CC BY
32
4. Животко А.Рукописнi часописи украшсько! молодi // Шлях виховання i навчання. — Львiв. —
1938. — Кн. 1. — С. 74-92.
5. Молоде життя. — Л^в, 1923. — № 1-3. — С. 9.
6. Огляд педагопчного, виховного й освггаього руху // Шлях виховання i навчання. — Львiв. —
1936. — Ч. 4. — С. 215-218.
7. Шдручна книжечка пластуна i пластунки. — Нью-Йорк: Вид. Гол. Пласт. Булави, 1990. — 126 с.
8. Старосольський Ю. Велика гра. — Детройт, 1975. — 79 с.
9. Старосольський Ю. Пласт // Енциклопедiя украшознавства: Словникова частина / За ред.
В.Кубшовича: В 10-ти т. — Львiв, 1994. — Т. 6. — С. 2101-2107.
10. Тисовський О. Другий пластовий з'!зд у Львовi // Наша школа. Львш. — 1914. — Кн. 1. — С. 46-49.
11. Тисовський О. Пласт. — Львiв: Б.в., 1913. — 45 с.
Св^лана ВИХОР
Гендерний аспект у працях к. д. ушинського
У статтi розглянутi погляди К. Д. Ушинського на проблему рiвностi статей, особливостей чоловiчоi i жточо'1 освiти в ргзних европейських крашах у Х1Х ст., ставлення до виховання хлопчиюв i дiвчат. Звернення до спадщини педагога зумовлено проблемами сучасно'1' освiти, необхiднiстю враховувати гендерну складову у нацiональному контекстi.
Людиноцентризм, як парадигма сучасно! осв1ти, е невщ'емною складовою спадщини К. Д. Ушинського (1824-1870), засновника педагопчно! антропологи. На його думку, в центр! наук про людину повинна бути сама людина 1 цшсне знання про не!. 1де! педагога е теоретичним { свпоглядним тдгрунтям змюту, цшей { завдань освгти. 1х анал1з дос залишаеться недостатньо дослщженим, зокрема гендерний аспект. Сучасна освгта переживае певну кризову ситуащю. 1снуе р1зноголосся погляд1в на спшьне 1 роздшьне навчання хлопчиюв 1 д!вчаток, у навчально-виховному процес разом ¿з полпикою р1вних прав { можливостей для кожно! стат юнують елементи сексизму.
Вщповщ на окрем! питання, поставлен! сьогоденням, деяю шляхи виршення означених вище проблем ми знайшли у теоретичнш спадщиш К. Д. Ушинського. Приваблюе те, що видатний педагог не лише висловлювався про проблеми виховання хлопчиюв { д1вчаток кр1зь призму народности а й глибоко вивчав !х, використовуючи широкий арсенал науково-педагопчних метод1в дослщження: спостереження, штерв'ю, пор1вняльний анал1з. На початку 1859 р. К. Д. Ушинський був призначений шспектором клашв Виховного товариства благородних д1виць { Смольного шституту. Ця обставина актуал1зувала його штерес до проблем жшочо! освгти. Перебуваючи на цш посад! до березня 1862 р., вш був вщряджений за кордон (з липня 1862 по травень 1867 рр. перебував у Австри, Бельги, Швейцари, Франци, Кмеччиш) для «огляду закордонних жшочих навчальних заклад!в».
Стаття ставить за мету проанал1зувати погляди К. Д. Ушинського на проблему р!вност статей, його спроба виявити особливост чолов1чо! 1 жшочо! осв1ти в р1зних европейських кра'нах, ставлення до виховання д1вчаток { хлопчиюв.
Погляди педагога на жшочу осв1ту перегукувалися з щеями його попередниюв насамперед французьких просвпниюв. Так, XVIII ст. Д. Дщро припускав, що принижене юнування жшки е наслщком певних громадських закошв { звича'в, а К. Д. Ушинський бачить в жшщ «единого провщника усшх!в науки та цившзацп у звича! та життя суспшьства» [3, 190]. Якщо Ж. Ламетр1, К. Гельвецш доводили, що неосв!чешсть жшки викликана передуем недолшами !! виховання, то К. Д. Ушинський знаходив причини { вказував альтернативш шляхи !х усунення. Зайвим буде наголошувати на тому, наскшьки прогресивними в той час були щ ще!, коли суспшьна роль жшок обмежувалася виконанням репродуктивно! функци, а р1вень освгти був примпивним.
Гумашстичш настанови педагога, побудова педагопчного процесу на засадах р!вносп, подолання стереотитв щодо д!яльносп та поведшки статей е актуальними у формуванш гендерно! культури сучасно! молодь «Поняття виховано! людини — дуже широке поняття. 1нод1 добре вихованою людиною звуть того, хто вм1е гарно зав'язати галстук, поводиться по мод!, вм1е балакати шоземними мовами, тдтримувати розмову у впальш, подобатися дамам та
iн., iнодi того, хто вмie вклонитися, де слiд, задерти носа, де можна, задати тону, не пропускати того, що пливе до рук i т. ш. Щодо виховання жiнок, поняття бувають ще бiльш дивнi: вихована дiвчина повинна вмiти замилити очi, проствати сяк-так трудну арiю, поеднувати на!вшсть з холодним розмiрковуванням, пiд лапдною усмiшкою приховувати найнелагiднiшi порухи душ^ i головна мета И виховання — спшмати вигiдного жениха. Таких, що так виховують не можна назвати вихователями», — зазаначав К. Д. Ушинський [1, 46].
Не менш цiкавими е погляди К. Д. Ушинського на змiст освгги. Аналiзуючи освiтнi системи багатьох кра!н, рiзнi типи шкiл, вiн приходить до висновку, що росшсью школярi знають латинську, вмiють вiдмiнювати французькою, але не знають елементарно! ютори власно! кра!ни, И географп, бюграфш виданих людей, народного епосу. Тому вчений виокремлюе серед прiоритетних знань три групи: необхщш, кориснi та приемш. «...Необхщш повиннi закладатися в душу дитини насамперед i в основу всьому, i набуття !х мае бути поставлене в незалежшсть вiд набуття iнших, корисних та приемних. Такими необхвдними знаннями для кожно! людини визнаються: умiння читати, писати й лiчити, знання основ свое! релш!, знання свое! вггчизни.... Без цього не можна зробити жодного серйозного кроку вперед» [4, 184]. Думка, висловлена педагогом, е особливо актуальною зараз, в перюд реформування в Украш нацюнально! школи. Крiм того, вона е квтесенщею 1де! народностi, яка лежить в основi педагопчно! системи К. Д. Ушинського.
Педагог виявляе особливостi оргашзаци навчальних закладiв, дидактичних прийомiв i законiв шкшьно! дисциплiни у рiзних европейських народiв. Англiйська школа домшантним визначала класичне чоловiче виховання. З чашв Д. Ж. Локка воно грунтувалося на вихованнi характеру i звички володiти собою: «Чим рашше почнете ви поводитися з хлопчиком, як з дорослою людиною, тим швидше вiн стане людиною» [2, 54].
Французький народ, на думку К. Д. Ушинського, недостатньо цшував користь виховання. Центратзащя освiти i вiдсутнiсть в навчальних закладах елеменлв сiмейного виховання призвели до «того легкого его!зму, яким вiдзначаеться француз, що рщко бувае добрим шм'янином» [2, 60]. Оскiльки головною метою французького виховання була передача техшчних знань, то мова йшла про навчання хлопчиюв. Школи були мюцем iзоляцil дiтей вiд батькiв, оскшьки «француз вступае в громадський заклад насамперед тому, що його перебування в им'1 заважае батькам, яю самi ще хочуть пожити собi на втiху» [2, 61]. Тому, на думку педагога, французька система осв^и з нерозвиненою моральнютю та орiентацiею на точнi науки була найслабшою ланкою серед европейських народiв.
Аналiзуючи особливостi освiти в Ившчнш Америцi порiвняно з Свропою, К. Д. Ушинський серед переваг зазначае збшьшення кшькосп громадських закладiв, вщкритих для дiтей обох статей. У вищих школах, а початкових i середнiх тим бiльше, здiйснюеться спшьне навчання, дiвчата i хлопцi сидять разом, вивчають однаковi предмети. Педагог акцентуе увагу на андрогшному спрямуванш жiночого виховання, коли «жiнки рано починають користуватися пею свободою, яка с^зь була б визнана небезпечною для !х моральностi, але в Америщ дала тiльки добрi наслщки» [2, 70].
Особливiстю пiвнiчно-американського виховання е те, що дiвчина рано звшьняеться вiд материнсько! опiки, самостшно дiе, мислить, розмовляе; батьки привчають И дивитися на свiт твердим i спокiйним поглядом, вона вiрить i власнi сили i цю вiру подiляють И батьки. «Американщ не хочуть готувати з сво!х дочок iстот чарiвних для ловшня чоловiкiв i для успiхiв у свт, що купуються часто цшою моральностi. Вони нiтрохи не дбають про ту на!вшсть, яка тшить грубий его!зм чоловiка., але хочуть щоб виховання жiнки робило И ютотою самостiйною i давало !й можливiсть з власного переконання ^и прямим шляхом до життя» [2, 70]. На нашу думку, такий тдхщ до виховання жшок у середиш Х1Х ст. став передумовою виникнення на початку ХХ ст. суфражистського руху, а в другш половинi ХХ ст. — сплеску фемшютичних течiй, якi поклали початок гендерним дослiдженням.
К. Д. Ушинський критикуе навiяне романiстами уявлення про жшку як iстоту пасивну, бездiяльну, захоплену пристрастями. Педагог негативно ставиться до погляду на жшку, як кумира, «що вшьно вщпочивае вщ лiнощiв на лiжку з троянд. ...Якщо чоловiк працюе, а жшка тiльки користуеться плодами його пращ, не подшяючи само! працi, то й тодi сiмейне щастя неможливе. Таке поняття про жшку, дуже поширене у модному свт, образливе i для жiнки, i
для чоловша» [5, 112]. Видатний педагог критикуе тих батьюв, якi намагаються полегшити життя дитиш, звiльнивши ïï вiд потреби працювати, залишаючи великi статки. Виховання, «якщо воно бажае щастя людинi, повинне виховувати ïï не для щастя, а готувати до працi життя» [5, 113]. Особливо це стосуеться матерiв, яю, бажаючи влаштувати легке життя для власних дочок, «ладш купити ... право неробства, продавши ïхню молодють, красу й гаряче серце чоловшов^ про якого знають, що вш не може викликати шяко1' любовЬ» [5, 113].
Педагопв i батькiв у процесi виховання хлопщв пiдстерiгають iншi проблеми. Акцентуючи на розумовому вихованнi юнакiв, вихователi «бояться залякати хлопця серйозною мшою науки, але ще бiльше треба боятися, щоб вiн не навчився зневажати ïï» [5, 117]. «Як отрути, як вогню бштеся, щоб хлопця не пройняла iдея, що вш навчаеться тiльки для того, щоб як-небудь обманути своïх екзаменаторiв i дiстати чин, що наука е тшьки квиток для входу в громадське життя», — вказуе К. Д. Ушинський [5, 118].
Вчений зазначае, що освга втрачае свое виховне значення у багатьох шм'ях: «Майже скрiзь вбачають у освт засiб для служби, або щоб тдшукати вигiдного жениха.» [5, 118].
Не менш актуальною для педагога е проблема виховання культури мiжстатевих вщносин, яка повинна грунтуватися на спiльнiй працi для досягнення поставленоï мети: «Жшка створена Богом помiчницею чоловiковi: але в чому ж вона допомагатиме йому, коли вш i сам шчого не робить? Таким чином, головне призначення жшки не може бути виконане, а разом з тим мало-помалу зникае i саме значення шлюбу» [5, 111]. Наведене твердження, на нашу думку, варто трактувати як проблему взаемодоповнюваносп статей, що е домшуючою в гендернш теори. Отже, К. Д. Ушинський один iз перших порушив питання про те, що суспшьство по^зному ставиться до виховання дтей рiзноï стал, i вказав на його нацюнальш особливостi.
Повернувшись iз-за кордону, педагог виступае з доповщдю про стан жiночоï освiти в Нiмеччинi, публшуе з цього питання статтю [3]. Аналiз жiночоï освiти, зроблений ним, викликав резонанс у тогочасному сустльсга, оскшьки вказана проблема була складовою гострого в той час «жшочого питання». Зауважимо, що рiвень освiченостi нiмецьких жшок в Х1Х ст. був вдвiчi нижчим, нiж чоловшв. Боротьба за емансипацiю жiнки вщбувалася на фонi виступiв за громадську свободу, права i пдшсть людськоï особистостi. Вiдстоюючи рiвноправнiсть жiнки в ушх галузях життя, К. Д. Ушинський твердив, що «для християнства чоловш i жiнка — особи рiвноправнi, однаково самостiйнi i однаково вщповщальш, яких тiльки шлюб вводить у рiвноправнi мiж собою вщносини» [3, 190].
З цих мiркувань педагог акцентував увагу на право жшки на рiвну з чоловшом освiту i критикував як шмецьку систему освiти, так i вщомого педагога К. Шмiдта, котрий шддав сумнiву необхiднiсть освiти дiвчат тсля 14 рокiв. Тези К. Шмщта про те, що «ество чоловша грунтуеться на самостiйностi, а ество жшки на залежностЬ» [3, 185], «на поверхш тiла чоловiка збираеться бшьше позитивноï енергетики, а на поверхш тша жiнки бiльше негативно].'» [3, 185], стали для К. Д. Ушинського предметом критики. Видатний педагог наголошуе, що виховання дiвчат з 14 до 21 року в шмецькому сустльсга не практикуеться, тодi як «найдорожчий час для свiдомого навчання i правильного розвитку жшки е, безперечно, час вщ 16 до 18 i 20 роюв, коли саме розгортаеться вся сприйнятливють жiночоï душi i насiння освiти падае на плiдний грунт, зiгрiтий почуттям i самосвiдомiстю» [3, 185]. Саме тодi дiвчина перестае займатись наукою, починаються господарсью турботи в батьювському домi, якi з часом змiняться такими ж турботами в домi чоловiка.
Проаналiзувавши змiст навчання у вищих жшочих школах Нiмеччини, К. Д. Ушинський виокремлюе два переважаючi напрямки освiти: нiмецько-господарський та французький. Перший «вимагае вiд жiночоï освгги, щоб вона зробила жiнку доброю християнкою, доброю дружиною, доброю мапр'ю, i нарешт^ розумною i ощадливою господинею» [3, 184]. Французький напрямок також говорить про добру дружину i мапр i про добру християнку, але «основна характеристична риса його полягае в прагненш зробити жшку якомога принадшшою i приготувати ïï для парадних, а не господарських кiмнат» [3, 184]. Ид впливом шмецько-господарського напрямку викладаються читання, письмо, закон божий, втизняна мова, арифметика, класний сшв, мюцева географiя та ГсторГя, плетуться панчохи i шиеться бшизна. ПГд впливом другого напряму вивчаеться розмовна французька мова, ГнодГ англiйська, зрiдка
iталiйська, лiтература, яка обмежуеться читанням на екзаменах вiршiв i прозових тирад з iноземних письменниюв, витончене рукодiлля, малювання буклетiв, танщ i cniB.
Таким чином, на думку педагога, змют жiночоï освпи в Нiмеччинi обмежуе розумовий розвиток дiвчат, незалежно вiд напрямку, акцентуе на релшйних i моральних чеснотах, господарських вмшнях. З цього приводу К. Д. Ушинський саркастично зауважуе: «Найцшшше висловлене бажання приготувати з жшки мислячий, господарський прес для вщжимання всього, що можна вщжати з усякого ганчiр'я, варених юсток, кофейноï гущi, гнилоï картоплi, щоб нiчого в господарствi даремно не пропадало» [3, 189]. Видатний педагог, роблячи поправку на ширину слов'янсь^' натури i висловлену ним критику шмецько1" жiночоï освiти, сподiваеться на втшення в Росiï бiльш гуманного християнського плану освпи жiнок. К. Д. Ушинський так формулюе мету чоловiчоï i жiночоï освiти: «...Якщо чоловiчi заклади повиннi мати рiзнi призначення, то жiночi можуть мати лише одне — готувати виховательок майбутнiх поколшь» [7, 124]. Загалом серед поглядiв педагога ми спостертаемо тi, котрi вiдображали пануючу точку зору, що головне призначення жшки — виконання нею бюлопчно1' функци, народження i виховання дiтей.
Погляди К. Д. Ушинського на освпу i виховання дней рiзноï стаи певною мiрою випереджали iснуючу в той час теорда i практику европейських шкш, привернули увагу громадськост до проблем жiночоï освiти, сприяли активiзацiï жiночого руху в Роси, стали пiдrрунтям для вдумливого розумшня ролi жiнки в сiм'ï та суспшьства
Л1ТЕРАТУРА
1. Ушинський К. Д. Про амейне виховання. — К.: Рад. школа, 1974. — 150 с.
2. Ушинський К. Д. Про народшсть у громадському вихованш // Вибраш педагопчш твори: В 2-х т.
Пер. з рос. / Редкол.: В. М. Столетов та ш. — К.: Рад. школа, 1983. — Т. I. — C. 43-104.
3. Ушинський К. Д. Одна з темних сторш шмецького виховання // Вибраш педагопчш твори: В 2-х т.
Пер. з рос. / Редкол.: В. М. Столетов та ш. — К.: Рад. школа, 1983. — Т. I. — С. 182-192.
4. Ушинський К. Д. Про необхвдшсть зробити росшсьш школи росшськими // Вибраш педагопчш
твори: В 2-х т. Пер. з рос. / Редкол.: В. М. Столетов та ш. — К.: Рад. школа, 1983. — Т. II. — С.
179-185.
5. Ушинський К. Д. Праця в ïï псимчному i виховному значенш // Вибраш педагопчш твори: В 2-х т.
Пер. з рос. / Редкол.: В. М. Столетов та ш. — К.: Рад. школа, 1983. — Т. I. — С. 104-121.
6. Ушинський К. Д. Необхвдшсть ремюничих шкш у столищ // Вибраш педагопчш твори: В 2-х т.
Пер. з рос. / Редкол.: В. М.Столетов та ш. — К.: Рад. школа, 1983. — Т. II. — С. 185-191.
Надя ДУДНИК
пров1дн1 напрями npocbithh^koï дшльносп а. лотоцького
як педагога
У cmammi розкрито значения просвiтнuцькоï diMMbHocm А.Лотоцього серед молодi краю у мiжвоeнний перюд. Вiдображено внесок педагога в культурно-просвтницьку diMMbHicmb, яка передбачала вiдстоювання права укратського народу на власну державу i здшснювалася через участь у po6omi громадських, культурно-просвтницьких i педагогiчних товариств.
У сучасних наукових дослщженнях, довщковш лператур^ у публшащях мiжвоенноï доби наголошуеться: Антш Лотоцький — украшський дитячий письменник, перекладач, педагог, публщист, мовознавець, драматург, громадський дiяч, вош ^чових Стршьщв. Ц1 визначення вказують на причетшсть А. Лотоцького як одного з творщв украшсько1' педагопчно1' думки мiжвоенного перюду на Галичиш до рiзнобiчноï творчо1', науково1' та навчально-виховно1' дiяльностi, в якш найважлившими можна вважати таю напрями: педагопчний, культурно-просвпницький, журналютський, лiтературно-публiцистичний.
Метою CTaTTi е вщображення внеску педагога в культурно-просвiтницьку дiяльнiсть, яка передбачала вiдстоювання права украшського народу на власну державу i здшснювалася через участь у дiяльностi громадських, культурно-просвпницьких i педагогiчних товариств. Серед численних товариств Галичини, у робой яких брав участь А. Лотоцький, важливе мюце посiдае «Просвпа». Дiяльнiсть ïï була зорiентована на тднесення рiвня освiченостi народу, авторитету
