CC BY
25
УДК 340.12+1:316.3
1.1. Коваленко, кандидат фшософських наук, доцент;
В. О. Гамаюнова, студентка Нащонального юридичного ушверситету iменi Ярослава Мудрого
ТЕОРЕТИКО-СВ1ТОГЛЯДН1 ЗАСАДИ ЕКОЛОГ1ЧНО1 МЕД1АЦП У ПРАВОВИХОВНОМУ АСПЕКТ1: ДО ПОСТАНОВКИ ПИТАННЯ
Стаття ставить питання про теоретико-св1тоглядний потенциал еколог1чног мед1аци в систем1 правового виховання сучасного громадянина. Обгрунтована необ-х1дтстъ вивчення институту еколог1чног мед1аци як предмета сощалъног фыософп та фыософИ права. Показано, що зм1на ц^нтсних настанов у еколого-правовому вихованм характеризуется поворотом до таког св1тоглядног, духовно-практичног, цгншсног г нормативно-етичног новацИ, яка включае в себе широкий спектр моралъ-них настанов, запропонованих у межах екофшософп.
Ключовi слова: еколог1чна мед1ац1я, правове виховання, правова культура.
Актуальтсть до^джуваног проблеми. Динамiчний розвиток сучасного укра'шського суспшьства в умовах державотворчого процесу обумовлюе постановку нових, стратепчно важливих для системи правового виховання завдань. Зокрема, вщ рiвня еколого-правово! культури громадян залежать не тшьки яюсть життя i здоров'я населення, а й стшкий розвиток Укра1ни та 11 нащональна безпека. Вщтак суспшьш трансформацп та втшення в життя ще'1 правово! держави з необхщшстю передбачають активiзацiю еколо-пчно! медiащi, що покликана забезпечити адекватне розв'язання конфлштсв, пов'язаних з еколопчними збитками або екологiчними злочинами, а також змшити парадигму мислення учасниюв правового виховання з утил^арно-споживацько! на екофiльну.
У зв'язку з цим одним iз актуальних наукових завдань стае теоретичне осмислення можливостей еколопчно! медiацii як фактора, що обумовлюе розвиток системи правового виховання та впливае на формування високого рiвня правово! культури та правосвщомосп громадян.
Аналiз наукових публЫацш. Проблема еколопчно! етики та пропагуван-ня нових св^оглядних щей широко представлена як у зарубiжнiй, так i у в^-чизнянiй науковiй лiтературi [1; 2; 3; 4; 5; 6; 7; 8].
Рiзноманiтнi аспекти правового виховання i формування правосвщомос-тi та правово! культури також перебувають у центрi уваги в^чизняно! гума-нiтаристики [див.: 9]. Аналiз наукових джерел свiдчить про активiзацiю
128
© Коваленко I. I., Гамаюнова В. О., 2016
дослщжень у сферi правового виховання, однак при обгрунтуванш завдань i напрямiв правовиховно! дiяльностi проблема еколопчно! медiащi, 11 св^о-глядних засад та ролi у формуваннi правосвщомосп ще не отримала грун-товного висв^лення. На наш погляд, еколопчна медiацiя в аспектi 11 право-виховних можливостей е одним iз перспективних напрямiв сощально! фшософп та фшософп права.
Метою статт1 е показ теоретико-св^оглядного потенцiалу еколопчно! медiацii в системi правового виховання сучасного громадянина.
Сучасш екологiчнi правовiдносини за своею суттю, цiльовим призна-ченням i масштабнiстю належать до найважливiших складових процесу переведення сфер життедiяльностi суспiльства на принципово новi засади розвитку. Еколопзащя свiдомостi на 11 теоретичному i буденному рiвнях — це насамперед вироблення i засвоення суб'ектом певних норм поведшки по вщношенню до природи. Екологiзацiя передбачае комплекс щей, думок, настро!в, що вiдображають ставлення соцiального суб'екта (на рiвнi осо-бистостi, сощально! групи, стльноти, соцiуму в цiлому) до середовища проживання. «Застаршими» елементами колишньо! еколопчно! свiдомостi вважаються: «узаконене» ще в епоху Вiдродження утилiтарно-споживацьке ставлення до природи, яке при вах його благих намiрах (принесення люди-нi користi, «служшня» 1й) тдривало природну основу життедiяльностi людини, вщдшяло 11 вiд «першо! природи»; переважання корпоративних, особиспсних, нацiональних та шших iнтересiв над цiнностями природно! основи життезабезпечення суспiльства; екологiчна короткозорiсть i нездат-нiсть пiднятися до визнання винятково! значущостi для суспiльства загаль-ноекологiчних цiнностей, що не дозволило передбачити, а отже, i запоб^и зростаючим антропогенним загрозам; «завойовницький синдром», що пере-рiс з обмежено! форми гуманiзму в наявний антигумашзм [10].
Головними суб'ектами правового виховання в еколопчнш галузi е: рiзно-манiтнi заклади освiти, якi виконують функцп з формування правових щн-ностей, що дозволяе «пробудити» правову та еколопчну свiдомiсть грома-дян; професшш правознавцi як особливий прошарок соцiуму, який несе вiдповiдальнiсть не тшьки за конструювання правово! системи сустльства, а й за забезпечення досягнення одше! з головних цшей цього процесу — формування адекватно! вимогам часу еколопчно! правово! культури; шсти-тути громадянського суспiльства; засоби масово! комушкацп.
Останнiм часом значно пожвавився громадський екологiчний рух. В Укра-1ш дiють рiзнi за кшькютю i спрямуванням громадськi еколопчш оргашза-цп, об'еднання, рухи. 1х налiчуеться кiлька сотень. Новий iмпульс громад-ськiй активностi дало ухвалення Орхусько! конвенцп та 11 шдписання
Украшою, що змщнило законодавчi тдстави для усвщомлення i реалiзащï прав громадян Украши на одержання eraonori4Ho'ï шформацп [11].
Еколопчна суперечка, як правило, виявляеться надзвичайно складною. Проте слщ зазначити, що завершеноï спещальноï системи екологiчного судочинства в Укра1ш на сьогоднi ще немае. Натомють процедура медiацiï мае певш переваги над судовим порядком виршення спорiв, хоча бшьшос-т громадян про ïï iснування невщомо. До того ж Укра1ш об'ективно бракуе професшних медiаторiв, якi могли б забезпечити яюсний рiвень надання послуг Рентам. Проблема криеться як у вщсутносп знань про медiацiю, так i у вiдсутностi у бшьшосп юристiв навичок мирити ^ент1в.
У вирiшеннi зазначених проблем провщну роль вiдiграють спещалюти-правознавцi. Однак, на наше глибоке переконання, сьогодш вщчуваеться потреба у теоретико-фiлософському аналiзi медiацiï як фактора правового виховання в сучаснш Укра1ш, мiсця i ролi медiацiï в утвердженнi та змщ-неннi правових вiдносин мiж людьми. Так, iнститут медiацiï, зокрема еко-логiчноï, мае стати предметом грунтовного вивчення з боку сощально'1' фi-лософiï та фiлософiï права — тих галузей знання, що можуть звернутися до св^оглядних засад еколопчно'1' медiацiï та обгрунтувати ïï роль як фактора правового виховання сучасного громадянина.
Указаний аспект наукового дослщження з необхщшстю передбачае вра-хування загальних свiтоглядно-цiннiсних засад, що складають основу еко-лопчно'1' етики суспiльства та громадян, а також е тдгрунтям еколого-право-вого виховання, одним iз суб'ектiв якого е шститут екологiчноï медiацiï.
Теоретико-св^оглядним витоком еколого-правового виховання за посе-редництва iнституту медiацiï може вважатися екофiлософiя вчених ХХ-ХХ1 ст. [див.: 12; 13; 14; 15; 16; 17; 18], вщповщно до яко'1' провщна iдея про коеволюцшний розвиток людини та бiосфери вважаеться передумовою та фактором ноосферного розвитку. Разом з тим одшею з важливих проблем екофшософп е питання, «що стосуються мiсця i ролi природи у такому, що шдивщуально переживаеться, та цiннiсному екзистенцiальному сприйнятп свiту, проблеми "екологiчного стилю життя", аналiз власного способу iс-нування, поведшки та ставлення до природного середовища з точки зору ïx впливу на якiсть життя, задоволення життям, здоров'я, вiдчуття щастя тощо» [14, с. 154].
На нашу думку, питання становлення екологiчноï орiентованостi осо-бистостi, ïï вмiння будувати розумш вiдносини з навколишнiм природним середовищем, усвiдомлення важливостi утвердження новоï стратегiï соцiо-природного розвитку i значущосп iдей про ноосферне майбуття суспiльства i природи мають увшти в мислення не тiльки фiлософiв, а й фаxiвцiв у га-
лузi еколопчно! медiащi. Тiльки ставши елементами культури взагалi i пра-вово'1 культури зокрема, вони стануть доступними для сприйняття багатьма членами сощуму i займуть чiльне мюце в 1'хнш свiдомостi. Це дозволить «наповнити» свiдомiсть суб'eктiв та об'екпв правового виховання екофшо-софськими щеями та концептами i стане чинником утвердження гармонiйних вiдносин людини з природним середовищем та реалiзацii ii гуманiстичних iдеалiв.
Таким чином, змша цiннiсних установок у еколого-правовому вихованш характеризуеться поворотом до тако'1' св^оглядно'1', духовно-практично'1', щншсно!' i нормативно-етично'1' новацп, яка б включала в себе широкий спектр моральних настанов, запропонованих у межах екофшософп [16].
За твердженням канадського дослщника А. Дренгсона, «екософiя», тоб-то «еколопчна мудрють», е принципово новою св^оглядно-культурно-дь яльшсною системою, до формування яко'1 мае привести ч^ке уявлення про фактори, що детермшують екологiчну поведiнку шдиввдв i ix груп, втiлене в еколопчнш культурi. Сутнiсть цiеi системи заснована на визнанш абсо-лютно'1 цiнностi всього живого, передбачае гармошю людини, мислячо'1 планетарно, з уама створiннями природи i реалiзацiю ще'1 гармони в повсяк-деннiй життедiяльностi [цит. за: 17, с. 48].
Екософiею права в рамках антрополопчних дослiджень природи права сформовано також екоправовий виховний щеал, яким виступае правова людина як екологiчно орiентована особистiсть, що усвiдомлюе себе суб'ектом правовщносин в екосферi й дiе конструктивно, виходячи з розумiння необ-xiдностi пiдтримки всix життевих сил бюсфери шляхом використання еко-лопчного права як гармонiзуючого 1'х засобу. На думку екософiв, формування тако'1 особистостi необxiдно пов'язане з екологiзацiею правосвiдомостi громадян, духовним оновленням на засадах набуття знань про гармошзащю екосоцiальниx стосункiв в екосферi в цiлому i правовiдносин зокрема, де виршальна роль вiдводиться чиннику визнання людиною свое! вщповщаль-ност щодо всix проявiв життя. У цьому сена людина, що виховуеться як еколопчно-правова особислсть, здатна усвщомити й перебрати на себе вщповщальшсть i за свое життя, i за майбутне соцiуму та природи. Аксю-логiчний вимiр екософсько-правовоi рефлексп становить пiдrрунтя для переосмислення змюту й характеру цiннiсного наповнення процеав право-творчостi, правореалiзацii й державного управлшня, якi потребують певно-го вихщного етапу й фундаментальноi основи, а також вщповщного стабь лiзуючого фону. Усi цi ролi мае бути покладено i на еколопчну медiацiю як на чинник виховання оновлено! (екологiзованоi) правосвiдомостi та право-во'1 культури громадян.
Метою правовиховного впливу еколопчно'1 медiащï е екоправова виховашсть особистосп, тобто такий стан правосвщомосп, який гармонiзуе бiологiчний i сощальний складники в людськiй природа Людина як iстота бiосоцiальна усвщомлюе свое природне право на безпечне для життя i здоров'я довкшля, що становить глибинну основу й одночасно зааб ю-нування людства. Це усвiдомлення робить правосвiдомiсть людини схиль-ною до сприйняття екофшьних iмперативiв. Саме тому дуже важливо, щоб методологiчним пiдrрунтям екологiчноï пол^ики в Укршш стала концепцiя, спроможна перенести останш у практичну площину, зробити ïx едино прий-нятними для сощуму.
Екоправова виховашсть знаходить свш вияв у комплексi основних осо-бистiсниx характеристик, головною серед яких е визнання права на життя основоположною правовою щншстю, зумовленою здiйсненням екософськоï рефлексп феномену прав людини загалом i права на безпечне для життя i здоров'я довкшля зокрема. Це означае, що право на життя й безпечне довкшля слщ розглядати в нерозривному зв'язку з правами власне довкшля на безпеку й захист. Розширюючи цим межi правового дискурсу в сощуму можна змшити антропоцентричний погляд його репрезенташ^в на себе як володарiв природи на виважену еколопчну правосвщомють.
Екоправова виховашсть пов'язана зi свщомим вибором правомiрного (з точки зору ноая екоправово'1' свщомосп) способу задоволення сво'1'х потреб, який, у свою чергу, е вщгуком внутршньо'1' потреби в екофшьнш по-ведiнцi. Це не значить, що носш екоправово'1' культури повинен (як закли-кають представники радикального еколопзму) утримуватися вiд будь-якоï дiяльностi, пов'язаноï iз впливом на природш об'екти, оскiльки в сучасному свш це неможливо зробити без iзоляцiï вщ соцiуму; iдея ж подальшого роз-витку людства в умовах недоторканност природного середовища може бути сприйнята тшьки як утопiя.
Висновки. Питання розвитку правово! культури населення, зокрема в галузi екологiчниx проблем, набувае сьогодш особливоï актуальностi, адже вщ рiвня правового виховання залежать рiвень правовоï культури суспiльства, швидкють перетворення соцiальноï i правовоï норм у реаль-нiсть, трансформацп нормативних вимог у звичку та сощально активну поведшку.
Екологiчна медiацiя як фактор правового виховання мае утверджувати парадигму формування таких щнностей, де за основу береться щея само-цiнностi iншого, iдея едностi людини i природи, пошук динамiчноï рiвно-ваги мiж дiяльнiстю людини i природними бюгеоценозами, подолання вiдчуження людини вщ природи, вироблення екологiчного св^огляду та етико-екологiчного iмперативу людського буття. Екоправова виховашсть
знаходить свш вияв у комплекс основних особистюних характеристик, головною серед яких е визнання права на життя основоположною правовою щншстю, зумовленою здiйсненням екософсько! рефлексп феномену прав людини загалом i права на довкшля, безпечне для життя i здоров'я громадян.
Л1ТЕРАТУРА
1. Атфилд Р. Этика экологической ответственности / Р. Атфилд ; пер. с англ. и фр. Л. И. Василенко, В. Я. Козлова ; под ред. Л. И. Василенко, В. Е. Ермолаева ; ввод. ст. Ю. А. Шрейдер. - М. : Прогресс, 1990. - С. 203-257 (главы из книги).
2. Йонас Г. Принцип вщповщальносп. У пошуках етики для техногенно! цившза-цп : пер. з шм. / Г. Йонас. - К. : Л1бра, 2001. - 400 с.
3. Маер-Аб1х К. М. Повстання на захист природи. Вщ довкшля до спшьносв1ту / К. М. Маер-Аб1х ; пер. з шм. А. Ермоленко. - К. : Л1бра, 2004. - 196 с.
4. Социализм и экософия : [раздел из кн. А. Нейсса «Экология, сообщество и образ жизни»] / А. Нейсс ; пер. В. Постников // Гуманит. экол. журн. - 2013. - № 1. -С.11-12.
5. Шефель С. В. Сотворение человека будущего: экософские основания / С. В. Ше-фель, К. И. Шилин. - М. : ГУП Изд-во «Нефть и газ» РГУ нефти и газа им. И. М. Губкина, 2003. - 328 с.
6. Коваленко I. I. Космоцентричш етичш концепцп як теоретична засада розвитку правово! культури особистосп та суспшьства / I. I. Коваленко // Правова культура 1 громадянське суспшьство в Украшк стан { перспективи розвитку : матер1али м1жнар. наук. конф., Харюв, 12 жовт. 2007 р. - Х. : Право, 2007. - С. 75-76.
7. Гетьман А. П. Методолопчш засади становлення правових основ охорони довкшля / А. П. Гетьман // Право Украши. - 2011. - № 2. - С. 11-19.
8. Костицький В. М1жнародно-правовий етичний ¡мператив як основа теоретико-методолопчного забезпечення розвитку еколопчного права / В. Костицький // Право Украши. - 2011. - № 2. - С. 20-33.
9. Правове виховання в сучаснш Укра!ш : монограф1я / А. П. Гетьман, Л. М. Гера-сша, О. Г. Данильян та ш. ; за ред. В. Я. Тащя, А. П. Гетьмана, О. Г. Данильяна. -2-ге вид., переробл. 1 допов. - Х. : Право, 2013. - 440 с.
10. Кулик Т. М. Системно-динам1чн1 особливосп розвитку еколопчно! свщомосп студенпв : дис. ... канд. психол. наук : 19.00.07 / Т. М. Кулик ; Нац. ун-т «Ост-розька академ1я». - Острог, 2013. - 160 с.
11. Орхуська конвенщя [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon0.ra-da.gov.ua/laws/show/994_015.
12. Вернадский В. И. Философские мысли натуралиста / В. И. Вернадский. - М. : Наука, 1988. - 520 с.
13. Шефель С. В. Ноосферна концепщя В. Вернадського як умова еколопзацп право-творчосп / С. В. Шефель // Вюн. Нац. юрид. акад. Украши ¡м. Ярослава Мудрого. Сер.: Ф1лософ1я, ф1лософ1я права, полЬолопя, соцюлопя. - 2013. - № 3. - С. 91-99.
14. Хулль Э. Экософская философия природы / Э. Хулль // Философия природы сегодня / Ин-т философии РАН, Ин-т философии и социологии ПАН ; ред.: И. К. Лисеев, В. Луговский ; пер. с пол. В. Л. Васюков, Е. Н. Шульга. - М. : Канон+, 2009.- С. 141-156.
15. Лисеев И. К. Природа в современном философском дискурсе / И. К. Лисеев // Философия природы сегодня / Ин-т философии РАН, Ин-т философии и социологии ПАН ; ред.: И. К. Лисеев, В. Луговский ; пер. с пол.: В. Л. Васюков, Е. Н. Шульга. - М. : Канон+, 2009. - С. 29-42.
16. Рихлщька О. Д. Еколопчна етика: традицп i сучасш тенденцп : дис. ... канд. фшос. наук : 09.00.07 / О. Д. Рихлщька ; Кшв. нац. ун-т ¡м. Тараса Шевченка. - К., 2004. - 185 с.
17. Стегнш О. Г. Еколопчний рух в Украшу соцюлопчний анал1з / О. Г. Стегнш. - К. : Вид. д1м «КМ Академ1я», 2001. - 243 с.
18. Шефель С. В. Екософ1я права як форма дiатропiчноi методологи / С. В. Шефель // Вюн. Нац. юрид. акад. Украши. Сер.: Фшософ1я, фшософ1я права, полгголопя, соцюлопя. - Х. : Право, 2010. - Вип. 6. - С. 63-70.
ТЕОРЕТИКО-МИРОВОЗЗРЕНЧЕСКИЕ ОСНОВы
экологической медиации в правовоспитательном
АСПЕКТЕ: К ПОСТАНОВКЕ ВОПРОСА
Коваленко И. И., Гамаюнова В. А.
Статья ставит вопрос о теоретико-мировоззренческом потенциале экологической медиации в системе правового воспитания современного гражданина. Обоснована необходимость изучения института экологической медиации как предмета социальной философии и философии права. Показано, что изменение ценностных установок в эколого-правовом воспитании характеризуется поворотом к такой мировоззренческой, духовно-практической, ценностной и нормативно-этической новации, которая включает в себя широкий спектр моральных установок, предложенных в рамках экофилософии.
Ключевые слова: экологическая медиация, правовое воспитание, правовая культура.
to the question about theoretical and worldview principals of environmental mediation in legal educational aspect
Kovalenko 1.1., Hamaiunova V. O.
Not only quality of life and health ofpopulation depends on the level of environmental and legal culture of citizens, but persistent development of Ukraine and its national security. Social transformations and realizing the ideas of constitutional state unnecessary
predict an energization of environmental mediation. Its task is to provide an adequate solution of environmental conflicts and crimes, and also to change the paradigm ofparticipants ' thoughts of legal education.
Environmental mediation is considered as a factor of development of the system of legal education, that influences on the formation of high level of legal culture and citizen's justice.
It is substantiated that the environmental mediation has to be studied in the social philosophy and philosophy of law because these branches of knowledge may apply to the ideological basis of environmental mediation resolution and substantiate its role as a factor of legal education of the modern citizen.
It is well-known that the legal educational aspect of studying of environmental mediation involves necessity of consideration of the general outlook and value ofprinciples that form the basis of environmental ethics of society and citizens, and also are the foundation of environmental legal education, one of the subjects of those is the institute of the environmental mediation.
The suggested eco-philosophical paradigm, according to which the leading idea of co-evolutionary development of human and the biosphere is considered as precondition and a factor of the noosphere development. It is shown that the issue of the establishment of environmental oriented personality, its ability to build a reasonable relationship with the environment, awareness of importance of affirmation of a new strategy of social and natural development and the importance of the ideas of the noosphere future ofsociety and nature have to be thought not only by philosophers, but also by experts in the field of environmental mediation. Becoming the only elements of culture in general and legal culture in particular, they will be available for the perception of many members ofsociety and will occupy a prominent place in their minds. It will let «to fill» consciousness of subjects and objects of legal education by eco-philosophical ideas and concepts and will become a factor of the assertion of harmonious human relationships with the natural environment and the realization of its humanistic ideals.
The conclusion: environmental mediation as a factor of legal education has to affirm the paradigm of such formation of values, where there is the idea of self-worth of another person, the idea of the unity of human and nature, the search ofa dynamic balance between human activities and natural biogeocenoses, overcome the human alienation from nature, developing environmental outlook and ethical and environmental imperative of human subsistence are taken as a basis.
Key words: environmental mediation, legal education, legal culture.
