CC BY
23
СОСТОЯНИЕ ИССЛЕДОВАНИЯ СТРУКТУРНОЙ ОРГАНИЗАЦИИ, МАКРО- И МОРФОМЕТРИЧЕСКИХ ПАРАМЕТРОВ ТАЛАМУСА В ПРЕНАТАЛЬНОМ ПЕРИОДЕ ОНТОГЕНЕЗА ЧЕЛОВЕКА
Тихолаз В. А., Руцкая И. А., Школьников В. С.
Резюме. Изучение закономерностей развития строения и топографии плода имеет важное значение для понимания процессов органогенеза, механизмов нормального образования органов, возникновения анатомических вариантов и врожденных пороков. Анализ научной литературы указывает на то, что на данный момент исследованы эмбриогенез внутренних органов, закономерности развития сегментов спинного мозга, особенности развития ядер продолговатого мозга во внутриутробном периоде развития плода. В настоящее время изучаются структурная организация мозжечка, среднего мозга, фронтальной доли головного мозга плодов человека в разные сроки внутриутробного развития. В результате анализа источников литературы освещено состояние исследований, касающихся морфогенеза, гистогенеза и топографии структур промежуточного мозга, а именно таламуса, в пренатальном периоде онтогенеза человека, а также очерчены пути дальнейших исследований.
Ключевые слова: головной мозг, промежуточный мозг, таламус, ядра таламуса, пренатальный период.
THE STATE OF THE STUDY OF THE STRUCTURAL ORGANIZATION, THE MACRO- AND MORPHOMETRIC PARAMETERS OF THE THALAMUS IN THE PRENATAL PERIOD OF HUMAN ONTOGENESIS
Tykholaz V. O., Rutska I. А., Shkolnikov V. S.
Abstract. The study of the regularity of the fetus body development to its topography is very important for understanding the processes of organogenesis, mechanisms of normal organs' formation, occurrence of anatomic variations and inherent defects. The available for the survey scientific works for the last decade testify to the deep research (based on modern methods) into embryogenesis and inner organs development in prenatal period of human ontogenesis. With the help of a complex of anatomical, general histological, neurohistological and immunohistochemical methods of research the regularities of the development spinal cord segments, peculiarities of the development of nuclei of the medulla oblongata in perinatal period of human ontogenesis have been studied. The structural organization of the cerebellum, mesencephalon (midbrain), the frontal lobe of the brain of human fetus at different times of fetal development are studied. However, there is scarce information on embryogenesis, peculiarities of histo-architectonics and establishment of the structures of the intermediate brain structures in the embryonic and fetal period. The analysis of the research into morphogenesis, histogenesis and topography of the diencephalon structures and namely of the thalamus in the prenatal period of human ontogenesis enables to draw the following conclusions. Nowadays the chronology of changes in macrometric thalamus parameters and its collateral ventral nuclei morphometric parameters is not studied. There is no research into the periods of accelerated growth of these structures in human fetuses and embryos in prenatal ontogenesis. The age-related peculiarities of the structure of the ependymal cell layer of the third cerebral sinus are not defined and the morphometric research into this layer is not made. The morphology of the radial glia in thalamus as well as its age-related changes in human embryos and fetuses in the prenatal period of the ontogenesis are not well scrutinized. The peculiarities of the form and structure of neuroblasts of collateral ventral nuclei of thalamus require consideration as well as the regularity of their changes in fetuses of different gestation periods. Little is known about the regularity of expression of immunohistochemical vimentin markers, S-100, synaptophysin, Ki-67, Bcl-2 in the thalamus structures of human embryos and fetuses of various gestation periods.
Key words: brain, diencephalon, thalamus, nuclei of the thalamus, prenatal period.
Рецензент - проф. Блаш С. М.
Стаття надшшла 22.01.2018 року
DOI 10.29254/2077-4214-2018-1-1-142-62-67 УДК 116.33-006.6085.277.3
*Чорнобай А. В., **Чорнобай М. А., **Мясоедов С. Д., **Сорок'ш Б. В.
РАК ШЛУНКА. СУЧАСНИЙ СТАН ЗАХВОРЮВАНОСТ1,
Д1АГНОСТИКИ ТА Л1КУВАННЯ
*ВДНЗУ «Укра'Гнська медична стоматолопчна академ1я» (м. Полтава)
**Нацюнальна медична академ1я шслядипломноТосв1ти 1меш П. Л. Шупика (м. Кив)
Зв'язок публшацм з плановими науково-до-слщними роботами. Дана робота е фрагментом НДР «До^дження ролi полiморфiзму геыв Toll-подiбного рецептора 2(Arg753Gin) в прогнозуванн рецидивiв та метастазiв злоякюних новоутворень», № державно! реестраци 0114U004770.
За розрахунками, щорiчно на земнм кум за-хворюе раком шлунка бтыше 1 млн. чоловк. У пе-реважнм бтышост краш захворюванюты раком шлунка чоловшв в 2 рази вище, ыж у жшок. Рiвены захворюваност коливаетыся в доситы широких межах. Так, за даними останныого видання 1АЯО,
«Рак на 5 континентах» (т. 7) [1] максимальний pi-вень захворюваност раком шлунка вiдмiчений у чоловiкiв ЯпонiI (114,7 на 100 тис), а м^мальний -у бтих жiнок США (3,1). Абсолютно очевидно, що на величину показника захворюваност населення раком шлунка впливае характер i режим харчуван-ня. Наявнiсть в pацiонi харчування достатньо! юль-костi рослинно! ixi i фpуктiв, тваринних i рослинних бтюв iстотно знижуе ризик виникнення раку шлунка. Найбтьш наочний в цьому приклад США, де за останн 70 роюв пропаганди рацюнального харчування багаторазово знизилася захворюванють населення раком шлунка. Важливо вiдмiтити, що iстотне зниження ризику виникнення раку шлунка вiдмiчене i у емiгpантiв з Японii, що постмно про-живають в США, особливо в другому i третьому по-колiннях [21].
Величезна увага дослщниками при визначен-нi причини виникнення раку шлунка придтяеться pолi Helicobacter pylori (HP). Пiсля того, як в 1983 р. B.J. Marchall [12], до^джуючи бюптати слизово! оболонки шлунка хворих виразковою хворобою, виявив i описав мiкpооpганiзм, класифiкований як Helicobacter pylori, згодом визнаний ведучим в ет^ ологи хpонiчного неiмунного антрального гастриту. Дослщниюв зацiкавила його роль у виникненн раку шлунка. Пpоведенi в США i Англii дослiдження показали, що ризик виникнення раку шлунка у шф^ кованих хворих в 3,8 pазiв вище в поpiвняннi з не-iнфiкованими хворими. Проспективн дослiдження, пpоведенi з iнтеpвалом 15 роюв i бiльше, виявили шфкованють HP в 90%, а при виключенн раку каpдii цей вщсоток стае ще вище. Гiстологiчне до^джен-ня бiоптатiв, проведене японськими дослщниками на наявнють НР у 68 па^етчв з Ca in situ, показало, що НР виявлений у 86% хворих з карциномою in situ кишкового типу i менш ыж у половини обстежених з раным раком шлунка дифузного типу [12]. За кла-сифiкацiею ВООЗ HP вщноситься до групи I (явн канцерогени). У патогенетичному ланцюжку норма - поверхневий гастрит - атpофiчний гастрит - тон-кокишкова метаплазiя - товстокишкова метапла-зiя - дисплазiя - рак шлунка. Необхщно вiдмiтити, що найбiльш високий piвень захвоpюваностi раком шлунка характерний для чоловшв у вiцi 70 роюв i старше (307,2), що в 68,2 рази бтьше, ыж у 30 лгг-нiх. У жшок вiдмiчена та ж тенден^я, але на менших в 2 рази показниках. Згщно класифiкацii Японсько-го дослiдницького товариства пiд час враження раком шлунка орган роздтяеться на три частини: верхню, середню i нижню третину [21]. Детальне роздтення шлунка на вщдти, окpiм чiткого уявлен-ня про piвень ураження, дозволяе хipуpговi оцiнити топогpафоанатомiчнi взаемовiдносини i можливi ваpiанти пухлинно! iнвазii в навколишн структури, а також дооперацмно характеризувати основний напрям лiмфогенного метастазування, що е важ-ливим при плануванн як подальшого обстеження, так i подальшого хipуpгiчного лiкування. Локалiза-цiя пеpвинноi пухлини описуеться в залежност вiд розташування в piзних вiдцiлах (третинах) стiнки
шлунка - U (upper third) - проксимальна третина, M (middle third) - тто i L (lower third) - антральный вщдш, а також залежно вщ розташування по окружное^ стiнки - на переднм (ant) або заднiй (post) стшц^ малiй (less) або великiй (gre) кривизнi. При циркулярному ураженнi стЫки органу вказуеться iндекс Circ (circumferencial inviolvement). Глиби-на iнвазii стшки шлунка визначаеться iндексом Т. Проте у зв'язку зi значним зростанням частоти ви-явлення раннього раку шлунка i, отже, можливостей ендоскотчного лiкування, а також розширенням показань до виконання лапароскотчних втручань обов'язковим е доповнення шдексу Т даними про глибину проростання - в межах слизово! оболонки - m (mucosa) та в межах пщслизового шару - sm (submucosa) до м'язово! оболонки.
Ендоскопiчне дослiдження е одним з найбтьш шформативних методiв дiагностики раку шлунка. При ендоскотчному дослiдженнi визначаеться межа, характер i форма росту пухлини, поширення iнфiльтрацiI на стравохiд, наявнiсть ускладнень. В деяких випадках робиться хромоендоскотчне до-слiдження слизово! оболонки шлунка. Для цього виконуеться забарвлення слизово! оболонки 0,1% розчином шдигокармшу або метиленового синьо-го. Метод дозволяе детальнее визначати межi шфтьтраци, нав^ь при ендофiтному поширеннi по пщслизовому шару, наявнiсть синхронно! пухлини i iнтрамуральних пилоподiбних метастазiв в стшц шлунка на рiвнi пщслизового шару. Можли-во, найбiльш перспективним, в план комплексно! дiагностики штрамурально! i лiмфогенно! пошире-ностi пухлинного процесу являеться застосуван-ня ендоскотчного ультразвукового дослiдження (ЕУЗД). Цей метод акумулюе в собi можливостi ендоскотчного дослiдження у поеднаннi з локаль-ним ультразвуковим дослiдженням, що дозволяе з високою мiрою достовiрностi визначити штраму-ральну поширенiсть процесу, включаючи глибину пухлинно! швази в стшку шлунка, наявнiсть мета-статично змшених лiмфатичних вузлiв, причому не лише перигастральних, але i заочеревних i навiть парааортальних. Причому в залежност вiд датчика, що використовуеться, може бути виконане не лише ультразвукове дослщження (включаючи до-плерiвське), але i контрольоване отримання мате-рiалу пункцi! з перигастральних лiмфатичних вуз-лiв або асцитично! рщини з метою морфологiчно,|, верифiкацi!. Згщно даних Y Murata i ствавт. [24], при визначеннi глибини пухлинно! швази (символ сТ) достовiрнiсть складае 77% для Т1, 56% для Т2, 83% для Т3 i 57л% для Т4. Дещо краща чутливiсть i специфiчнiсть вiдмiченi при визначенн лiмфоген-них метастазiв: вщповщно до 78% i 85% при за-гальнiй достовiрностi методу 82%. На думку авторiв при загальнм високiй роздiльнiй здатностi методу в передоперацмному стадiюваннi раку шлунка вш е обов'язковим при проведеннi ендоскотчних ре-зекцiй слизово! оболонки при ранньому раку (при Т1 загальна достовiрнiсть методу найбiльша - 91%. Таким чином, на пiдставi рентгенолопчного i ен-
доскотчного методiв можливе отримання вичерп-но! iнформацiI про особливост пухлинного роста усерединi шлунка: визначити локалiзацiю пухлини, протяжнiсты ураження, анатомiчну форму зрос-тання з деталыним вивченням характеру виразки, поширення пухлинно! iнфiлытрацiI по окружностi шлунково! стшки, а також перехiд iнфiлытрацiI на стравохщ, наявнiсты iнтрамуралыних метастазiв.
Обов'язковим методом до^дження хворих раком шлунка е улытразвукове дослiдження орга-ыв черевно! порожнини, зачеревного простору. У жшок в стандартне до^дження необхщно включа-ти органи малого тазу. Метод не е швазивним, не мае побiчних ефектiв, характеризуетыся високою чутливютю (до 96%) i специфiчнiстю (до 87%). У стандартний об'ем необхщно включати до^джен-ня лiмфоколекторiв шийно-надключично! областi (на предмет наявност ураження вузлiв шийно-над-ключично! област - вiрховсыка залоза). Останнiм часом багато авторiв публiкуюты данi доситы висо-ко! ефективностi застосування екстракорпоралы-ного УЗД для оцiнки глибини швази стiнки шлунка i передоперацмного визначення символу сТ [26]. Так, згщно з даними У Ыеповопо i спiвавт. метод характеризуетыся доситы високою чутливютю (76,3%). Причому найбтыша достовiрнiсты цыого дослiдження вiдзначаетыся при пухлинах, обме-жених слизовою оболонкою - пщслизовим шаром (сТ1) - 87,1% також при проростанн серозно! обо-лонки, або залученнi навколишых структур (сТ3/ Т4) - 76,9% випадках, коли глибина швази обмеж-уетыся м'язовою оболонкою, особливо при про-ростаннi до рiвня субсерози, часто вщбуваетыся гiпердiагностика глибини швази, що вiдбиваетыся на достовiрностi методу - лише 51,4%. На думку бтышост авторiв [32], екстракорпоралыне УЗД повинно ширше використовуватися з метою доопе-рацiйного стадiювання штрамуралыно! поширенос-тi процесу.
Мiсце комп'ютерно! томографi! (КТ) в передо-перацмнм дiагностицi i стадiюваннi раку шлунка дос залишаетыся невизначеним. Проте останым часом, завдяки застосуванню сучасних стралы-них томографiв i методiв контрастування (прийом пероралыних контрастних розчинiв з одночасним виконанням контрастування судин черевно! групи), у поеднанн з можливютю побудови тривимiрно-го зображення, вiдмiчено полiпшення роздiлыно! здатностi методу [4]. Так, згщно з даними ^Б. ОИо [8], при проведеннi стралыно! КТ i виконаннi дво-фазного до^дження на тлi пероралыного i вну-трiшныовенного контрастування загалына достовiр-нiсты при визначеннi символу сТ склала 74%. При визначенн метастазiв в лiмфатичнi вузли (згiдно з автором критерiями ураження лiмфатичних вузлiв являютыся вузли з найменшим вимiрюваним дiа-метром бiлыше 8 мм, або конгломерати вузлiв до 8 мм в дiаметрi) чутливiсты, специфiчнiсты i загалына точнiсты склали вщповщно 84%, 41% та 67%. Ц данi дозволили зробити висновок про достатню пер-спективнiсты методу для передоперацмного стад^
ювання i широкого використання методу в кгмычнм практицi [1].
Окрiм езофагогастроскопiчного i рентгеноло-пчного дослiджены, з iнвазивних методик все бтыше ктычне застосування знаходиты лапароскопiя. Обгрунтуванням цыого методу як стандартного при проведены передоперацмного обстеження поши-реностi i стадiювання процесу слщ вважати висо-ку частоту штраперитонеалыно! дисемiнацi! раку шлунка, часто недiагностовану при неiнвазивних методах обстеження, а також пщозру на наявнюты субкапсулярних утворены в печiнцi, виявлених при УЗ_i КТ_дослiдженнях. Останнiм часом з метою пщвищення можливостей лапароскотчно! дiагнос-тики широке застосування знаходиты методика лапароскотчно! улытразвуково! комп'ютерно! дiа-гностики. Завдяки застосуванню улытразвукового до^дження значно пiдвищуетыся роздiлына здат-нюты методу (чутливiсты i специфiчнiсты), особливо при до^джены паренхiми печiнки i стану зачеревного простору [9]. На сыогодн лапароскопiчне до-^дження е обов'язковим методом в передопера-цiйному стадiюваннi раку шлунка i повинно рутинно виконуватися усiм патентам. Проте, незважаючи на значне пщвищення роздтыно! здатностi дiа-гностичних процедур, вщпрацювання i оптимiзацiю методик до^дження, остаточний висновок про ю-тинну поширенюты процесу з можливiстю виконан-ня радикалыно! операцi! часто вдаетыся отримати лише при iнтраоперацiйнiй ревiзi!.
Лiкування раку шлунка на сыогодн е начебто вирiшеним питанням, але до цыого часу йдуты дис-кусi! про можливiсты та послщовнюты використання комбiнованого та комплексного методiв при цiй патологi!. Мета передоперацмного опромiнення полягае в зниженн бiологiчного потенцiалу пухлин-них кттин i, тим самим, пiдвищеннi абластичност хiрургiчного втручання, а також впливом на субкт-нiчнi метастази. Незважаючи на бтыш нiж 50-лiтню юторт розвитку методу i отриманi рядом авторiв позитивнi резулытати до тепершныого часу багато питаны цiе! проблеми знаходятыся в станi дискусi!: параметри курсу, тривалюты, величина сумарно! осередково! дози i метод фракцiювання. Перевага комбшованого лiкування iз застосуванням проме-нево! терапi! перед хiрургiчним методом не е за-галыновизнаною [2]. Пюля всебiчного обстеження хворого на рак шлунка з урахуванням поширеност пухлинного процесу i функцiоналыно! переноси-мостi робитыся вiдбiр пацiентiв на радикалыне хи рургiчне втручання. Основним ^ як правило, единим радикалыним методом лiкування раку шлунка е хiрургiчний. Проте радикалынiсты бтышост опе-рацiй носиты умовний характер, що знаходиты свое вщображення в незадовтыних резулытатах лкуван-ня. Так, впродовж 5 роюв пiсля радикалыних опера-цiй 20-50% хворих iз локалiзованими (Т1-2Ы0) та 40-90% з мюцево поширеними пухлинами (Т3-4Ы1-2) помираюты вiд прогресу захворювання. Шляхи полтшення вiдцалених резулытатiв лiкування раку шлунка багато авторiв зв'язуюты з розробкою ком-
бшованих методiв лiкування [4,8,28]. Оператив-не втручання залишаеться «золотим стандартом» л^вання РШ. Вiдцаленi результати хiрургiчного лiкування мiсцевопоширеного РШ (МПРШ), пред-ставленi в лiтературi [2,4,8,19,21,22,28], цосить су-перечливi, що обумовлено як рiзним трактуванням термiну, так i вiцсутнiстю едино! хiрургiчноI тактики. Суперечливими залишаються не лише показання до комбшованих резекцiй, палiативних втручань, але i результати хiрургiчного лкування, що визна-чае актуальнiсть дослщження. Так, на думку одних авторiв [5,13,14], при розширеннi об'ему комбшованих операцм до мультиорганних резекцм вщ-значаеться iстотне збiльшення частоти пюля-опе-рацiйних ускладнень - до 59,4%. 1нши цослiцники [4,12] стверджують, що це збiльшення незначне i складае 20,7-21,5%. Крiм того, в лiтературi е цанi про те, що розширення об'ему втручання на частоту ускладнень не впливае, останн при цьому розвиваються не бiльше нiж 6% випадюв [9,24]. У минулому радикальнють лiкування визначалася су-купнiстю даних хiрургiчного втручання («вiзуально» повне видалення первинно! пухлини i зон репонар-ного лiмфогенного метастазування) у поеднанн з даними морфологiчного цослiцження препарату (вщсутнють клiтин по л^ях резекцiI). Проте в останньому виданы класифкаци характер викона-ного втручання визначаеться як самою первинною пухлиною, так i поширенiстю лiмфогенного метастазування [21,22,23]. Тому в класифкаци виро-блено роздтення характеру виконаного втручання на: - радикальн операци (Тип А) - вiцсутнiсть ре-зидуально! пухлини з високою вiрогiцнiстю повно-го лiкування; - умовно-радикальн операцiI (Тип В)
- вщсутнють резидуально! пухлини, але при вiро-гiцностi наявностi субклiнiчних пухлинних вогнищ;
- палiативнi операцiI (Тип С) - наявнють резидуально! пухлини [19]. Характеристики хiрургiчних втручань з урахуванням характеру первинно! пухлини, поширеност лiмфогенного метастазування у поед-наннi з об'емом лiмфоцисекцiI лiмфогенного метастазування дозволяе виконувати достовiрне стад-ювання поширеностi процесу на момент л^вання. Сукупнiсть цих взаемозв'язаних чинниюв дозволяе зрозумiти, що саме класифка^я е тим шструмен-том, який не лише механютично визначае стадю захворювання, але i дозволяе клiнiцистовi визнача-ти найбiльш обгрунтовану тактику лкування i про-гнозувати подальший перебiг захворювання [17].
Роль хiмiотерапiI. Бiльше 80% хворих з Т1-21Ч0М0 видужують пiсля радикальних операцiй. Показник 5-рiчноI виживаностi падае до 50% за на-явност Т3 i складае не бтьше 20% при наявностi метастазiв в репонары лiмфатичнi вузли. З цих по-зицiй не викликае сумнiвiв необхiцнiсть проведення ад'ювантно! системно! терапи у хворих операбель-ним раком шлунка [25]. Ще 20 роюв тому вважа-лось, що рак шлунка практично не чутливий до дм хiмiопрепаратiв. I тому л^вання хворих з мiсцево поширеним та метастатичним РШ хiмiопрепарата-ми було недоцтьним. В основi такого скептицизму
лежить нездатнють сучасноi хiмiотеpапii вилкову-вати хворих на рак шлунка. Однак pандомiзованi дослiдження, в яких поpiвнювалися результати х^ мiотеpапii (FAMTX, FEMTX, ELF) i симптоматичноi терапи, переконливо продемонстрували той факт, що медикаментозна тератя збтьшуе тpивалiсть життя у хворих з метастатичним процесом з 3-5 мю. до 10-12 мю. [5,14]. Уведення в практику нових цитостатичних засобiв: доцетаксела, ipинотекана, кселоди, оксалтлатша i створення нових схем х^ мiотеpапii дозволило збiльшити виживання хворих на метастатичний РШ в 1,7 рази [29]. Сьогодн все бтьше впроваджуеться в практику неоад'ювантна тератя у хворих мюцевопоширеним раком шлунка. Тому новi комбiнацii з включенням таксаыв, ipино-текана кселоди дасть змогу значно покращити результати загального лкування цiеi патологи.
1муно- i таргетна теpапiя РШ. Ц методи л^-вання виходять на сьогодышнм день на передо-вi позицii в лiкування злояюсних новоутворень. Зараз проводиться подальше вивчення експреси генiв та pецептоpiв РШ. Рак шлунка експресуе ген MAGE (кодуе антигени, розтзнаы цитотоксичними Т-кл™нами) В 38% випадюв. У докл^чних досл^ дженнях показано, яким чином Helicobacter pilori може iндукувати експреЫю МАGE-3 [6,7]. Кpiм того, пухлинн антигени, пов'язанi з HER2/neu, у 20% випадюв експресуються при раку шлунка, можуть в^ дiгpавати провщну роль в пpогpесii цiеi патологii. Не так давно в геномному атлас раку були проана-лiзованi молекуляpнi характеристики аденокарци-номи шлунка [6,7,10,15]. Були видтеы 4 пухлинних пщтипу: пухлини, позитивнi по вipусу Епштейна-Барр, мiкpосателiтноi нестабтьност пухлини, ге-номноi-стабiльнi пухлини i пухлини з хромосомно! нестабiльнiстю. У пщгруп з вipусом Епштейн-Барр, що становить 15% вщ всiх, виявлена пщвищена експpесiя РD-L1 [16,31]. Ц данi дають можливiсть застосовувати для лкування РШ моноклональних антитiл: герциптшу, тpемелiмумаба (повнiстю гу-манiзованого моноклонального антигену CTLA-4), нiволумабу - (антитто, яке блокуе взаемодiю мiж РD-1 i вiдповiдним лiгандом РD-L1), пембpолiзу-мабу - (моноклональне IgG4 антитто, яке блокуе взаемодт PD-1 c його лiгандами PD-L1 i PD-L2 [11,20,22,26,27]. Нещодавно було проведено дослщження з безпеки i активной пембpолiзумаба у хворих на рак шлунка. (40%) хворих були PD-L1 позитивними. У 41% хворих вщзначено зменшення пухлини. Загальна вщповщь в азiатськiй популяци хворих склала 32%, в неазiатського - 30%. Вико-ристання пембpолiзумаба призвело до загальноi вiдповiдi у 26% хворих i мало керований пpофiль токсичностi [13,20].
Таким чином подальша розробка цих видiв те-pапii дозволить значно покращити результати л^-вання мюцево поширеного та метастатичного РШ.
Л1тература
1. Bondar GV, Dumansky YuV, Popovich AYu. Stomach cancer: prevention, diagnosis and treatment at the present stage. Oncology. 2006;8(2):171-5.
2. Berekhov EI, Privezentsev SA, Kuleshov lYu. Surgical treatment of locally advanced gastric cancer with postoperative radiation therapy: Russian Cancer Journal. 2003;4:24-6.
3. Callahan M, Bendell J, Chan E. Phase l/ll, open-label study of nivolumab (anti-PD-1; BMS-936558, ONO-4538) as monotherapy or combined with ipilimumab advanced or metastatic solid tumor. J Clin Oncol. 2014;32:5.
4. Carboni F, Lepiane P, Santoro R. Extended multiorgan resection for T4 gastric carcinoma: 25-year experience. J. Surg. Oncol. 2005;90(2): 95-100.
5. Cocconi G, Carlini P, Gamboni A. PELF is more active than FAMTX in metastatic gastric carcinoma (MGC). Proc. ASCO. 2001;20:501.
6. Couzin-Frankel J. Breakthrough of the year 2013. Cancer immunotherapy: Science. 2013;342:1432-33.
7. Curran MA, Montalvo W, Yagita H. PD-1 and CTLA-4 combination blockade expands infiltrating T cells and reduces regulatory T and myeloid cells within B16 melanoma tumors. Prc Natl Acad Sci USA. 2010;107:4275-80.
8. Davydov Ml, Abdikhakimov AN, Polotsky B.E. On the role of surgery in the treatment of locally advanced with disseminated stomach cancer. Annals of surgery. 2002.2:33-41.
9. De Manzoni G, Verlato G, di Leo A. Perigastric lymph node metastasis in gastric cancer: comparison of different staging systems. Gastric Cancer. 1999;2:201-5.
10. Dunn GP, Bruce AT, lkeda H. Cancer immunoediting: from immuno-surveillance to tumor escape. Nat lmmunol. 2002;3:991-8.
11. Duraiswamy J, Kluger H, Callahan MK. Dual blockade of PD-1 and CTLA-4 combined with tumor vaccine effectively restores T-cell rejection function in tumors. Cancer Res. 2013;369:122-33.
12. Fukuyama T, Yamazaki T, Fujita T. Helicobacter pylori, a carcinogen, induces the expression of melanoma antigen-encoding gene (Mage)-A3, a cancer/testis antigen. Tumor Biol. 2012;33:1881-7.
13. Hamid O, Robert C, Daud A. Safety and tumor responses with lambrolizumab (anti-PD-1) in melanoma. N Engl J Med. 2013;369:134-44.
14. Jiang J, Xu N, Wu C. Treatment of advanced gastric cancer by chemotherapy combined with autologous cytokine-induced killer cells. Anticancer Res. 2006;26:2237-42.
15. Jiang JT, Shen YP, Wu CP. lncreasing the frequency of ClK cells adoptive immunotherapy may decrease risk of death in gastric cancer patients. World J Gastroenterol. 2010;16:6155-62.
16. Kono K, Takahashi A, lchihara F. Prognostic significance of adoptive immunotherapy with tumor-associated lymphocytes in patients with advanced gastric cancer: a randomized trial. Clin Cancer Res. 2002;8:1767-71.
17. Martin RC, Jaques DP, Brennan MF. Achieving R0 resection for locally advanced gastric cancer: is it worth the risk of multiorgan resection? J. Am. Coll. Surg. 2002;194(5):568-77.
18. Masuzawa T, Fujiwara Y, Okada K. Phase l/ll study of S-1 plus cisplatin combined with peptide vaccines for human vascular endothelial growth factor receptor 1 and 2 in patients with advanced gastric cancer. lnt J Oncol. 2012;41:1297-04.
19. Monig SP, Collet PH, Baldus SE. Splenectomy in proximal gastric cancer: frequency of lymph node metastasis to the splenic hilus. J. Surg. Oncol. 2001;76(2):89-92.
20. Muro K, Bang Y, Shankaran V. A phase 1b study of pembrolizumab in patients with advanced gastric cancer. Annals Onc. 2014;5:1-41.
21. Okajima K. Changes in surgical treatment for gastric cancer. Nippon Geka Gakkai Zasshi. 1998;99(6):396-8.
22. Otsuji E, Yamaguchi T, Sawai K. Total gastrectomy with simultaneous pancreaticosplenectomy or splenectomy in patients with advanced gastric carcinoma. B. J. Cancer. 1999;79(11-12):1789-93.
23. Piso P, Werner U, Lang H. Proximal versus distal gastric carcinoma what are the differences? Ann. Surg. Oncol. 2000;7(7):520-5.
24. Ryu SY, Joo JK, Park YK. Prognosis of gastric carcinoma invading the mesocolon. Asian J. Surg. 2008;31(4):179-84.
25. Ralph C, Elkord E, Burt DJ. Modulation of lymphocyte regulation for cancer therapy: a phase ll trial of tremelimumab in advanced gastric and esophageal adenocarcinoma. Clin Cancer Res. 2008;16:1662-72.
26. Robert C, Ribas A, Wolchok JD. Anti-programmed-death-receptor-1 treatment with pembrolizumab in ipilimumab-refractory advanced melanoma: a randomised dose-comparison cohort of a phase 1 trial. Lancet. 2014;384:1109.
27. Segal N. Preliminary data from a multi-arm expansion study of MEDl4736, an anti-PD-L1 antibody. J Clin Oncol. 2014;(suppl; abstr 3002).
28. Sheleshko PV. Possibilities for improvement of functional results of surgical treatment of precancer and stomach cancer with the help of new methods of antireflux anastomoses and ejinoplasty [dissertation]. Leningrad: 1991. 29 p.
29. Shibata Sl, Pezner R, Chu D. A study of radiotherapy modalities combined with continuous 5-FU infusion for locally advanced gastrointestinal malignancies: Eur. J. Surg. Oncol. 2004;30:650-7.
30. The Cancer Genome Atlas Research Network. Comprehensive molecular characterization of gastric adenocarcinoma. Nature. 2014;513: 202-9.
31. Varennikov Al. Multicomponent treatment of patients with advanced forms of stomach cancer [dissertation]. Ufa: 2003. 32 р.
32. Yang J, Li ZH, Zhou JJ. Preparation and antitumor effects of nanovaccines with MAGE-3 peptides in transplanted gastric cancer in mice. Chin J Cancer. 2010;29:359-64.
РАК ШЛУНКА. СУЧАСНИЙ СТАН ЗАХВОРЮВАНОСТ1, Д1АГНОСТИКИ ТА Л1КУВАННЯ Чорнобай А. В., Чорнобай М. А., Мясоедов С. Д., Сорокш Б. В.
Резюме. Згщно з розрахунками, щороку на Землi бтьше 1 мтьйона людей страждають на рак шлунка. У переважнм бтьшост краш захворюванють на рак шлунка у чоловЫв в 2 рази вище, ыж у жшок. Helicobacter pylori визнаний лщером в етюлогп раку шлунка. У пащен^в iз зараженням ця патолопя виникае в 3,8 рази частше. Ендоскотчне дослщження е одним з найбтьш шформативних методiв дiагностики раку шлунка. Загальна Ыформативнють стрально! КТ через впровадження двофазного доотдження на тл орального та внутршньовенного контрасту становить 74%. Протягом 5 роюв пюля радикальних операцм 20-50% хворих з локалiзованими (Т1-2Н0) i 40-90% локально поширеними пухлинами (Т3-4Н1-2) гинуть вщ прогресування захворювання. Хiмiотерапiя збтьшуе тривалють життя па^ен^в з метастатичним процесом вщ 3-5 мюя-щв до 10-12 мюя^в. Впровадження нових цитостатиюв: доцетакселу, iринотекану, кселоди, оксалтлатина
та створення нових режимiв хiмiотерапi! збiльшили показник виживання па^ен^в з метастатичним раком шлунка в 1,7 рази. 1мунна- та таргетна тератя раку шлунка е на сьогодн одним iз перспективних методiв лiкування що дозволяе у 40% па^етчв досягти позитивного ефекту.
Ключовi слова: рак шлунка, захворюванiсть, ендоскопiя, ультразвукове дослiдження, спiральна комп'ютерна томографiя, хiрургiчне лiкування, променева терапiя, хiмiотерапiя, таргетна терапiя.
РАК ЖЕЛУДКА. СОВРЕМЕННОЕ СОСТОЯНИЕ ЗАБОЛЕВАЕМОСТИ, ДИАГНОСТИКИ И ЛЕЧЕНИЯ
Чорнобай А. В., Чорнобай М. А., Мясоедов С. Д., Сорокин Б. В.
Резюме. Согласно расчетам, ежегодно на Земле более 1 миллиона человек страдают раком желудка. В подавляющем большинстве стран заболеваемость раком желудка у мужчин в 2 раза выше, чем у женщин. Helicobacter pylori признан лидером в этиологии рака желудка. У пациентов с заражением этой патологией рак возникает в 3,8 раза чаще. Эндоскопическое исследование является одним из наиболее информативных методов диагностики рака желудка. Общая информативность спиральной КТ через внедрение двухфазного исследования на фоне орального и внутривенного контраста составляет 74%. В течение 5 лет после радикальных операций 20-50% больных с локализованными (Т1-2Н0) и 40-90% локально распространенными опухолями (Т3-4Н1-2) погибают от прогрессирования заболевания. Химиотерапия увеличивает продолжительность жизни пациентов с метастатическим процессом от 3-5 месяцев до 10-12 месяцев. Внедрение новых цитостатиков: доцетаксела, иринотекана, кселоды, оксалиплатина и создание новых режимов химиотерапии увеличили показатель выживания пациентов с метастабильным раком желудка в 1,7 раза. Имунная- и таргетная терапия рака желудка является на сегодня одним из перспективных методов лечения, давая возможность у 40% пациентов достичь положительного эффекта.
Ключевые слова: рак желудка, заболеваемость, эндоскопия, УЗИ, спиральная компьютерная томография, хирургическое лечение, лучевая терапия, химиотерапия, таргетная терапия.
GASTRIC CANCER. CURRENT STATE OF MORBIDITY, DIAGNOSIS AND TREATMENT
Chornobai A., Chornobai M., My3soedov S., Sorokin B.
Abstract. According to calculations, every year on the globe with more than 1 million people with stomach cancer. In the vast majority of countries, the incidence of gastric cancer in men is 2 times higher than that of women. The level of disease varies widely enough, the maximum level of gastric cancer is noted in men in Japan (114,7 per 100 thousand), and the minimum - in white women in the United States (3,1). Helicobacter pylori is recognized as leading in the etiology of stomach cancer. In infected patients, this pathology arises 3.8 times more compared with uninfected patients. Endoscopic examination is one of the most informative methods for diagnosing gastric cancer. Endoscopic examination determines the boundary, the nature and form of tumor growth, the spread of infiltration to the esophagus, the presence of complications. The most promising, in terms of complex diagnosis of intramural and lymphogenic prevalence of the tumor process is the use of endoscopic ultrasound examination. The overall reliability of a spiral CT due to the implementation of a two-phase study on the background of oral and intravenous contrast 74%. In determining the metastases to the lymph nodes, the sensitivity, specificity and overall precision of SCT were 84%, 41% and 67% respectively. Today laparoscopic examination is a compulsory method in preoperative stomach cancer progression and should be performed routinely by all patients. The treatment of stomach cancer today includes the sequencing of the use of combined and complex methods for this pathology. The main single radical method of treating gastric cancer is surgical. However, the radicals of most operations are conditional, which is reflected in the poor results of treatment. Thus, within 5 years after radical operations, 20-50% of patients with localized (T1-2N0) and 40-90% of locally advanced tumors (T3-4N1-2) die from the progression of the disease. Randomized studies comparing the results of chemotherapy (FAMTX, FEMTX, ELF) and symptomatic therapy convincingly demonstrated that drug therapy increases the longevity of patients with a metastatic process from 3-5 months to 10-12 months. The introduction of new cytostatics: docetaxel, irinotecan, xeloda, oxaliplatin and the creation of new chemo-therapy regimens increased the survival rate of patients with metastable gastric Cancer by 1.7 times. Immune and target therapy gastric cancer as treatment methods are today on advanced positions in the treatment of malignant neoplasms. There is now a further study of the expression of genes and receptors in the gastric Cancer. These data make it possible to apply monoclonal antibodies to Rh monoclonal antibodies: hercyptin, tremelimumba (fully humanized CTLA-4 monoclonal antigen), nivolumab - (an antibody that blocks the interaction between Pd-1 and the corresponding Pd-L1 ligand), pemribrolimusab (monoclonal IgG4 antibody, which blocks the interaction of PD-1 with its PD-L1 and PD-L2 ligands. Recently, studies have been conducted on the safety and activity of pemribrolimusab in patients with gastric cancer. (40%) patients were PD-L1 positive. 41% of patients have a tumor reduction.
Key words: gastric cancer, morbidity, endoscopy, ultrasound examination, spiral computed tomography, surgical treatment, radiotherapy, chemotherapy, targeted therapy.
Рецензент - проф. Шелешко П. В.
Стаття надшшла 23.01.2018 року
