CC BY
47
УДК 340.12 О. I. Савайда
Львiвський державний ушверситет внутршшх справ, кандидат юридичних наук, доцент кафедри теори та iсторii держави i права, конституцшного та мiжнародного права
ПРОБЛЕМА ПРАВОВОГО ЗНАННЯ ТА РОЗУМ1ННЯ У Ф1ЛОСОФН XX СТОЛ1ТТЯ
© Савайда О. I., 2016
У статт проаналвовано HayKOBi пращ вiтчизняних та заруб1жних науковщв, присвячеш проблемам правового знання та розумшня у фшософи XX столiття. Розглянуто основнi теоретико-методолопчш пiдходи, що сформувалися в рамках сучасно! фшософи щодо вивчення проблеми правового знання та розумшня. Визначено тематичне спрямування робгг, Тхш характерш ознаки та особливостi, виокремлено загальш тенденци дослiдження. Розкрито нaйaктyaльнiшi на сучасному еташ розвитку науки методи вивчення означено!' проблеми.
Ключовi слова: правове знання, правове розумшня, фiлософiя, XX столггтя, iсторiогрaфiя, пiдхiд, метод.
О. И. Савайда
ПРОБЛЕМА ПРАВОВОГО ЗНАНИЯ И ПОНИМАНИЕ В ФИЛОСОФИИ XX ВЕКА
В статье проанализированы научные труды отечественных и зарубежных ученых, посвященные проблемам правового знания и понимания в философии XX века. Рассмотрены основные теоретико-методологические подходы, сформировавшиеся в рамках современной философии по изучению проблемы правового знания и понимания. Определены тематическое направление работ, их характерные черты и особенности, выделены общие тенденции исследования. Раскрыто актуальные на современном этапе развития науки методы изучения этой проблемы.
Ключевые слова: правовое знание, правовое понимание, философия, XX века, историография, подход, метод.
О. I. Savayda
PROBLEM OF LEGAL KNOWLEDGE AND UNDERSTANDING IN PHILOSOPHY XX CENTURY
The article analyzes the scientific work of domestic and foreign scholars on the problems of legal knowledge and understanding of the philosophy of the XX century. The main theoretical and methodological approaches that have emerged as part of modern philosophy to study the problems of legal knowledge and understanding. Defined thematic orientation work, their characteristics and features, singled out the overall trends research. Exposed the most topical at the present stage of science methods of studying the abovementioned issues.
Key words: legal knowledge, legal understanding, philosophy, XX century, historiography, approach, metod.
Постановка проблеми. Актуальшсть та проблематика обраноi нами теми дослщження обумовлена, передушм, змшами, яю ввдбуваються безпосередньо зараз в нашому суспшьстш (реальне втшення в життя правових iдеалiв рiвностi, свободи, справедливости забезпечення прав та
свобод людини та громадянина, фундаментальнi цшносп демократичного суспгльства тощо), в свпобаченш людей, в державi та правовому житп загалом. У перiод проведення повномасштабних правових змiн та реформ у державi проблемам правового знання та розумшня звичайно буде придглятися посилена увага з боку науковщв.
Але, на жаль, поставленi цш не завжди знаходять свое ввдображення в таких сферах, як фшософм, правова теорм чи соцiально-полiтична. Часто, у впчизнянш науковiй, навчальнiй та шших видах лiтератури, яка присвячена проблемам держави та права, спостерГгаеться, з одного боку - критика методологи, яка й е традицшною для суспгльних наук пострадянського перюду, а з шшого боку - некритичне сприйняття iдей демократii, право!' держави та загальнолюдських цiнностей.
Останшм часом суспiльнi науки придгляють чимало уваги розвитку нових пiдходiв, понять та розумшь щодо накопиченого останшми перiодами знання про самого себе та 'хнього взаемозв'язку iз шшими явищами та одиницями iснування. Причин тако'' уваги в сучасному свггобаченш достатньо.
Переосмислення, яке вщбулося в свпобаченш загальнолюдських цiнностей, змшили не тгльки наш свпосвп, але й наше мiркування та розумшня. Мотиви соладарносл, сощально-куль-турно'' iнтеграцii, намГри щодо розвитку морального багатоманiтгя при одночасному ввдмовленш вед унiверсальностi само'' фшософи та свiтобачення, набувають суттево'' значимостi в межах нових фглософських тдходГв сучасностi.
Не дивно, що фшософм сучасностi стае посередницею мГж рГзними сферами та культурами людського знання та розумшня, намагаеться запобкти "шершавостГ', яка може бути мГж науковцями, вченими, полiтиками тощо.
Аналiз досл1дження проблеми. Слад зазначити, що сьогодт в науковiй лiтературi проблемi правового знання та розумшня у фшософи придглено ще недостатньо уваги. Зазвичай вона розглядалася в руслГ ширших фглософсько-правових проблем: течii' фшософи, науково-техшчш революцii, культури, сощуму, методологи, Гстори фшософи тощо.
Безперечно, насамперед новГ бачення щодо правового знання та розумшня в фшософи XX столптя впливають на формування та розвиток галузевих наукових юридичних дисциплш. Наприклад, у сучасному фглософсько-правовому баченш прослiдковуеться тенденцiя до взаемного 'хнього зближення. Адже, не секрет, що багато зазначених навчальних дисциплш проходять у своему розвитку процес штеграци. Зазначена штеграцм сприяе формуванню нових природно-правових тдходГв щодо вивчення проблем рГзного змГсту та характеру, проблем держави та права загалом.
В украшськш г зарубшнш юридичн1й лгтературГ низка аспекта присвячен1й проблематицi знайшла свое ввдображення в працях таких учених: С. С. Алексеев, В. М. Жуков, В. П. Казимирчук, Д. А. Керимов, О. А. Лукашева, Д. I. Луковская, I. П. Малинова, Г. В. Мальцев, Л. С. Мамут, В. К. Мамутов, Г. Н. Манов, В. С. Нерсесянц, В. Д. Зорькин, С. С. Сливка, Л. I. Спиридонов, В. А. Туманов, В. А. Четвернин, Л. С. Явич та шших. Спшьним для цих наукових дослвджень е спГвввдношення та схожгсть певних поглядГв на формування правових знань у фшософи XX столптя.
У дослвдженш основних аспекпв проблем правового знання та розумшня ми схиляемося до фундаментальних положень юриспруденции БгльшГсть питань, яю стосуються цього дослвдження мають гносеолопчний характер. ОкрГм цього, для кращого розумшня та розкриття вказано'' проблематики потрГбно звертати увагу також Г на дослвдження в сферГ юридично'' сощологи. Оскгльки деяк аспекти та сторони проблематики дослвдження розглядаються саме з ще'' позици. Звичайно, ж бгльшГсть питань, яю пропонуються бути виршеними, стосуються фглософсько-правового характеру.
Мета статл полягае у теоретичному глибокому тзнанш та ощнщ проблемних моментГв правового знання Г розумшня в фшософи XX столптя.
Виклад основного матерiалу. Одтею з проввдних течш сучасно'' свпово'' фшософи, безперечно, е позитивна фшософм, яка сво'м джерелом мае класичний позитивГзм XIX ст., Г в наш час представлена неопозитивГзмом та постпозитивГзмом [1, с. 115].
Неопозитивiзм виник у 20-х роках XX ст. i розвивався як течм, що претендувала на аналiз фшософсько-методолопчних проблем, висунутих у ходi науково-техшчно!' революцii. Неопо-зитивiзм як напрямок охоплюе рiзноманiтнi логiко-фiлософськi школи [2, с. 54].
Видшимо основнi з них. Ввденський гурток, що сформувався у 1922 р., його представники: М. Шлiк (1882-1936), О. Нейрат (1882-1945), Р. Карнап (1891-1970), Г. Рейхенбах (1891-1953), А. Айер (1910-1989) та ш. Незважаючи на деяк розбiжностi в поглядах, представникiв Вщенського гуртка об'еднуе спшьна мета - звести фшософто до логiчного аналiзу мови правовоi' науки, а також шддати фшософське i наукове знання критичному анашзу з позицiй принципу верифшаци, сформульованого М. Шлiком [3, с. 60]. Вчений виходив iз того, що все наукове знання е узагальненням та робив висновок про те, що справдi наукове правове знання мае бути редукованим до "чуттево-даного".
На основi цих вдей австршський фшософ Р. Карнап розробив модель наукового знання, за якою в основi знання лежать абсолютно достовiрнi протокольнi (такi, що утворюють емпiричний базис науки) речення, котрi виражають чуттевi переживання суб'екта.
Всi iншi речення науки мають бути верифiкованi, тобто зведенi до протокольних. Т речення, для яких процедура верифшацй виявляеться неможливою, не мають смислу i мають бути усунуп з науки. Традицiйна фшософ]я, як гадав Р. Карнап, позбавлена смислу. Функцм фiлософii полягае в тому, щоб за допомогою лопчного аналiзу очистити мову правово1 науки ввд позбавлених смислу псевдоречень [4, с. 24].
Методолопчш проблеми, висунул i вирiшуванi представниками Вiденського гуртка, сприяли виробленню адекватних уявлень про науку загалом, i зокрема про юридичну науку та розвиток фшософи науки.
Львiвсько-варшавська школа - одна iз шкш аналггично1 фiлософii, представлена такими мислителями, як К. Айдукевич (1890-1963), Я. Лукасевич (1878-1956), А. Тарський (1902-1984), Т. Котарбинський (1886-1981) та ш. [5, с. 45].
Для цiеi школи характерне рiзко негативне ставлення до iррацiоналiзму, прагнення до зближення фшософських i наукових дослiджень, надання фшософським мiркуванням лопчно точного статусу. Я. Лукасевич вважав, що метою лопчних дослiджень мае бути розробка точних методiв анашзу фшософських мiркувань [6, с. 38].
Вчений висунув iдею логiчного плюралiзму, суть якого полягае в тому, що рiзноманiтнi логiчнi системи здатш експлiкувати рiзноманiтнi онтологiчнi теорii. Я. Лукасевич, К. Айдукевич та iншi представники Львiвсько-варшавськоi школи були прибiчниками рацiоналiзму, специфiчною рисою якого став логшо-семантичний аналiз мови науки i фiлософii. Це, на думку прибiчникiв дано!' течii, сприяло усуненню неточностей та двозначностей, якими живляться iррацiоналiстичнi фшософсью концепцii. Але водночас гхт фiлософськi погляди не були однорвдними й послiдовними, а iнодi навпъ i суперечили неопозитивiзму.
Не оминемо увагою й фшософдо лiнгвiстичного анашзу, яка втшена у вченнях Д. Мура (18731958), Л. Впгенштейна (1889-1951), Г. Райла (1900-1976), П. Стросона, М. Даммiта та ш. [7, с. 27].
Ця течм вiдмовляеться вiд зазначених вище логiчних вимог, вважаючи, що об'ектом аналiзу мае виступати природна мова. Традицшш фiлософськi проблеми, на 1хню думку, можуть бути поданi у виглядi дилем, якi вирiшуються через лшгвютичний аналiз та уточнення значення ошв. У цьому виявляеться сутшсть даноi ф^пософсько' течii, яка значно допомагае створювати та розширювати, а з часом i уточнювати правовi категори та поняття, що мае значний вплив для понятшного апарату юриспруденции
На думку Л. Впгенштейна, фшософ]я не може втручатися у фактичне вживання мови, вона може лише описувати и [8, с. 18]. Незважаючи на суперечливють поглядiв представникiв фiлософii лiнгвiстичного аналiзу, основне завдання цiеi фiлософii можна сформулювати так: розробка систематичноi теорii значень мовних виразiв (в тому чист й правових), яка е одночасно теорiею розумiння. Загалом ця течм справила значний вплив на сучасну логiку та лiнгвiстику, та своею чергою, на формування та урозумшня юридичних термiнiв та категорiй.
Наступна фшософська доктрина, на яку потрiбно звернути увагу в процесi тзнання та накопичення загальних знань (й правових), це загальна семантика. Основними представниками та^ фшософсько!' течii е С. Чейз та С. Хайякана [9, с. 118]. Основна вдея цiеi течи: фiлософiя мае пояснювати життя людини з огляду на структуру мови.
Поруч i3 цими класичними напрямками можна назвати ще цший ряд дуже pi3HopwHrn, а часто i суперечливих неопозитивiстських течiй. Проте можна видшити те спальне, що ïx об'еднуе. На вiдмiну вiд класичного позитивiзму О. Конта та Г. Спенсера, неопозитивюти вбачали завдання фiлософiï не в систематизаци та узагальненнi конкретно-наукового знання, а в дiяльностi з аналiзу мовних форм знання, що так важливо для сучасноï юридичноï практики.
Тому, предметом неопозитивiстськоï фшософи стала мова науки як спошб вираження знання, а також дмльшсть з аналiзу цього знання та можливостей його вираження у мовi (в нашому випадку юридичноï мови - поняття, жести, категорiï, класифшаци).
Неопозитивiзм, дослiджуючи широке коло методолопчних проблем, сприяв розвитку фiлософiï науки - напрямку, що дослвджуе характеристики науково-тзнавально!' дiяльностi. Тобто акцент стоиъ на дмльному процесi, на самш дй" та результатi тако!' дiяльностi.
Для такого наукового напрямку характерне видшення науки як знання i дмльностг Тобто ввдбуваеться конкретне розмежування на накопичення знання та вихвд такого знання через наукову дмльшсть. Також характерною рисою для нього е дослiдження логiчниx структур та сшвввдно-шення фiлософiï i науки, взаемозв'язок науки i суспшьства, проблема синтезу рiзноманiтниx наук.
Неопозитивiзм продовжуе впливати i на сучаст дослвдження з фшософи науки i у 1960-1970 pp. пвд впливом вдей Карла Поппера (1902-1994) склалась течш постпозитивiзму [10, с. 41]. Це множина методолопчних концепцш, що прийшли на змiну тим, якi схилялись до методологи лопчного позитивiзму.
Постпозитивiзм е етапом у розвитку фшософи науки. Основш його представники: Т. Кун, I. Лакатос, С. Тулмш, У. Селларс, П. Фейерабенд та ш. [11, с. 35]. Слвд видшити специфiчнi риси постпозитивiзму, яю проявляються у вiдxодi вiд орiентацiï на символiчну логiку i звернення до ютори науки та суттевш змiнi проблематики методологiчниx дослiджень.
Характерними для постпозитивiзму е проблеми розумшня та сощологи знання, правдо-подiбностi наукових теорiй та рацiональностi.
Щодо науковоï теорiï: то вона повинна мати надлишок емпiричного матерiалу та пояснювати усi наслiдки староï теори. Також наукову теорiю, що так важливо для юриспруденции слiд пвддавати фальсифiкацiï i спростовувати, якщо з'являються новi факти. I нарештi суперечлива теор!я мае вiдкидатись як ненаукова. Практично всi представники постпозитивiзму залишили значний слiд в обгрунтуваннi сутносп науковоï теори.
Британський фшософ I. Лакатос розробив ушверсальну концепцiю розвитку науки, яка грунтуеться на iдеï конкуруючих науково-дослiдницькиx програм, якi дають нечуваний позитивний результат (однак при здоровш конкуренцiï).
Такi конкуруючi програми е серiею теорiй, що змшюють одна одну i об'еднанi певною сукупнiстю базисних iдей та принцитв (що так важливо для галузевих юридичних наук). Вони складають одинищ розвитку наукового знання. Науково-дослiдницька програма, за I. Лакатосом, складаеться з ядра (сукупшсть наукових припущень, що збертаються без змiни в усix теор!ях); захисного поясу (допомiжнi гшотези, що захищають ядро вiд фальсифшаци); позитивноï й негативноï евристики (методолопчш правила, що сприяють позитивному розвитку) [12, с.75].
Впливовою частиною постпозитивiзму е критичний рацiоналiзм (К. Поппер, П. Фейерабенд, Д. Агасш та ш) [11, с. 67]. Ця течш сформувалась як спроба подолати основш суперечносл неопозитивiзму, проте вона все ж не виходить за межi традицiйноï позитивiстськоï фiлософiï.
Висновки. Методолопчш проблеми, висунуп i вирiшуванi представниками Ввденського гуртка, сприяли виробленню адекватних уявлень про науку, розвиток фшософи науки.
Щодо сутносл дослвджень Львiвсько-варшавськоï школи, то ïxнi фiлософськi погляди не були однорвдними й послвдовними, а iнодi навiть i суперечили неопозитивiзму. Загалом Львiвська-Варшавська школа зробила значний внесок до теори множин, логiчноï семантики, до розробки неокласичних систем математичноï логiки.
В цшому течм фiлософськоï лiнгвiстики чи лшгвютичного аналiзу справила значний вплив на сучасну логiку та лшгвютику, а та, своею чергою, на формування та урозумшня юридичних термтв та категорiй. Основна iдея наступноï фiлософськоï течiï - загальноï семантики - фшософ!я, яка мае пояснювати життя (призначення) людини з огляду на структуру мови.
Розглядаючи Heono3ffmBÍ3M у цшому як явище ф1лософсько1 культури, слiд видшити його основт риси: I) за зразок для методологiчних побудов було взято формально-лопчт конструкций а знаряддям методолопчних дослiджень став методологiчний аналiз мови науки (юридично1 також); 2) основна увага зверталася на аналiз структури наукового та правового знання; 3) ввддшення процесу появи нового знання ввд процесу його обгрунтування; 4) обгрунтування iдеологii розмежування наукового i ненаукового знання, емпiричноi науки i формальних наук; 5) методом принципового спростовування будь-якого твердження, що належить до науки (певна математична теорема застосовування до правових теорш).
Отож, доводиться констатувати, що в епоху настання реформаторських змш у житп суспшьства накопичення рiвня нормального наукового та правового знання та розумшня в украшських правниюв е нагальною потребою сучасностi.
1. Бичко А. К., Бичко I. В., Табачковський В. Г. 1сторгя фглософгг: Шдручник. - К: Либгдь, 2001.- 367 с. 2. Бойченко I. В. ФЫософгя гсторгг: Шдручник. - К., 2000. - 320 с. 3. Мориц Шлик. Будуще философии, СПб.: Путь в философию. Антология, М., ПЕР'СС, СПб. Университетская книга, 2001. - 72 с. 4. Карнап Р. Логична картина свту. Берлт. - 1928. - 124 с. 5. Булатов М. А. Немецкая кассическая философия. Часть I. Кант. Фихте. Шеллинг. - К.: Стилос, 2003. - 521с. 6. Ян Лукасевич. О принципе противоречия у Аристотеля. Критическое исследование / пер. с польського Б. Т. Домдровского. Общая редакщя, вступительная статья и примечание професора
A. С. Карпенко. - М. - СПб.: Центр гумантарних инициатив, 2012. - 255с. 7. Вандишев В. М. ФЫософгя. Ч.1. Кторико-фтософський вступ: Конспект лекцт. - Суми, 2000. - 312с. 8. Людвгг Втгенштейн. ФЫософсьт дослгдження. / Пер. С. Попович. - Кигв.: Основи. - 1995. -117 с. 9. Виндельбанд В. История философии: Пер. с нем. - К.: Ника-Центр, 1997. - 560 с. 10. Овчинников Н. Ф. Карл Поппер. - наш современник, фшософ XX века // Вопросы философии. - 1992. - № 8. -С. 40-48. 11. Вступ до фглософп: 1сторико-фглософська пропедевтика: Шдручник / Г. I. Волинка,
B. I. Гусев, I. В. Огородник, Ю. О. Федгв; За ред Г. I. Волинки. - К.: Вища шк., 1999. -421с.12.Лакатос И. Избранные произвидения по философии и методологии науки. - М., Академический проект. - 2008. - 191с.
REFERENCES
1. Bychko A. K., Bychko I. V., Tabachkovs'kyy V.H. Istoriya filosofiyi: Pidruchnyk [History of Philosophy: Textbook] Kiyv. Publ. Lybid', 2001., 367 p. 2. Boychenko I.V. Filosofya istoriyi: Pidruchnyk [History of Philosophy: Textbook ] Kiyv. 2000., 320 p. 3. Moryts Shlyk. Budushche fylosofyySt. Peterburg., Publ. Put' v fylosofyyu. Antolohyya [The future of philosophy ] Moscow. Publ. PER"SYe, SPb Unyversytet-skaya knyha, 2001., 72 p. 4. Karnap R. Lohichna kartyna svitu [The logical picture of the world ] Berlin., 1928., 124 p. 5. Bulatov M. A. Nemetskaya kassycheskaya fylosofyya. Chast' I. Kant. Fykhte. Shellynh [German classical philosophy. Part I. Kant. Fichte. Schelling] Kiev., Publ. Stylos, 2003., 521 p. 6. Yan Lukasevych. O pryntsype protyvorechyya u Arystotelya. Krytycheskoe yssledovanye / Perevod s pol's 'koho B. T. Domdrovskoho. Obshchaya redaktsiya, vstupytel'naya stat'ya y prymechanye profesora A.S. Karpenko [On the principle of contradiction in Aristotle. A Critical study] Moscow., Publ. Tsentr humanitarnykh ynytsyatyv, 2012., 255p. 7. Vandyshev V. M. Filosofiya. Ch.1. Istoryko-filosofs'kyy vstup: Konspekt lektsiy [Philosophy. Part 1. Historical and philosophical introduction: Lecture] Sumy, 2000, 312 p. 8. Lyudvih. Vithenshteyn. Filosofs'ki doslidzhennya / Per. Ye.Popovych. [Ludwig Wittgenstein. Philosophical Investigations] Kiev. Publ. Osnovy., 1995., 117p. 9. Vyndel'band V. Ystoryya fylosofyy: Per. s nem [Istorya philosophy] Kiev. Publ. Nyka-Tsentr, 1997., 560 p. 10. Ovchynnykov N. F. Karl Popper - nash sovremennyk, filosof XX veka [Karl Popper. - Our sovremennik, philosopher of the twentieth century] Kiev.Publ. Voprosbi fylosofyy. - 1992. Vol. 8. pp. 40-48.11.Vstup do filosofiyi: Istoryko-filosofs'ka propedevtyka: Pidruchnyk / H. I. Volynka, V. I. Husyev, I. V. Ohorodnyk, Yu. O. Fediv; Za red H. I. Volynky [Introduction to Philosophy: Historical and Philosophical propaedeutics: Textbook] Kiev. Publ. Vyshcha shk., 1999. 421 p. 12. Lakatos Y. Yzbranmie proyzvydenyya po fylosofyy y metodolohyy nauky [Selected works on philosophy and methodology of science ] Moscow. Publ. Akademycheskyy proekt., 2008., 91 p.
