелесу.
Калина вiдрiзняеться довговiчнiстю, вона забезпечуе декоративний ефект протягом десятюв рокiв. С. Д. Солодухш (1985) вказуе на наявнiсть 50-рiчних II екземплярiв у парку Аскашя Нова. Довговiчнiсть кущiв калини i !х здатнiсть вiдновлювати стовбури тсля зрiзування необхiдно враховувати тд час розроблення рiзних варiантiв озеленення в садово-паркових насадженнях. Калина досить стшка до умов середовища, найменш вимоглива до догляду по-рiвняно з iншими кущами. Вона не потребуе частого омолоджування стовбурiв i вирубування кореневих вiдросткiв. Цей кущ щнний для озеленення, оскiльки формуе стiйкi багаторiчнi заростi.
Оскшьки калина мае вщносно швидкий рiст, тому може бути використана в садах i парках тiльки для фор-мування високих захисних загорож i груп рослин. Цжа-во вiдзначити, що кущi калини розростаються внаслi-док утворення горизонталь-них вщводюв (рис.). Окремо стовбури або гшки притис-ненi до землi добре вкоршю-ються i утворюють, поряд з
материнським кущем, мо- риа Вкортення наготе катти зеичайноГ гутш багатостовбурнi кущi. при дотику зi землею
Калина набагато краще шших кущiв реагуе на o6pi3yBaHM i досить легко вщновлюеться поростю вiд коренево1 шийки, яка повнiстю зaмiнюe вiдмерлi стовбури [7, 8].
Дослщження П.П. Чуваева та iн. (1972) показали, що в умовах Бшоруш кaлинi властива висока стшюсть до шкiдливих виквдв нaфтохiмiчного вироб-ництва, зокрема i до оксидiв сiрки. Вона добре витримуе зaпиленiсть i загазова-шсть мiського середовища, видiляе фiтонциди, тому 11 необхiдно ширше вико-ристовувати для озеленення урбашзованого i техногенного середовища.
В озелененш населених мюць використовують низку форм калини зви-чайно! (Viburnum opulus L.). Серед них 'Nanum' (David) Zab. чи 'Pugmaeum' Laval., що е компактним низькорослим кущем з дрiбними листками, що в умовах Укра!ни досить рщко цвгге; форма 'Variegatum' (West.) Zab. вiдрiзняеться бшо-строкатими листками;'Pubescens' Gatsch чи 'Genuinum' Lindem. характерна го-лими, зверху темно-зеленими, а знизу густо опушеними ирувато-зеленими листками; 'Xanthocarpum' (Endl.) Rehd. декоративна золотисто-жовтими плодами.
Найкрасивша форма калини звичайно!, яку в Укра!ш вже давно використовують в озелененш, е 'Roseum' (L.) Hegi чи 'Sterillis' DC., що не формуе плодiв, оскiльки кулясл сyцвiття yтворенi виключно стерильними кытками, а фертильнi квiтки вiдсyтнi. Остання обставина перешкоджае 11 поширенню у природних умовах. В озелененш цю виведену селекцiонерaми форму називають 'Бульденеж', що в переклaдi з французько! мови означае 'Снiговa куля'. 11 бшос-нiжнi сyцвiття досягають 12-15 см у дiaметрi, а протяжнють цвiтiння становить 20-25 днiв. Майже мюяць цi крaсивi квiти прикрашають вyлицi, сквери i парки. Кyщi добре переносять стрижку. 1х можна вирощувати в штaмбовiй формi. Роз-множувати цю форму можна тшьки вегетативно - подшом куща, живцями та вщводками.
В Gвропi здавна культивують калину гордовину цiлолистy в садах i парках як декоративну рослину з оригiнaльними повстисто-зеленими листками, красивими суцвптями i плодами. В Укра1ш вона добре росте i плодоносить на Подiллi, в Прикарпатп, Криму. Тепло- i свилолюбна, посyхостiйкa, зимостiйкa, невибаглива до родючосп Грунту. Розмножуеться нaсiнням, подiлом куща, ко-реневою поростю та живцями. Приурочена у листяних лiсaх до узлюь, галявин, зрyбiв. Доживае, як i калина звичайна, до 50 роюв.
В озелененнi населених мюць використовують низку форм калини гор-довини щлолисто1 (Viburnum lantana). В Укра1ш культивують форми 'Variegatum' (West.) Rehd. чи 'Aureo-variegatum Zab. чи 'Marmoratum' E. Wolf з плямис-то-жовтими поцяткованими листками та 'Aureum' E. Wolf, яка, особливо весною, характерна золотисто-жовтими листками. Також вiдомi 11 форми 'Minus' Dipp., у яко1 на низьких висотою до 0,5 м рослинах формуються велик листки i суцвптя, та 'Glabratum' Chabt. чи 'Viride' Kern., у яко1 листки мiж жилками знизу майже голi з початку свого формування. Окремо необхiдно вiдзнaчити 11 рiз-новид (varietas) з Далмацп та прилеглих рaйонiв Discolor Hut. з дрiбнiшими та бiло-повстистiшими листками, у якого видiляють форми 'Macrophyllum' Van Hutte з бшьшими листками й суцвтями та 'Aureo-marginatum' hort. з жовто-об-лямованими по краю листками.
Калину BÎ4H03eneHy культивують на пiвденному узбережжi Криму як де-коративний кущ, завдяки темно-зеленим i блискучим листкам, бшим або роже-во-бiлим сyцвiттям, чорним i сухуватим плодам. Серед перспективних для озе-ленення внyтрiшньовидових таксошв калини вiчнозеленоï чи к. лавролисгш (Viburnum tinus) необхiдно вщзначити такi рiзновиди: var. Strictum Lonet. з прямою шрамщальною кроною; var. Hirtum Ait. з бруньками та черешками, опушеними щетинистими волосками, та вшчастими знизу листками; var. Lucidum (Mill.) Ait. з довгими до 10 см листками та великими суцвптями; var. Virgatum Ait. з про-довгувато-ланцетними та опушеними листками по краю i знизу по жилках; var. Variegatum hort. з бшо-строкатими листками; var. Purpureum' hort. з ледь забар-вленими у темно-пурпуровий колiр листками; для юмнатного вирощування перспективний var. Froebelii Nichols. з свггао-зеленими листками та яскраво-бь лими квиками.
В озелененнi трапляеться форма калини гордовини канадсь^ (Viburnum lentago) 'Sphaerocarpus' (Gray) Rehd. з майже кулястими плодами. Цей вид культивують у багатьох боташчних садах Украши, насамперед Киева, Вшнищ, Пол-тави, Харкова, Чернiвцiв, Львова (боташчний сад НЛТУ Украïни) та дендроло-гiчних парках "Софiïвка", "Тростянець", "Олександрiя" та iн. [1]. Серед вiчнозе-лених видiв вiдома також калина зморщенолиста (V.. rhytidophyllum Hemsl.), яка досягае 3 м висоти i мае велик листки та ïï форма'Roseum' (Gard. Chron.) Rend. з рожевими в бутонах квиами. Ïï часто вирощують в багатьох боташчних садах та дендролопчних парках, зокрема Киева, Ужгорода, Ялти, Кам'янця-Подшьсь-кого, Львова (боташчний сад НЛТУ Украши). Кyщi калини цих форм ефектив-но виглядають як окремо, так i в групах, завдяки своïм вщмшним декоративним властивостям.
Калину досить часто пошкоджують шкiдливi комахи, що веде до втрати декоративних властивостей i зниження, а школи до цшковшга втрати врожаю плодiв - не розкриваються бутони квггок, всихають пагони. Найбiльшоï шкоди завдають шкодники, що пошкоджують листки. Власне через таю пошкодження в багатьох районах вщмовились вiд використання калини шд час озеленення ву-лиць, створення скверiв i парков. У бшьшосп випадюв до таких пошкоджень призводить калиновий листоïд. Майже на всьому ареалу пошкоджують листки, а школи i плоди, калини звичайноï гусениц бузкового бражника i барбарисовоï квiтковоï молi. 1нколи листки калини пошкоджують iншi шкiдливi комахи, нап-риклад галиця, яка формуе на обох сторонах листковоï пластинки галли у виглядi випуклих сочевичок, а також деяю види попелицi. Скручують листки у калини калинова листовертка i чорна калинова попелиця. На нижнш частинi скручених листков можна знайти калинову попелицю. Галли червоного кольору утворюе калиновий клщик. Пагони пошкоджують рiзнi види попелищ (бурякова, люцерно-ва), що збираються на молодих, ще нездерев'янiлих верхiвках кyщiв. Личинки пильщика прокладають ходи в серцевиш, спричиняючи всихання пагошв [9].
Захворювання грибковими, бактерiальними й iншими хворобами трапля-ються рщше i не викликають таких сильних негативних наслщюв, хоч i вони призводять до змши забарвлення листюв, всихання квiток i загнивання плодiв [9]. 1з захворювань калини найчаспше можна спостерiгати мучнисту росу, рiзнi
види плямистост листюв i 6aKTepianbHy плямистiсть. Трапляються також моза-ïKa, цитоспороз (всихання пагошв) та iншi грибковi i 6aKrepianbm хвороби.
Нaйвaжливiшими умовами, що забезпечують стiйкiсть рослин до рiзних захворювань i нападу шюдниюв, е: дотримання aгротехнiки вирощування са-дивного мaтерiaлy, технологiï сaдiння i вирощування рослин, своечасне внесен-ня добрив, боротьба з надлишковою кислотнiстю Грунту, догляд за рослинами i проведення профшактичних зaходiв. Особливу роль вщводять знищенню опаду листя, квiтiв i плодiв, пошкоджених шкiдникaми i хворобами, а також бур'яшв.
Боротьбу зi шкiдникaми i хворобами калини в люах, полезахисних смутах, а також зелених насадженнях вулиць, скверiв, парюв проводять одночасно для вшх деревних видiв, оскшьки бiльшiсть методiв i зaсобiв, що використову-ють за своïми дiями, yнiверсaльнi. 1з бaктеорологiчних препaрaтiв для боротьби з листогризучими комахами рaнiше використовували дендробацилш у кiлькостi 1-3 кг на 1 га i ентобактерш - 2-4 кг на 1 га. Для знищення комах, що пошко-джують листки i квiтки, досить часто використовували хлорофос. Мучнисту росу на листках калини знищували розчином колоïдноï ирки або молотою порош-ковою сiркою. З рiзними видами плямистостi листкiв боротьбу вели аналопч-ним способом. У знищенш шкiдникiв велика роль належить птахам.
Безперечно, ютотний внесок у розширення асортименту високодекора-тивних форм калини для озеленення населених мюць може зробити проведення селекцшних робiт. Досить широко виконано роботи з озеленення в США, де се-лекцюнери вивели сотш сортiв. Вихiдний мaтерiaл визначае нaявнiсть позитив-них ознак у форм i сорпв калини. Тому вiдбiр вихiдного мaтерiaлy вщ дикорос-лих видiв та збереження в колекщях селекцiйно цiнних форм кожного виду, i калини зокрема, запорука майбутнього ïх формового рiзномaнiття в озелененш населених мiсць.
Потенцшш можливостi калини часто залишаються не виявленими, на-вiть за основними ознаками. Починати селекцшш роботи з калиною необхвдно з пошуку та вщбору у дикiй природi форм з корисними ознаками та вивчення мшливосп цих ознак у пбридних популящях, отриманих вiд схрещування ви-хiдних кращих форм. Селекцiю необхщно спрямувати на створення нових вели-коплiдних, продуктивних сортiв з плодами високих смакових i десертних влас-тивостей з високим рiвнем адаптацп. Плоди у калини звичaйноï (Viburnum opu-lus L.) з прким присмаком, в aмерикaнськоï калини трьохлопaтевоï (Viburnum trilobum Marsh.) - дуже кислi. ïх недолiком е неприемний запах плодiв i желе тд час термiчного оброблення. У калини звичaйноï е слaбогiркi форми, а у калини трьохлопaтевоï - великоплщш форми з красиво забарвленими плодами, яю необхiдно ширше впроваджувати в селекцiю. Цi види використовують для гiбридизaцiï мiж собою. Габиус нових сортiв повинен бути пряморослим, ком-пактним i складатися з невеликоï кiлькостi сильно розвинених пагошв, для чого в пбридизащю необхщно включати екземпляри швидкорослого виду Viburnum orientale Pall. Плоди повинш бути красиво забарвлеш (як у калини трьохлопате-воï), без пркоти, з добрим смаком i без терпкосп [10,12].
У вихiдномy мaтерiaлi е великоплiднi форми, тому в нових сортах мож-на добитися доброго смаку i декоративносп плодiв з ïх великим розмiром. На-
веденi вище лiтератyрнi данi свiдчать про необхщнють ведення селекцiйного вiдборy, пошуку перспективних форм калини звичайноï.
Запаси сировини калини (кори, квиок, плодiв) в люах, на цей час, е ос-новним джерелом задоволення потреб, але попит на неï, особливо плоди, зрос-тае з кожним роком. Тому тд час заготiвлi сировини з дикорослих рослин калини постшно орiентyються на задоволення потреб населення. Це повинно спря-мовувати зусилля пращвниюв лiсовоï та сyмiжних галузей на вiдновлення i роз-ширення запасiв сировини калини.
Багато дослщниюв (Е.М. Петрова, 1957; В.А. Туркин, 1954; Н.Е. Смирнов, 1956; М.Д. Данилов, 1972 та im) [3] вказують у своïх роботах на юнування у калини звичайно^ а також тших видiв, зокрема, горобини звичайноï, бузини чорно^ глоду одно маточкового, форм, що вiдрiзняються за низкою ознак. Робота з лгтературними джерелами показала, що внутршньовидова систематика калини та шших рослин побудована на основi використання майже виключно морфолопчних ознак, якi, безперечно, мають велике значення тд час визначен-ня ступеня декоративностi рослин. Аналiз лггературних даних дае змогу охарак-теризувати види калини як цтт рослини, що мають широкий спектр корисних властивостей, що обумовлюють ïх використання в рiзних галузях господарства: в озеленент мiст, харчовiй i медичнш промисловостях.
Вiдбiр декоративних таксонiв роду Viburnum L. проводимо за вщповщ-ними показниками. Серед ознак, яю характеризують декоративтсть видiв, що вивчаемо, можна назвати форму крони; довжину черешка i листовоï пластинки; розмiр, колiр i форму плодiв; довжину i дiаметр насiнин; термiни настання i протяжнють фенологiчних фаз.
Для вивчення мшливосп форми крони вимiрюють висоту рослин, про-тяжнiсть i дiаметри крони в двох взаемно перпендикулярних напрямках. Листки вiдбирають зi середнього ярусу крони тiльки з вегетативних паготв. Плоди вщ-бирають зi середнього ярусу з перифершних частин крони в кiнцi серпня-верес-нi, коли плоди досягають споживчоï стиглостi. Висоту i дiаметр плодiв визнача-ють штангенциркулем. Вираховують коефщент форми плодiв, як вiдношення ïх висоти до дiаметра.
Б1ометричн1 показники листгав. Для характеристики листккiв визнача-ють такi показники: довжину черешка, довжину i ширину листовоï пластинки, вщдаль мiж першим зубцем i основою пластинки листка, вщношення довжини листка до вiддалi до 1-го зубця, кут основи, кут верхiвки, кут розгалуження пер-шоï пари жилок.
Бюметричш показники плод1в i iiaciiiiiii. Для характеристики плодiв i насiння визначають показники: висоту плоду, два взаемно перпендикулярт дь аметри, коефiцiент форми, тобто вiдношення висоти плоду до середнього дь аметра, масу в свiжозiбраномy i повиряно-сухому станi та абсолютну i вщносну вологiсть.
За масою одного плоду видшяють форми (на прикладi калини зви-чайноï): дрiбноплiднi (0,30-0,40 г); середньоплщт (0,41- 0,60 г); великоплщт (0,61-0,90 г); дуже великоплiднi (бшьше 0,91 г). За масою плоду в повпряно-су-хому станi вагсга градацiï такi: 0,059-0,065 г; 0,066-0,099 г; 0,100-0,150; бшьше
0,151 г. За забарвленням стиглих плодiв у калини звичaйноï видшяють форми: оранжевц яскраво-червонц червош; темно-червонi.
Форма плод1в. Пiд час встановлення форми плодiв використовують ко-ефiцiент ïх форми, який коливаеться в межах 0,96-1,15. За цим показником ви-дшено форми калини звичaйноï: кyлястi (коефщент форми 0,96-1,05); кyлястi з загостреною верхiвкою; елiпсоподiбнi (1,06-1,15); елiпсоподiбнi з загостреною верхiвкою.
Урожайн1сть. На пiдстaвi вивчення yрожaйностi вiдбирaють високовро-жайш форми калини. За yрожaйнiстю ^з розрахунку свiжозiбрaних плодiв 10 особин) форми калини звичайжо! подiляють на: низьковрожайш (50-100 кг); середньоврожaйнi (101-250 кг); високоврожайш (251-350 кг). За повггряно-су-хого стану плодiв вагсга грaдaцiï форм мають такий вигляд: 8,0-16,0 кг; 16,1-40,0 кг; 40,1-56,0 кг.
Фенолопчна м1нлив1сть. У рослин, що ростуть в рiзних умовах мюцез-ростання, режимах освiтлення, в мюьких посадках i лiсових масивах, юнують вiдмiнностi в нaстaннi певних фенолопчних фаз: кiнець цвiтiння, початок i ма-сове дозрiвaння плодiв, початок i заюнчення забарвлення листюв, масовий листопад i юнець листопаду, опадання вшх плодiв. Таю фенофази, як поява i роз-гортання бiльшоï частини листкiв та початок цвтння, починаються приблизно одночасно у вшх особин пiддослiдних кyщiв за видами.
Видiляють фенологiчнi форми калини звичaйноï за низкою ознак. Нап-риклад, для калини звичaйноï видiляють форми:
1) за термшами дозрiвaння плодiв: рaннi (дозрiвaння плодiв з 10 по 31 сер-пня); середнi (з 1 по 20 вересня); пiзнi (з 21 вересня по 10 жовтня).
2) за початком i заюнченням забарвлення листюв - ранш (в вересш) i пiзнi (у жовтнi) забарвлюються в осшнш колiр;
3) за термшами заюнчення листопаду - ранш (в жовтш) i пiзнi (в листопад^ зaкiнчyють вегетaцiю;
4) за термшами опадання плодiв - ранш (в грудт) i пiзнi (в лютому) опада-ють плоди.
Високою урожайнютю вiдрiзняються таксони, наприклад калини зви-чaйноï [3], що ростуть в умовах достатнього освилення (90 %), мають розвине-ну кулясту форму крони, довжину черешка в межах 2,456-2,673 см, довжину листовоï пластини 9,085-9,817 см, елшсождабну форму (коефiцiент форми плоду - 1,066-1,151), темно-червоне забарвлення, середш за термшами дозрiвaння плодiв.
Л1тература
1. Кохно М.А. Дендрофлора Укра1'ни. Дикоросл1 й культивоваш дерева i кущ1. Покритонас1нн1. Частина II. Довщник / М.А. Кохно, Н.М. Трохименко, Л.1. Пархоменко та ш. -К. : Вид-во "Фггосоцюцентр", 2005. - 716 с.
2. Деревья и кустарники СССР: Покрытосеменные. - М.-Л. : Изд-во АН СССР. - 1962. - Т. 6. - 379 с.
3. Заячук В.Я. Бюеколопчш особливосп зростання та плодоношення калини звичайно! в умовах Прикарпаття : автореф. дис. на здобуття наук. ступеняканд. с.-г. наук / В.Я. Заячук. -Льв1в, 1996. - 22 с.
4. Заячук В.Я. Дендролопя : шдручник / В.Я. Заячук. - Льв1в : Вид-во "Апрюр!", 2008. -
656 с.
5. Кашшченко О.А. Декоративна дендрологiя : навч. noci6H. / О.А. Калiнiченко. - К. : Вид-во "Вища шк.", 2003. - 199 с.
6. Кисилевский Р.И. О семенном размножении калины обыкновенной / Р.И. Кисилевский, П. А. Мороз, Д.К. Шапиро // Лесное хозяйство : журнал. - М., 1989. - № 3. - С. 52.
7. Лучник З.Н. Обрезка кустарников / З.Н. Лучник. - М. : Изд-во "Лесн. пром-сть", 1960. - 95 с.
8. Смирнов А.Г. Калина обыкновенная / А.Г. Смирнов // Плодоовощное хозяйство : сб. научн. тр. - М., 1896. - № 1. - С. 21-23.
9. Солодухин Е.Д. Калина / Е.Д. Солодухин. - М. : Изд-во "Лесн. пром-сть", 1985. - 77 с.
10. Рябчук В.П. Влияние морфометрических показателей ствола и кроны на урожайность дикорастущих плодовых растений Украины / В.П. Рябчук, В.Я. Заячук, Ю.А. Мельник // Лесной журнал : Известия ВУЗов России. - Архангельск, 1995. - № 6. - С. 16-22.
11. Хессайон Д.Г. Все о вечнозеленых растениях / Д.Г. Хессайон. - М. : Изд-во "Кладезь-Букс", 2001. - 128 с.
12. Шевелёва Г.А. Закономерности формирования и плодоношения зарослей калины обыкновенной и их таксация / Г.А. Шевелёва // Лесная таксация и лесоустройство. - Красноярск : Изд-во "Пристав", 1991. - 148 с.
Заячук В.Я., Цибуля В.С. Виды рода Калина (Viburnum L.) в озеленении населенных мест
Изучено значение видов рода Viburnum L. в озеленении населенных мест. Охарактеризованы вредители, болезни калины и меры борьбы с ними. Проведен отбор высокоурожайных таксонов видов рода Viburnum L. по ряду признаков, характеризующих декоративность и плодоношение видов - по биометрическим показателям листьев, семян, плодов, урожайности, фенологической изменчивостью.
Ключевые слова: виды рода Viburnum L., формовое разнообразие, озеленение, декоративность, биометрические показатели вегетативных и генеративных органов.
Zayachuk V. Ya., Cibulya V.S. Species of Viburnum L. in gardening cities
The value of species of Viburnum L. in gardening cities is directed. The wreckers, illness of Viburnum and measure of struggle with them are reduced. The selection high fruitage of plants - behind a number (line) of attributes is carried out (spent) which characterize fruitage of plants - biometric parameters of leafs, seeds, fruits, productivity, phenology variability.
Keywords: species of the genus Viburnum L., diversity, landscaping, decorative, bi-ometric indicators of vegetative and generative organs.
УДК 630*642:632.118.3 Зав. лаб. В.П. Ландт1, канд. с.-г. наук
ОСОБЛИВОСТ1 В1ДНОВЛЕННЯ Л1СОКОРИСТУВАННЯ В Л1САХ, ЗАБРУДНЕНИХ РАД1ОНУКЛ1ДАМИ
Дослщжено сучасний стан використання люогосподарськими пщприемствами зо-ни впливу аваршних викидiв Чорнобильсько! АЕС деревини та другорядних люових ре-сурав. Наведено даш щодо ступеня радюактивного забруднення деревини, дикорослих грибiв та ягщ у люах забруднено! зони. Вщзначено, що за 27 рогав у забруднених люах вщбулися ютотш змши радiацiйноl ситуаци. Сьогодш шляхом вщродження заготiвлi дикорослих грибiв, ягщ у люах можлива часткова компенсащя фшансових втрат тд-приемств, спричинених радюактивним забрудненням л^в. Заготсвлю дикорослих гри-бiв i ягщ необхщно проводити з обов'язковим радiацiйним контролем.
Ключовг слова: люогосподарсью шдприемства, зона впливу аваршних викидiв Чорнобильсько! АЕС; заготсвля деревини, дикорослих грибiв i ягщ; радiацiйний контроль.
1 Лаборатория радюекологи люових i природних екосистем - 1н-т агроекологи i природокористування НААН, м. Кт'в
