CC BY
63
УДК 130.3:355
О. В. Громико, кандидат фшософських наук, доцент;
Д. С. Семенова, студентка
ПРОБЛЕМА СУЩИДУ I СУ1ЦИДАЛЬНО1 ПОВЕД1НКИ В АРМШСЬКОМУ СЕРЕДОВИЩ1
У дамй статт1 розглянута проблема сугциду на основ! сощалъно-фтософсъко-го анал1зу. Охарактеризован7 особливост1 сугцидалъног повед1нки в арм1йсъкому се-редовищ1. Проанал1зоваш конфлттм ситуацИ, якг спонукаютъ втсъковослужбовщв до скоення самогубства. Розглянути симптоми сугцидалъног повед1нки у в1йсъково-службовщв. Наведен7 «дтсш» г «демонстративно-шантажистсъю» форми сугцидалъног повед1нки у втсъковослужбовщв при виконанм бойових завданъ.
Ключовi слова: сугцид, самогубство, в1йсъковослужбовецъ.
Постановка проблема. Згщно з прогнозом Всесв^ньо'1' оргашзаци охорони здоров'я (ВООЗ) до 2020 року приблизно 1,5 млн людей на землi помруть вщ сущидiв. Статистика стверджуе: щодня в Укршш здшснюеться близько 500 сущидальних спроб, у результат яких гине 35-40 оаб. У нас вщ самогубства вмирае людей бшьше, ашж гине вiд рук вбивць i пiд час транспортних аварш.
Здавна iснуе проблема сущиду в збройних силах. Жорстка регламентащя та вимогливiсть вшськово'1' служби, значш моральнi, психологiчнi та фiзичнi навантаження, перенесення ряду негативних явищ iз суспiльства в армiйське середовище, гострий дефщит квалiфiкованих спецiалiстiв-психологiв та iншi причини провокують сущидальну поведiнку у вшськовослужбовщв.
Взагалi, природа i профшактика сущиду знаходиться в стадп активного наукового вивчення.
Аналiз останнгх до^джень i публЫацш. Методологiчну основу дано'1' роботи склали вiдповiднi працi: Е. Дюркгейма, З. Фрейда, К. Юнга, К. Харш, А. Амбрумово'1', А. Моховикова, В. Тихоненко, С. Жабокрицького, Т. Ларшо'1', Т. Глушково'1' та ш.
1снуе декiлька концепцiй самогубства. Вони базуються на соцiологiчних, психодинамiчних, бiологiчних та гностичних орiентацiях людсько'1' поведiнки. Зокрема, сутнiсть соцiологiчного напряму у вивченш природи цього явища полягае в доказi того, що сущид провокуеться виключно взаемодiею мiж ш-дивiдом i навколишнiм середовищем. У психодинамiчних теорiях стверджу-еться, що сущид - це продукт внутршшх мотивiв особистостi, в основi яких лежить тривога, провина, гшв, безпораднiсть i т. п. Представники бюлопчно'1' концепцп единi в тому, що сущид е генетичною схильшстю, яку людина отри-
104
© Громико О. В., Семенова Д. С., 2016
муе у спадщину. Гностичний пщхщ обгрунтовуе мотиви сущиду у спробi спiлкування або вирiшення шшо! гостро! проблеми в умовах, коли неможли-во позбутися комунiкативного вакууму.
Автори ще! статтi е прихильниками нового, нещодавно сформованого за-кордонними фахiвцями в галузi сущидологп соцiально-психологiчного пщ-ходу при визначеннi природи су'!циду. Послiдовники ще! концепщ! вбачають першопричину, джерело су!циду в душевному неблагополуччi людини, пов'язаному насамперед зi складшстю !! буття, або говорячи шшими словами, в соцiально-психологiчнiй дезадаптацп шдивща в умовах гостро! мшросощ-ально! конфлштно! ситуацп. За умови суб'ективно тяжких обставин саме негативш психiчнi стани унеможливлюють для людини конкретне виршення особистих проблем i штовхають 11 до крайньо! межi - позбавитися життя. Перехщ вiд дезадаптацп до су'щального вчинку залежить, як правило, вщ на-явностi двох обставин: якщо у людини вщсутш будь-якi варiанти розв'язання конкретного конфлшту або якщо наявнi варiанти ршень вона розцiнюе як неефективнi чи неприйнятш.
Для бiльш глибокого тзнання проблеми бажано, на наш погляд, у виявах сущидальносп провести сощально-фшософський аналiз даного феномену.
Так, науковцями доведено, що самогубство мало мюце у всi часи. Правда, ставлення до нього протягом епох було рiзне i часто залежало вщ пануючих релiгiйних поглядiв та морально-етичних норм i традицiй. Найдавнiшi само-губства носили, як правило, ритуальний характер, вони заохочувались сус-тльством, а ухилення вiд них вважалось великою ганьбою. Прикладами ритуальних самогубств е добровiльне принесення себе в жертву богам, а також хараюр^ сепуку i сат1 (обряд самоспалення iндiйських вдiв). З появою хрис-тиянства вiдношення до самовбивства стае рiзко негативним, церква оголошуе його ^ховною справою. У святому писанш говориться, якщо Бог даруе життя, то не можна легковажно поводитись з ним, а тим паче кидати цей дар до божих нщ треба намагатися прожити вщведений кожному вiдрiзок часу до кшця. Життя оцiнюеться християнською релшею не задоволенням, а страж-даннями (заради майбутнього iснування в потойбiчному свiтi).
Самогубство - це хвороба, властива багатим, а не прокляття бщняюв. Воно дуже «демократичне» i розподiляеться пропорцiйно серед людей незалежно вщ !хнього майнового стану, матерiального забезпечення тощо. Це ж саме стосуеться розвинутих i вiдсталих у соцiально-економiчному вiдношеннi краiн. А ось «^зю повороти» в розвитку як перших, так i других можуть да-вати певнi спалахи сущидальносп.
Самогубство мае сво! статевi переваги та вiковi пiки. Рiвень суiцидiв серед чоловiчоi статi завжди е вищим, анiж серед ж1ночо!. Стввщношення чоловi-кiв i жiнок, яю зводять рахунки з життям, становить 4:1 [1]. Статистично
виявлено два основш вiковi тки сущиденпв: це тк молодосп - вщ 15 до 23 роюв, i пiк шволюцл - пiсля 40 рокiв. Серед людей, яю вiдвiдують церкву, значно нижчий вщсоток самовбивств, анiж серед шших категорiй осiб. Для су!цидент1в мае значення i пора року: найбшьше самогубств рееструеться навеснi i пiд час рiздвяних свят.
Бшьш-менш «сприятливим» мiсцем для скоення самогубства е закритi або частково iзольованi вiд зовнiшнього свiту специфiчнi державш шституци та деякi людськi осередки. Це вiйськовi частини, виправно-трудовi колонн, слщ-чi iзолятори, окремi ткувальш та iнтернатнi установи, неформальнi об'еднання громадян (компанп алкоголiкiв, наркоманiв, групи рiзного роду екстремалiв i т. п.), релшйш громади тоталiтарного спрямування тощо. В наведенiй низцi шституцш нас цiкавлять перш за все вiйськовi структури. Отже, мета даноИ статт1 - виявити природу, форми та характеры ознаки су!цидально! пове-дiнки вiйськовослужбовця.
Виклад основного матерiалу. Проблема самогубства в збройних силах юнуе здавна. Колись тут самовбивство вважалось засобом уникнення ганьби у разi вiйськових поразок. Нерiдко заради вщстоювання особистих або корпоративних принцитв прикладали до свое! скронi заряджений тстолет i, не вагаючись, зводили курок офщери росшсько! царсько! армп, для котрих здебiльшого мали особливi вимiри поряднiсть, гiднiсть i честь. А скшьки прикладiв солдатсько! i офщерсько! самопожертви шляхом закриття сво!м тшом ворожо! амбразури, самознищення себе i одночасно оточуючих супротивникiв вибуховим пристро-ем i т. п. дае Велика Втизняна вiйна 1941-1945 рр.? Дюркгейм подiбнi типи су!циду, коли iндивiд приносить себе в жертву заради суспшьних iнтересiв, називае альтру!стичним (геро!чним) самогубством [1].
Ниш до лав укра!'нсько! армii призиваються на строкову службу молодi люди у вщ 20 рокiв. Саме цей вш вважаеться надзвичайно складним i вiдпо-вiдальним у плаш соцiального та професiйного становлення особистосп. Сувора регламентацiя способу буття, пщвищена вимогливiсть, що пануе в армшському середовищi, тривала вiдiрванiсть вiд рщних та близьких, новий незвичний порядок юнування часто-густо викликають у во!'шв строково! служби надмiрнi фiзичнi, моральш та психологiчнi навантаження. Останнi можуть провокувати появу стресових станiв, пщвищено! тривожностi, депре-сii, а вщтак i спроб су!циду.
Усi конфл^ш ситуацii у вiйськових колективах, що спонукають до су!ци-дiв, можуть бути квалiфiкованi, за висновком Т. Глушково!, таким чином: 1. Конфлшти, зумовленi специфiкою вiйськово-професiйноi дiяльностi i вiй-ськово-соцiальноi взаемодii: iндивiдуальнi адаптацшш труднощi вiйськовоi служби; мiжособистi конфлшти з вiйськовослужбовцями iнших перiодiв служби. 2. Конфлшти, зумовленi специфiкою особисто-амейних взаемосто-
сунюв вшськовослужбовця: конфлiкти у родиш; переживання за можливi наслiдки розлучення з коханою, дружиною; зради кохано'1, дружини; самот-нють; тяжка хвороба, смерть близьких; iнтимно-сексуальнi конфлiкти. 3. Кон-флiкти, пов'язанi з антисощальною поведiнкою вiйськовослужбовця: неста-тутнi взаемостосунки; побоювання кримiнальноï вiдповiдальностi за скоений вчинок; боязнь ганьби за антисощальний проступок. 4. Конфлiкти, пов'язанi зi станом здоров'я вiйськовослужбовця: психiчнi захворювання; хронiчнi ть леснi захворювання; фiзичнi вади (дефекти мови, особливостi зовшшносп, якi сприймаються як недолiк, тощо) [2].
Необхiдно мати на уваз^ що сущидальш конфлiкти в процес свого розвит-ку можуть пщлягати генералiзащï, трансформацп або переносу.
Для правильноï дiагностики причин i мотивiв самогубства та вибору адек-ватних засобiв корекци i лшвщацп конфлштних вiдносин слiд також врахову-вати готовнють або неготовнiсть суб'екта до переходу вщ внутрiшнiх до зо-внiшнiх форм суïцидальноï поведiнки.
Внутршш форми та^' поведiнки мiстять у собг а) пасивнi думки, уяв-лення, переживання на тему смерт^ але ще не на тему умисного позбавлення себе життя. Вони виникають час вщ часу майже у кожноï людини, проте у бшьшосп випадкiв надалi вiдкидаються, замшюються протилежними думками. 1накше ж, в особливо складних життевих ситуащях, думки про само-губство у особистост можуть мати постiйний вияв, нав'язливий характер i, як правило, трансформуватися в подальшi варiацiï психiчного процесу; б) сущидальш задуми i намiри, якi набувають вигляду сталоï тенденци. Задуми - це обмiрковування засобiв сущиду, часу i мюця його здiйснення та шших питань, пов'язаних iз запланованим самовбивством. Намiри передбачають практичну готовнiсть до сущиду, приеднання до задуму вольового компоненту.
Зовшшшми формами суïцидальноï поведшки е реальнi спроби самогубства та завершеш су'щиди. На цiй стадп можна отримати два результати. Перший, бажаний для оточуючих, коли людина самостшно або при втручаннi шших людей переривае чи вщкидае спробу самознищення, або в певний момент припиняе акт сущиду. Другий, небажаний, коли спроба вчинити самознищення завершуеться летальним кшцем.
Вiйськова практика фшсуе рiзноманiтнi спроби сущиду: вогнепальш по-ранення, самоповiшення, самоотруення, самопорiзи, падiння з висоти, само-втоплення, самоспалення, електротравми та iн.
Не завжди навт спецiалiстам вдаеться виявити «глибину» внутрiшнiх i зовнiшнiх форм суïцидальноï поведiнки, а вiдтак вiрно органiзувати про-фiлактику самогубств серед вшськовослужбовщв. Тому, на наш погляд, тут може стати в пригсда запропонована А. Моховиковим типология особистюних (шдивщуальних) стилiв су'щидентсв [3]. У нш виокремлюеться 13 таких сти-
лiв, а саме: 1. 1мпульсивний: зненацьке прийняття особою драматичних ршень тд час виникнення проблеми i стресових ситуацiй; наявшсть труднощiв у словесному виразi емоцшних переживань. 2. Компульсивний: прагнення у всьому досягти досконалостi й устху; виникнення труднощiв при стввщ-ношенш цiлей та бажань з реальною ситуащею; будь-яка змiна життя у тако'' особи в гiрший бш може призвести до су'циду (комплекс вщмшника). 3. Ри-зикуючий: балансування на меж загрози е привабливим i викликае приемне збудження; людина з таким стилем - гравець зi смертю. 4. Регресивний: зни-ження з рiзних причин механiзмiв психолопчно'' адаптацщ емоцiйна сфера характеризуеться недостатньою зршстю i виразною прим^ившстю. 5. За-лежний: безпораднiсть, безнадшшсть, пасивнiсть, необхiднiсть i постiйний пошук сторонньо'' пiдтримки. 6. Амбiвалентний: наявшсть одночасного впливу двох спонукань - до життя i до смерть 7. Заперечуючий: превалюван-ня мапчного мислення, яке схиляе особу до заперечення кшщвки самовбив-ства i його наслщюв; заперечення призводять до зниження контролю над вольовими спонуканнями, що збшьшуе ризики сущиду. 8. Гшвний: вiдчуття труднощiв у вираженш гнiву по вiдношенню до значущих осiб, а також неза-доволення до самого себе, за те, що вщчуваеться гшв. 9. Звинувачуючий: звинувачування вах i вся, у тому чист i себе особисто, в усiх бiдах, складних питаннях, життевих проблемах тощо. 10. Упкаючий: втiкання вiд важко'' си-туацп за допомогою самогубства, стремлiння уникнути або покинути трав-муючi обставини. 11. Нечутливий: притуплення емоцшних переживань. 12. Покинутий: вщчуття самотносп, переживання порожнечi навколо себе, постiйне сумування, скорбота з цього приводу. 13. Творчий: сприйняття само-вбивства як нового i дуже вдалого засобу вийти з патово'' ситуацп.
Парадокс су'циду полягае в тому, що задумане самознищення наповню-еться для самовбивщ, у тому числi i в армшських умовах, певним морально-психологiчним змiстом. Як заключае В. Тихоненко, юнуе п'ять основних титв особистiсного сенсу самогубства: «протест», «заклик», «уникнення», «самопокарання» i «вiдмова» [4].
Змют суïцидiв типу «протест» зводиться до бажання самовбивщ покарати кривдниюв, завдати 'м шкоду хоча б фактом свое'' смерть
Сутшсть сущидально' поведiнки, яка мае назву «заклик», полягае в тому, щоб активiзувати реакщю оточуючих, викликати у них своею смертю ств-чуття, жаль тощо.
Су'циди типу «уникнення» забезпечують шби вiдхiд людини вщ нестерп-но'' загрози ïï iснування (невилiковноï хвороби, неминучого покарання, гань-би та iн.).
Су'циди типу «самопокарання» можна охарактеризувати як результат дво-бою у внутршньому свiтi iндивiда двох протилежних «Я»: «Я-суддЬ>
i «Я-пщсудного». Звичайно, в ходi такого протиборства в разi накладання особою на себе рук настае або летальний кшець, або отримуються тшесш ушкодження.
Що стосуеться суiцидiв типу «вщмова», то !м притаманна повна каттуля-цiя людини перед тяжкими обставинами, так би мовити, здавання !! вiдразу в «полон» смерть
У реальнш ситуацп реакцп самогубцiв, як правило, тяжiють до якогось одного iз названих титв. Таким чином, як попередня, так i дана типологiя дозволяе вшськовим командирам i вихователям бiльш впевнено, професшно та грамотно орiентуватись у психолопчних нетрях пiдлеглих, якi схильш до самознищення.
Психологи одностайнi у тому, що су!циди не виникають раптово, зненацька. Практично кожна людина не вчиняе акту самогубства, не давши про це хоч якось знати шшим людям. У реальному житп явних симптств, що засвiдчують потенцшну готовнiсть вiйськовослужбовця до су!цидальних дш, дуже багато. Наведемо основнi з них, зауваживши при цьому, що частина прикмет нами вщ-найдена в шформацшно-методичнш лiтературi [5], iншi вiдтворено завдяки власним спостереженням одного з авторiв статп пiд час служби офщером-ви-хователем у збройних силах. До них належать: 1) вщкрит1 перiодичнi вислов-лювання про бажання покшчити з собою (товаришам по службу командирам, у листах до рщних, близьких та знайомих людей); 2) непрямi «натяки» не можливють скоення су!циду - «репетищя самогубства» - прилюдна демонстра-щя петлi з ременя штанiв, мотузки, гра зi зброею з iмiтацiею самогубства; 3) активна попередня пщготовка, цiлеспрямований пошук засобiв покiнчити з собою i створення вiдповiдних для цього умов (накопичення лiкарських засо-бiв, залишення i приховування патрошв пiсля навчальних стрiльб, пошук збе-рiгання отруйних речовин, змiцнення мотузки тощо); 4) фшсащя на прикладах самогубства (пщвищений iнтерес, частi розмови про самогубство взагал^; 5) порушення мiжособистiсних стосункiв, звуження кола контакпв у вiйсько-вому колективi, прагнення до усамiтнення; 6) надзвичайно наполегливi про-хання про переведення до шшого пiдроздiлу, про госпiталiзацiю, надання вiд-пустки за сiмейними обставинами; 7) часп звернення вiйськовослужбовця до рщних i знайомих з проханням направити до вiйськовоi частини «^ктивну» телеграму про важке сiмейне становище; 8) мiркування на тему самогубства шляхом використання «художнiх» прийомiв (зображення у записнику, в зоши-п для занять малюнкiв, що шюструють депресивний стан - труни, хреспв тощо); 9) рiзкi змiни у поведшщ (зайве ризикування у вчинках, непритаманна рашше замкнутiсть, збентеженiсть, нудьга, зловживання алкоголем або лжами тощо); 10) настирливi пошуки номерiв телефону вщповщно! соцiальноi служби для штимного консультування або безпосередне звернення по «телефону довь
ри»; 11) вияви у вшськовослужбовця деяких ознак «дитячо!» поведшки, зо-крема, наявностi примхливосп, iмпульсивностi, дитячо'1' штонацп в голоа, роздратованостi i т. п.; 12) наявнють постшно!' втомленостi, безсилля, вщречен-ня, безсоння, втрата апетиту; 13) зневажливе вiдношення до зовнiшнього ви-гляду або навпаки раптовий вияв непритаманних ранiше вiйськовослужбовцю рис охайносп; 14) символiчне прощання з товаришами по службi шляхом роз-давання 1'м особистих речей тощо; 15) втрата штересу до оточуючого середови-ща (аж до повного вщречення).
Слiд вiдрiзняти iстиннi (дiйснi) сущидальш ризики вiд демонстративно-шантажно!' форми суицидально!' поведiнки, коли людина не ставить мету по-збавити себе життя, а лише бажае через незначш тiлеснi ушкодження впли-нути на оточуючих, привернути увагу до власно!' персони, вирiшити конкрет-ну проблему на свою користь.
Про ютиншсть же су'цидальних намiрiв вшськовослужбовця свщчать, як правило, такi показники: 1) заздалепдь вироблений план позбавити себе життя; 2) посилеш мiри застережностi, що здiйснюються з метою запоб^ання розкриття задуму; 3) вщсутшсть спроб отримати допомогу тд час або пiсля здiйснення су'щиду; 4) повторюванiсть суХцидальних спроб; 5) активш, а не пасивнi дп по самознищенню; 6) використання небезпечних засобiв завдання собi шкоди; 7) наявнють посмертно!' записки або запов^у; 8) стiйкiсть i не-змшювашсть с^цидальних намiрiв.
Людину, в тому чи^ й вiйськову, котра опинилась у сущидальнш кон-флiктнiй ситуацп, нерiдко до самогубства штовхають не тшьки особистi про-блеми, а й так зваш побiчнi чинники. До них можна вщнести ствчуття та наслiдування спокусам друзiв, кумирiв, героiв книг i кiнофiльмiв, а також ствучасть у загрозливих колективних акщях, в яких вiдбуваеться балансу-вання мiж життям та смертю, iмiтацiя самовбивства тощо. Зупинимось бшьш детально на одному з таких чинниюв.
З 90-х рокiв минулого столiття в Iнтернетi з'явилися сайти самовбивць, де тдл^кам та молодi пропонуеться вступити до вiдповiдного вiртуального клубу i домовлятися про здшснення одночасних с^цидальних дiй. При цьому i вступ до клубу i сам акт су'1'циду подаеться у виглядi забавноi, спокусливо'1 гри. Пер-шi слова, якими зустрiчають вiдвiдувачiв сайта (його адресу з вщомих причин ми не називаемо), мають такий змют: «Смерть прекрасна. Смерть не меч, що розакае ваше життя, вона як кв^ка - остання квiтка, яка розквiтае в останнш момент. Це пiк. У смерт! немае нiчого поганого^, треба знати як жити i як по-мирати. С мистецтво жити i е мистецтво помирати, друге найбшьш цiнне, анiж перше^» i далi все в такому ж дусi. Потiм подаеться iнструкцiя про правила членства в клуб^ а ще пропонуеться взяти участь у колективнш ^ «Смерть у мютЬ>. I хоча зараз пiсля серп скандалiв такi сайти працюють нелегально,
знайти !х при бажанш не складае особливих труднощiв. Ховаючись за чужими iменами, молодi люди й сьогодш розповiдають про те, як !м тГсно та незатишно в цьому життi, що вони не бачать майбутнього, не мають цшей для свого по-дальшого юнування i чекають вiд однодумцiв вщповщних порад. У результат! мiжнародна шформацшна павутина робить i надалi свою чорну справу.
Виходячи з викладеного, зауважимо, що профшактика самогубства в армГ! за сво!м змГстом i органiзацiею повинна об'еднувати засоби сощального, психолопчного, медичного, правового, педагогiчного i навiть релiгiйного характеру, а також бути безперервною, послщовною та системною.
У цш важливiй справi велике значення мае знання шдивщуальних особ-ливостей кожного во!на, iндивiдуальна робота з ним, що неможливо без по-стшного спiлкування з вшськовим контингентом, уважного ставлення до вах сторш армiйського життя. Вивчення психологи вшськовослужбовця як у ста-тищ, так i в динамiцi дае змогу зробити вГрний висновок про його характер, моральш й дшовГ якостГ, душевний стан i внутрГшнш настрiй, а головне по-ступово розвивати позитивш мотивацп особистосп, своечасно виявляти не-правильнi психологГчш установки.
Висновки. Су!цидальна поведiнка людини - це сощальна хвороба. Вона не обминае i збройш сили, де тягарi та стрес-фактори в!йськово! служби про-вокують появу додаткових складнощiв у процесi соцiально-психологiчноi адаптацГ! шдивща до умов армiйського середовища. Потенцшного су!циден-та можна вивести з будь-яко! кризово! ситуацП', головне - своечасно почути, гадм^ити, розпiзнати тривожш симптоми. Для цього зацiкавленим органам г посадовим особам необхщно чггко орiентуватися в природГ, формах та осно-вних ознаках су!цидально! поведшки особистостГ. ДанГ питання бГльш-менш комплексно на прикладГ вГйськовослужбовцГв намагались доступно висвГтли-ти автори запропонованого дослщження.
Л1ТЕРАТУРА
1. В поисках смысла / сост. А. Е. Мачехин. - Изд. 2-е, перераб. и доп. - М. : ОЛМА-ПРЕСС, 2005. - 912 с.
2. Глушкова Т. О. ПрофГлактика су!цидГв у вГйськових частинах / Т. О. Глушкова // Практ. психологГя Г соц. робота. - 2000. - № 1. - С. 26-30; № 2. - С. 27-28.
3. МетодичнГ рекомендацГ! з надання психологГчно! допомоги молодГ, яка схильна до су!циду, чи здГйснила спробу су!циду / упоряд. Б. П. Лазоренко. - К. : УДЦССМ, 1998. - 44 с.
4. Тихоненко В. А. Жизненный смысл выбора смерти / В. А. Тихоненко // Человек. -1992. - № 6. - С. 19-29.
5. ТехнологГя соцГально! роботи з вГйськовослужбовцями: 1нформацГйно-методич-ний збГрник / упоряд. I. В Паша. - К. : ДЦССМ, 2003. - 335 с.
ПРОБЛЕМА СУИЦИДА И СУИЦИДАЛЬНОГО ПОВЕДЕНИЯ В АРМЕЙСКОЙ СРЕДЕ
Громыко О. В., Семенова Д. С.
В данной статье рассмотрена проблема суицида на основе социально-философского анализа. Охарактеризованы особенности суицидального поведения в армейской среде. Проанализированы конфликтные ситуации, побуждающие военнослужащих к совершению самоубийства. Рассмотрены симптомы суицидального поведения у военнослужащих. Приведены «настоящие» и «демонстративно-шантажистские» формы суицидального поведения у военнослужащих при выполнении боевых заданий.
Ключевые слова: суицид, самоубийство, военнослужащий.
PROBLEM SUICIDE AND SUICIDAL BEHAVIOR IN THE MILITARY
Gromyko O. V, Semenova D. S.
Based on comprehensive socio-philosophical analysis considered suicide as socially dangerous phenomenon. Analyzed the nature, form and characteristic signs of suicidal behavior of the individual soldier to prevent and avoid suicide. There are several concepts suicide. They are based on sociological, psychodynamic, biological and Gnostic orientations human behavior.
The peculiarities of suicidal behavior in the military. Analyzed conflicts that encourage soldiers to commit suicide. Consider the signs of suicidal behavior in the military. These «true» and «demonstratively- blackmail» forms of suicidal behavior in the military.
All conflicts in military groups that incite suicide, can be classified as follows:
Conflicts are caused by specific military occupational activity and military and social interaction.
Conflicts caused by specific personal family relationships soldier.
Conflicts related to anti-social behavior serviceman.
Conflicts related to health serviceman.
Suicidal conflicts in its development may be subject to generalization, transformation or transfer.
Suicidal person's behavior - a social disease. It does not leave and the armed forces, where the burden and stress of military service factors provoke the emergence ofadditional difficulties in the process of social and psychological adaptation to individual conditions of the army.
Key words: nature suicide, suicidal behavior essence soldier, suicidal risk.
