Причини відсутності й ознаки сходження в Україні справжніх еліт Текст научной статьи по специальности «Экономика и бизнес»

2. Iсторiя полгтично1 думки : навч. енцикл. слов.-довщ. для студ. вищ. навч. закл. / за заг. ред. Н. М. Хоми ; [В. М. Денисенко, Л. Я. Угрин, Г. В. Шипунов та ш]. -Львiв : Новий Сит-2000, 2014. - 766 с.

3. Полгголопчний енциклопедичний словник / уклад.: [Л. М. Герасша, В. Л. По-^бна, I. О. Полщук га ш] ; за ред. М. П. Требша. - Х. : Право, 2015. - 816 с.

4. Полгголопя : тдручник / М. П. Требш, Л. М. Герасша, I. О. Полщук га ш. ; за ред. М. П. Требша. - Х. : Право, 2013. - 416 с.

О. В. Зтченко, доктор юторичних наук, доцент, Нацюнальний юридичний ушверситет 1меш Ярослава Мудрого

ПРИЧИНИ В1ДСУТНОСТ1 Й ОЗНАКИ СХОДЖЕННЯ В УКРА1Н1 СПРАВЖН1Х ЕЛ1Т

Величезна проблема у трапчнш юторп Украши полягае у вщсутносп в нш справжньо'1 ел1ти, без яко1 суспшьство е немислимим 1 нежиттездатним. Справж-ня ел1та - це верх1вка суспшьства, яка усвщомлюе сьогоденш 1 майбутш, перспективы проблеми розвитку суспшьства та держави, волод1е важелями 1х виршення, теоретично озброюе суспшьство й практично оргашзовуе його в поступальному рус [2, с. 549-551]. До того ж справжня елгта - це частина суспшьства, яка ставить громадсью штереси вище за власш. Такою вона може стати лише за умови, що й штереси зб1гаються з штересами суспшьства 1 держави або хоча б 1м не суперечать. В Укршш 11 давно не було 1 немае. У нш була 1 е «ел1та», яка лише визискуе народ 1, на вщм1ну вщ справжньо'1, е пара-зитуючою, а отже, 1 гальмуючою його розвиток. Постае запитання: чому? Так склалося юторично. Управляли нами нормани, татари, литовщ, поляки, московки, комунюти. За таких умов украшська верх1вка завжди пристосовувалась до вимог шоземних правшешв 1 допомагала 1м висмоктувати соки 1з народу.

Розпочалось це з панування Польщ1. Пщ Польщею православш дворяни не могли претендувати на кар'ерне просування наверх 1 бшьшють украшсько! шляхти зробила свш виб1р на користь католицизму 1 ополячення. Утрата при-родно! ел1ти набула епохального значення для вс1е! подальшо! юторп Украши. Ополячення украшського дворянства обернулась втратою украшським народом його патрютично1 верх1вки, серйознють наслщюв чого тяжко переощ-нити. 1з втратою власного дворянства украшщ втратили 1 можливють отри-мати нормальний пол1тичний устрш. Зник шар спадково1 ел1ти, здатно1 висувати ч1тю загальнонацюнальш завдання в пол1тищ, економ1щ, культур^ освт, мудро й бережливо тклуватись про церкву, одухотворяти народне життя св1тлом розуму, спадковосп та культурно1 оргашзацп. Усе це перетво-

Наукове життя

рювало життя окремо! людини на драму, а iсторiю Укра!ни - на трагедiю, визначальну причину яко! певнi кола не хочуть або не здатш пояснювати.

Далекосяжним наслщком Брестсько! унп та православно-католицько! конфронтацп виявився подiл самих украшщв на православних та греко-като-лиюв. Так утворилась пiдстава для численних вщмшностей, якi з часом ви-никли мiж схiдними та захщними укра!нцями. До цього додавався глибокий розкол мiж ополяченим дворянством та селянством, що остаточно губило суспшьство. Пiсля приеднання ж визволено! у вшш 1648-1654 рр. Укра!ни до Московського царства вщбувався процес русифшацп дворянства, перед яким поставали два завдання: демонструвати вiрнiсть царизму i змiцнювати сво! права та привше! за рахунок селянства [3, с. 305-307]. Вщбувся й розкол православно! церкви Укра!ни на три патрiархати: Ки!вський, Московський та Константинопольський.

Отже, укра!нський народ вдруге втратив свою ел^у. Першого разу - опо-лячену, другого - зрусифiковану. Вiдцентровi тенденцп живились i розривом православно! та наявшстю греко-католицько! церкви. Внутршнш антагонiзм дворянства та народних низiв в укра!нському суспiльствi знову мав далеко-сяжнi полiтичнi наслiдки, даючи можливiсть царському уряду нацьковувати одну частину украшщв на шшу. Московський монарх допомагав укра!нсько-му дворянству експлуатували селянство, як йому заманеться. I ця допомога поступово виявлялась життево необхщною укра!нським помiщикам. «Жалу-ваною грамотою дворянству» 1785 р. Катерина II зрiвняла укра!нське дворянство iз росiйським, що ще бiльше пiдсилило проiмперську орiентацiю украшсько! шляхти. Саме це пояснюе вщсутшсть будь-якого опору з боку украшсько! елiти лшвщацп царизмом автономп Укра!ни та запорозького ко-зацтва.

На початку ХХ ст. вщсутшсть справжньо! украшсько! елiти обернулась головною причиною провалу спроби здобуття Укра!ною незалежностi. А тому комушсти i заволодiли Укра!ною. 1з укра!нською елiтою в умовах комушзму сталось те, що й за польського та царського панування: бшьшовизащя вузько! верхiвки укра!нського суспшьства [1, с. 370-380]. I це вже трете антинародне перетворення украшсько! елiти.

Пiсля 1991 р. в умовах штенсивного процесу первiсного накопичення й перерозподшу капiталу, перетворення державно! власносп на приватну вщ-булось рiзке соцiальне розшарування укра!нського суспшьства на частку ба-гатлв-можновладщв i злиденну масу населення. До цього додалось зрощення пол^ично-кримшально'!, комушстично! «ел^и» iз чисто кримiнальним сере-довищем, що склало четвертий етап процесу руйнацп провщно! верхiвки укра!нського суспшьства. Найяскравшим прикладом такого явища було карколомне кар'ерне зростання, перетворення Вштора Януковича на пол^ич-

ного i державного дiяча. Занадто небезпечним для кра!ни виявилось i те, що комбшована комуно-кримшальна «елiта» складалася не iз представникiв про-мислового та аграрного виробництва, а iз казнокрадiв: мiнiстрiв, депутатiв, суддiв, прокурорiв, мiлiцiонерiв, працiвникiв служби безпеки, генералiв, крадпв у законi, яким узагалi не потрiбна економiка. Вона збагачуеться не виробництвом необхщних суспiльству благ, а розкраданням бюджетних коштiв та корупщею. Ця група монопольно володiе засобами формування громадсько! думки, придушення проявiв незадоволення, безперешкодно вивозить в офшо-ри мiльярди доларiв i мае можливють миттево зникнути за меж пограбовано! Укра!ни. За тако! - паразитуючо! й гальмуючо! - «ел^и» Укра!на не рушить з мюця у своему розвитку.

Однак самочинний отр громадянського суспiльства росiйськiй агресп, органiзований патрiотично налаштованими, iнiцiативними й безкорисними добровольцями в умовах розгубленост урядових кiл i непоодиноких випадюв зради високих посадовцiв, наочно демонструе конкретш ознаки сходження в Укрш'ш справжньо! елiти, здатно! вирiшити першорядш стратегiчнi завдан-ня: перетворити Укра!ну на економiчного «тигра», визначити загальнодер-жавну iдеологiю, об'еднати народ, забезпечити безумовне панування закону, пiднести рiвень добробуту населення на передовий мiжнародний рiвень, увiйти до числа европейських народiв тощо.

Л1ТЕРАТУРА

1. Тстор1я пол1тично! думки : п1дручник / за заг. ред. Н. М. Хоми ; [I. В. Алексеенко, Т. В. Андрущенко, О. В. Бабкша та ш.]. - Льв1в : Новий Св1т-2000, 2016. - 1000 с.

2. Полгголопчний енциклопедичний словник / уклад.: [Л. М. Герасша, В. Л. По-гр1бна, I. О. Пол1щук та ш.] ; за ред. М. П. Требша. - Х. : Право, 2015. - 816 с.

3. Пол1толопя : навч. енцикл. слов.-довщ. для студ. ВНЗ I-IV р1вн1в акредитацИ' / за наук. ред. Н. М. Хоми ; [В. М. Денисенко, О. М. Сорба, Л. Я. Угрин та ш.]. -Льв1в : Новий Свгг-2000, 2014. - 779 с.

О.М. Кгндратець, доктор полгтичних наук, професор, Запорiзький нацюнальний унiверситет

ДЕЯК1 АСПЕКТИ РОЗВ'ЯЗАННЯ ПОЛ1ТИЧНИХ КОНФЛ1КТ1В В УКРА1Н1

В умовах «гiбридноi» вiйни, пол^ичних конфлiктiв, що вiдбуваються на рiзних рiвнях i набувають рiзноi гостроти, штенсивносп, необхiдно на прак-