CC BY
16
iталiйська, лiтература, яка обмежуеться читанням на екзаменах вiршiв i прозових тирад з iноземних письменниюв, витончене рукодiлля, малювання буклетiв, танщ i спiв.
Таким чином, на думку педагога, змют жшочо! освпи в Нiмеччинi обмежуе розумовий розвиток дiвчат, незалежно вiд напрямку, акцентуе на релшйних i моральних чеснотах, господарських вмшнях. З цього приводу К. Д. Ушинський саркастично зауважуе: «Найцшшше висловлене бажання приготувати з жшки мислячий, господарський прес для вщжимання всього, що можна вщжати з усякого ганчiр'я, варених юсток, кофейно! гущi, гнило! картоплi, щоб нiчого в господарствi даремно не пропадало» [3, 189]. Видатний педагог, роблячи поправку на ширину слов'янсько! натури i висловлену ним критику шмецько! жшочо! освiти, сподiваеться на втшення в Роси бiльш гуманного християнського плану освпи жiнок. К. Д. Ушинський так формулюе мету чолов1чо! i жшочо! освiти: «...Якщо чоловiчi заклади повиннi мати рiзнi призначення, то жiночi можуть мати лише одне — готувати виховательок майбутнiх поколшь» [7, 124]. Загалом серед поглядiв педагога ми спостертаемо тi, котрi вiдображали пануючу точку зору, що головне призначення жшки — виконання нею бюлопчно! функци, народження i виховання дiтей.
Погляди К. Д. Ушинського на освпу i виховання дiтей р1зно! стаи певною мiрою випереджали iснуючу в той час теорда i практику европейських шкiл, привернули увагу громадськост до проблем жшочо! освiти, сприяли активiзацi! жiночого руху в Роси, стали пiдrрунтям для вдумливого розумiння ролi жiнки в с1м'! та сустльствь
Л1ТЕРАТУРА
1. Ушинський К. Д. Про амейне виховання. — К.: Рад. школа, 1974. — 150 с.
2. Ушинський К. Д. Про народшсть у громадському вихованш // Вибраш педагопчш твори: В 2-х т.
Пер. з рос. / Редкол.: В. М. Столетов та ш. — К.: Рад. школа, 1983. — Т. I. — С. 43-104.
3. Ушинський К. Д. Одна з темних сторш шмецького виховання // Вибраш педагопчш твори: В 2-х т.
Пер. з рос. / Редкол.: В. М. Столетов та ш. — К.: Рад. школа, 1983. — Т. I. — С. 182-192.
4. Ушинський К. Д. Про необхвдшсть зробити росшсьш школи росшськими // Вибраш педагопчш
твори: В 2-х т. Пер. з рос. / Редкол.: В. М. Столетов та ш. — К.: Рад. школа, 1983. — Т. II. — С.
179-185.
5. Ушинський К. Д. Праця в и псимчному 1 виховному значенш // Вибраш педагопчш твори: В 2-х т.
Пер. з рос. / Редкол.: В. М. Столетов та ш. — К.: Рад. школа, 1983. — Т. I. — С. 104-121.
6. Ушинський К. Д. Необхвдшсть ремюничих шкш у столищ // Вибраш педагопчш твори: В 2-х т.
Пер. з рос. / Редкол.: В. М.Столетов та ш. — К.: Рад. школа, 1983. — Т. II. — С. 185-191.
На^я ДУДНИК
ПРОВ1ДН1 НАПРЯМИ ПРОСВ1ТНИЦЬКО1 ДШЛЬНОСП А. ЛОТОЦЬКОГО
ЯК ПЕДАГОГА
У статтi розкрито значения просвiтнuцькоi дiяльност А.Лотоцього серед молодi краю у мiжвоeнний перюд. Вiдображено внесок педагога в культурно-просвтницьку дiяльнiсть, яка передбачала вiдстоювання права укратського народу на власну державу i здшснювалася через участь у роботi громадських, культурно-просвтницьких i педагогiчних товариств.
У сучасних наукових дослщженнях, довщковш лиератур!, у публшащях м!жвоенно! доби наголошуеться: Антш Лотоцький — украшський дитячий письменник, перекладач, педагог, публщист, мовознавець, драматург, громадський д1яч, во!н С1чових Стршьщв. Щ визначення вказують на причетшсть А. Лотоцького як одного з творщв украшсько! педагопчно! думки мiжвоенного перюду на Галичиш до р1зно61чно! творчо!, науково! та навчально-виховно! д1яльност1, в якш найважливiшими можна вважати такi напрями: педагогiчний, культурно-просв1тницький, журналютський, лiтературно-публiцистичний.
Метою статтi е вщображення внеску педагога в культурно-просв1тницьку д1яльнють, яка передбачала вiдстоювання права украшського народу на власну державу i здiйснювалася через участь у д1яльност1 громадських, культурно-просв1тницьких i педагогiчних товариств. Серед численних товариств Галичини, у робой яких брав участь А. Лотоцький, важливе мiсце посiдае «Просвпа». Д1яльн1сть И була зорiентована на тднесення р1вня освiченостi народу, авторитету
укра!нсько! мови, формування нацюнально! свiдомостi. Педагог враховував вагомiсть впливу на виховання дiтей народно! педагопки, звича!в, обрядiв, i про це писав у сво!х працях.
У повоенний час, нелегкий для укра!нсько! освiти перiод, коли польська влада завзято нищила все укра!нське, А. Лотоцький повертаеться до працi в Рогатинську пмназда. Разом зi сво!м товаришем М. Угрином-Безгрiшним, який очолив рогатинське товариство «Просвгга», вiдновлюе будинок фши, збирае книги для читальш, пожертвування для пов^ово! бiблiотеки. А. Лотоцький був стурбований дiяльнiстю «Просв^и» у багатьох селах повiту, де активну роботу проводило москвофшьське товариство — «Общество им. Качковского», про що вiн пише у рукописному часопис «Будуччина».
Загальновiдомо, що початок 30-х роюв у Галичинi був ознаменований нищенням (з боку влади) читалень, бiблiотек, закриттям шкiл з укра!нською мовою викладання. Найбiльше постраждали фши «Просвiти» й укра!нська гiмназiя в Рогатинi. Проте А. Лотоцький разом з шшими представниками Рогатинсько! штел^енци написав листа до Л^и Нацiй, в якому висловлена ощнка цих подiй. Згодом до Рогатина прибули представники мiжнародно! комюи, яю змусили польський сейм прийняти закон про скасування самоуправи громадських урядiв i створення волосних громад. Це стало основою для вщновлення i налагодження громадсько-полiтичного життя пов^у. На нашу думку, це був ще один громадянський вчинок А.Лотоцького у боротьбi за укра!нську культуру й осв^у.
Виявом активно! громадянсько! позицi! А.Лотоцького стали його зусилля, спрямоваш на заснування товариства «Молода Оч». Усвiдомлюючи необхiднiсть нацiонально спрямовано! виховно! роботи, маючи органiзаторськi здiбностi, вiдчуваючи духовне пiднесення серед молод^ педагоги (А. Лотоцький i М. Угрин-Безгршний) у 1912/13 н.р. на базi другого класу Рогатинсько! пмназп створили «Молоду Сiч» на зразок спортивних «Сiчей», що !х шщював на Снятинщинi К.Трильовський.
А. Лотоцький був оргашзатором учнiвського самоврядування. Старшину обирали кожних два мiсяцi самi учнi-козаки за запорiзьким звичаем. А щоб краще пам'ятати укра!нських гетьмашв, кожен новообраний лiдер одержував юторичне iм'я. Вся «Сiч» була подшена на два куренi, якими керували курiннi отамани.
У «Звiдомленнi дирекци за 1912/13 н.р.» вмiщено вщозву до укра!нського народу, складену шчовиками. «Цiла Укра!на — це одна велика потреба! Лиш бiльше знання i науки, бiльше любови, вiри i надп, бiльше працi й завзяття — а впережешся Бескидом! а труснеш Кавказом! а покотиш гомiн волi Чорним морем! а станеш хазя!ном домовитим! i засяеш у народiв вольних колi!» — на такш заключнiй оптимiстичнiй Франковш фразi закiнчуеться вiдозва. Завдяки старанням А.Лотоцького i М. Угрина-Безгiршного значно розширила свою дiяльнiсть «Молода Оч». Сво!х наставникiв (А. Лотоцького i М. Венгжина ) учнi обрали провiдниками кошiв.
Членами товариства могли бути, вщповщно до 2-го параграфа статуту, учш й ученицi даного класу, що добровшьно зголосилися, i сiчова старшина прийняла !х. Кожен повинен дбати, щоб якнайшвидше стати козаком. Для цього потрiбно було скласти юпит, який засвiдчував би якюш знання з iсторi! та географи Укра!ни, iсторi! укра!нського письменства, статуту «Молодо! ^чЬ>, сiчового порядку, i вмiти виконувати певнi фiзичнi вправи. Хто успiшно склав юпит, пдно поводився, склав присягу козака, вписувався в реестр козаюв свого коша. Невщповщна поведiнка або неустшне навчання були причиною втрати права називатися козаком.
Головш правила козацько! поведшки такi: «а) козак е словний, раз даного слова додержуе проти найважчих перепон; б) совiсний, кожне дшо, що до його добровшьно зобов'язався, сповнюе по сво!х силах якнайкраще; в) точний — визначеного реченця до початку, або покшчення роботи додержуе якнайточшше; г) безоглядно справедливий — признае й вщдае кожному все, що йому належиться; д) чемний супроти вшх, одначе чемшсть не смiе переходити в понижування; е) вважаеться братом ушх козаюв та приятелем людей, звiрят i рослин; ж) дбае про красу всього свого окруження; з) е завжди добро! думки й завжди веселий, навт у найважчих хвилинах» [4, 1]. Як бачимо, правила виписаш самими гiмназистами, i вiдтак вимогливiсть до кожного е усвщомленою, що сприяло самодисциплiнованостi.
Мета дiяльностi товариства окреслена у 3-му параграфi статуту: а) виховання молодi в народному, тобто нацюнальному, козацькому дусi для формування фiзично, морально й духовно здорових громадян Укра!ни; б) плекання витримки та наполегливосп в народнiй боротьбi та життi; в) виховання загальнолюдських цiнностей, нацiонально! свiдомостi, жаги до знань; г) взаемодопомога шд девiзом: «Усi за одного, один за вшх». Цей клич пiзнiше став основою стршецько! лицарсько! органiзацi! «Залiзна Острога» [4].
Про виховну дiяльнiсть товариства «Молода Сiч» свiдчить i те, що пмназисти-старшокласники, коли розпочалася Перша св^ова вiйна, зголосилися записатися в загони Укра!нських ^чових Стрiльцiв. Одним з перших, хто ввшшов до загону, був А.Лотоцький. Очолив загш гiмназистiв i вчителiв директор гiмназi! М.Галущинський як перший командир легюну УСС. Вiн доклав чимало зусиль при шаленому спротивi польських шовiнiстичних кiл i реалiзував стрiлецьку iдею: «До боротьби за нашi найвищi iдеали, що !х нам так сонячно накреслив генш Тарас Шевченко. Мусимо непохитно вiрити в те, що Укра!нi смерть вже не грозить! Знову оживуть полки до кшцево! боротьби — наслщники полюв славних гетьманiв. Недовго доведеться ждати нашому народовi на ди укра!нського Вашiнгтона!..» [3, 121]. Звитяжнiсть боротьби гiмназистiв та викладачiв звеличуе i пiдносить на високий рiвень нацiонально-патрiотичну роботу Рогатинсько! приватно! укра!нсько! гiмназi!.
Окремою сторiнкою рщно! iсторi! стали колишнi органiзатори i члени «Молодо! Сiчi», смiливi борщ за самостшшсть Укра!ни — вояки УСС, яю були першою в нов^нш iсторi! Укра!ни «дужою зоргашзованою силою, яка направду, i з сентименту i глибини свiдомостi, була поборницькою. Сiчовi стрiльцi були тими вчителями, яю навчали всiх сво!х землякiв, що не мае значення, де хто з украшщв народився, де е i що дiе: мае значення, ким i чим вш себе почувае» [6, 11].
Треба зазначити, що значним був внесок А.Лотоцького у популяризащю укра!нсько! ще!, пiднесення духу укра!нського народу, нади на побудову незалежно! держави. Вш разом зi сво!м бойовим товаришем М. Угрином-Безгршним органiзував восени 1914 р. шд час перебування частин УСС на Закарпатп щеолопчний та культурно-просвiтницький центр «Пресова Кватира». Разом стають старшинами усусусiв шд командуванням директора гiмназi! М.Галущинського, професора Укра!нського Таемного унiверситету у Львов^ визначного полiтичного дiяча 20-30-х роюв. До працi в «Пресовiй КватирЬ» залучалися кращi творчi сили стршецького братства, бiльшiсть з яких згодом стала вщомими дiячами укра!нсько! культури: художники Ю. Буцманюк, О. Куриляс, Ю. Назарук, Л. Гец, молодi письменники i публiцисти О.Назарук, Р.Купчинський, Л.Лепкий, В.Кучабський, Ю. Шкрумеляк, В. Бобинський, А. Баб'юк (Мирослав 1рчан), М.Голубець та iн. Гiдне мюце серед дiячiв «Пресово! Кватири» посщали пiдхорунжий М.Угрин-Безгрiшний та стрiлець А. Лотоцький, який виступав тд рiзними псевдонiмами в творах, редагував стршецью часописи «Вiсник Пресово! Кватири», «Самопал», «Червона Калина», «Самохотник», «Бомба», «Будуччина», був активним дописувачем мiсячника «Шляхи», який видавався у Львовi.
У фондах Львiвсько! науково! бiблiотеки iменi В. Стефаника НАН Укра!ни збертаються примiрники стрiлецьких часописiв, якi написаш й художньо оформленi вручну, рiзними почерками. Тематика публiкацiй — укра!нознавчого характеру: вiстi з фронту, осв^ш новини, вiршi, лiтературнi твори, гумористичш шаржi. Серед статей А.Лотоцького е цикл укра!нознавчих публiкацiй з мовознавства «Дещо про лiтературню укра!нську мову» [1]. У перiод мiж боями вш працював над стрiлецькою просвггою, даючи можливiсть, поряд з роздумами про бойовi поди, гумористичними шаржами, вдосконалюватися, дбати про одне з найбшьших нацюнальних багатств — рщну мову, «неоцiненний скарб народу». Статп вивiренi, логiчнi, аргументованi: про необхщшсть уживання лiтературно! мови, про слова шшомовного походження, про жаргонiзми, про застарш слова, про неологiзми.
Проза А. Лотоцького военного перюду — це хрошка стрiлецьких буднiв. Вш описував поди, якi добре знав, як пережив особисто. Використовуючи свш письменницький хист, як учасник бойових дш вiн вiдтворюе атмосферу стршецького життя. Отже, його проза щкава сьогоднi з пiзнавального боку. Звичайно, з юторично! перспективи тогочаснi поди ми розумiемо i оцiнюемо по-шшому, але минувшина повинна приходити до нас не у вибiркових
фактах та под1ях, вона правдивша, а значить, — i доцiльнiша, коли подаеться самими очевидцчми подш.
А. Лотоцький брав участь у знаменитому рейдi усусусДв по Наддншрянськш Укра!ш в1д лютого до жовтня 1918 року. Про перебування свого загону на Великш Укра!ш автор залишив спогади-мемуари. З недовДрою i вiдчуженням зустрiчали селяни австршщв, але побачивши завзяту д1яльн1сть аматорського сДчового драматичного гуртка, роботу читалень стршьщв-учителiв, як1 розповiдали про юторДю Укра!ни, вчили дiтей письму, знайомили з творами укра!нських письменниюв, зустр1вши серед 61йц1в освiчених, нацюнально св1домих сп1вв1тчизник1в, — зр1днилися i щиро полюбили галицьких усусусДв. А. Лотоцький стверджуе, що селяни тзнали щиру, безкорисливу працю стр1льц1в, як1 влаштовували концерти на честь Шевченка, Франка й 1нших, органiзовували театр, в якому грали i фаховi актори-стрiльцi (м1ж ними I. Рубчак), й аматори. Стршьщ-вчителД взялися вщразу вчити мiсцевих дiтей. Селяни спершу неохоче вщдавали дiтей в укра!нську школу, але п1сля к1лькох лекцш ситуацiя змiнилася на краще. Кр1м того, УСС виголошували в1дчити для селян — реферати про Украшу, И минуле та про р1зш украшсью справи. Зворушливим було прощання селян-наддшпрянщв з усусусами, вони з1 сльозами на очах просили: «Лиш1ться в нас, у нас вам добре буде»! Та просили т1 самi селяни, що спершу не дуже привДтно приймали стр1льц1в та вважали !х за «австрiйцiв» [5, 18] .
Яскравим е такий спогад А. Лотоцького: «Тут пригадуеться меш один момент. Сиджу я з товаришем на квартира Вш грае на цитр1 козацькi шсш та спiвае. Нараз тихо вДдчиняються дверi i на пороз1 стае наш старий господар... I оч1 старого станули в сльозах. Галицький усусус прин1с на степи старому нащадковi запорожцiв назад те «Свшан-зшля», що його тамошня молодь, задурманена московською школою, вже забула, волша спiвати московських простацьких пiсень» [5, 17]. Згадаш мемуари е важливою в1хою у вiдтвореннi рол1 сДчового стрiлецтва в розвитку укра1нсько1 ютори.
Про яскравий сл1д сДчово! слави свщчить i пам'ять наших сучасниюв. Iсторiю мужньо! укра1нсько1 арми 1з захопленням вивчають нашi учн1, багато тсень про с1човик1в залюбки ствають д1ти по вс1й Укра!ш i в емДграци. Во!ном ще! смшиво!, iдейно спрямовано! арми Укра!нських С1чових Стр1льц1в, активним громадсько-просвiтницьким дiячем був й А.Лотоцький. Вш, як 1 М. Угрин-Безгрiшний, були дуже шанованими в повт людьми, а молодь гордилася сво!ми вчителями, вважали !х героями нацюнально-визвольно! вшни [4].
Стршецька творчють, оргашзатором 1 творцем яко! був й А.Лотоцький, — великий здобуток нашо! культури. Патрютизм галицько! молодД 20-30-х рок1в виховувався значною м1рою завдяки стршецькш творчосп, живому спшкування з учасниками визвольних змагань, на ще! продовжити 1 завершити розпочату ними справу, справу державотворення.
Л1ТЕРАТУРА
1. АЛ — МУБ. Дещо про украшську лггературну мову // Червона Калина. — 1917. — Май. — С. 4-8, 13-15.
2. Гей, там на гор1 «С1ч Дде!»: Пропам'ятна книга «С1чей» / Упоряд. К. Трильовський. — Едмонтон,
1965. — 436 с.
3. Звгг дирекци приватно! Гшнази з укр. мовою викладання за р1к шкДльний 1912/13. — Льв1в: Накл.
Пмназ. Комггету, 1912. — 94с.
4. Коритко Р. Рогатинськ1 побратими // Лпопис Червоно! Калини. — Льв1в, 1997. — С. 31-36.
5. Лотоцький А. З культурно! пращ усусуав // Календар Просвгш на 1936. — Льв1в: Просвиа, 1936.
— С. 14-19.
6. Салига Т. Ю. Продовження. — Льв1в: Каменяр, 1991. — 253 с.
Нша СЛЮСАРЕНКО
I. Г. ТКАЧЕНКО ПРО ТРУДОВУ ПОДГОТОВКУ П1ДРОСТАЮЧОГО ПОКОЛ1ННЯ
У статтi проаналiзовано спадщину видатного укра'1'нського педагога I. Ткаченка та представлено його погляди на орган1зацт трудово'1' тдготовки тдростаючого поколтня в умовах загальноосвтнього навчального закладу.
