CC BY
462
Полiтологiя
УДК 372.001
Г. П. Клiмова, доктор фшософських наук, професор
1стор1я болонського процесу: аксюлог1чн1 ор1снтири розвитку
европейсько! вищо! осв1ти
У статт1 розкриваеться багатоплановий / динам1чний характер Болонського процесу. Розглядаються його концептуально-методолог1чю аксюлог^чш ор1ентири / нормативно-методичн документи. Анал1зуеться вплив Болонського процесу на посилення европейськог ттеграцп та тдвищення конкурентоспроможност1 европейськог вищог осв1ти шляхом перебудови системи навчання на вуз1вському р1вт.
Ключовi слова: вища осв1та, Болонський процес, европейський прост1р вищог освти, структура квал1фтацШ, забезпечення якост1 вищог освти, академ1чн1 цтност1, акаолог1чю ор1ентири.
Актуальтсть теми. Сучасна важлива тенденщя у сферi вищо'' осв^и — створення осв^нього простору в Сврот — це реальшсть, без яко'' неможливо формувати й реалiзовувати стратепю розвитку освгги в Укрш'ш. Однак формування вищо'1 осв^и, як показуе св^овий досвщ, може бути устшним тiльки в тому випадку, якщо нацiональна освiта не втрачае сво'х здобуткiв, а органiчно вписуеться у европейсью iнтеграцiйнi аксiологiчнi орiентири Болонського процесу, який мае певш перiоди свого розвитку.
Наукова розробка проблеми. В останш роки з'явилася велика кшьюсть праць, що присвячеш iнтеграцiйним процесам у системi вищо'1' осв^и в рамках Болонського процесу. Серед втизняних авторiв слiд звернути увагу на пращ В. Андрущенка, Б. Гершунського, П. Гуревича, С. Клейка, О. Конда-
© Кл1мова Г. П., 2014
кова, В. Кременя, В. Лутая та ш.; серед росiйських авторiв — Б. Вульфсона, З. Мальково'1, Л. Лазарево'1, I. Марцинковського, М. Карпенка, М. Ларюново! та iн. Велику защкавлешсть викликають дослiдження закордонних учених (Л. Вербяк, Р. Гаретт, К. Кембелл, Ф. Кумбс, А. Терек, В. Бруковер, Ж. Жадо та ш.). Ус щ автори, так чи шакше, розглядають питання, що торкаються переосмислення свiтоглядно-цiннiсних основ сучасного простору вищо'' осв^и в сучасних сощокультурних умовах.
Соцiологiя
Водночас на сьогодш недостатньо дослщженими залишаються змiстовi та структурнi особливосп становлення европейського освiтнього простору у перюд активних соцiальних перетворень. Метою роботи е узагальнення сучасних тенденцш розвитку вищо'' освiти европейських краш на основi реалiзацii принципiв Болонського процесу на рiзних стадiях його розвитку.
Проце с об'еднання Свропи супроводжуеться створенням спшьного освiтнього i наукового простору та розробки единих критерпв i стандартiв у цш галузi в масштабах усього континенту. Зазначений процес дютав назву Болонського (вщ назви унiверситету в ^алшському мiстi Болонья, де було представлено шщативи культурно-освiтнiх iнтеграцiйних процесiв).
Офщшною датою початку Болонського проце су прийнято вважати 19 червня 1999 р., коли на конференцп в Болонь' мiнiстри освiти 29 европейських держав прийняли декларацш «Зона европейсько'' вищо'' осв^и», або так звану Болонську декларащю [1]. Укра'на приедналася до Болонського процесу 19-20 травня 2005 р. на Бергенськш конференцп европейських мшс^в вищо'' освiти.
Учасниками Болонського процесу на сьогодш е 47 краш: з 1999 р. — Авс^я, Бельпя, Болгарiя, Велика Бриташя, Грецiя, Данiя, Естонiя, Фiнляндiя, Францiя, Нiмеччина, Iсландiя, Iспанiя, Iрландiя, Iталiя, Латвiя, Литва, Люксембург, Мальта, Идерланди, Норвегiя, Польща, Португалiя, Румушя, Словаччина, Словенiя, Угорщина, Чехiя, Швещя, Швейцарiя; з 2001 р. — Хорватия, Кiпр, Лiхтенштейн, Туреччина; з 2003 р. — Албашя, Андорра, Босшя та Герцеговина, Ватикан, Роая, Сербiя та Чорногорiя, колишня Югославська Республiка Македонiя; з 2005 р. — Вiрменiя, Азербайджан, Грузiя, Молдова, Укра'на; з 2010 р. — Казахстан.
До складу офщшних учасниюв Болонського процесу входять три азшських кра'ни (Азербайджан, Вiрменiя, Грузiя), а двi кра'ни (Росiя та Туреччина) розташоваш як на европейському, так i на азiйському континентах. Активну участь у Болонському процес беруть також вищi навчальнi заклади деяких европейських та азшських краш, що офщшно не е його учасниками (Бшорусь, Киргизстан), а також деяю з ВНЗ США.
Болонський процес мае свою передютор^ й ютор^, якi складаються з декiлькох перiодiв.
Перший перюд передюторп Болонського процесу датуеться 1957- 1982 рр. Початком можна вважати Римський договiр 1957 р., за яким дiяльнiсть Свропейського Союзу (€С) у галузi освгтньо!' пол^ики обмежувалася заохоченням спiвпрацi мiж державами-членами без втручання в змют навчального процесу й оргашзащю освiтнiх систем окремих кран, поважаючи 1'хню культуру та мовну рiзноманiтнiсть. Водночас iз розширенням масштабiв м^рацп робочо!' сили актуалiзуеться питання щодо порiвняння осв^шх систем з метою стандартизацп докумешгв про рiвень 1хньо'1 освiти та забезпечення взаемовизнання дипломiв про осв^у.
У 1967 р. вiдбулася перша Свропейська спiльна конференцiя мiнiстрiв осв^и, яка започаткувала складний процес вироблення единого загальноевропейського пщходу до вищо'1 освiти.
Починаючи з 1950-х рр. було розроблено та прийнято низку европейських конвенщй щодо еквiвалентностi дипломiв i визнання перiодiв навчання: Свропейська конвенщя про еквiвалентнiсть дипломiв, якими вщкриваеться доступ до унiверситетiв (1953 р.); Свропейська конвенщя про е^валентшсть перiодiв ушверситетсько!' освiти (1956 р.); Свропейська конвенщя про академiчне визнання навчальних курсiв, дипломiв про вищу освiту i вчених ступенiв в арабських i европейських державах басейну Середземного моря (1976 р.); Конвенщя про визнання навчальних курав, дипломiв про вищу осв^у i вчених ступешв у кранах Свропейського регюну (1979 р.).
Другий пер1од формування щей европейсько!' осв^янсько!' штеграцп (1983-1992 рр.) характеризуеться конкретизащею цiлей i завдань, поглибленням узгоджено!' з реалiями кран кооперацп вищо'1 освiти в межах Свросоюзу. Так, вiдпрацьовувалися правовi аспекти щодо суб'ектiв навчального процесу, розроблялися вiдомi мiжнароднi проекти СОМЕТ, ERASMUS, LingWa, TACIS та шш^ у яких наголошувалося на необхщносп посилення взаемозв'язкiв вищо'1 освiти та виробничих структур, розробки узгоджених мiж вищими навчальними закладами навчальних плашв i програм, сприяння вивченню шоземних мов тощо. У 1990 р. було прийнято Свропейську конвенщю про загальну е^валентшсть перiодiв ушверситетсько!' осв^и.
Подiею планетарного масштабу наприкiнцi друго!' декади вересня 1988 р. стало святкування 900^ччя найстарiшого в Сврот Болонського унiверситету. Заснований у 1088 р. тд назвою Свропейський ушверситет, вiн вiдiгравав надзвичайно важливу роль у розвитку науки та культури всього св^у. На свято при'хали ректори понад 300 унiверситетiв Свропи (i не лише Свропи), найвiдомiшi та найвпливовiшi релiгiйнi, громадськi та пол^ичш дiячi, дiячi культури й осв^и з багатьох кран. Серед присутшх були: Папа Римський 1оанн Павло II, мати Тереза, Далай-лама та багато шших вiдомих особистостей. Святкування супроводжувалися численними зус^чами, консультащями, прийомами, семiнарами.
До ще!' поди експертами було тдготовлено й узгоджено юторичний документ, який 18 вересня в урочистш обстановцi пiдписали присутш на святкуваннi ректори европейських ушверситетсв. Його за аналогiею з визначним середньовiчним документом, вiдомим як Magna Charta Libertatum — Велика Хартия Вольностей, було названо Magna Charta Universitatum — Велика Хартся Ушверсите^в. У Хартп було проголошено фундаментальш засади, якi раз i назавжди мають бути основою призначення ушверситетсв як центрiв культури, знань i дослiджень.
Велику Хартiю перекладено багатьма мовами св^у. Офiцiйнi переклади контролюе Наглядова рада (Magna Charta Observatory), президентом яко!' е професор Фабю Роверсi (Монако) — ректор Болонського ушверситету в далекому 1988 р. Приемно усвщомлювати, що iснуе офщшний переклад й укра'нською мовою. Magna Charta Universitatum було проголошено за 11 роюв до виникнення поняття «Болонський процес», вона е його невщ'емним складником.
Серед перших укра'нських ушверситетгв, якi пiдписали Велику Хартiю, були: Харювський нацiональний унiверситет iм. В. Н. Каразша та
Дншропетровський державний ушверситет iменi Олеся Гончара. У вересш 2003 р. Хартсю yнiверситетiв пiдписали Одеський нацiональний ушверситет iм. I. I. Mечнiкова та Нащональний технiчний yнiверситет Украши «Кшвський полiтехнiчний шститут».
Пiд впливом Маастрихтського договору (м. Маастрихт, Идерланди) у 1992 р. головами держав та yрядiв 12 краш — члешв Свропейського спiвтовариства було започатковано мiжнародне об'еднання. На додаток до нащонального громадянства Договiр уводив громадянство €С. З цього часу розпочався третш пер1од передюторп Болонського процесу. Програми SOCRATES, Leonardo da Vinci, «Молодь», TEMPUS були спрямоваш на стимулювання штеграцшних процесiв та модернiзацiю осв^и в крашах континенту. Iз середини 1990-х рр. ще'1 евроштеграцп вищо'1 освiти поширюються у Схiднy Свропу, зокрема в Украшу.
Саме в документах цього перюду, передyсiм у Програмному документ ЮНЕСКО «Реформа i розвиток вищо'1 осв^и» (1995 р.), було проаналiзовано об'ективнi умови та суб'ективш чинники, якi спричинили поглиблення розвитку штеграцшних процеав освiти й економши, освiтнiх систем Свропи. Видшялись правовi, соцiально-економiчнi, лiнгвiстичнi проблемнi чинники, яю обмежували европейську мобiльнiсть, зростаючу роль освiти та професiйноï тдготовки як принципово! умови економiчного та соцiальноекономiчного розвитку сучасного сyспiльства.
Значною подiею стало те, що 1996 р. було оголошено для Свропи роком осв^и впродовж усього життя. 11 квiтня 1997 р. у Португалп пiд егiдою Ради Свропи та ЮНЕСКО 43 краши пщписали Лiсабонськy конвенцiю про визнання квалiфiкацiй, якi належать до вищоï осв^и Свропи (це перший офiцiйний документ у контекст Болонського процесу, до якого приедналася Украша). Ïï основною метою стало формування правового поля вищоï осв^и Свропи та полегшення визнання докyментiв про освiтy рiзних краш. Органiзацiю спостереження за реалiзацiею Конвенци покладено на Kомiтет Конвенцш про визнання квалiфiкацiй у вищш освiтi у Свропейському регiонi та Свропейську мережу нащональних iнформацiйних центрiв з питань академiчного визнання i мобшьносп, що створена у 1994 р.
Подальша розробка гармошзацп европейськоï системи вищоï освiти зафiксована в Сорбонськш спiльнiй декларацп, яку було тдписано 25 травня 1998 р. тд час зyстрiчi з нагоди 800^чного ювiлею Паризького yнiверситетy мiнiстрами осв^и чотирьох краïн (Велика Британiя, Iталiя, Нiмеччина, Францiя). Декларацiя поставила питання про формування вщкритого европейського простору у сферi вищоï освiти, прозорють i зрозyмiлiсть дипломiв, стyпенiв i квалiфiкацiй; орiентацiю на двоступеневу структуру вищоï освiти (бакалавр — мапстр); використання системи кредитiв (ECTS) тощо. Кредити може отримати кожен, хто бажае навчатись у европейських ушверситетах. У студент1в буде доступ до рiзних освiтнiх програм, зокрема можливють навчатися багатопрофiльно, розвивати знання мов, використовувати шформацшш технолог^. Цей документ треба розглядати як такий, що надав первинного поштовху процесу консолщацп европейського простору вищоï освiти в контексп загальноевропейського процесу i який тзшше отримав назву Болонського. Постала необхщшсть вироблення единих стандартiв вищоï освiти; пiдняття рiвня квалiфiкацiйних вимог до фахiвцiв, щоб бути конкурентоспроможними на ринку пращ та припинити вщтш студенев i молодих учених до США.
Започаткувала кторш Болонського процесу офщшна зyстрiч мiнiстрiв осв^и з 29 краïн Свропи (19 червня 1999 р. у м. Болонья, Iталiя). Вона ознаменувалася прийняттям спiльноï «Болонськоï декларац^». Запровадила регулярш — через кожнi 2-3 роки — зyстрiчi (конференц^) мiнiстрiв осв^и европейських краïн, якi залучилися до процесу створення единого европейського простору вищоï осв^и. Важливо звернути увагу на те, що в Болонськш декларацп вже застосовуеться теза щодо створення европейського простору вищоï осв^и до 2010 р. Вiднинi курс було взято на структурну модершзащю нац1ональних систем вищо'1 освiти так, щоб вони стали працювати на розвиток «суспшьства знань». Свропейська Kомiсiя пропонуе таке визначення цього суспшьства:
«Суспшьство, де процеси та практика засноваш на виробницга, розподiлi та використанш знань» [2, с. 7].
Декларащею було визначено шiсть ключових цшей формування единого простору вищо' осв^и:
- прийняття системи легко зрозумших i сумiрних ступенiв, зокрема, через упровадження Додатка до диплома для забезпечення можливосп працевлаштування европейських громадян i пiдвищення мiжнародноi конкурентоспроможностi европейсько' системи вищо' освiти;
- прийняття системи, що заснована на двох основних циклах — доступеневому та тсляступеневому. Доступ до другого циклу вимагатиме устшного завершення першого циклу навчання триватстю не менше трьох рокiв. Ступiнь, що присуджуеться тсля першого циклу, мае бути затребуваним на европейському ринку працi як квалiфiкацiя вiдповiдного рiвня. Другий цикл спрямований на отримання ступеня магистра ^або доктора, як це прийнято в багатьох европейських кранах;
- впровадження системи кредитив за типом ECTS — европейсько' системи перезарахування залшових одиниць трудомiсткостi як належного засобу пщтримки великомасштабно' студентсько' мобшьносп. Кредити можуть бути отриманi також i в рамках освiти, що не е ще вищою, залучаючи до навчання протягом усього життя, якщо вони визнаються цiкавими для приймаючих унiверситетiв;
- сприяння мобшьносп шляхом подолання перешкод до ефективного здшснення вiльного пересування, для цього: студентам повинен бути забезпечений доступ до можливосп одержання осв^и i практично'' пiдготовки, а також до супутшх послуг; викладачам, дослiдникам i адмiнiстративному персоналовi повиннi бути забезпечеш визнання i зарахування часу, витраченого на провадження дослщжень, викладання та стажування в европейському регiонi, без нанесення збитку 1'хшм правам, установленим законом;
- сприяння европейському ствроб^ництву в забезпеченш якостi освiти для розробки адекватних критерпв i методологiй;
- сприяння необхщним европейським поглядам у вищш освiтi, особливо щодо розвитку навчальних планiв, мiжiнституцiйного спiвробiтництва, схем мобшьносп, спшьних програм навчання, практично'' пщготовки i провадження наукових дослщжень.
Досягнення цих цшей необхщно для змщнення Зони европейсько' вищо' осв^и, створення яко'' потребуе поспйно' пщтримки, уважного керування й адаптаци до безупинно мшливих потреб розвитку. Основною ж метою залишаеться збшьшення мiжнародноi конкурентоспроможностi европейсько' системи вищо' осв^и [3, с. 35].
Стратегii навчання впродовж життя отримали назву Лкабонських, оскшьки вони розглядалися й були схвалеш на Лiсабонському засiданнi Ради Мiнiстрiв СС у березнi 2000 р.
Принципово важливими на цьому етат розвитку Болонського процесу мають висновки та рекомендацп численних конференцiй i семiнарiв експертiв (Гельсiнський семiнар у лютому 2001 р., конференщя в м. Саламанка, 1спашя — у березш 2001 р.).
Так, у ршеннях Гельсiнського семiнару головну увагу придшено двоступеневiй структурi вищо' освгти та вiдзначено, «що вона сприяе розвитку нацюнально'1 i iнтернацiональноi мобшьносп, оскшьки передбачае модульний (блоковий) характер навчальних програм» [3, с. 11]. На Саламанськш зустрiчi було проголошено створення Свропейсько' асощацп унiверситетiв ( ЕиА ).
Другий пер1од розвитку юторп Болонського процесу розпочався в Празi 19 травня 2001 р., де було пщписано Празьке комюшке представниками вже 33 кра'н Свропи. На саммт було видiлено важливi елементи Свропейського простору вищо' осв^и, а саме: постiйне навчання впродовж усього життя; мотивоване залучення студентгв до навчання; сприяння пщвищенню привабливосп та конкурентоспроможностi Свропейського простору вищо'
осв^и для шших регюшв св^у (зокрема обговорювались аспекти транснащонально'' oсвiти).
18-19 вересня 2003 р. у Берлш розпочався трет1й етап Болонського процесу. Було визнано, що магiстepський piвeнь oсвiти — нeдoстатнiй для забезпечення надежно!' науково' iннoвацiйнoстi европейсько'' економши. Тому було прийнято принципово нове ршення — поширення загальноевропейських вимог i стандаpтiв уже й на докторсью стyпeнi. Заплановано масову пщготовку молодих дoктopiв (у нас — кандидатв наук) у тpистyпeнeвiй вищш oсвiтi за схемою «бакалавр — мапстр — доктор». Рекомендовано обмежитися лише одним науковим ступенем (доктор наук), а не двома (кандидат наук + доктор наук).
На Берлшськш зyстpiчi до Болонсько'' ствдружносп разом з шшими шiстьма кранами було прийнято й Роаю.
Черговий саммiт кра'н — учасниць Болонського процесу вщбувся 19- 20 травня 2005 р. у м. Берген (Норвепя). На ньому до Болонсько'1' ствдружносп приедналася Укра'на та ще чотири кра'ни. Серед визначених пpiopитeтiв на конференцп особливу увагу пpидiлeнo взаемодп мiж сферою вищо'1 oсвiти та piзнoманiтнoю дoслiдницькoю дiяльнiстю в yсiх кра'нах-учасницях, а також мiж европейським простором вищо'1 oсвiти та европейським простором досшджень.
У peзyльтатi було тдписано кoмюнiкe, у якому на oснoвi пoпepeднiх цiлeй Болонського процесу були визначет пpiopитeтнi напрями розвитку вищо'1 oсвiти: введення трициклово'' системи тдготовки фахiвцiв (бакалавр — магiстp — доктор фшософп), створення нащонально!' системи забезпечення якосп вищо' oсвiти зпдно зi стандартами европейсько'' мepeжi забезпечення якосп (ENIC — ENQ), взаемне визнання ступешв i продовження навчання кра'нами-учасницями.
У гpyднi 2006 р. було розроблено рекомендацп Парламенту i Радi Свропи, у яких визначено ключoвi компетенци, нeoбхiднi всiм шдивщам для особисто'' peалiзацii i розвитку, активно'' громадсько'' позици, сoцiалiзацii i зайнятoстi. Встановлено вiсiм ключових компетенцш:
- спiлкyвання piднoю мовою;
- спшкування iнoзeмними мовами;
- математична грамотшсть i базoвi компетенци в наущ й тeхнoлoгiях;
- комп'ютерна гpамoтнiсть;
- освоення навичок навчання;
- сощальш i цивiльнi компетенци;
- вiдчyття новаторства i тдприемництва;
- oбiзнанiсть i здатнiсть виражати себе в культурнш фopмi.
У 2010 р. Европейським Союзом ухвалено стратегию «Свропа 2020». Цей документ е продовженням Люабонсько! стратеги (2000-2010 pp.) i встановлюе три прюритети — розумний, стiйкий та шклюзивний розвиток, змiст яких полягае в такому:
- розумнгсть передбачае розвиток економши, що базуеться на знаннях та шноващях;
- стгйкгсть забезпечуеться бшьш ефективним використанням ресурав;
- ¡нклюзивтсть спрямована на сприяння високому piвню зайнятoстi населення, сoцiальнoмy й тepитopiальнoмy згуртуванню (cohesion) [4, с. 5].
Документом також визначено стратепчш показники, яю мають засвiдчити досягнення yспiхy у розвитку Свропи станом на 2020 рш. До них, серед шших, належать таю:
- 75 % населення вшом вщ 20 до 64 роюв мають бути працевлаштованими (нинi цей показник складае 69 %);
- 3 % ВВП Свропейського Союзу мае бути швестовано у сферу досшджень i розробок (R and D) [4, с. 6].
Для реалiзацiï стратеги «Свропа 2020» визначено cïm програмних iнiцiатив, серед яких:
- «1нновацшний Союз» (The Innovation Union) — програма, спрямована на розвиток сфери дослщжень та шновацш. Ре^защя шщативи розпочалася 6 жовтня 2010 р.;
- «Молодь на маршЬ» (Youth on the Move). Основною метою ще1 програми е сприяння навчальнiй та професiйнiй мобшьносп молодих людей. Реалiзацiя розпочалася 15 вересня 2010 р.;
- «Порядок денний для нових навичок i роботи» (An Agenda for New Skills and Jobs) — програма, спрямована на штегращю професшно' дiяльностi та осв^и. Реалiзацiя розпочалася у листопадi 2010 р. [5, с. 11].
Нова стратепя розвитку також констатувала ч^ю орiентири щодо модершзаци европейсько1 вищо1 освiти, якi, своею чергою, були деталiзованi у документ «Пiдтримуючи розвиток i професiйну дiяльнiсть — порядок денний для модершзаци европейських систем вищо'1' освiти» (Supporting growth and jobs — an agenda for the modernization of Europe's higher education systems), ухваленому Свропейською Комiсiею 26 вересня 2011 р. Вщповщно до цього документа ключовими завданнями модершзаци европейсько1 вищо1 освiти е:
1) пiдвищення рiвня освiтнiх досягнень задля забезпечення потреб Свропи у випускниках вищих навчальних закладах i дослщниках. Визначено ч^ку цифру — до 2020 р. 40 % молодих людей повинш мати завершену вищу освiту;
2) полшшення якостi й релевантностi вищо1 освiти;
3) пiдвищення якостi завдяки мобшьносп та мiжнароднiй спiвпрацi;
4) актуалiзацiя «трикутника знань» (knowledge triangle): зв'язок вищо1 освiти, дослiджень i бiзнесу (пiдприемництва) для досягнення досконалосп та регiонального розвитку;
5) покращення врядування та фiнансових механiзмiв [6, с. 4-12].
У цьому ж документ визначено таю основш принципи розвитку вищо1 освiти, як прозорють, диверсифiкацiя (рiзнорiднiсть), мобiльнiсть i сшвпраця [6, с. 12].
У сучасних умовах до основних складниюв процесу модершзаци европейсько1 вищо1 освiти слщ вiднести такi:
- наявнiсть ч^ко1 стратеги, полiтики та iнструментiв модершзаци;
- шституцшна автономiя, iнституцiйнi стратеги та профшзащя iнститутiв вищо1 осв^и (розроблення та iмплементацiя профiлiв оргашзацш) ;
- професiйна пiдготовка лiдерiв (вищий рiвень) i менеджерiв (середнш рiвень) вищих навчальних закладiв.
Зазначений перелш формуе основу процесу модершзаци вищо1 освiти як «потужного чинника економiчного зростання», що «вiдкривае дверi для кращих життевих стандартiв i можливостей для людей» [7, с. 3].
Висновки. Болонський процес почався ще до пщписання Болонсько1 деклараци, яка е одночасно i результатом попередшх ïï iнiцiатив, i стимулятором процесу реформування вищо1 освiти. Свропейсью унiверситети стали носiями европейського стилю та европейсько1 свiдомостi на основi аксiологiчних орiентирiв Болонського процесу. Саме тут закладений базис для формування единого загальноевропейського простору вищо1 осв^и i зближення його моделей.
Л1ТЕРАТУРА
1. Европейское пространство высшего образования. Совместное заявление министров образования, подписанное в Болонье 19 июня 1999 г. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http:/iic.dgtu.donetsk.ua/russian/ovs/bologna.html.
2. Гончаренко С. I. Гумаштаризащя загально' середньо' осв1ти / С. I. Гончаренко, Ю. I. Мальований. - К. : Вид-во НПУ ¡меш Драгоманова, 2004. - 87 с.
3. Болонський процес у фактах i документах / упор.: М. Ф. Степко, Я. Я. Балабаш, В. Д. Шинкарук та ш. - К. : Тернопшь : Вид-во ТДПУ ¡м. В. Гнатюка, 2003. - 52 с.
4. Europe 2020. A strategy for smart, sustainable and inclusive growth: Communication from the European Commission, Brussels, 3.3.2010. - COM 92010) 2020 fi nal. - 34 p.
5. Endgaging in the Modernization Agenda for European Higher Education. - Brussels : ESMU, 2011. -47 p.
6. Supporting growth and jobs - an agenda for the modernization of Europe's higher education systems. - Luxemburg : Publication Offi ce of the European Union, 2011 . - 26 p.
7. Modernization and employability at heart of new higher education reform strategy [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http:/www.europe.eu.
ИСТОРИЯ БОЛОНСКОГО ПРОЦЕССА: АКСИОЛОГИЧЕСКИЕ ОРИЕНТИРЫ РАЗВИТИЯ ЕВРОПЕЙСКОГО
ВЫСШЕГО ОБРАЗОВАНИЯ
Климова Г. П.
В статье раскрывается многоплановый и динамичный характер Болонского процесса. Рассматриваются его концептуально-методологические аксиологические ориентиры и нормативно-методические документы. Анализируется влияние Болонского процесса на усиление европейской интеграции и повышение конкурентоспособности европейского высшего образования путем перестройки системы обучения на вузовском уровне.
Ключевые слова: высшее образование, Болонский процесс, европейское пространство высшего образования, структура квалификаций, обеспечение качества высшего образования, академические ценности, аксиологические ориентиры.
HISTORY OF THE BOLOGNA PROCESS: AXIOLOGICAL ORIENTATIONS DEVELOPMENT OF THE EUROPEAN HIGHER EDUCATION
Klimovo. G .P.
The article reveals the multifaceted and dynamic nature of the Bologna process. Discusses its conceptual and methodological axiological orientations and regulatory guidance documents Examines the impact of the Bologna process to strengthen European integration and competitiveness ofEuropean higher education by restructuring the system of learning at university level.
Key words: higher education, the Bologna process, the European Higher Education Qualifi cations Framework, quality assurance of higher education, academic values, axiological orientations.
