CC BY
13
В УкраМ свято Андргя за традищею в1дзначаетъся вечорницями, на них готують вареники з тсною начинкою i калиту. Це - корж, змащений медом. Його ч1пляютъ до сволока i розпочинаютъ гру: хлопецъ чи дiвчина повинна вкусити калиту без допомоги рук та ще й при цъому не засмiятися. Якщо це комусъ вдавалося зробити, то вважалося: вт у шлюбi буде щасливим.(О.Воропай).
Завдання 1. Прочитайте текст 2. До якого стилю вш належить? Доберт заголовок до нього.Знайдггь у цьому текст безсполучниковi складш речення з однорщними частинами. Яю смисловi вщношення мiж цими реченнями?(Одночасшстъ дШ, явищ).
Використовуючи технолопю «Синтез думок», виконуемо завдання 2. Самостшно опрацюйте iнформацiю у шдручнику на с.94,вправа 179. З'ясуйте, яю ще е смисловi вщношення в таких реченнях? (По^довтстъ дШ ,явищ; зiставлення i протиставлення). Знайщть у текстi БСР з неоднорщними смисловими вiдношеннями (2, 5, 6 речення) .Bei групи, на яю був подшений клас, у зошитах записують спiльнi думки про опрацьований матерiал,формулюють висновок. Пiсля цього вчитель проводить рефлексда. 4. Рефлексiя. В умовах особистюно зорiентованого вивчення складного безсполучникового речення учнi i словесник аналiзують власну дiяльнiсть: що нового дiзналися на уроцi? Що сподобалося? Що запам'яталося? Для чого потрiбно знати народш звича! та обряди?
Отже, iнтеракцiя рiзнотипових пiдходiв на уроках укра!нсько! мови iз використанням групових технологiй, нових методичних та дидактичних принципiв сприятиме формуванню етнокультурно! та комушкативно! компетенцiй у школярiв 9 класiв; культурологiчний (соцiокультурний) тдхщ у взаемоди з особистiсно зорiентованим, комунiкативно-дiяльнiсним, стилiстично-функцiональним, текстоцентричним (дискурсним) аспектами вивчення мови передбачають формування в учшв культурно! сощально! позици, вшьного прояву свое! iндивiдуальностi,створення культурного середовища свое! життедiяльностi, прилучення до цшностей загальнолюдсько! й нацюнально! культур, включення в навчально-виховний дiалог та культурну сшвтворчють в освiтньому просторi.
Л1ТЕРАТУРА
1. Ыляев О. М. Культура мовлення вчителя-словесника // Дивослово. — 1995. — № 1. — С. 37.
2. Буслаев Ф. И. Преподавание отечественного языка. — М.:Просвещение,1992. - 512 с.
3. Варзацька Л. О.,Янчук Оксана.Особиспсно зор1ентована модель мовленневого розвитку особистост1 // Укра!нська мова i лггература в школ1. — 2007. — № 9. — С. 13-18.
4. Ващенко Г. Виховний щеал. — Полтава: Полтавський в1сник, 1994. — 192 с.
5. Галаевська Л. Реал1зац1я соцюкультурно! лши на уроках рвдно! (укра1нсько1) мови в 5-му клаа //Укра!нська мова i лггература в школт — 2005. — № 8. — С.12-18.
6. Дашко В. Структура i змют духовно! культури особистост1 // Р1дна школа. — 2003. — № 6. — С. 17-19
7. Дддук Г.1. Формування в учшв 5-7 клаав ум1ння використовувати засоби емотивностг Дис... кандидата пед. наук: 13.00.02 / Тернотль: ТДПУ 1меш В. I. Гнатюка. — Тернопшь, 1998. — 220 с.
8. Донченко Т. Два уроки на одну тему // Дивослово. — 1996. — № 9. — С. 32-36.
9. Програма для загальноосвггшх навчальних заклад1в.Укра!нська мова 5-12 класи. / За ред. Л.В.Скурапвського. — К.:1рп1нь, 2005. — 118-120с.
10. Литвиненко П. Реал1зац1я культуролопчно! зм1стово! л1н1! на уроках укра!нсько! мови: проблеми i перспективи.// Укра!нська мова i л1тература в школ1. — 2004. — №6. — С. 8-12.
11. Макаренко В. Практично на кожному уроцг Реал1зац1я культуролопчного принципу навчання на уроках укра!нсько! мови в 5-7 класах. // Укр.мова i л1тература в середшх школах, г1мназ1ях, л1цеях та коледжах. — 2003. — № 5. — С. 81-86.
Надя КРЕДЕНЕЦЬ
ПРОВ1ДН1 1ДЕ1 1НТЕГРАЦ1ЙНИХ ПРОЦЕС1В В бВРОПЕЙСЬКШ ПРОФЕС1ЙН1Й ОСВ1Т1
Стаття присвячена актуалънш проблемi розвитку европейсъкоЧ професшно'1 освти на SMüMi XX-XXI ст. у контекстi iнтеграцiйних процеав. Особливу увагу придшено анал1зу основних положенъ i фундаменталъних напрямтв iнтеграцiйних процесiв, як слугуютъ для забезпечення якостi професшно'1
oceimu, тдвищення мобшьностг викладач1в i студентгв, визнання дипломгв у межах единого загальноевропейського освтнього простору, що формуеться.
Точкою вщлшу штеграцп в освт стала затверджена в 1953 р. европейська конвенщя про е^валентшсть дипломiв, згiдно з якою студентам, котрi успiшно завершили навчання в середнiй школi в однш з краш европейсько1 Спiвдружностi, повинш надаватись yci можливостi для вступу в ушверситети краш — члешв спiвдрyжностi. З метою забезпечення доступу до ушверситетсько1 освiти у 1974 р. на основi резолюцiï Ради европи «Про взаемне визнання дипломiв, сертифiкатiв та iнших докyментiв, що тдтверджують формальнi квалiфiкацiï» мiнiстри осв^и краïн европейського Союзу (еС) прийняли резолюцiю «Про спiвробiтництво в галyзi освгги». Одночасно вони сформулювали основш принципи спiвробiтництва в галyзi освгги на настyпнi десятилiття: воно повинно бути адаптоване до специфши i потреб освiтньоï галyзi; спiвробiтництво мае враховувати традици системи освiти кожноï краïни, зберiгаючи ïï кyльтyрнi надбання, дбаючи про поступову адаптацiю, спрямовану на забезпечення прозоро1' та яюсно1' освiти на свiтовомy рiвнi.
Сформоваш у цiй резолюцiï прiоритети i цш е актуальними донинi, а частина ïx yвiйшла до Болонського процесу, зокрема:
• сприяння бiльш тiснiй спiвпрацi мiж системами осв^и европейських краш;
• тдготовка сучасно1' докyментацiï й статистики в галyзi освiти;
• покращення можливостей академiчного визнання дипломiв i перiодiв навчання;
• усунення адмiнiстративниx i сощальних перешкод та вдосконалення викладання iноземниx мов;
• заохочення свободи пересування та мобiльностi викладачiв, студенев i наyковцiв;
• досягнення рiзниx можливостей вiльного доступу до вшх форм освiти.
З метою реалiзацiï тiсноï взаемодiï та взаеморозyмiння мiж системами освiти рiзниx краш у «Програмi дiй в галyзi осв^и», сxваленiй у 1976 р., передбачалася органiзацiя системних зyстрiчей осiб, вщповщальних за полiтикy в освiтнiй галуз^ взаемнi вiзити адмiнiстраторiв шкiл i ВНЗ, обмш досвiдом мiж викладачами, розвиток нацiональниx iнформацiйниx та консультативних служб, взаемодiя органiв, вiдповiдальниx за управлшня освiтою, створення освiтнix програм. У 1986 р. започатковано програму «Еразмус», яка й донинi сприяе розвитку мобшьност та академiчноï сшвпращ. Невiд'емними елементами спiвробiтництва в галyзi освiти слугують Консультативний комiтет з професшно1' пiдготовки та европейськiй центр розвитку професшно1' пiдготовки, iнформацiйна мережа EURYDICE та европейський фонд освгги. Рада европи рекомендувала крашам всебiчно сприяти розвитку iнформацiйного спiвробiтництва. Навчання за кордоном в межах програм сприяе розвитку потенщалу студенев та науковщв у контекстi европейсько1' едносп, мовно1' вправностi i пiдвищення конкурентоспроможносп на ринку робочо1' сили.
З початку 1990-х роюв iнтеграцiйнi процеси i еС посилюються. На засщанш в Брюсселi у листопадi 1993 р. шдписано угоду щодо формування пакту про стабшьшсть для европи. Одночасно набирае темшв спiвробiтництво в галyзi освiти. Поступальне розширення та ускладнення галyзi, де застосуються принципи визнання професшних квалiфiкацiй, вимагало не лише розвитку регламентовано1' нормативно!' бази, а й сшвроб^ництва освiтнix систем i структур, формування довiр'я до якосп освiтнix програм i професiйноï пiдготовки.
Необxiдно зазначити, що програми е одним iз найважливiшиx шструменпв реалiзацiï новоï стратегiчноï мети Лiсабонськоï декларацiï 2000 р.: «стати конкурентноспроможною i динамiчною, базованою на знаннях економiкою свiтy, здатною забезпечити стшке економiчне зростання, робочi мiсця кращоï якостi i соцiальнy когеренцiю суспшьства» [2, 7]. Згодом цей документ конкретизований у робочш програмi «Освга та навчання 2010», що була прийнята у травнi 2002 р. в Барселош. Програмою передбачалось створення в еврот до 2010 р. системи професiйноï освiти i навчання, яка стане загальноприйнятним еталоном якосп в свiтi, насамперед з точки зору укршлення соцiальниx зв'язкiв, тдвищення соцiальноï активностi, мобiльностi, можливостi працевлаштування та конкyрентоспроможностi.
Принципово важливим е те, що реалiзацiя Лiсабонськоï деклараци грунтуеться на так званому вщкритому методi координацiï, що складаеться з визначених загальних цiлей, кiлькiсниx та яюсних iндикаторiв, якi, вiдповiдно, потребують постшного оновлення на основi
мошторингу, оцiнки та внутршнього рецензування [6, 4]. Як бачимо, застосування вiдкритого методу координацiï виводить сшвпрацю у сферi освiти на яюсно новий рiвень, забезпечуючи реалiзацiю довгострокових цiлей, використання переваг обмшу досвiдом, спiльне обговорення проблем i пошук рiшень, монiторинг досягнень на основi iндикаторiв та критерiïв. Ре^защя Лiсабонських домовленостей означае докорiнну трансформащю освiти в европi.
Бiльш конкретних змш европейська професiйна освiта набувае з часу прийняття в Копенгаген Декларацiï европейськоï Комiсiï i мшс^в освiти европейських краïн з розвитку сшвпращ у сферi професiйноï осв^и i навчання в европi. В листопавд 2002 р. був започаткований так званий «Копенгагенський процес» [2, 4].
Детально розглянемо його фундаментальш напрямки, а саме:
- створення единого европейського простору у сферi професшно1' освiти i навчання;
- забезпечення прозоросп квалiфiкацiй (введення европейського резюме, Додатку до диплому чи посвщчення про професшну освiту, Europass Mobility — посвiдчення про навчання за кордоном, у т. ч. в процес трудово1' дiяльностi, та европейського мовного портфолю);
- визнання проблем визнання компетенцш i квалiфiкацiй (створення едино1' рамки для забезпечення прозоросп);
- створення едино1' системи переносу креди^в (створення механiзмiв переносу i визнання компетенцш та/або квалiфiкацiй мiж рiзними крашами i на рiзних рiвнях шляхом встановлення референцшних рiвнiв, створення загальних принципiв сертифшацп);
- формування загальних принципiв визнання неформального та спонтанного навчання (створення загальних принцитв визнання з урахуванням позицш рiзних категорiй суб'ектiв навчання) та ш.
Отже, формування бази Копенгагенських ршень вiдбувалось протягом трьох останшх десятилiть шляхом розробки та апробаци рiзноманiтних моделей у сферi забезпечення якостi професiйноï освiти i навчання, ощнки i сертифiкацiï квалiфiкацiй та компетенцiй, стандартiв професiйноï освгги i навчання.
У жовтш 2001 р. в бельгшському мют Брюгге ^рГвники професiйноï освГти краш еС розробили сво1' рекомендаци щодо розширення спiвробiтництва. европейська Комюя запропонувала тдписати декларацiю про спшьну роботу. У березш 2002 р. в Барселош було прийнято рiшення про створення единого ринку пращ, тдвищення мобшьносп квалiфiкованих працiвникiв на основГ прозоросп професшних квалiфiкацiй i навичок — Europass Training, европейський навчальний план i додатки до посвiдчень.
Реалiзацiя Копенгагенського процесу пiдвищила престиж i роль професшно1' освГти на европейському рГвш. Розвиток професiйноï освГти е найважлившим елементом при формуваннi дiездатного европейського ринку працi i конкурентоспроможно1' економiки, а також нормативно-правових рамок для визнання професшних квалiфiкацiй i европейсько1' стратеги зайнятостi.
На конференци мшютрГв освпи краш европи, яка вщбулася 19-20 травня 2005 р. у норвезькому мют Берген, визначеш прiоритети розвитку до 2010 р. Важливо, що було виявлено готовшсть допомагати у реалiзацiï поставлених завдань крашам, як приедналися до европейського освГтнього простору (Азербайджан, ГрузГя, Молдова, Украша).
Утвердження Украши як самостшно1' держави, перехiд ïï економiки до ринкових вщносин спричинили кардинальнi змши у суспшьному житп, зумовили перегляд характеру функщонування вех соцiальних шститупв i структур, у т. ч. системи професшно1' освгш. НовГ вимоги тдходу до тдготовки кадрiв зумовлюють використання результатiв професiйноï порГвняльно1' педагопки, завданням яко1' передусiм е визначення переваг i недолiкiв тдготовки ^дрГв працiвникiв рГзних краш на основГ порГвняльного дослiдження.
З часу проголошення европейського вибору в Украïнi вщбуваеться посилення спiвробiтництва Украши та еС у багатьох сферах. Навчання, освпа i наука не стали винятком. Цей напрямок сшвпращ закршлено в двох основних документах, яю ниш регламентують вщносини Украши та еС: УгодГ про партнерство та ствроб^ництео (прийнята в 1994 р.) та Плат дш «Украша-еС» (прийнятий у 2005 р.). В цих документах закршлеш зобов'язання сторш сприяти i заохочувати ствроб^нищ-во в галузi освгш. З цiею метою передбаченi конкретш заходи, серед яких назвемо таю:
- вдосконалення системи вищо! освiти та системи пiдготовки в Укра1ш спецiалiстiв згiдно з сучасними вимогами, включаючи систему сертифiкацiï ВНЗ i дипломiв про вищу освГту;
- започаткування полiтичного дiалогу мiж Украïною та еС у сферi освiти та навчання;
- збшьшення можливостей мiжнародних обмiнiв для украшщв шляхом ïx участi у рiзних програмах еС;
- сприяння навчанню в галузi европейських дослiджень у вщповщних закладах;
- розширення можливостей обмшу студентами, викладачами та науковцями;
- посилення участ Украïни у програмах «Темпус», «Еразмус Мундус», «Молодь» та ш.
Необxiдно зазначити, що еС запровадив та фiнансуе багато програм, акцш та iнiцiатив у
сферi пiдтримки освiти i навчання, яю мають мiжнародний вимiр. Головна ïxra мета полягае в реалiзацiï розвитку людського потенцiалу як однiеï з базових цiнностей. Саме тому ниш для нашоï краши особливий штерес становлять iнтеграцiйнi процеси в галузi освiти, вивчення ix основних етатв i рушiйниx сил, проблем вщбору принципiв i методiв реалiзацiï, меxанiзмiв створення нормативноï бази та шструментарда, чинникiв успiшного просування та основних закономiрностей реформування.
Значний штерес для дослщження професiйноï освiти на европейському континентi становить Нiмеччина як батьювщина цiнного освiтнього досвiду. Система професшно].' пiдготовки кадрiв у цш краïнi варта уваги насамперед завдяки показникам економiчного i соцiального розвитку. Одним з головних чинникiв досягнень НГмеччини е те, що в основу дiяльностi закладiв професiйноï освГти в краïнi покладено такi принципи, як широка автономiя при держаному фшансуванш, самоуправлiння керiвникiв кафедр, чутливе та мобшьне реагування на процеси, що вщбуваються на ринку пращ. Керiвництво навчальних закладiв несе вщповщальшсть за працевлаштування, що передбачае участь у цьому процес об'еднань роботодавщв, профспiлок, центрiв зайнятостi. Нiмеччина мае одну з найбшьш розгалужених i дiевиx систем спiвробiтництва профспiлок освггшх закладiв та органiзацiй роботодавцiв, в якш держава вiдiграе активну роль як сощальний партнер.
Проте, як показало вивчення, дос не здшснювалися порiвняльно-педагогiчнi дослiдження з проблем професiйноï пiдготовки фаxiвцiв у контекстi сучасних трансформацiй професiйноï освiти. Тож сощальна значущiсть проблеми професiйноï освiти в умовах формування загальноевропейського освiтнього простору спонукае нас до детального вивчення шмецького досвщу.
Система професiйноï освгги цiеï краïни завжди перебувала у полi зору вiтчизняниx i зарубiжниx дослщниюв. В останне десятирiччя з'явились новГ напрямки дослiджень, пов'язанi ¡з сучасними трансформацiйними змiнами в рГзних галузях системи освГти: принципи розвитку професiйноï освГти (Н. Абашкiна), стратепя розвитку безперервноï освГти (О. Трофимова), розвиток мовноï освГти в середшх i вищих навчальних закладах (О. Пертушкова, В. Редько, Н. Басай), тдготовка фаxiвцiв-консультантiв служби зайнятостi (Н. Удовиченко), шдготовка вчителiв для закладiв професiйноï освГти (А. Турчин).
Так, Н. Абашкша вiдзначае, що високих економiчниx показникiв нiмецькi фаxiвцi досягають завдяки професiйнiй шдготовщ, яку вони здобувають у системi дуального навчання, що охоплюе практичне навчання на шдприемсга (3-4 дш в тиждень) i навчання у державнiй професшнш школГ (1-2 дш в тиждень). За професшну шдготовку у дуальнш системi вiдповiдають двГ групи спещалютГв: учителГ в професшнш школГ та майстри на виробництвг ОбидвГ групи навчального персоналу виконують рГзш, але взаемодоповнюючГ функци [1, 113]. Перша група - це вчителГ, яю викладають теоретичш основи спещальносп i загальш предмети, ведуть практичш заняття зГ спещальностц друга група — це майстри виробничого навчання та керГвники професшного навчання. Отже, вчителГ дають теоретичш знання, а майстри навчають учшв правильно використовувати здобуп знання та вмшня у нових умовах i ситуащях, спшбьно формуючи дГяльшсну компетенщю пращвника [7 ,45-46].
I. Гейко та В. Заша вказують, що сучасна тенденщя розвитку професiйноï освГти зумовлюе наявшсть вищого рГвня не лише загальноï тдготовки, а й спещалГзащю робочоï сили, оскшьки зростае потреба в кадрах, яю в змозГ самостшно виршувати проблеми, колективно працювати, користуватися комушкацшною та комп'ютерною техшкою. В рамках дуальноï форми навчання вбачаеться перетин нових вимог до спещалюта: рацюналГзму i прагматизму;
активност^ дiловитостi, мобiльностi; почуття вiдповiдальностi; вмшня швидкого прийняття ршень; потреби пiдвищення рiвня знань; наявност культури дiловоï етики i комушкаци; високого рiвня професiоналiзму.
Уряд Шмеччини поставив перед собою цiль забезпечити вс верстви населення гiдною освггою для того, щоб посилити потенцшш можливостi участi молодих людей в штересах економiки краïни [3, 92]. Головною метою пол^ики уряду е створення всiх умов для реалiзацiï основного закону «Професiйна освiта для вшх». Прерогатива мiнiстерства освiти i науки краши — створення дiездатноï системи професiйноï освiти, основними складовими якоï слугують навчання, професiйний досвщ i пiдвищення квалiфiкацiï. Нiмецький мшютр освiти i науки К. Бшьман вважае, що для цього необхщно посилити теоретичну i пiзнавальну частину освiти i в навчальному заклад^ i на робочому мiсцi [3, 5]. Провщш нiмецькi дослiдники Г. Шмщт i В Грайнерт зазначають, що двоедина форма професiйноï осв^и е не лише педагогiчною альтернативою, а й осв^шм феноменом, усшшно адаптованим до умов ринково1' економши. Принципово важливо i те, що в умовах глобалiзацiï ринку пращ така форма професшного навчання гарантуе майбутшм спецiалiстам визнання освiтнього стандарту [5, 3].
Отже, створення цшсного европейського простору, визнання сертифiкатiв про осв^у в усiх крашах европи сприяе розвитку широких можливостей для комплектування виробничих, управлiнських, наукових та шших кадрiв, мае кiнцевою метою покращення i посилення привабливостi професшно1' освiти.
Л1ТЕРАТУРА
1. Абашк1на Н. В. Принципи розвитку професшно1 освгги в Шмеччиш. — К.: Вища школа, 1998. — 207 с.
2. Байденко В. И., Зантворт Дж. Ван, Енеке Б. Формирование социального диалога и партнерских связей образования органов управления и саморазвития, профессиональных объединений и предприятий. Доклад 4 апреля 2001. — М.: Исследовательский центр проблем качества подготовки специалистов, 2001. — 120 с.
3. Социальное партнерство в профессиональном образовании. Украинский аналитический центр профессионального образования «Национальная обсерватория». — К., 2003. — 16 с.
4. Das große Wörterbuch der deutsche Sprache in zehn Bänden 3, völlig neu bearbeitete und erweiterte Auflage Herausgegeben vom wirtschaftlichen Rat der Dudenredaktion Band 10, 1999 Berlin.
5. Kompetenzen für den Fortschritt: Lernen durch Partnerschaften // Sharing Expertise in Training. ETF, April 2006. — 17 s.
6. Schmiel M. Berufs- und Arbeitspädagogik. Handbuch für die Praxis der Berufsausbildung — 7. — Düsseldorf, 1991.
