В1СНИК УкралиcbKo'i медично'1 стоматолопчноУ академл'
УДК: 616.12-008.46-053-085.22
П0Р1ВНЯННЯ ПЕРЕН0СИМ0СТ1 ТА КЛ1Н1К0-ГЕМ0ДИНАМ1ЧН01 ЕФЕКТИВН0СТ1 ß -АДРЕН0БЛ0КАТ0Р1В У ПАЦ1ЕНТ1В СЕРЦЕВ0Ю НЕД0СТАТН1СТЮ ВАЛЕЖН0 В1Д В1КУ
Kimypa О.С.
Кафедра факультетськоТ терапп з курсом ф1зютерапп
Вищий державний навчальний заклад УкраТни «УкраТнська медична стоматолопчна академ1я», м. Полтава
Захворюванють на хроннну серцеву недостатнють (ХСН) залежить в1д BiKy i зростае вщ одного у Biui 50-59 poKiB до десяти вщеотюв у Biui 80-89 poKiB [Kannel W.B., 2000]. Прогноз виживання у хворих з ХСН BiKOM 65-74 poKiB значно прший, ыж ухворих до 65 poKiB [Schocken D.D. et al., 1992]. У рандомЬо-ваних багатоцентрових, пор1вняльних i плацебоконтрольованих дослщженнях було показано, що три-вала терапт ß-адреноблокаторами (ß-АБ) дозволяе покращити насосну функц1ю серця, збтьшити то-лерантнють хворих до ф^ичного навантаження та тривалють Тх життя. Проте, використання цих пре-napaTiB не стало рутинним, особливо у пац1ент1в старших вкових груп.
Мета дослщження полягала в пороняны кпУко-гемодинамнних ефект1в селективних ß-АБ метоп-рололу i бюопрололу у хворих з пом1рною i тяжкою ХСН залежно в1д BiKy.
В рандомЬоване дослщження включено 129 пац1ент1в ХСН III-IV функцюнальних кпаав за NYHA, з фракцию викиду менше 35%, як1 отримували селективы ß-АБ (метопролол, бюопролол). Bei XBopi в залежное^ вщ BiKy були роздтеы на три групи: в пешу групу молодого BiKy (до 44 poKiß) ввмшло 30 (23,2 %) nauieHTiB, в другу групу середнього BiKy (45-59 poKiß) - 46 (35,6 %), в третю групу похилого BiKy (60-74 роки) - 53 (41,0 %). У перюд гостталЬаци, а також пщ час амбулаторного в^иту (через 3, 6, 12 мюяц1в) кожен патент проходив комплексне обстеження: оцнка кпннного стану, визначення дистанци 6-хвилинноТ ходьби (ДШХ), оцшку асоцмованоТ 3i станом здоров'я якост1 життя (АСЗЯЖ) з викори-станням М1ннесотського опитувальника "Життя ¡з серцевою недостатнютю", комплексне ехокардюграфнне обстеження, визначення р1вня катехоламнв в сироватц1 KpoBi ¡муноферментним методом.
Пор1вняльна оцнка ефективност1 тривалоТ терапп ß-АБ в р^них в1кових трупах показали Тх добру переносимють та позитивний вплив на кпннний статус (якють життя, толерантнють до фЬичного навантаження, зменшення середньотижневоТ дози фуросемщу), що проявилося взменшены ФКХСН.
У патенте похилого BiKy величина досягнутоТ дози бюопрололу не вщр^нялася вщ такоТ в nauieHTiB молодого i середнього BiKy. У пацюнт1в похилого BiKy цтьов1 дози швидше досягалися при застосуваны бюопрололу. Через 3 мюяц1 8 (33,3 %) хворих похилого BiKy досягли цтьових доз мето-прололу та 7 (50,0 %) - бюопрололу (р>0,05), через 6 мюя^в, вщповщно, 9 (61,9 %) та 8 (69,2 %) (р>0,05), через 12 мюяц1в - 6 (50,0 %) та 9 (58,3 %) (р<0,05). Частота побнних ефект1в, як1 перешкод-жали титруванню ß-АБ, а також ктькють випадюв вщмЫи препарату внаслщок побнних подм не вщр^нялася в дослщжуваних групах.
У пацют1в похилого BiKy пороняно з групою молодого BiKy загальний ¡ндекс АСЗЯЖ був достовфно вищим через 3, 6 та 12 мюяц1в спостереження у пацюнт1в похилого BiKy, пороняно з групою молодого BiKy. Була менш виражена динамка цього показника через 3 та 6 мюя^в лкування: через 3 мюяц1 на 7,3 % (p<0,05), через 6 мюяц1в - на 13,2 % (p<0,01) на фоы прийому метопрололу. Також в rpyni похилого BiKy була меншою ДШХ на Bcix етапах спостереження в пороняны з групою молодого BiKy, i ниж-чим и npnpicT через 6 - на 18,7 % (p<0,001), через 12 мюяц1в - на 15,5 % (p<0,05).
Тривала терапт ß-АБ призводила до покращення показниюв систолнноТ функцИ та процеав ремо-делювання л1вого шлуночка. Уже через 6 мюяцв TepaniT вщмнено зменшення кнцево-д1астолнних, кнцево-систолнних po3MipiB та oö'eMiB i збтьшення фракци викиду та ударного об'ему, що вщмнено в yeix в1кових групах. Вщмнено позитивний вплив ß-АБ на нейрогуморальний профть пацюнт1в з noMip-ною та тяжкою ХСН, що проявилося в знижены р1вня катехоламУв сороватки KpoBi (норадреналну i адреналну), в т.ч. в rpyni хворих похилого BiKy. За весь перюд спостереження pißeHb катехоламУв був BiporiflHO вищим у nauieHTiB похилого BiKy в пороняны з групою молодого BiKy.
Таким чином, довготривала тератя ß-АБ характеризуеться доброю переносимютю незалежно вщ BiKy, призводить до покращення кпннного статусу i систолнноТ функцИ, нормалЬаци нейрогумораль-ного профтю у хворих на помяну та тяжку ХСН. Для досягнення кпУко- гемодинамнного ефекту тератя ß-АБ повинна проводитися не менше 6 мюяцв.