CC BY
100
ISSN 2227-7242 (Print), ISSN 2304-9685 (Online) Антрополопчш вимцри фшософських дослiджень, 2013, вип. 3.
АНТРОПОЛОГИИ ШУКАННЯ УДК 1(091); 159.923.2 Д. Ю. СНПЪКО1*
1 Дшпропетровський нацюнальний ушверситет зал1зничного транспорту iMeHi академжа В. Лазаряна (м. Дшпропетровськ)
БЕЗД1ЯЛЬН1СТЬ ЛЮДИНИ В КОНТЕКСТ ПРОБЛЕМИ 1ДЕНТИЧНОСТ1 СУБ'еКТА
Мета. Аналiз сутностi постмодeрнiстського розумiння суб'екта; виявлення зв'язку iдeнтичностi суб'екта i3 феноменом людсько! бeздiяльностi; акцентування екзистенцшних аспeктiв взаемозв'язку iдeнтичностi суб'екта i його бeздiяльностi; дослiджeння альтернативи класичним (жорстким) та постмодерним (плюраль стичним) концeпцiям iдeнтичностi суб'екта. Методологiя. В основу наукового дослвдження покладeнi кон-тeнт-аналiз лiтeратури та системний анатз. Серед сучасних вiтчизняних дослвднишв проблеми суб'ективностi можна ввдзначити роботи тих авторiв, що дослвджують соцiокультурнi аспекти проблеми вдентичносп суб'екта, ставлячи в центр уваги eкзистeнцiйнi аспекти проблеми щентичносп суб'екта. Нау-кова новизна. Дослвджено зв'язок феномену бeздiяльностi iз iдeнтичнiстю суб'екта. Висновки. Показано, що уявлення про суб'екта i його щентичшсть сьогоднi е вкрай розмитим i невизначеним. Зокрема, можна простежити певну супeрeчнiсть мiж тлумаченням суб'екта в якосп суми iдeнтичностeй та ствердженням самостi суб'екта як первинно! щодо будь-яких вдентичностей. В контексп тако! супeрeчностi автор демон-струе зв'язок щентичносп суб'екта iз його бeздiяльнiстю. Остання розумiеться в екзистенцшному смислi як ввдчуження суб'екта ввд власно! самостi та його самощентифшащя iз ситуативними суспiльними ролями, що призводить до викривлення дп в И ютинному смислi як вчинку, спрямованого на свое власне буття. В якосп вагомого чинника згадано! бeздiяльностi постае саме iдeнтичнiсть суб'екта, що виступае перешкодою для дп в комунiкативнiй, мeнтальнiй та практичнш сферах. Саме тому, в якосп альтернативи як жорстким, так i плинним iдeнтичностям, постае така форма вдентичносп суб'екта, що базуеться не на рiзноманiтних вденти-фiкацiях суб'екта iз зовнiшнiми об'ектами, а грунтуеться на самостi суб'екта, витлумачeнiй як «присутшсть в свт».
Ключовi слова: суб'ект; вдентичшсть; дiяльнiсть; бeздiяльнiсть; самоввдчуження; eкзистeнцiя; самiсть.
Актуальшсть
В побуп прийнято вважати, що д1яльшсть людини цшком зумовлюеться !! свщомим Я, !! суб'ектившстю, проте постмодершстська критика суб'екта ставить шд сумшв очевидшсть наведено! тези. Водночас, постмодершстський дискурс придшяе значну увагу суб'екту саме як д1евцю, розглядаючи його в контексп проблеми щентичносп. Проте, залишаеться малодос-лщженим зв'язок щентичносп суб'екта та його безд1яльносп, у зв'язку ¡з чим пропонуеться дослщити взаемозв'язок згаданих феномешв, оскшьки сам феномен безд1яльносп людини в його р1зних формах несе значш деструктивш впливи на сучасш суспшьство та особистють.
Мета дослщження
Мета дослщження полягае у виконанш на-ступних завдань: анатз сутносп постмодер-нютського розумшня суб'екта; виявлення зв'язку щентичносп суб'екта ¡з феноменом людсько! безд1яльносп; акцентування екзистен-
цшних аспектов взаемозв'язку щентичносто суб'екта i його безд1яльност1; дослщження альтернатив плюралютичним та жорстким концеп-щям щентичносто суб'екта.
Методолопя
Серед сучасних вточизняних дослiдникiв проблеми суб'ективносп можна вщзначити роботи таких автор1в як В. Вершина, В. Лях, В. Палагута, В. Хмшь, що дослщжують соцю-культурш аспекти проблеми щентичносп суб'екта; Н. Тарасова та Ю. Божко, що в центр уваги ставлять екзистенцшш аспекти проблеми щентичносп суб'екта. Серед закордонних ав-тор1в можна назвати як росшських (I. Антонова, Л. Гудков, П. Гуревич, Л. 1онш, В. Малахов, В. Тшков та ш.) так i захщних до-слщниюв (Е. Батбар, Д. Батлер, Ф. Коркюф, Е. Лаклау, Ш. Муфф, Н. Меркло та ш.), в роботах яких анатзуються проблеми щентичносто суб'екта. Однак, вс зазначеш автори в сво!х дослщженнях практично не розглядають про© Сштько Д. Ю., 2013
ISSN 2227-7242 (ПтП), ISSN 2304-9685 (Online) Антропологiчнi вимiри фiлософських дослiджень, 2013, вип. 3.
блему щентичност суб'екта в зв'язку ¿з феноменом безд!яльносп, а в деяких дослщжуеться лише зв'язок проблеми суб'екта ¿з його д!яльш-стю.
Передуам слщ зазначити, що проблема суб'екта залишаеться актуальною, адже пост-модернютська теза про «смерть суб'екта» зо-вс1м не означае остаточного заперечення люд-сько! суб'ективност !, тим бшьше, не зшмае питання про людину. Скорше, в постмодерш-стськш фшософи йдеться про перегляд класич-ного уявлення щодо цшком розумного, самоочевидного та автономного суб'екта. Зокрема, М. Фуко з1знавався, що його метою було зовшм не видалення суб'екта ¿з фшософського дискурсу, а лише анал1з та перегляд його статусу [9, с. 307]. Отже, вщбуваеться не ел!мшащя суб'екта, а смислове розр1знення м1ж самим суб'ектом { тими позищями, що вш здатен за-ймати, входячи в суспшьний дискурс. Тобто, фшософ!я постмодершзму стверджуе вщмш-нють м1ж розумшням суб'екта як самого по со-б1 та суб'екта як суми його ситуативних щен-тичностей.
На даному момент особливу увагу зосере-див Жак Лакан, вдавшись до осмислення люд-сько! суб'ективносп та И передумов, в результат! чого було шддано критищ центральний та апрюрний статус самого мислячого Я, що ро-зумшося французьким мислителем лише як м> раж та сума щентифшацш [4, с. 297]. Бшьшють переконань та св1тоглядних ор!ентацш людини, того, ¿з чим людина ототожнюе власну суб'ективнють, витвореш в процес «культурного вироблення» суб'екта. Суб'ект, вщтак, не е тотожним розуму, а, вщповщно, не мютиться в свщомш штенци шдивща д1яти вщповщно до якихось обраних ним стратегш та щентичнос-тей. 1ншими словами, Ж. Лакан констатував певну суперечнють м1ж сумою щентифшацш суб'екта 1 тим, чим вш е насправдь
Окр1м того, Ж. Лакан звертав особливу увагу на момент вщчуження в стосунках м1ж сам> стю суб'екта 1 його щентичностями, що приз-водить до безд!яльносп { пасивносп суб'екта [4, с. 332-333]. Прагнення суб'екта щентифшу-вати себе ¿з чимось зовшшшм у свт постае як вщчуження власно! самост!, забуття самого себе, що веде до пригшченосп та пасивносп (часто неусвщомлюваних), а вщтак - { до змен-шення здатносп д1яти, до безд1яльност1. Пщ
безд!яльнютю в даному випадку розум1емо пригшчення самост суб'екта, вщсутнють нама-гань суб'екта розкрити цю самють, реал1зувати И в ди, що перетворюеться на р!зш форми де-структивност та споживацтва.
Сучасний норвезький фшософ Ларс Свенд-сен, анал1зуючи символ1чну цшнють матер1а-льного споживання, звертае увагу на зростаючу потребу споживач1в щентифшувати себе ¿з речами-товарами. Виявляеться, що споживання матер1альних речей в сучасному суспшьств! виступае чинником формування щентичносп суб'екта, адже люди купують товари не стшьки для того, щоб вщповщати певним стандартам чи стереотипам, а, скорше, щоб формувати ш-дивщуальнють [6, с. 175]. Саме в формуванш власно! щентичност споживач вбачае самотво-рчють, хоча, насправд!, виявляеться пасивним в цьому процеш, адже в спошб просто! покупки реч1, що не вимагае власних екзистенцшних зусиль, разом з тим прагне придбати певш яко-ст для самого себе, створивши себе як суб'екта. Безглуздють под1бно! дп здаеться очевидною, проте вона постшно вщтворюеться в сучасному суспшьств! { призводить лише до зростаючого самовщчуження людини. Особли-вють сучасного споживання полягае також в тому, що, перш за все, споживаються символи та уявлення. Останне показуе первинний характер потреби в щентифшацл нав1ть пор1вняно ¿з необхщнютю споживання заради юнування.
Найвиразшше продемонструвати стввщно-шення д!яльносп та безд!яльносп суб'екта в згаданому вище смисл! можна на приклад! ав-тентичного та неавтентичного способ!в юну-вання людини у М. Гайдеггера. Саме автентич-ний спошб !снування присутност! в!дпов!дае !! самост!, тод! як неавтентичний спошб харак-теризуеться само!дентиф!кац!ею суб'екта !з «людьми» та виконуваними сусп!льними ролями. Проте, самють людини, за Гайдеггером, мю-титься не в набор! щентичностей, а саме в ди, що в!дбуваеться як творчий акт мислення ! вчинку [14, с. 228]. Д!я постае як дещо первин-не щодо будь-яких щентичностей !, в даному випадку, можемо говорити про д!яльнють ! без-д!яльн!сть в екзистенц!йному смисл! в контекст! сп!вв!днесеност! людського юнування щодо !! самост!.
Отже, суб'ективнють, що становить собою суму щентифшацш Я, може бути одним !з чин© Снiтько Д. Ю., 2013
ISSN 2227-7242 (Print), ISSN 2304-9685 (Online) Aнтpoпoлoгiчнi вимри фiлocoфcькиx дocлiджeнь, 2013, вип. 3.
никiв eкзиcтeнцiйнoï бeздiяльнocтi людини. Щe З. Фpeйд звepнyв yвaгy нa кoнcepвaтивнy i та-вiть peгpecивнy пpиpoдy люд^того Я, щo, як пpaвилo, ^oracTOrib вcьoмy iншoмy, нoвoмy тa нeвизнaчeнoмy, iз чим вoнo нe здaтнe ce6e дан-тифiкyвaти. Дaнa тeндeнцiя пpocтeжyeтьcя, зo-кpeмa, в cтpaxoвi збiднiти [9, c. 167], щo гов'я-зaний iз ocтpaxoм втpaтити щocь i oтoтoжню-eтьcя iз жaдiбнicтю i кoнcepвaтивнicтю, a в та-шoмy кoнтeкcтi - вд cтpax втpaти влacнoï дан-тичнocтi. В якocтi cтaлoï, кoнcepвaтивнoï стру-ктури, щo тpимaeтьcя зa влacнi iдeнтичнocтi, Я виявляeтьcя пepeшкoдoю для вшьш1' i твopчoï aктивнocтi, пpoтиcтoïть як мiнливoмy
cвiтy тaк i динaмiчним cилaм caмoï людини.
В дaнoмy випaдкy, динaмiчнi отли, щo вто-piнeнi в caмiй eкзиcтeнцiï, пocтyпaютьcя вщчу-жeнoмy icнyвaнню в Я, щo пpeдcтaвляe coбoю cyмy iдeнтифiкaцiй. Пoдiбнa дiaлeктикa мiж caмicнoю aктивнicтю людини тa peaктивним впливoм штyчниx iдeнтичнocтeй пpocтeжyвa-лacь пpeдcтaвникaми пcиxoaнaлiзy нa пpиклaдi пpoтиcтoяння Я i лiбiдo (З. Фpeйд, Ж. Лaкaн), oпoзицiï дiйcнoгo тa iдeaльнoгo Я (К. Хopнi), гарц^т^х' caмoзaкoxaнocтi Я (Е. Фpoм); та-звaнa дiaлeктикa мaлa мicцe i в eкзиcтeнцiйнiй фiлocoфiï M. Ta^en^a.
Зoкpeмa, Mapтiн Гaйдeггep, aнaлiзyючи жв-лacний cпociб 6уття людини, звepтaвcя дo фe-нoмeнy caмoвiдчyжeння, щo в йoгo фiлocoфiï пpeдcтaвляeтьcя чepeз кoнцeпт «зaбyття» (Vergessung). Ocтaннe poзглядaлocь M. Гaйдeг-гepoм нe тшьки як зaбyття 6уття (пpиxoвaнicть буття вiд людини), aлe й як caмoвiдчyжeння людини, ocкiльки «^бы^ющий ж пpocтo зa-бывaeт зaбывaeмoe, ш зaoднo и ceбя caмoгo так тoгo, oт кoтopoгo зaбытoe ycкoльзaeт» [11, c. 158]. Вaжливo звepнyти yвaгy i нa тe, щo зaбyт-тя пpямo cтocyeтьcя cфepи дiяння людини, ocкiльки i людиш, i peчi, щo вoнa cпoглядae, вiдтoдi нe пepeбyвaють в cвiтлi icтини, a тoмy людинa i ж дie згiднo iз ютишю.
Oтжe, icнye cyтнicний зв'язoк мiж caмo-вiдчyжeнням cyб'eктa тa шго eкзиcтeнцiйнoю дieю як вчинкoм, щo в peзyльтaтi вiдчyжeння cпoтвopюeтьcя i вiднocнo caмocтi cyб'eктa roc-тae як бeздiяльнicть, ocкiльки вiдтeпep дiя нe здaтнa пpeзeнтyвaти caмicть. Бeздiяльнicть людини пocтae, тaким чишм, як yxилeння вiд д> яння, щo cпpямoвaнe нa poзкpиття тa peaлiзa-цiю caмocтi cyб'eктa чepeз дiю i вчинoк. В дa-
нoмy кoнтeкcтi мoжнa зayвaжити ршучш c^o-тив людини 6удь-яким зoвнiшнiм (тa нaвiть внyтpiшнiм) cилaм, щo мaють нa мeтi змiнити croci6 ïï життя тa нaпpям дyмoк, цiннocтi тa пepeкoнaння, якi poзглядaютьcя iндивiдoм як йoгo влacнa c^rncra, йoгo Я. Ha дaний фeнo-мeн звepтaли yвaгy пpeдcтaвники пcиxoaнaлiзy, згaдyючи пpo oпip пaцieнтa тд чac пcиxoaнaлi-зу. Зaгpoзa пepeкoнaнням iндивiдa poзцiнюeть-cя ним як зaгpoзa для caмoгo йoгo icнyвaння, aджe знищeння чи змiнa пepeкoнaнь, нiби, oзнaчaтимe i знищeння iндивiдa як cyб'eктa.
Фeнoмeн бeздiяльнocтi в зaзнaчeнoмy вищe cмиcлi мoжнa cпpaвдi cпocтepiгaти нaвiть y cфepi кoмyнiкaтивнoï дiï нa пpиклaдi жприй-няття apгyмeнтaцiï чи взaгaлi yникнeння тому-нiкaцiï. Cтaвлeння Iншoгo дo apгyмeнтiв, якi нaвoдятьcя пiд чac диcкypcy, зaлeжить вiд тoгo, iз чим дешиф^уе ce6e cyб'eкт i тальки вiн здaтeн кopeгyвaти й змiнювaти влacнy ^emrcH-нicть. Ю. Гaбepмac гoвopить пpo цe в ram^cri «пpийняття-нeпpийняття» cyб'eктoм apгyмeнтiв Iншoгo [10, c. 203]. ^прий^тся apгyмeнтaцiï тд чac диcкypcy тa yxилeння вщ кoмyнiкaцiï cвoeю пpичинoю мaють cyб'eктивнi yявлeння i цiннocтi; iндивiд вiдxиляe тi apгyмeнти й iдeï, щo cyпepeчaть йoгo цiннocтям i зaгpoжyють йoгo iдeнтичнocтi. Прийняття ж apгyмeнтiв cпiвpoзмoвникa oзнaчae пeвнe cлiдyвaння дoмим шляxoм, виxiд зa мeжi ycтaлeниx уяв-лeнь i roCTae тpaнcцeндeнцiю зa мeжi влacнoгo Я. To6to, дiяльнicть cyб'eктa в ram^cri тому-нiкaцiï пoв'язaнa нe тшьки iз дiяльнicтю cвiдo-мoгo cyб'eктa (Я), a тaкoж i з швним пoдoлaн-ням цьoгo Я тa тpaнcцeндeнцieю дo Iншoгo зa мeжi влacниx iдeнтичнocтeй.
З iншoгo бoкy, кpax iдeнтичнocтi дiйcнo мoжe oзнaчaти cмepть людини як cyб'eктa, aджe якщo пpибpaти вci iдeнтифiкaцiï, тo зaли-шитьcя лишe нiщo, пopoжнeчa, в якiй iндивiд ж змoжe вiднaйти нiякиx cмиcлiв, шякж opie-нтиpiв для влacнoï дп. Ha цeй мoмeнт звepтae yвaгy П. Koзлoвcькi, який пoв'язye бeздiяль-нicть людини caмe iз знищeнням oднoзнaчниx кyльтypниx вiдпoвiдeй нa зaпити iндивiдa щoдo cмиcлiв тa cтpaтeгiй icнyвaння. В кoнтeкcтi piз-того збiльшeння вapiaнтiв вибopy дo ^crame-нocтi людинa пpocтo нe здaтнa oбиpaти, a тoмy лeгкo впaдae в пacивнicть. Cyчacний плюpaлiзм вибopiв тa iдeнтичнocтeй xибye тaкoж тим, щo нacпpaвдi пpoпoнye людинi пceвдo-вибip, aджe
© Cнiтькo Д. Ю., 2013
ISSN 2227-7242 (Print), ISSN 2304-9685 (Online) Aнтpoпoлoгiчнi ви^и фiлoсoфськиx дoслiджeнь, 2013, вип. 3.
вс вapiaнти вибopy нe стoсyються сyттeвoгo, нe виpiшyють щoсь для сaмoстi людини, а ^oro-нують лишe нoвi спoсoби iдeнтичнoстi i втeчi вiд сaмoгo сeбe [3, с. 84, 89].
Як бaчимo, звдв i знoв пoстae питання ^o сaмiсть людини i пpo мoжливiсть aльтep-нaтивнoï фopми iдeнтичнoстi, вщмшш1' i вiд мoдepнoï (жopсткoï), i вщ пoстмoдepнoï (плю-paлiстичнoï). Ймoвipнo, aльтepнaтивoю суб^к-тивнoстi як суми iдeнтифiкaцiй пoстae iншa фo-pмa сyб'eктивнoстi i3 мeнш жopсткoю ^emTCH-нiстю, iдeнтичнiстю мiнливoю, вiдпoвiднoю сaмoмy буттю. Вoднoчaс, oчeвиднo, щo самютю сyб'eктa нe e сума шго iдeнтифiкaцiй, a e сама свiдoмiсть як пpисyтнiсть, щo здатна ^ибувати пpи бутп. Пpисyтнiсть виявляeться пepвиннoю щoдo будь якиx iдeнтичнoстeй i в той жe час здатна iдeнтифiкyвaти сeбe сaмe як буття в св> тi. Уявлeння ^o сaмiсть як пeвнy нeнaпoвнe-нють, пpoцeсyaльнiсть i пopoжнeчy, як вiдoмo, вeльми пoшиpeнe в сxiднiй фiлoсoфiï, пpoтe зaпepeчeння бyдь-якиx iдeнтичнoстeй в ятост сaмoстi iндивiдa мoжнa зус^ти i в зaxiдниx дoслiджeнняx [13, с. 197], a o'rae, OTpo6a гоми-слити сyб'eктa пoзa кoнтeкстoм бyдь-якиx ден-тичнoстeй пpeдстaвляeться ж тaкoю вжe абсу-pднoю.
Так, для M. Ta^errepa буття сoбoю oзнaчae якpaз пpoцeс вчинeння ди, а нe звepнeння дo нaбopy пeвниx pис oсoбистoстi, xo4 навт гли-бинниx вiдчyттiв, здiбнoстeй чи талашгв [14, с. 223-224]. В давдму випадку, дiя пoстae як дeщo пepвиннe щoдo бyдь-якиx iдeнтичнoстeй, aджe сaмe вчинoк ствepджye свoбoдy людини i мoжливiсть oбиpaти будь яю спoсoби ïï юну-вання. Пoвepнeння дo сaмoстi пepeдбaчae ж пoвepнeння дo Я, а oзнaчae пoвepнeння дo буття, дo свiтy, oскiльки людина сyтнiснo roCTae як буття-в-свiтi. Caмiсть людини пoлягae нe в пepeлiкy iдeнтичнoстeй людини, а сaмe в д^', щo вiдбyвaeться в свiтi.
Фpaнцyзький мислш^ль Aлeн Typeн вeдe мoвy ^o сyб'eктa сaмe як пpo дieвця i наголя-гae на тому, щo сyтнiснoю pисoю сyб'eктa гос-тають нe piзнoмaнiтнi iдeнтичнoстi, а сaмe ^а-гнeння i здатнють дiяти, 6o «суб^кт e вoлiнням iндивiдa дiяти i здoбyвaти визнання y якoстi дieвця» [7, с. 90]. Cтвepджeння сyб'eктa як дie-вця мoжливe нe чepeз говж чи чaсткoвe сaмo-зaпepeчeння i сaмoвiдчyжeння, а чepeз звшь-жння й сaмopeaлiзaцiю, oскiльки дieвцeм e той,
xto здaтeн мoдифiкyвaти сaмoгo сeбe i oтoчyю-чу дшснють. В сyспiльнoмy життi пoтpeбa людини твopити влaснe життя часто зaмiщyeться нeoбxiднiстю викoнyвaти сyспiльнi poлi, функ-цiï та oбoв'язки, тобто, пpидyшyeться людська сaмiсть, завдяки якш мiг би бути витвopeний спpaвжнiй дiяльний сyб'eкт. Вiдoкpeмлeння сaмoстi та суб^кта пopoджye стoсyнки вщчу-жeння та пpизвoдить дo пpaгнeння здатись, впасти в бeздiяльнiсть i забутись y нapкoтикax чи пoвсякдeнниx спpaвax. Poзщeплeння Я вщ-дaляe самють, скoнстpyйoвaнy сyспiльнoю то-мyнiкaцieю вщ дiяльнoгo Я, дiйснoгo сyб'eктa, щo здaтeн твopити сeбe лишe y вшьнш д^', ^и-слyxaючись дo влaснoгo дoсвiдy i вiдмoвляю-чись вщ iлюзiй Я, yсix фopм нapцисизмy.
Дiяльнiсть сyб'eктa як тклування пpo сeбe i пpo буття зaгaлoм пpoтистoïть бeздiяльнoстi людини як нapцисизмy та eгoïзмy. Цeй мoмeнт oсoбливo пiдкpeслювaвся M. Фyкo в ram^eri йoгo зayвaжeння щoдo вiдсyтнoстi Я в кoнцeптi пiклyвaння ^o сeбe, aджe йдeться сaмe ^o «œ6e» (le soi). В давдму випадку вaжливe вщ-мeжyвaння пoдiбнoгo poзyмiння дiяльнoгo сyб'eктa як вщ дiяльнiснoгo пiдxoдy так i вщ клaсичнoï eсeнцiaлiстськoï aнтpoпoлoгiï, aджe в кoнцeптi «тклування пpo œ6e» йдeться нe пpo сyб'eкт дiяльнoстi, a ^o сyб'eкт-дiяльнiсть [12, с. 96].
Oтжe, iдeнтичнiсть нe мoжнa poзyмiти як пeвний сталий кoнцeпт чи якусь сyтнiснy oзнa-ку суб^кта, тим бiльшe, щo сaмe гоняття ден-тичнoстi на сьoгoднi ч^то нe визнaчeнe i пoстae в^ай poзмитим [2, с. 61]. Kproa кoнцeптy ден-тичнoстi aктyaлiзye пoвepнeння фiлoсoфськoï думки дo вивчeння тaкиx фeнoмeнiв як «Я» та «самють». Зoкpeмa, В. Палагута зaзнaчae, щo Я пoстae в якoстi пepвиннoï iнтeгpyючoï iнстaнцiï на тлi piзнoмaнiтниx iдeнтичнoстeй сyб'eктa, щo пpeдстaвляються зaздaлeгiдь вигoтoвлeними зpaзкaми та poлями для вдивща [5, с. 66].
Наукова новизна
В ятост aльтepнaтиви як жopстким, так i плинним фopмaм iдeнтичнoстi roCTae така мo-дeль iдeнтичнoстi суб^кта (Я), щo бaзyeться нe на piзнoмaнiтниx iдeнтифiкaцiяx, а rpyнтyeться на сaмoстi сyб'eктa, витлyмaчeнiй як «^исут-нiсть в свiтi». Як жopсткi, так i плюpaлiстичнi (плиннi) фopми iдeнтичнoстi нe мoжyть пpeтe-ндувати на peпpeзeнтaцiю сaмoстi iндивiдa,
© Cm^Ro Д. Ю., 2013
ISSN 2227-7242 (Print), ISSN 2304-9685 (Online) Антрополопчш вимри фшософських дослiджень, 2013, вип. 3.
оскшьки постають як крайнощ1 та штучш схе-матизаци [1, с. 348]. Найбшьш адекватна форма щентичносп постае в якост процесуально! ще-нтичносп, що грунтована не на его!змов1 Я, а на комушкацп i3 1ншим i 3i свгтом, що засвщ-чують вiдмiннiсть суб'екта i тим самим дозво-ляють йому усвщомити самого себе.
Висновки
Показано, що уявлення про суб'екта i його щентичнють сьогоднi е вкрай розмитим i неви-значеним. Зокрема, можна простежити певну суперечнiсть мiж тлумаченням суб'екта в якос-т суми iдентичностей та ствердженням самост суб'екта як первинного щодо будь-яких щенти-чностей. В контекстi тако! суперечностi було показано зв'язок щентичност суб'екта iз його бездiяльнiстю. Остання розумiеться в екзистен-цiйному сми^ як вiдчуження суб'екта вiд вла-сно! самостi та його самощентифшащя iз ситу-ативними суспiльними ролями, що призводить до викривлення ди в !! iстинному смислi як вчинку, спрямованого на свое власне буття. В якост чинниюв згадано! бездiяльностi постають як жорстю форми iдентичностi суб'екта, так i плюралiстичнi форми, що виступають перешкодою для ди в комушкативнш, ментальнiй та практичнiй сферах.
Перспективним представляеться бiльш де-тальний аналiз концепту «шклування про себе» в контекст проблеми людсько! бездiяльностi, чому й можуть бути присвячеш подальшi дос-лiдження.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Габибова, З. Актуальные вопросы экзистенции сквозь призму самоидентификации индивида / З. Габибова // Плея : науковий вюник. Вип. 68. - С. 346-348.
2. Гнатенко, П. Идентичность: философский и психологический анализ / П. Гнатенко, В. Павленко. - К. : АРТ-ПРЕСС, 1999. - 446 с.
3. Козловски, П. Культура постмодерна: Общественно-культурные последствия технического развития / Петер Козловски ; пер. с. нем. - М. : Республика, 1997. - 240 с.
4. Лакан, Ж. «Я» в теории Фрейда и в технике психоанализа (1954/55) / Жак Лакан; пер с фр. А. Черноглазова. - М. : Гнозис, Логос, 1999. -520 с.
5. Палагута, В. I. Самоидентификация социального субъекта в дискурсивных пространствах. Монография. - Д. : Инновация, 2010. - 440 с.
6. Свендсен, Л. Философия моды / Ларс Свендсен; пер. с норв. А. Шипунова. - М. : Прогресс-Традиция, 2007. - 256 с.
7. Турен, А. Повернення д1евця / А. Турен; пер. з фр. - К. : Альтерпрес, 2003. - 320 с.
8. Фрейд, З. Влечения и их судьба / Зигмунд Фрейд. - М. : ЭКСМО-ПРЕСС, 1999. - 432 с.
9. Фуко, М. Археолопя знання / Мшель Фуко; пер. з фр. В. Шовкун. - К. : Вид-во Со ломи Па-вличко Основи, 2003. - 326 с.
10. Хабермас, Ю. Моральное сознание и коммуникативное действие / Юрген Хабермас; пер. с нем. под ред. Д. В. Скляднева. - СПб. : Наука, 2001. - 381 с.
11. Хайдеггер, М. Парменид / Мартин Хайдеггер; пер. с нем. А. П. Шурбелева. - СПб. : Владимир Даль, 2009. - 384 с.
12. Хоружий, С. С. Практики себя и духовные практики: две парадигмы неклассической антропологии / С. С. Хоружий / Фонарь Диогена. Проект синергийной антропологии в современном гуманитарном контексте; отв. ред. С. С. Хоружий. - М. : Прогресс-Традиция, 2010. - С. 74-39.
13. Giles, J. The No-Self theory: Hume, Buddhism, and Personal identity / James Giles // Philosophy East and West / University of Hawaii Press. -V. 43, N. 2. - April 1993. - P. 175-200.- Режим доступу: http ://ccbs.ntu. edu.tw/FULLTEXT/JR-PHIL/james1.ht.
14. Guignon, Charles B. Authenticity, moral values, and psychotherapy / The Cambridge companion to Heidegger / [Edited by Charles B. Guignon]. -New York : Cambridge University Press, 1993. -Р. 215-239.
© Сштько Д. Ю., 2013
ISSN 2227-7242 (Print), ISSN 2304-9685 (Online) Антрополопчш вимри фшософських дослiджень, 2013, вип. 3.
Д. Ю. СНИТЬКО1*
1 Днепропетровский национальный университет железнодорожного транспорта имени академика В. Лазаряна (г. Днепропетровск)
БЕЗДЕЯТЕЛЬНОСТЬ ЧЕЛОВЕКА В КОНТЕКСТЕ ПРОБЛЕМЫ ИДЕНТИЧНОСТИ СУБЪЕКТА
Цель. Анализ сущности постмодернистского понимания субъекта; выявление связи идентичности субъекта с феноменом человеческой бездеятельности; акцентирование экзистенциальных аспектов взаимосвязи идентичности субъекта и его бездеятельности; исследование альтернативы классическим (жестким) и постмодернистским (плюралистическим) концепциям идентичности субъекта. Методология. В основе научного исследования лежат контент-анализ литературы и системный анализ. Научная новизна. Установление связи феномена бездеятельности с идентичностью субъекта. Выводы. Показано, что представление о субъекте и его идентичности сегодня является крайне неопределенным и размытым. В частности, можно проследить определенную противоречивость между пониманием субъекта в качестве суммы идентификаций и утверждением самости субъекта как первичной по отношению к каким-либо идентичностям. В контексте данного противоречия автор демонстрирует связь идентичности субъекта с его бездеятельностью. Последняя понимается в экзистенциальном смысле как отчуждение субъекта от собственной самости и его самоидентификация с ситуативными социальными ролями, что приводит к искажению действия в истинном значении как поступка, направленного на свое собственное бытие. Весомым фактором упомянутой бездеятельности является именно идентичность субъекта, которая выступает помехой для действия в коммуникативной, ментальной и практической сферах. Поэтому, в качестве альтернативы как жестким, так и изменчивым идентичнос-тям, предстает такая форма идентичности субъекта, которая базируется не на разнообразных идентификациях индивида с внешними объектами и основана на самости субъекта, понимаемой как «присутствие в мире».
Ключевые слова: субъект; идентичность; деятельность; бездеятельность; самоотчуждение; экзистенция; самость.
D. YU. SNITKO1*
1 Dnipropetrovsk National University of Railway Transport named after Academician V. Lazaryan (Dnipropetrovsk)
HUMAN INACTIVITY IN THE CONTEXT OF SUBJECT'S IDENTITY PROBLEM
The subject of article is analyze of essence postmodern understanding of human; finding relationship with personal identity and inactivity; accentuation on existential aspects of this relation; to investigate the alternatives to classical and pluralistic conceptions of subject's identity. Scientific novelty of received results consists in a discovery of the relationship with human inactivity and personal identity. Results: the author has demonstrated that the conception of the subject and its identity in nowadays is very indeterminate. In particular, we can keep watching some contradiction between the interpretations of the subject as an amount of the identifications and statement as a basic ground of human his Self-being. In the context of this contradiction the author has demonstrate the relation with personal identity and human inactivity. Inactivity had understand how subject's self-alienation and his self-identification with situational social roles and functions. This self-alienation leading to the perversion of true agency (doing), that must be direct on the own being. Grave cause of human inactivity is personal identity, that obstructing communicative, mental and practical agency. Therefore, how the alternative of classical and pluralistic conceptions of identity is the special form of identity, that ground on the subject's Selfhood - being-in-world.
Keywords: subject; identity; activity; inactivity; self-alienation; existence; being-on-self.
© Сштько Д. Ю., 2013
ISSN 2227-7242 (Print), ISSN 2304-9685 (Online) Ampononor«Hi BHMipH $inoco$chKHX gocnig:®eHh, 2013, Bun. 3.
REFERENCES
1. Gabibova Z. Aktualnye voprosy ekzistentsii skvoz prizmu samoidentifikatsii individa. [Actual questions of existentia in the context of individual self-identification]. Ghileja: naukovyj visnyk [Ghileja: scientific bulletin], 2013, issue 68, pp. 346-348.
2. Gnatenko P. Identichnost: flosofskiy i psikhologicheskiy analiz / P. Gnatenko, V. Pavlenko [Identity: philosophical and psychological analyze]. Kiev, ART-PRESS Publ. 1999. 446 p.
3. Kozlovski P. Kultura postmoderna: Obshchestvenno-kulturnye posledstviya tekhnicheskogo razvitiya [Culture of postmodern: Social and cultural consequences of technical progress]. Moscow, Respublika Publ. 1997. 240 p.
4. Lakan J. «Ya» v teorii Freyda i v tekhnike psikhoanaliza (1954/55) [«Ego» in Freud's theory and in psychoanalytic practice]. Moscow, Gnozis, Logos Publ. 1999. 520 p.
5. Palaguta V. I. Samoidentifikatsiya sotsialnogo subekta v diskursivnykh prostranstvakh. Monografiya [The self-identification of social subject in discursive spaces. Monograph]. Dnipropetrovsk, Innovatsiya Publ. 2010. 440 p.
6. Svendsen L. Filosofiya mody [Philosophy of the fashion]. Moscow, Progress-TraditsiyaPubl. 2007. 256 p.
7. Turen A. Povernennja dijevcja [Return of the agent]. Kiev, Aljterpres Publ. 2003. 320 p.
8. Freyd Z. Vlecheniya i ikh sudba [The inclinations and its fate]. Moscow, EKSMO-PRESS Publ. 1999. 432 p.
9. Fuko M. Arkheologhija znannja [Archeology of the knowledge]. Kiev, Solomija Pavlychko's Osnovy Publ. 2003. 326 p.
10. Khabermas Yu. Moralnoe soznanie i kommunikativnoe deystvie [Moral conscience and communicative action]. Saint Petersburg, Nauka Publ. 2001. 381 p.
11. Khaydegger M. Parmenid [Parmenides ]. Saint Petersburg, Vladimir Dal Publ. 2009. 384 p.
12. Khoruzhiy S. S. Praktiki sebya i dukhovnye praktiki: dve paradigmy neklassicheskoy antropologii / Fonar Diogena. Proekt sinergiynoy antropologii v sovremennom gumanitarnom kontekste [The practices of the self and spiritual practices: two paradigms of non-classical anthropology / The lantern of Diogenes. The project of synergetic anthropology in contemporary humanity context]. Moscow, Progress-Traditsiya Publ. 2010. p. 74239.
13. Giles J. The No-Self theory: Hume, Buddhism, and Personal identity. Philosophy East and West. Volume 43, Number 2. April 1993. P. 175-200. University of Hawaii Press Publ. Available at: http://ccbs.ntu.edu.tw/ FULLTEXT/JR-PHIL/james1.ht.
14. Guignon Charles B. Authenticity, moral values, and psychotherapy. The Cambridge companion to Heidegger. Edited by Charles B. Guignon. New York, Cambridge University Press Publ. 1993. p. 215-239.
HagiMmna go pegKonerii 10.05.2013 npHHHaTa go gpyKy 10.09.2013
© CHiThKo fl. ro., 2013
