CC BY
18
сощолопя
УДК 316.334.4
Л. М. Гераста, доктор соцюлопчних наук, професор
ПРОБЛЕМА ВПЛИВУ ПРАВОСВ1ДОМОСТ1 НА КУЛЬТУРУ ПОЛ1ТИЧНОГО ВИБОРУ ЛЮДИНИ
Правосвгдомгсть ттерпретовано в контекстг полтико-правово! парадигми. Доведено, що, кргм правових гдеалгв г цтностей, правосвгдомгсть вгдображуе полг-тичш погляди г настанови людини, и правовг очгкування г полтичн оргентацп, сприй-няття полтичних та правових процесгв. ОбГрунтовано залежшсть позицш електо-рату вгд типу полтично! субкультури та яюснихрис правосвгдомостг. Показано, як суттево на полтичний вибгр впливають сучаснг передвиборчг технологи: тформа-цшт, медшш, полтичш мантуляци та тша «виборча тженергя».
Ключовi слова: правосвгдомгсть, полтичний вибгр, стереотипи полтично! культури, правовг очгкування, полтичш мантуляци г мгфологгзащя, електоральш монторинги.
Актуальтсть дослгдження. Сустльству, яке прагне побудувати демо-кратичну, вщповвдальну державу, важливо усвщомлювати, що формування сучасних шститупв политичного представництва оргашчно пов'язане з меха-нiзмом виборiв i електоральними процедурами, якi мають дуалштичну полiтико-правову природу. Органи полiтичного представництва державно! структури та прямi полггачш рiшення, що здiйснюються шляхом безпосеред-нього вибору (референдум, плебiсцит), сприймаються масовою чи шдиввду-альною сввдомютю як справедливi правовi шституци, сформован у демокра-тичний спосiб. Ще видатний англiйський мислитель XVIII ст. Дж. Локк за-значав, що виключна легiтимнiсть законодавчих органiв полягае в 1х близь-костi до народу, тобто у безпосереднш шдзвпносп законодавчого органу громадянам.
Сучаснiй науцi сощологп права властиво комплексно розглядати таш феномени соцiального життя, як политика i право, виходячи з того, що право
© Герасша Л. М., 2010
207
е одшею iз важливих форм втшення сусшльно1 свiдомостi, а змют полiтики мiстить не тiльки численш полiтичнi зв'язки, публiчнi правовiдносини, а й правосвщомють людей. Представники науково! юриспруденци (О. С. Гречiн, Ю. П. Битяк, О. В. Петришин, I. В. Яковюк та ш.) зазвичай стверджують, що правова культура особистосл, зокрема юриста, е вщбиттям його фахових правових практик i полiтичних поглядiв, але рвдше тдкреслюють вiдмiннiсть м1ж фiлософським свiтоглядом людини i правосвiдомiстю [1]. Правосвiдомiсть нередко тлумачать як цiннiсно-правовий сенс iндивiдуальноl чи громадсько! психологи [2, с. 338]. Полттичнш же науцi притаманно розглядати и як сегмент полггично1 щеологи, що мiстить оцiнне ставлення людей не тiльки до чинного законодавства, а й до рiзних полiтико-правових систем, сприйняття iнди-ввдами контексту полiтичних вiдносин i процесiв, змiсту правових iнститутiв, !х оч^вання i самовизначення у межах перспектив политичного та правового розвитку суспiльства i держави. Вщповвдно, на нашу думку, дефiнiцiю «правосвщомють» можна визначити як сукупнiсть поглядiв, уявлень i сталих переконань, принцитв та вдей, що вiдбивають той бш сощально! дiйсностi, що охоплюеться державно-правовими вiдносинами i полiтико-правовими зв'язками [3, с. 18].
Тож, мета статп - iнтерпретувати правосвiдомiсть у контекст! полгтико-правово1 парадигми; показати и органiчний зв'язок iз полiтичною етикою i правовою мораллю, мюце у цiннiснiй складовiй полгтично1 культури; довести, що правосвiдомiсть виступае природним пвдгрунтям культури шдиввдуально-го полгтичного вибору.
Змiстовна характеристика правосвiдомостi, ^м належних правових iдеалiв i цшностей, неввд'емна вiд полiтико-правових поглядiв людини, ввд спрямованостi И полiтичних орiентацiй, рiвня сприйняття полiтичних та правових об'екпв (наприклад, iнстигутiв влади). Тому мотиващя усввдомлених полiтичних учинк1в дозволяе квалiфiкувати як полiтичнi, так i правовi сенси у полiтичному вибор^ що здiйснюегься громадянами за умов електорального процесу [4, с. 39-38]. Це, на наш погляд, можна продемонструвати, видiлив-ши структурнi складовi у змiстi правосвiдомостi людини.
Передуем iнформацiйний (когнiтивний) елемент правосвiдомостi сввдчить про рiвень пiзнання права i полiтики в суб'ективному аспектi (орiентацiя у чинному законодавствi, знання процесуальних механiзмiв i дiй, поiнформованiсть щодо змiсту полiтичних процесiв i подш тощо). Наступна, оцiнна (аксiологiчна) складова правосвщомосп показуе, на-скiльки щнними i важливими для суб'екта полгтично1 ди е вимоги норм закону чи полиичних норм, вона характеризуе стушнь його защкавленос-тi в шдтриманш певних полiтичних програм на виборах, прагнення по-лиично1 стабшьносп та правопорядку. Регулятивний сегмент правовое' культури i свiдомостi - найбшьш вiдповiдальний, адже вiн формуе прямi
настанови людини щодо конкретних стереотишв i форм правово1 чи по-лгтично! ди (готовнiсть виконувати чи, навпаки, порушувати приписи полгтико-правових норм). Зрештою, емоцшна сфера правосвiдомостi ввд-грае специфiчно важливу роль, вона значною мiрою зумовлюе моделi политично! поведiнки iндивiда.
Крiм того, за показником мiри поширення певних стереотишв право-свiдомостi в нш можливо виокремити масовий (або груповий), спецiалiзова-ний, локальний та шдивщуальний рiвнi. Власне зазначимо: на рiвнi двох останнiх культура полiтичного вибору особистосп виявляе себе найбiльш предметно. Так, локальна правосвщомють мае територiально чи демографiч-но обмежений характер i певнi субкультурнi якостi; отже, це зумовлюе поль тичний вибiр людей, визначений регiональною, мiсцевою специфшою чи особливостями 1'х сощально'' страти (етнокультурними, релiгiйними, профе-сiйними, статусними). М1ж тим 1ндш1дуальна правова i полiтична свiдомiсть е результатом полгтико-правовох соцiалiзацi! окремо! людини, опанування нею полиичних i правових цiнностей суспшьства; через це полiтичний вибiр часпше опосередкований 1'х вдеальним змiстом та водночас власним полгтико-правовим досвщом особистостi.
Утiм сучасний укранський сощум перенасичений системними проблемами - колiзiйнiсть державних повноважень (пiсля змш Конституци iз сiчня 2006 р.), дуалiзм виконавчой' влади (м1ж Урядом i Президентом), слабка дiе-здатнють парламенту, послабления ресурсiв мiсцевого самоврядування, корум-пованiсть судiв, що веде до втрати сощально! довiри та делептимаци iнсти-тутiв влади. Виникае закономiрне запитання: чому бiльшiсть члешв грома-дянського суспiльства все ж iндиферентно ставляться чи iгнорують реальне попршення в полiтичному просторi Украйни? Адже е розумiния однозначно негативной' ситуаций, е вiдчуття 11 деструктивних наслiдкiв, але занадто мало дiевих спроб населення щось змiнити в полгтищ на краще. Як вважае президент Укра1'нсько1' академi1' полгтичних наук М. Михальченко, «в УкраМ фактично iснують два типи сусшльно! свiдомостi - елiтарна й масова. Елгтар-на свiдомiсть мае значний теоретико-вдеолопчний компонент, а в масовш -домiнуе буденно-психологiчний... Але психолопею "здорового глузду", "бу-денною" психолопею не можна замшити рацiонально-систематизовану тео-ретичну частку суспiльноl свiдомостi» [5, с. 203-204].
Пояснення саме й полягае в тому, що правосввдомють людей, яш пози-цiонують себе у тому чи шшому сощально-статусному шарi, разом iз полi-тичними преференцiями визначально впливае на 1'х полгтичний вибiр i форми политично! активностi, вiдображуючи рiвень полiтичноl культури. Тож результата будь-яких виборчих перегошв онтолопчно пов'язанi не тшьки зi структурою iдейно-полiтичних уподобань громадян, а й iз чинником сощального розшарування суспiльства (див. таблицю).
Таблиця
Самовдентифжащя населення щодо власного сощального статусу
(дат 2002 р., у % ввд кшькосл опитаних)
Статуст позици Зведенi данi соцiологiчних монiторингiв
Украша Рост 17 краш Свропи та США
Вищий клас 3,1 4,0 7,5
Середнш клас 27,2 33,0 58,9
Нижчий середнш (робпничий) клас 43,6 31,0 23,5
Нижчий клас 26,1 32,0 10,1
Згiдно з цим позицiюванням можна виокремити рiзноманiтнi моделi политично! культури i правосвiдомостi, що характеризують населення Укра!-ни. Передусiм значна частка електорату належить до активштсько! демократично! полиико-правово! культури. Але, крiм того, укра!нцям притаманнi також досить специфiчнi стереотипи, зокрема «патрицiанська» (псевдоель тарна) та «екс-плебейська» (неосвiчених, залежних осiб) полiтичнi культури; нос1ям першо! притаманнi полiтичний «нарцисизм» i полиико-правовий т-гiлiзм, зневажливе, зверхне ставлення до права, а другим - юридичне неуцтво i хибний правовий iнфантилiзм. Досить поширенi в укра!нському соцiумi полiтичнi субкультури, наприклад регюнальт, етнократичнi, клерикальнi (релтйно налаштованi), в яких власне полиичш цiнностi розмип етнокуль-турними, релiгiйними, ортодоксально-iдейними сенсами. Зрештою, слiд ураховувати «моза!чнiсть» укра!нського електорату внаслiдок розма!ття по-ликультурних ознак за соцiально-демографiчними критерiями - це породжуе столичнi, мегаполкт, провiнцiйнi, мiстечковi та хутiрськi (сшьсьш) стереотипи; !х слiд пов'язувати з вщповвдним рiвнем правосвiдомостi, яка орiентуе виборця до вдей сощально! справедливости конституцiйностi, правово! пд-ностi, суспшьно! перспективи, що виписанi у програмних документах певних полiтичних сил.
Особливу роль у визначенш напрямку политичного вибору людини вщ-грають так1 конструкти правосвiдомостi, як правовi очiкування - сподiвання особи щодо «сощально справедливого наповнення полiтичних програм» та усввдомлення свое! здатностi стосовно учасп у «громадсько-правовому конт-ролi» за дiями майбутньо! влади. Це не тшьки позначаеться на вiдтвореннi шститупв полiтично! системи, а й сприяе реалiзацi! механiзмiв народовладдя, тож вщповщно формуе правову дiездатнiсть громадянина. Так, запропонова-нi екс-президентом Укра!ни В. Ющенком пропозицп з реформи мюцевого самоврядування (на Всеукра!нських мунiципальних слуханнях «Реформуван-
ня публiчноl влади» 30 березня 2009 р.) та внесений ним до Верховно'' Ради проект ново'' Конституцп Укра'ни, що мiстив ще1' створення двопалатного парламенту, змiни виборчого законодавства тощо, вимагали ввд суспшьства правосвiдомого сприйняття цих системних шщатив i визначення (можливо через референдум) необхвдносп цих полiтико-правових модернiзацiй системи державно'' влади [6].
Водночас на культуру политичного вибору електорату та яшсш прояви правосвiдомостi громадян суттево впливають сучаснi передвиборчI технологи, яким належить особливе мюце у структурi демократичних механiзмiв политики. Вони мають сприяти вiдтворенню полпико-правових iнститутiв держави, але разом з тим можуть непередбачено вплинути на остаточний полiтичний вибiр особистостi. Предметну оргашзацш ведення сучасних виборчих кампанш та змiст i форми електоральних технологш фахiвцi-полiттехнологи (В. Бебик, Т. Гринберг, О. Ковлер, £. Малкш, Г. Почепцов, О. Соловйов та ш.) не випадково називають «виборчою iнженерiею» [7], адже 1'1 побудовано з особливих засобiв i методiв, як1 здатнi не тшьки визна-чити успiшний результат виборiв, синтезуючи рiзнi важелi, а й стимулюва-ти сввдомий полiтичний вибiр громадян, що вiдповiдатиме рiвню 1'х полпико-правово'' культури. Серед цих об'ективних i суб'ективних чинник1в таш:
- вагомiсть економiчноl кон'юнктури, на грунт яко1' розгортаеться политична виборча кампаиiя, що не може бути про^норована;
- динамiка сощальних настро'в, яким притаманно коливатися в ходi електорально'' кампани;
- мехашзми розгортання кампанil передусiм орiентованi на викорис-таиия рацiональних мотивiв, але слщ враховувати й емоцiйнi iмпульси;
- психологiчнi елементи виборчо'' iнженерil мають спиратися на об-разш креативнi форми, мистецьк1 акц!1, зрозумш гасла, яскравi символи;
- формування позитивно'' «харизми» кандидатiв - через умшня пово-дитися публiчно, манеру спшкування, риторику, яскравiсть полiтичних промов i полiтичне рекламування «людських якостей» тощо;
- тактика «зваженого» використання шформацшних технологiй (зо-крема, мас-медiа) для ведення полiтичноl аг1тадИ, просування iнформацil, впливу на масову та iндивiдуальну свiдомiсть виборцiв.
Сьогоднi, як школи, засоби масово1' iнформацil стали ввддзеркалювати полiтико-правову свiдомiсть суспiльства i його окремих груп, стимулюючи полличш змiни. Особливi функдil щодо пвдвищення полiтико-правовоl культури учасник1в виборчого процесу i референдумiв виконують мас-медга, котрi постають просвiтницькими iнструментами, завдяки яким до населення доводиться iнформацiя про цiлi i формат проведення виборчих кампанiй, у тому чи^ вiдповiднi рiшения державних шституцш, оргаиiв мiсцевого самовря-дування, Центрально'' та окружних виборчих комiсiй. Крiм того, засоби ма-
сово! шформаци у виборчому процеа слщ розглядати не тшьки як шструмен-ти РR-акцiй, а й як канали трансляцп i пояснення норм законодавства про вибори та референдуми; зберiгаеться також необхвдшсть роз'яснювати кожному громадяниновi його особисту причетшсть до обрання глави держави, формування вищого законодавчого органу (парламенту), оргашв мiсцевого самоврядування.
В шформацшному просторi Укра!ни створено можливють вiльного конкурування полiтичних погJIядiв, вдей i позицiй. У такий споаб забезпечу-еться шанс неупередженого, зваженого i всебiчного висвiтлення електораль-них подш. Украíнськi мас-медiа беруть активну участь в iнiцiюваннi та здш-сненнi просвiтницьких i експертних заходiв з пвдвищення пол1тично! культури учаснишв виборчого процесу в Укра!ш, що е !х важливiшим завданням («Свобода слова»; «Велика полiтика», «Савк Шустер-Ьые», ток-шоу «Майдан», «Епщентр», «Ятак думаю», «Постскриптум» тощо).
Одшею з функцш медшних шституцш мало б стати сприяння реаль заци в Украíнi необхвдних i очiкуваних суспiльством реформ (конституцшно-полгтично!, адмшштративно!, податково!, судочинства та ш.) шляхом прийняття парламентських рiшень i легiтимацi! !х на всеукра!нському референдума Успiх цих перетворень значною мiрою залежить вiд резуль-татiв правосввдомого волевиявлення, активностi та вiдповiдальностi гро-мадян за реалiзацiю сво!х конституцшних полiтичних прав. У зв'язку з цим вагоме значення й дои збертае «Концепщя пiдвищення правово! культури учасниыв виборчого процесу i референдумiв в Укра!нi», розро-блена ЦВК i погоджена Кабiнетом Мiнiстрiв Укра!ни, яку схвалено Указом Президента ввд 8 грудня 2000 р. [8, с. 15]. Головш цiлi пропонованих нею заходiв з пiдвищення полггако-правово! культури учасникiв виборчого процесу таш:
1) створення належних умов для набуття широкими верствами населен-ня (учасниками виборiв i референдумiв) знань чинного законодавства про вибори та референдуми, а також вмшня застосовувати !х на практицi;
2) сприяння пвдвищенню правосвiдомостi та активносп виборцiв, учас-ник1в референдумiв з реалiзацil !х конституцiйних полiтичних прав;
3) запобтання порушенням законодавства про вибори i референдуми в процеа його застосування;
4) п1двищення квалiфiкацil фахiвцiв виборчого процесу i референдумiв (зокрема, членiв виборчих комiсiй, комюш з референдумiв);
5) надання консультацш кандидатам, !х довiреним особам, полтшчним партiям, виборчим блокам партiй, !х уповноваженим особам у вдосконаленнi дшових, органiзаторських навичок у роботi з виборцями, партнерами, засо-бами масово! iнформацi!;
6) надання методично'' допомоги органам виконавчо'' влади та органам мюцевого самоврядування щодо практичного застосування законодавства про вибори та референдуми.
Найб№ш вiдповiдальна роль у формуваинi полгтично1' культури i сввдо-мого вибору учаснишв електорального процесу належить полттичним париям, як1 самi е дiевими суб'ектами виборчого процесу. Як зауважуе англiйський парламентар Е. Бертi, представник полiтичних сил повинен керуватися ште-ресами сво1'х виборцiв, але вш також ставить на службу 1'х очiкуваиням сво1' знання i розважливють; а американська дослiднидя гстори политичного пред-ставництва Х. Пiткiн зазначае: «Представник повинен функцюнувати таким чином, аби, незважаючи на свою незалежшсть та здатнiсть виборцiв робити висновки i дiяти, мiж ними не виникало жодних конфлшпв... отже, вш мае дiяти в 1'х штересах» [9, с. 166].
М1ж тим у транзитивних суспiльствах, насичених конфл^ами, де гостро виявляють себе сощальш i полiтико-правовi колiзil, можуть домшувати право-вий iдеалiзм, полiтичнi шюзп та мiфологiчна полiтична свiдомiсть, яку спе-цифiчно пiдкрiплюе особливий менталитет наци на грунтi духовних вiрувань. Це утворюе природнi специфiчнi передумови для застосування полтичног мгфологгзацИ як технологи машпулятивного впливу на громадську (зокрема, полiтичну й правову) свщомють: рiзноманiтнi полiтичнi мютифшаци, штучна «геро1'защя» харизматичних лiдерiв (1'х мiфологiзадiя) та iншi машпуляцп, особливо в електоральних кампан1ях, коли окремi полiтичнi сили прагнуть за будь-яку цiну «колошзувати» свободу полiтичного вибору i привласнити до-вiру громадян.
Технологil маншулювання полiтичною свiдомiстю з боку публiчних по-лiтикiв найчастiше грунтуються на систематичному втшенш в масовi чи груповi уявлення «полiтичних мiфiв» - iлюзорних iдей, що мiстять певш цiнностi i норми, якi люди зазвичай сприймають на вiру, без рацюнально критичного осмислення. Наприклад, щеолопчш мiфи комунiстичноl доби тлумачили про неминучють краху капiталiзму i приватну власнiсть як головне джерело суспшьного зла. Але на початку XXI ст. мiфи полiтизуються в умовах политичного плюралiзму i зростаючо'' конкуренцп у боротьбi за владу, особливо у перюди напружених полгтичних ситуацiй - вибори, референдуми, полгтичш кризи i конфлiкти.
Фахiвцi доводять, що «полiтичнi мiфи» породжуються не наукою, лопч-ними судженнями чи рацюнальними дiями, вони формуються всередиш складно'' психологiчноl структури особистостi як наслщок невизначених психологiчних настанов i пiд впливом спрямованих ззовнi щеолопчних чин-ник1в. Технологiчний ресурс полгтично1' мiфологiзадil впроваджуеться елiтою влади i сприймаеться людьми через особливу потребу шюзорно перетворю-
вати об'ективну дшсшсть, яка !м непвдвладна. Деградащя сталих духовних цшностей, звичних норм i стандартiв политично! поведiнки, за якими люди рашше д^яли, робить !х хворобливо сприйнятливими до життевих проблем. Як вщзначав К. Ясперс, «до iлюзiй передуам схильна слабка людина, а за наших чаав вона, можливо, слабшша, нiж будь-коли» [10, с. 229]. Отже, мь фологiчне мислення, якому притаманна незахищенiсть психiки особистостi, виникае чи активiзуеться в соцiумi у зламш перiоди iсторii.
Складний у цшому формат полiтичних вiдносин, особливо у виборчих кампашях, - це найбшьш сприятливий грунт для формування викривлено! полпично! i правосвiдомостi та сприйняття людьми полпичних утопiй, популютських прожектiв, iлюзiй про майбутне життя сощуму i перспек-тиви держави. Для укорiнення «полiтичних мiфiв» застосовуються будь-яш технологi! манiпулювання свiдомiстю людей (як нав'язлив^ брутальнi, так i достатньо тонкi, рафiнованi): гiперболiзaцiя значущостi полпичних персон чи певних подш; упровадження метафор у «мову полпики» («непо-хитний, як Сфшкс», «диявольськi проникливий i верткий», «мудрий, як Соломон»); тдтасування фaктiв, поширення неправди i нaклепiв; нашв-правда - замовчування неугодно! iнформaцii; наклеювання образливих ярлиюв та ш.
Можна навести також показову думку американського професора Герберта Шиллера про те, що у США головними iлюзiями, яш шдкршлюють панування правлячо! елiти, е п'ять сощально-полличних мiфiв: про iндивi-дуальну свободу й особистий вибiр громадян; про нейтралiтет найважливiших полiтичних шститупв кра!ни - Конгресу, Суду, Президента i засобiв масово! iнформацi!; про незмшшсть егогстично! природи людини - !! агресивностi, схильностi до накопичення i споживництва; про вiдсутнiсть в американсько-му суспiльствi соцiальних конфлжпв, експлуатацi! та гноблення; про плюра-лiзм i «свободу» засобiв масово! шформаци (яш, незважаючи на !х статки, у дiйсностi контролюються великими рекламодавцями та урядом, представля-ючи собою iндустрiю «iлюзорно! свiдомостi»).
Iсторiею доведено, що навiть цiльове руйнування колишнiх, вiджитих «полiтичних мiфiв» не веде до неминучо! перемоги рацюнального у мис-леннi людини, скорше, там творяться новi мiфи i геро!. Так, якщо у роки сталжзму суб'ектами радянських мiфiв були так зваш «вороги народу», «шшдники», «космополiти», «лiкарi-убивцi» та iн., то в сучаснш Укра!нi активно поширюються мiфи про вiдродження нацiонально! соборносп, про тотальну релiгiйну сполуку, про усшхи в боротьбi з «корупцюнерами» та особливо множаться PR-командами майже вах полiтичних сил мiфологiч-ш сюжети щодо «беззавiтно щирих, самовщданих борцiв за демократiю, нацiональнi штереси, права людини i громади» в ходi передвиборчих ба-талiй.
Маншуляцп полиико-правовою свiдомiстю за умов украшсько1' неза-лежностi були очевидш - частинi суспiльства навiяли мiф «безпеки полтич-hoï апати» i думку, що здiйснити супротив засильству соцiального безправ'я i полiтичного свавшля в крш'ш неможливо. Тож, за ввдповвдями людей, ввдо-браженими у всеукрашському монiторингу 1996-2005 рр., на запитання: «Якби уряд Украни ухвалив рiшення, що утискае Вaшi законш права та ште-реси, чи могли б Ви щось зробити проти?» бiльшiсть респондентiв (середнiй показник 65,3 %) упевнено вщповщали «Hi»; а на запитання: «Якби анало-гiчне рiшення ухвалила мiсцевa влада, могли б Ви щось зробити проти?» 56,1 % опитаних вщповши: «Hi, шчого не мiг би вд1яти» [11, с. 447-448]. Це дещо пояснюе, чому частка украшських громадян сьогоднi нaстiльки сприй-нятлива до всiляких «полiтичних мiфiв» про «харизматичних героïв-спaсигелiв наци» та б№ш налаштована на пасивну власну позищю i бездiяльнiсть щодо подолання кризових полгшко-правових процесiв в Укрaïнi.
Особливо слад ввдзначити практичну роль електоральних соцюлог1чних мон1торинг1в (КСД) в перюди виборчих кампанш, що розглядаються мiж-народною громaдськiстю як iндикaтор i значущий чинник демокрaтизaцiï суспiльствa. Слушно вважаеться, що результати соцiологiчних мошторинпв, зокрема електоральних екзит-пол1в, е мехашзмом зaпобiгaння викривленням процедури волевиявлення народу. Якщо отримaнi дaнi опитувань екзит-полу очевидно сильно рiзняться ввд результапв виборiв (референдуму), то це може сввдчити про нaявнiсть вжитих фальсифшацш щодо пвдсумшв голосування виборцiв (як склалося на президентськш виборчiй кампанп 2004 р.) або ж, навпаки, - зaпобiгги спробам егоютичних полгтиюв порушити народний ви-бiр, спекулювати на «мiфi зловживань» i в такий спосiб додатково соцюло-пчно аргументувати репрезентaтивнiсть та легiтимнiсть виборiв, як пiд час президентських виборiв 2010 р.
Фaховi соцiологiчнi дослщження, що застосовують належну вибiрку та iндикaтори, здiйснюють об'ективний професiйний aнaлiз отриманих резуль-тaтiв iз необхщною кореляцiею всiх чинникiв, безумовно визнаються ефек-тивним iнструментом оцiнювaння достовiрностi виборiв [12]. Отже, крiм традицшних форм i зaсобiв громадсько-правового контролю, таких як легальна присутшсть мiжнaродних (i ввд пaртiй) спостерiгaчiв на виборчих дшьни-цях, паралельний тдрахунок голосiв, нагляд комiтету виборщв тощо, соцю-логiчнi монiторинги (на замовлення) мали б застосовуватися як контрольна електоральна технолопя. Можливо також цей неангажований, фаховий меха-шзм захисту свободи полiтичного вибору громадян доцшьно легaлiзувaти, тобто зaкрiпити у законодавчому порядку.
Висновки. Свiдомому украшському громадянину, аби не поставати об'ектом постшних мaнiпуляцiй (як1, на жаль, не тшьки характеризують по-лггачний iстеблiшмент, а також е складовою дiяльностi мaс-медia) i нaтомiсть
бути творцем власного життя та активним учасником полггако-правових пере-творень, доцшьно бiльш суттево розвивати сво! полiтичнi уявлення i правовi очiкування до рiвня наукових оцшювань, ставитися до правово! самоосвiти як до чинника высоко! правосвiдомостi, рiшуче прагнути самостшно! поль тично! позицп, що притаманна автономнiй особистостi, та послщовно ввд-стоювати право на власний полпичний вибiр.
Л1ТЕРАТУРА
1. Гречин А. С. Социология правового сознания / А. С. Гречин. - М. : ЮНИТИ, 2001. - 256 с.; Правова культура в умовах становлення громадянського суспшьства / за ред. Ю. П. Битяка, I. В. Яковюка. - Х. : Право, 2007. - 248 с.
2. Морфолопя культури : тезаурус / за ред. В. О. Лозового. - Х. : Право, 2007.
- 384 с.
3. Герасша Л. М. Культура полгшчного вибору як елемент правосввдомоста громадян / Л. М. Герасша // Держ. буд-во та мгсц. самоврядування : зб. наук. пр. -Х. : Право, 2007. - Вип. 13. - С. 17-25.
4. Бекешкша I. Пост-революцшш змши суспшьно! сввдомосп й новi проблеми розбудови демократ та громадянського суспшьства в Укра!ш / I. Бекешкша // Укра-!нське суспшьство 1994-2005. Динамжа соцiальних змш /за ред. В. Ворони, М. Шуль-ги. - К. : 1н-т соцюлогп НАНУ, 2005. - С. 39-48.
5. Михальченко Н. Украинское общество: трансформация, модернизация или лимитроф Европы? / Н. Михальченко. - К. : Ин-т социологии НАНУ, 2001. -440 с.
6. http://www.president.gov.ua /ru/documents/
7. Бебик В. М. Полпичний маркетинг i менеджмент / В. М. Бебик. - К. : МАУП, 1996. - 144 с. ; Ковлер, А. И. Избирательные технологии: российский и зарубежный опыт / А. И. Ковлер. - М. : Аспект Пресс, 1995; Почепцов, Г. Коммуникативные технологии двадцатого века / Г. Почепцов. - К. : Ваклер, 2001. - 352 с. ; Малкин, Е. Основы избирательных технологий / Е. Малкин, Е. Сучков. - М. : Рус. панорама, 2002. -464 с.; Соловьев, А. И. Политология: Политическая теория, политические технологии / А. И. Соловьев. - М. : Аспект Пресс, 2003. - 559 с.; Гринберг, Т. Э. Политические технологии: ПР и реклама / Т. Э. Гринберг. - М. : Аспект Пресс, 2005. - 317 с.
8. Офщ. вюн. Укра!ни. - 2000. - № 50. - С. 14-20.
9. Hanna F. Pitkin. The Concept of Representation / Hanna F. Pitkin. - Berkly : University of California Press, 1976. - 200 p.
10. Ясперс К. Смысл и назначение истории / К. Ясперс. - М. : Наука, 1992. -
527 с.
11. Укра!нське суспшьство 1992-2005 : соцюл. мошторинг / за ред. В. Ворони, М. Шульги. - К. : 1н-т соцюлоги НАНУ, 2005. - 224 с.
12. Вишняк О. I. Електоральна соцюлопя: юторш, теорш, методи / О. I. Вишняк.
- К. : !н-т соцюлоги НАНУ, 2000. - 310 с.; Пашна Н. В. Укра!нське суспшьство 1994-2005 : соцюл. мониторинг / Н. В. Патна. - К. : ^i^ 2005; Бебик, В. М. По-лгголопя для полпика i громадянина / В. М. Бебик. - К. : МАУП, 2004. - 424 с.; Акимов Д. И. Социальный маркетинг / Д. И. Акимов. - К. : Наук. думка, 2008. -144 с.
ПРОБЛЕМА ВЛИЯНИЯ ПРАВОСОЗНАНИЯ НА КУЛЬТУРУ ПОЛИТИЧЕСКОГО ВЫБОРА ЧЕЛОВЕКА
Герасина Л. Н.
Правосознание интерпретировано в контексте политико-правовой парадигмы. Доказано, что, кроме правовых идеалов и ценностей, правосознание отражает политические взгляды и установки человека, его правовые ожидания и политические ориентации, восприятие политических и правовых процессов. Обоснована взаимозависимость позиций электората и стереотипов политической культуры и субкультур, а также качественных черт правосознания. Показано, насколько существенно на политический выбор граждан влияют современные предвыборные технологии: информационные, медийные, политические манипуляции и другие способы «избирательной инженерии».
Ключевые слова: правосознание, политический выбор, стереотипы политической культуры, правовые ожидания, политические манипуляции и мифологизация, электоральные мониторинги.
A PROBLEM OF INFLUENCE OF SENSE OF JUSTICE IS ON CULTURE OF POLITICAL CHOICE OF MAN
Gerasina L. N.
Sense of justice is interpreted in this article in the context ofpolitical-legal paradigm; proved, that except for legal ideals and values sense ofjustice reflects political looks and options of man, his legal expectations and political orientations, perception ofpolitical and legal processes. Grounded dependence positions of electorate and stereotypes of political culture and subcultures, and also high-quality lines of sense ofjustice. It is rotined, as far as substantially modern pre-election technologies influence on the political choice of citizens: informative, medias, political manipulations and another ways of the «electoral engineering».
Key words: sense of justice, political choice, stereotypes of political culture, legal expectations, political manipulations and mifologisation, monitoring of electorate.
УДК 340.11
Г. П. Кпшова, доктор фшософських наук, професор
РОЛЬ ЗАСОБ1В МАСОВО1 ШФОРМАЦП ТА 1НТЕРНЕТУ У ФОРМУВАНН1 ПРАВОВО1 КУЛЬТУРИ УКРАШСЬКИХ ГРОМАДЯН
Присвячено аналгзу правовоi потформованостг украшських громадян як най-важлившого чинника формування 1х правовое культури. Особливу увагу придыено
© Клшова Г. П., 2010 217
