CC BY
14
УДК 340.12
Олена Савайда
Львiвський державний ушверситет внутршшх справ, кандидат юридичних наук, доцент кафедри теори та ютори держави i права, конституцшного та мiжнародного права,
ПРОБЛЕМА ПРАВОВОГО ЗНАННЯ ТА РОЗУМ1ННЯ У Ф1ЛОСОФП XX СТОЛ1ТТЯ
© Савайда О., 2017
У статт проаналповано науковi прац1 вiтчизняних та зарубiжних науковцiв, присвяченi проблемам правового знання та розумшня у фшософп XX столгття. Розглянуто основнi теоретико-методологiчнi пщходи, що сформувалися в рамках сучасноТ фшософп щодо вивчення проблеми правового знання та розумшня. Визначено тематичне спрямування роб^, Тхш характернi риси та особливосп, виокремлено загальнi тенденцн дослiдження. Розкрито найактуальнiшi на сучасному еташ розвитку науки методи вивчення означеноТ проблеми.
Ключовi слова: правове знання; правове розумшня; фiлософiя; XX столгття; iсторiографiя; пiдхiд; метод.
Елена Савайда
ПРОБЛЕМА ПРАВОВОГО ЗНАНИЯ И ПОНИМАНИЕ В ФИЛОСОФИИ XX ВЕКА
В статье проанализированы научные труды отечественных и зарубежных ученых, посвященные проблемам правового знания и понимания в философии XX века. Рассмотрены основные теоретико-методологические подходы, сформировавшиеся в рамках современной философии по изучению проблемы правового знания и понимания. Определены тематическое направление работ, их характерные черты и особенности, выделены общие тенденции исследования. Раскрыто актуальные на современном этапе развития науки методы изучения этой проблемы.
Ключевые слова: правовое знание; правовое понимание; философия; XX век; историография; подход; метод.
Olena Savayda
Lviv State University of Internal Affairs Department of Theory and History of law, Constitutional and International Law Ph.D., Assoc. Prof.
PROBLEM OF LEGAL KNOWLEDGE AND UNDERSTANDING IN PHILOSOPHY XX CENTURY
The article analyzes the scientific work of domestic and foreign scholars on the problems of legal knowledge and understanding of the philosophy of the XX century. The main theoretical and methodological approaches that have emerged as part of modern philosophy to
study the problems of legal knowledge and understanding. Defined thematic orientation work, their characteristics and features, singled out the overall trends research. Exposed the most topical at the present stage of science methods of studying the abovementioned issues.
Key words: legal knowledge; legal understanding; philosophy; XX century; historiography; approach; metod.
Постановка проблеми. Актуальнють та проблематика обрано! нами теми дослщження зумовлена, передуем, змшами, якi вщбуваються безпосередньо зараз у нашому суспшьств (реальне втiлення в життя правових iдеалiв рiвностi, свободи, справедливостi, забезпечення прав та свобод людини та громадянина, фундаментальнi цiнностi демократичного суспшьства тощо), в свiтобаченнi людей, в державi та правовому життi загалом. У перiод проведення повномасштабних правових змш та реформ у державi проблемам правового знання та розумшня звичайно буде придiлятися посилена увага з боку науковщв.
Але, на жаль, поставлеш цiлi не завжди знаходять свое вщображення в таких сферах, як фiлософiя, правова теорiя чи соцiально-полiтична. Часто у впчизнянш науковiй, навчальнiй та iнших видах лгтератури, яка присвячена проблемам держави та права, спостергаеться з одного боку - критика методологи, яка й е традицшною для суспшьних наук пострадянського перiоду, а з шшого боку -некритичне сприйняття щей демократа, право! держави та загальнолюдських цiнностей.
Останнiм часом суспшьш науки придiляють чимало уваги розвитку нових пiдходiв, понять та розумшь щодо накопиченого останнiми перiодами знання про самого себе та 1хиього взаемозв'язку iз iншими явищами та одиницями iснування. Причин тако! уваги в сучасному свiтобаченнi достатньо.
Переосмислення, яке вщбулося в свiтобаченнi загальнолюдських щнностей, змiнили не тiльки наш свгтосвгт, але й наше мiркування та розумiння. Мотиви солiдарностi, сощально-культурно! штеграци, намiри щодо розвитку морального багатомашття при одночасному вщмовленш вiд унiверсальностi само! фшософп та свгтобачення, набувають суттево! значимостi в межах нових фшософських пiдходiв сучасносп.
Не дивно, що фiлософiя сучасносп стае посередницею мiж рiзними сферами та культурами людського знання та розумшня, намагаеться запобэти "шершавосп", яка може бути мiж науковцями, вченими, политиками тощо.
Аналiз дослiджень проблеми. Слщ зазначити, що сьогоднi в науковш лiтературi проблемi правового знання та розумшня у фшософп придшено ще недостатньо уваги. Зазвичай И розглядають в руслi ширших фшософсько-правових проблем: течи фшософп, науково-технiчнi революцн, культури, соцiуму, методологи, ютори фшософи тощо.
Безперечно, насамперед новi бачення щодо правового знання та розумшня в фшософп XX столптя впливають на формування та розвиток галузевих наукових юридичних дисциплiн. Наприклад, у сучасному фшософсько-правовому баченнi простежуеться тенденщя до взаемного !хнього зближення. Адже не секрет, що багато зазначених навчальних дисциплiн проходять у своему розвитку процес iнтеграцil. Зазначена штегращя сприяе формуванню нових природно-правових шдацщв щодо вивчення проблем рiзного змюту та характеру, проблем держави та права загалом.
В украшськш i зарубiжнiй юридичнiй лiтературi низка аспекпв, присвяченiй цiй проблематицi, знайшла свое вщображення в працях таких учених: С. С. Алексеев, В. М. Жуков, В. П. Казимирчук, Д. А. Керимов, О. А. Лукашева, Д. I. Луковская, I. П. Малинова, Г. В. Мальцев, Л. С. Мамут, В. К. Мамутов, Г. Н. Манов, B. C. Нерсесянц, В. Д. Зорькин, С. С. Сливка, Л. I. Спиридонов, В. А. Туманов, В. А. Четвернин, Л. С. Явич та ш. Спшьним для цих наукових дослщжень е сшввщношення та схожють певних поглядiв на формування правових знань у фшософи XX столгття.
Дослщжуючи основш аспекти проблем правового знання та розумшня, ми схиляемося до фундаментальних положень юриспруденции Бшьшють питань, яю стосуються цього дослщження, мають гносеолопчний характер. О^м цього, для кращого розумшня та розкриття вказано! проблематики потрiбно звертати увагу також i на дослiдження в сферi юридично! соцiологil.
Оскшьки, деяю аспекти та сторони проблематики дослщження розглядаються саме з ще1 позици. Звичайно, ж бiльшiсть питань, яю пропонують вирiшити, стосуються фшософсько-правового характеру.
Мета наукового дослiдження статп полягае у теоретичному глибокому тзнанш та оцiнцi проблемних моментiв правового знання та розумшня в фшософп XX столгття.
Виклад основного матерiалу. Однiею з провiдних течiй сучасно! свггово1 фшософи, безперечно, е позитивна фiлософiя, яка сво!м джерелом мае класичний позитивiзм XIX ст., i в наш час представлена неопозитивiзмом та постпозитивiзмом [1, с. 115].
Неопозитивiзм виник у 20-х роках XX ст. i розвивався як течiя, що претендувала на аналiз фiлософсько-методологiчних проблем, висунутих у ходi науково-техшчно1 революцп. Неопозитивiзм як напрямок включае в себе рiзноманiтнi лопко-фшософсью школи [2, с. 54].
Видшимо основнi з них. Вiденський гурток, що сформувався у 1922 р., його представники: М. Шлiк (1882-1936), О. Нейрат (1882-1945), Р. Карнап (1891-1970), Г. Рейхенбах (1891-1953), А. Айер (1910-1989) та ш. Незважаючи на деяю розбiжностi в поглядах, представниюв Вiденського гуртка об'еднуе спшьна мета - звести фiлософiю до лопчного аналiзу мови правово1 науки, а також тддати фiлософське i наукове знання критичному аналiзу з позицш принципу верифшацп, сформульованого М. Шлшом [3, с. 60]. Вчений виходив iз того, що все наукове знання е узагальненням та робив висновок про те, що справдi наукове правове знання мае бути редукованим до "чуттево-даного".
На основi цих щей австршський фшософ Р. Карнап розробив модель наукового знання, за якою в основi знання лежать абсолютно достовiрнi протокольш (такi, що утворюють емпiричний базис науки) речення, котрi виражають чуттевi переживання суб'екта.
Всi iншi речення науки мають бути верифшоваш, тобто зведеш до протокольних. Тi речення, для яких процедура верифшацп виявляеться неможливою, не мають смислу i мають бути усунуп з науки. Традицшна фiлософiя, як гадав Р. Карнап, позбавлена смислу. Функщя фшософи полягае в тому, щоб за допомогою лопчного аналiзу очистити мову правовое' науки вiд позбавлених смислу псевдоречень [4, с. 24].
Методолопчш проблеми, як порушили i виршували представники Вiденського гуртка, сприяли виробленню адекватних уявлень про науку загалом, i зокрема про юридичну науку та розвиток фшософп науки.
Львiвсько-варшавська школа - одна iз шкш аналггично1 фшософп, представлена такими мислителями, як К. Айдукевич (1890-1963), Я. Лукасевич (1878-1956), А. Тарський (1902-1984), Т. Котарбинський (1886-1981) та ш. [5, с. 45].
Для ще1 школи характерне рiзко негативне ставлення до iррацiоналiзму, прагнення до зближення фшософських i наукових дослiджень, надання фшософським мiркуванням логiчно точного статусу. Я. Лукасевич вважав, що метою лопчних дослщжень мае бути розробка точних методiв аналiзу фiлософських мiркувань [6, с. 38].
Вчений висунув щею логiчного плюралiзму, суть якого полягае в тому, що рiзноманiтнi лопчш системи здатнi експлiкувати рiзноманiтнi онтологiчнi теорн. Я. Лукасевич, К. Айдукевич та iншi представники Львiвсько-варшавськоl школи були прибiчниками рацiоналiзму, специфiчною рисою якого став логiко-семантичний аналiз мови науки i фшософп. Це, на думку прибiчникiв ще1 течи, сприяло усуненню неточностей та двозначностей, якими живляться iррацiоналiстичнi фшософсью концепцп. Але водночас 1хш фiлософськi погляди не були однорщними й послщовними, а iнодi навiть i суперечили неопозитивiзму.
Не обминемо увагою й фшософда лiнгвiстичного аналiзу, яка втшена у вченнях Д. Мура (1873-1958), Л. Вптенштейна (1889-1951), Г. Райла (1900-1976), П. Стросона, М. Даммгга та 1н. [7, с. 27].
Ця течiя вiдмовляеться вщ зазначених вище логiчних вимог, вважаючи, що об'ектом аналiзу мае виступати природна мова. Традицiйнi фiлософськi проблеми, на 1хню думку, можуть бути подаш у виглядi дилем, яю вирiшуються через лiнгвiстичний аналiз та уточнення значення ^в. У
цьому виявлясться сутнють цieï фiлософськоï течи, яка ютотно допомагае створювати та розширювати, а з часом i уточнювати правовi категорiï та поняття, що важливо для понятiйного апарату юриспруденцп.
На думку Л. Вгггенштейна, фiлософiя не може втручатися у фактичне вживання мови, вона може лише описувати ïï [8, с. 18]. Незважаючи на суперечливють поглядiв представникiв фiлософiï лiнгвiстичного аналiзу, основне завдання ще1' фiлософiï можна сформулювати так: розробка систематично!' теорiï значень мовних виразiв (в тому чи^ й правових), яка е одночасно теорiею розумiння. Загалом ця течiя справила значний вплив на сучасну логiку та лiнгвiстику, а та, своею чергою, на формування та урозумшня юридичних термiнiв та категорш.
Наступна фiлософська доктрина, на яку потрiбно звернути увагу в процес пiзнаннi та накопичення загальних знань ( й правових), це загальна семантика. Основними представниками такоï фiлософськоï течи е С. Чейз та С. Хайякана [9, с. 118]. Основна щея ^eï течи: фiлософiя мае пояснювати життя людини з огляду на структуру мови.
Поруч iз цими класичними напрямками можна назвати ще цший ряд дуже рiзнорiдних, а часто i суперечливих неопозитивютських течiй. У^м, можна виокремити те спiльне, що 1х об'еднуе. На вiдмiну вщ класичного позитивiзму О. Конта та Г. Спенсера, неопозитивюти вбачали завдання фшософи не в систематизацп та узагальненш конкретно-наукового знання, а в дiяльностi з аналiзу мовних форм знання, що так важливо для сучасноï юридичноï практики.
Тому предметом неопозитивiстськоï фiлософiï стала мова науки як спошб вираження знання, а також дiяльнiсть з аналiзу цього знання та можливостей його вираження у мовi (в нашому випадку юридичноï мови - поняття, жести, категори, класифiкацiï).
Неопозитивiзм, дослiджуючи широке коло методологiчних проблем, сприяв розвитку фшософи науки - напрямку, що дослщжуе характеристики науково-пiзнавальноï дiяльностi. Тобто акцент стоиъ на дiяльному процесс на самiй дiï та результат такоï дiяльностi.
Для такого наукового напрямку характерне видшення науки як знання i дiяльностi. Тобто вщбуваеться конкретне розмежування на накопичення знання та вихщ такого знання через наукову дiяльнiсть. Також характерною рисою для нього е дослiдження лопчних структур та спiввiдношення фiлософiï i науки, взаемозв'язок науки i суспшьства, проблема синтезу рiзноманiтних наук.
Неопозитивiзм продовжуе впливати i на сучасш дослщження з фшософи науки i у 1960-1970 роках. Пщ впливом щей Карла Поппера (1902-1994) сформувалась течiя постпозитивiзму [10, с. 41]. Це множина методолопчних концепцiй, що прийшли на змiну тим, як схилялись до методологiï логiчного позитивiзму.
Постпозитивiзм е етапом у розвитку фшософи науки. Основш його представники: Т. Кун, I. Лакатос, С. Тулмш, У. Селларс, П. Фейерабенд та ш. [11, с. 35]. Слщ видшити специфiчнi риси постпозитивiзму, якi проявляються у вiдходi вщ орieнтацiï на символiчну логiку i звернення до ютори науки та суттевш змш проблематики методолопчних дослщжень.
Характерними для постпозитивiзму е проблеми розумшня та соцюлогп знання, правдоподiбностi наукових теорiй та рацiональностi.
Щодо науковоï теорiï: то вона повинна мати надлишок емпiричного матерiалу та пояснювати усi наслiдки староï теори. Також наукову теорiю, що так важливо для юриспруденцп, слщ пщдавати фальсифшацп i спростовувати, якщо з'являються новi факти. I нарештi суперечлива теорiя мае вiдкидатись як ненаукова. Практично вс представники постпозитивiзму залишили значний слiд в обrрунтуваннi сутносп науковоï теорiï.
Британський фiлософ I. Лакатос розробив ушверсальну концепцiю розвитку науки, яка грунтуеться на i^ï конкуруючих науково-дослiдницьких програм, якi дають нечуваний позитивний результат (однак при здоровш конкуренци).
Такi конкуруючi програми е серieю теорiй, що змшюють одна одну й об'eднанi певною сукупшстю базисних iдей та принцитв (що так важливо для галузевих юридичних наук). Вони складають одинищ розвитку наукового знання. Науково-дослiдницька програма, за I. Лакатосом, складаеться з ядра (сукупнють наукових припущень, що збертаються без змiни в ушх теорiях);
захисного поясу (допомiжнi гшотези, що захищають ядро вiд фальсифшацп); позитивно! й негативно! евристики (методолопчш правила, що сприяють позитивному розвитку) [12, с. 75].
Впливовою частиною постпозитивiзму е критичний рацiоналiзм (К. Поппер, П. Фейерабенд, Д. Агассi та ш) [11, с. 67]. Ця течiя сформувалась як спроба подолати основш суперечностi неопозитивiзму, проте вона все ж не виходить за межi традицшно! позитивiстсько! фiлософi!.
Висновки. Методолопчш проблеми, висунут i вирiшуванi представниками Вщенського гуртка, сприяли виробленню адекватних уявлень про науку, розвиток фшософи науки.
Щодо сутносп дослiджень Львiвсько-варшавсько! школи, то !хнi фiлософськi погляди не були однорщними й послщовними, а iнодi навiть i суперечили неопозитивiзму. Загалом Львiвсько-варшавська школа зробила значний внесок до теорп множин, лопчно! семантики, до розробки неокласичних систем математично! логiки.
Загалом течiя фiлософсько! лiнгвiстики чи лшгвютичного аналiзу справила значний вплив на сучасну логiку та лiнгвiстику, а та, своею чергою, на формування та розумшня юридичних термiнiв i категорiй. Основна iдея загально! семантики - фiлософiя, яка мае пояснювати життя (призначення) людини з огляду на структуру мови.
Розглядаючи неопозитивiзм як явище фiлософсько! культури, слiд видшити його основнi риси: I) за зразок для методолопчних побудов було взято формально-лопчш конструкцi!, а знаряддям методолопчних дослщжень став методологiчний аналiз мови науки (юридично! також); 2) основну увагу звертали на аналiз структури наукового та правового знання; 3) вщдшення процесу появи нового знання вщ процесу його обгрунтування; 4) обгрунтування iдеологi! розмежування наукового i ненаукового знання, емпiрично! науки i формальних наук; 5) методом принципового спростовування будь-якого твердження, що належить до науки (певна математична теорема застосовування до правових теорш).
Отож, доводиться констатувати, що в епоху настання реформаторських змш у житп суспшьства накопичення рiвня нормального наукового та правового знання та розумшня в укра!нських правниюв е нагальною потребою сучасносп.
СПИСОК Л1ТЕРАТУРИ
1. Бичко А. К. 1стор1я фшософп: тдручник / А. К. Бичко, I. В. Бичко, В. Г. Табачковський. -К: Либ1дь, 2001.- 367 с. 2. Бойченко I. В. Фшософ1я ¡сторп: тдручник /1. В. Бойченко. - К., 2000. -320 с. 3. Мориц Шлик. Будуще философии / Мориц Шлик // Путь в философию. Антология. -Москва, ПЕР'СС, СПб: Университетская книга, 2001. - 72 с. 4. Карнап Р. Лог1чна картина св1ту / Р. Карнап. - Берл1н, 1928. - 124 с. 5. Булатов М. А. Немецкая лассическая философия. Часть I: Кант. Фихте. Шеллинг / М. А. Булатов. - К. : Стилос, 2003. - 521с. 6. Ян Лукасевич. О принципе противоречия у Аристотеля. Критическое исследование / пер. с пол. Б. Т. Домдровского. Общая редакция, вступительная статья и примечание професора А. С. Карпенко. - Москва; СПб.: Центр гуманитарних инициатив, 2012. - 255 с. 7. Вандишев В. М. Фшософ1я. Ч. 1. 1сторико-фшософський вступ: Конспект лекщй / В. М. Вандишев. - Суми, 2000. - 312 с. 8. Людв1г В1тгенштейн. Фшософсью досл1дження. / Пер. С. Попович. - К. : Основи. - 1995. - 117 с. 9. Виндельбанд В. История философии: пер. с нем. - К.: Ника-Центр, 1997. - 560 с. 10. Овчинников Н. Ф. Карл Поппер -наш современник, фшософ XX века / Н. Ф. Овчинников // Вопросы философии. - 1992. - № 8. -С. 40-48. 11. Вступ до фшософп: 1сторико-фшософська пропедевтика: тдручник / Г. I. Волинка, В. I. Гусев, I. В. Огородник, Ю. О.Фед1в; за ред Г. I. Волинки. - К. : Вища шк., 1999. - 421 с. 12. Лакатос И. Избранные произвидения по философии и методологии науки. - Москва: Академический проект, 2008. - 191 с.
REFERENCES
1. Bychko A. K., Bychko I. V., Tabachkovs'kyy V. H. Istoriya filosofiyi: Pidruchnyk [History of Philosophy: Textbook] Kiyv. Publ. Lybid', 2001., 367p. 2. Boychenko I. V. Filosofiya istoriyi: Pidruchnyk [History of Philosophy: Textbook ] Kiyv. 2000.-320 p. 3. Moryts Shlyk. Budushchefylosofyy
St. Peterburg., Publ. Put' v fylosofyyu. Antolohyya [The future of philosophy ] Moscow. Publ. PER"SYe, SPb Unyversytet-skaya knyha, 2001., 72p. 4. Karnap R. Lohichna kartyna svitu [The logical picture of the world ] Berlin., 1928., 124 p. 5. Bulatov M.A. Nemetskaya kassycheskaya fylosofyya. Chast' I. Kant. Fykhte. Shellynh [German classical philosophy. Part I. Kant. Fichte. Schelling] Kiev., Publ. Stylos, 2003., 521p. 6.Yan Lukasevych. O pryntsype protyvorechyya u Arystotelya. Krytycheskoe yssledovanye / Perevod s pol's'koho B.T. Domdrovskoho. Obshchaya redaktsiya, vstupytel'naya stat'ya y prymechanye profesora A. S. Karpenko [On the principle of contradiction in Aristotle. A Critical study] Moscow., Publ. Tsentr humanitarnykh ynytsyatyv, 2012., 255p. 7. Vandyshev V.M. Filosofiya. Ch.1. Istorykofilosofs'kyy vstup: Konspekt lektsiy [Philosophy. Part 1. Historical and philosophical introduction: Lecture] Sumy, 2000., 312p. 8.Lyudvih. Vithenshteyn. Filosofs'ki doslidzhennya / Per. Ye.Popovych. [Ludwig Wittgenstein. Philosophical Investigations ] Kiev. Publ. Osnovy., 1995., 117p. 9.Vyndel'band V. Ystoryya fylosofyy: Per. s nem [Istorya philosophy] Kiev. Publ. Nyka-Tsentr, 1997., 560 p. 10. Ovchynnykov N. F. Karl Popper - nash sovremennyk, filosof XX veka [Karl Popper. - Our sovremennik, philosopher of the twentieth century] Kiev.Publ. Voprosbi fylosofyy. - 1992. , Vol. 8., pp. 40-48. 11. Vstup do filosofiyi: Istoryko-filosofs'ka propedevtyka: Pidruchnyk / H.I.Volynka, V.I.Husyev, I.V.Ohorodnyk, Yu.O.Fediv; Za red H.I.Volynky [Introduction to Philosophy: Historical and Philosophical propaedeutics: Textbook] Kiev. Publ. Vyshcha shk., 1999., 421p. 12. Lakatos Y. Yzbrannue proyzvydenyya po fylosofyy y metodolohyy nauky [Selected works on philosophy and methodology of science ] Moscow. Publ. Akademycheskyy proekt., 2008., 91p.
Дата надходження: 20.12.2016р.
